- Головуючий суддя (ВАКС) : Задорожна Л.І.
- Суддя (ВАКС) : Шкодін Я.В., Федоров О.В.
- Секретар : Ярмолюк М.І.
Справа № 760/9481/17
Провадження № 1-кп/4910/34/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2021 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією в складі:
головуючої - судді Задорожної Л.І.,
суддів - Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,
секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,
за участю сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення: прокурора - Перова А.В.,
з боку захисту: обвинуваченого - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Мазурка Д.І.,
у кримінальному провадженні № 52017000000000106 від 15 лютого 2017 року щодо:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Київ, що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.209, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.2 ст.364-1, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.2 ст.366, ч.1 ст.388 КК України;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в с. Цуцилів Надвірнянського району Івано-Франківської області, що проживає в АДРЕСА_2 , зареєстрована по АДРЕСА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.364-1, ч.4 ст.28 ч.2 ст.366 КК України;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився м. Київ, що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в м. Київ, що проживає в АДРЕСА_5 , зареєстрований в АДРЕСА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.3 ст.209КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який народився в м. Корюківка Чернігівської області, що проживає в АДРЕСА_7 , зареєстрований по АДРЕСА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який народився в м. Чита Російської Федерації, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_9 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилась в м. Донецьк, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_10 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який народився в с. Новоборовиці Свердловського району Луганської області, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_11 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру застави,
УСТАНОВИВ:
12 жовтня 2021 року від обвинуваченого ОСОБА_1 на адресу Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання про зменшення розміру застави. Зазначено, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року ОСОБА_1 було продовжено строк тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 3 200 000 грн. з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (у разі її внесення). Кошти на депозитний рахунок суду у 2017 році внесли дві особи - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . З 09 червня 2017 року у справі триває судове провадження. 13 лютого 2019 року строк дії обов`язків закінчився та більше не продовжувався, проте обвинувачений і надалі сумлінно виконує свої процесуальні обов`язки. На думку обвинуваченого, системний аналіз КПК України вказує на те, що сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження свідчить про його припинення та поновлення прав і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався. Відтак, бездоганна процесуальна поведінка обвинуваченого, постійне місце проживання у м. Києві, наявність міцних соціальних зв`язків, відсутність судимості, свідчать про істотне зменшення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та може бути підставою зменшення застави. Також, заставодавець ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , та до тепер її спадкоємці не мають можливості отримати належні їм грошові кошти. Просить зменшити встановлений розмір застави до меж 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 681 000,00 грн. та зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а решту грошових коштів - повернути заставодавцям.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Мазурок Д.І. підтримали доводи клопотання, вважають, що обставинами, які можуть слугувати для зменшення розміру застави, є: сплив восьми місяців після останнього разу, коли було зменшено розмір застави; помер заставодавець ОСОБА_9 , про що не було відомо суду на час розгляду попереднього клопотання; ризики зменшились, а деякі взагалі відпали. Так, наприклад, ризик переховування від суду спростовується тим, що обвинувачений у вересні цього року виїжджав за кордон і повернувся в Україну.
Прокурор Перов А.В. заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що жодною нормою Кримінального процесуального кодексу не надано будь-яким суб`єктам кримінального провадження права зменшувати розмір застави. Щодо доводів клопотання пояснив, що дійсно з плином часу змінюються певні обставини. У даному випадку, погодився, що такою обставиною є смерть одного з заставодавців. Проте із твердженням, що вона є тією обставиною, яка свідчить про необхідність зменшення застави - не погодився. Норма ч.3 ст.182 КПК України зазначає, що застава є комплексним заходом, не тільки фінансового характеру, а й механізмом забезпечення заставодавцем належної поведінки обвинуваченого. Сам факт наявності заставодавця є складовою частиною цього запобіжного заходу, оскільки він є особою, яка забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а фінансова складова - гарантією їх виконання. У даному кримінальному провадженні така особа відсутня, внаслідок чого це ніяким чином не може свідчити на користь думки сторони захисту про зменшення ризиків у провадженні. Навпаки, у такому випадку дієвість такого заходу зменшується, а подальше зменшення розміру застави зводить такий захід нанівець (в т.ч. його ефективність). Вважає, що ризик переховування продовжує мати місце, як і можливість впливу на свідків, оскільки на теперішній час допит свідків не розпочато. Вважає, що розмір застави є співмірним та таким, що забезпечує належну поведінку обвинуваченого, підстави для його зміни відсутні, а виконання вже покладених на обвинуваченого законом обов`язків не є підставою для зміни запобіжного заходу.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, дослідивши матеріали, що надані до клопотання, суд дійшов таких висновків.
Відповідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року було продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 , який підозрювався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.3 ст.209, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205 КК України, із визначенням розміру застави в 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 3 200 000 грн., з покладенням ряду обов`язків у разі внесення застави.
03 квітня 2017 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 внесли всю суму застави окремими платежами, що підтверджується банківськими квитанціями, копії яких надано обвинуваченим ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 було визначено інший розмір застави та встановлено його в розмірі 564 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 1 280 280 грн.
Станом на час розгляду клопотання про зменшення розміру застави обов`язків, передбачених ч.5 с.194 КПК України, на обвинуваченого не покладено.
Частиною першою статті 201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до як відносяться верховенство права і законність (ч.1 ст.7 КПК України).
