Документ № 100465359

Справа № 761/35760/19

1-кп/991/138/19

УХВАЛА

05 жовтня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча ОСОБА_1,

судді ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №32013110110000482 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, яка зареєстрована і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Харків Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Миколаїв Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Ташкент, Узбекистан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_8,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м.Вознесенськ Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с.Долгий Луг Братського району Іркутської області (Росія), зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_10,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с.Воєводське Арбузинського району Миколаївської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_11,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м.Волгоград Російської Федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_13,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м.Вовчанськ Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_14,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,

за участі представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_17 :

в с т а н о в и в :

1.У провадженні Вищого антикорупційного суду (далі суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.

2.Судом отримано клопотання ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_17 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року у справі №760/22166/17 на нерухоме майно ОСОБА_5, а саме нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_15 .

3.У клопотанні представник ОСОБА_17 порушує питання про скасування арешту вказаного майна у зв`язку із його необґрунтованістю. Зокрема, ОСОБА_17 зазначила, що:

- ОСОБА_5 не має статусу обвинуваченої у цьому кримінальному провадженні та арешт накладено без відповідних правових підстав, а обмеження її права власності є надмірним втручанням у право на мирне володіння майном, не є розумним та співмірним завданням кримінального провадження;

-арештоване майно не може бути предметом спеціальної конфіскації, оскільки обставини його придбання не пов`язані із подією вчинення кримінального правопорушення, воно було придбане у Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТ МОН ГРУПП» (далі ТОВ «РЕСТ МОН ГРУПП») у 2016 році, тобто через три роки після вчинення інкримінованих ОСОБА_6 діянь, а ТОВ «РЕСТ МОН ГРУПП» набуло його у власність до їх вчинення у 2010 році, ОСОБА_5 не знала і не могла знати, що придбана будівля пов`язана із обставинами кримінального правопорушення;

-у обвинувальному акті відсутні згадки про те, що ТОВ «РЕСТ МОН ГРУПП» входило до неофіційного об`єднання підприємств «DARA GROUP», ніби-то підконтрольного ОСОБА_6 ;

-арештоване майно відповідно до укладеного між обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 шлюбного договору є особистою приватною власністю ОСОБА_5, а відтак накладення арешту з метою конфіскації майна як виду покарання є необґрунтованим, оскільки остання може бути застосована до майна, що перебуває у власності особи визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення;

-слідчий суддя, постановивши ухвалу про накладення арешту на вказане майно вийшов за межі своїх повноважень, фактично визнавши зазначений шлюбний договір недійсним;

-висновок слідчого судді про укладення цього договору з метою ухилення ОСОБА_6 від наслідків притягнення до кримінальної відповідальності є необґрунтованим;

-визнавши майно спільною сумісною власністю подружжя, слідчий суддя необґрунтовано не визначив частки ОСОБА_6, що може підлягати конфіскації;

-ухвала слідчого судді про арешт майна постановлена у межах кримінального провадження №52017000000000358, яке на той час на підставі постанови прокурора від 18 жовтня 2017 року вже було об`єднане з кримінальним провадженням №32013110110000482.

4.Також представник ОСОБА_17 у клопотанні зазначила, що у подальшому у застосуванні арешту майна відпала потреба, зокрема, оскільки зі змісту обвинувального акта не вбачається зв`язок арештованого майна та його власників із обставинами, покладеними в основу обвинувачення ОСОБА_6 . Додала, що у цьому кримінальному провадженні арешт, накладений на це ж майно ухвалою слідчого судді від 26 травня 2017 року в справі №760/8192/17 було скасовано. Окрім того, представник ОСОБА_17 вказувала, що слідчим суддею безпідставно задоволено клопотання про арешт майна, адже воно було подане детективом, який відповідно до КПК України є неуповноваженим суб`єктом звернення з клопотанням про арешт майна іншої особи.

5.У судовому засіданні представник ОСОБА_17 додала, що ОСОБА_5 є засновником ТОВ «РЕСТ МОН ГРУПП», а тому фактично арештоване майно було її ще з 2010 року.

6.Прокурор ОСОБА_18 у судове засідання не прибула, просила провести судове засідання без її участі.

7.Прокурор надала заперечення на клопотання про скасування арешту майна, у яких просила суд залишити його без задоволення. Свою позицію прокурор мотивувала тим, що ухвала слідчого судді від 23 жовтня 2017 року є законною та обґрунтованою, а при її постановленні були наявні передбачені КПК України підстави. Також прокурор зазначила, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 є фактичним власником арештованого майна, а тому відповідний захід забезпечення кримінального провадження є виправданим. Водночас, як вказує прокурор, докази на підтвердження цього ще не досліджувались судом, а представником ОСОБА_17 належних документів на спростування цього факту надано не було.

