Документ № 100754118

Справа № 991/6153/21

Провадження 1-кс/991/6246/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Харченка І.Є.,

прокурора Мусіяки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016,

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшла означена скарга підозрюваного ОСОБА_1 .

Ця скарга на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2021 передана для розгляду слідчому судді Хамзіну Т.Р.

Ухвалою від 08.09.2021 відкрито провадження за скаргою та призначено судове засідання.

1. Заявлені вимоги та їх обґрунтування

Підозрюваний ОСОБА_1 зазначає, що 10.06.2020 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016.

Вважає, що повідомлення про підозру належить скасувати. В обґрунтування цього твердження посилається на такі обставини:

- невідповідність правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення фактичним обставинам кримінального правопорушення, наведеним у повідомленні про підозру. У фактичних обставинах кримінального правопорушення міститься висновок про порушення чинного законодавства України, яких насправді не було, а дії як посадових осіб Одеської міської ради, так і суб`єкта оціночної діяльності були правомірними;

- згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тому всі питання, пов`язані з правовою кваліфікацією та визначенням фактичних обставин мають вирішуватися виключно на підставі законодавства, яке було чинним на момент вчинення юридично значимих дій та виникнення цих прав. Натомість у повідомленні про підозру відповідні редакції нормативно-правових актів враховані не були, внаслідок чого, прокурор дійшов неправильного висновку про вчинення кримінальних правопорушень;

- підозра у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень ґрунтується на твердженні, що при укладенні між Авіакомпанією та Одеською міською радою договорів купівлі-продажу будівель та споруд від 28.09.2016 № 759 та 762, службові особи Одеської міської ради не забезпечили дотримання і правильне застосування вимог ст. 350 Цивільного кодексу України, п. «г» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, Закону України № 1559 «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Але положення ст. 350 ЦК України, п. «г» ч. 1 ст. 12 ЗК України та Закону України № 1559 не регулюють правовідносини, що виникли із договорів купівлі-продажу № 759 та № 762;

- відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України № 2658 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» якщо законодавством передбачена обов`язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб`єктами оціночної діяльності. У повідомленні про підозру в якості законодавчого встановлення обов`язкового проведення оцінки будівель та споруд зазначено ст. 350 ЦК України п. «г» ч. 1 ст. 12 ЗК України та Закон України № 1559. Проте оскільки положення ст. 350 ЦК України, п. «г» ч. 1 ст. 12 ЗК України та Закону України № 1559 не регулюють правовідносини, що виникли із договорів купівлі-продажу № 759 та № 762, то у такому разі положення цих статей не є підставою для обов`язкового проведення незалежної оцінки будівель та споруд. Таким чином відповідно до нормативних приписів ч. 2 ст. 10 та ч. 2 ст. 11 Закону України № 2658, абз. 6 п. 16 Методики ані Одеська міська рада, ані департамент комунальної власності Одеської міської ради не мали права проводити незалежну оцінку будівель та споруд, у тому числі, шляхом укладання відповідного договору з суб`єктом оціночної діяльності;

- твердження сторони обвинувачення про те, що службові особи Одеської міської ради, зловживаючи своїм службовим становищем, не звернули увагу на те, що суб`єкт оціночної діяльності визначив ринкову вартість будівель та споруд з урахуванням немайнового права на земельну ділянку, яке належало авіакомпанії побудовані без урахування дії нормативно-правових актів у часі, без урахування правових позицій з цього приводу, визначених ЄСПЛ та Верховним Судом;

- наявність в авіакомпанії права користування земельною ділянкою було визнано судовими рішеннями. Відповідно до ухвали ГСОО та затвердженої мирової угоди Одеська міська рада підтвердила, що не має претензій та прав на будівлі та споруди, Одеська міська рада та КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» погодилися усунути перешкоди на користь авіакомпанії у користуванні земельною ділянкою, Одеська міська рада визнала наявне в авіакомпанії право землекористування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди. Суб`єкт оціночної діяльності під час визначення ринкової вартості будівель та споруд в силу приписів Закону України № 3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» був зобов`язаний врахувати вартість відповідного немайнового активу авіакомпанії під час визначення ринкової вартості будівель та споруд. У повідомленні про підозру відсутнє твердження про те, що вартість будівель та споруд визначався під його впливом чи впливом третіх осіб;

- висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 08.11.2017 є недопустимим доказом. Постанова про призначення експертизи від 16.11.2016 була винесена слідчим військової прокуратури. Водночас слідчі та прокурори військової прокуратури, за правилами підслідності, визначеними у ст. 216 КПК України, не мали права проводити досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні;

- у повідомленні про підозру відсутні посилання на факти, що підтверджують існування контролерів.

