Документ № 100050978

Справа № 991/6483/21

Провадження1-кс/991/6581/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

слідчого судді Олійник О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Сташака Я.В.,

представника власника майна Стиранки Б.М.,

прокурора Посвистака О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Стиранки Михайла Богдановича, подане в інтересах ТОВ «Прикарпатзахідтранс», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000752 від 03.11.2017,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Стиранки М.Б. від 17.09.2021, подане в інтересах власника майна - ТОВ «Прикарпатзахідтранс» в порядку ст. 174 КПК України, про скасування арешту майна.

Обставини, на які посилається особа, яка подала клопотання

Представник власника майна ТОВ «Прикарпатзахідтранс» - адвокат Стиранка М.Б. посилається на те, що у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021 у справі № 991/1285/21 (провадження №1-кс/991/1314/21) задоволено клопотання прокурора і накладено арешт у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження на об`єкти нерухомого майна, зокрема нежитлові приміщення, будівлі, споруди та технологічні об`єкти та лінійні ділянки, які безпосередньо задіяні у забезпеченні виробничої діяльності нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», які перебувають у власності ТОВ «Прикарпатзахідтранс». Серед іншого, зазначеною ухвалою (п. 2.9.1 резолютивної частини) накладено арешт на нежитлове приміщення І поверху загальною площею 47,2 кв м, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Котляревського, 18.

Адвокат вважає, що арешт на вказане нежитлове приміщення накладено необґрунтовано і в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, наводячи такі доводи.

Нежитлове приміщення І поверху загальною площею 44,1 кв м, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Котляревського,18 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402881456101) (далі - нежитлове приміщення, об`єкт нерухомості), набуте ТОВ «Прикарпатзахідтранс» законним шляхом. Згаданий об`єкт нерухомого майна ніколи не перебував у державній власності, тоді як до моменту відчуження в порядку законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та «Про Державну програму приватизації» належав суб`єкту права комунальної власності - Рівненській міській раді. Остання правомірно, на підставі та в порядку, визначених законами України, реалізувала своє право на розпорядження нерухомим майно та на підставі оплатного правочину передала таке майно в приватну власність юридичній особі приватного права.

Під час розгляду клопотання про арешт майна стороною обвинувачення не надано суду доказів на підтвердження того, що арештоване майно - нежитлове приміщення - набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, чи є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. У слідчого судді були відсутні відомості, що службові особи ТОВ «Прикарпатзахідтранс», майно якого арештоване, є підозрюваними, обвинуваченими, особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи.

На переконання представника, слідчому судді не було надано доказів того, що арештоване майно (нежитлове приміщення) є речовим доказом та відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України. Відтак не надано доказів, які відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 170 КПК України дають підстави для застосування арешту майна. Виходячи з фактичних даних, не вбачається достатніх підстав вважати, що вказане майно може бути речовим доказом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Нежитлове приміщення не входить до технологічного комплексу розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок». Цей об`єкт не використовується і не пов`язаний із безпекою нафтопроводів чи з їх надійною експлуатацією, тобто не належить до переліку об`єктів магістральних трубопроводів, вказаного у статті 5 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів». І прокурор не надав доказів протилежного, тобто що нежитлове приміщення входить до складу технологічного комплексу, що функціонує як єдина система, є об`єктом магістральних трубопроводів та забезпечує безпеку та надійну експлуатацію магістральних нафтопроводів.

Отже, арештоване приміщення не містить жодних відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є об`єктом кримінально протиправних дій та не набуте кримінально-протиправним шляхом.

З огляду на наведені обставини, адвокат вважає, що в існуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на нежитлове приміщення І поверху за адресою: м. Рівне, вул. Котляревського, 18 - відпала потреба та просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021 у справі № 991/1285/21, провадження 1-кс/991/1314/21 (пункт 2.9.1 резолютивної частини) на вказане нежитлове приміщення.

Позиція учасників провадження у судовому засіданні

Представник власника майна - адвокат Стиранка Б.М. підтримав подане клопотання і просив задовольнити, посилаючись на наведені в ньому обставини. Пояснив, що різна площа приміщення у договорі купівлі-продажу від 07.10.2011 за № 2040 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно пояснюється зміною площі у послідуючому внаслідок проведення інвентаризації.

