Документ № 100390334

справа № 991/5795/21

провадження №11-сс/991/583/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Михайленка Д.Г., Панкулича В.І.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

за участю представника власника майна ОСОБА_1 адвоката Пересунька С.В.,

прокурора Панченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дробязько Катерини Миколаївни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 серпня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000060 від 03 лютого 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000060 від 03 лютого 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.

25 серпня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ від 22 серпня 2021 року, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), про накладення арешту на майно, вилученого 20 серпня 2021 року при проведенні обшуку транспортного засобу Skoda Octavia, сірого кольору, VIN: НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 серпня 2021 року вказане клопотання детектива задоволено частково, накладено арешт на частину вилученого при проведенні обшуку майна із забороною відчуження, розпорядження та користування, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні та можливої конфіскації майна як виду покарання.

Вказану ухвалу від 30 серпня 2021 року рішенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2021 року в частині накладення арешту на USB-накопичувачі скасовано, клопотання про арешт майна в цій частині залишено без задоволення, в іншій частині ухвалу залишено без змін.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді від 30 серпня 2021 року, представник власника майна ОСОБА_1 адвокат Дробязько К.М. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на зазначені в клопотанні кошти в сумі 15 800 доларів США та 23 050 грн., планшет Ipad s.n. DNPZ8033KD8P, мобільний телефон марки Apple Iphone IMEI НОМЕР_3 із сім-картою «Joice» (ідентифікатор НОМЕР_4 ), мобільний телефон марки Apple Iphone IMEI НОМЕР_5 із сім-картою «Київстар» (ідентифікатор НОМЕР_6 ), накопичувач SSD Apacer 480 Gb із маркуванням на наклейці 141928403418, виявлені та вилучені 20 серпня 2021 року під час обшуку автомобіля марки Skoda Octavia.

В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначає, що вилучені предмети (планшет, мобільні телефони та накопичувач SSD) не відповідають вимогам, зазначеним у ст.98 КПК, проте в порушення п.1 ч.6 ст.100 КПК власнику не повернуті, проте слідчим суддею накладено арешт на вказані предмети та грошові кошти, що перебувають у спільній сумісній власності підозрюваного ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 , яка не є підозрюваною у цьому кримінальному провадженні, не є особою, що несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та з огляду на те, що неможливо на даний час виділити частину кожного з подружжя, арешт майна на спільне майно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а також принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності. Крім того, арешт на майно ОСОБА_1 накладено за клопотанням неуповноваженої на те особи, оскільки на переконання представника, з клопотанням про арешт майна ОСОБА_1 як третьої особи за відповідними положеннями КПК має право звернутися не слідчий, а виключно прокурор.

Позиції учасників судового провадження.

Представник власника майна ОСОБА_1 адвокат Пересунько С.В., в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити із зазначених у ній підстав, зазначивши, що SSD-накопичувач вже повернуто.

Прокурор, пославшись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи правомірними висновки слідчого судді щодо наявності підстав для арешту спільного майна подружжя, у зв`язку з чим просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін оскаржувану ухвалу слідчого судді.

Власник майна ОСОБА_1 , підозрюваний ОСОБА_2 та його захисники в судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим за положеннями ч.4 ст.405 КПК розгляд апеляційної скарги здійснено без їх участі.

Мотиви суду.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000060 від 03 лютого 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, щодо обставин прохання та подальшого одержання службовою особою (членом Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - КРАІЛ) неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 90 000 доларів США (згідно з курсом Національного банку України станом на 20.08.2021 складає 2 398 536 грн.), а саме в сумі 45 000 доларів США за прийняття рішення КРАІЛ про надання дозволу на відповідність вимогам Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» приміщення готелю «Riverside» за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 103-А , та прийняття подальшого рішення КРАІЛ про надання ліцензії на право зайняття діяльністю з організації азартних ігор у вказаному приміщенні та 45 000 доларів США за прийняття рішення КРАІЛ про надання дозволу на відповідність вимогам Закону приміщення готелю «SLAVA» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жаботинського, 19, та прийняття подальшого рішення КРАІЛ про надання ліцензії на право зайняття діяльністю з організації азартних ігор у вказаному приміщенні.

В межах вказаного кримінального провадження 20 серпня 2021 року при проведенні обшуку транспортного засобу Skoda Octavia детективами НАБУ виявлено та вилучено майно, на частину з якого оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 30 серпня 2021 року накладено арешт.

