- Головуючий суддя (ВАКС) : Михайленко В.В.
- Захисник/адвокат : Фозекош А.А.
Справа № 991/7062/21
Провадження 1-кс/991/7168/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В., розглянувши скаргу адвоката Фозекош Андріани Андріївни в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 52020000000000545 від 28.08.2020,
ВСТАНОВИЛА:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Фозекош Андріани Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52020000000000545 від 28.08.2020.
В обґрунтування скарги адвокат посилається на те, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52020000000000545 від 28.08.2020 (виділене із кримінального провадження № 42018000000000675 від 22.03.2018) щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. Строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчився ще 24.05.2018, у зв`язку з чим воно підлягає негайному закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а подальше виконання будь-яких інших процесуальних дій та/або прийняття інших рішень - порушує завдання кримінального провадження та основоположні засади.
У зв`язку з цим адвокат просить визнати протиправною бездіяльність прокурорів САП, що полягає у неприйнятті рішення про закриття кримінального провадження, та зобов`язати службових осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні негайно припинити триваючу протиправну бездіяльність та прийняти рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Розглянувши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 1, 2 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначений главою 26 КПК України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст.303 КПК України. Так, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає … у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Інші положення статті 303 КПК України визначають конкретний перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути предметом судового контролю над дотриманням прав, свобод і інтересів осіб на досудовому розслідуванні.
В цій скарзі захисник на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України оскаржує бездіяльність прокурора, що полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Аналіз норм кримінального процесуального законодавства свідчить, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає чотири обов`язкові ознаки:
1)слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію;
2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк;
3) з клопотанням про вчинення процесуальної дії звернувся суб`єкт, що має на це право;
4) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Зазначена норма закону дозволяє звернутися до суду із скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків слідчого чи прокурора, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Дослідивши зміст скарги слідчий суддя встановила, що за вимогами та викладеними обставинами предметом оскарження не є бездіяльність прокурора САП, пов`язана із невчиненням процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк, оскільки заявлені адвокатом вимоги та обґрунтування скарги зводяться до зобов`язання припинити протиправну бездіяльність та закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Це не є релевантним положенням п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Зі скарги захисника вбачається, що у кримінальному провадженні № 42016000000003536 від 18.11.2016 ОСОБА_1 29.05.2017 було складено повідомлення про підозру. Постановою прокурора від 13.03.2018 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_1 були виділені у кримінальне провадження № 42018000000000563 від 13.03.2018, із якого в подальшому постановою прокурора від 23.03.2018 матеріали відносно ОСОБА_1 виділені у кримінальне провадження № 42018000000000675 від 22.03.2018. З останнього кримінального провадження матеріали відносно ОСОБА_1 виділені у кримінальне провадження № 52020000000000545 від 28.08.2020.
На думку захисника, оскільки у кримінальному провадженні № 42018000000000675 відомості до ЄРДР були внесені 22.03.2018, до всього кримінального провадження, в т.ч. № 52020000000000545 підлягають застосуванню норми КПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017, які введені в дію 16.03.2018. Крім того, на переконання захисника, для визначення строків досудового розслідування і підстав закриття кримінального провадження, підлягають застосуванню чинні на момент здійснення процесуальної дії та прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні положення ст. 219, 384 КПК України, а не положення Закону №2147-VІІІ, який вичерпав свою дію.
Згідно з пунктом 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, на який посилається захисник, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. З цієї підстави постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного уповноважений приймати прокурор (абзац третій ч. 4 ст. 284 КПК України).
Водночас частину першу статті 284 КПК України було доповнено пунктом 10 згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким передбачено, що зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін (пункт 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), тобто починаючи із 16.03.2018.
Дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце. Регулювання дії норм кримінального процесуального закону України здійснюється через ст. 5 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Говорячи про напрям темпоральної дії нормативно-правового акту в цьому випадку, законодавець однозначно закріпив його перспективну дію (поширення нормативно-правового акту на юридичні факти, права і обов`язки учасників кримінально-процесуальних відносин, самі правовідносини, які виникають після моменту набуття ним чинності). На відміну від матеріального закону, процесуальний закон не має зворотної дії в часі, навіть в тому випадку, якщо його застосування створює більш сприятливе становище учасників кримінального провадження; поворот процесу не можливий.
