Документ № 100102839

Справа № 991/5768/21

Провадження 1-кс/991/5854/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. за участю

секретаря судового засідання Будкової В.О.,

прокурорів Кимлика Р.В., Мусіяки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків прокурорами під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016,

ВСТАНОВИЛА:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга підозрюваного ОСОБА_1 на постанову виконуючого обов`язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. від 30.07.2021 про відмову у задоволенні його скарги від 23.07.2021 на недотримання прокурорами САП розумних строків щодо прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження №42016161010000308 від 03.10.2016.

1.1.В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилається на те, що за результатами розгляду скарги на недотримання розумних строків під час досудового розслідування в.о. керівника САП Грищук М.О. в її задоволенні відмовив, про що виніс постанову від 30.07.2021.

1.2.Підозрюваний стверджує про неправомірність постанови, оскільки, починаючи з 16.03.2018 до кримінального провадження має застосовуватися редакція ч. 1 ст. 219 КПК України, затверджена пп. 14 п. 7 §1 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII (надалі - Закон № 2147). Вважає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчився 16 вересня 2019 року.

1.3.Підозрюваний робить висновок, що прокурор САП, який здійснював процесуальне керівництво, був зобов`язаний негайно, тобто до 17.09.2019 винести постанову про закриття кримінального провадження, однак цього не зробив, що вважає грубим порушенням прав, свобод та інтересів скаржника, а рішення прокурора у зв`язку з цим підлягає скасуванню. Свої доводи формує на основі тлумачення пп. 14 п. 7 §1 розділу 4 Закону № 2147 (яке називає «Застереження»), стверджуючи про хибність висновків, що введена вказаним Законом нова редакція ч. 1 ст. 219 КПК України не застосовується до тих кримінальних проваджень, по яким відомості до ЄРДР були внесені до 16 березня 2018 року. Вважає, що «третя складова частина Застереження» як частина Закону № 2147 не може застосовуватися при здійсненні кримінального провадження через те, що ця складова суперечить ч. 1 ст. 5 КПК України. У зв`язку з цим посилається на неправомірність висновків слідчого судді ВАКС та колегії суддів АП ВАКС в частині оцінки впливу «третьої складової частини Застереження» на досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, оскільки вони не відповідають висловленим скаржником юридичним позиціям.

1.4. У зв`язку з цим підозрюваний просить слідчого суддю скасувати постанову виконуючого обов`язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. від 30.07.2021, зобов`язати його надати відповідному прокурору САП вказівку у найкоротший строк (негайно) винести постанову про закриття цього кримінального провадження.

2.В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки не повідомив. Прокурор Мусіяка В.В. заперечував проти задоволення скарги. вважаючи, що підозрюваний не підтримує необхідність її розгляду, адже, подавши скаргу, не отримує повістки при виклик у судові засідання та не іншим чином не цікавиться призначеними судовими засіданнями.

3.У відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. В цій справі судові засідання з розгляду скарги підозрюваного відкладалися неодноразово, однак розглянути її за участі підозрюваного не вдалося за можливе і слідчим суддею було прийнято рішення про розгляд без його участі.

3.1.Так, перше судове засідання було призначене на 27.08.2021, про що ОСОБА_1 повідомлений належним чином, що підтверджується його розпискою від 25.08.2021 (а.с. 25). Однак в судове засідання 27.08.2021 ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки не повідомив. У зв`язку з цим розгляд скарги відкладений на 02.09.2021, про що ОСОБА_1 направлена судова повістка.

3.2.В день наступного судового засідання - 02.09.2021 отримане повідомлення про надходження заяви ОСОБА_1 про відвід слідчого судді від розгляду справи № 991/5768/21, у зв`язку з цим розгляд скарги був неможливий.

3.3.07.09.2021 надійшла ухвала судді ВАКС від 03.09.2021 за наслідками розгляду заяви про відвід слідчого судді Михайленко В.В., якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

3.4.Розгляд скарги призначений на 15.09.2021, про що ОСОБА_1 направлена судова повістка, яка ним отримана 16.09.2021 (а.с. 50). При цьому відповідно до трекінгу Укрпошти поштове відправлення з цією повісткою 11.09.2021 було «не вручене під час доставки: інші причини». У зв`язку із відсутністю скаржника судове засідання відкладене, розгляд скарги призначений на 23.09.2021 та на 05.10.2021, про що на адресу ОСОБА_1 направлені судові повістки.