Своє право на звернення до слідчого судді із скаргою відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України підозрюваний обґрунтовує тим, що:

- з дня повідомлення про підозру минуло більше двох місяців, кримінальне провадження не закрито, прокурор не звернувся до суду із обвинувальним актом;

- одним із кримінальних правопорушень, що інкримінується ОСОБА_1 є кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України. До Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за цим фактом внесені 19.11.2018, тобто після набрання чинності Законом України № 2147. У постановах від 23.04.2020 та 26.05.2021 Верховний суд сформулював правовий висновок про те, що якщо у кримінальному провадженні, яке було зареєстроване в ЄРДР до 15.03.2018 (введення в дію підпунктів 11-27, 45 п. 7 пар. 1 розділу 4 Закону № 2147), розслідуються кримінальні правопорушення, по яким відомості були внесені в ЄРДР після 15.03.2018, на таке кримінальне провадження поширюються всі ті зміни до КПК України, які були внесені до нього підпунктами 11-27 45 п. 7 пар. 1 розділу 4 Закону № 2147.

2. Позиції сторін у судовому засіданні

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник адвокат Харченко І.Є. підтримали вимоги скарги. Надали додаткові пояснення в обґрунтування твердження про те, що на кримінальне провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016 розповсюджуються зміни, внесені до КПК України підпунктами 11-27, 45 п. 7 пар. 1 розділу 4 Закону України № 2147.

Так, на переконання сторони захисту, така правова позиція ґрунтується на:

- буквальному тлумаченні змісту п. 4 пар. 2 розділу 4 Закону України № 2147, згідно з яким зміни внесені до КПК України застосовуються до справ по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін;

- висновку про те, що характерною ознакою справ до яких застосовуються зміни, внесені до КПК України Законом України № 2147 є саме момент внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, а не момент початку досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні;

- розмежуванні терміну «внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР» від терміну «початок досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні»;

- врахуванні того факту, що термін «початок досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні» був внесений до ч. 7 ст. 217 КПК України Законом України № 2147 саме для розмежування з терміном «внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР»;

- правових висновках, наведених у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 310/9496/19 та від 26.05.2021 у справі № 199/4574/20;

- положеннях ч. 6 ст. 13 Закону України № 1402 «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися при застосуванні таких норм права, у тому числі у кримінальних провадженнях на усіх його стадіях;

- відсутності у чинному законодавстві України будь-яких додаткових ознак постанов Верховного Суду, в яких містяться висновки щодо застосування норм кримінального процесуального права, що мають враховуватися судом при застосуванні таких норм права, крім того, що це мають бути саме постанови Верховного Суду, ухвалені у будь-якому складі Верховного Суду за результатами розгляду будь-якої справи тощо.

Крім цього у судовому засіданні наголосили на тому, що ОСОБА_1 повідомили про підозру після закінчення строку досудового розслідування, а правова кваліфікація інкримінованих йому кримінальних правопорушень не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Прокурор Мусіяка В.В. заперечив проти доводів, наведених у скарзі. Зазначив про наявність підстав для закриття провадження за скаргою, оскільки вважає, що на кримінальне провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016 не розповсюджуються зміни, внесені Законом України № 2147, а тому ОСОБА_1 не має права звертатися до слідчого судді із скаргою на повідомлення про підозру, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України можливість оскарження якої передбачена саме Законом № 2147, яким внесені зміни до КПК України.

Крім цього зазначив, що із аналогічної скаргою ОСОБА_1 вже звертався до слідчого судді. У відкритті провадження було відмовлено. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.03.2021 ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 була залишена без змін.

