- Головуючий суддя (ВАКС): Хамзін Т.Р.
- Секретар : Фінько Ю.В.
Справа № 991/6572/21
Провадження 1-кс/991/6671/21
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.
за участю:
секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,
скаржника ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
24.09.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 11.09.2021.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2021 скаргу ОСОБА_1 було призначено до розгляду.
1. Вимоги скарги.
У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що 12.02.2020 під час обшуку в його робочому кабінеті детектив Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_2 , вийшовши за межі наданих повноважень ухвалою слідчого судді від 11.02.2020 вилучив у нього дві золоті пластинки. Свої дії детектив коментував тим, що діє згідно ухвали від 11.02.2020, хоч ухвалою діяти на власний розсуд він не уповноважувався.
Скаржник вважає, що детектив НАБУ пограбував його, і внаслідок вчиненого грабежу він не зміг розрахуватися і потрапив в борг до підрядчика. Він стверджує, що вилучене в нього майно не є речовим доказом, а він не підозрюваний і не обвинувачений, і був допитаний в якості свідка.
На думку ОСОБА_1 , такі протиправні дії ОСОБА_2 вчинив при домовленості з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_3, і вони разом вирішили направити вилучене майно на покращення власного матеріального становища.
ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою від 11.09.2021 про вчинення детективом ОСОБА_2 та прокурором ОСОБА_3 злочинів, однак відповіді не було отримано. Він вважає, що таким чином було порушено вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України і просить суд:
-зобов`язати уповноважену особу (прокурора) Офісу Генерального прокурора порушити кримінальне провадження проти групи осіб в складі: детектива НАБУ ОСОБА_2 та прокурора САП ОСОБА_3 щодо перевищення службових повноважень і зловживання службовим становищем;
-в ході досудового розслідування визнати його потерпілим внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
2. Судовий розгляд.
Під час судового засідання ОСОБА_1 повідомив, що у його службовому кабінеті було проведено обшук, та вилучено майно, дозвіл на вилучення якого не надавався. За клопотанням прокурора про арешт майна ухвалою слідчого судді було відмовлено, однак в подальшому вилучені золоті злитки було арештовано на підставі рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
За твердженням скаржника, після отримання висновку експертів про вартість вилученого майна детектив не закрив провадження, а дочекався скасування ст. 366-1 КК України. Лише в листопаді 2020 року кримінальне провадження було закрите. У таких діях детектива та прокурора скаржник вбачає ознаки зловживання та перевищення повноважень. Він повідомляє, що золоті злитки були йому повернуті, однак його репутацію було спотворено.
Представник Офісу Генерального прокурора був повідомлений про час та дату судового засідання, однак для розгляду скарги він не з`явився та не повідомив причини неявки.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
3. Оцінка та висновки слідчого судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, у порядку, передбаченому КПК України (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України). У межах судового контролю слідчий суддя здійснює розгляд скарг на бездіяльність слідчого та прокурора, відповідно до ст. 303 КПК України.
Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, а саме: у кримінальних провадженнях стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України (ч.ч. 1, 2 ст. 33-1 КПК України).
У заяві ОСОБА_1 , на думку слідчого судді, можливо йдеться про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, яке, за його версією, було вчинено детективом НАБУ та прокурором САП.
У п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410, вчинених прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» до цих прокурорів відносяться: Генеральний прокурор , перший заступник Генерального прокурора , заступник Генерального прокурора, керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора , заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), керівник обласної прокуратури , перший заступник керівника обласної прокуратури, заступник керівника обласної прокуратури , керівник підрозділу обласної прокуратури.
В свою чергу детективи підрозділу внутрішнього контролю НАБУ у разі встановлення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 354, 364-370 КК України, які були вчинені службовою особою Національного антикорупційного бюро України (крім Директора Національного антикорупційного бюро України, його першого заступника та заступника), розслідують вказане правопорушення.
Отже, слідчий суддя вважає можливим перевірити обставини невнесення відомостей за заявою ОСОБА_1 від 11.09.2021.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Отже бездіяльність, передбачена п.1. ч.1 ст. 303 КПК України, наявна у випадку, якщо:
1) заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення були отримані належним суб`єктом (слідчим, дізнавачем, прокурором);
2) така заява чи повідомлення містять відомості про кримінальне правопорушення;
3) відомості, які містяться у заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення, не були внесені до ЄРДР протягом встановленого строку (24 годин відповідно до вимог КПК України).
