Документ № 101195680

Справа № 991/6057/21

Провадження №11-сс/991/618/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

представника третьої особи,

щодо майна якої

вирішується питання про арешт Мадорського Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Мадорського Юрія Володимировича в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України Пачевського Володимира Віталійовича про арешт квартири підозрюваної ОСОБА_3 в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В. та накладено арешт з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на нерухоме майно ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 398805780000) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном.

Не погоджуючись з вказаним рішенням адвокат Мадорський Ю.В. звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива. Крім того, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді, оскільки вважає, що останній пропущений ним з поважних причин.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою у зв`язку з чим підлягає скасуванню з підстав неповноти судового розгляду. Так, на переконання представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, слідчим суддею в ході розгляду клопотання детектива не надано оцінки факту перебування майна, на яке детектив просив накласти арешт, у спільній сумісній власності подружжя. На підтвердження зазначеного він вказує, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , ОСОБА_3 з 21 травня 1980 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Водночас, відповідно до договору купівлі-продажу від 15 червня 2016 року, квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер - 398805780000) придбана ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі. Відтак, з огляду на положення ст. 70 СК України, Ѕ ча­стина зазначеної квартири, на час постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали, належала ОСОБА_2 . А тому, слідчим суддею необґрунтованою накладено арешт на Ѕ квартири ОСОБА_2 , оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження безпідставно порушує право останнього на вільне володіння, користування та розпорядження майном.

Крім того, 11 листопада 2021 року до суду надійшло заперечення прокурора на апеляційну скаргу адвоката Мадорського Ю.В., у якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а розгляд справи здійснювати у відсутність прокурора.

В судове засідання з`явився представник третьої особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт Мадорський Ю.В . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника третьої особи, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України).

Згідно матеріалів провадження, оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду постановлено 07 вересня 2021 року (повний текст проголошено 13 вересня 2021 року) без виклику ОСОБА_2 та його представника Мадорського Ю.В., а з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду адвокат Мадорський Ю.В. звернувся 05 жовтня 2021 року та просить суд, серед іншого, поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. Адвокат зазначає, що копія оскаржуваної ухвали була ним отримана у відповідь на адвокатський запит лише 30 вересня 2021 року. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання ОСОБА_2 чи його представником копії зазначеного рішення раніше.

Згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 листопада 2019 року у справі № 760/12179/16-к, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Таким чином, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді від 07 вересня 2021 року постановлена без виклику ОСОБА_2 та його представника, а у матеріалах провадження відсутні будь-які докази отримання ними копії вказаного судового рішення до 30 вересня 2021 року колегія суддів доходить висновку, що адвокатом не пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення адвокату Мадорському Ю.В. строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 07 вересня 2021 року, оскільки апеляційна скарга подана ним в межах строку апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року за підозрою, в тому числі, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Вказане кримінальне провадження було об`єднано із кримінальним провадженням № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року.

В межах даного кримінального провадження, 24 травня 2021 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України КК України, а саме: у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (том 1, а.с. 8-44).

02 липня 2021 року стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Ознайомлення з відповідними матеріалами наразі триває.

В подальшому, 03 серпня 2021 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Броневицьким С.С. складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі Національного банку України до підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року, в тому числі до ОСОБА_3 . Згідно вказаної позовної заяви, прокурор просить стягнути солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_3 , на користь держави в особі Національного банку України заподіяну шкоду в розмірі 1 366 395 734 грн. (том 2, а.с. 63-88).

06 вересня 2021 року старший детектив Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевський Володимир Віталійович звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт квартири ОСОБА_3 в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року.

Як вбачається з клопотання детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що 10.10.2014 виконувачем обов`язки Голови Національного банку підписано постанову №656/БТ про надання стабілізаційного кредиту ПАТ «ВіЕйБі Банк» під заставу об`єктів нерухомості. Однак, Національним банком під час прийняття даного рішення допущені суттєві порушення норм законодавства, що регулюють порядок та підстави надання стабілізаційних кредитів банкам України. Кінцевим бенефіціарним власником банку ПАТ «ВіЕйБі Банк» на той час був ОСОБА_4 .

В порушення пункту 3.1. Положення про надання НБУ стабілізаційних кредитів банкам України (затверджене Постановою Правління НБУ №327 від 13.07.2010), в якому міститься вичерпний перелік документів, які Банк має подати до НБУ для отримання стабілізаційного кредиту, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на момент прийняття Постанови «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності» №656/БТ від 10.10.2014 не надав до Національного банку України: програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо та програму капіталізації банку, затверджену його спостережною (наглядовою) радою.

13.10.2014 службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено з Національним банком кредитний договір № 43 від 13.10.2014 про надання стабілізаційного кредиту на загальну суму 1 200 000 000 грн. Забезпеченням по отриманому стабілізаційному кредиту було:

1. Приміщення цеху по виробництву лікеро-горілчаної продукції, розташованому за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Промислова 29, що належить майновому поручителю ТОВ «Станіславська торгова компанія». Згідно звіту про незалежну оцінку майна проведеного ТОВ «Бізнес центр «Експертиза» приміщення оцінено у 1 250 000 000 грн.

