Документ № 100495222

Справа № 991/6460/21

Провадження № 11-сс/991/601/21

Слідчий суддя: Галабала М. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Михайленка Д. Г., Семенникова О. Ю.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Дегтярьова Олега Миколайовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 52021000000000398 від 21 серпня 2019 року,

за участю:

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного - адвоката Дегтярьова О. М.,

прокурора - Володіна В. Ю.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

17 вересня 2021 року в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За твердженням детектива, в ході досудового розслідування встановлені такі обставини.

ОСОБА_1 призначено суддею Тиврівського районного суду Вінницької області строком на п`ять років відповідно до Указу Президента України від 11 травня 2004 року № 514/2004, Постановою Верховної Ради України від 25 червня 2009 року № 1575-VI обрано на посаду судді цього суду безстроково.

Указом Президента України від 12 вересня 2005 року № 1248/2005 ОСОБА_1 призначено головою Тиврівського районного суду Вінницької області.

Рішенням Ради суддів України № 68 від 17 липня 2009 року «Про призначення голів та заступників голів місцевих судів» ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років головою Тиврівського районного суду Вінницької області.

На підставі рішення зборів суддів Тиврівського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2014 року, наказом № 6-ос ОСОБА_1 призначено головою суду.

На підставі рішення зборів суддів Тиврівського районного суду Вінницької області від 31 березня 2020 року, наказом № 4-к ОСОБА_1 призначено головою суду.

Наказом № 4/к від 02 березня 2021 року суддю ОСОБА_1 призначено на посаду голови Тиврівського районного суду Вінницької області на підставі рішення зборів суддів від 01 березня 2021 року № 2.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 від 05 лютого 2020 року у справі № 145/131/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_3 до Уяринецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області та Тиврівської районної державної адміністрації у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай).

Ураховуючи рішення Вищої ради правосуддя України від 25 лютого 2021 року № 483/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Тиврівського районного суду Вінницької області», 11 березня 2021 року відбувся повторний автоматичний розподіл справи № 145/131/20 за позовною заявою ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай), за результатами якого справу передано на розгляд судді Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1.

Суддя ОСОБА_1 ухвалою від 16 березня 2021 року цивільну справу № 145/131/20 за позовом ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) прийняв до провадження та призначив її розгляд на 03 серпня 2021 року.

У липні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до свого знайомого ОСОБА_4 з проханням порадити йому юриста для представництва його інтересів у суді в указаній судовій справі. Після цього ОСОБА_4 звернувся до знайомого адвоката Киришова О. В., який за згодою ОСОБА_3 12 липня 2021 року надіслав до Тиврівського районного суду Вінницької області уточнену позовну заяву в інтересах ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай).

Ухвалою судді ОСОБА_1 від 03 серпня 2021 року у справі № 145/131/20 замінено відповідача на Тиврівську селищну раду Вінницької області.

11 серпня 2021 року ОСОБА_4 , перебуваючи в залі судових засідань № 2 Тиврівського районного суду Вінницької області за адресою: вул. Шевченка, 3, смт Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, після розгляду суддею ОСОБА_1 його скарги на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, поцікавився у цього судді про дату призначення судового розгляду за позовом ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у ОСОБА_1 виник умисел на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_3 дій з використанням наданого йому службового становища.

Після цього орієнтовно об 11 год ОСОБА_1 , перебуваючи в залі судових засідань № 2 Тиврівського районного суду Вінницької області за адресою: вул. Шевченка, 3, смт Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, діючи з прямим умислом з корисливих мотивів, з метою одержання для себе неправомірної вигоди висловив ОСОБА_4 прохання надати йому неправомірну вигоду у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн за кожний гектар земельної ділянки, зазначеної в позовній заяві ОСОБА_3 , та повідомив, що у разі надання неправомірної вигоди він прийме рішення про задоволення позову в інтересах ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай).

Надалі, 18 серпня 2021 року приблизно о 15 год 11 хв, ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу зателефонував ОСОБА_4 та запитав, чи готовий ОСОБА_3 надати грошові кошти, зазначивши, що їх необхідно передати 19 серпня 2021 року. На запитання ОСОБА_1 ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_3 згодний передати неправомірну вигоду у визначеній сумі, однак 19 серпня 2021 року це зробити неможливо та пообіцяв поінформувати про дату передачі неправомірної вигоди додатково.

25 серпня 2021 року об 11 год 54 хв ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та вони домовились про зустріч після 15 год.

Того самого дня, 25 серпня 2021 року, біля будинку АДРЕСА_2 суддя ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_4 та приблизно з 15 год 10 хв до 15 год 18 хв між ними відбулась розмова щодо розгляду позовної заяви ОСОБА_3 . Під час розмови ОСОБА_4 повідомив, що на даний час у нього є тільки 3 000 (три тисячі) доларів США, а інша частина грошових коштів має бути завтра. У зв`язку з цим суддя ОСОБА_1 повторно повідомив ОСОБА_4 , що розмір неправомірної вигоди становить 40 000 (сорок тисяч) грн за кожен гектар земельної ділянки відповідно до позовної заяви ОСОБА_3 , і зазначив, що наявну в нього частину грошових коштів у сумі 3 000 доларів США необхідно передати не йому особисто, а ОСОБА_5 протягом одного - двох днів, продиктувавши номер його мобільного телефону.

На виконання вказівки ОСОБА_1 26 серпня 2021 року ОСОБА_4 прибув на ринок «Урожай», розташований на вул. Пирогова у м. Вінниця Вінницької області та зустрівся з ОСОБА_5 .

Під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 , що за вказівкою судді ОСОБА_1 він має передати 3 000 доларів США, а ОСОБА_5 - порахувати частину суми, яку необхідно передати додатково з урахуванням площі земельної ділянки 3,09 га, та суми, яка підлягає переданню за один га, а саме 40 000 (сорок тисяч) гривень.

Отримавши від ОСОБА_4 зазначену інформацію, ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_1 та після розмови із останнім, перебуваючи біля центрального входу до ринку «Урожай» на вул. Пирогова у м. Вінниця Вінницької області, приблизно о 15 год 30 хв одержав від ОСОБА_4 для судді ОСОБА_1 за задоволення останнім позову в інтересах ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) у цивільній справі № 145/131/20 першу частину неправомірної вигоди у сумі 3 000 (три тисячі) доларів США, що станом на 26 серпня 2021 року згідно з офіційним курсом валют Національного банку України становило 80 122 гривні.

Після цього ОСОБА_5 підрахувавши суму грошових коштів, яку ОСОБА_4 необхідно надати надалі з урахуванням прохання судді ОСОБА_1 , зазначив, що він має ще додатково надати 1 620 доларів США.

Приблизно о 15 год 33 хв ОСОБА_4 зателефонував судді ОСОБА_1 та в завуальованій формі повідомив йому про передання частини раніше обумовленої суми неправомірної вигоди.

30 серпня 2021 року з 10 год 53 хв до 11 год 02 хв біля будинку № 5 на вул. Лісова у смт Тиврів Вінницької області відбулась зустріч судді ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , під час якої ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 про необхідність передання ОСОБА_5 частини суми неправомірної вигоди, що залишилась.

Того самого дня на виконання вказівки ОСОБА_1 ОСОБА_4 прибув на ринок «Урожай», розташований на вул. Пирогова у м. Вінниця Вінницької області, де зустрівся з ОСОБА_5 .

Під час зустрічі ОСОБА_5 , перебуваючи біля центрального входу до ринку «Урожай» на вул. Пирогова у м. Вінниця Вінницької області, приблизно о 16 год 36 хв одержав від ОСОБА_4 для судді ОСОБА_1 за задоволення останнім позову в інтересах ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) у цивільній справі № 145/131/20 другу частину неправомірної вигоди у розмірі 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) доларів США, що станом на 30 серпня 2021 року згідно з офіційним курсом валют Національного банку України становило 43 625 гривень.

