- Presiding judge (HACC) : Kryklyva T.H.
- Judge (HACC) : Sikora K.O., Tanasevych O.V.
- Secretary : Chebotarenka A.P.
- Lawyer : Biriuch O.V., Shevchenka O.B.
- Prosecutor : Perov A.V.
Справа № 991/5524/21
Провадження 1-кп/991/44/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гавриленко Т.Г.
суддів Сікори К.О.
Танасевич О.В.
за участі:
секретаря судового засідання Чеботаренка А.П.
прокурора Перова А.В.
обвинуваченого ОСОБА_1
його захисника, адвоката Бірюч О.В.
обвинуваченого ОСОБА_2
його захисника, адвоката Шевченка О.Б.
представника третьої особи, щодо майна
якої вирішується питання про арешт майна,
адвоката Ушакової Т.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката Ушакової Т.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_3 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000001458 від 06.08.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
I.Історія провадження.
1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.
1.2 Ухвалою суду від 06.09.2021 у задоволенні клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_3 , про скасування арешту, накладеного на автомобіль марки «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; «Toyota 4 Runner», д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ; «Teslа Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 було відмовлено.
1.3 23.09.2021 до суду надійшло повторне клопотання в інтересах ОСОБА_3 , подане її представником, про скасування арешту цих транспортних засобів.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 та від 17.09.2020 був накладений арешт на належні ОСОБА_3 транспортні засоби, серед яких автомобілі марки «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , «Toyota 4 Runner», д.н.з. НОМЕР_3 , «Tesla Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2021 за ОСОБА_3 було визнано право власності на ці транспортні засоби, яке з огляду на ухвалу Київського апеляційного суду від 15.09.2021 набрало законної сили. Оскільки, обмежувальний захід у вигляді арешту майна може застосовуватись тільки до підозрюваного (обвинуваченого), то ОСОБА_3 безпідставно обмежено у реалізації її права власності.
Крім того, у клопотанні зазначається про необґрунтованість накладення арешту на вказані транспортні засоби. Такі твердження представник обумовлювала тим, що під час застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не було враховано факт перебування підозрюваного ОСОБА_2 у шлюбі, що впливає на правовий режим майна, навіть за умови, що воно було зареєстроване за ОСОБА_2 . А тому заявник стверджувала, що у слідчого судді не було жодних підстав вважати транспортні засоби особистим майном підозрюваного.
ІІ. Позиції сторін судового провадження.
2.1 Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат Ушакова Т.Є., клопотання підтримала. Зазначила, що на момент накладення арешту на транспортні засоби вони належали ОСОБА_3 на підставі договору про поділ майна, а ОСОБА_2 значився лише його титульним власником.
2.2 Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, обвинувачений ОСОБА_4 , клопотання підтримали та просили суд задовольнити.
2.3 Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Бірюч О.В., просили вирішити вказане клопотання на розсуд суду.
2.4 Прокурор проти задоволення клопотання заперечував та повідомив, що станом на момент накладення арешту право власності на транспортні засоби було зареєстровано за підозрюваним ОСОБА_2 , тому жодних сумнівів щодо законного власника цього майна у слідчого судді не було. Зазначив, що право власності на транспортні засоби було визнане за ОСОБА_3 вже після того, як на них був накладений арешт. Вважав, що такі дії були спрямовані на перешкоджання звернення стягнення на це майно.
ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду.
3.1 Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, колегія суддів вважає, що у його задоволенні належить відмовити з наступних підстав.
3.2 Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
3.3 Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 та 17.09.2020 на транспортні засоби «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , «Toyota 4 Runner», д.н.з. НОМЕР_3 , «Teslа Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , які на праві власності належали ОСОБА_2 , накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (т. 6, а.с. 16-34).
На момент розгляду клопотань про накладення арешту згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України ОСОБА_2 перебував у статусу підозрюваного (т. 1, а.с. 46-65; т. 3, а.с. 37-42).
Санкції інкримінованих ОСОБА_2 складів кримінальних правопорушень передбачають конфіскацію майна як обов`язкове додаткове (ч. 4 ст. 368 КК України) та додаткове альтернативне покарання (ч. 4 ст. 369 КК України) (т. 1, а.с. 3-45).
Відповідно до відомостей щорічної декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, а саме дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , станом на кінець 2019 року автомобіль марки «Toyota 4 Runner» 2017 року випуску належав на праві власності ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 101-197).
Згідно з відповіддю першого заступника начальника Головного сервісного центру МВС України від 10.09.2020 № 31/20102 на запит т.в.о. заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України Скомарова О., а також відповідно до долучених у підготовчому судовому засіданні прокурором заяв та облікових карток, власником автомобілів марки «Toyota 4 Runner», д.н.з. НОМЕР_3 , «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , та «Teslа Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 значився ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 98-100; т. 8, а.с. 56-63).