8.Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з такого.

9.Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

10. За змістом відповідних положень, у випадку подання клопотання про скасування арешту майна, суд, насамперед, повинен перевірити, чи суб`єкт, який звернувся із клопотанням, вправі його подавати. І тільки у випадку подання такого клопотання належним суб`єктом, повинен перевірити наявність підстав для скасування арешту.

11. Так, ОСОБА_5 не є обвинуваченою у даному кримінальному провадженні, а так само не є представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, згідно з ухвалою слідчого судді, якою накладено арешт, вона є власником арештованої нежитлової будівлі,аотже, має право звернутися з відповідним клопотанням.

12. Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

13. Отже, у кримінальному провадженні майно перебуває під арештом до його скасування. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України суд вправі скасувати арешт тільки з підстав того, що арешт було накладено необґрунтовано або у подальшому у його застосуванні відпала потреба, а обов`язок доведення наявності підстав для скасування арешту покладається на особу, яка звернулась із відповідним клопотанням. Натомість, суд, відповідно до засади диспозитивності у кримінальному провадженні перевіряє наявність підстав для подальшого застосування арешту лише в частині питань, що винесені на його розгляд у клопотанні.

14. Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді від 23 жовтня 2017 року у справі №760/22166/17 (провадження №1-кс/760/14973/17) у кримінальному провадженні №52017000000000358 накладено арешт, серед іншого, на нерухоме майно ОСОБА_5, зокрема, нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_15, з метою забезпечення конфіскації як виду покарання та спеціальної конфіскації /а.с. 19-26 т. 74/.

15. За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

16. Судом встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 18 вересня 2014 року було укладено шлюбний договір, згідно із п. 2.1.3 якого майно, набуте за час шлюбу та/чи зареєстроване на ім`я одного із подружжя, буде належати тому із подружжя, на ім`я якого воно придбане та/чи зареєстроване /а.с. 32-35 т.74/.

17. Відповідно до ч. 1 ст. 93 СК України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. Згідно із ч. 2 ст.97 СК України сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положеньст. 60цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

18. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно арештоване майно належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 2016 року /а.с. 27, 28; 36-40 т. 74/.

19. Доказів того, що шлюбний договір, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнавався недійсним, суду не надано, відтак на нього поширюється презумпція правомірності правочину, визначена ст. 204 ЦК України.

20. З огляду на зазначене, суд погоджується із доводами клопотання про те, що арешт з метою конфіскації майна накладено необґрунтовано, оскільки власником арештованого майна є ОСОБА_5 відповідно до шлюбного договору.

21. Відтак, правовий режим власності арештованого майна визначений і у рамках застосування конфіскації майна суд позбавлений можливості встановлювати інші обставини чи перевіряти зазначені.

22. Досліджуючи обґрунтованість застосування арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації, суд виходить з такого.

23. Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першоїстатті 96-2 Кримінального кодексу України.

24. В силу ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови, зокрема, вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу, за які, зокрема, передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

25. Слідчим суддею арешт було накладено у кримінальному провадженні, зокрема, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, що є умисним та за вчинення якого передбачається основне покарання у виді позбавлення волі.

26. Згідноз ч.1ст.96-2КК Україниспеціальна конфіскаціязастосовується уразі,якщо гроші,цінності таінше майноодержані внаслідоквчинення злочинута/абоє доходамивід такогомайна; призначалися(використовувалися)для схилянняособи довчинення злочину,фінансування та/абоматеріального забезпеченнязлочину абовинагороди зайого вчинення; булипредметом злочину,крім тих,що повертаютьсявласнику (законномуволодільцю),а уразі,коли йогоне встановлено,-переходять увласність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

27. В ухвалі від 23 жовтня 2017 року слідчий суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 є фактичним власником арештованого майна, а шлюбний договір, укладений між ним та його дружиною ОСОБА_5 з метою уникнення конфіскації майна у разі притягнення його до кримінальної відповідальності, зазначивши про те, що частина нерухомого майна, яке було зареєстровано на ОСОБА_5 після укладення шлюбного договору, до цього було зареєстровано на юридичні особи, які входили до складу фінансової групи «DARA Group», фактичним власником яких був ОСОБА_6 .

28.Такі доводи беззаперечно не спростовані під час даного розгляду. До того ж, вони беззаперечно можуть бути встановлені тільки за результатами судового розгляду.

29. Адже у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які підтверджують підстави для спеціальної конфіскації (п. 6 ч. 1 ст. 91 КПК України). До того ж, відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів (ч. 4 ст. 96-2 КК України). Натомість, для накладення арешту, не вимагається доведення поза розумним сумнівом, а необхідна тільки наявність достатніх підстав, що таке майно підлягатиме спеціальній конфіскації (ч. 4 ст. 170 КПК України).

