Документ № 100638368

Справа № 991/6345/21

Провадження № 11-сс/991/585/21

Слідчий суддя: Крикливий В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Михайленка Д. Г., Семенникова О. Ю.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Прозорського Івана Олександровича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кинашів Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року,

за участю:

прокурора - Корзуна В. С.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного - адвоката Прозорського І. О.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року за підозрою колишнього виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «ДГ «Бохоницьке») ОСОБА_2 та колишнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області) ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що земельні ділянки ДП «ДГ «Бохоницьке» є особливо цінними та щодо них діє особливий порядок припинення права постійного користування, діючи в змові з начальником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 , вирішив розтратити землю підприємства, а саме частину земельної ділянки кадастровий № 0520680500:01:004:0062 площею 73,3112 га, розташованої на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, на користь третіх осіб, а саме: свого рідного брата ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

З метою поділу земельної ділянки кадастровий № 0520680500:01:004:0062 в. о. директора ДП «ДГ «Бохоницьке» ОСОБА_2 у період з 11 лютого 2016 року до 06 травня 2016 року, діючи в порушення пункту «є» ст. 56 Закону України «Про землеустрій», а саме без згоди органу уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою - Кабінету Міністрів України, підписав виготовлене за невстановлених обставин клопотання начальнику ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 від 06 травня 2016 року без вихідного номера з додатками про надання згоди на поділ земельної ділянки 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке».

Окрім цього, у період з 11 лютого 2016 року до 28 квітня 2016 року ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що земля, на розтрату якої спрямований злочинний умисел, є особливо цінною, з метою надання своїм діям зовнішніх ознак законності, підписав виготовлену за невстановлених обставин довідку від 28 квітня 2016 року про те, що земельна ділянка кадастровий № 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га, яка перебуває в постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке», не використовується в дослідних та наукових цілях та не є дослідним полем.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 , в порушення пункту «є» ст. 56 Закону України «Про землеустрій», ст. 122, 149, 150 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), усвідомлюючи, що органи Держгеокадастру не уповноважені розпоряджатися особливо цінною землею, за відсутності згоди Кабінету Міністрів України як органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою підписав наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 18 травня 2016 року № 2 5343/15?16?СГ про надання згоди ДП «ДГ «Бохоницьке» на поділ земельної ділянки 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га.

У подальшому здійснено поділ земельної ділянки кадастровий № 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га, за результатами якого 07 червня 2016 року внесено відомості до Державного земельного кадастру щодо трьох земельних ділянок, а саме: № 0520680500:01:004:0067 площею 18 га, № 0510100000:02:111:0001 площею 12,0861 га та № 0520680500:01:004:0066 площею 43,2253 га.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою, вирішили розтратити новосформовану земельну ділянку № 0520680500:01:004:0067 площею 18 га.

Для цього, 04 липня 2016 року ОСОБА_2 , усвідомлюючи те, що вилучення земельної ділянки № 0520680500:01:004:0067 площею 18 га з постійного користування ДП «ДГ «Бохоницьке» здійснюється виключно Кабінетом Міністрів України на підставі нотаріально посвідченої згоди Президії Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України), маючи на меті створення видимості законності її вилучення та передачі в приватну власність, підписав та забезпечив посвідчення приватним нотаріусом ОСОБА_14 заяви від свого імені без дати та без номера в кількості 9 примірників, адресованої начальнику ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 про те, що ДП «ДГ «Бохоницьке» надає згоду на вилучення земельної ділянки площею 18 га, розташованої на території Бохоницької сільської ради (за межами населеного пункту) Вінницького району Вінницької області, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства для надання громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Також, ОСОБА_2 , будучи обізнаним про недостовірність викладеної в офіційному документі інформації, підписав лист від 09 серпня 2016 року за № 70 на адресу начальника ГУ Держагеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 про те, що землі ДП «ДГ «Бохоницьке» в кількості 45 га, вилучені постановою Президії Національної академії аграрних наук України (протокол № 7 від 30 червня 2015 року), для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства, з метою надання земельних ділянок працівникам наукових установ НААН України та учасникам АТО, не являються особливо цінними та не використовуються в науково-дослідних цілях.