Цим підтверджується, що на день розгляду клопотання про арешт майна існували обґрунтовані підстави вважати, що ці транспортні засоби перебували у власності підозрюваного ОСОБА_2 .
3.4 Водночас, варто враховувати, що за змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Режим спільної сумісної власності, на відміну від режиму спільної часткової власності, не передбачає виділ часток кожного власника в натурі, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток підозрюваного та його дружини у спільному майні, а також розмір таких часток, які можуть бути не однаковими, через що обтяження майна підозрюваного в цілому є єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливої конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання.
Судовим розглядом встановлено, що на дату набуття автомобілів «BMW Х6», «Teslа Model 3» та «Toyota 4 Runner» у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 24.09.2014 (т. 6, а.с. 5-8, 10; т. 8, а.с. 56-64).
З огляду на положення ст. ст. 60, 61 СК України ці транспортні засоби на момент накладення арешту були спільною сумісною власністю подружжя.
Доказів того, що на час накладення арешту вказані транспортні засоби були особистою приватною власністю ОСОБА_3 , що вони були придбані за її особисті кошти або були подаровані чи успадковані нею (ч. 1 ст. 57 СК України) представник ОСОБА_3 суду не надала.
Не надавались слідчому судді також відомостей про визначення часток подружжя у праві власності на зазначене майно, а також про існування договору про поділ майна подружжя, згідно з яким передбачався перехід права власності на ці транспортні засоби (т. 8, а.с. 17-34).
Враховуючи норми ст. ст. 65, 67 СК України, що регулюють права подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та на розпоряджання часткою у такому майні, а також відсутність відомостей про визначення часток, належних кожному з подружжя, накладення арешту в межах цього кримінального провадження було можливе виключно щодо об`єктів такої власності в цілому.
Вказане дає підстави для висновку, що накладення арешту слідчим суддею здійснене з дотриманням вимог ч. 4 ст. 173 КПК України і за наявності підстав вважати, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб та може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся з клопотанням про арешт майна.
3.5 Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до роз`яснень, що містяться у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 в справі № 683/2694/16?ц, виходячи з системного аналізу ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 (далі - Порядку), транспортний засіб переходить у власність особи тільки після внесення підрозділами Міністерства внутрішніх справ України відповідних змін до реєстраційних документів.
Таким чином, укладення договору про поділ майна подружжя без подальшої перереєстрації транспортних засобів не свідчить про автоматичний перехід права власності на це майно до ОСОБА_3 , що додатково підтверджує наявність законних підстав для тимчасового позбавлення ОСОБА_2 як законного власника правомочності користуватись та розпоряджатись цим майном з метою його конфіскації як виду покарання.
3.6 Щодо посилань Ушакової Т.Є. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2021, згідно з яким за ОСОБА_3 було визнано право власності на арештовані транспортні засоби (т. 6, а.с. 13-15), а також на ухвалу Київського апеляційного суду від 15.09.2021, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НАБ України з підстав того, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувались (т. 8, а.с. 180-188), колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
Відповідно до змісту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2021 спір про право власності у межах цього провадження судом не вирішувався, оскільки відповідач, тобто ОСОБА_2 , повністю визнав заявлені ОСОБА_3 вимоги та просив суд їх задовольнити (т. 6, а.с. 13-15).
Отже, оскільки цим рішенням суду не було встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, а лише констатовано набуття позивачем, тобто ОСОБА_3 , в особисту приватну власність автомобілів, то згадане рішення не має преюдиціального значення для суду.
3.7 До того ж, колегія суддів бере до уваги поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 під час розгляду слідчим суддею клопотання про накладення арешту на транспортні засоби, а також в ході розгляду цивільного позову ОСОБА_3 .
Зокрема, суд враховує, що під час вирішення клопотань детектива про накладення арешту на транспортні засоби «BMW Х6», «Teslа Model 3» та «Toyota 4 Runner» обвинувачений ОСОБА_2 не повідомив слідчого суддю про ту обставину, що 16.06.2020 між ним та його дружиною укладено договір про поділ майна, щодо якого вирішувалось питання про арешт (т. 6, а.с. 16-34), а під час розгляду цивільного позову ОСОБА_3 ОСОБА_2 повністю визнав заявлені вимоги та не довів до відома суду ту обставину, що вказане майно обтяжене арештом (т. 6, а.с. 13-15).
Вочевидь така поведінка обвинуваченого ОСОБА_2 свідчить про його недобросовісність, позаяк не відповідає стандарту, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.
3.8 Враховуючи вищевикладені мотиви, колегія суддів вважає, що арешт на транспортні засоби «Toyota 4 Runner», д.н.з. НОМЕР_3 , «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , та «Teslа Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , слідчим суддею накладено обґрунтовано за наявності як правових, так і фактичних підстав для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, у зв`язку з чим остаточна доля арештованих транспортних засобів буде вирішена судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката Ушакової Т.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя Т.Г. Гавриленко
Судді К.О. Сікора
О.В. Танасевич