- Головуючий суддя (ВАКС) : Галабала М.В.
Справа № 991/6565/21
Провадження 1-кс/991/6664/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
05 жовтня 2021 року Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4, про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000398 від 12 серпня 2021 року та
ВСТАНОВИВ:
1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4, про арешт майна.
2.Клопотання обґрунтовується тим, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000398 від 12 серпня 2021 року (далі Кримінальне провадження), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
3.З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається таке.
3.1.У провадженні судді Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 перебуває цивільна справа № 145/131/20 за позовом ОСОБА_6 до Тиврівської селищної ради, Тиврівської РДА у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай).
3.2.У липні 2021 року ОСОБА_6 звернувся до свого знайомого ОСОБА_7 з проханням порадити йому юриста для представництва його інтересів у суді в указаній судовій справі. Після цього ОСОБА_7 звернувся до знайомого адвоката ОСОБА_8, який за згодою ОСОБА_6 12 липня 2021 року надіслав до Тиврівського районного суду Вінницької області уточнену позовну заяву в інтересах ОСОБА_6 . Ухвалою судді ОСОБА_5 від 03 серпня 2021 року у справі №145/131/20 замінено відповідача на Тиврівську селищну раду Вінницької області.
3.3. ОСОБА_7 11 серпня 2021 року, перебуваючи в залі судових засідань № 2 Тиврівського районного суду Вінницької області, після розгляду суддею ОСОБА_5 його скарги на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, поцікавився у нього про дату призначення судового розгляду за позовом ОСОБА_6, у зв`язку з чим у ОСОБА_5 виник умисел на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_6 дій з використанням наданого йому службового становища.
3.4.Після цього орієнтовно об 11 год ОСОБА_5, перебуваючи в залі судових засідань № 2 Тиврівського районного суду Вінницької області, діючи з прямим умислом з корисливих мотивів, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, висловив ОСОБА_7 прохання надати йому неправомірну вигоду у розмірі 40000 грн за кожний гектар земельної ділянки, зазначеної в позовній заяві ОСОБА_6, та повідомив, що у разі надання неправомірної вигоди він прийме рішення про задоволення позову в інтересах ОСОБА_6 про визнання права на земельну частку (пай).
3.5.Згодом, під час зустрічі 25 серпня 2021 року суддя ОСОБА_5 знову висловив свою незаконну вимогу ОСОБА_7 щодо необхідності передачі йому неправомірної вигоди за позитивне рішення у справі за позовом ОСОБА_6 про визнання права на земельну частку (пай) та підтвердив, що розмір неправомірної вигоди становить 40000 гривень за кожен гектар площі земельної ділянки, яка в даному випадку становить 3 га. При цьому ОСОБА_5 озвучив, що наявну в ОСОБА_7 частину коштів в сумі 3000 доларів США слід передати через посередника ОСОБА_9 у м. Вінниця протягом одного-двох днів, інакше справа не буде призначена до розгляду. Іншу частину неправомірної вигоди ОСОБА_7 повинен передати ОСОБА_5 протягом декількох днів, інакше рішення у справі не буде.
3.6. ОСОБА_7 26 серпня 2021 року зустрівся з ОСОБА_9 та передав йому відповідно до вказівки ОСОБА_5 кошти в розмірі 3000 доларів США. Після цього ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_5 та переконавшись, що він в курсі ситуації, забрав кошти та порахував «залишок», який ОСОБА_7 ще повинен принести, а саме 1620 доларів США. Приблизно о 15 год 33 хв ОСОБА_7 зателефонував судді ОСОБА_5 та в завуальованій формі повідомив йому про передання частини раніше обумовленої суми неправомірної вигоди.
3.7.Під час зустрічі 30 серпня 2021 року ОСОБА_7 отримав вказівку від ОСОБА_5 про те, що другу частину неправомірної вигоди, тобто 1620 доларів США він повинен так само, як і в попередній раз, передати ОСОБА_9 . При цьому він повідомив, що доведеться, ймовірніше за все, відкласти розгляд справи з 16 вересня 2021 року на іншу дату, оскільки його не буде на роботі. У той же день ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_9, передав йому решту суми грошових коштів, тобто 1620 доларів США. При цьому, ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_5 та повідомив останньому, що все принесли.
3.8. ОСОБА_5 17 вересня 2021 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.
