Документ № 100975124

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/7535/21

Провадження № 1-кс/991/7642/21

УХВАЛА

09 листопада 2021 року місто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Крикливий В.В., перевіривши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро,

в с т а н о в и в :

08.11.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро (далі ? НАБУ).

Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 22.09.2021, в якій виклав обставини вчинення злочинних дій агрофірмою депутатів ОСОБА_2 у групі з службовими особами органів місцевої влади, які, на думку заявника, мають кваліфікуватися за ч. 5 ст. 191, 364, 367 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.10.2021 уповноважених осіб НАБУ зобов`язано внести Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) викладені в заяві відомості про кримінальні правопорушення. На підставі зазначеної ухвали до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 внесені відомості про кримінальне правопорушення в провадженні № 52021000000000480 від 20.10.2021, але з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 367 КПК України.

Таким чином, на переконання ОСОБА_1 , внесенні детективом відомості до ЄДРДР щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення не відповідають змісту його заяві від 22.09.2021 та дійсним обставинам злочинних дій, їх кваліфікації, що свідчить про бездіяльність детектива.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просить 1) зобов`язати детективів НАБУ у кримінальному провадженні № 52021000000000480 від 20.10.2021 змінити кваліфікацію кримінального правопорушення, а саме доповнити її ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, з огляду на викладене, заявник зазначив, що 2) у нього є вагомі підстави сумніватися в неупередженості детектива, а тому просить відвести детектива НАБУ Замко Ю.О. від здійснення досудового розслідування.

Перевіривши скаргу та додані до неї матеріали, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 22 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

При цьому, чинним КПК України, зокрема Главою 26, передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування та об`єктом оскарження може бути тільки рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.

Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які підлягають оскарженню на досудовому провадженні. Так, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

91) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9?1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України регламентовано, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Враховуючи наведений в ч. 1 ст. 303 КПК України вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, вбачається, що зазначена ОСОБА_1 в прохальній частині скарги перша вимога за своїм змістом не є рішенням, дією або бездіяльністю, що можуть бути оскаржені до слідчого судді в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України.

Зміст скарги ОСОБА_1 свідчить про те, що предмет його заяви виходить за межі судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відповідно до повноважень слідчого судді.

Крім того, відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР слідчий (прокурор), який, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, сам обирає попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення, тобто вирішення питання щодо кваліфікації або зміни кваліфікації дій підозрюваного чи обвинуваченого належить до дискреційних прав слідчого чи прокурора, що прямо передбачено ст. ст. 36, 40 КПК України. При цьому, надання певному діянню органом досудового розслідування правової кваліфікації не є процесуальною дією, що може бути предметом окремого оскарження, а являє собою результат діяльності органу досудового слідства, суду під час судового розгляду, що полягає у зібранні, дослідженні доказів за участю підозрюваного, обвинуваченого та їх оцінки. Більш того, вимога про зміну правової кваліфікації слідчим суддею не узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 307 КПК України, якою передбачено вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути постановлені за результатами розгляду скарги. Так, слідчий суддя не є суб`єктом, уповноваженими на зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314?316 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

З огляду на викладене та враховуючи те, що заявник оскаржує дію (бездіяльність) детектива НАБУ, яка не підлягає оскарженню, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження з розгляду даної скарги.

Щодо зазначення заявником у скарзі про його сумніви в неупередженості детектива та його відведенні від здійснення досудового розслідування, слідчий суддя зазначає, що в даному випадку, як свідчить зміст скарги, ОСОБА_1 заявляє відвід детективу НАБУ Замкову Ю.О., яким до ЄРДР внесені про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 367 КПК України.

Вирішуючи питання щодо можливості судового розгляду заяви про відвід детектив, необхідно звернути увагу на те що у відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст. ст. 2062, 209, 211, 3662, 3663 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. п. 1?3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Згідно з приміткою до ст. 45 КК України, корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені ст. ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 354, 364, 3641, 3652, 368?3692 цього Кодексу.

Отже, заява подана в межах кримінального провадження, яке здійснюється за ч. 1 ст. 367 КК України, не підсудна Вищому антикорупційному суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду не мають повноважень здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у справах щодо злочинів, які не віднесені до його підсудності, заява ОСОБА_1 про відвід слідчого підлягає поверненню заявнику (п. 2ч. 2 ст. 304 КПК України).

Разом з цим, враховуючи, що вимоги про оскарження бездіяльності детектива та про його відвід об`єднані заявником в одній скарзі, а правові наслідки відмови у відкритті провадження за скаргою та повернення скарги заявнику є фактично однаковими, за наслідками перевірки зазначеної скарги можна постановити одну ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі.

Слідчий суддя звертає увагу, що вирішення питання про відвід слідчого у кримінальному провадженні може бути ініційоване заявником шляхом подачі окремої заяви за правилами, визначеними у ст. 80 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя В.В. Крикливий