3.5.В судове засідання 23.09.2021 ОСОБА_1 не з`явився, судова повістка про виклик в це засідання отримана ним 23.09.2021 (а.с. 53), про причини неявки не повідомив. В судове засідання 05.10.2021 ОСОБА_1 також не з`явився, відповідна повістка про виклик в це засідання отримана ним ще 23.09.2021 (а.с. 56), про причини неявки в судове засідання не повідомив.

3.6.На підставі ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора в порядку, передбаченому цим Кодексом. Частиною 2 ст. 306 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги. Такий короткий термін встановлений з метою створення найбільш сприятливих умов для швидкого захисту прав скаржника під час досудового розслідування, а також для того, щоб сукупне використання інструментів оскарження під час досудового розслідування відповідало засаді розумності строків і не перешкоджало виконанню завдань кримінального провадження щодо швидкого досудового розслідування і судового розгляду. Разом з тим, норми КПК України не містять регламентації дій слідчого судді у разі неявки особи в судові засідання з розгляду поданої нею скарги.

3.7. Водночас, зважаючи на те, що розгляд скарги на дії слідчого, прокурора здійснюється у порядку, встановленому для судового розгляду (ч. 1 ст. 306 КПК України) під час такого розгляду підлягає застосуванню і принцип змагальності, встановлений ст. 22 КПК України. З урахуванням особливостей оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування (встановлених главою 26 КПК України) зазначений принцип передбачає самостійне обстоювання заявником та прокурором (бездіяльність якого оскаржується) їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Кримінальне провадження базується також на засаді диспозитивності, згідно з яким сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України).

3.8.Оскільки законом створені сприятливі умови для швидкого захисту прав і інтересів осіб під час досудового розслідування шляхом

-наявності судового контролю за дотриманням прав і інтересів осіб під час досудового розслідування, який здійснюється спеціально уповноваженим суб`єктом - слідчим суддею;

-закріплення широкого переліку рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді (ст. 303, 308 КПК України);

-обмеження строку розгляду таких скарг короткими часовими проміжками (ч. 2 ст. 306 КПК)

-закріплення обов`язкової участі скаржника (ч.3. ст. 306 КПК) тощо,

скаржник, звертаючись до слідчого судді, має добросовісно користуватися відповідними процесуальними механізмами.

3.9.Серед іншого, така добросовісність має проявлялися в тому, що звертаючись з відповідною скаргою на дії слідчого, прокурора, скаржник має з`явитися в судове засідання для надання пояснень по суті скарги та обстоювання викладеної в ній позиції або, керуючись засадою диспозитивності, відмовитися від особистої участі, подавши про це відповідну заяву чи клопотання про розгляд скарги без участі скаржника. Акцентуючи у поданій скарзі увагу на наявному статусі адвоката, підозрюваний очевидно обізнаний про нормативно-регламентовану обов`язковість участі у її розгляді.

3.10.До цього слід додати, що положення КПК України встановлюють обов`язковість прибуття до слідчого судді за викликом. Згідно зі ст. 134 КПК України слідчий суддя під час досудового розслідування має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи, якщо її участь у процесуальній дії є обов`язковою. Окремо це стосується підозрюваного, який відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

3.11.Крім того, повноваження слідчого судді під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначені ст. 304, 307 КПК України. Так, ч. 2, 4 ст. 304 КПК України визначає право слідчого судді у певних випадках повернути скаргу чи відмовити у відкритті провадження. Натомість стаття 307 КПК України передбачає, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги. Таким чином, за відсутності підстав для повернення скарги або відмови у відкритті провадження, повноваження слідчого судді в частині прийняття рішення за такою скаргою є вичерпними і передбачають розгляд по суті.

3.12.В цьому випадку підозрюваний, звернувшись до слідчого судді зі скаргою на рішення прокурора, ігнорував необхідність прибуття до суду для її розгляду. Тому в умовах нормативної прогалини з приводу неприбуття без поважних причин належним чином повідомленого підозрюваного для розгляду його скарги, це не може бути розцінене інакше, ніж втрата власного процесуального інтересу до вирішення поставленого ним питання.

3.13.Зважаючи на систематичну неявку скаржника ОСОБА_1 в судові засідання, відсутність жодних заяв чи клопотань щодо поважності причин неприбуття, слідчий суддя доходить висновку, що єдиною процесуально обумовленою можливістю є розгляд скарги за наявними в ній матеріалами без участі скаржника, який належним чином повідомлений про судові засідання та обізнаний із порядком розгляду його скарги.

4.Розглянувши скаргу, дослідивши долучені до неї скаржником матеріали та заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя дійшла таких висновків.

