- Головуючий суддя (ВАКС) : Галабала М.В.
- Захисник/адвокат : Зенченка М.О.
Справа № 991/6674/21
Провадження 1-кс/991/6775/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
01 жовтня 2021 року Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Галабала М.В., за участю секретаря судових засідань Яроша О.М., адвоката Зенченка М.О., особи, яка подала скаргу, ОСОБА_1 , розглянув скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52021000000000314 від 15 червня 2021 року та
ВСТАНОВИВ:
1.До Вищого антикорупційного суду 28 вересня 2021 року надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 09 вересня 2021 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52021000000000314 від 15 червня 2021 року (далі - Кримінальне провадження).
2.Вимоги скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова детектива НАБ України є передчасною та такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення та матеріалам досудового розслідування. Особа, яка подала скаргу, вважає, що постанова не є обґрунтованою, а її прийняття спрямоване на штучне звуження прав ОСОБА_1 як учасника кримінального провадження.
3.Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 28 вересня 2021 року справа передана на розгляд слідчому судді Галабалі М.В.
4.Учасники судового розгляду надали такі пояснення.
4.1.Адвокат Зенченко М.О. підтримав доводи скарги. Додатково пояснив, що постанова детектива НАБ України є незаконною та необґрунтованою, адже детективом в постанові не враховано показань, наданих ОСОБА_1 в ході його допиту, а також інших матеріалів досудового розслідування, якими спростовуються доводи оскаржуваної постанови.
4.2. ОСОБА_1 підтримав доводи свого представника. Додатково пояснив, що його неодноразові звернення до НАБ України залишалися поза встановленим законом реагуванням, тому він змушений звертатися до Вищого антикорупційного суду за захистом своїх прав. На його переконання, він мав би бути допитаний детективом НАБ України не в якості свідка, а в якості потерпілого.
4.3.Детектив НАБ України у судове засідання не з`явився. Надав пояснення у яких вказав, що постанова про відмову у визнанні потерпілим була прийнята після проведення допиту ОСОБА_1 , в ході якого не було встановлено обставин, що б свідчили про можливе заподіяння моральної, фізичної чи майнової шкоди. Також зазначає, що надані ОСОБА_1 відомості можуть свідчити про можливе створення доказів винуватості певних службових осіб з метою використання матеріалів кримінального провадження під час розгляду інших справ судами.
5.Оцінивши обставини, що викладені в скарзі та доданих до неї матеріалах, поясненнях особи, яка звернулася зі скаргою, та детектива, слідчий суддя приходить до таких висновків.
5.1.В ході судового розгляду встановлено, що 08 вересня 2021 року до детектива НАБ України надійшло клопотання ОСОБА_1 про визнання його потерпілим у Кримінальному провадженні.
5.2.За результатами розгляду цього клопотання особи детектив НАБ України Даменцов Р.В. виніс постанову про відмову у його задоволенні. В постанові вказано, зокрема, таке:
«Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.06.2021, справа № 991/2505/21, яким зобов`язано уповноважених осіб Національного бюро внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_3 .
У вказаній заяві ОСОБА_1 викладено відомості про те, що у 2011 році для винесення неправосудного рішення на його користь через працівника Приморського районного суду м. Одеси ним було передано грошові кошти у якості неправомірної вигоди для керівника суду, щоб останній здійснив вплив на одного з суддів цього ж суду при прийнятті рішення про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва.
Також заявник повідомив, що ним було передано грошові кошти у якості неправомірної вигоди співробітникам прокуратури Одеської області за неподання апеляційної скарги на рішення суду.
Таким чином, ОСОБА_1 повідомлено правоохоронний орган про вчинення ним злочину, передбаченого ст. 369 КК України та вчинення службовими особами злочину, передбаченого ст. 368 КК України.
…
У відповідності до ч. 4 примітки до ст. 368 КК України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, із змінами): «Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть- завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів».
Відповідно до правого висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 21 січня 2016 року (справа № 5-124кс15) вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, Досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо.
…
Таким чином у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у своїй заяві до правоохоронного органу сам стверджує, що ним передавалась грошові кошти для вирішення питання в «обхід» закону, правові підстави для залучення його до провадження як потерпілого відсутні.»
5.3.Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, дати їм належну оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ст. 9 КПК України). Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України (ч. 1 ст. 24 КПК України). На досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою може оскаржити рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим (п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України).
5.4.У розділі 4 Листа ВССУ від 12 січня 2017 № 9-49/0/4-17 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зазначено: «…ч. 5 ст. 55 КПК встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Отже, саме правильність застосування слідчим або прокурором цієї норми є предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду аналізованої категорії скарг. Процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди.»
5.5.Слід зазначити, що для набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні необхідна одночасна сукупність таких умов: фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальної (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого).
5.6.Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Тобто, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.
5.7.Кримінальне провадження ініційоване за фактом одержання службовими особами Приморського районного суду міста Одеси та прокуратури Одеської області грошових коштів від ОСОБА_1 . Вказані грошові кошти, як зазначає скаржник, були отримані ним напередодні в кредит у Райффайзен Банку. ОСОБА_1 вважає, що йому було заподіяно майнової шкоди в розмірі предмета неправомірної вигоди, яка надавалася ним вищевказаним службовим особам.
5.8.Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
5.9.Поняття майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому охоплює: 1) заподіяну кримінальним правопорушенням особі пряму, безпосередню шкоду в її майновому та грошовому виразі; 2) не одержані внаслідок скоєння кримінального правопорушення доходи; 3) оцінені в грошовому вигляді витрати на відновлення здоров`я потерпілого, а в разі його смерті - на поховання й виплати з підтримання матеріального добробуту і виховання непрацездатних членів сім`ї потерпілого та його неповнолітніх дітей; 4) кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину.
5.10.За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, відповідно до ч 1 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.
5.11.Слідчий суддя вважає слушними доводи детектива НАБ України про те, що вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо (такий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 621/2190/16-к).
5.12.Із тієї версії подій, яка викладена в заяві ОСОБА_1 , можна зробити висновок, що останній був зацікавлений у наданні неправомірної вигоди службовим особам судових та правоохоронних органів з метою задоволення своїх незаконних інтересів. Це виключає можливість кваліфікації їх дій як вимагання.
5.13.Окрім того, пунктом 3.5 рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 передбачено таке: «…інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави чи «всіх співвітчизників» або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.» Корупція підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права (преамбула Конвенції ООН проти корупції). Таким чином, інтерес особи, яка надає неправомірну вигоду, підкупити представника влади не може бути охоронюваним, оскільки спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави, всіх співвітчизників. Отже заява ОСОБА_1 про визнання потерпілим не могла бути задоволена, бо він добровільно надав неправомірну вигоду. Скаржник не навів доказів того, що це було зроблено під впливом фізичного або психічного примусу, який би виключав кримінальну протиправність (ст. 40 КК України).
6.Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову в її задоволенні. На підставі викладеного, слідчий суддя робить висновок, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 55, 303-304, 309, 372 КПК України слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52021000000000314 від 15 червня 2021 року залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя М. ГАЛАБАЛА