30. Твердження ОСОБА_17 про те, що доводи слідчого судді є необґрунтовані, а обвинувачений ОСОБА_6 дізнався про здійснення цього кримінального провадження лише після повідомлення про підозру у 2017 році, а відтак, укладення шлюбного договору не було спрямоване на уникнення наслідків притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, не можна вважати беззаперечними.

31. Адже, хоча кримінальне провадження №52017000000000358 було розпочате 31травня 2017 року, однак, надалі воно було об`єднане із кримінальним провадженням №32013110110000482 (оскільки обидва здійснювались стосовно одних і тих же осіб та діянь) /а.с. 29, 30 т. 74/, яке було розпочате 25 жовтня 2013 року. З моменту початку досудового розслідування до укладення шлюбного договору 18вересня 2014 року згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акта, органом досудового розслідування проводились певні слідчі та процесуальні дії, зокрема, було направлено запити до ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Уніс-Центр», про які обґрунтовано міг бути обізнаний ОСОБА_6 .

32. Також, слідчий суддя покликався на те, що за період 2014-2016 років у ОСОБА_5 не було достатніх офіційних доходів, щоб самостійно набути право власності на арештоване майно, значна частина грошових активів ОСОБА_5 була подарована її мамою ОСОБА_19, фактичним розпорядником нерухомого майна, корпоративних прав, банківських рахунків та інших активів якої є ОСОБА_6 . Відтак, слідчий суддя вважав, що ОСОБА_19 є «номінальним» власником активів ОСОБА_6, а значна частина нерухомого майна, у т.ч. нежитлова будівля, щодо якої вирішується питання про скасування арешту, та корпоративних прав були зареєстровані за ОСОБА_5 протягом 2014-2016 років, тобто безпосередньо після події злочину. У підтвердження фактичної належності ОСОБА_6 майна, що зареєстровані на ОСОБА_5 покликалась на конкретні матеріали провадження, що не викликає сумнівів у обґрунтованості накладеного арешту. А щодо доведення таких обставин поза розумним сумнівом, то зазначене можливе за результатами судового розгляду.

33. Що ж стосується покликань ОСОБА_17 на те, що ОСОБА_5 є засновником ТОВ «РЕСТ МОН ГРУПП», а тому фактично арештоване майно було її ще з 2010 року, є необґрунтованими. Адже не можна ототожнювати майно товариства із майном його засновника.

34.Так само, з огляду на існування вищевикладених обставин, не має жодного правового значення для арешту майна те, що у обвинувальному акті не міститься посилання на входження ТОВ «РЕСТ МОН ГРУПП» до «DARA GROUP».

35. На підставі викладеного, враховуючи обставини висунутого обвинувачення, арештоване майно може підлягати спеціальній конфіскації, а справедливий балансміж загальнимиінтересами суспільствау забезпеченнікримінального провадженнята вимогамизахисту основоположнихправ конкретноїособи призбереженні арештумайна небуде порушено.Натомість, всі заперечення ОСОБА_17 з цього приводу не породжують сумнівів щодо обґрунтованості арешту.

36. Також є необґрунтованими доводи ОСОБА_17 з приводу скасування слідчим суддею арешту названого вище майна, накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року. Адже рішення слідчого судді у даному випадку не має преюдиційного значення для суду, що розглядає провадження.

37. Також суд не поділяє позицією ОСОБА_17 про те, що відповідно до положень ч. 2ст. 64-2 КПК Україниз клопотанням про арешт майна може звернутись виключно прокурор. Оскільки відповідна стаття визначає статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а тому не регулює відповідні відносини. Натомість, порядок подання такого роду клопотань, встановлений уст. 171 КПК України, відповідно до якої із клопотанням має право звертатись також слідчий за погодженням з прокурором, що і мало місце у даному провадженні та підтверджується змістом самої ухвали слідчого судді від 23 жовтня 2016 року.

38. Суд також вважає, що відповідно до положень глави 17 КПК України не впливає на обґрунтованість накладеного арешту те, що фактично його накладено у межах кримінального провадження №5201700000000358, у той час як воно 18 жовтня 2017 року уже було об`єднане із кримінальним провадженням №32013110110000482 з присвоєнням номеру останнього.

39. З огляду на викладене, у задоволенні клопотання належить відмовити.

Керуючись статтями64-2, 131, 170, 174,372,376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання ОСОБА_5 проскасування арештумайна відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремомуоскарженню непідлягає.Заперечення протиухвали можутьбути включенідо апеляційноїскарги насудове рішення,передбачене частиною1статті 392КПК України.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1