Заслухавши доводи підозрюваного, захисника, прокурора, дослідивши матеріали скарги слідчий суддя дійшов таких висновків.

3. Оцінка обставин скарги та висновки слідчого судді

Предметом оскарження є повідомлення про підозру ОСОБА_1 , складеної 10.06.2020 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І. у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016.

Право на оскарження такого рішення на досудовому провадженні передбачено п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Із такою скаргою підозрюваний чи його захисник можуть звернутися після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

КПК України доповнений цією нормою на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017. КПК України передбачає, що зміни внесені на підставі Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Підстави для повідомлення особі про підозру, процедура та строки вручення повідомлення про підозру та вимоги щодо оформлення повідомлення про підозру врегульовані Главою 22 КПК України.

Так відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

КПК України не містить положень, якими б були визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.

Проте з огляду на вищенаведені норми при розгляді скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя має перевірити такі обставини та відповісти на такі питання:

- чи підлягають застосуванню положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України щодо кримінального провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016, з огляду на те, що можливість оскарження повідомлення про підозру розповсюджується на справи, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін?

- чи сплив строк після якого підозрюваний чи його захисник можуть звернутися із скаргою на повідомлення про підозру?

- чи існували визначені підстави для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України?

- чи дотримані вимоги КПК України щодо оформлення повідомлення про підозру?

- чи дотримано вимоги щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру?

- чи наявні достатні докази для повідомлення ОСОБА_1 про підозру за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України?

Щодо можливості звернення із скаргою відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України

Кримінальний процесуальний кодекс України доповнений п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 та підлягає застосуванню з дати набрання чинності цим Законом в частині таких змін.

Згідно з п. 4 параграфу 2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону № 2147-VIII положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до п. 7 параграфу 1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16.03.2018 року.

У контексті наведеної норми з метою визначення наявності у особи права на звернення до слідчого судді із скаргою на повідомлення про підозру, належить з`ясувати у якому розумінні застосовується поняття «справа» у наведених положеннях Закону № 2147-VIII.

Так КПК України використовує поняття кримінальне провадження, що являє собою досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України). Також у Кримінальному процесуальному кодексі застосовано поняття «справа» (ст. 82, ч. 3 ст. 179, п. 3 ч. 2 ст. 284 КПК України) та «кримінальна справа» (ст. 217 КПК України). Системний аналіз вказаних положень дає підстави стверджувати, що ці поняття за своїм змістом є тотожними. Тому у п. 4 § 2 Прикінцеві положення Закону № 2147-VIII йдеться саме про кримінальне провадження.

У ч. 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто дія нормативно-правого акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце. Зворотна дія законів у часі, допускається лише у разі коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Формою реалізації ч. 1 ст. 58 Конституції України є положення ч. 1 ст. 5 КПК України, згідно з якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. На відміну від кримінального (матеріального) закону чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть тоді, коли його правила є більш сприятливими для учасників кримінального провадження, повернення процесуальних дій неможливе.

Враховуючи викладене, слідчий суддя уповноважений на розгляд скарг на повідомлення слідчого, прокурора про підозру лише у тих справах (кримінальних провадженнях) відомості по яким внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію вищезгаданих змін, тобто з 16.03.2018.

Із наданого до скарги витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 11.08.2020 вбачається, що 03.10.2016 за № 42016161010000308 було зареєстроване кримінальне провадження за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 5 ст. 191 КК України. За ч. 5 ст. 191 КК України ОСОБА_1 зокрема повідомлено про підозру.

Отже кримінальне провадження за № 42016161010000308 розпочато 03.10.2016. У подальшому до цього кримінального провадження об`єднано матеріали декількох досудових розслідувань, у тому числі за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 209 КК України, щодо якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України внесені до ЄРДР 19.11.2018, тобто після 15.03.2018.