Окрім цього, ОСОБА_2 у період з 11 лютого 2016 року до 19 серпня 2016 року підписано вісім примірників заяви, адресованої начальнику ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 , про те, що ДП «ДГ «Бохоницьке» просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства працівниками ДП «ДГ «Бохоницьке», у тому числі, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Водночас, серед зазначених осіб в період вчинення злочину тільки ОСОБА_8 працював в ДП «ДГ «Бохоницьке», інші вказані в заяві особи станом на той час не працювали в ДП «ДГ «Бохоницьке».

У подальшому, особи, в інтересах яких діяли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , звернулись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями від 06 липня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок землі, що перебуває у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке».

За результатами розгляду вищевказаних клопотань з відповідними додатками начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 , У порушення ст. 84, 122, 149 та 150 ЗК України, усвідомлюючи, що органи Держгеокадастру не уповноважені розпоряджатися особливо цінною землею підписав накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня 2016 року №№ 2?10807/15?16?СГ, 2?10812/15?16?СГ, 2?10810/15?16?СГ, 2?10808/15?16?СГ, 2?10814/15?16-СГ, 2?10804/15?16?СГ, 2?10800/15?16?СГ та 2?10797/15?16?СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», якими надав дозвіл 8 замовникам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною загальною площею 15 га на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області із земель державної власності, які перебувають в постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке» згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 020250 - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).

На підставі вищевказаних наказів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8 осіб для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

У подальшому, 20 жовтня 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 звернулись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями від 19 жовтня 2016 року про затвердження розробленого проекту землеустрою та передачі у власність земельних ділянок.

За результатами розгляду вказаних клопотань начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 , маючи умисел на розтрату особливо цінної землі ДП «ДГ «Бохоницьке», діючи у змові з ОСОБА_2 , у порушення ст. 84, 122, 149 та 150 ЗК України, усвідомлюючи, що органи Держгеокадастру не уповноважені розпоряджатися особливо цінною землею та вилучати землі сільськогосподарського призначення підписав накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 08 листопада 2016 року №№ 2?15127/15?16?СГ, 2?15122/15?16?СГ, 2?15123/15?16?СГ, 2?15126/15?16?СГ, 2?15116/15?16?СГ, 2?15129/15?16?СГ, 2?15131/15?16?СГ, 2?15134/15?16?СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» на підставі яких ОСОБА_10 набула право власності на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0075 площею 1 га, ОСОБА_7 - на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0076 площею 2 га, ОСОБА_11 - на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0077 площею 2 га, ОСОБА_6 - на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0078 площею 2 га, ОСОБА_8 - на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0079 площею 2 га, ОСОБА_9 - на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0080 площею 2 га, ОСОБА_4 - на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0081 площею 2 га, ОСОБА_3 (рідний брат ОСОБА_2 ) - на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0082 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

У подальшому, 06 січня 2017 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в інтересах яких діяли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями від 30 грудня 2016 року та від 04 січня 2017 року відповідно про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду вказаних клопотань начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що органи Держгеокадастру не уповноважені розпоряджатися особливо цінною землею та, що земля, яка планується до відведення, перебуває в постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке», підписав накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 26 січня 2017 року № 2?1245/15?17?СГ та № 2?1247/15?17?СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», якими надав дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною загальною площею 1,7 га та 0,6 га відповідно із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).

На підставі вищевказаних наказів землевпорядною організаціє ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» розроблено Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_12 та ОСОБА_13 для ведення особистого селянського господарства на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

У подальшому, 20 липня 2017 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 звернулись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями від 11 липня 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельних ділянок.