Отже, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України не має зворотної дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР з 16 березня 2018 року, а прокурор наділений повноваженням винести постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстави, передбаченої цією нормою, лише у справі, по якій відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після зазначеної дати.
Початок кримінального провадження норми КПК України пов`язують з фактом внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, в свою чергу кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України); досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 214 КПК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали. Прикінцевими положеннями Закону № 2147 встановлено умовою його застосування не дату внесення відомостей про виділене кримінальне провадження, а саме час внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення у цій справі (кримінальному провадженні). А тому для застосування закону має значення дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення у первісному кримінальному провадженні (справі) № 42016000000003536 від 18.11.2016.
За таких умов, днем початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000545, у межах якого ОСОБА_1 має процесуальний статус підозрюваної, є саме 18.11.2016, незалежно від дати внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про виділене з нього кримінальне провадження.
Отже, у кримінальному провадженні № 52020000000000545, що розпочате до введення в дію змін до статті 284 КПК України, якими доповнено її пунктом 10 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017, на прокурора не поширюється імперативний обов`язок прийняти рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування після повідомлення особі про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Частиною другою ст. 283 КПК України передбачено, що прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Однак ні стаття 283 КПК України, ні стаття 284 КПК України, яка регулює питання закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи не визначають для прокурора конкретного строку, впродовж якого він зобов`язаний прийняти рішення про закриття кримінального провадження.
До того ж прийняття рішення про закриття кримінального провадження пов`язано зі здійсненням прокурором за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінки наявних у провадженні доказів та відомостей з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У частині третій статті 110 КПК України визначено, що рішення прокурора приймається у формі постанови, яка виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли прокурор визнає це за необхідне. Враховуючи наведене та положення ч. 1 ст. 36 КПК України, яка закріплює самостійність прокурора у його процесуальній діяльності, визначити конкретну дату, коли прокурор зобов`язаний винести постанову про закриття певного кримінального провадження із передбаченої ч. 1 ст. 284 КПК України підстави, не представляється можливим.
Зважаючи на те, що у кримінальному провадженні № 52020000000000545 від 28.08.2020 не підлягають застосуванню положення пункту 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, тобто на прокурора не покладений обов`язок прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадку, коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, а також те, що у цьому кримінальному провадженні для прийняття такого рішення не встановлено конкретних строків, які можливо було б обрахувати, слідчий суддя дійшла висновку, що захисник Фозекош А.А. подала скаргу на бездіяльність прокурора, яка не підлягає оскарженню на стадії досудового провадження в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Слід зазначити, що захисником Фазекош А.А. вже раніше подавалася аналогічна скарга слідчому судді Вищого антикорупційного суду, у відкритті провадження за якою згідно з ухвалою від 05.04.2021 у справі № 991/2322/21 було відмовлено з таких самих мотивів. За наслідками апеляційного оскарження зазначена ухвала залишена без змін Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду (ухвала від 22.04.2021, справа 991/2322/21 , провадження №11-сс/991/276/21), колегія суддів погодилася з мотивами слідчого судді та дійшла аналогічних висновків про відсутність підстав для відкриття провадження за такою скаргою.
Визначений ст. 303 КПК України перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого і прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, є вичерпним і розширеному застосуванню не підлягає.
У відповідності до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 304 КПК України визначено, що у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами (ч. 5 ст. 304 КПК України).
Зважаючи на викладене, у відкритті провадження за скаргою Фозекош А.А. слід відмовити.
Керуючись ст. 1, 2, 26, 303-304, 309 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити у відкритті провадження за скаргою Фозекош Андріани Андріївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52020000000000545 від 28.08.2020.
Копію ухвали разом із скаргою невідкладно надіслати особі, яка її подала.
На ухвалу слідчого судді, постановленої без виклику особи, може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя В.В. Михайленко