Документ № 100349693

Справа №991/5019/21

Провадження №11-сс/991/499/21

Суддя 1 інст. Михайленко В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Калугіної І.О., Панкулича В.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Шковири А.М.,

захисників Олесіва Н.Я., Герелюка Т.Б.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурор та захисник Дроздов О.М. не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Олесіва Назара Ярославовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000047 від 29 січня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на майно, що було вилучено 22 липня 2021 року під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 : грошові кошти - долари США (463 купюри номіналом по 100 доларів США); грошові кошти - Євро ( 1 купюра номіналом 500 Євро, 60 купюр номіналом 200 Євро, 25 купюр номіналом 100 Євро). Ухвала мотивована наявністю достатніх підстав вважати, що дане майно відповідає критеріям, визначеним в ст.98 КПК України, зокрема можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

17 серпня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Олесіва Н.Я., в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі. Вважає, що рішення слідчого судді є необґрунтованим, упередженим, таким, що ґрунтується на припущеннях без дослідження доказів та прийнятим з порушенням норм кримінального процесуального права. Вказує, що слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку та вилучення відповідних предметів, однак детективом були вилучені речі, предмети, документи, які не входять до переліку речей, дозвіл на відшукання яких було надано ухвалою від 15 липня 2021 року. Зокрема, під час обшуку квартири №118 були вилучені грошові кошти - долари США (463 купюри номіналом по 100 доларів США) та грошові кошти - Євро ( 1 купюра номіналом 500 Євро, 60 купюр номіналом 200 Євро, 25 купюр номіналом 100 Євро), що були в іноземній валюті та не могли мати ознак предмету неправомірної вигоди на яку вказує орган досудового розслідування. Акцентує увагу на тому, що вказані кошти належать не ОСОБА_1 , а іншим особам, про що зокрема захисники писали зауваження в протоколі обшуку. Зокрема, грошові кошти, які були в доларах США належать на праві власності брату ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та отримані внаслідок продажу нерухомого майна від 09 липня 2021 року. Дані кошти перебували у ОСОБА_1 на зберіганні та призначалися для купівлі спільної квартири. Крім того, грошові кошти, які були в Євро, належать ОСОБА_3 , яка є дівчиною ОСОБА_1 та отримала зазначені кошти в якості позики від ОСОБА_4 , відповідно до розписки від 08 червня 2021 року. Отже, відсутні достатні підстави вважати, що вилучене майно є процесуальним джерелом фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для даного кримінального провадження. На його думку, детективом та прокурором не доведено, за якими саме ознаками вилучене майно віднесено до речових доказів та відповідає ст.98 КПК України. Крім того, вважає, що слідчий суддя допустив істотні порушення кримінального процесуального кодексу, тим, що не в повній мірі дослідив матеріали клопотання та дійшов хибних висновків про наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

19 серпня 2021 року прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу захисника Олесіва Н.Я., яку він вважає безпідставною та необґрунтованою. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді залишити без змін. Зазначає, що доводи наведені в апеляційній скарзі слідчим суддею були детально проаналізовані та спростовані. Зокрема, щодо належності вилучених грошових коштів ОСОБА_3 , то немає жодного пояснення, чому кошти, нібито позичені цій особі, були в Євро, хоча позика начебто була отримана в гривні. Вказує на невідповідність суми і валюти між доходом брата ОСОБА_1 і виявленою сумою коштів у доларах США. Крім того, з інформації, наявної в матеріалах справи, вбачається, що саме ОСОБА_1 утримує ОСОБА_3 , а не навпаки. Також вказує, що наразі існує обґрунтована потреба в перевірці, чи не отримані ці кошти шляхом конвертації предмета злочину, шляхом огляду листування в мобільних телефонах, допитів свідків. Судове засідання просить проводити без його участі.

У судовому засіданні захисники підозрюваного ОСОБА_1 - Олесів Н.Я., Герелюк Т.Б. доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримали та просили її задовольнити. Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію своїх захисників.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та про підтримання заперечень.

Захисник Дроздов О.М. у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторони захисту, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення збереження речових доказів (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як вбачається з матеріалів судової справи, НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000047 від 29 січня 2021 року за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про арешт майна виконані.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 05 березня 2021 року до 21 липня 2021 року ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вимагав та одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 1 050 000 грн, що становить особливо великий розмір, з використанням повноважень та службового становища, спрямованих на залишення ОСОБА_7 на посаді директора комунального підприємства та утримання від вчинення дій, спрямованих на його звільнення з цієї посади. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, належить до особливо тяжких злочинів.

Зазначені вище обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 липня 2021 року надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та вилучення грошових коштів, на підставі якої детективами НАБ України 22 липня 2021 року проведений обшук за вищевказаною адресою, під час якого вилучено майно, в тому числі, грошові кошти - долари США (463 купюри номіналом по 100 доларів США); грошові кошти - Євро ( 1 купюра номіналом 500 Євро, 60 купюр номіналом 200 Євро, 25 купюр номіналом 100 Євро).

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Доводи сторони захисту, що вилучені грошові кошти не є речовим доказом не відповідають встановленим обставинам справи, а тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про обґрунтованість клопотання та необхідність накладення арешту на грошові кошти - долари США (463 купюри номіналом по 100 доларів США) та грошові кошти - Євро ( 1 купюра номіналом 500 Євро, 60 купюр номіналом 200 Євро, 25 купюр номіналом 100 Євро), оскільки вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, наявна постанова детектива НАБ України від 23 липня 2021 року про визнання їх речовим доказом. Підставою для визнання цих грошових коштів речовим доказом є те, що вони мають відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки отримання неправомірної вигоди відбувалося неодноразово і в подальшому, з метою уникнення відповідальності причетними до кримінального правопорушення особами, обмінювалися на інші кошти. Отже, вказані грошові кошти є матеріальними об`єктами, які можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що органом досудового розслідування до клопотання додані достатні докази, на основі яких можна зробити висновок про можливе одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 та подальшу їх конвертацію в іноземну валюту (т.2 а.с.124-125).

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно з ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Твердження сторони захисту, що арешт не може бути накладений на грошові кошти, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вказане майно належить ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до ч.3 ст.170 КПК України накладення арешту допускається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Крім того, колегія суддів, зазначає, що матеріали клопотання свідчать про те, що наявні достатні підстави вважати, що вилучені кошти належать саме ОСОБА_1 , оскільки були вилучені безпосередньо під час обшуку в квартирі, в якій він проживає.

Доводи апеляційної скарги щодо належності грошових коштів іншим особам були предметом судового розгляду в суді першої інстанції як доводи заперечення проти задоволення клопотання та висновків слідчого судді, з якими погоджується і колегія суддів, не спростовують. Доказів наявності договору зберігання на ім`я ОСОБА_1 у відповідності до норм ЦК України суду не надано.

Таким чином, матеріали судового провадження свідчать, що накладення арешту на грошові кошти - долари США (463 купюри номіналом по 100 доларів США); грошові кошти - Євро ( 1 купюра номіналом 500 Євро, 60 купюр номіналом 200 Євро, 25 купюр номіналом 100 Євро), є виправданим і необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, та потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання настанню негативних наслідків, зокрема, втрати, знищення чи спотворення, що унеможливить дослідження таких речей. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, стороною захисту не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

У силу вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.98, 132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Олесіва Назара Ярославовича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: І.О. Калугіна

В.І. Панкулич