Прокурор САП Посвистак О.М. заперечив проти задоволення клопотання, вважаючи його безпідставним, так як суди двох інстанцій перевірили наявність підстав для накладення арешту на цей об`єкт нерухомості, зазначив, що потреба в арешті цього майна на даний час не відпала. Пояснив, що в цьому приміщенні розташовані всі пульти управління роботою нафтопроводу, тому скасування з нього арешту може призвести до заблокування роботи останнього. Обладнання, розміщене у приміщенні, задіяне у процесі забезпечення експлуатації нафтопроводу. Звернув увагу, що в договорі та в ухвалі слідчого судді зазначені відмінні реєстраційні номери об`єкта нерухомості та різні площі об`єктів, та доказів того, що товариство придбало саме це приміщення, на яке накладено арешт, а не на інше, не надано. Також пояснив, що період вчинення кримінального правопорушення охоплює час із 1991 року по 2021 року, тобто є триваючим, тому все майно, яке було придбане, у тому числі і за рахунок господарської діяльності від непереданого державі майна, відноситься до речових доказів. Оскільки арешт на нежитлове приміщення, щодо якого подане клопотання, необхідний для забезпечення функціонування усього нафтопроводу, в інший спосіб неможливо забезпечити його схоронність під час кримінального провадження.

Установлені обставини, оцінка і мотиви слідчого судді

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021 у справі № 991/1285/21 (провадження №1-кс/991/1314/21) задоволено клопотання прокурора прокурора - начальника третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричуна В.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України, та накладено арешт на майно шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування об`єктами нерухомого майна, будівлями, спорудами, технологічними об`єктами та лінійними ділянками, які безпосередньо задіяні у забезпеченні виробничої діяльності технологічного комплексу розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», згідно з переліком, вказаним у пункті 2 резолютивної частини цієї ухвали. Зокрема, відповідно до пункту 2.9.1 резолютивної частини ухвали, арешт накладено на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Котляревського, 18 , у т.ч.: нежитлові приміщення І поверху загальною площею 47,2 кв м (реєстраційний номер об`єкта 1402881456101); будівлі: літ. «А-3» диспетчерський пункт, загальною площею 1 519,9 кв м; літ «Б-1» гараж з підвалом літ. «Пд/Б-1», загальною площею 218,2 кв м (реєстраційний номер об`єкта 1402612156101). Як зазначено в ухвалі, об`єкти нерухомого майна за вказаною адресою, у тому числі нежитлове приміщення І поверху, належать до об`єктів нерухомого майна, що забезпечують безпеку та надійну експлуатацію частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» та його складових, що проходить територією України. Відповідно до змісту вказаної ухвали, арешт на майно накладено з метою збереження речових доказів (п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.03.2021 (провадження № 11-сс/991/194/21) апеляційну скаргу адвоката в інтересах ТОВ «Прикарпатзахідтранс» залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 23.02.2021 - без змін.

Згідно з наданою адвокатом інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказані нежитлові приміщення І поверху загальною площею 47,2 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402881456101, номер об`єкта в РПВН 15435968, було зареєстроване на праві власності у зазначеному Реєстрі 07.11.2017 за ТОВ «Прикарпатзахідтранс» на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2011 за № 2040, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1., витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.08.2017.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 11.11.2011, нежитлові приміщення І поверху за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Котляревського, 18, реєстраційний номер 15435968, були зареєстровані на праві власності за ДП «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів на підставі договору купівлі-продажу № 2040, 07.10.2011, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 .

У зазначеному договорі купівлі-продажу від 07.10.2011, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1., в реєстрі за № 2040, в пункті 1.1 вказано, що продавцем нежитлових приміщень є управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради і відчуження здійснюється на підставі рішення Рівненської міської ради від 15.04.2009 № 2309. Вказаним рішенням було затверджено перелік об`єктів комунальної власності (окремого індивідуально визначеного майна), що підлягають приватизації способом викупу орендарями цих об`єктів, а саме було внесено до переліку нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку за адресою м. Рівне, вул. Котляревського, 18, площею 44,1 кв м, покупцем вказано ДП«ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів, відсоток невід`ємних поліпшень від балансової вартості (залишкової) більше 25.

За змістом ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України.

Абзацом другим ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Представник власника майна, стверджуючи у судовому засіданні, що різна площа приміщення у договорі купівлі-продажу від 07.10.2011 за № 2040 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у якому зареєстрований об`єкт 07.11.2017 за ТОВ «Прикарпатзахідтранс» на підставі вказаного договору купівлі-продажу, пояснюється зміною площі приміщення у послідуючому внаслідок проведення інвентаризації, не довів даний факт будь-якими доказами.

Щодо твердження представника власника майна про те, що майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям речових доказів, визначеним у ст. 98 КПК України, слідчий суддя враховує таке.

