Документ № 100169165

Справа № 991/4991/21

Провадження №11-сс/991/533/21

суддя 1 інст.Саландяк О.Я.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Калугіної І.О., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Шковири А.М.,

прокурора: Семака І.А.

захисників: Войченка С.В., Дроздова О.М.,

підозрюваного: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Войченка Сергія Вікторовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 серпня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52021000000000047 від 29 січня 2021 року стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Маріуполя, Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 серпня 2021 року клопотання детектива НАБ України про застосування запобіжного заходу задоволено частково та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 713 700 грн з покладенням обов`язків: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із м.Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні поза межами процесуальних дій та здати на зберігання до територіального підрозділу ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України. Строк дії обов`язків визначено до 22 вересня 2021 року. В іншій частині задоволення клопотання відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України; наявні ризики, передбачені п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України; прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України. Під час розгляду клопотання слідчий суддя врахував, що прокурор підтримав клопотання про запобіжний захід лише частково та просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 713 700 грн, із покладенням обов`язків. Крім того, дійшов висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, для запобігання доведеним ризикам, буде недостатнім. Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , та його суспільну небезпеку, вид і розмір покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим; загальний розмір коштів, що були предметом неправомірної вигоди; сімейний стан та наявність у нього, та його близьких осіб на праві власності нерухомого майна, транспортного засобу; соціальний статус як адвоката, прийшов до висновку, що застава у максимальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, здатна забезпечити виконання ним покладених на нього обов`язків. Разом з тим, відмовив у покладенні обов`язку носити електронний засіб контролю, оскільки його носіння буде в значній мірі перешкоджати підозрюваному здійснювати професійну діяльність та, як наслідок, отримувати дохід.

06 вересня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами поштового зв`язку надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Войченка С.В. та 05 жовтня 2021 року доповнення до неї від захисників Войченка С.В. та Кучеренко О.В., в якій вони просили ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повністю. Сторона захисту зазначила, що під час постановлення судового рішення допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (п.1 ч.1 ст.411 КПК України) та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення (ч.1 ст.412 КПК України). На їх думку, клопотання органу досудового розслідування, яке 25 липня 2021 року було предметом розгляду у справі №991/4991/21, надійшло до суду та було зареєстроване не у спосіб визначений законом, тобто фактично не було законно зареєстроване, тому його авторозподіл відповідно до вимог закону не був здійснений. Враховуючи вказані обставини, подальше проведення розподілу судової справи, зокрема й визначення для її розгляду слідчого суддю Саландяк О.Я., суперечить вимогам закону. У зв`язку з чим, розподіл справи 13 серпня 2021 року є незаконним. Будь-який інший слідчий суддя, також не має повноважень розглядати справу №991/4991/21 та ухвалювати судові рішення в ній. Крім того, ОСОБА_1 повідомлений про підозру з порушенням, встановленої КПК України, процедури, оскільки підозра підписана одним суб`єктом, а вручена іншим. Повідомлення про підозру є необгрунтованим, а тому ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного. Підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не має, оскільки прокурором у судовому засіданні вони не доведені, жодних доказів на їх підтвердження також не надано. Крім того, прокурором не була доведена недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів та необхідність покладення хоча б одного з обов`язків, які визначені ч.5 ст.194 КПК України. Покладення на ОСОБА_1 обов`язку не відлучатися із м.Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду позбавляє його можливості реалізовувати свої професійні права як адвоката та виконувати обов`язки перед клієнтами. Також, судове рішення не містить мотивів, на підставі чого, слідчий суддя прийшов до висновку, що визначений розмір застави буде гарантувати виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

У судовому засіданні захисники Войченко С.В. та Дроздов О.М. доводи, зазначені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити. Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію своїх захисників.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства. Просив залишити його без змін.

Захисники Бєляєв В.О. , Герелюк Т.Б. та Кучеренко О.В. у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що детективами НАБ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000047 від 29 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а також за підозрою заступника голови Харківської обласної ради ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, і адвоката ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період з 02 березня 2021 року до 21 липня 2021 року ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 як пособником та іншими, не встановленими на теперішній час особами, вимагав та одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 1 050 000 грн, за вчинення дій з використанням повноважень та службового становища, спрямованих на залишення ОСОБА_6 на посаді директора комунального підприємства, та утримання від вчинення дій, спрямованих на його звільнення із займаної посади.

З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра це існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у пособництві в одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змогою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди. Його дії кваліфіковано за ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.

З ухвали слідчого судді від 31 серпня 2021 року вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, всупереч доводів сторони захисту, встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, та вважає, що доводи сторони захисту про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину є необґрунтованими, оскільки, обґрунтованість підозри підтверджена доданими до клопотання матеріалами досудового розслідування. Зазначені докази, як кожний оремо, так і в їх сукупності, доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 (ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України), який є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, та матеріали кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності підстав вважати, що існують ризики, зазначені в п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України. Обґрунтованим також колегія суддів вважає і врахування слідчим суддею тих обставин, що прокурор у судовому засідання підтримав подане клопотання лише в частині застосування запобіжного заходу у вигляді застави, і дійшов правильного висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді містить ретельне обґрунтування кожного з ризиків, з чим погоджується і колегія суддів.

