Документ № 101024978

справа № 991/4963/21

провадження № 11-сс/991/541/21

слідчий суддя: Широка К.Ю.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Прокопенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.08.2021 р., -

в с т а н о в и л а:

07 вересня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного надійшла зазначена апеляційна скарга (а.с. 30).

Для розгляду апеляційної скарги автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: суддя-доповідач Боднар С.Б., судді Панкулич В.І., Панаід І.В.

28 жовтня 2021 року колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі Боднара С.Б., Панкулича В.І., Панаіда І.В. задоволено заяву про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.08.2021 р. Матеріали судової справи № 991/4963/21 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу для визначення колегії суддів (а.с. 70-72).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2021 р., апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: суддя-доповідач Чорна В.В., судді Никифоров А.С., Павлишин О.Ф. (а.с. 74-76).

29 жовтня 2021 року зазначену апеляційну скаргу передано для розгляду судді - доповідачу, яку того ж дня призначено до розгляду (а.с. 77).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у нерозгляді клопотання № VYH-20210708-08-02-02 від 08.07.2021 р.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі зазначено, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки постановлена з істотними порушеннями вимог КПК України. Жодних інших доводів, крім посилання на те, що слідчим суддею переплутано предмет оскарження - а саме, оскарження строків невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) з оскарженням нерозгляду клопотання в порядку ст. 220 КПК України, апеляційна скарга не містить (а.с. 30).

3.Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.

ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання, призначене на 08.11.2021 року, не з`явився.

Втім, безпосередньо перед судовим засіданням на електронну адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надіслав клопотання про розгляд його апеляційної скарги в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми Easycon. Вказане клопотання обґрунтоване посиланням на складну епідеміологічну ситуацію, що склалася в Україні, зокрема те, що ОСОБА_1 пенсіонер, вакцинацію не проходив, не має власного автомобіля та коштів на отримання дороговартісних ПЛР-тестів та найм таксі. Також, обґрунтовуючи можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням вищезазначеного програмного забезпечення, ОСОБА_1 посилається на п. 4 ч. 1 ст. 336 КПК України, рекомендації Вищої ради правосуддя та Ради суддів України, лист Державної судової адміністрації, та інше.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки у ньому не зазначено, з приміщенням якого суду слід провести відеоконференцію. Крім того, в судовому засіданні 02.11.2021 року у задоволенні аналогічного клопотання ОСОБА_1 вже було відмовлено, оскільки чинна редакція ст. 336 КПК України не надає учасникам кримінального провадження можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, як це передбачено, зокрема, ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 212 ЦПК України, ст. 197 ГПК України. Посилання ОСОБА_1 на складну епідеміологічну ситуацію, що склалася в Україні, а також на те, що він є пенсіонером, не проходив вакцинацію та не має власного автомобіля, коштів на отримання ПЛР-тестів та найм таксі колегія суддів також не приймає, оскільки з 24.02.2021 року в Україні, зокрема в м. Києві, розпочато вакцинацію проти COVID-19, в першу чергу осіб похилого віку - пенсіонерів. При цьому, вакцинація в Україні є безоплатною і добровільною. Тобто, держава надала можливість всім громадянам України, зокрема пенсіонерам, безкоштовно вакцинуватися. Відповідно, жодних обмежень до осіб, які пройшли два етапи вакцинації, або перехворіли на COVID-19, або мають ПЛР-тест, навіть в умовах «червоної» зони карантину державою не застосовуються. Враховуючи викладене, колегія суддів не вважає слушними доводи ОСОБА_1 щодо неможливості прибуття до суду з наведених вище підстав.

Колегія суддів також враховує, що правом на проведення апеляційного розгляду в дистанційному судовому провадженні з приміщення іншого суду, як того вимагає ст. 336 КПК України, ОСОБА_1 не скористався.

Детектив НАБУ, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників процесу за умови їх належного повідомлення не є обов`язковою. Враховуючи, що розгляд у даному провадженні двічі відкладався, та особа, яка подала апеляційну скаргу, не була позбавлена можливості прибути в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників за викладених обставин не перешкоджає судовому розгляду, а тому апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.

4.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.06.2021 р. (справа № 991/4203/21) уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Офісу Генерального прокурора зобов`язано внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 № VYH-20210616-04-01 від 16.06.2021 р.

09.07.2021 року ОСОБА_1 направив до НАБУ клопотання № VYH - 20210708-08-02-02 від 08.07.2021 р., на яке не отримав відповідь, що стало підставою для звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність детектива.