Підставами для часткового задоволення клопотання детектива про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність забезпечення збереження речових доказів та подальшої можливої конфіскації майна, що відповідає змісту положень п.п.1),3) ч.2 ст.170 КПК України, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи таке рішення слідчий суддя дійшла висновку, що частина вилучених під час обшуку речей і документів відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК та можуть бути використані як доказ факту можливого прохання та одержання ОСОБА_2 , як службовою особою, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах інших осіб дій, з використанням наданої влади.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності правової підстави для арешту коштів у розмірі 15 800 (п`ятнадцять тисяч вісімсот) доларів США, 19 050 (дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят) гривень, 4 000 (чотири тисячі) гривень слідчий суддя дійшла висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження та врахувала, що у випадку визнання винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді детектив довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання детектива НАБУ про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52021000000000060.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши надані матеріали, частково погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 30 серпня 2021 року, щодо накладення арешту на майно.

Оскільки від особи, яка подала апеляційну скаргу, жодних доповнень до скарги не подано, колегія суддів за вимогами ст.404 КПК переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, не погоджуючись з доводами апеляційної скарги про відсутність правової підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, оскільки вилучені планшет, мобільні телефони та накопичувач SSD не відповідають вимогам, зазначеним у ст.98 КПК, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст.168 КПК передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, 20 серпня 2021 року при проведенні невідкладного обшуку автомобіля марки Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: вулю Георгія Кірпи, 5, м. Київ, поблизу магазину «Новус», детективами НАБУ виявлено та вилучено, зокрема, кошти у розмірі 800 (вісімсот) доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США у кількості 8 штук; кошти у розмірі 19 050 (дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят) гривень, з яких 38 купюр номіналом по 500 грн та 1 купюра номіналом 50 грн; кошти у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. купюрами номіналом по 200 грн; білий паперовий конверт із коштами у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів у кількості 150 штук; планшет Ipad s.n. DNPZ8033KD8P; мобільний телефон марки Apple Iphone IMEI НОМЕР_3 із сім-картою «Joice» (ідентифікатор НОМЕР_4 ); мобільний телефон марки Apple Iphone IMEI НОМЕР_5 із сім-картою «Київстар» (ідентифікатор НОМЕР_6 ); накопичувач SSD Apacer 480 Gb із маркуванням на наклейці 141928403418, який вийнято з ноутбуку марки HP ENVY, s.n. 5CG3252SLY, що підтверджується протоколом обшуку від 20 серпня 2021 року.

В подальшому, 26 серпня 2021 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу, якою надано дозвіл детективам НАБУ на проведення обшуку з метою відшукання зазначених речей.

Разом з тим, наявність підстав для вилучення планшету Ipad, накопичувачу SSD та мобільних телефонів марки Apple Iphone, які містять систему логічного захисту, відповідно до ч.2 ст.168 КПК, вбачається із відомостей, які містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 20 серпня 2021 року та оглянутого слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна відеозапису, який є додатком до протоколу обшуку, зокрема про те, що ОСОБА_2 надав доступ до вмісту планшету, за умови, що детективи можуть його оглянути лише в руках ОСОБА_2 , повідомляти пароль доступу до електронних носіїв інформації відмовився, у зв`язку з чим детектив НАБУ прийняв рішення про їх тимчасове вилучення.

Постановою детектива від 21 серпня 2021 року зазначені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Тому колегія суддів зазначає, що за таких обставин, слідчий суддя правомірно дійшла висновку про відповідність вищевказаних вилучених при проведенні обшуку речей щодо яких подане клопотання, критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, з огляду на обґрунтовану ймовірність їх доказового значення, та для досягнення мети збереження цього майна як речових доказів застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном, оскільки містять інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Щодо необґрунтованості аргументу апеляційної скарги про неналежний суб`єкт звернення із клопотанням, суд зазначає, що частина 2 у зв`язку з частиною 1 статті 64-2 КПК є нормою дефініцією, яка визначає одного з учасників кримінального провадження. Її завданням не є встановлення диференційованого порядку звернення із клопотанням про арешт майна в порівнянні з приписом частини 1 статті 171 КПК, за яким з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. Клопотання детектива НАБУ від 22 серпня 2021 року погоджено прокурором САП, тобто прокурорський нагляд за змістом цього клопотання здійснено. Керуючись формальною логікою особи, яка звернулась з апеляційною скаргою, суд мав би виходити з того, що ОСОБА_1 не набула правового статусу (прав) третьої особи (оскільки звернувся не прокурор, а слідчий за його погодження) і не допустити ОСОБА_1 та її представника до провадження, щоб могло призвести до неможливості захисту прав особи при розгляді питання щодо належного їй майна.

Оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а також принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності унаслідок накладення арешту на грошові кошти, що перебувають у спільній сумісній власності підозрюваного ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 , колегія суддів враховує таке.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя обґрунтувала накладення арешту на грошові кошти в сумі 15 800 доларів США та 23 050 грн. тим, що ці кошти є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому, неможливість визначення часток подружжя у праві власності на етапі досудового розслідування поза межами позовного провадження обґрунтовані відсутністю у матеріалах провадження відомостей, що б давали підстави віднести певну частину вилучених коштів до особистої власності дружини ОСОБА_2 .

На думку колегії, слідчий суддя обґрунтовано дійшла висновку, що грошові кошти, на які детектив просив накласти арешт, а саме в 15 800 доларів США та 23 050 грн. є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим, накладаючи на арешт на зазначені кошти у повному обсязі, слідчий суддя не врахувала наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження саме для ОСОБА_1 як співвласниці майна подружжя.

Так, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст.60 СК України). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч.1 ст.67 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За ч.ч.2, 5 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. В такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, зазначена у ч.5 ст.170 КПК умова щодо можливості накладання арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб (окрім зазначених у цій нормі), в тому числі дружини підозрюваного.

Відтак, колегія суддів вважає, що накладення арешту не на всі вилучені грошові кошти, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а лише на Ѕ частину зазначеного майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_2 , відповідатиме умові, зазначеній у ч.5 ст.170 КПК щодо можливості накладання арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання саме підозрюваного.

До того ж хоча ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не проведено розподілу вищезазначеного майна, яким вони володіють на праві спільної сумісної власності, на частки за домовленістю між собою чи в порядку позовного провадження, й питання про його поділ в кримінальному провадженні не вирішується, накладення арешту на іншу половину такого майна (що з огляду на визначену ч.2 ст.370 ЦК презумпцію рівності часток належить ОСОБА_1 ) може призвести до непропорційного втручання в її право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідний висновок узгоджується з практикою ЄСПЛ, який рішенням у справі «Денисова та Мойсеєва проти Росії» (Denisova and Moiseyeva v. Russia) від 01 квітня 2010 року, заява №16903/03, встановив порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з тим, що спочатку було накладено арешт на майно (а згодом здійснена і його конфіскація) дружини на підставі вироку суду, ухваленого щодо її чоловіка.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині, оскільки слідчим суддею належним чином не надано оцінки відповідним обставинам в оскаржуваному рішенні, а посилання на неможливість визначення частини майна підозрюваного у спільній власності для потреб застосування заходу забезпечення кримінального провадження та накладення у зв`язку з цим арешту на все спільне майно подружжя підозрюваного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є обґрунтованим.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що за поданим клопотанням в кримінальному провадженні №52021000000000060 від 03 лютого 2021 року підлягає арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не всі грошові кошти, що є спільною сумісною власністю подружжя, а лише їх Ѕ частина, яка належить підозрюваному ОСОБА_2 , що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).

В той же час режим спільного майна не впливає на можливість та обґрунтування накладення арешту на майно з передбачених ст.170 КПК підстав з метою збереження речових доказів, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги як підстави для відмови у накладені арешту не є обґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна. Разом з цим суд апеляційної інстанції у кримінальному провадженні не вирішує спір про право на це майно, оскільки відповідно до вимог ч.12 ст.100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства, що відповідає правовій позиції, викладеній в Постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року (справа N 676/2199/19).

Відтак вбачається, що вищевказані істотні порушення перешкодили слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення за наслідкам розгляду клопотання про арешт майна, з урахуванням чого колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону, а тому відповідно до положень ч.1 ст.409 КПК ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК за результатами апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Як вже зазначалось, за результатом розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК, санкція якого передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Також у відповідності до вимог ст.173 КПК судом враховано наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, достатність даних, які вказують на вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_2 , а тому клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст.170 КПК, підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду частково погоджується із вимогами апеляційної скарги щодо необхідності скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 серпня 2021 року про арешт майна в частині накладення арешту на грошові кошти, що є спільною власністю підозрюваного ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 , та вважає за необхідне в цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно задовольнити частково, наклавши арешт на Ѕ частину вказаних грошових коштів, які належать підозрюваному ОСОБА_2 у спільному майні подружжя, із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном, в іншій оскаржуваній частині ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволлення

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дробязько Катерини Миколаївни задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 серпня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000060 від 03 лютого 2021 року в частині майна, яке в резолютивній частині рішення зазначене як: кошти у розмірі 800 (вісімсот) доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США у кількості 8 штук; кошти у розмірі 19 050 (дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят) гривень, з яких 38 купюр номіналом по 500 гривень та 1 купюра номіналом 50 гривень; кошти у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень купюрами номіналом по 200 грн у кількості 20 штук; кошти у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів у кількості 150 штук, скасувати.

У цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, про накладення арешту на майно задовольнити частково та накласти арешт на Ѕ частину грошових коштів (15 800 доларів США та 23 050 грн.), вилучених 20 серпня 2021 року при проведенні обшуку транспортного засобу Skoda Octavia, сірого кольору, VIN: НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: місто Київ, вул. Георгія Кірпи, б. 5, що становить відповідно 7 900 доларів США та 11 525 грн. із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 серпня 2021 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

Семенников О.Ю. Михайленко Д.Г. Панкулич В.І.