4.1. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 9-1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником.

4.2.Виходячи із засади розумних строків, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції). Ч. 3 ст. 28 КПК України встановлює критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, якими є:

-складність кримінального провадження (визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо);

-поведінка учасників кримінального провадження;

-спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

4.3. Порядок оскарження недотримання розумних строків визначений ст. 308 КПК України, згідно з якою підозрюваний має право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.

4.4.В цій справі 23 липня 2021 року підозрюваний ОСОБА_1 подав виконуючому обов`язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищуку М.О. скаргу на недотримання прокурорами САП розумних строків щодо прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016. У своїй скарзі (так само як і в скарзі, що є предметом розгляду слідчим суддею) ОСОБА_1 посилається на такі обставини:

4.4.1.Кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР 03.10.2016, а 16 березня 2018 року набрали чинності зміни до КПК України, зазначені у пп. 11-25, 45 п. 7 §1 розділу 4 Закону №2147. З 16.03.2018 по 16.09.2019 минуло 18 місяців, однак строк досудового розслідування не продовжувався, жодній особі про підозру не повідомлялося. Отже, підозрюваний робить висновок, що 16 вересня 2019 року закінчився строк досудового розслідування;

4.4.2.Аналізуючи норму «Застереження» (п. 4 §2 розділу 4 Закону № 2147), ОСОБА_1 зазначає, що воно є трискладовим та складається з: 1) строку введення в дію нової редакції; 2) припису про те, що нова редакція не має зворотної дії в часі; 3) припису про те, що нова редакція застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР з 16.03.2018. Посилаючись на рішення Конституційного суду України №26-рп/2009, зазначає, що з 16.03.2018 нова редакція стала частиною КПК України, одночасно вичерпавши свою дію, як частина Закону № 2147;

4.4.3.Досліджуючи дію КПК України у часі та зміст «Застереження», ОСОБА_1 посилаючись на ч. 1 ст. 5 КПК України (відповідно до якої процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення), стверджує, що у взаємозв`язку другої і третьої складової частини «Застереження» деякі юристи приходять до помилкового висновку про те, що нова редакція ч. 1 ст. 219 КПК України не застосовується до тих кримінальних проваджень, по яким відомості до ЄРДР були внесені до 16 березня 2018 року. На його думку, це спростовується тим, що у «Застереженні» немає категоричних (імперативних) тверджень про те, що нова редакція не застосовується до старих, а застосовується виключно до нових проваджень; у КПК України немає жодних норм про те, що стара редакція зберігає свою дію та застосовується до старих проваджень, та про те, що нова редакція не застосовується до старих тощо. Крім того зазначає, що «Застереження» не вносить ніяких змін до КПК України, а тому його третя складова є тільки нормою Закону №2147 та не є нормою КПК України. У зв`язку з цим підозрюваний робить висновок, що відповідно до ч. 3 ст. 9 КПК України третя складова частина «Застереження» як частина Закону № 2147 не може застосовуватися при здійсненні кримінального провадження через те, що ця складова суперечить ч. 1 ст. 5 КПК України. На його думку, через пряму дію у часі КПК України строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, який пройшов від моменту внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне провадження (03.10.2016) до моменту набрання чинності нової редакції (16.03.2018) для вирішення питань, зазначених у цій скарзі, не враховується;

4.4.4.Стосовно обрахування строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 зазначає, що згідно з новою редакцією ч. 1 ст. 219 КПК України (п. 3 абз 2) строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до дня повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину або особливо тяжкого злочину становить вісімнадцять місяців.

4.4.5.Підозрюваний висловлює свою незгоду з юридичними позиціями Вищого антикорупційного суду в частині оцінки впливу «третьої складової частини Застереження» на досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, висловлених в ухвалі слідчого судді ВАКС від 16.03.2021 у справі № 991/1034/21 та колегії суддів Апеляційної палати ВАКС в ухвалі від 16.03.2021 у справі № 991/1371/21. Зазначає про «помилковий та неповний аналіз» у таких рішеннях частини піднятого у скарзі питання, а тому закликає прокурора здійснити обов`язковий критичний аналіз з урахуванням доводів, аргументів, наведених у скарзі;

4.4.6.На підставі викладеного підозрюваний доходить «правових висновків», що починаючи з 16.03.2018 редакція ч. 1 ст. 219 КПК України має застосовуватися до цього кримінального провадження; строк досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні закінчився 16 вересня 2019 року; тому прокурор САП, який здійснював процесуальне керівництво, був зобов`язаний негайно, тобто до 17.09.2019 винести постанову про закриття кримінального провадження, однак цього не зробив, що вважає грубим порушенням прав, свобод та інтересів скаржника.

