- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
- Суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С., Чорна В.В.
- Секретар : Возна К.М.
Справа №991/7425/21
Провадження №11-сс/991/699/21
Слідчий суддя: Михайленко В.В.
Доповідач: Павлишин О.Ф.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді Павлишина О.Ф.,
суддів: Никифорова А.С., Чорної В.В.,
секретар судового засідання Возна К.М.,
за участю:
захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Алексик Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Алексик Таміли Іванівни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 листопада 2021 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.11.2021 відмовлено у відкритті провадження за скаргою Алексик Т.І. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017.
На вказану ухвалу Алексик Т.І. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що висновки слідчого судді, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, слідчим суддею істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.
Щодо невідповідності висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження посилається на такі обставини.
Примітка до п.10 ч.1 ст.284 КПК України не містить як імперативної вимоги щодо її застосування до кримінальних проваджень, днем початку досудового розслідування в яких є день після набрання чинності змінами, внесеними до цієї норми, так і вказівки на те, що п.10 ч.1 ст.284 КПК України повинен застосуватись лише до проваджень, щодо яких відомості про перше кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.
Відповідно до картки про рух кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 відомості про кримінальні правопорушення у цьому провадженні внесені до і після набрання чинності змінами, внесеними Законом №2147-VIII від 03.10.2017, тобто до і після 15.03.2018. Так, 13.04.2018 внесені відомості про кримінальні правопорушення у зв`язку із приєднанням провадження №4201800000000871 до кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017. Потім відомості про кримінальні правопорушення у зв`язку із приєднанням кримінальних проваджень у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2021 вносилися ще 5 разів. Згідно з витягом із ЄРДР від 02.09.2021 по кримінальному провадженню №42017000000001981 від 21.06.2017 було внесено відомості про кримінальні правопорушення за ознаками ч.3 ст.369, ч.2 ст.364, ч.1 ст.209КК України, 25.03.2021 - ч.4 ст.368 КК України. Відтак, оскільки відомості про кримінальні правопорушення у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 були внесені як до, так і після набрання чинності змінами до п.10 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження №42017000000001981 від 21.06.2021 підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування 26.01.2019 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону посилається на такі обставини.
Відомості про вчинення кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 були внесені як до, так і після набрання чинності змінами, які в свою чергу не передбачають, що такі відомості повинні бути внесені вперше та не зазначають, що вони поширюють свою дію лише на провадження, досудове розслідування в яких розпочато після набрання чинності цими змінами. Тому слідчий суддя дійшов помилкового висновку, що п.10 ч.1 ст.284 КПК України не може бути застосований до кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017, оскільки днем початку досудового розслідування в ньому є 21.06.2017, що передує 16.03.2018, коли зміни до цієї норми набрали чинності, та порушив вимоги ст.5, п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Відповідно до картки про рух кримінального провадження №42017000000001981 воно було зареєстроване 21.06.2017; 21.03.2018 строк досудового розслідування продовжено від 3 до 6 місяців; 17.07.2018 - від 6 до 12 місяців, тобто до 26.01.2019. Строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не зупинявся і не переривався. Тому такий строк закінчився 26.01.2019. Згідно з п.3 ч.2 ст.219 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 вже не могло бути продовжене понад 12 місяців, тому це провадження підлягало закриттю. Проте слідчий суддя не вжив жодних заходів щодо цього, чим порушив вимоги п.18 ч.1 ст.3 КПК України.
Висновок слідчою судді про те, що ст.ст.283, 284 КПК України не визначають для прокурора конкретного строку, впродовж якого він зобов`язаний прийняти рішення про закриття кримінального провадження, помилковий. Зі ст.113, ч.2 ст.36 КПК України вбачається, що за межами строку досудового розслідування прокурор не наділений повноваженнями процесуального керівництва. Відтак, дії, передбачені ст.283 КПК України, він зобов`язаний здійснити у межах строку досудового розслідування. Таким чином, прокурор у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 повинен був прийняти рішення про закінчення досудового розслідування до 26.01.2019 включно.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.11.2021 та постановити нову, якою кримінальне провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 закрити у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування 26.01.2019 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_1 та прокурор САП, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули, про поважність причин неприбуття не повідомили.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі зазначених осіб.
Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Алексик Т.І. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та надала пояснення, що аналогічні її доводам.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника Алексик Т.І., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.209, ч.4 ст.368 КК України, та ОСОБА_2 - ч. 3 ст. 369 КК України.
03.11.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Алексик Т.І. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора САП у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017, у якій вона зазначила, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчився ще 26.01.2019, отже воно підлягає негайному закриттю на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, та просила зобов`язати прокурора та/або іншу уповноважену особу САП: закрити кримінальне провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України; внести відомості про закриття кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 до ЄРДР.
Постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Захисник подала скаргу на бездіяльність прокурора, яка не підлягає оскарженню на стадії досудового провадження в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України, оскільки у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 не підлягають застосуванню положення п.10 ч.1 ст.284 КПК України в діючій редакції, тобто у прокурора відсутній обов`язок прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадку, коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України, та для прийняття такого рішення законом не встановлено конкретних строків, які можливо було б обрахувати.
Однак із висновками слідчого судді колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктом 1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Бездіяльність, зазначена у п.1 ч.1 ст.303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Відтак, вказана норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо невиконання процесуальних дій або неприйняття процесуальних рішень, обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Перевіряючи бездіяльність, на яку посилається захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Алексик Т.І., на відповідність вимогам п.1 ч.1 ст.303 КПК України необхідно встановити наявність у прокурора обов`язку закрити кримінальне провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, строку, визначеного КПК України для вчинення зазначених дій, та факту їх невиконання.
Частиною 2 ст.283 КПК України передбачено, що прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Згідно з абзацом 1 п.10 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Відповідно до абзацу 2 п.10 ч.1 ст.284 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Застосовуючи правило висновку ступеню до абзацу 1 п.10 ч.1 ст.284 КПК України, коректно виявляється правова норма, якою закріплено обов`язок прокурора закрити кримінальне провадження, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 цього Кодексу, оскільки, якщо законодавець з застосуванням сполучника «також» поклав обов`язок закрити кримінальне провадження у разі, коли строк досудового розслідування, визначений ст.219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру, такий обов`язок щодо закриття кримінального провадження покладається і в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України.
Таким чином повноваження прокурора щодо закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України не входить до його дискреційних повноважень, так як, у разі настання визначеної КПК України умови, зокрема, такої як закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, після повідомлення особі про підозру, він зобов`язаний прийняти конкретне процесуальне рішення - постанову про закриття кримінального провадження. Тому, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок слідчого судді про те, що у прокурора відсутній обов`язок прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадку, коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України.
Як вбачається зі ст.113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Із вищенаведених норм вбачається, що кримінальний процесуальний закон пов`язує настання у прокурора обов`язку щодо закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України із закінченням строку досудового розслідування. Таким чином, із наступного дня, в якому закінчується строк досудового розслідування, у випадку неприйняття постанови про закриття кримінального провадження, настає бездіяльність, передбачена п.1 ч.1 ст.303 КПК України. Відтак, помилковим є висновок слідчою судді про те, що для прийняття рішення про закриття кримінального провадження законом не встановлено конкретних строків, які можливо було б обрахувати.
Оскільки вирішення питання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України є обов`язком прокурора і кримінальним процесуальним законом встановлено строк для прийняття такого процесуального рішення, висновок слідчого судді про те, що захисник Алексик Т.І. подала скаргу на бездіяльність прокурора, яка не підлягає оскарженню на стадії досудового провадження в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України, є безпідставним.
Крім цього, враховуючи, що доводи скарги захисника по суті питання про закриття кримінального провадження не були предметом розгляду слідчого судді, передчасним є висновок про те, що у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 не підлягають застосуванню положення п.10 ч.1 ст.284 КПК України в діючій редакції.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Із урахуванням того, що колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, які не були предметом розгляду слідчого судді, апеляційну скаргу Алексик Т.І. слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу - скасувати, а матеріали скарги направити до Вищого антикорупційного суду для виконання вимог, визначених ст.ст.304, 306 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Алексик Таміли Іванівни задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 листопада 2021 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою направити матеріали скарги до Вищого антикорупційного суду для виконання вимог, визначених ст.ст. 304, 306 КПК України.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: О.Ф. Павлишин
Судді: А.С. Никифоров
В.В. Чорна