Водночас, слідчий суддя встановив, що у його провадженні перебувала скарга ОСОБА_1 № VYH-20210718-02-02 від 18.07.2021 р., у якій останній зазначав про ідентичні обставини стверджуваної бездіяльності, зокрема, про невручення йому пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого та витягу із ЄРДР у кримінальному провадженні, внесеному за його заявою № VYH-20210616-04-01 від 16.06.2021 р. на підставі ухвали слідчого судді від 23.06.2021 р. У зазначеній скарзі ОСОБА_1 також стверджує про нерозгляд його клопотання № VYH-20210708-08-02-02 від 08.07.2021 р. щодо вчинення низки аналогічних процесуальних дій, яке надійшло до НАБУ 09.07.2021 року. За висновком слідчого судді, зазначені скарги є аналогічними за суб`єктом та предметом звернення, а також прохальною частиною.

Слідчий суддя зазначив, що 20.07.2021 року ним відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 в частині невручення витягу з ЄРДР, в частині нерозгляду клопотання № VYH-20210708-08-02-02 від 08.07.2021 р. скаргу повернуто, а в іншій частині прохань, зазначених у скарзі - відмовлено у відкритті провадження. Строк на оскарження ухвали в частині відмови у відкритті провадження та повернення скарги сплинув 28.07.2021 року (з урахуванням того, що у скаржника було п`ять днів на подання апеляційної скарги з моменту отримання копії ухвали, яку доставлено ОСОБА_1 23.07.2021 року об 11:39:34).

Крім того, слідчий суддя звернув увагу на те, що 26.07.2021 року він розглянув скаргу ОСОБА_1 № VYH-20210718-02-02 від 18.07.2021 р. та задовольнив її частково, зокрема, зобов`язав уповноважену особу НАБУ вручити ОСОБА_1 витяг з ЄРДР за результатом розгляду заяви останнього № VYH-20210616-04-01 від 16.06.2021 р., з урахуванням вимог ст. 214 КПК України. Ця ухвала не підлягала оскарженню, а тому набрала законної сили з моменту її оголошення.

Зазначені обставини, на переконання слідчого судді, вказують на те, що: 1) скаржник повторно подав аналогічну скаргу, змінивши формулювання на початку скарги, проте залишивши повністю ідентичною її суть; 2) він повторно подав скаргу до Вищого антикорупційного суду з тих самих підстав, хоча з 20.07.2021 року вже було відкрито провадження за його скаргою; 3) скаржник мав право на оскарження ухвали в частині відмови у відкритті провадження за його скаргою, яким він не скористався; 4) за ідентичною цій скарзі було постановлено судове рішення, яке набрало законної сили з моменту його оголошення, а отже, є остаточним та не підлягає оскарженню.

За твердженням слідчого судді, повторний розгляд такої ж скарги міг би бути виправданим лише у випадку, якщо, користаючись можливістю, наданою у силу принципу диспозитивності стороні кримінального провадження бути вільною у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, ця сторона, не отримавши позитивного рішення для себе, маючи право знову звернутися зі скаргою чи клопотанням, надала інші докази на підтвердження своєї позиції та побудувала іншу структуру доводів. Втім, у даному випадку можна стверджувати не лише про абсолютну ідентичність скарг, але й про остаточність прийняття рішення за ними, що свідчить про зловживання ОСОБА_1 своїм правом на звернення зі скаргою. Хоча КПК України й не передбачає загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, проте, така заборона є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що відсутні підстави для подальшого розгляду скарги ОСОБА_1 по суті із зазначених вище підстав, а тому відмовив у відкритті провадження за скаргою останнього.

5.Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, серед яких зокрема законодавцем визначені принцип верховенства права та принцип законності.

В силу вимог ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 1, 6 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України (ч. ч. 1, 2 ст. 21 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що 09.07.2021 року ОСОБА_1 в порядку ст. 220 КПК України направив до НАБУ клопотання № VYH-20210708-08-02-02 від 08.07.2021 р. Не отримавши відповідь, 23.07.2021 року він звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність детектива.

При цьому, у провадженні слідчого судді вже перебувала аналогічна скарга ОСОБА_1 № VYH-20210718-02-02 від 18.07.2021 р., у якій останній зазначав про ідентичні обставини стверджуваної бездіяльності, зокрема, про невручення йому пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого та витягу із ЄРДР у кримінальному провадженні, внесеному за його заявою № VYH-20210616-04-01 від 16.06.2021 р. на підставі ухвали слідчого судді.

