Автори: Оксана Копійчук, юридична радниця Transparency International UkraineI Ukraine,
Андрій Ткачук, юрист з моніторингу справ ВАКС Transparency International UkraineI Ukraine
В кінці жовтня 2019 року ВАКС об’єднав дві справи щодо одіозного екснардепа Миколи Мартиненка та його поплічників. Саме провадження передали до Антикорсуду ще на початку осені того ж 2019-го.
Відтоді аж до 2022 року ВАКС розглядав імовірні злочини Мартиненка в одному провадженні. Допоки не роз’єднав їх через систематичні та ймовірно узгоджені зловживання правами і затягування часу зі сторони представників захисту.
Це спричинило затягування розгляду у ВАКС до 4 років, а до цього вона ще й майже рік слухалась у Шевченківському райсуді.
За що судять Мартиненка, як змінилася поведінка захисту після початку розгляду у ВАКС, та чому суд досі не наблизився до вироку — розбираємось у матеріалі.
Що не так зробив Мартиненко?
Вперше про ймовірні злочини Мартиненка в Україні активно заговорили у 2015 році. Видання Kyiv Post тоді опублікувало ексклюзив: законотворці стверджують, що українська влада захищає від швейцарських правоохоронців впливового Мартиненка, який тоді був заступником голови фракції «Народний фронт».
Прокуратура Швейцарії підозрювала Мартиненка в одержанні $30 млн хабаря, зокрема від представників компанії Skoda JS, за укладення контракту на обслуговування ядерних реакторів в Україні у 2013 році. Це чеська ядерна інженерна компанія, що є частиною підконтрольної Кремлю російської інженерної групи ОМЗ. Сам Мартиненко тоді очолював паливно-енергетичний комітет Ради.
Швейцарські правоохоронці вели розслідування з 2013 року, тоді ж вони звернулися по допомогу до України. Однак тодішній генпрокурор Шокін заявив, що жодних заяв не надходило. А Мартиненко, звісно ж, усі звинувачення відкинув.
Українське розслідування щодо дій Мартиненка та інших співучасників стартувало в грудні 2015 року. Це була одна з перших справді гучних справ НАБУ від початку його роботи.
За час слідства детективи зібрали величезний масив доказів, що включав сотні томів справи. Докази стосуються злочинної схеми, що її ймовірно організував Мартиненко у двох епізодах — заволодіння коштами ДП «НАЕК «Енергоатом» та ДП «СхідГЗК».
У першому Мартиненко у 2009-2012 роках ймовірно міг заволодіти €6,4 млн, збільшивши ціни тендерних пропозицій на закупівлю обладнання для українських АЕС у компанії Skoda JS. В результаті «Енергоатом» переплатив цій компанії €6,4 млн, які потім були переведені на рахунки підконтрольної Мартиненку панамської фірми «Bradcrest Investment S.A.» та відмиті під виглядом плати за послуги.
Також слідство вважає, що у 2013-2016 роках ДП «СхідГЗК» закупило урановий оксидний концентрат в Казахстані через підконтрольну Миколі Мартиненку та Руслану Журилу (на той час заступник директора СхідГЗК) австрійську фірму Steuermann. Таким чином було розтрачено понад $17 млн. Закупівлю провели попри те, що держпідприємство мало б забезпечити видобування цієї сировини в Україні.
За результатами слідства у цій справі на лаві підсудних, крім самого Мартиненка, опинилися ще 7 фігурантів: директор «Схід ГЗК» Олександр Сорокін та його заступники Руслан Журило й Володимир Богданець, директор «Енергоатому» Валерій Васильков та директор відокремленого підрозділу Володимир Святненко, заступник голови «Нафтогазу» Сергій Перелома та представник фіктивної компанії Павло Скаленко.
Історія слухання ВАКС
Досудове розслідування тривало три роки, а обвинувальний акт щодо Мартиненка потрапив у Шевченківський суд тільки 22 травня 2018 року. Там резонансну справу слухали понад рік, і відбувалося це семимильними кроками.
За перші пів року судді розглянули половину з понад 200 томів, а самі матеріали прокурори САП заносили на засідання ящиками. Суд призначав засідання майже щотижня, долучаючи їх один за одним — а захист своєю чергою напрочуд швидко їх коментував. Однак така швидка робота навряд могла свідчити про бажання обох сторін швидше дійти до справедливого вироку.
За однією з версій, «турборежим» увімкнули, адже на горизонті виднівся початок роботи створеного в лютому 2019-го Вищого антикорупційного суду. На нього покладалися високі надії щодо якості судочинства — і саме туди за підсудністю мала перейти справа Мартиненка.
Однак попри шалені темпи справа все-таки встигла потрапити до ВАКС 2 жовтня 2019 року. Наступного дня було передано матеріали справи та визначено склад суддів, а вже 24 жовтня їх об’єднали матеріалами щодо обвинувачених Скаленка та Святненка. До моменту затримання обидва перебували у розшуку.
За нормами кримінально-процесуального кодексу, передання справи до іншого суду беззаперечно означає початок слухань з нуля, тому весь «прогрес», досягнутий за понад рік Шевченківським судом, був втрачений.
І не дивно, що після початку розгляду справи у ВАКС захист кардинально змінив свою поведінку та всіляко намагався затягнути процес. Дійшло до того, що судді Федорак, Строгий та Маслов, які й розглядають справу заволодіння коштами ДП «НАЕК «Енергоатом» та ДП «СхідГЗК» були змушені двічі, у 2020 та 2021 році, подавати до Офісу Генпрокурора та Вищої ради правосуддя повідомлення про здійснюване захисниками втручання у діяльність суддів.
Зокрема, в останньому повідомленні йшлося про систематичні прогули захисників без поважних причин, порушення порядку у залі суду, безпідставні відводи, подання повідомлень про вчинення суддями злочинів та навіть погроза подати проти суддів позов про захист честі та гідності.
До відома, у цій справі ВАКС 13 (!) разів призначав фігурантам безоплатних адвокатів — часто це відбувалося через постійні та ймовірно узгоджені відмови обвинувачених від попередніх адвокатів.
Цікаво, що один з фігурантів — заступник директора «Схід ГЗК» Руслан Журило — взагалі мобілізувався до лав ЗСУ в березні цього року. Через це суд виділив окремо та зупинив провадження щодо нього. До слова, те саме зробили і в окремій справі про зловживання на ДП «ОГХК», де Журила разом із його заступником Юрієм Перцевим обвинувачують у завданні 300 млн грн збитків держпідприємству шляхом продажу титановмісних руд за заниженими цінами через посередників.
Зараз ВАКС намагається прискорити процес розгляду, аби дотриматися розумних строків судового розгляду. З цієї мотивації торік у справі роз’єднали два епізоди — розкрадання на ДП «Енергоатом» та ДП «СхідГЗК».
Та якого б темпу справі не намагалася задати колегія суддів, справи проти Мартиненка та його поплічників досі перебувають на етапі дослідження доказів. До вироку там ще далеко, адже йому передують дебати сторін та останнє слово обвинувачених — а переривати чи прискорювати учасників процесу на цих етапах закон прямо забороняє.
Ми в Transparency International Ukraine очікуємо на конструктивний розгляд справи з добропорядною поведінкою його сторін. Сподіваємося, що свою п’яту річницю справа вже не святкуватиме.
А спостерігати за процесом та оцінювати його далі можна буде вже наступного засідання в листопаді — після того, як колегія суддів постановить вирок екснардепу Олександру Онищенку та його «фінансовому директору» Олені Павленко у славнозвісній «газовій справі».
Джерело: glavcom.ua