Слідчий суддя встановив, що заява ОСОБА_1 від 11.09.2021 була адресована Офісу Генерального прокурора. Скаржник долучив копію квитанції щодо відправлення рекомендованого листа до Офісу Генерального прокурора.
З урахуванням встановлених строків поштового пробігу є підстави вважати, що поштове відправлення було отримано Офісом Генерального прокурора.
На думку слідчого судді, заява від 11.09.2021 не містить достатніх відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
У п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа № 818/1526/18, провадження № 11-1263апп18) зазначено, що у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР слідчий суддя надає оцінку змісту заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин, є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У своїй заяві ОСОБА_1 вказує про вчинення детективом НАБУ та прокурором САП дій щодо викрадення його майна, і вбачає у таких діях ознаки зловживання службовим становищем та перевищення повноважень.
ОСОБА_1 вказує, що детективом була неправомірно вилучено його майно - золоті злитки, у зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України. За клопотанням прокурора золоті злитки було арештовано, і в подальшому їх було повернуто ОСОБА_1 лише після закриття провадження за ст. 366-1 КК України.
Дослідивши документи, долучені до скарги (аналогічні долучались ОСОБА_1 до заяви від 11.09.2021), слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для твердження про злочинність дій детектива НАБУ ОСОБА_2 та прокурора САП ОСОБА_3 .
Так, золоті злитки було вилучено у ході обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 , який проводився на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду (справа № 991/1273/20). Вказана слідча (розшукова) дія та факт вилучення золотих злитків було зафіксовано у відповідному протоколі обушку від 12.02.2020.
В подальшому золоті злитки, належні заявнику, було арештовано у межах кримінального провадження № 52019000000001205 від 24.12.2019 на підставі ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.04.2020 (справа № 991/2296/20).
Наведене свідчить, що вилучивши у ході обшуку золоті злитки детектив ОСОБА_2 діяв на підставі дозволу слідчого судді та відповідно до вимог КПК України. Звертаючись з клопотанням про арешт майна прокурор ОСОБА_3 також діяла у межах повноважень, передбачених для процесуального керівника у ході кримінального процесу. До того ж рішення про арешт майна було постановлено саме судом.
ОСОБА_1 підтвердив, що вилучені золоті злитки було йому повернуто, однак вважає незаконним утримання його майна навіть після закриття кримінального провадження та неповернення майна відразу після проведення експертизи, якою було встановлено вартість майна та відсутність складу кримінального правопорушення.
На даний момент золоті злитки перебувають у розпорядженні ОСОБА_1 .
Склад кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364 та 365 КК України, про вчинення яких вірогідно йдеться у заяві ОСОБА_1 , має таку обов`язкову ознаку як наявність істотної шкоди.
Проте скаржник не наводить жодних обгрунтованих доводів щодо завдання йому істотної шкоди в обумовленому розмірі.
Тому слідчий суддя, враховуючи характер дій, зазначених у заяві, та відсутність істотної шкоди, дійшов до висновку про недостатність відомостей, наданих заявником, про можливе вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У своїй постанові від 16.05.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
В той же час заява ОСОБА_1 стосується виключно його незгоди з процесуальними рішеннями сторони обвинувачення у кримінальних провадженнях № 52019000000001205 від 24.12.2019 та № 52020000000000514 від 07.08.2020. ОСОБА_1 акцентував увагу на шкоді, завданій його репутації.
Така позиція ОСОБА_1 не свідчить про вчинення кримінального правопорушення детективом чи прокурором, і тим більше не може бути підставою для здійснювання кримінального переслідування відносно цих осіб.
Враховуючи той факт, що слідчим суддею не було встановлено бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора, у задоволенні скарги ОСОБА_1 належить відмовити (п. 4 ч. 2 ст. 308 КПК України).
Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17.06.2019 (у справі № 3-180/2018(1644/18) положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення було визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), у зв`язку з чим ці положення втратили чинність з дня ухвалення такого рішення.
Отже, вказане судове рішення підлягає оскарженню.
Керуючись ст. ст. 24, 214, 303, 306, 307 КПК України слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 11.09.2021.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (01601, м. Київ, пров. Хрестовий, 4).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Т.Р. Хамзін