Документ № 101097282

Справа № 991/7608/21

Провадження 1-кс/991/7715/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

16 листопада 2021 року Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Галабала М.В., за участю секретаря судових засідань Яроша О.М., представника Кучерука В.В., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Кучерука Володимира Володимировича про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015110000000356 від 26 листопада 2015 року та

ВСТАНОВИВ:

1.До Вищого антикорупційного суду 11 листопада 2021 року надійшло клопотання адвоката Кучерука Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015110000000356 від 26 листопада 2015 року (далі - Кримінальне провадження).

1.1.Клопотання обґрунтовано тим, що арешти нерухомого майна накладені ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 та ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 необґрунтовано, а у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба. Представник власника майна акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем своїх земельних ділянок, не має жодного відношення до кримінального провадження, яке триває понад 5 років, а також на тому, що продовження арешту майна є надмірним тягарем для неї. Просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 та ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 в частині, що стосується майна ОСОБА_1 .

2.Учасники судового розгляду клопотання про скасування арешту майна висловили такі позиції.

2.1.Представник власника майна - адвокат Кучерук В.В. - клопотання підтримав, просив його задовольнити. Пояснив, що обставини, які викладені в його клопотанні, у порівнянні з попереднім заявленим клопотанням про скасування арешту майна, майже не змінилися. Додатково наводить ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2021 року у справі № 761/22529/21, якою було частково скасовано зазначені арешти в інтересах власника інших земельних ділянок. Звертає увагу на те, що детектив не з`явився на судовий розгляд клопотання про скасування арешту майна, а з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень не встановлено, що останній звертався із клопотаннями про повторний арешт майна, який було скасовано вищезгаданою ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва. Із цього він робить висновок про те, що зацікавленість органу досудового розслідування у подальшому збереженні цього заходу забезпечення кримінального провадження відсутня.

2.2.Уповноважена особа НАБ України на судовий розгляд клопотання адвоката про скасування арешту майна не з`явилася, незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце судового розгляду. Це не перешкоджає слідчому судді здійснювати розгляд такого клопотання в силу положень ч. 2 ст. 174 КПК України.

3.Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов до таких висновків.

3.1.Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області Курача А.М. та накладено арешт із забороною відчуження та проведення будівельних робіт на земельні ділянки, що належать на праві власності, зокрема, ОСОБА_1 , а саме: площею 1,4998 га, з кадастровим номером: 3221455300:04:008:0007 за адресою: Київська область Васильківський район смт. Глеваха; площею 1,5 га, з кадастровим номером: 3221455300:04:008:0008 за адресою: Київська область Васильківський район смт. Глеваха; площею 1,5002 га, з кадастровим номером: 3221455300:04:008:0009 за адресою: Київська область Васильківський район смт. Глеваха; площею 1,4997 га, з кадастровим номером: 3221455300:04:008:0010 за адресою: Київська область Васильківський район смт. Глеваха. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві Клименка А.О. та накладено арешт із забороною відчуження та проведення будь-яких будівельних робіт на ті ж самі земельні ділянки, що належать на праві власності, зокрема, ОСОБА_1 .

3.2.Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 арешт було накладено з мотивів того, що вказані земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Глевахівської сільської ради Васильківського району Київської області, є предметом кримінального правопорушення, а також можуть бути використані для забезпечення можливої конфіскації майна, цивільного позову та мають зберігатися до набрання законної сили судовим рішенням по вказаним речовим доказам у кримінальному провадженні. 05 січня 2017 року перелічені в клопотанні земельні ділянки на підставі ст. 98 КПК України визнані речовими доказами. Проведеною земельно-технічною експертизою встановлено факт накладання земельних ділянок на землі ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (ділянка номер 2 згідно з планом зовнішніх меж землекористування, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 виданого 20 травня 2002 року). 25 га земель, незаконно вилучені на підставі рішень судів, є державною власністю на території Глевахівської селищної ради, а також відносяться до особливо цінних земель - науково-дослідних полів, вилучення яких може бути здійснено лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