Статтею восьмою КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; такий принцип застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В п.62. та п.63. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 288/1158/16-к, провадження № 13-28кс19) заначено таке: тлумачення правових норм не може здійснюватись ізольовано від наслідків, які воно спричинить, зокрема з погляду захисту найвищих охоронюваних законом цінностей. Адже право не є «річчю в собі», а має бути чутливим до соціального контексту, в якому існує. На цьому акцентував увагу Конституційний Суд України в Рішенні від 02 листопада 2014 року № 15-рп/2004; Верховенство права вимагає звернення насамперед до суті нормативних актів, покладених у їх основу принципів і мети в системному зв`язку з іншими джерелами національного законодавства і міжнародними стандартами. Зазначений підхід вимагає надання пріоритету внутрішньому наповненню правової норми над зовнішньою формою її вираження.
Визнавати, що положення закону (ч.1 ст.201 КПК) дозволяє змінити запобіжний захід (наприклад, з тримання під вартою на домашній арешт чи на особисту поруку, тобто з більш жорсткого на більш м`який аж до найм`якшого), скасувати, змінити або покласти додаткові обов`язки, але заперечувати, що ця норма передбачає можливість змінити якісь умови в межах одного запобіжного заходу (наприклад, зменшити розмір внесених коштів як застави чи замінити поручителя чи визначити інший певний період доби при домашньому арешті), є, на думку суду, порушенням принципу верховенства права, оскільки право подати клопотання про зміну запобіжного заходу передбачено нормою КПК України, підстав та вимог щодо виду таких змін законом не визначено, формулювання цієї норми не може тлумачитись як встановлення виключних випадків, а, отже, таке звернення до суду може проявлятись в різноманітних способах зміни, які ініціатор клопотання зможе обґрунтувати для суду. Тому доводи прокурора про те, що жодна норма кримінального процесуального законодавства не надає права суду зменшувати визначений раніше розмір застави, відхиляються судом.
Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, ч.1 ст.194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, ст.201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.
Суд вже висловлювався під час розгляду подібних клопотань в інших кримінальних провадженнях про те, що, на його думку, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.
Такі ж підстави можуть бути враховані судом в конкретній справі при вирішенні питання про зменшення розміру застави, який було визначено раніше за судовим рішенням.
Суд вкотре зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалі від 31 березня 2017 року не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Суд враховує те, що на час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу призначено та проводиться судовий розгляд на підставі обвинувального акта; продовжують існувати ризик незаконно впливати на свідків та ризик переховування від правосуддя, хоча вони істотно зменшились з плином часу та у зв`язку із завершенням досудового розслідування; наявність вказаних вище ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , дій до яких він може вдатись, висунення обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкості покарання, що загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов`язання чи порука. Та обставина, що обвинувачений ОСОБА_1 повернувся у вересні 2021 року до України після відпочинку за кордоном не може бути врахована судом як підстава для зміни запобіжного заходу, адже його зацікавленість повернутись в Україну, де відбувається розгляд кримінального провадження, в якому його обвинувачують у вчиненні особливо тяжких злочинів, забезпечується запобіжним заходом у вигляді застави, яка є достатнім стримуючим фактором, щоб унеможливити будь-яке бажання з його боку втекти від правосуддя, та не може бути, на думку суду, забезпеченою іншим більш м`яким запобіжним заходом.
Разом з тим, суд враховує, що в кримінальному провадженні розпочато судовий розгляд, за встановленим порядком досліджуються письмові документи сторони обвинувачення, тривалість застосування застави, яка була визначена для обвинуваченого в розмірі 564 прожиткових мінімуми, становить вісім місяців. Практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу. У цьому випадку необхідно також врахувати, що заставодавцем є не обвинувачений, а треті особи. Крім того, під час розгляду клопотання прокурор не надав суду відомостей про те, що ОСОБА_1 намагався зустрітись зі свідками або експертами у цьому кримінальному провадженні чи якимось іншим чином впливати на них.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
На підставі викладеного суд вважає, що оскільки ризики частково зменшилися, ОСОБА_1 не займає посад в АТ «Укргазвидобування» чи в пов`язаних структурах, а тому ризик впливу на свідків чи експертів може тільки припускатись; враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом часу розгляду справи; тривалість дії запобіжного заходу, стосовно обвинуваченого необхідно встановити заставу меншого розміру, з урахуванням обставин, про які йде мова вище, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні, оскільки це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду.
Суд враховує, що протягом усього часу з моменту набуття статусу обвинуваченого на ОСОБА_1 покладені обов`язки, визначені ст. 42 КПК України, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді (ч. 7 ст. 42 КПК України). Таким чином, ці обов`язки забезпечуються заставою.
З урахуванням цих обставин суд вважає, що застава у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 270 грн. = 1 135 000 грн.) з тією ж вірогідністю зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансовує інтереси суспільства і держави та інтереси обвинуваченого.
Разом з тим, решту зі сплачених розмірів застави у розмірі 145 280 грн. (1 280 280 грн. - 1135 000 грн.) необхідно повернути заставодавцю ОСОБА_10 та спадкоємцеві заставодавця ОСОБА_9 , яким є також ОСОБА_10 , з огляду на те, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копіями свідоцтва про смерть та свідоцтва про право на спадщину за законом, які надані обвинуваченим.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182,201,372,376 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Частково задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зменшення розміру застави. Запобіжний захід у виді застави у розмірі 1 280 280 грн. (564 прожиткових мінімуми для працездатних осіб) змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 1 135 000 грн. (500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Суму застави в розмірі 72 640 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот сорок гривень) повернути спадкоємцю заставодавця ОСОБА_9 - ОСОБА_10 .
Суму застави в розмірі 72 640 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот сорок гривень) повернути заставодавцю - ОСОБА_10 .
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Судді: Л.І. Задорожна
Я.В. Шкодін
О.В. Федоров