Після одержання грошових коштів від ОСОБА_4 . ОСОБА_5 зателефонував судді ОСОБА_1 та в завуальованій формі повідомив останньому, що отримав другу частину грошових коштів.

20 вересня 2021 року детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 23 вересня 2021 року застосував до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3 500 000 гривень. Також, слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;

без дозволу слідчого, прокурора або суду не відлучатися з Вінницької області;

повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_1 , інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;

носити електронний засіб контролю.

Вимоги апеляційної скарги, доповнення до неї та узагальнені доводи особи, яка їх подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2021 року, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Дегтярьов О. М. подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї. За змістом апеляційних вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. Обрати відносно ОСОБА_1 інший більш м`який та альтернативний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, просить зменшити її, визначивши розмір у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений у п. 2 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що слідчим суддею не було взято до уваги об`єктивну необґрунтованість підозри ОСОБА_1 , а також без достатнього підтвердження допустимими доказами наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прийнято рішення про доцільність застосування запобіжного заходу.

Щодо відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого діяння захисник зазначив, що: ОСОБА_1 не мав умислу на отримання неправомірної вигоди; не вчиняв будь-які дії з використанням свого службового становища в інтересах інших осіб та має місце провокація злочину; достовірність показань ОСОБА_4 викликає розумні сумніви з огляду на його репутацію; не надана належна оцінка поясненню ОСОБА_1 , показанням ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ; не допитаний ОСОБА_3 . Крім того, вважає, що вручення повідомлення про підозру спеціальному суб`єкту - ОСОБА_1 було здійснено неналежною особою, оскільки матеріали справи не містять належного процесуального рішення, а саме постанови.

В обґрунтування відсутності ризику переховування захисник зазначив, що відсутні докази вжиття підозрюваним заходів щодо переховування, навпаки він має постійне місце проживання, роботи, має на утриманні п`ятьох дітей, з яких двоє неповнолітніх, дружина знаходиться у відпустці по догляду за молодшою дитиною та він є єдиним працездатним членом родини, є інвалідом третьої групи, ліквідатором аварії на ЧАЕС. При цьому завжди з`являється за викликами органу слідства, сприяє розслідуванню злочину щоб довести свою невинуватість, після обрання запобіжного заходу здав свій закордонний паспорт та отримав електронний засіб контролю.

Щодо відсутності ризиків знищення, сховування, спотворення речей та документів, які мають істотне значення у справі, а також незаконного впливу на свідків у даному провадженні, то захисник посилається на те, що наведені в клопотанні свідки вже були допитані, а доказів впливу на них не надано. Також, органом досудового розслідування у підозрюваного за місцем роботи, місцем проживання та в автомобілі проведено обшуки, під час яких вже було вилучено усі речові докази, доступ до яких підозрюваний не має. Крім того, підозрюваним ОСОБА_1 під час розгляду справ, в тому числі справи № 145/131/20, де бере участь ОСОБА_4 , були заявлені самовідводи. Вважає безпідставним посилання органу досудового розслідування щодо можливості здійснення впливу на суддів в зв`язку з розглядом справи № 145/131/20 через рідного брата ОСОБА_11 , який працює у Вінницькій обласній прокуратурі, оскільки останнього було звільнено рік тому.

Окрім цього, звертає увагу на те, що застава в розмірі 3 500 000 гривень є необґрунтованою та непомірно великою для ОСОБА_1 та такою, що не відповідає майновому та сімейному стану ОСОБА_1 , іншим даним про його особу, а також ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні підозрюваний та його захисник підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, та підозрюваного, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК України).

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався у повному обсязі.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та письмові докази сторони захисту, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини вчинення правопорушень за пред`явленим повідомленням про підозру.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175).