3.3.Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 арешт було накладено з мотивів того, що його незастосування може призвести до подальшого відчуження зазначеного майна, в зв`язку з чим, з метою збереження майна, що є предметом злочинних посягань, необхідно задовольнити заявлене клопотання, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження на даній його стадії є доцільним. Судове рішення обґрунтовуються, зокрема, тим, що на підставі листа Національної академії наук України від 12 березня 2010 року № к-31-03со/421 Васильківською районною державною адміністрацією розпорядженням від 16 березня 2010 року № 734 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 25 га (ділянка № 2 згідно з планом зовнішніх меж землекористування, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 виданого 20 травня 2002 року) ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та зарахування до земель запасу на території Глевахівської селищної ради Васильківського району, за межами населеного пункту. Вказане розпорядження видано всупереч вимог статей 141, 142 Земельного кодексу України, так як відсутня заява землекористувача - ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» - щодо припинення права постійного користування частиною його земельної ділянки. Таким чином, згода користувача земельної ділянки щодо вилучення або добровільної відмови від земель, як в одному, так і в іншому випадку, в порушення статей 141, 142, 151 Земельного кодексу України, відсутня. Заява ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» як користувача земельної ділянки щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 25 га до Васильківської районної державної адміністрації як органу наділеного правами власника земельної ділянки не подавалась.

3.4.Законність та обґрунтованість ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 в частині застосування арешту на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перевірялася судом апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 11-сс/824/1526/2019 було скасовано вищезгадану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_3 площею 4,664 га, з кадастровим номером: 3221455300:03:008:0028 за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха та ОСОБА_2 площею 5,0203 га, з кадастровим номером: 3221455300:03:008:0026, за адресою: Київська область, Васильківський район смт. Глеваха. Постановляючи цю ухвалу колегія суддів виходила з того, що слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а саме того, що службові особи Васильківської районної державної адміністрації Київської області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин та генетики НАН України» в порушення норм діючого законодавства безпідставно передали у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельні ділянки. Як і не доведено, що такі ділянки були об`єктом кримінально протиправних дій, отримані фізичними та юридичними особами внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Слідчим не було доведено необхідність накладення арешту на майно, фактично не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання майна, що було арештовано. Слідчий та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення статей 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для їх власників та позбавлення можливості виконання останніми своїх договірних зобов`язань з ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» та ТОВ «ЕТС-КИЇВ». Виходячи із цього колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки слідчим не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

3.5.Ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 в апеляційному порядку не переглядалася.

3.6.Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість (необґрунтованість) накладеного арешту та наявність (відсутність) підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. Під час судового розгляду клопотання представник власника майна - адвокат Кучерук В.В. - вказав як на необґрунтованість накладеного арешту, так і на втрату потреби арешту майна, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею у цьому провадженні.

3.7.Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні про його арешт, метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про його арешт; розумністю і співмірністю арешту.

3.8.Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

3.9.Слідчий суддя констатує, що заявник клопотання про скасування арешту майна не надав доказів, які б дозволили слідчому судді оцінити обґрунтованість його накладення. До них можна віднести: клопотання слідчого, яким було ініційовано застосування відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, додатки до цих клопотань, якими слідчий обґрунтовував наявність відповідних підстав. Посилання на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 11-сс/824/1526/2019, якою було скасовано вищезгадану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не свідчить про необхідність прийняття рішення про скасування накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 арешту, адже преюдиціальне значення для суду мають лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 90 КПК України). Окрім того, скаржником не надано копії постанови слідчого про визнання земельних ділянок речовими доказами у кримінальному провадженні; оцінка постанови слідчого й була покладена в основу вищезазначеної ухвали Київського апеляційного суду.

3.10.Оцінюючи наявність потреби у збереженні арешту майна слідчий суддя зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

3.11.Відповідно до частини першої зазначеної статті речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

3.12.Нормативно визначеними властивостями доказів є їх належність, допустимість та достовірність. Доктринально визнаними елементами кримінального процесуального доказування, що являють собою єдиний нерозривний процес є 1) отримання доказів (активна цілеспрямована пізнавально-практична й розумова діяльність суб`єктів доказування, яка складається з окремих взаємозалежних та взаємовпливових елементів - пошуку, виявлення (встановлення), а при необхідності, вилучення фактичних даних та їх джерел та перевірки, оцінки фактичних даних і їх джерел, їх процесуального оформлення (закріплення) й власне надання фактичним даним та їх джерелам уповноваженими суб`єктами кримінального процесу значення певного доказу у кримінальному провадженні); 2) використання доказів (практична процесуальна та розумова діяльність, що полягає в оперуванні доказами, у встановленні на їх підставі обставин, що мають значення для кримінального провадження, в обґрунтуванні доказами своєї правової позиції сторонами кримінального провадження, в обґрунтуванні відповідних процесуальних рішень уповноваженими суб`єктами, у тому числі й для перевірки вже отриманих доказів та для отримання нових доказів тощо).