За результатами розгляду вказаних клопотань начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 , у порушення ст. 84, 122, 149 та 150 ЗК України, усвідомлюючи, що органи Держгеокадастру не уповноважені розпоряджатися особливо цінною землею та вилучати землі сільськогосподарського призначення, а також те, що земля, яка планується до відведення перебуває у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке», підписав накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21 липня 2017 року №№ 2?9115/15?17?СГ, 2?9116/15?17?СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» на підставі яких ОСОБА_12 набув право власності на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0084 площею 1,6165 га, а ОСОБА_13 - на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0085 площею 0.5007 га для ведення особистого селянського господарства на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

За вказаних обставин, у період з 11 лютого 2016 року по 13 вересня 2017 року ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_2 , умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах третіх осіб, розтратив 17,1172 га особливо цінної землі ДП «ДГ «Бохоницьке» шляхом протиправного її вилучення внаслідок передачі у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 10 земельних ділянок, сформованих за рахунок особливо цінної землі ДП «ДГ «Бохоницьке», ринкова вартість яких на момент формування становила 11 597 260,96 гривень, чим завдано збитків державі в особі Кабінету Міністрів України на зазначену суму.

Разом із цим ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, з метою прихованням вчиненої розтрати особливо цінної землі ДП «ДГ Бохоницьке», вчинив службове підроблення за наступних обставин.

Так, начальник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 , з метою приховування своєї злочинної діяльності щодо розтрати особливо цінних земель ДП «ДГ «Бохоницьке», у період з 20 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2017 року, будучи обізнаним про недостовірність викладеної в офіційному документі інформації, підписав та видав наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 листопада 2016 року № 93 «З основної діяльності про вжиття заходів щодо резервування земельних ділянок учасникам АТО», в якому окрім іншого зазначено про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 18 га та залишення права постійного користування на земельні ділянки площею 43,2253 га та 12,0861 га за ДП «ДГ «Бохоницьке».

У вказаному наказі від 02 листопада 2016 року № 93 міститься посилання на Положення про ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, що безумовно свідчить про невірно вказану дату його створення та прийняття, а також внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документа.

Крім цього, начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 , з метою створення видимості законності своїх дій та приховування ознак вчинення злочину, забезпечив внесення підпорядкованими працівниками змін до системи електронного документообігу Держгеокадастру на базі «Автоматизованої системи управління документами «ДОК ПРОФ 3» шляхом знищення електронного додатку до документа від 02 листопада 2016 року № 93/0/7?16 «З основної діяльності Про перевірку окремих питань діяльності Держгеокадастру в Козятинському районі Вінницької області», який існував в системі електронного документообігу раніше, та завантаження натомість електронних примірників підробленого наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області «З основної діяльності про вжиття заходів щодо резервування земельних ділянок учасникам АТО» та Довідки про ґрунтовий покрив земельної ділянки розташованої на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, яка перебуває у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке».

Так, 25 жовтня 2017 року о 12:15:46 невстановлені службові особи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, на виконання незаконної усної вказівки ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, з використанням облікового запису « ОСОБА_15 » в системі електронного документообігу Держгеокадастру на базі «Автоматизованої системи управління документами «ДОК ПРОФ 3», знищили електронний додаток до документа № 93/0/7-16 від 02 листопада 2016 року «З основної діяльності Про перевірку окремих питань діяльності Держгеокадастру в Козятинському районі Вінницької області», який існував в системі електронного документообігу раніше та завантажили два нових електронних додатки до документа № 93/0/7?16 від 02 листопада 2016 року, а саме: о 12:16:12 наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області «З основної діяльності про вжиття заходів щодо резервування земельних ділянок учасникам АТО», до якого внесено неправдиві відомості та о 12:16:52 Довідки про ґрунтовий покрив земельної ділянки розташованої на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, яка перебуває у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке».

Враховуючи, що наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 листопада 2016 року № 93 відповідно до вимог примітки до ст. 358 КК України є офіційним документом, начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 видав завідомо недостовірний офіційний документ.

