- Головуючий суддя (ВАКС) : Широка К.Ю.
Справа № 991/7366/21
Провадження 1-кс/991/7471/21
УХВАЛА
02 листопада 2021 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,
перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Служби безпеки України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України,
ВСТАНОВИЛА
01.11.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 (скаржника) на бездіяльність зазначених державних органів, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про кримінальне правопорушення, ненаданні статусу потерпілого, та незабезпеченні заходів безпеки.
Скаржник зазначив, що 15.10.2021 він звертався до Генерального прокурора, голови Служби безпеки України, директора Національного антикорупційного бюро України, голови Національної поліції України із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень. Зі слів скаржника, уповноважені органи не здійснили належного процесуального реагування на його заяву, а тому вчинили бездіяльність.
У заяві він просив забезпечити заходи безпеки йому та членам його сім`ї з метою захисту життя, здоров`я, честі, гідності та недоторканості від неправомірних дій службових осіб державних органів; внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою (щодо 25 визначених скаржником епізодів); залучити його як потерпілого по всіх кримінальних провадженнях за злочинами, про які повідомляється у цій заяві; витребувати матеріали, необхідні для розгляду скарги, у відповідних державних органів.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідча суддя дійшла такого висновку.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України, параграфом 1, ст. 303-308 КПК України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, володілець тимчасово вилученого майна може оскаржити на досудовому провадженні бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у, зокрема, невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також можна оскаржити бездіяльність, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які слідчий, дізнавач або прокурор зобов`язані вчинити у визначений КПК України строк.
У матеріалах скарги міститься копії накладних по відправленнях № 6346300917920, 6346300917912, 6346300917939, 6346300917847 (нерозбірливо), з яких можна встановити, що відправник «ПОТОМАНОВ» 15.10.2021 надіслав поштою рекомендовані листи до Генерального прокурора, голови Служби безпеки України, директора Національного антикорупційного бюро України, голови Національної поліції України, які було вручено 18.10.2021. Беручи до уваги те, що скаржник є особою, що звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до уповноважених органів (відмітка про відправника з неправильним написанням його прізвища є орфографічною помилкою), слідча суддя доходить висновку, що скарга подана особою, що має право на подання такої скарги.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. З урахуванням зазначеної дати надсилання заяв 15.10.2021, отримання заяв 18.10.2021, та звернення до суду 28.10.2021 (можна встановити із прикріпленого до матеріалів скарги конверта, у якому вона надійшла до суду), слідча суддя вважає, що на етапі відкриття провадження є підстави вважати, що скарга подана у передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України строк.
Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством. (Лист ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування»)
З урахуванням положень статті 33-1 КПК України щодо підсудності Вищого антикорупційного суду (з посиланням на ч. 5 ст. 216 КПК України), слідча суддя дійшла висновку, що така скарга може підлягати розгляду у цьому суді лише у частині дослідження обставин, повідомлених скаржником, які можуть мати ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, щодо можливого порушення таємниці нарадчої кімнати слідчим Державного бюро розслідувань та слідчою суддею 29.10.2019, які було здійснено з метою приховування незаконних дій осіб, через прийняття пропозиції або одержання неправомірної вигоди слідчою суддею від слідчого Державного бюро розслідувань. При цьому, така кваліфікація є попередньою та використовується з метою визначення предметної підсудності скарги Вищому антикорупційному суду. Інші склади злочинів не належать до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, зокрема, через те, що не є корупційними злочинами у розумінні КК України, а також прямо не передбачені у ст. 33-1 КПК України.
Разом із тим, щодо прохання скаржника внести до ЄРДР відомості з його заяви від 15.10.2021 (яке розглядається лише у межах ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України з урахуванням доводів, зазначених вище) слідча суддя зазначає, що стосовно цих обставин вже було постановлено ухвалу слідчим суддею Вищого антикорупційного суду від 14.01.2021 у справі № 991/2955/19. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду зобов`язав службових осіб Національного антикорупційного бюро України та Генеральної прокуратури України (зараз - Офісу Генерального прокурора) внести відомості за заявою ОСОБА_1 щодо аналогічних обставин. Тобто, це питання було вирішено у судовому порядку та щодо скарги ОСОБА_1 було прийнято позитивне процесуальне рішення. Необхідно взяти до уваги, що попередню правову кваліфікацію злочину визначає відповідний уповноважений суб`єкт (слідчий, дізнавач, прокурор) із урахуванням п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України при внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (принцип згадується у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Brumarescu проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95, параграф 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду. Таким чином, слідча суддя не може розглядати питання бездіяльності за заявою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки воно вже було вирішено іншим слідчим суддею, а тому такий розгляд буде порушувати принцип юридичної визначеності.
Разом з тим, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню (ч. 2 ст. 534 КПК України). Невиконання судового акту - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Законодавство України передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Втім, вирішення цього питання не може здійснюватися в межах розгляду скарги на бездіяльність, оскільки слідчий суддя може тільки вирішити питання поставлені в межах вимог скарги та прийняти одне з рішень по суті, передбачених ч. 2 ст. 307 КПК України. Слідча суддя також звертає увагу на те, що слідча суддя не наділена повноваженнями зобов`язувати органи досудового розслідування виконувати судові рішення інших суддів.
Отже, оскільки інший суд (слідчий суддя Вищого антикорупційного суду) вирішив скаргу по суті, а невиконання рішення суду не може бути предметом оскарження у порядку статті 303 КПК України, вбачається, що така скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Щодо стверджуваної бездіяльності, що пов`язана із невизнанням потерпілим, необхідно звернути увагу на те, що ця бездіяльність, з урахуванням положень набуття такого статусу у ч. 2 ст. 55 КПК України (права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого) не свідчить про обов`язок, строк виконання якого чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством. З урахуванням цього, слідча суддя критично оцінює доводи скаржника щодо прийнятності його скарги. Також, у матеріалах не міститься відомостей про те, що скаржник не набув статусу потерпілого одразу з моменту початку здійснення кримінального провадження за поданою ним заявою). Тому, скарга на можливу бездіяльність слідчого, прокурора щодо невручення пам`ятки потерпілого не може розглядатись слідчою суддею, оскільки ця бездіяльність не відноситься до випадків, передбачених у ст. 303 КПК України.
Бездіяльність щодо нездійснення реагування на клопотання про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, може оскаржуватися (п. 6 ч. 1 ст. 303 КПК України). Втім, у скарзі скаржник просить слідчого суддю прийняти процесуальне рішення (постанову) про застосування щодо нього, заходів забезпечення безпеки у виді особистої охорони та охорони сім`ї. Слідча суддя не уповноважена у межах провадження за скаргою прийняти таке процесуальне рішення - його, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» приймає слідчий, дізнавач, прокурор або суд, у провадженні яких знаходиться кримінальне провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, які мають право на забезпечення безпеки, а також орган (підрозділ), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню кримінальних правопорушень. Скаржник не зазначає у прохальній частині, у якому кримінальному провадженні він просить забезпечити йому безпеку, проте із наданих матеріалів можливо встановити, що кримінальні провадження № 42019220750000191 від 01.08.2019 та № 42020000000000270 від 14.02.2020 не є провадженнями, які перебувають у провадженні слідчого судді. Крім того, правова кваліфікація кримінальних правопорушень, що розслідуються у них (ч. 1 ст. 375, ч. 4 ст. 426-1 КК України) виключає предметну підсудність Вищого антикорупційного суду, навіть із урахуванням того, що скаржник міг просити припинити бездіяльність слідчого, прокурора у цих провадженнях у порядку ст. 303 КПК України, а не самостійно слідчій судді прийняти процесуальне рішення про забезпечення заходів безпеки.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що в інших вимогах заявника слід відмовити. Адже, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кримінальний процесуальний кодекс України у чинній редакції не передбачає повноважень слідчого судді на постановлення окремої ухвали (скаржник посилається на неіснуючу у чинній редакції КПК України статтю), скасовувати рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю до іншого органу досудового розслідування.
Скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді (п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України). Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню (ч. 4 ст. 304 КПК України). Із урахуванням цього, слідча суддя дійшла висновку, що необхідно відмовити у відкритті провадження, оскільки скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність, що не підлягає оскарженню (зокрема, у частині невизнання скаржника потерпілим, невнесення відомостей до ЄРДР щодо можливого порушення таємниці нарадчої кімнати слідчим Державного бюро розслідувань та слідчою суддею 29.10.2019). Крім цього, щодо інших епізодів, а також щодо нездійснення реагування на прохання про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, скарга не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді. Витребування документів також не здійснюється через те, що були встановлені підстави для відмови у відкритті провадження.
Керуючись статтями 303-308 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Служби безпеки України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про кримінальне правопорушення, ненаданні статусу потерпілого, та незабезпеченні заходів безпеки.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.
Слідча суддя Широка К. Ю.