Надавши оцінку вказаним обставинам, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя звернув увагу на те, що 26.07.2021 року скаргу ОСОБА_1 № VYH-20210718-02-02 від 18.07.2021 р. ним вже розглянуто, частково її задоволено та зобов`язано уповноважену особу НАБУ вручити ОСОБА_1 витяг з ЄРДР. Оскільки вищезазначена ухвала не підлягала оскарженню та набрала законної сили з моменту її оголошення, підстави для повторного розгляду того ж питання по суті у слідчого судді відсутні, тому у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 було відмовлено. При цьому, слідчим суддею констатовано зловживання заявником своїм правом на звернення до слідчого судді зі скаргою, а також порушення такими діями заявника принципу правової визначеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає, що, виходячи з предмету розгляду у цій справі, слідчим суддею вже постановлено рішення, що набуло статусу остаточного, в якому надано оцінку правовідносинам, які виникли у зв`язку з оскарженням бездіяльності детектива НАБУ, що полягала у нерозгляді клопотання ОСОБА_1 за № VYH-20210708-08-02-02 від 08.07.2021 р.

Кримінальний процесуальний кодекс України, на відміну від інших процесуальних кодексів, не закріплює серед засад кримінального провадження неприпустимість зловживання процесуальними правами та не встановлює критеріїв, за наявності яких поведінка учасника кримінального провадження може бути визнана зловживанням. Разом з тим, виходячи із загальних засад, зловживання можна визначити як дію або бездіяльність при реалізації учасником кримінального провадження своїх процесуальних прав без мети досягнення правомірного результату і всупереч змісту та призначенню цих прав, спрямовані на перешкоджання виконання завдань кримінального провадження. Заборона зловживання процесуальними правами не потребує закріплення у нормах КПК України, оскільки вона є загальноправовим (конституційним) принципом і поширюється на всі галузі права.

На переконання колегії суддів, повторне подання ОСОБА_1 до слідчого судді декількох аналогічних за змістом скарг містить ознаки зловживання, спрямованого не на захист порушеного права, а на створення підстав для постановлення різних судових рішень в однакових правовідносинах, що очевидно перешкоджає нормальному руху кримінального провадження. Таке зловживання процесуальним правом, без сумніву, не відповідає і принципу верховенства права.

Так, принцип верховенства права у кримінальному провадженні, як і кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України). Виходячи з практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення у справі Brumarescu v. Romania від 28.10.1999 р., заява № 28342/95).

Колегія суддів вважає слушними висновки слідчого судді про те, що оскільки ним вже розглянуто по суті аналогічну скаргу ОСОБА_1 - зокрема, 26.07.2021 року зобов`язано уповноважену особу НАБУ вручити ОСОБА_1 витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 16.06.2021 р., то кримінально-правовий спір щодо бездіяльності детектива НАБУ щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 вже вирішений, предмет судового розгляду відсутній, а створення штучних судових спорів шляхом подання однакових скарг дійсно свідчить про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами.

І хоча положення КПК України не містять визначення поняття «зловживання процесуальним правом», Верховний Суд у своїх рішеннях сформував відповідну правову позицію. Зокрема, зазначив, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала ККС ВС від 30.05.2018 р. у справі № 676/7346/15-к). Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ККС ВС від 09.04.2019 р. у справі № 306/1602/16-к). При цьому Верховний Суд неодноразово констатував зловживання учасниками кримінального провадження процесуальними правами, зокрема, на участь в апеляційному розгляді, на отримання судових рішень, на залучення перекладача (постанови ККС ВС від 24.09.2019 р. у справі № 755/10138/16-к та від 19.02.2019 р. у справі № 236/1798/16-к, ухвала ККС ВС від 30.05.2018 р. у справі № 676/7346/15-к).

Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України та завдання кримінального провадження, у разі наявності судового рішення про зобов`язання детектива НАБУ вручити особі витяг з ЄРДР за результатом розгляду її клопотання, наступні скарги цієї особи з приводу бездіяльності такого уповноваженого суб`єкта за аналогічними клопотаннями щодо тих самих вимог не можуть бути предметом повторного судового розгляду. Натомість, багаторазове подання до слідчого судді скарг особою, права якої вже захищені судом, свідчить про очевидне зловживання заявником своїми процесуальними правами.

6. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а доводи апеляційної скарги про незаконність, невмотивованість та необґрунтованість оскаржуваної ухвали свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.08.2021 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин