- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
- Суддя (АП ВАКС): Панаід І.В., Панкулич В.І.
- Секретар : Дубина Т.Ю.
- Захисник/адвокат : Черненка П.С.
Справа № 991/6060/21
Провадження №11-сс/991/581/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Боднара С.Б.
суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.
захисника Черненко П.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Коваленко Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України Пачевського Володимира Віталійовича про арешт нерухомо майна ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В. та накладено арешт з метою конфіскації майна як виду покарання, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на нерухоме майно ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме:
- земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7120685000:01:001:0668), розташовану за адресою: Черкаська область, Драбівський район, с. Ковалівка (реєстраційний номер майна - 2127372171206);
- земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 3210945900:01:093:0136), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 1506674832109);
- квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна - 1377795680000) ;
- будинок загальною площею 268,3 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна - 14655374).
Не погоджуючись з вказаним рішенням адвокатКоваленко І.О. звернулась до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива.
Згідно поданої апеляційної скарги, сторона захисту не погоджується із застосованим слідчим суддею заходом забезпечення кримінального провадження. На їхню думку, оскаржувана ухвала слідчого судді є невмотивованою та безпідставною у зв`язку з чим підлягає скасуванню. На підтвердження зазначених обставин захист стверджує, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_4 та будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 на момент розгляду слідчим суддею клопотання детектива про арешт майна знаходились в іпотеці, тобто перебували під забороною відчуження, а тому вважають, що накладення слідчим суддею арешту на вказане майно з метою запобігання можливості його відчуження чи передачі на користь третіх осіб є безпідставним. Крім того, сторона захисту також звертає увагу, що розгляд клопотання детектива здійснювався слідчим суддею без повідомлення підозрюваної ОСОБА_1 та її представників, однак у слідчого судді були відсутні підстави для розгляду клопотання детектива без їхньої участі, оскільки на вказане майно вже було накладено обтяження, а тому воно не могло бути відчужене підозрюваною. Водночас, як зазначає захисник, про безпідставність накладення арешту на майно ОСОБА_1 свідчить й те, що зазначене майно не було відчужене підозрюваною з моменту повідомлення їй про підозру та до накладення на нього арешту, що вказує про відсутність у ОСОБА_1 намірів на його відчуження.
В судове засідання з`явився захисник Черненко П.С. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року за підозрою, в тому числі, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Вказане кримінальне провадження було об`єднано із кримінальним провадженням № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року.
В межах даного кримінального провадження, 24 травня 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: в пособництві у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (том 1, а.с. 8-44).
Після чого, 02 липня 2021 року стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Ознайомлення з відповідними матеріалами наразі триває.
03 серпня 2021 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Броневицьким С.С. складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі Національного банку України до підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року, в тому числі до ОСОБА_1 , згідно якої прокурор просить стягнути солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави в особі Національного банку України заподіяну шкоду в розмірі 1 366 395 734 грн. (том 1, а.с. 253-278).
В подальшому, 06 вересня 2021 року старший детектив Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевський Володимир Віталійович звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року.
Як вбачається з клопотання детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що 10.10.2014 виконувачем обов`язки Голови Національного банку підписано постанову №656/БТ про надання стабілізаційного кредиту ПАТ «ВіЕйБі Банк» під заставу об`єктів нерухомості. Однак, Національним банком під час прийняття даного рішення допущені суттєві порушення норм законодавства, що регулюють порядок та підстави надання стабілізаційних кредитів банкам України. Кінцевим бенефіціарним власником банку ПАТ «ВіЕйБі Банк» на той час був ОСОБА_2 .
В порушення пункту 3.1. Положення про надання НБУ стабілізаційних кредитів банкам України (затверджене Постановою Правління НБУ №327 від 13.07.2010), в якому міститься вичерпний перелік документів, які Банк має подати до НБУ для отримання стабілізаційного кредиту, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на момент прийняття Постанови «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності» №656/БТ від 10.10.2014 не надав до Національного банку України: програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо та програму капіталізації банку, затверджену його спостережною (наглядовою) радою.
13.10.2014 службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено з Національним банком кредитний договір № 43 від 13.10.2014 про надання стабілізаційного кредиту на загальну суму 1 200 000 000 грн.
Забезпеченням по отриманому стабілізаційному кредиту було:
1. Приміщення цеху по виробництву лікеро-горілчаної продукції, розташованому за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Промислова 29, що належить майновому поручителю ТОВ «Станіславська торгова компанія». Згідно звіту про незалежну оцінку майна проведеного ТОВ «Бізнес центр «Експертиза» приміщення оцінено у 1 250 000 000 грн.
2. Нежитлова будівля літ. «А-2» площею 574,7 кв. м., за адресою м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 106, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 23 000 000 грн.
3. Нежитлова будівля літ. «А-1» площею 802,2 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 86, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 32 000 000 грн.
4. Нежитлова будівля літ. «2Б-6» площею 6180,9 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 545 000 000 грн.
5. Майнова порука власника істотної участі банку ОСОБА_2 .
В ході досудового розслідування встановлено, що звіти про незалежні оцінки майна, виконані від імені ТОВ «Бізнес центр «Експертиза», виготовлені шляхом підроблення, а проведеними будівельно-оціночними експертизами встановлено, що загальна вартість переданого для Нацбанку в заставу майна ПАТ «ВіЕйБі Банк» становить 72 619 895 грн.
Операційним управлінням Національного банку України меморіальними ордерами №7000021463 та №7000021464 від 13.10.2014 здійснено перерахування суми кредиту на рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк» № НОМЕР_2 в сумі 1 200 000 000,00 грн.
Постановою Правління НБУ від 19.03.2015 № 188 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі БАНК", а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63 розпочато його ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , діючи умисно, сприяла вчиненню злочину - протиправному вибуттю з володіння НБУ під виглядом отримання стабілізаційного кредиту з передачею завідомо неліквідного забезпечення та обернення на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» грошових коштів в сумі 1 200 000 000 грн., що більш ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України особливо великим розміром, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано відповідної шкоди, організованому за наведених обставин ОСОБА_2 у співучасті та за попередньою змовою з головою спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 , головою правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_4 та за пособництва заступника голови Правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_5 , засновника та директора ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза» ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , директора ТОВ «Станіславська торгова компанія» ОСОБА_8 .
Підставою для звернення до суду з вказаним клопотанням стало те, що у випадку визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, їй може бути призначено покарання у вигляді конфіскації майна. Крім того, підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підозрюваної детектив зазначив необхідність забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також наявність ризику того, що таке майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою приховування, що унеможливить відшкодування збитків у майбутньому. На думку детектива, накладення арешту на майно ОСОБА_1 необхідне з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
А тому, просив суд задовольнити клопотання та накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме:
- земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7120685000:01:001:0668), розташовану за адресою: Черкаська область, Драбівський район, с. Ковалівка (реєстраційний номер майна - 2127372171206);
- земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 3210945900:01:093:0136), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 1506674832109);
- квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна - 1377795680000) ;
- будинок загальною площею 268,3 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна - 14655374).
Розгляд даного клопотання просив здійснювати у закритому судовому засіданні та без виклику ОСОБА_1 , а також її захисників.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року зазначене клопотання детектива було задоволено. Згідно ухвали суду слідчий суддя дійшла висновку, що описана у клопотанні та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими детективом поясненнями, наявними матеріалами кримінального провадження обґрунтовує підозру щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. На її думку, надані детективом та досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді достатні підстави для висновку, що заявлена детективом мета - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Водночас вважає, що на цій стадії також є доцільним накласти арешт на частину нерухомого майна, зазначеного у клопотанні детектива, та яке на праві приватної власності належить підозрюваній ОСОБА_1 , з метою конфіскації майна як виду покарання. При вирішенні питання про накладення арешту на майно підозрюваної слідчою суддею враховано розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. На підставі вищенаведеного слідча суддя дійшла висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання детектива шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 .
Розгляд клопотання детектива про арешт майна, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, здійснювався слідчим суддею без повідомлення підозрюваної ОСОБА_1 та її захисників з метою забезпечення збереження майна, стосовно якого ставиться питання про арешт, оскільки в іншому випадку існує ризик його відчуження підозрюваною третім особам.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадку передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_1 , необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом, а також потребою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та запобігання можливості відчуження чи передання такого майна на користь третіх осіб з метою приховування, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклала арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 з тих підстав, що заявлена детективом мета - забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження. В ході розгляду клопотання детектива слідчий суддя з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірила співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива, дослідивши матеріали провадження, дійшла мотивованого висновку, що описана у клопотанні та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими детективом поясненнями, наявними матеріалами кримінального провадження обґрунтовує підозру щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Разом з тим, вказані обставини колегією суддів не перевіряються, оскільки вони ніким не оспорюються, а відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 5 ст. 191 КК України, за вчинення вказаного кримінального правопорушення передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Відтак, накладення арешту на майно ОСОБА_1 необхідне для забезпеченням його конфіскації як виду покарання у випадку прийняття відповідного рішення судом.
