Документ № 100102820

Справа № 991/6544/21

Провадження1-кс/991/6643/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

слідчого судді ОСОБА_1,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

детектива ОСОБА_5,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотанняпідозрюваного ОСОБА_3 проскасування арешту майна, подане в рамках кримінального провадження №12014000000000496 від 05.11.2014,

ПОСТАНОВИВ:

Підозрюваний ОСОБА_3 звернувся до Вищого антикорупційного суду із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження №12014000000000496 від 05.11.2014.

Обставини, на які посилається особа, яка подала клопотання.

Ухвалою слідчогосудді Вищогоантикорупційного судувід 07.09.2021у справі№ 991/6056/21за клопотанням старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 накладено арешт на нерухоме майно та грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, які належать підозрюваному ОСОБА_3, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Розгляд клопотання про арешт майна проведено без виклику власника майна та його захисників, що унеможливило подання ними до суду інформації з відповідними доказами необґрунтованості клопотання детектива та відсутності підстав для накладення арешту на майно.

ОСОБА_3 вважає, що правові підстави для накладення арешту на його майно відсутні, оскільки підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, необґрунтована, достатніх правових підстав для подання цивільного позову у даному кримінальному провадженні немає, наразі встановити розмір збитків, ймовірно завданих внаслідок кримінального правопорушення, неможливо, а тому й розмір цивільного позову не може відповідати критерію обґрунтованості та бути підставою для накладення арешту у кримінальному провадженні.

Крім того, ОСОБА_3 вказує на те, що зазначений прокурором розмір позовних вимог у сумі 1366395734 грн. обрахований лише з посиланням на сформовані Національним банком України (далі НБУ) резерви під кредитні збитки, що начебто зменшило суму прибутку НБУ і як наслідок перерахування до Державного бюджету України. Доданий до позову висновок експерта не доводить правильність таких розрахунків. Зазначені обставини унеможливлюють перевірку співмірності вартості майна, на яке просив накласти арешт детектив, із розміром завданої шкоди та ціною заявленого цивільного позову.

До того ж, арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках у банках, накладено без урахування статусу таких рахунків із спеціальним режимом використання для виплати заробітної плати та пенсії.

Зазначає, що єдиним джерелом доходів сім`ї підозрюваного є його заробітна плата та пенсія, а відтак арешт означених коштів ставить родину у скрутне матеріальне становище, в тому числі й позбавляє можливості оплатити послуги захисників.

Враховуючи викладене, підозрюваний просить скасувати арешт, накладений Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2021 у справі № 991/6056/21, на все його майно, у тому числі грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_3 номер НОМЕР_1, відкритому в AT «Державний ощадний банк України»; грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_3 номер НОМЕР_2, відкритому в AT КБ «Приватбанк».

Позиція учасників провадження в судовому засіданні.

ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали заявлене клопотання, з підстав, зазначених у ньому, а також у додаткових поясненнях, просили задовольнити. Пояснили, що НБУ не завершив процедуру стягнення заборгованості по кредиту ПАТ «ВіЕйБі Банк», тому цивільний позов заявлений необгрунтовано. Не погоджуються з пред`явленою ОСОБА_3 підозрою, оскільки слідством не враховано, що з 2014 року був особливий період і потірбно було допомагати банківській системі, слідство проведено однобічно, коім Інструкції НБУ не враховані інші нормативно-правові акти, які надавали право кредитувати банк; змови із іншими фігурантами справи не могло бути у ОСОБА_3, оскільки він не член їхньої команди і вже збирався звільнятися.

Детектив ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував щодо скасування арешту з грошових коштів, які розміщені на банківських рахунках ОСОБА_3 для виплати заробітної плати та пенсії, але в частині коштів, що надійдуть на вказані рахунки після дати постановлення судом ухвали. У задоволенні іншої частини клопотання просив відмовити, оскільки арешт накладено обґрунтовано та у його застосуванні не відпала потреба.

Встановлені слідчим суддею обставини справи.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12014000000000496 від 05.11.2014, за підозрою, в тому числі, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Вказане кримінальне провадження об`єднано із кримінальним провадженням № 12016100000001664 від 08.10.2016.

За версією органу досудового розслідування, 10.10.2014 в.о. Голови Національного банку ОСОБА_6 підписав постанову № 656/БТ про надання стабілізаційного кредиту ПАТ «ВіЕйБі Банк» під заставу об`єктів нерухомості. Однак, НБУ під час прийняття даного рішення допущені суттєві порушення норм законодавства, що регулюють порядок та підстави надання стабілізаційних кредитів банкам України. Кінцевим бенефіціарним власником банку ПАТ «ВіЕйБі Банк» на той час був ОСОБА_7 . В порушення пункту 3.1. Положення про надання НБУ стабілізаційних кредитів банкам України (затверджене Постановою Правління НБУ № 327 від 13.07.2010), в якому міститься вичерпний перелік документів, які Банк має подати до НБУ для отримання стабілізаційного кредиту, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на момент прийняття Постанови «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності» № 656/БТ від 10.10.2014 не надав до НБУ: програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо та програму капіталізації банку, затверджену його спостережною (наглядовою) радою. 13.10.2014 службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено з НБУ кредитний договір № 43 від 13.10.2014 про надання стабілізаційного кредиту на загальну суму 1 200 000 000 грн. Забезпеченням по отриманому стабілізаційному кредиту були майнова порука ОСОБА_7 та чотири нежитлові приміщення, оцінені на загальну суму у 1850000000,00 грн.

Сторона обвинувачення стверджує, що як встановлено в ході досудового розслідування, звіти про незалежні оцінки майна, виконані від імені ТОВ «Бізнес центр «Експертиза», виготовлені шляхом підроблення, а проведеними будівельно-оціночними експертизами встановлено, що загальна вартість переданого для НБУ в заставу майна ПАТ «ВіЕйБі Банк» становить 72 619 895 грн.

Постановою Правління НБУ від 19.03.2015 № 188 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі БАНК", а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63 розпочато його ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку.

У зв`язку з неповерненням ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн. (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), що зменшило суму прибутку Національного банку України та як наслідок, відповідно до ст. 51 Закону України «Про Національний банк України», на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі.

24.05.2021 у кримінальному провадженні № 12014000000000496 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Відповідно до змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_3, отримавши 10.10.2014 пояснювальну записку та проект постанови НБУ, виконуючи взяті на себе зобов`язання, ознайомившись із їхнім змістом, будучи членом Комісії НБУ, достеменно знаючи про відсутність погодженої програми фінансового оздоровлення Банку, розуміючи, що пакет документів, надісланий Банком, не відповідає вимогам, встановленим Положенням № 327, що документи повинні бути повернуті Банку, що наразі за відсутності необхідних документів не може бути прийнято рішення про надання стабілізаційного кредиту, зловживаючи службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, розуміючи можливі негативні наслідки у вигляді втрати активів НБУ на суму стабілізаційного кредиту, достеменно знаючи, що в діяльності Банку є факти, що дають підстави відмовити в наданні стабілізаційного кредиту, діючи всупереч інтересам НБУ, шляхом підписання погодив проект постанови про надання стабілізаційного кредиту як керівник Юридичного департаменту та проект вказаної постанови як член правління НБУ. У зв`язку з встановленими обставинами у ході досудового розслідування у межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05.11.2014, ОСОБА_3 підозрюється у тому, що, будучи директором Юридичного департаменту НБУ, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою з виконувачем обов`язків голови НБУ ОСОБА_6, директором Генерального департаменту банківського нагляду НБУ ОСОБА_8, всупереч інтересам НБУ, з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використав своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн., що більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Згідно протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 06.07.2021, старший детектив Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_5, у зв`язку з провадженням досудового слідства у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05.11.2014, з дотриманням вимог ст. 103, 104, 290 КПК України надав підозрюваному ОСОБА_3 у приміщенні НАБУ доступ до усіх матеріалів досудового розслідування № 12014000000000496 від 05.11.2014 та до речових доказів.

03.08.2021 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі НБУ до підозрюваних у кримінальному провадженні №12014000000000496 від 05.11.2014, в тому числі й до ОСОБА_3 . Згідно вказаної позовної заяви, прокурор просить стягнути солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі з ОСОБА_3, на користь держави в особі НБУ заподіяну шкоду в розмірі 1 366 395 734 грн.

06.09.2021 старший детектив Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, які належать підозрюваному ОСОБА_3, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2021 у справі № 991/6056/21 означене клопотання задоволено та, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), накладено арешт на нерухоме майно та грошові кошти ОСОБА_3, а саме: квартиру АДРЕСА_1, (реєстраційний номер нерухомого майна - 491315932224), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном; квартиру АДРЕСА_2, (реєстраційний номер нерухомого майна - 503049032224), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном; 1/4 квартири АДРЕСА_3, шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном; грошові кошти, розміщені на усіх банківських рахунках, відкритих ОСОБА_3 в АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ - 00032129); грошові кошти, розміщені на усіх банківських рахунках, відкритих ОСОБА_3 в АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ - 14360570), за виключенням коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Слідчий суддя, постановляючи дане судове рішення, зазначив, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 ; досліджені під час судового засідання матеріали надали слідчому судді достатні підстави для висновку, що заявлена детективом мета забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт; обсяг зазначеного нерухомого майна та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках, не перевищує розмір цивільного позову та суми завданої державі шкоди; необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, зокрема, можливість його перетворення та відчуження є доведеними; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи; накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, такий захід є тимчасовим, при цьому враховується розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Оцінка та мотиви слідчого судді.

Положеннями ст. 131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації в юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За змістом відповідних положень, слідчий суддя вправі скасувати арешт тільки з підстав того, що арешт було накладено необґрунтовано або у подальшому у його застосуванні відпала потреба.

І хоча КПК України не визначає переліку обставин, за наявності яких слідчий суддя може встановити такі підстави, однак, логічне тлумачення відповідної норми надає підстави зробити висновок, що, перевіряючи наявність першої підстави, слідчий суддя повинен виходити з обставин, які існували на час накладення арешту, а наявність другої з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання.

При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України), слідчий суддя виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження.

Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту покладається обов`язок довести те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Посилання сторони захисту на те, що підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є необґрунтованою, не доведеною належними, допустимими та достатніми доказами, а відтак у слідчого судді були відсутні підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відхиляються, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих органом досудового розслідування доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий. На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих та достатніх.

Під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно слідчим суддею надано мотивовану правову оцінку з приводу обгрунтованості пред`явленої ОСОБА_3 підозри, що у свою чергу є необхідним та достатнім для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Підставами для накладення арешту на майно, згідно ухвали слідчого судді від 07.09.2021 у справі № 991/6056/21, є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (п. 4 ч. 2 ст. 170 КК України).

Згідно з пунктом 10 ч. 1 ст. 56, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 128 та ч. 1 ст. 129 КПК України потерпілий як учасник кримінального провадження має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Слідчий суддя відхиляє доводи ОСОБА_3 щодо відсутності правових підстав для подання прокурором цивільного позову у даному кримінальному провадженні, оскільки це є його процесуальним правом, передбаченим положеннями ч. 3 ст. 128 КПК України.

Твердження підозрюваного щодо необґрунтованості ціни позову у кримінальному провадженні, недоведеності розміру ймовірних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, що тягне за собою необхідність скасування арешту, також відхиляються слідчим суддею, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку з неповерненням ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн., що зменшило суму прибутку НБУ та як наслідок, відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про Національний банк України», на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі. Тобто, за версією органу досудового розслідування, протиправними діями підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05.11.2014 державі в особі НБУ заподіяно збитки у розмірі 1 366 395 734 грн.

У цивільному позові прокурором заявлено вимоги про солідарне стягнення із підозрюваних у кримінальному провадженні, в тому числі з ОСОБА_3, саме 1 366 395 734 грн. в якості відшкодування заподіяної шкоди, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.

Вирішення ж цивільного позову по суті, а також оцінка доказів, наданих прокурором на обґрунтування позовних вимог, не відноситься до повноважень слідчого судді на стадії досудового розслідування.

Щодо співмірності вартості арештованого майна ОСОБА_3 заявленому прокурором розміру майнової шкоди, слідчий суддя вважає, що підозрюваний не довів того, що вартість арештованого майна перевищує розмір шкоди, яку прокурор просить відшкодувати.

На переконання слідчого судді, дієвість кримінального провадження у цьому випадку полягатиме у забезпеченні реального відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок майна осіб, які таку шкоду заподіяли, та на яке судом накладено арешт з метою забезпечення такого відшкодування.

При цьому винуватість особи у заподіянні шкоди і, відповідно, обґрунтованість заявленого цивільного позову може бути вирішено лише остаточним судовим рішенням.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12014000000000496 ухвалою від 07.09.2021 у справі № 991/6056/21 накладено обґрунтовано.

Слідчим суддею,при розглядіклопотання детектива про арешт майна, було постановлено здійснювати такий розгляд без повідомлення підозрюваного ОСОБА_3 та його захисників, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення збереження відповідного майнового активу, стосовно якого ставилось питання про арешт, та у зв`язку з існуванням ризику відчуження майна підозрюваного третім особам.

Беручи до уваги, що майно, вирішення питання про арешт якого ставилось перед слідчим суддею детективом, не було тимчасово вилученим, зважаючи на положення ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя відхиляє доводи ОСОБА_3, що слідчим суддею було порушено порядок розгляду клопотання про арешт майна, оскільки проведено такий розгляд без повідомлення підозрюваного як власника майна, адже слідчий суддя мотивував таке рішення тим, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Оскільки у кримінальному провадженні № 12014000000000496 прокурором в інтересах держави в особі Національного банку України пред`явлено цивільний позов до підозрюваних, в тому числі й до ОСОБА_3, про солідарне відшкодування останніми на користь держави в особі Національного банку України заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн., слідчий суддя вважає, що у подальшому застосуванні арешту, накладеному на майно ОСОБА_3, потреба не відпала. Адже у разі, якщо суд, за результатами розгляду кримінального провадження по суті та вирішення цивільного позову дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, це дозволить потерпілому у найкоротші для себе строки та у повному обсязі отримати відповідне відшкодування за рахунок арештованого майна.

В той же час, оцінюючи доводи ОСОБА_3, що арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках у банках, накладено без урахування спеціального статусу таких рахунків для виплати заробітної плати та пенсії, слідчий суддя зазначає наступне.

Чинне законодавство не передбачає віднесення зарплатних та пенсійних рахунків до рахунків зі спеціальним режимом використання, який би унеможливлював арешт коштів на таких рахунках.

Так, відповідно до змісту ст.48 Закону України "Про виконавче провадження", рахунки зі спеціальним режимом використання - це рахунки підприємств, що займаються виробництвом або постачанням енергії, води, опаленням приміщень тощо.

В той же час, згідно ч. 1, 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно довідки від 14.09.2021 № 100.40/159/1-50/38, виданої AT «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3 має в означеній банківській установі рахунок номер НОМЕР_1, відкритий для зарахування та виплати заробітної плати та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації) з використанням платіжних карток від 16.01.2012 між АТ «Ощадбанк» та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, на який отримує зарплатні виплати.

Історією рахунку номер НОМЕР_1 за період з 16.01.2021 по 02.09.2021 підтверджується зарахування коштів з місця роботи (зарплати, премії, матеріальної допомоги та ін.).

Як вбачається з довідки AT «Державний ощадний банк України» від 27.09.2021, на момент накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку номер НОМЕР_1, відкритому на ім`я ОСОБА_3, залишок коштів по означеному рахунку становив 302791,42 грн. За період з моменту арешту на рахунок кошти не надходили.

Відповідно довідки від 16.09.2021, виданої AT КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 станом на 16.09.2021 має у цій банківській установі рахунок, на який отримує пенсійні виплати. Відповідно до листа AT КБ «Приватбанк» від 29.09.2021, залишок станом на 08.09.2021 складав 8860,00 грн.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що грошові кошти, які перебувають на арештованих банківських рахунках, отримані ОСОБА_3 як заробітна плата та пенсія.

В ст. 48 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Це положення Основного Закону відтворює вимоги ст. 25 Загальної декларації прав людини щодо забезпечення високої якості життя на засадах соціальної справедливості, досягнення гідного життєвого рівня.

З огляду на викладене, оскільки за загальним правилом, визначеним ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходу забезпечення кримінального провадження можливе лише тільки коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йшлося в клопотанні сторони обвинувачення, а накладений арешт є надмірним тягарем та перешкоджає реалізації підозрюваним та членами його родини гарантованих Конституцією України прав на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, та на достатній рівень життя, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на банківський рахунок із цільовими виплатами заробітною платою слід скасувати.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.

Виходячи із фактичних даних наявних у матеріалах судового провадження, враховуючи доведеність знаходження на банківських рахунках заробітної плати та пенсії, вразовуючи позицію детектива, який не заперечував щодо скасування арешту на грошові кошти, які надійдуть після постановлення судом ухвали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підозрюваного ОСОБА_3 в частині скасування арешту на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_3, відкритому в банківській установі AT «Державний ощадний банк України», номер НОМЕР_1, підлягає задоволенню, в частині скасування арешту на кошти, які надійшли на зарплатний рахунок після дати накладення арешту, тобто після 08.09.2021.

З тих же підстав підлягає скасуванню й арешт, накладений на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_3 відкритому в банківській установі AT КБ «Приватбанк», номер НОМЕР_2, із цільовими виплатами пенсія, проте враховуючи незначний залишок коштів на вказаному рахунку, слід скасувати арешт на кошти із вказаного рахунку в цілому.

На підставі зазначеного клопотання про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 131, 132, 170, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2021, справа №991/6056/21, провадження 1-кс/991/6147/21, а саме:

-на грошові кошти, які надійшлипісля 08.09.2021 на банківський рахунок ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) номер НОМЕР_2, відкритий в банківській установі AT КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570);

-на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) номер НОМЕР_1, відкритому в банківській установі AT «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129).

У іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1