Арешт майна, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, допускається з метою збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З тексту зазначених вище ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021 та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.03.2021 вбачається, що у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР № 52017000000000752 від 03.11.2017 за ознаками злочинів, зокрема, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України, спільна слідча група детективів Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України та старших слідчих в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснює досудове розслідування щодо обставин умисного та протиправного, всупереч вимогам нормативно-правових актів України, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволодіння службовими особами ТОВ «Прикарпатзахідтранс» (що є правонаступником Прикарпатського управління «Прикарпаттранснафтопродукт» - Дочірнього підприємства Південно-західного підприємства магістральних нафтопродуктопроводів концерну «Роснафтопродукт») спільно з службовими особами України, службовими особами Російської Федерації, упродовж часу з моменту проголошення незалежності України до теперішнього часу, майном (будівлями, спорудами, лінійною частиною та технологічними об`єктами) та іншими основними засобами частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», що проходить територією України. Постановою детектива НАБ України Данилюка В.В. від 16.02.2021 об`єкти нерухомості, технологічні об`єкти та лінійна частина, з якої складається технологічний комплекс розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», визнані речовими доказами з тих мотивів, що вони містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під час розгляду слідчим суддею питання про арешт майна, були досліджені, серед іншого, не тільки документи щодо права власності ТОВ «Прикарпатзахідтранс» на зазначене в клопотанні прокурора майно - Інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (в частині об`єктів, які мають статус нерухомого майна), але і Звіт фахівців АТ «Інститут транспорту нафти» за наслідками проведення дослідження документальної бази, що стосується технічних характеристик, проектування, будівництва, модернізації, експлуатації, монтажу та демонтажу, іншого обслуговування нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», який розташований на території України (щодо технологічних та лінійних об`єктів); акти приймання-передачі об`єктів під охорону (щодо технологічних та лінійних об`єктів); технологічні схеми ділянок нафтопродуктопроводу.

Натомість в даній справі представник ТОВ «Прикарпатзахідтранс» надав слідчому судді виключно інформацію та документи, що стосуються підстав та часу виникнення у товариства прав приватної власності на нежитлові приміщення І поверху за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Котляревського, 18. Однак не надав документів на підтвердження свого аргументу про те, що ці приміщення не використовуються і не пов`язані із безпекою нафтопроводів чи з їх надійною експлуатацією, тобто не належить до переліку об`єктів магістральних трубопроводів, вказаного у статті 5 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів». Відповідно до правил ч. 3 ст. 170, ч. 1 ст. 98 КПК України, для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів має значення те, чи наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів, а не те в який спосіб було набуто це майно та чи є правочин щодо набуття майна нікчемним або визнаним недійсним судовим рішенням.

Зважаючи на встановлені обставини, наведені норми КПК України і те, що в п. 2.9.1 резолютивної частини ухвали слідчого судді від 23.02.2021 зазначено, що нежитлові приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Котляревського, 18, є лише частиною об`єктів нерухомого майна за цією адресою, що перебувають у власності ТОВ «Прикарпатзахідтранс» та забезпечують безпеку та надійну експлуатацію частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» та його складових, а також, що представник власника майна не назвав і не надав доказів, що спростовують належність майна до таких об`єктів, слідчий суддя вважає, що твердження адвоката про необґрунтованість накладення арешту на нежитлові приміщення з метою збереження речових доказів є невмотивованими і недоведеними.

Також представник власника майна як на підставу для скасування арешту майна посилається на відсутність у органу досудового розслідування інтересу до арештованого майна, так як упродовж майже семи місяців слідчі дії відносно арештованого майна не проводяться. Слідчий суддя відхиляє такі доводи адвоката з огляду на таке.

Арешт на нежитлові приміщення накладено з метою забезпечення збереження речових доказів і вони, за версією органу досудового розслідування, є взаємозв`язаною частиною (елементом) технологічного комплексу розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», що є об`єктом кримінально протиправних дій, майном, набутим внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За правилами пунктів 5, 6 ч. 9 ст. 100 КПК України майно, що було предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються.

Оскільки на даний час кримінальне провадження триває і відсутні відомості про те, що арештоване майно може бути повернуте його власнику на даній стадії досудового розслідування без ризику його пошкодження чи знищення та без шкоди для кримінального провадження в контексті збереження арештованого майна в цілому (технологічного комплексу розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок»), слідчий суддя вважає, що є недоведеним твердження представника ТОВ «Прикарпатзахідтранс» про те, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на нежитлові приміщення.

На підставі наведеного вище, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання адвоката Стиранки М.Б. про скасування арешту задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 22, 26, 170, 174, 309, 369-372, 392 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Стиранки М.Б. про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2021 у справі № 991/1285/21, провадження 1-кс/991/1314/21 (пункт 2.9.1 резолютивної частини) на нежитлове приміщення І поверху загальною площею 47,2 кв м, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Котляревського, 18 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402881456101), залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Олійник