10 вересня 2021 року в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.

14 вересня 2021 року детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 17 вересня 2021 року застосував до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 220 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 523 380 гривень. Також, слідчий суддя поклав на ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а саме:

- прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу детектива, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до НАБУ свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

- утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_2 , а також зі свідками: колишніми та діючими працівниками ДП ДГ «Бохоницьке», Інститут кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук, НВЦ "Соя" Національної академії аграрних наук: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , власниками земельних ділянок, які були сформовані за рахунок особливо цінної землі ДП ДГ «Бохоницьке»: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , колишніми та діючими працівниками ГУ Держгоекдастру у Вінницькій області: ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Прозорський І. О. подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом апеляційних вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави та покладення обов`язків.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що під час прийняття слідчим суддею оскаржуваного рішення було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

На думку адвоката Прозорського І. О., слідчим суддею не було взято до уваги об`єктивну необґрунтованість підозри ОСОБА_1 ; без достатнього підтвердження допустимими доказами наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків, прийнято рішення про доцільність застосування запобіжного заходу; покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України на строк до 16 листопада 2021 року, тобто на строк більший ніж строк досудового розслідування в кримінальному провадженні, що поставило ОСОБА_1 у стан правової невизначеності, оскільки в разі закриття кримінального провадження або відмови в продовженні строків досудового розслідування ОСОБА_1 без достатньої правової підставі зазнаватиме істотних обмежень своїх конституційних прав.

Щодо необґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованих діянь захисник зазначив, що земельна ділянка площею 73,3112 га з кадастровим номером 0520680500:01:004:0062 з цільовим призначенням земельної ділянки 01.09 - для дослідних та навчальних цілей, передавалась на праві постійного користування ДП «ДГ «Бохоницьке», а не НААН України або науковій установі. Водночас, ДП «ДГ «Бохоницьке» за Статутом не є науковою або науково-дослідною установою та не відноситься до дослідних полів, а тому стороною обвинувачення помилково віднесено дане державне підприємство до наукової установи, а землі, які перебували в користуванні останнього - до особливо цінних. Також вказує на те, що при прийнятті рішень щодо припинення права постійного користування представником ДП «ДГ «Бохоницьке» надавалось до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області документи стосовно того, що земельні ділянки, право постійною користування на які припиняється, не є дослідними полями і також не є по складу ґрунту особливо цінними, та стороною обвинувачення не наведено відомостей, що службові особи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області при видачі ДП «ДГ «Бохоницьке» відповідних документів діяли в змові та готували відповідні документи із зазначенням недостовірних відомостей. Наголошує, що сама постанова Президії НААН України від 30 жовтня 2015 року свідчить про те, що вказані земельні ділянки не використовуються в діяльності ДП «ДГ «Бохоницьке», а також НААН України, у зв`язку з чим, можливим є вилучення земельних ділянок без завдання шкоди землекористувачу. Враховуючи викладене, висновки експертів за результатами проведення оціночно-земельної експертизи, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 08 травня 2018 року № 25276/17-41/8139?8182/18-41, які дійшли висновку, що вищевказана земельна ділянка належить до особливо цінних земель, право розпорядження якими станом на 18 травня 2016 року належить Кабінету Міністрів України, не відповідають вимогам ст. 150 ЗК України. Крім того, до повноважень Кабінету Міністрів України не належить питання вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні з цільовим призначенням земельної ділянки 01.09 - для дослідних та навчальних цілей.

Також зазначив, що ОСОБА_1 не були увірені та не перебували в його відданні земельні ділянки, а тому виключається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Крім того, до повноважень ОСОБА_1 не належить перевірка справжності перебування на посадах у ДП «ДГ «Бохоницьке», осіб які зазначались у зверненні директора останнього, а саме - ОСОБА_28 , а також перевірка достовірності поданих останнім документів щодо статусу земельних ділянок та їх використання. Крім того, на думку адвоката Прозорського І. О., у клопотанні не було й наведено за яких обставин, яким чином та способом вчинене службове підроблення саме ОСОБА_1 , тобто вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.

Зазначає, що до клопотання про застосування запобіжного заходу стороною обвинувачення долучено документи, походження та законність отримання яких неможливо перевірити на предмет допустимості, а окремі документи є недопустимими, оскільки створені з перевищенням повноважень, та відповідно на підставі цих документів слідчий суддя не може прийняти рішення щодо застосування запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків для необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді застави, захисник Прозорський І. О. звертає увагу, що лише суворість можливого покарання не може та не повинна вичерпувати умови, які слід враховувати при обранні запобіжного заходу. Так, ОСОБА_1 , починаючи з 2017 року і по теперішній час знав про здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та неодноразово давав покази як свідок по вказаних обставинах детективам НАБУ. Крім того, ОСОБА_1 не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він має сталі родинні та соціальні зв`язки. Також детективами НАБУ не було наведено фактів, що свідчать про намір на використання ОСОБА_1 закордонного паспорту громадянина України для переховування від слідства.

При цьому, як вказує захисник підозрюваного, детективом не обґрунтовано, у який саме спосіб ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню. Разом з тим, на теперішній час більшість свідків, у минулому підлеглих ОСОБА_1 , вже надали органу досудового розслідування вичерпні покази щодо встановлюваних обставин.

З урахуванням викладеного, захисник підозрюваного вважає, що розмір застави, який просить застосувати детектив, є надмірним та таким, що не відповідає майновому та сімейному стану ОСОБА_1 , іншим даним про його особу, а також ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні підозрюваний та його захисник підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, та підозрюваного, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно ст. 2 КПК України основними завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Частиною 4 статті 176 КПК України передбачено, зокрема, що під час досудового розслідування, запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 вищевказаних вимог дотримався в повному обсязі.

Так, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені в клопотанні детектива підстави для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисника, думка прокурора, з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_1 , у сукупності дані про особу, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також конкретні обставини зазначених правопорушень.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175).

