Документ № 100203076

Справа №991/5020/21

Провадження №11-сс/991/495/21

Суддя 1 інст. Михайленко В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Калугіної І.О., Панкулича В.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Шковири А.М.,

захисників Герелюка Т.Б., Дроздова О.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурор не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Герелюка Тараса Богдановича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000047 від 29 січня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року клопотання детектива задоволено та накладено арешт на вилучене при затриманні ОСОБА_1 майно: грошові кошти номіналом по 200 гривень в кількості 3 штуки; грошові кошти номіналом по 500 гривень в кількості 3 штуки. Підставою прийняття рішення слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 4 ст. 368 КК України. Слідчим суддею встановлено, що матеріали клопотання свідчать про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Вирішуючи питання про правову підставу для забезпечення кримінального провадження слідчий суддя зазначає, що інкримінований ОСОБА_1 , злочин передбачає можливість призначення покарання з конфіскацією майна, а тому, у випадку призначення покарання, з метою забезпечення реальності виконання вироку, на цій стадії є доцільним накласти арешт на грошові кошти, які були вилучені під час його затримання.

13 серпня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Герелюка Т.Б., в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на майно. На його думку, слідчим суддею порушено конституційні засади щодо обмеження права володіння, користування та розпорядження власністю. Вважає, що висновки суду ґрунтуються виключно на припущеннях, адже жодних доказів до клопотання ні детективом, ні прокурором надані не були, зокрема щодо того, що вилучене майно не є майном третіх осіб та не буде обтяжливим для сім`ї ОСОБА_1 . Крім того, слідчим суддею не враховано практику ЄСПЛ з приводу втручання держави у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, а також практику апеляційних судів при розгляді вказаної категорії справ. На його думку, слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна під час затримання повинно бути перевірено законність самого затримання, що не було зроблено. Сам же протокол затримання не містить підстав через які ОСОБА_1 був затриманий, а тому він є незаконним. Інкриміновані ОСОБА_1 дії були вчинені в травні 2021 року, а не в липні 2021 року, що свідчить про те, що він не мав наміру переховуватися. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки 4 серпня 2021 року слідчим суддею було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, а повний текст ним отримано 09 серпня 2021 року.

16 серпня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора на клоптання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просив відмовити в його задоволенні, оскільки ухвалу слідчого судді постановлено 04 серпня 2021 року за участю представника ОСОБА_1 , відтак строк на її оскарження завершився 09 серпня 2021 року, коли було оголошено повний текст ухвали. Апелянт мав можливість ознайомитися з повним текстом ухвали в межах строку апеляційного оскарження та подати апеляційну скаргу, однак не скористався такою можливістю. Також подав клопотання, згідно якого просив розглядати справу за його відсутності та рішення слідчого судді залишити без змін ( т.2 а.с.209).

У судовому засіданні захисники підозрюваного ОСОБА_1 - Герелюк Т.Б. та Дроздов О.М. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав своїх захисників.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та про підтримання наданих заперечень.

Захисник Бєляєв В.О. у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

04 серпня 2021 року була постановлена вступна та резолютивна частина ухвали, а повний текст проголошено 09 серпня 2021 року.

Апеляційна скарга подана 13 серпня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження через незнання мотивів прийнятого рішення до отримання повного тексту, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що строк для подачі апеляційної скарги захисник пропустив з поважних причин, тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, конфіскації майна як виду покарання (абз.2 ч.1, ч.2 ст.170 КПК України).

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Із матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000047 від 29 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги детективом при поданні клопотання про арешт майна виконані.

Із матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні здійснюється за фактом можливого вимагання службовими особами органу місцевого самоврядування, в тому числі особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за невчинення в інтересах того, у кого вимагають неправомірну вигоду, дій з використанням влади та службового становища, а саме умисного створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів.

22 липня 2021 року о 19 год 09 хв ОСОБА_1 було затримано за підозрою у скоєнні злочину, після чого 23 липня 2021 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.368 КК України.

Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.368 КК України, належить до особливо тяжких злочинів.

Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Крім цього, колегія суддів також погоджується з висновками слідчого судді про обґрунтованість клопотання та необхідність накладення арешту на майно у відповідності до вимог п.3 ч.2 ст.170 КПК України.

За змістом вищевказаної статті арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст.168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Слідчим суддею у судовому засіданні були досліджені матеріали клопотання та встановлено, що 22 липня 2021 року ОСОБА_1 був затриманий на підставі п.3 ч.1 ст.208 КПК України, про що складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 липня 2021 року. Під час затримання у нього були вилучені: грошові кошти номіналом 200 гривень у кількості 3 штук; грошові кошти номіналом 500 гривень у кількості 3 штук. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що вилучені у ОСОБА_1 під час його затримання належні йому готівкові грошові кошти є об`єктом, на який може накладатися арешт у кримінальному провадженні.

Твердження сторони захисту, що судове рішення не містить обґрунтовані доводи на підтвердження необхідності накладення арешту, так як не встановлено належності грошових коштів саме ОСОБА_1 , спростовується матеріалами клопотання та змістом судового рішення. Оскільки, слідчим суддею були ретельно досліджені матеріали долучені до клопотання та встановлено, що вказані грошові кошти були вилучені саме у ОСОБА_1 , а тому могли бути його особистою власністю. Доказів на підтвердження того, що грошові кошти належать іншим особам, стороною захисту в судовому засіданні не надано.

Щодо доводів сторони захисту про те, що слідчим суддею не надано оцінки затриманню ОСОБА_1 в судовому рішенні, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки ухвала від 04 серпня 2021 року містить ретельний опис та оцінку обставин законності або незаконності такого затримання.

Доводи сторони захисту щодо наявності судових рішень апеляційних судів, в тому числі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, згідно яких у таких випадках постановляється рішення про відмову в задоволенні клопотання, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки їх висновки не є рішеннями суду, які є обов`язковими для застосування.

Наслідки від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження для підозрюваного та третіх осіб виправдовуються завданням даного кримінального провадження.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

У силу вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.132, 168, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Поновити захиснику підозрюваного ОСОБА_1 - Герелюку Тарасу Богдановичу строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Герелюка Тараса Богдановича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: І.О. Калугіна

В.І. Панкулич