У той же час, колегія суддів погоджується, що наявність у матеріалах провадження цивільного позову про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн., враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі Національного банку України завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (із яких 1 196 788 730 грн. заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). При цьому слідчим суддею враховано, що власником майна на яке детектив просив накласти арешт є ОСОБА_1 , а його приблизна загальна вартість становить 19 495 893 грн., що не перевищує розмір цивільного позову (1 366 395 734 грн.) та суми завданої державі шкоди, що викладена у повідомленні про підозру.
Колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту про безпідставність накладення слідчим суддею арешту на квартиру та будинок ОСОБА_1 у зв`язку з перебуванням вказаного майна на момент розгляду судом клопотання детектива в іпотеці, виходячи з наступного.
Згідно наявного у матеріалах провадження витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (том 1, а.с. 284-288), квартира АДРЕСА_5 (реєстраційний номер - 1377795680000) є предметом іпотеки за іпотечним договором № 77 від 18 лютого 2021 року (реєстраційний номер обтяження 40617196), а будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер - 14655374) є предметом іпотеки за іпотечним договором № 1585 від 07 червня 2006 року (реєстраційний номер обтяження 3309451).
У відповідності до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Тобто, іпотека виступає забезпеченням виконання особою своїх зобов`язань за іпотечним договором та не є безумовною підставою для переходу права власності на таке майно до іпотекодержателя.
Водночас, у разі припинення основного зобов`язання за іпотечним договором, закінчення строку його дії або визнання іпотечного договору недійсним така іпотека припиняється, а майно може бути відчужене його власником (ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно ч. 7 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Відтак, кримінально-правовий арешт має пріоритет перед арештами накладеними відповідно до інших актів законодавства, в тому числі й перед встановленням заборони на відчуження майна за іпотечним договором.
За викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що перебування квартири та будинку ОСОБА_1 в іпотеці не перешкоджає накладенню на них арешту, оскільки у передбачених Законом України «Про іпотеку» випадках іпотека може бути припинена, що надасть підозрюваній можливість відчужити чи передати таке майно на користь третіх осіб з метою його приховування.
Крім того, безпідставними на переконання колегії суддів є й доводи захисту стосовно відсутності у слідчого судді підстав для розгляду клопотання детектива без участі підозрюваної та її захисника. Як вже було встановлено, слідчим суддею на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України прийнято рішення розглядати клопотання детектива без повідомлення підозрюваної ОСОБА_1 та її захисниківз метою забезпечення збереження майна стосовно якого ставиться питання про арешт, оскільки в іншому випадку існує ризик його відчуження підозрюваною третім особам. З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що у даному випадку проведення розгляду клопотання детектива без повідомлення власника майна є обґрунтованим та відповідає вимогам КПК України, так як предметом іпотеки були лише квартира та будинок ОСОБА_1 . А тому, земельні ділянки, щодо яких детектив також звертався з клопотанням про арешт, могли бути вільно відчужені підозрюваною у разі її повідомлення про розгляд слідчим суддею клопотання детектива.
На переконання колегії суддів, додані до клопотання детектива матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) для запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування. Стороною обвинувачення доведено необхідність накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Водночас, слідчим суддею вірно не взято до уваги наявність в матеріалах провадження цивільного позову ТОВ "Техносерв Україна" про стягнення в солідарному порядку, в тому числі з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 85 229 193,74 грн, як підстави для накладення арешту на майно підозрюваної, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, яким завдано майнової шкоди лише державі в особі Національного банку України.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання детектива про арешт майна, зазначені адвокатом у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків слідчого судді.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна його власником не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року про арешт нерухомо майнаОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Коваленко Ірини Олександрівни - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.Б. Боднар
Судді: І.В. Панаід
В.І. Панкулич