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень детектив серед іншого надав, зокрема: висновок експертів за результатами проведення оціночно?земельної експертизи, земельно?технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 08 травня 2018 року № 25276/17?41/8139?8182/18?41, згідно з яким земельні ділянки за кадастровими номерами 0520680500:01:004:0067, 0520680500:01:004:0074, 0520680500:01:004:0075, 0520680500:01:004:0076, 0520680500:01:004:0077, 0520680500:01:004:0078, 0520680500:01:004:0079, 0520680500:01:004:0080, 0520680500:01:004:0081, 0520680500:01:004:0082, 0520680500:01:004:0083, 0520680500:01:004:0084, 0520680500:01:004:0085, 0520680500:01:004:0086 повністю розташовані в межах земельної ділянки кадастровий номер 0520680500:01:004:0062, яка перебувала на праві постійного користування у ДП «ДГ «Бохоницьке» для дослідних і навчальних цілей на підставі державного акту серії ЯЯ № 020250, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 13 листопада 2012 року за № 052060003000022; довідку спеціалістів Департаменту взаємодії з правоохоронними органами Держаудитслужби від 21 вересня 2018 року, згідно якої слідує, що в порушення вимог ч. 4, 8 ст. 122, ч. 9 ст. 149, ч. 3 ст. 150 ЗК України ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області за період з 18 жовтня 2016 року по 13 вересня 2017 року відповідно до даних Державного земельного кадастру вилучено із землекористування 17,7414 га особливо цінних земель ДП «ДГ «Бохоницьке», наданих у постійне користування згідно з державним актом серії ЯЯ № 020250, внаслідок чого завдано збитки державі, в особі Кабінету Міністрів України, у розмірі ринкової вартості цих земель, яка згідно з висновком експертів за результатами проведення оціночно?земельної експертизи, земельно?технічної експертизи з питань землеустрою від 08 травня 2018 року № 25276/17?41/8139?8182/18?41, становить 11 995 995,06 гривень; висновок експерта за результатами судово-економічної експертизи від 01 лютого 2019 року № 19/13?2/102?СЕ/18, яким встановлено, що внаслідок вилучення 17,1172 га особливо цінних земель із землекористування ДП «ДГ «Бохоницьке» державі, в особі Кабінету Міністрів України, заподіяно збитків на суму 11 597 260,96 гривень; статут ДП «ДГ «Бохоницьке» (нова редакція), який затверджено 04 серпня 2015 року, підпунктами 4.3, 4.4 якого визначено, що земельні ділянки, які надані в постійне користування Господарству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом є державною власністю. Вилучення земельних ділянок Господарства може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до ЗК України; статут ДП «ДГ «Бохоницьке» (нова редакція), який затверджено 20 грудня 2016 року, підпунктами 4.5, 4.6 якого визначено, що вилучення земельних ділянок Підприємства може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до норм чинного законодавства. Зміна цільового призначення та припинення права постійного користування земельними ділянками Підприємства, що віднесені до особливо цінних земель, допускається лише для розміщення на них об`єктів, що визначені ЗК України та в порядку, визначеному законодавством; постанову президії Академії (протокол № 7 від 30 червня 2015 року), якою надано згоду на вилучення із землекористування ДП «ДГ «Бохоницьке» земельної ділянки площею 45 га.; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 020250, що посвідчує право постійного користування ДП «ДГ «Бохоницьке» на земельну ділянку № 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га - для дослідних і навчальних цілей; довідку від 28 квітня 2016 року, у якій містяться, як зазначає детектив НАБУ, завідомо неправдиві відомості про те, що земельні ділянки, які розташовані на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області і перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке» (державні акти на право постійного користування серія ЯЯ № 020286 від 13 листопада 2012 року № 052060003000028, серія ЯЯ № 020250 від 13 листопада 2012 року № 052060003000022), площею 73,3111 га (кадастровий номер 0520680500:01:004:0062) та площею 28,2357 га (кадастровий номер 0520680500:01:023:0231) не використовуються в дослідних та наукових цілях та не є дослідними полями; лист від 09 серпня 2016 року за № 70, який адресовано начальнику ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 , в якому містяться, як зазначає детектив НАБУ, завідомо неправдиві відомості про те, що землі ДП «ДГ «Бохоницьке» в кількості 45 га, вилучені постановою Президії Національної академії аграрних наук України (протокол № 7 від 30 червня 2015 року), для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства, з метою надання земельних ділянок працівникам наукових установ НААН України та учасникам АТО не являються особливо цінними та не використовуються в науково-дослідних цілях; заяву без дати та без номера, адресована начальнику ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_1 про те, що ДП «ДГ «Бохоницьке» просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, як зазначає детектив, нібито працівникам ДП «ДГ «Бохоницьке» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; наказ начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 18 травня 2016 року № 2?5343/15?16?СГ про надання згоди ДП «ДГ «Бохоницьке» на поділ земельної ділянки № 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га; накази начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня 2016 року №№ 2?10807/15?16?СГ, 2?10812/15?16?СГ, 2?10810/15?16?СГ, 2?10808/15?16?СГ, 2?10814/15?16?СГ, 2?10804/15?16?СГ, 2?10800/15?16?СГ, 2?10797/15?16?СГ та від 26 січня 2017 року № 2?1245/15?17?СГ, № 2?1247/15?17?СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»; накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 08 листопада 2016 року №№ 2?15127/15?16?СГ, 2?15122/15?16?СГ, 2?15123/15?16?СГ, 2?15126/15?16?СГ, 2?15116/15?16?СГ, 2?15129/15?16?СГ, 2?15131/15?16?СГ, 2?15134/15?16?СГ та від 21 липня 2017 року №№ 2?9115/15?17?СГ, 2?9116/15?17?СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»; накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 листопада 2016 року № 93 «З основної діяльності про вжиття заходів щодо резервування земельних ділянок учасникам АТО», в якому окрім іншого зазначено про припинення права постійного користування земельною ділянкою 18 га та залишення права постійного користування на земельні ділянки площею 43,2253 га та 12,0861 га за ДП «ДГ «Бохоницьке»; висновки судово почеркознавчих експертиз від 07 лютого 2019 року № 269/1, від 28 травня 2019 року № 160/1 та від 18 листопада 2020 року № 456/1, згідно з якими встановлено, що саме підозрюваний ОСОБА_1 підписав вищевказані накази; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 15 травня 2019 року № 245/1, згідно з яким встановлено, що саме підозрюваний ОСОБА_2 підписав довідку від 28 квітня 2016 року та 8 примірників заяви з переліком 8 осіб, які нібито, є працівниками ДП «ДГ «Бохоницьке»; висновок судово-почеркознавчої експертизи від 20 листопада 2018 року № 365/1, згідно з яким встановлено, що саме підозрюваний ОСОБА_2 підписав довідку від 09 серпня 2016 року № 70; висновок судово-технічної експертизи документів від 20 листопада 2018 року № 361/1, згідно якого у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за допомогою канцелярського стрічкового коректора замасковано відомості щодо того, за рахунок яких земель відводяться ділянки, а саме «землі ДП «ДГ «Бохоницьке» НВЦ «СОЯ» НААН»; відповідь ДП «ДГ «Бохоницьке» на запит Національного бюро від 28 серпня 2018 року, відповідно до якої встановлено, що у період вчинення злочину у державному підприємстві був працевлаштованим ОСОБА_8 ; лист від 06 вересня 2018 року № 16459/0/2?18, згідно якого вбачається, що рішення щодо надання згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0520680500:01:004:0062, що перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке» Кабінетом міністрів України не приймалось; лист від 17 жовтня 2014 року № 123, згідно якого директор ДП «ДГ «Бохоницьке» (станом на 17 жовтня 2014 року - ОСОБА_16 ), констатує, що земельна ділянка, якою користується дане державне підприємство на праві постійного користування, відноситься відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 150 ЗК України, до особливо цінних земель; протокол огляду від 13 квітня 2020 року, згідно з яким встановлено, що у період вчинення злочину доходи від ДП «ДГ «Бохоницьке» отримував лише ОСОБА_8 ; протокол допиту як свідка працівника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_15 від 16 листопада 2020 року, яка повідомила, що їй не відомо хто використовуючи її логін та пароль здійснював заміни файлів в системі електронного ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 листопада 2016 року № 93 «З основної діяльності про вжиття заходів щодо резервування земельних ділянок учасникам АТО»; протокол допиту як свідка працівника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_22 від 16 листопада 2020 року, яка повідомила, що не могла готувати проект наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 листопада 2016 року № 93 «З основної діяльності про вжиття заходів щодо резервування земельних ділянок учасникам АТО» раніше 17 листопада 2016 року, при цьому, чому він датований 02 листопада 2016 року, вона не знає.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Відхиляючи доводи захисту щодо необґрунтованості підозри, колегія суду звертає увагу, що на цьому етапі при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходи суд не оцінює докази на предмет наявності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого діяння, а лише встановлює, що підозрюваний міг вчинити відповідне кримінальне правопорушення.