3.9.Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5, діючи з прямим умислом з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення висловив прохання надати неправомірну вигоду та одержав у визначений ним спосіб від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 4620 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 123747 грн, за задоволення позову в інтересах ОСОБА_6 про визнання права на земельну частку (пай) у цивільній справі № 145/131/20.
3.10.Детективами НАБ України 30 серпня 2021 року на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду проведено обшук житлових будинків та споруд, розташованих на земельних ділянках із кадастровими номерами 0510100000:03:033:0117 та 0510100000:03:033:0118 за адресою АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_9 . Під час обшуку виявлено та вилучено кошти в розмірі 42286 доларів США, з яких одна купюра номіналом 100 доларів США ідентифікована як предмет неправомірної вигоди та визнана речовим доказом у справі. Крім цього, детективами НАБ України 30 серпня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду проведено обшук житлового будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 та автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 150, д.н.з. НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ «ЧЕРЕМОШНЕ-ТП» та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 . Під час обшуку виявлено та вилучено, зокрема, кошти в розмірі 10000 доларів США.
3.11.Обґрунтовуючи необхідність арешту вилучених в ході обшуків коштів сторона обвинувачення пояснює, що вищевказане майно із високим ступенем імовірності належить ОСОБА_5 . Накладення арешту на це майно відповідає вимогам, передбаченим ст. 170 КПК України щодо завдань та підстав такого арешту, оскільки воно може підлягати конфіскації, тобто відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.
4.В ході судового розгляду учасники провадження щодо накладення арешту на майно надали такі пояснення.
4.1.Детектив ОСОБА_10 клопотання підтримала. Додатково зазначила, що свідок ОСОБА_9 в ході допиту 06 вересня 2021 року повідомив, що гроші в сумі близько 40000 доларів США належать ОСОБА_5 і в будь-який час він йому може їх повернути. Вказані гроші ніяк не ідентифіковані, а тому це можуть бути будь-які купюри. Також зазначила, що 10000 доларів США були вилучені в ході проведення обшуку в автомобілі, яким користується ОСОБА_5, та який знаходився в гаражі. Після їх вилучення жодних даних про належність цих грошей іншій фізичній або юридичні особі надано органу досудового розслідування не було. Враховуючи, що ОСОБА_5 постійно користується вказаним автомобілем існують обґрунтовані підстави вважати, що вони належать йому.
4.2. ОСОБА_5 в судові засідання з розгляду клопотання про арешт майна, які були призначені на 28 вересня та 04 жовтня не з`явився, однак надав письмові заперечення на клопотання детектива НАБ України про арешт майна. У них вказав, що кошти у розмірі 10000 доларів США є власністю директора ТОВ «Черемошне ТП», а грошові кошти в розмірі 42186 доларів США є власністю ОСОБА_9 . З огляду на положення ч. 1 ст. 172 КПК України слідчий суддя вирішує за можливе здійснювати розгляд клопотання детектива за відсутності ОСОБА_5 .
4.3.Представник ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_11 подав клопотання про часткову відмову у задоволенні клопотання детектива НАБ України з тих підстав, що ОСОБА_9 вважає себе власником 42186 доларів США, а детектив НАБ України неправильно потрактувала його показання, надані під час допиту.
5.Дослідивши матеріали клопотання про арешт майна, заслухавши детектива, слідчий суддя дійшов таких висновків.
5.1.Загальні правила застосування арешту як одного із заходів забезпечення кримінального провадження визначені ст. 132 КПК України, відповідно до якої застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
5.2.Аналіз матеріалів клопотання дозволяє стверджувати про належний (такий, який вимагається на цьому етапі досудового розслідування кримінального провадження) рівень обґрунтованості тверджень детектива про те, що існує висока імовірність висловлення наміру службовою особою судової гілки влади на одержання неправомірної вигоди за вирішення на користь третьої особи справи про визнання права власності на земельну ділянку (пай), поєднаному із вимаганням.
5.3.Так, сторона обвинувачення стверджує про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, тобто прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища в інтересах того, хто надає таку вигоду. Під проханням надати неправомірну вигоду розуміють звернення службової особи із закликом надання неправомірної вигоди в чіткій та ввічливий формі з повагою до права особи відмовити в задоволенні такого прохання. Під неправомірною вигодою, в силу примітки до ст.364-1 КК України, розуміють грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Відповідно до положень примітки 2 до статті 368 КК України суддя є службовою особою, яка займає відповідальне становище. Як зазначено в клопотанні та підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань в цьому кримінальному провадженні встановлюється наявність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в діях судді Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 ОСОБА_5 призначено суддею Тиврівського районного суду Вінницької області строком на п`ять років відповідно до Указу Президента України від 11 травня 2004 року № 514/2004, а Постановою Верховної Ради України від 25 червня 2009 року №1575-VI обрано на посаду судді цього суду безстроково.
5.4.Для визначення його причетності до події кримінального правопорушення слідчим суддею досліджені відомості, надані сторонами, зокрема:
-заява ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення від 12 серпня 2021 року;
-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 12 серпня 2021 року, під час якого він повідомив про висловлення суддею ОСОБА_5 прохання надати неправомірну вигоду за задоволення позовних вимог ОСОБА_6 у цивільній справі № 145/131/20 в розмірі 120000 тисяч гривень з розрахунку 40000 гривень за один гектар земельної ділянки;
-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 25 серпня 2021 року, в якому він підтвердив зустріч з ОСОБА_5 та вказівку останнього передати 3000 доларів США неправомірної вигоди через ОСОБА_9 ;
-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 26 серпня 2021 року, в якому він повідомив про зустріч з ОСОБА_9 та передачу останньому 3000 доларів США для ОСОБА_5 ;
-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 30 серпня 2021 року, в якому він підтвердив зустріч з ОСОБА_5 та вказівку останнього передати решту суми неправомірної вигоди 1620 доларів США через ОСОБА_9, а також повідомив про сам факт передачі 1620 доларів США ОСОБА_9 ;
-протоколи огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 26 серпня 2021 року та від 30 серпня 2021 року;
-протокол обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності та в якому проживає ОСОБА_9, від 30 серпня 2021 року, в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти, з яких 4020 доларів США ідентифіковані як предмет неправомірної вигоди та 42186 доларів США;
-матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких задокументовано спілкування судді ОСОБА_5 з ОСОБА_7 з питання ухвалення судового рішення у справі № 145/131/20 на користь ОСОБА_6, розміру неправомірної вигоди за це, спосіб передачі її через ОСОБА_9 та саме спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ;
-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 06 вересня 2021 року, в якому він дав покази щодо обставин передачі йому грошових коштів для ОСОБА_5 .
5.5.На цьому етапі досудового розслідування сторона обвинувачення надала слідчому судді достатньо доказів, що підтверджують обґрунтовану підозру щодо вчинення вказаних кримінальних правопорушень. При цьому необхідно зауважити, що на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей визначає, що вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень є вірогідним та достатнім з точки зору можливості накласти арешт відповідно до стандарту доказування «обґрунтоване припущення».
5.6.Детектив заявляє метою арешту майна забезпечення конфіскації майна. Можливість накладення арешту з цією метою передбачена ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку необхідності забезпечення конфіскації майна арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
5.7.З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що 17 вересня 2021 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.
5.8.Санкція цієї частини статті 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Відповідно до ч.1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Крім того, в додатку до Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.
5.9.З матеріалів судової справи встановлено, що грошові кошти в розмірі 42186 доларів США були вилучені 30 серпня 2021 року під час обшуку житлових будинків та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_9 .
5.10.Орган досудового розслідування робить висновок про належність цих коштів ОСОБА_5 виходячи із відомостей, які були отримані в ході допиту свідка ОСОБА_9 06 вересня 2021 року. Тоді свідок повідомив, що кошти в сумі 48860 доларів США це кошти, які фактично знаходились у нього, проте належать ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_9 надав покази, що ОСОБА_5 належать 40000 доларів США, а у випадку «…прохання ОСОБА_5 я биїх такожвикористовував длярозрахунку з ОСОБА_5 » Вказане підтверджується і нотатками на мобільному телефоні ОСОБА_9 : створені 30 серпня 2021 року «Ратушу леші 2500$, Ратушу 40$+3000»; створені 27 серпня 2021 року «Ратушу 48860$»; створені 28 серпня 2021 року «Ратушу НОМЕР_2 (1620$ 123600 грн»; створені 13 серпня 2021 року «Ратушу 15 000грн.»
5.11.Слідчий суддя зазначає, що спростування презумпції належності речей, визначених родовими ознаками, володільцю майна, можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (зокрема, рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів). З огляду на підтвердження сукупністю доказів із належним рівнем імовірності того, що вилучені в ході обшуку володінь ОСОБА_9 кошти можуть належати ОСОБА_5 слідчий суддя вважає за можливе накласти на них арешт.
5.12.Слідчий суддя критично ставиться до доводів клопотання, яке було подане адвокатом ОСОБА_9 про те, що кошти, щодо яких вирішується питання про арешт майна, в розмірі 42186 доларів США є власністю ОСОБА_9, адже доводи вказаного клопотання не відповідають дійсності. По-перше, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2021 року у справі №991/6001/21 не вирішувалося питання про належність зазначених коштів ОСОБА_9 . По-друге, при вирішенні змістовних суперечностей між показаннями свідка та клопотанням його адвоката, слідчий суддя надає перевагу показанням свідка, оскільки вони підтверджуються іншими доказами. По-третє, слідчий суддя враховує, що зміна позиції свідка ОСОБА_9 щодо належності грошових коштів може бути зумовлена його заінтересованістю в результатах Кримінального провадження, адже відповідно до встановлених стороною обвинуваченням обставин неправомірна вигода мала бути передана підозрюваному через свідка.
5.13.Щодо грошових коштів в розмірі 10000 доларів США, що були вилучені в ході обшуку житлового будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 та автомобіля марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 150», д.н.з. НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ «ЧЕРЕМОШНЕ-ТП» (код ЄДРПОУ 40853340) та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 . слідчий суддя зазначає, що детективом НАБ України надано достатньо доказів про те, що постійним володільцем вказаного автомобіля є ОСОБА_5 . Жодних доказів того, що вони належать директору ТОВ «Черемошне ТП» підозрюваним не було надано, тобто презумпція належності речей, визначених родовими ознаками, володільцю майна не спростована.
5.14.Детектив зазначає метою арешту майна забезпечення конфіскації майна, оскільки ОСОБА_5 може він найближчим часом може вживати заходів щодо реалізації свого майна з метою уникнення його арешту та подальшої конфіскації, тобто існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту щодо вказаного майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі цього майна. Слідчий суддя вважає такі доводи обґрунтованими, оскільки вони підтверджені доданими до клопотання доказами.
5.15.У частині 1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість фактичної втрати та спотворення речових доказів, знищення їх як об`єктів матеріального світу та неможливість проведення експертного дослідження. Однак з накладенням арешту втрачається можливість певних осіб розпоряджатися та користуватися цим майном. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
5.16.Слідчий суддя враховує положення ч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Вказані обставини, разом із розумністю та співрозмірністю обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя оцінюватиме за допомогою критеріїв, що випрацювані практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
5.17.Усталена практика ЄСПЛ свідчить, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, ЄСПЛ пов`язує із видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв`язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. Конфіскація майна є одним із різновидів покарання. За загальним правилом, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України). Цей захід підпадає під дію другого пункту статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який, зокрема, дозволяє Державам-учасницям контролювати використання майна для забезпечення виконання покарання (п. 70 рішення у справі «Маркус проти Латвії»). Відтак, слідчий суддя зазначає, що арешт майна з підстав забезпечення можливої його конфіскації переслідує легітимні цілі.
5.18.Слідчий суддя вказує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
5.19.Таким чином, слідчий суддя враховує: правову підставу для арешту майна (відповідні положення ст. 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (що вимагає вжиття заходів для забезпечення виконання покарання, яке може бути призначене у випадку визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав); окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту майна для третіх осіб не вбачається.
6.Всі обставини, проаналізовані в сукупності, свідчать про можливість і необхідність накладення арешту на майно в цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав. А тому клопотання детектива слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання детектива про арешт майна задовольнити.
2.Накласти арешт майна шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування грошовими коштами, які належать підозрюваному ОСОБА_5, у кримінальному провадженні №52021000000000398 від 12 серпня 2021 року, а саме:
- коштами в розмірі 10000 доларів США, вилучені 30 серпня 2021 року під час обшуку житлового будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;
- коштами в розмірі 42186 доларів США, вилучені 30 серпня 2021 року під час обшуку житлових будинків та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
3.На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
4.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
5.Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_12