Документ № 101024974

Справа № 991/8530/20

Провадження 1-кп/991/76/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 листопада 2021 року Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді Галабали М.В., суддів Крикливого В.В., Ногачевського В.В., розглянула клопотання захисника Сторожук Олени Сергіївни про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000697 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Підготовче провадження проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора: Олефіра Ю.О.,

захисників: Сторожук О.С., Добоша В.А.,

секретаря судового засідання: Яроша О.М.

У процесі розгляду суд встановив:

1. На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000697 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України .

2. Через канцелярію суду 09 листопада 2021 року надійшло клопотання захисника Сторожук О.С. про повернення обвинувального акта прокурору через його невідповідність вимогам КПК України, а саме: формулювання обвинувачення викладено не чітко та не зрозуміло; прокурор кваліфікує дії ОСОБА_1 у співучасті з іншими особами, які не виступають обвинуваченими у кримінальному провадженні, а їх анкетні дані не деперсоналізовані; ОСОБА_1 , не будучи посадовою особою Міністерства оборони України, взагалі не може бути суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки кошти державного бюджету не були і не могли бути йому ввірені та не перебували і не могли перебувати у його віданні, що в принципі виключає можливість їх розтрати ОСОБА_1 ; щодо фактичних обставин справи, то своїми рішеннями Окружний адміністративний суд м. Києва та Київський апеляційний адміністративний суд зазначили, зокрема, що довідки Дніпропетровської ТПП та ДП «Держзовнішінформ», надані «Трейд Коммодіті», були правомірно враховані Міністерством оборони України при вирішення питання про зміну ціни за одиницю товару, оскільки вони є належним документальним підтвердженням факту коливання цін товарів на ринку, відтак позиція сторони обвинувачення щодо відсутності законних підстав для збільшення ціни за одиницю товару, а також порушення п. 6.4 договорів поставок є необґрунтованою, а ознака протиправності інкримінованого діяння - відсутня.

2.1.У судовому засіданні захисники Сторожук О.С. та Добош В.А. підтримали клопотання про повернення обвинувального акта.

2.2.Прокурор заперечував проти заявленого клопотання. Зазначив, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а недоліки, на які посилається захисник, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору відповідно до положень КПК України. Більше того, аргументи, зазначені у клопотанні захисника за своєю суттю не підлягають розгляду на даній стадії кримінального провадження.

3. Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт суд вважає, що клопотання захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.

3.1. Відповідно до ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

3.2.Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

3.3.Доводи клопотання захисника щодо повернення обвинувального акта від 06 жовтня 2020 року значною мірою зводяться до того, що дії обвинуваченого неправильно кваліфіковані згідно з законом про кримінальну відповідальність. Дані аргументи сторони захисту можуть бути перевірені судом лише на стадії судового, а не підготовчого розгляду. Це пояснюється тим, що відображена в обвинувальному акті кваліфікація злочину - це результат кримінально-правової оцінки діяння стороною обвинувачення, внаслідок чого констатовано, що скоєне, на її переконання, є кримінальним правопорушенням, встановлена нею відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, і процесуально закріплений висновок прокурора, детектива про наявність такої відповідності. Таким чином, відповідність або невідповідність між юридично-значущими ознаками інкримінованого ОСОБА_1 посяганням та ознаками злочину, передбаченими КК України, колегія суддів може встановити лише після оцінки доказів. Зокрема, йдеться про аргументи захисту щодо: відсутності співучасті в інкримінованих діях; вчинення обвинуваченим не розтрати, а законної оплати на виконання вимог договору тощо.

4.В пункті 2 постанови Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 зазначено таке: «При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.»

4.1.Складений 06 жовтня 2020 року обвинувальний акт ОСОБА_1 містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленим. Ці фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінальних правопорушень, що, в свою чергу, дає можливість стороні захисту зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

4.2.На переконання суду, встановлені прокурором та викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення є достатніми для повного розуміння обвинуваченим суті висунутого проти нього обвинувачення.

4.3.Встановлення ж судом відсутності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення є підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України). Тобто доводи захисника Сторожук О.С. стосовно правомірності дій ОСОБА_1 як директора ТОВ «Трейд Коммодіті» не можуть бути оцінені колегією суду на цій стадії кримінального процесу.

5.У згадуванні стороною обвинувачення в обвинувальному акті осіб, які не є стороною кримінального провадження, суд не вбачає порушення вимог ст. 291 КПК України з огляду на те, що: по перше, ці особи мають статус обвинувачених у кримінальному провадженні, з якого було виділено провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у зв`язку з його розшуком; по друге, фактичні обставини в обвинувальному акті викладаються так, як їх вважає встановленими прокурор; а, по третє, таке згадування не порушує прав чи законних інтересів самого обвинуваченого ОСОБА_1 .

6.Крім того, процесуальний закон уповноважує сторону обвинувачення відображати у обвинувальному акті саме ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які вона вважає встановленими. Сторона захисту ж на виконання приписів ст. 22 КПК України зможе під час судового розгляду самостійно обстоювати правову позицію щодо невинуватості обвинуваченого та надати суду відповідні докази.

7.Відтак клопотання захисника Сторожук О.С. не підлягає задоволенню, а докази, на які вона посилається є передчасними для дослідження на даній стадії кримінального провадження.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 1, 3, 291, 314 КПК України суд постановив:

1.У задоволенні клопотання захисника Сторожук Олени Сергіївни про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 52018000000000697 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України, - відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: М. ГАЛАБАЛА

В. КРИКЛИВИЙ

В. НОГАЧЕВСЬКИЙ