Документ № 101171538

справа № 991/7314/21

провадження №11-сс/991/692/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2021 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

Висновки слідчого судді щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що заява ОСОБА_1 від 22 жовтня 2021 року не містить об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення окремими посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Голосіївського районного управління поліції у місті Києві, прокуратури міста Києва та Державного бюро розслідувань (далі - ДБР), а викладені у скарзі доводи зводяться до незгоди з процесуальним рішенням слідчого ДБР про закриття кримінального провадження, відомості про яке раніше внесенні до ЄРДР за заявою особи.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді Дзюбко П.О. звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою зобов`язати НАБУ внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 22 жовтня 2021 року.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись норми КПК, які на його думку чітко встановлюють обов`язок уповноважених осіб НАБУ щодо внесення відповідних відомостей до ЄРДР за заявою про кримінальне правопорушення (стаття 214 КПК), зазначив, що слідчим суддею постановлено незаконну ухвалу, чим порушено його права, в заяві про злочин чітко вказано об`єктивні дані, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проте слідчий суддя, безпідставно розглянувши скаргу за відсутності нього, представника НАБУ та прокурора, не надав належної оцінки зазначеним у скарзі доводам, відмовивши у її задоволенні.

Позиції учасників судового провадження.

ОСОБА_1 у судовому засідання апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності прокурора.

Мотиви суду.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за його заявою від 22 жовтня 2021 року про притягнення до кримінальної відповідальності окремих посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Голосіївського районного управління поліції у місті Києві, прокуратури міста Києва, ДБР за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК, яка мотивована неналежним здійсненням досудового розслідування і процесуального керівництва у кримінальному провадженні №62019100000000749 за його заявою та прийнятті незаконної, на його думку, постанови про закриття цього провадження.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 01 листопада 2021 року щодо відмови у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, при цьому, оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, враховує наступне.

Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 1 статті 214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК).

Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.

Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК).

Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ані предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року №139). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК.

Згідно з ч.1 ст.2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18), за якою "...положеннями ст.3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин....."

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.

В аспекті викладеного такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 від 17 червня 2020 року, згідно з п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».

Колегія суддів ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому, у розрізі такої думки Великої Палати Верховного Суду, слідчий суддя повинен з`ясувати наведені обставини судом касаційної інстанції, як такі, що підлягають установленню, у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог положень ст.214 КПК, колегія суддів вважає правомірним висновок слідчого судді про те, що доводи ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення фактично зводяться до його незгоди з процесуальним рішенням слідчого про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесенні до ЄРДР за його заявою. Втім прийняття слідчим, у межах своїх повноважень, такого рішення об`єктивно не може розглядатися як вчинення злочину у сфері службової діяльності, зокрема, передбаченого ст. 364 КК, а є підставою для оскарження цієї постанови в порядку, визначеному п.5 ч.1 ст.303 КПК. Оскарження процесуальних рішень посадових осіб органу досудового розслідування у такий непроцесуальний спосіб не допускається та за певних обставин може бути кваліфіковано як вчинення незаконного впливу на слідчого, прокурора та втручання у їх процесуальну діяльність. З даним висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Тому слідчим суддею правильно встановлено, що доводів скаржника недостатньо для того, щоб розпочати кримінальне переслідування стосовно окремих посадових осіб, зазначених у його заяві, адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, і не може слугувати механізмом для безпідставного переслідування посадових осіб у разі незгоди з їх рішеннями або суб`єктивними припущеннями про їх злочинні дії.

Відтак, наявні в матеріалах скарги ОСОБА_1 відомості про вчинене кримінальне правопорушення не підлягають внесенню до ЄРДР уповноваженими особами НАБУ, оскільки зазначені у матеріалах скарги обставини не свідчать про вчинення будь-якого кримінального правопорушення, і що описані в скарзі факти потребують перевірки засобами кримінального процесу, тому прийняте слідчим суддею рішення є правильним по суті.

Щодо розгляду скарги та постановлення ухвали слідчим суддею за відсутності особи, яка її подала, уповноваженої особи НАБУ та прокурора, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.306 КПК розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Так, слушними є посилання особи на розгляд скарги за його відсутності, однак у даному випадку, на переконання колегії суддів, розгляд слідчим суддею скарги обумовлений необхідністю своєчасного її розгляду з урахуванням вимог ч.2 ст.306 КПК. Разом з цим, як вбачається з матеріалів судового провадження, в розписці від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 зазначає про свою обізнаність про призначення судового розгляду скарги на 01 листопада 2021 року о 12 год. 00 хв., у зв`язку з чим посилання особи про неповідомлення про час і дату судового засідання спростовуються матеріалами судового провадження, а саме повідомлення ОСОБА_1 про виклик відповідає приписам ч.8 ст.135 КПК.

Колегія суддів вважає недотримання слідчим суддею положень вимог кримінального процесуального закону щодо обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, однак, враховуючи обставини справи, приходить до висновку, що в даному випадку відступ від зазначеного положення здійснено саме з метою дотримання вимог ч.2 ст.306 КПК, та не є істотним порушенням КПК, оскільки не впливає на правильність та обґрунтованість судового рішення. До того ж вказаний недолік усунуто під час апеляційного перегляду шляхом участі особи в судовому засіданні та з`ясування під час останнього обставин, на які вона посилається у заяві та скарзі.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи ОСОБА_1 , які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги процесуального законодавства, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2021 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.