Щодо доводів сторони захисту, що ОСОБА_1 повідомлений про підозру з порушенням встановленої КПК України процедури, оскільки підозра підписана одним суб`єктом, а вручена іншим, колегія суддів зазначає таке.

За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч.1 ст.277 КПК України). Разом з тим, у ст.276 КПК України зазначено особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб, які визначаються главою 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.481 КПК України, Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним ч.1 ст.481 КПК України, зокрема адвокату, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.

З долученої до матеріалів скарги копії повідомлення про підозру ОСОБА_1 , складеного 23 липня 2021 року Генеральним прокурором, встановлено, що на підставі ч.2 ст.481 КПК України ним доручено вручення адвокату ОСОБА_1 повідомлення про підозру, пам`ятки про права та обов`язки, а також здійснення оголошення і роз`яснення прав підозрюваного прокурорам Семаку І.А. та Іванющенку О.А.

Таким чином, підстав вважати, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручене з порушенням вимог КПК України, колегія суддів не вбачає. Така правова позиція узгоджується з висновком, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к, в якій зазначено, що вручення повідомлення про підозру окремій категорії осіб, іншою уповноваженою особою за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст.481 КПК України суб`єктом, не порушує гарантії незалежності осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб`єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії.

Щодо доводів сторони захисту, що будь-який слідчий суддя не має повноважень розглядати справу №991/4991/21 та ухвалювати у ній судові рішення, яке, на їх думку, було зареєстроване не у спосіб визначений законом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2021 року ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 липня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 було скасовано та постановлено нову ухвалу, якою призначено новий розгляд слідчим суддею у суді першої інстанції. Однією з підстав скасування було те, що долучення матеріалів кримінального провадження (т.т.2-3), які не були передані для здійснення автоматизованого розподілу, приєднання їх до електронної копії зареєстрованих матеріалів за вх.№ЕП-7417/21, не були правовою підставою розгляду клопотання, яке було подано у порядку, передбаченому ст.184 КПК України, слідчим суддею Олійник О.В., оскільки їх розподіл не проведено ані в порядку передбаченому ст.35 КПК України, ані шляхом передачі їх раніше визначеному складу суду. Розподіл копії клопотання не є тотожним розподілу самого клопотання, а відсутність дати та часу реєстрації оригіналу клопотання робить неможливим визначення повноважень слідчого судді як належного, так як відсутні дані, які б свідчили, що оригінал клопотання однозначно мав бути розподілений саме судді Олійник О.В. (т.5 а.с.56-58).

Однак, 13 серпня 2021 року матеріали судової справи були зареєстровані в АСДС КП «Д-3» за вх.№14178/21, в результаті чого вони були розподілені та передані для розгляду слідчому судді Саландяк О.Я. (т.5 а.с. 65-66)

Згідно зі ст.35 КПК України автоматизованому розподілу підлягають матеріали кримінального провадження визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа.

Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України № 30 від 26 листопада 2010 року визначено, що після скасування ухвал, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій підлягає реєстрації судова справа. Судова справа це документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також судові процесуальні документи, що виготовляються судом.

Колегія суддів вважає, що порушення первинної реєстрації документа, яка встановлена судом апеляційної інстанції під час розгляду справи №991/4991/21 (номер провадження № 1-кс/991/5063/21), не є правовою підставою вважати, що автоматизований розподіл, який здійснений 13 серпня 2021 року є неправомірним, а визначений склад суду незаконним, оскільки після повернення справи на новий розгляд, на виконання вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, а також ухвали апеляційного суду було розподілено судову справу. Таким чином, порядок здійснення автоматизованого розподілу порушено не було. Доказів іншого порушення визначення слічого судді для конкретного судового провадження автоматизованою системою документообігу суду під час апеляційного розгляду не встановлено та не надано. А тому, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні обставини порушення порядку визначення слідчого судді для розгляду справи, на які посилається сторона захисту.

Щодо доводів сторони захисту, що судове рішення не містить мотивів, на підставі яких слідчий суддя прийшов до висновку, що визначений розмір застави буде гарантувати виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, то вони спростовуються текстом судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновками та мотивами слідчого судді, що визначення підозрюваному ОСОБА_1 застави у межах 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 713 700 грн, з врахуванням його ролі у співучасті, майнового та сімейного стану, розміру заподіяної шкоди, тяжкості злочину, у вчиненні якого він підозрюється здатний забезпечити виконання ним належної процесуальної поведінки.

Твердження сторони захисту, що прокурором не було доведено необхідність покладення хоча б одного з обов`язків, які визначені ч.5 ст.194 КПК України, спростовуються матеріалами кримінального провадження, які містять детальне обгрунтування наявності обставин , передбачених ч.1 ст.194 КПК України. На думку колегії суддів, покладення на ОСОБА_1 обов`язку не відлучатися із м.Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду не позбавляє його можливості реалізовувати свої професійні права як адвоката, оскільки за наявності необхідності виїзду за межі міста Харкова для надання правової допомоги клієнтам, він має право в будь-який час звернутися до слідчого, суду чи прокурора за відповідним дозволом.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, колегією суддів також не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 182, 194, 309, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Войченка Сергія Вікторовича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 серпня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно підозрюваного ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: І.О. Калугіна

В.І. Панкулич