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_1 , оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Об`єктивних даних, які б свідчили про те, що вказані докази отримані з порушенням порядку, передбаченого КПК України, колегією суддів не встановлено.

При цьому, спростовуючи доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів та ненадання слідчим суддею їм належної оцінки, колегія судді вважає необхідним зазначити таке.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору, зокрема, допустимості для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України). Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані (ч. 4 ст. 87 КПК України).

Словосполучення «під час будь-якого судового розгляду» означає розгляд справи судом, у тому числі слідчим суддею на стадії досудового розслідування. За іншого тлумачення ст. 94 КПК України не містила би вимоги про оцінку слідчим суддею доказів в тому числі через призму їх допустимості.

Зазначене також підтверджується висновком ЄСПЛ, за яким до завдань цього суду не входить дослідження абстрактного питання про прийнятність доказів, ЄСПЛ вважає, що національні суди мають вирішувати це питання до розгляду справи по суті. Таке попереднє судове розслідування, безсумнівно, дало б змогу національним судам можливість засудити будь-які незаконні методи, що використовуються для одержання доказів обвинувачення (§ 91 рішення в справі Hulki Gьneє v. turkey від 19 вересня 2003 року, заява № 28490/95).

У той же час колегія суддів вважає, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли: (1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і (2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження, тобто висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування.

Спираючись на вищенаведене, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що на даній стадії надання оцінки таким доказам з точки зору їх достовірності, допустимості та належності є передчасним.

Крім того, слідчим суддею встановлено існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід, який на даному етапі слідства є адекватним превентивним заходом, а доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків.

Щодо розміру застави, то згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про останнього, його майновий та соціальний стан, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення відносно ОСОБА_1 застави саме у розмірі 220 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 523 380 гривень. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_1 .

Також не заслуговують на увагу доводи захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Прозорського І. О. стосовно виходу строку дії запобіжного заходу за межі строку досудового розслідування.

Так, частина 4 статті 176 КПК України визначає, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Зі змісту ч. 4 ст. 176, ч. 2 ст. 196, ч. 7 ст. 194 КПК України вбачається, що вказані норми наділяють слідчого суддю правом у період, коли досудове розслідування в рамках певного кримінального провадженні ще триває (до його закінчення), вирішувати питання щодо обрання особі запобіжного заходу, але вони не обмежують тривалість застосування такого заходу строками досудового розслідування. Адже, вказане питання регулюється ч. 7 ст.194 КПК України, у відповідності до якої строк дії ухвали в частині покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не може бути більше двох місяців.

Крім того, за приписами ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу. Слідчий, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Крім того, за змістом наведених у ч. 4 ст. 176 КПК України положень вибір запобіжних заходів, що обираються у кримінальному провадженні, довірено двом різним судовим інстанціям: слідчому судді під час досудового розслідування та судді, який розглядає справу, під час судового розгляду. Розподіл компетенцій між вищезазначеними особами чітко позначений моментом, коли розслідування закінчено, обвинувальний акт затверджено і кримінальну справу передано на розгляд суду, про що зазначено і в п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Чанєв проти України» (Chanyev v. Ukraine) від 09 жовтня 2014 року, заява № 46193/133. Також на користь вказаного висновку свідчить зміст п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, у відповідності до якого, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, виходячи з визначених у КПК України понять «початок досудового розслідування» (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 214 КПК України) і «закінчення досудового розслідування» (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України), досудове розслідування в конкретному кримінальному провадженні вважається закінченим у випадку настання однієї з наведених подій: (а) прийняття рішення у формі постанови про закриття кримінального провадження; (б) направленням до суду обвинувального акту; (в) направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; (г) направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру; (ґ) направленням до суду клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

З наведеного вбачається, що строк на який до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід, КПК України не обмежує строками досудового розслідування, у рамках якого особі обирається відповідний захід, а тому ухвала про застосування до особи запобіжного заходу в частині покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК України, при цьому судовий контроль за дотриманням прав підозрюваного в кримінальному провадженні продовжує здійснювати слідчий суддя, який в тому числі може приймати рішення щодо застосування і продовження строку застосування до підозрюваного запобіжних заходів.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.

Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Прозорського Івана Олександровича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2021 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя І. О. Калугіна

Судді Д. Г. Михайленко

О. Ю. Семенников