2. Нежитлова будівля літ. «А-2» площею 574,7 кв. м., за адресою м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 106, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 23 000 000 грн.

3. Нежитлова будівля літ. «А-1» площею 802,2 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 86, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 32 000 000 грн.

4. Нежитлова будівля літ. «2Б-6» площею 6180,9 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 545 000 000 грн.

5. Майнова порука власника істотної участі банку ОСОБА_4 .

В ході досудового розслідування встановлено, що звіти про незалежні оцінки майна, виконані від імені ТОВ «Бізнес центр «Експертиза», виготовлені шляхом підроблення, а проведеними будівельно-оціночними експертизами встановлено, що загальна вартість переданого для Нацбанку в заставу майна ПАТ «ВіЕйБі Банк» становить 72 619 895 грн.

Постановою Правління НБУ від 19.03.2015 № 188 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі БАНК", а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63 розпочато його ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку.

У зв`язку з неповерненням ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн., (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), що зменшило суму прибутку Національного банку України та, як наслідок, відповідно до ст. 51 Закону України «Про Національний банк України» на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 , будучи заступником начальника ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою зі першим заступником начальника ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_5 , начальником управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_6 , начальником відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_7 всупереч інтересам НБУ, з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використала своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн., що більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Підставою для звернення до суду з вказаним клопотанням стала необхідність забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також наявність ризику того, що таке майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою приховування, що унеможливить відшкодування збитків у майбутньому. На думку детектива, накладення арешту на майно ОСОБА_3 необхідне з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України). А тому, просив суд задовольнити клопотання та накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 398805780000) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном. Розгляд даного клопотання просив здійснювати у закритому судовому засіданні та без виклику ОСОБА_3 , а також її захисників.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року зазначене клопотання детектива було задоволено. Згідно ухвали суду слідчий суддя дійшла висновку, що зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами підтверджується наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. На її думку, надані детективом та досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді достатні підстави для висновку, що заявлена детективом мета - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Слідчий суддя вважає, що наявність у матеріалах провадження цивільного позову про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_3 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн., враховуючи, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі Національного банку України завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (із яких 1 196 788 730 грн. заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). При вирішенні питання про накладення арешту на майно підозрюваної слідчим суддею враховано розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. На підставі вищенаведеного слідчий суддя дійшла висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання детектива шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 .

Розгляд клопотання детектива, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, здійснювався слідчим суддею без повідомлення підозрюваної ОСОБА_3 та її захисників з метою забезпечення збереження майна, стосовно якого ставиться питання про арешт, оскільки в іншому випадку існує ризик його відчуження підозрюваною третім особам.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_3 , необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена потребою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклала арешт на квартиру ОСОБА_3 , з тих підстав, що заявлена детективом мета - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. В ході розгляду клопотання детектива слідчий суддя з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірила співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива, дослідивши матеріали провадження, дійшла мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не вирішуючи при цьому питання про доведеність винуватості та остаточність кваліфікації її дій.

Разом з тим, на думку слідчого судді, наявність у матеріалах провадження цивільного позову про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_3 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн., враховуючи, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі Національного банку України завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (із яких 1 196 788 730 грн. заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

При цьому слідчим суддею також встановлено, що власником квартири, на яку детектив просив накласти арешт, є ОСОБА_3 , а її приблизна вартість становить 5 724 958 грн, що в свою чергу не перевищує розмір цивільного позову (1 366 395 734 грн.) та суми завданої державі шкоди (1 196 788 730 грн.).

Вказані обставини колегією суддів не перевіряються, оскільки вони ніким не оспорюються, а відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів, додані детективом до клопотання про арешт майна матеріали на момент розгляду слідчим суддею відповідного клопотання свідчили про наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) для запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування. Стороною обвинувачення в ході розгляду клопотання було доведено необхідність накладення арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Разом з тим, оцінюючи доводи адвоката щодо неврахування слідчим суддею, що квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається з доданої адвокатом Мадорським Ю.В. до апеляційної скарги копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , ОСОБА_3 з 21 травня 1980 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Водночас, відповідно до договору купівлі-продажу від 15 червня 2016 року, квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер - 398805780000) придбана ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 .

Таким чином, наявні підстави віднесення квартири, на яку детектив просив накласти арешт, до спільної сумісною власності подружжя. Відтак, задовольняючи клопотання детектива та накладаючи арешт на усю квартиру слідчий суддя не врахувала наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для ОСОБА_2 .

У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України, цивільний позов має право пред`явити особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або матеріальної шкоди, до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Водночас, чоловік ОСОБА_3 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні та не несе цивільної відповідальності за завдану нею шкоду.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що у даному провадженні арешту підлягала не уся квартира, яка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а лише Ѕ частина зазначеного майна, що є власністю підозрюваної ОСОБА_3 . Така позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).

При цьому колегія суддів враховує, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Мадорського Юрія Володимировича задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року про арешт квартири, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на нерухоме майно ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме: на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 398805780000) шляхом заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном.

В задоволенні клопотання детектива в іншій частині відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

В.І. Панкулич