- Головуючий суддя (ВАКС): Біцюк А.В.
- Секретар : Волощенко С.В.
- Захисник/адвокат : Хоруженка В.А., Шишко Г.С.
Справа № 991/6965/21
Провадження 1-кс/991/7070/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42019000000000673,
В С Т А Н О В И В:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна (далі - Клопотання), накладеного в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019000000000673 від 26.03.2019 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, в якому він просить:
- скасувати накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 757/39339/19-к арешт майна грошових коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_1, відкритому в банку UBS AG (група UBS Group AG, м. Цюріх, Швейцарія), та припинити заборону видаткових операцій по ним.
У клопотанні адвокат ОСОБА_5, посилаючись на те, що арешт накладено необґрунтовано, без правових на те підстав, а в застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба, зазначила, що арешт підлягає скасуванню з наступних підстав:
1) ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42019000000000673 від 26.03.2019, яке було виділене із кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013, оскільки повідомлення про підозру від 25.02.2019 не вручено ОСОБА_9 у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України;
2) оскільки діяння, що утворювали об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України, у редакції від 16.01.2003 декриміналізовано, а діяння, що утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного злочину в редакції від 06.12.2019 погіршують становище ОСОБА_10 то, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, не мають зворотної дії в часі і не можуть поширюватись на дії ОСОБА_10, час вчинення яких у повідомленні про підозру визначений як період з червня 2010 року по жовтень 2012 року;
3) оскільки ОСОБА_8 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, то накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна застосовано бути не може;
4) арешт не може накладатися на вказані грошові кошти з метою спеціальної конфіскації.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 доводи клопотання підтримав, просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
Детектив Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) ОСОБА_4 заперечував проти доводів клопотання. Посилаючись на виконання стороною обвинувачення вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо повідомлення про підозру ОСОБА_7 та набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42019000000000673 від 26.03.2019, яке було виділене із кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013, законність та обґрунтованість накладення арешту ухвалою Печерського районного суду міста Києва, просив відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 .
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019000000000673 від 26.03.2019 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 757/39339/19-к накладено арешт та заборонено видаткові операції щодо грошових коштів, які знаходяться на рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_1, відкритому в банку UBS AG (група UBS Group AG, м. Цюріх, Швейцарія).
Адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_10 звернулась до суду із даним Клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майнатакож можебути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З аналізу положень вказаних статей Кримінального процесуального кодексу України можна зробити висновок, що слідчий суддя наділений повноваженнями лише щодо встановлення обґрунтованості накладення арешту та виправданості подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, якщо це буде доведено стороною захисту.
Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2019, арешт на грошові кошти на зазначеному рахунку накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Частиною 5 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Частиною 1 ст. 42 КПК України передбачено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Тобто, аналіз ч. 1 ст. 278 та ч. 1 ст. 42 КПК України дає підстави дійти висновку, що особа, безпосереднє місцезнаходження якої в день складання та підписання повідомлення про підозру невідомо стороні обвинувачення, набуває статусу підозрюваного у разі вжиття стороною обвинувачення заходів для вручення їй повідомлення про підозру.
Так, конкретне місце перебування ОСОБА_7 на день складання та підписання повідомлення йому про підозру (25.02.2019) стороні обвинувачення було невідоме. Крім того, сторонами не оспорюється, що в цей день ОСОБА_7 фактично міг знаходитися як за місцем проживання у Сполучених Штатах Америки, Князівстві Монако або за місцем реєстрації в Державі Ізраїль, громадянство якої він має, або в іншому місці світу.
Кримінальний процесуальний кодекс не пов`язує права уповноваженої особи скласти та підписати повідомлення про підозру особі з можливістю або неможливістю встановити конкретне місцезнаходження (місцеперебування) особи, щодо якої складено та підписане повідомлення про підозру. Заходи для вручення повідомлення про підозру вживаються у день його складання та підписання і у випадку неможливості в цей день встановити місцезнаходження (місцеперебування) особи, щодо якої складено та підписано повідомлення про підозру, сторона обвинувачення вживає заходів для вручення особі повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Частиною 3 ст. 11 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Частиною 2 ст. 135 КПК України, яка входить до складу Глави 11 КПК України, встановлено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220540000400 від 31.01.2013, складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.02.2019 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
У день складання письмового повідомлення про підозру ОСОБА_9 25.02.2019, встановити його місцезнаходження не представлялось можливим, оскільки він знаходився за межами України, у зв`язку з чим повідомлення про підозру, надіслано поштою за останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_10 на території України АДРЕСА_1 та на адресу житлово-експлуатаційної організації за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_11 в Україні, а саме: ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 .
Стороною захисту при розгляді Клопотання слідчому судді не надано доказів, що ОСОБА_8 за вказаною адресою знятий з реєстрації і про це було відомо органу досудового розслідування.
Крім того, факт відмови директора ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» від передачі/вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 не свідчить про невиконання стороною обвинувачення вимог ч. 1 ст. 278, ч. 2, ч. 7 ст. 135 КПК України, оскільки, має значення надсилання органом досудового розслідування та отримання житлово-експлуатаційною організацією повідомлення про підозру для передачі особі, якій повідомлено про підозру, а не подальші дії такої організації.
Після цього, з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 в оригіналах та копіях виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (кримінальне провадження № 42019000000000673 від 26.03.2019).
Разом з тим, органом досудового розслідування також вжито заходів та направлено запити про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Сполучених Штатів Америки, Королівства Монако та Держави Ізраїль, в тому числі з метою вручення підозрюваному ОСОБА_9 примірника повідомлення про підозру від 25.02.2019.
Процедура здійснення запиту про міжнародну правову допомогу урегульована Главою 43 Кримінального процесуального кодексу України «Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій» (ст. 551-572 КПК України).
Відповідно дост.551КПК України,суд,прокурор абослідчий запогодженням зпрокурором надсилаєдо уповноваженого(центрального)органу Українизапит проміжнародну правовудопомогу укримінальному провадженні,яке вінздійснює. Уповноважений(центральний)орган Українирозглядає запитна предметобґрунтованості івідповідності вимогамзаконів таміжнародних договорівУкраїни. Уразі прийняттярішення пронаправлення запитууповноважений (центральний)орган Українипротягом десятиднів надсилаєзапит уповноваженому(центральному)органу запитуваноїсторони безпосередньоабо дипломатичнимшляхом. У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.
Тобто, для реалізації положень ч. 7 ст. 132 КПК України, необхідне дотримання певної правової процедури, для чого потрібен певний час для оформлення усіх необхідних документів, а за такого, оскільки положення ч. 1 ст. 42 КПК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 278 КПК України, не передбачають конкретного часу для вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом для вручення повідомлень, слід виходити з загальних засад кримінального провадження, а саме - такої засади, як розумність строків.
Враховуючи специфіку звернення за міжнародною правовою допомогою, яка потребує певного часу на оформлення документів, строк, протягом якого орган досудового розслідування направив запити про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 за місцем його проживання (березень 2019 року), є розумним, а за такого, такі дії доводять, що органом досудового розслідування вживались заходи для вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру за кордоном в порядку ч. 7 ст.135 КПК України.
Науковий висновок фахівця у галузі кримінального права, наданий стороною захисту на підтвердження своєї позиції щодо відсутності у ОСОБА_10 статусу підозрюваного, не може бути прийнятий до уваги, з тих підстав, що наявне в ньому твердження про відсутність у ОСОБА_11 статусу підозрюваного ґрунтується на висновку, що повідомлення про підозру повинно було вручатись особі безпосередньо, оскільки органу досудового розслідування було відоме місцезнаходження ОСОБА_13 . При цьому, зазначаються два відомі місця постійного проживання ОСОБА_10 : в Сполучених Штатах Америки та Князівстві Монако. Але, оскільки особа одночасно не може знаходитись в двох місцях одночасно, наявність у особи місць постійного проживання, які відомі органу досудового розслідування, ще не свідчить про можливість безпосередньо вручити цій особі повідомлення про підозру, оскільки це можливо зробити при особистій зустрічі з особою, конкретне місце перебування якої органу досудового розслідування було невідомо на час складання та підписання повідомлення про підозру.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що безпосереднє місцезнаходження ОСОБА_7 на день складання та підписання повідомлення йому про підозру (25.02.2019) стороною обвинувачення не було встановлено, зважаючи, що стороною обвинувачення протягом розумних строків вжито заходів у порядку ч. 1 ст. 278, ч. 2, ч. 7 ст. 135 КПК України, для його вручення, ОСОБА_7 у порядку, визначеному ч. 1 ст. 42, ч. 2, ч.7 ст. 135 КПК України, набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42019000000000673 від 26.03.2019, яке було виділене із кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013.
Посилання сторони захисту на відсутність правових підстав для застосування до ОСОБА_10 положень статті 209 КК України у зв`язку зі зміною її редакції, не приймається до уваги, оскільки у повідомленні про підозру, зокрема ОСОБА_7 від 25.02.2019, зазначається кваліфікація попередньої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не остаточна кваліфікація обвинувачення, яка з урахуванням змін в Кримінальному кодексі України формулюється на підставі встановлених під час досудового розслідування обставин. Крім того, «часткова декриміналізація», про яку зазначає сторона захисту, не є підставою для закриття кримінального провадження відповідно до положень ч. 1 ст. 284 КПК України.
При вирішенні питання про обґрунтованість накладеного арешту, слідчий суддя також виходить з наступного.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення (ст. 12, примітка до ст. 45 КК України), передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Частиною 1, 2 ст. 59 КК України (в редакції, чинній на час вчинення діяння, інкримінованого ОСОБА_7 ) встановлено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини та може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Враховуючи, що існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що майно у вигляді грошових коштів, які заходяться на рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_1, відкритому в банку UBS AG (група UBS Group AG, м. Цюріх, Швейцарія), є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 3 ст. 209 КК України, та яке може бути призначене ОСОБА_9 судом, у випадку направлення обвинувального акта до суду та визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, слідчий суддя дійшов до висновку, що арешт накладено обґрунтовано.
Крім того, враховуючи, що в ухвалі від 29.07.2019, якою накладено арешт на грошові кошти, які заходяться на рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_1, відкритому в банку UBS AG (група UBS Group AG, м. Цюріх, Швейцарія), не зазначалось, що арешт накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації, слідчий суддя не вбачає підстав для встановлення обґрунтованості застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження щодо зазначеного майна із метою його спеціальної конфіскації.
Разом з тим, беручи до уваги мету накладеного арешту та виходячи з тієї обставини, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000673 від 26.03.2019 не завершено, постанова про закриття зазначеного кримінального провадження в матеріалах клопотання відсутня та до суду обвинувальний акт не скеровано, слідчий суддя дійшов до висновку, що потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на зазначене майно, наразі не відпала, а такий ступінь втручання у права власника майна є пропорційним із завданнями кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна.
Керуючись статтями 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
У задоволені клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_14