3.13.В ухвалах слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 та Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 розкривається механізм ймовірного кримінально-протиправного вибуття земельних ділянок з державної власності та їх надання приватним особам шляхом імовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191, може бути вчинений у формі: 1) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; 2) розтрати такого майна зазначеною особою (ч. 1 ст. 191); 3) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191). Під розтратою розуміють незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб. Таким чином, необхідним елементом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України є майно, тобто речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру. Це дозволяє прийти до переконання, що земельні ділянки, щодо яких вирішується питання про скасування арешту майна, можуть володіти ознаками предмета, що був об`єктом кримінально протиправних дій.

3.14.Земельна ділянка є специфічним об`єктом цивільних прав. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. (ч. 4 ст. 373 ЦК України). При цьому, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 ЗК України). До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

3.15.Таким чином, предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій володіють доказовим значенням в силу свого існування та імовірного вчинення щодо них певних дій. Земельна ділянка як об`єкт цивільних прав ідентифікується, зокрема, через кадастровий номер, а також включення певної інформації до Державного земельного кадастру. Відтак імовірне відчуження земельних ділянок або їх перетворення (які можуть бути здійснені ОСОБА_1 після скасування арешту) вплинуть на можливість подальшого використання їх як доказу, оскільки після такого перетворення, пошук та встановлення відомостей про земельні ділянки, які були утворені для їх відчуження фізичним особам, буде істотно утруднений.

3.16.Слідчий суддя також звертає увагу, що за п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України ухвала про задоволення клопотання про арешт майна повинна містити, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. В ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 зазначено про заборону відчуження та проведення будівельних робіт. В ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 також зазначено про заборону відчуження та проведення будівельних робіт на арештованих земельних ділянках. В той же час, цільовим призначенням земельних ділянок, щодо яких вирішується питання про скасування арешту майна, є ведення особистого селянського господарства. Одним із обов`язків власників земельних ділянок є забезпечення їх використання за цільовим призначенням. Таким чином, аргумент представника власника майна щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що перешкоджає можливості повноцінного здійснення повноважень власника є непереконливим, адже судом накладено заборону на проведення будівельних робіт, однак заборони ведення особистого селянського господарства вищевказані ухвали не містять.

3.17.Що стосується доводів клопотання про відсутність у ОСОБА_1 статусу підозрюваної в рамках Кримінального провадження, що на думку представника виключає можливість для накладення арешту на майно, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

3.18.Доводи представника власника майна про те, що моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено відсутність судових рішень щодо накладення арешту майна у Кримінальному провадженні, що свідчить про незацікавленість органу досудового розслідування у збереженні такого арешту, не є переконливими. Адже рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення (частини 1, 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Таким чином, у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень можуть перебувати не всі судові рішення, що прийняті в Кримінальному провадженні.

3.19.Щодо доводів про тривалість кримінального провадження, то слідчий суддя погоджується із тим, що досудове розслідування здійснюється з 26 листопада 2015 року. В той же час, арешти на нерухоме майно, яке є у власності ОСОБА_1 були накладені ухвалами слідчих суддів 04 лютого 2019 року та 11 червня 2019 року. Враховуючи складність кримінального провадження, яка визначається виходячи із кількості імовірних фігурантів, характеру кримінальних правопорушень (які пов`язані із використанням службових повноважень), досудове розслідування яких здійснюється, слідчий суддя вважає, що строк застосування заходу забезпечення кримінального провадження, станом на час постановлення цієї ухвали, не є надмірним (для цілей скасування арешту майна).

3.20.Хоча з плином часу та ходом досудового розслідування арешт майна може втрачати свою актуальність, спеціальні положення про збереження речових доказів та вирішення питання про них одночасно з постановленням судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, базується на засаді безпосередності дослідження показань, речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

3.21.Зважаючи на те, що арештоване майно має статус речових доказів у цьому кримінальному провадженні та наявна подальша необхідність його арешту в цілях кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування арешту майна, про яке йдеться в клопотанні.

4.За таких обставин в задоволенні клопотання слід відмовити внаслідок відсутності умов, визначених статтею 174 КПК для скасування арешту майна, про які зазначає представник.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 100, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання адвоката Кучерука Володимира Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015110000000356 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя М. ГАЛАБАЛА