4.5.За наслідками розгляду вказаної скарги 30 липня 2021 року в.о. керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищук М.О. виніс постанову про відмову у задоволенні скарги. У постанові проаналізована хронологія внесення змін в ст. 219 КПК України, наведений зміст п. 4 §2 розділу 4 Закону № 2147 щодо введення в дію внесених змін та посилаючись на те, що у кримінальному провадженні №42016161010000308 відомості про кримінальне правопорушення внесені 03.10.2016 (тобто до запроваджених змін до КПК України в частині обрахування строку досудового розслідування), зазначено про безпідставність доводів поданої ОСОБА_1 скарги.

4.6.Із позицій сторін вбачається, що основним спірним питанням є порядок застосування у часі в період після 16.03.2018 норм ст. 219 КПК України з огляду на внесення в них змін Законом України № 2147-VIII .

4.6.1. Дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце. Регулювання дії норм кримінального процесуального закону України здійснюється через ст. 5 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Говорячи про напрям темпоральної дії нормативно-правового акту в цьому випадку, законодавець однозначно закріпив його перспективну дію (поширення нормативно-правового акту на юридичні факти, права і обов`язки учасників кримінально-процесуальних відносин, самі правовідносини, які виникають після моменту набуття ним чинності).

4.6.2.На відміну від матеріального закону, процесуальний закон не має зворотної дії в часі, навіть в тому випадку, якщо його застосування створює більш сприятливе становище учасників кримінального провадження; «поворот» процесу не можливий. Отже, слідчий суддя не розглядає питання про зворотну дію норм ст. 219 КПК України в часі, оскільки це загальне правило, що притаманне для процесуального закону, і з цього приводу у сторін відсутні будь-які суперечності.

4.6.3.У зв`язку з цим слідчий суддя досліджує зміст норми ст. 219 КПК України у відповідні проміжки часу з огляду на початок та тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000308. Як підтверджується матеріалами скарги відомості про кримінальне правопорушення у зазначеному кримінальному провадженні були внесені 03 жовтня 2016 року. Саме з цією датою чинний на той момент КПК України пов`язував загальне обчислення строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Однак, порядок обчислення цього строку та його тривалість залежить від редакції ст. 219 КПК України.

4.6.4.Для зручності розуміння різниці між редакціями вказаних норм у різні проміжки часу, її зміст надається у вигляді таблиці:

Редакція ст. 219 КПК до внесення змін Законом № 2147- VIIІ (до 16.03.2018)Редакція ст. 219 КПК згідно із законом № 2147-VIIІ (набрав чинності 16.03.2018)

1. Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. 1.Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Абзац 2 ч. 1: Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: …3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

4.6.5.До 16.03.2018 стаття 219 КПК України щодо строків досудового розслідування мала таку редакцію - досудове розслідування повинно бути закінчене: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру. Отже, в цей період початок обчислення строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях пов`язувався виключно з моментом повідомлення особі про підозру, саме з цієї дати згідно з чинною редакцією ч. 1 ст. 219 КПК України, починався перебіг строку досудового розслідування. При цьому вказана норма не містила положень щодо обчислення строків досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру.

4.6.6.Законом № 2147-VII, який набув чинності 16.03.2018, внесені зміни до статі 219 Кримінального процесуального кодексу України. Цим законом встановлений інший порядок обрахування строку досудового розслідування та встановлений його початком момент внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину (п. 3 абз. 2 ч. 1). Отже, цією редакцією ст. 219 КПК України був встановлений не тільки початок обрахування строку досудового розслідування (який вже визначався моментом внесення відомостей до ЄРДР), а й різна тривалість такого строку в залежності від наявності події повідомлення особі про підозру у такому кримінальному провадженні.

4.6.7.Водночас, відповідно до п. 4 § 2 Прикінцевих положень Закону № 2147 був визначений і момент та умови набуття чинності відповідними змінами у ст. 219 КПК України - вони:

1) вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом,

2) не мають зворотної дії в часі

3) застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

4.6.8.Особливим критерієм, якому слід приділити увагу у зв`язку з поставленими у скарзі питаннями, є застосування з 16.03.2018 нової редакції закону до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. Адже п. 4 § 2 Прикінцевих положень Закону № 2147-VII встановлює не лише момент набуття чинності відповідним положеннями, а й також умову її застосування. Тому з урахуванням часу набрання чинності цим законом, з 16.03.2018 ч. 1 ст. 219 КПК України в новій редакції має застосуватися у справах, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

4.6.9.За таких умов, на теперішній час кримінально - процесуальні правовідносини щодо порядку здійснення досудового розслідування склалися таким чином, що норми глави 24 КПК України (статті 294-297, з 16 березня 2018 - статті 294-295-1 КПК України) у різних редакціях до та після 16 березня 2018 року закріплюють два порядки обчислення та продовження строку досудового розслідування та, відповідно, визначають різних суб`єктів, уповноважених його продовжувати. Отже, на сьогоднішній день паралельно існує два порядки обчислення і продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні в залежності від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР (до чи після 16.03.2018).

4.6.9.1.Перший порядок, який діяв з моменту набуття чинності КПК України (з 20 листопада 2012 року до 15 березня 2018 року включно), передбачав що обчислення початку строку досудового розслідування починалось з дня повідомлення особі про підозру, а строк досудового розслідування продовжувався прокурором (статті 219, 294 КПК України). Такий порядок продовжує застосовуватися до кримінальних правопорушень, у яких відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань до введення в дію відповідних змін згідно із Законом № 2147.

4.6.9.2.Інший порядок обчислення початку та продовження строку досудового розслідування був запроваджений на підставі Закону України № 2147-VIII, яким, зокрема, вносились зміни (викладались в новій редакції, доповнювались новими положеннями) статті 217, 219 КПК України, а також було виключено та доповнено новими положеннями статті, що містяться в параграфі 4 глави 24 КПК України (підпункти 13, 14, 20-22 пункту 7 параграфу 1 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року). Зазначені зміни, запроваджені цим Законом, введені в дію з 16 березня 2018 року, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін (пункт 4 параграфу 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року). Тобто ці зміни та відповідно новий порядок обчислення початку та продовження строку досудового розслідування поширюється виключно на кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, починаючи з 16 березня 2018 року.

4.7.Як було встановлено, та не заперечується сторонами, відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №42016161010000308 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 жовтня 2016 року (тобто до набрання чинності Законом № 2147). Отже, до цього кримінального провадження не застосовуються норми ст. 219 КПК України в редакції вказаного Закону. Зокрема, в частині порядку обрахування строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні підлягають застосуванню норми КПК України в редакції до 16.03.2018, яка пов`язує початок перебігу строку досудового розслідування із повідомленням особі про підозру та не визначає тривалість такого строку до цього моменту.

4.8.Вказані вище приписи КПК України та встановлений законодавством порядок їх обрахування спростовує твердження скаржника про необхідність застосування у кримінальному провадженні №42016161010000308 від 03.10.2016 порядку обрахування строку досудового розслідування відповідно до редакції ч. 1 ст. 219 КПК України, запровадженою згідно із Законом №2147. Як вже зазначалося, з 16.03.2018 в кримінально-процесуальній сфері склалися правовідносини, за яких порядок досудового розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16.03.2018, здійснюється за правилами, встановленими КПК України до вказаної дати. Це стосується і порядку обчислення строку досудового розслідування у таких кримінальних провадженнях.

4.9.Водночас, слідчий суддя зауважує, що в березні 2021 року нею вже розглядалася скарга ОСОБА_1 на постанову виконуючого обов`язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. від 25.01.2021 про відмову у задоволенні його скарги від 19.01.2021 на недотримання прокурорами САП розумних строків щодо прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016 (справа № 991/1034/21, провадження № 1-кс/991/1060/21). В обґрунтування вказаної скарги ОСОБА_1 покладав ті ж самі аргументи, на які посилається у його наступній аналогічній скарзі від 23.07.2021 на недотримання прокурорами САП розумних строків, а саме в частині необхідності застосування у цьому кримінальному провадження редакції КПК України, запровадженої Законом № 2147. За наслідками розгляду справи № 991/1034/21 в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, дослідивши наведені аргументи слідчий суддя дійшла аналогічних висновків викладеним вище.

4.10.За таких умов слідчий суддя доходить висновку, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 не закінчився, а твердження скаржника про порушення розумних строків у кримінальному провадженні, а саме порядку обрахування та закінчення строків досудового розслідування, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

4.11.Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

5.У зв`язку із вищевикладеним, слідчий суддя дійшла висновку, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 303-307, 308, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И ЛА:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення в.о. керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. від 30.07.2021 у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Михайленко