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення детектив серед іншого надав, зокрема: заяву ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 12 серпня 2021 року; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 12 серпня 2021 року, під час якого він повідомив про висловлення суддею ОСОБА_1 прохання надати неправомірну вигоду за задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у цивільній справі № 145/131/20 в розмірі 120 000 (сто двадцять) тисяч гривень з розрахунку 40 000 (сорок тисяч) гривень за один гектар земельної ділянки; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 25 серпня 2021 року, в якому він підтвердив зустріч з ОСОБА_1 та вказівку останнього передати 3000 (три тисячі) доларів США неправомірної вигоди через ОСОБА_5 ; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 26 серпня 2021 року, в якому він повідомив про зустріч з ОСОБА_5 та передачу останньому 3 000 (три тисячі) доларів США для ОСОБА_1 ; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 30 серпня 2021 року, в якому він підтвердив зустріч з ОСОБА_1 та вказівку останнього передати решту суми неправомірної вигоди - 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) доларів США через ОСОБА_5 , а також повідомив про сам факт передачі 1 620 доларів США ОСОБА_5 ; протоколи огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 26 серпня 2021 року та від 30 серпня 2021 року; протокол обшуку житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , який належить на праві власності та в якому проживає ОСОБА_5 , від 30 серпня 2021 року, в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти, з яких 4 020 доларів США ідентифіковані як предмет неправомірної вигоди; матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких задокументовано спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з питання ухвалення судового рішення у справі № 145/131/20 на користь ОСОБА_3 , розміру неправомірної вигоди за це, спосіб передачі її через ОСОБА_5 та саме спілкування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 06 вересня 2021 року, в якому він дав покази щодо обставин передачі йому грошових коштів для ОСОБА_1 .

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Відхиляючи доводи захисту щодо необґрунтованості підозри, колегія суду звертає увагу, що на цьому етапі при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходи суд не оцінює докази на предмет наявності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого діяння, а лише встановлює, що підозрюваний міг вчинити відповідне кримінальне правопорушення.

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника в частині наявності ознак провокації, що полягала у підбурюванні ОСОБА_1 з боку ОСОБА_4 , колегія суддів зазначає про неможливість встановлення наявності або відсутності ознак провокації лише за змістом протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та допиту свідка, тобто без комплексної оцінки усіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності, та зазначає, що наявність таких ознак не може стверджуватися лише з огляду на певні окремі фрази, вирвані із загального контексту, на які посилається захист, тим більше, що загальний контекст вищезазначених протоколів не дає підстав стверджувати наявність првокації. Разом з тим, остаточна оцінка вказаним обставинам має надаватись під час судового провадження при розгляді справи по суті на підставі дослідження всіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_1 , оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою, та доводами апеляційної скарги не спростовується.

Щодо доводів сторони захисту, що ОСОБА_1 повідомлений про підозру з порушенням встановленої КПК України процедури, колегія суддів зазначає таке.

Частина 2 статті 481 КПК України передбачає можливість передоручення Генеральним прокурором (виконувачем обов`язків Генерального прокурора), його заступником, керівником обласної прокуратури здійснення письмового повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема судді, іншим прокурорам.

Така правова позиція узгоджується з висновком, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к, в якій зазначено, що вручення повідомлення про підозру окремій категорії осіб, іншою уповноваженою особою за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст.481 КПК України суб`єктом, не порушує гарантії незалежності осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб`єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії.

Враховуючи викладене вище та матеріали додані до клопотання, а саме копії повідомлення про підозру від 17 вересня 2021 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Повідомлення про підозру підписано Генеральним прокурором та на підставі ч. 2 ст. 481 КПК України доручено прокурорам САП ОГП вручити вказане повідомлення, що і було зроблено прокурором САП ОГП Гречишкіним В.В.

Таким чином, підстав вважати, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручене з порушенням вимог КПК України, колегія суддів не вбачає.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань захисника про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Характер інкримінованого правопорушення пов`язаний з корисливою спрямованістю та використанням службового становища (що може свідчити про свідому позапроцесуальну поведінку). Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на трок до трьох років, з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Зазначена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний має паспорт для виїзду за кордон, виїжджав за межі України, тому обізнаний з правилами перетину державного кордону.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, у сукупності із іншими обставинами, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність інших ризиків.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику того, що ОСОБА_1 може знищити чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, слідчим суддею правомірно враховано ту обставину, що характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_1 кримінального правопорушення має корисливу спрямованість та вчинений шляхом використання службового становища. Так, ОСОБА_1 є не тільки суддею, але й головою Тиврівського районного суду Вінницької області; тому є ймовірність, що останній шляхом використання зумовлених посадою судді та адміністративної посади голови суду владних повноважень чи службового становища може знищити чи підробити речі і документи, що складають матеріали справи № 145/131/20 і мають істотне значення для кримінального провадження чи схилити до вчинення таких дій підпорядкованих йому працівників суду.

Крім того, на даний час ОСОБА_1 є єдиним діючим суддею у Тиврівському районному суді Вінницької області, а тому як правосуддя, так і керівництво установи здійснюється лише підозрюваним.

З цих підстав, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що на теперішній час існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також, спростовуючи доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості доводів щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді в цій частині.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Так, у цьому провадженні більшість свідків є особами, з якими підозрюваний пов`язаний за родом своє діяльності. Враховуючи наведене, а також обізнаність підозрюваного з вже наданими свідками показаннями, колегія суддів вважає, що існує ризик незаконного впливу на свідків.

Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід, який на даному етапі слідства є адекватним превентивним заходом.

Щодо розміру застави, то згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Також, в контексті справи "Мангурас проти Іспанії" від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного та його родини, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів також з`ясовувались відомості щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 та його родини, зокрема отримання доходу у вигляді суддівської винагороди, що за 2020 рік склала 1 301 005 грн., наявності у власності та користуванні підозрюваного та членів його родини декількох земельних ділянок, транспортних засобів, а також житлового будинку з господарським будівлями та спорудами загальною площею 508 кв.м, що свідчить про високий рівень доходів та значні статки.

Крім того, з доданих до клопотання матеріалів вбачається зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 з ТОВ «Черемошне-ТП» (код ЄДРПОУ 40853340), керівником якого є мати його дружини ОСОБА_13 . Так, в ході проведеного обшуку в рамках даного кримінального провадження, за місцем роботи підозрюваного ОСОБА_1 в службовому кабінеті були виявлені та вилучені записи з розрахунками, договори оренди, які безпосередньо пов`язані з організацією діяльності товариства. Також, в ході проведеного обшуку в рамках даного кримінального провадження, за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 були виявлені та вилучені печатка ТОВ «Черемошне-ТП» (код ЄДРПОУ 40853340), його статутні документи, договори оренди, господарські документи за 2021 рік. Вказане в сукупності дає суду підстави вважати, що ОСОБА_1 , хоч і не є номінальним власником товариства, втім можливо здійснював контроль за його діяльністю, а отже ймовірно отримує дохід від цієї діяльності.

Також, в ході проведеного обшуку в рамках даного кримінального провадження, за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 були виявлені грошові кошти в сумі 2000 доларів США та 12 890 доларів США.

Крім того, під час апеляційного розгляду підозрюваним ОСОБА_1 було підтверджено, що ОСОБА_5 повернуті належні йому кошти в розмірі більш ніж 46 000 доларів США, які знаходились у останнього на зберіганні. Доводи ОСОБА_1 про те, більша частина цих коштів належить його тещі, суд вважає непереконливими.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що встановлений слідчим суддею розмір застави в сумі 3 500 000 грн здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам, та не є завідомо непомірним, у зв`язку з чим підстави для його зменшення відсутні.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.

Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Дегтярьова Олега Миколайовича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2021 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя І. О. Калугіна

Судді Д. Г. Михайленко

О. Ю. Семенников