Виходячи з системного аналізу положень КПК України (ч. 1 ст. 217, ч. 6 ст. 219), при об`єднанні матеріалів досудового розслідування з декількох (двох і більше) окремих матеріалів досудового розслідування утворюється одне єдине (об`єднане) кримінальне провадження, внаслідок чого збільшується його обсяг. У такий спосіб забезпечується досягнення завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування (стаття 2 КПК). При цьому кримінальне провадження, яке було об`єднано, з моменту об`єднання припиняє окреме самостійне існування, у тому числі щодо окремого обчислення строків досудового розслідування, рух провадження тощо у ньому не здійснюється). Вказане підтверджується, зокрема, порядком обчислення та продовження строку досудового розслідування, який обчислюється та продовжується в цілому в об`єднаному кримінальному провадженні, а не окремо паралельно по кожному епізоду (кримінальному правопорушенню).

Збільшення обсягу кримінального провадження за кількістю кримінальних правопорушень шляхом об`єднання матеріалів досудового розслідування обумовлюється тим, що відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень вносяться до ЄРДР за кожним кримінальним правопорушення окремо (частини 1 та 5 статті 214 КПК, пункт 8 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 04.04.2016 чинного станом на 2017-2018 роки). Відомості про об`єднання матеріалів досудових розслідувань підлягають внесенню до ЄРДР, при цьому об`єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження (абзац 17 пункту 1 глави 2 розділу І, абзац 4 пункт 1 глави 3 розділу ІІ вказаного вище Положення).

Таким чином, якщо в об`єднаному кримінальному провадженні розслідуються кримінальні правопорушення, відомості про які внесені як до, так і після 15.03.2018, то правовий режим в такому провадженні є єдиним і визначається датою внесення до ЄРДР відомостей про перше (за порядком обліку в ЄРДР) кримінальне правопорушення, поширюється на всі наступні епізоди (незалежно від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) та є незмінним протягом усього часу досудового розслідування. Днем початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, в якому об`єднанні матеріали декількох досудових розслідувань, є дата внесення до ЄРДР відомостей про перше (за порядком обліку в ЄРДР) кримінальне правопорушення, незалежно від дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, які об`єднанні у це кримінальне провадження.

Враховуючи викладене, днем початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016161010000308, у межах якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України є саме 03.10.2016, незалежно від дати внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення, які були об`єднані у це кримінальне провадження.

Отже до кримінального провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016 не може бути застосований п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, яким передбачена можливість оскарження повідомлення про підозру.

У скарзі та доповненнях ОСОБА_1 наголошує на необхідності врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 (справа № 310/9496/19) та від 26.05.2021 (справа № 199/4574/20) відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дійсно у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас чинний кримінальний процесуальний закон визначає, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 6 ст. 368 КПК України).

Отже, врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, здійснюється при ухваленні вироку судом, який здійснює розгляд справи по суті, та при обранні та застосуванні закону України про кримінальну відповідальність (Кримінального кодексу України).

Слідчий суддя при постановленні судових рішень звертається до практики Верховного Суду. В той же час остаточне рішення формується з урахуванням як вимог закону, так і конкретних обставин справи, а тому може відрізнятись від висновків колегій суддів Касаційного кримінального суду за результатами касаційного перегляду рішень нижчих інстанцій у межах окремого кримінального провадження.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №310/3436/21 колегія суддів Касаційного кримінального суду дійшла висновку про правильність дій суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення слідчого судді, оскарження якого не передбачене. Також суд дійшов висновку про безпідставність доводів захисника щодо неправильного застосування слідчим суддею п. 2 ч. 2 ст. 294 КПК України.

У постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №199/4574/20 колегія суддів Касаційного кримінального суду зазначила про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції про закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні з урахуванням того, що у кримінальному провадженні внесено відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР й після 15 березня 2018 року.

Проте з урахуванням викладеного обґрунтування слідчого судді щодо застосування положень кримінального процесуального законодавства для обставин цієї скарги, позиція, викладена у наведених постановах Верховного Суду, не може бути застосована.

Оскільки слідчий суддя встановив, що до кримінального провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016 не може бути застосований п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, яким передбачена можливість оскарження повідомлення про підозру, оцінка інших доводів скарги не здійснювалася.

За встановлених вище обставин, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 303-309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про підозру від 10.06.2020 ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (01601, м. Київ, пров. Хрестовий, 4).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін