Документ № 100778840

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 991/4410/21

провадження № 51-5120 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Єремейчука С. В.,

суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,

розглянувши касаційну скаргу адвоката Постернака Олександра Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2021 року про повернення апеляційної скарги,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2021 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 30 червня 2021 року, в редакції від 09 вересня 2021 року, між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуном В. В. та підозрюваним ОСОБА_2 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000171 від 02 квітня 2021 року. Визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено на підставі угоди про визнання винуватості йому покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік 6 місяців зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн;

- за ч. 1 ст. 366 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій або адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік 6 місяців зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

На підставі ч. 2 ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки. На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК покладено на ОСОБА_2 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Також цим вироком затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 30 червня 2021 року, в редакції від 09 вересня 2021 року, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кричуном В. В. та підозрюваним ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000171 від 02 квітня 2021 року.

Визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК, та призначено на підставі угоди про визнання винуватості від 30 червня 2021 року йому покарання:

- за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік 6 місяців зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн;

- за ч. 1 ст. 366 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій або адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік 6 місяців зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

На підставі ч. 2 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_3 у строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 19 жовтня 2020 року по 22 жовтня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 75 КК звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки. На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК покладено на ОСОБА_3 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду першої інстанції, адвокат Постернак О. Г. в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2021 року повернуто апеляційну скаргу захисника Постернака О. Г. на вирок Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2021 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати.

Не погодившись із зазначеним рішенням, захисник Постернак О. Г. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2021 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування своїх вимог захисник Постернак О. Г. посилається на те, що у вироку на підставі угоди щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначено про співучасть «Особа 1» як в. о. генерального директора ДП «Первомайськвугілля», тому особу ОСОБА_1 , можна ідентифікувати шляхом співставлення формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним у вироку щодо останніх із відомостями з джерел масової інформації. Тому ОСОБА_1 хоч і не був визнаний учасником цього провадження, однак вправі захищати свої права та інтереси шляхом апеляційного оскарження вказаного вироку. З огляду на це захисник вважає, що апеляційний суд, повернувши апеляційну скаргу, обмежив його право на апеляційний перегляд, закріплене у статтях 7, 24 КПК.

Крім цього, як вбачається зі змісту касаційної скарги, захисник вказує на порушення, допущені, на його думку, судом першої інстанції при затвердженні угод і постановленні вироку Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2021 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що в силу положень ч. 3 ст. 424 КПК не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції, оскільки цей вирок не переглядався по суті в апеляційному порядку.

Перевіривши доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом та на підставах, передбачених ст. 394 КПК.

Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Тобто, положеннями вказаних норм кримінального процесуального закону встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок.

Однак, виходячи зі змісту положень Конституції України, статей 7, 24 та 394 КПК у їх взаємозв`язку, особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджено постановою Верховного Суду України від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де зазначено: «… відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу».

При цьому, відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19), вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, апеляційний суд, перевіривши апеляційну скаргу адвоката Постернака О. Г., дійшов обґрунтованого висновку про те, що захисник, який діє в інтересах ОСОБА_1 , не відноситься до тих осіб, яким із чітко визначених законом підстав надано право оскаржувати вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, оскільки у вироку суду першої інстанції не зазначено жодних даних, які б дали змогу при вирішенні питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ідентифікувати безіменну особу, про співучасть з якою йдеться у даному вироку. Крім того, будь-які питання щодо його прав та інтересів при ухваленні вироку судом також не вирішувалися. Вирок стосується виключно прав, свобод та інтересів обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і не вказує на права, чи законні інтереси, зокрема ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні з встановленням преюдиційних фактів щодо нього.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що вирок Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2021 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постановлений на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором з одного боку та обвинуваченими з іншого боку, не є таким, що стосується прав та законних інтересів ОСОБА_1 , та відповідно не визнав його адвоката Постернака О. Г. особою, яка згідно з ч. 4 ст. 394 КПК має право апеляційного оскарження вказаного вироку.

З наведеним висновком суду апеляційної інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Ухвала апеляційного суду є законною та відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника про те, що у вироку суду першої інстанції міститься посилання на співучасть ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із «Особою 1» як в. о. генерального директора ДП «Первомайськвугілля», тому особу ОСОБА_1 , на думку захисту, можна ідентифікувати шляхом співставлення формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним у вироку щодо останніх, з відомостями з джерел масової інформації, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці дані без дослідження матеріалів кримінального провадження, а також без вжиття додаткових заходів, спрямованих на їх з`ясування, прямо не вказують на конкретну особу, а саме ОСОБА_1 .

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

З огляду на викладене, оскільки із касаційної скарги та доданої копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Постернака О. Г. слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Постернака Олександра Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2021 року про повернення апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Єремейчук В. М. Бородій С. О. Стороженко