- Головуюча суддя (ВАКС): Задорожна Л.І.
- Суддя (ВАКС): Шкодін Я.В., Федоров О.В.
- Секретар : Ярмолюк М.І.
Справа № 760/10894/18
Провадження № 1-кп/4910/6/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
23 листопада 2021 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:
головуючої - судді Задорожної Л.І.,
суддів - Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,
за участю учасників кримінального провадження:
секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,
сторін:
з боку обвинувачення: прокурора - Кравця В.В.,
з боку захисту: захисників - Кругляка Р.Є., Грицишена К.П. (в режимі відеоконференції з Донецьким апеляційним судом),
у кримінальному провадженні №52017000000000016 від 04 січня 2017 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Москва Російської Федерації, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Грицишена К.П. про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України,
установив:
12 жовтня 2021 року захисником Грицишеним К.П., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру, закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України. Зазначив, що 30 листопада 2016 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52016000000000001 від 01 листопада 2016 року, а 27 грудня 2016 року - повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру. Також, 01 листопада 2017 року, в межах кримінального провадження № 52016000000000241 від 14 липня 2016 року складено повідомлення про підозру, а 28 лютого 2018 року складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Далі із цих проваджень були виділені матеріали досудового розслідування, які 04 січня 2018 року були об`єднані в одне провадження відносно ОСОБА_1 під № 52017000000000016, та заступником Генерального прокурора Холодницьким Н.І. визначено загальний строк досудового розслідування у об`єднаному провадженні до 09 березня 2018 року. 05 березня 2018 року детективами НАБ України стороні захисту було повідомлено про закінчення досудового розслідування. Таким чином, станом на день повідомлення стороні захисту відомостей про відкриття матеріалів в порядку ст.290 КПК України, у сторони обвинувачення залишалось 4 дня до закінчення строку досудового розслідування. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва стороні захисту встановлено строк для ознайомлення до 13 квітня 2018 року. Таким чином, період з 05 березня 2018 року по 13 квітня 2018 року не включається у загальний строк досудового розслідування відповідно до ч.5 ст.219 КПК України. 14 квітня 2018 року досудове розслідування відновилось та мало бути закінчене 17 квітня 2018 року. Однак, обвинувальний акт був складений детективом та затверджений прокурором лише 20 квітня 2018 року та поданий до суду 24 квітня 2018 року (з аналізу норм процесуального закону вбачається, що обвинувальний акт має бути направлений до суду в межах строку досудового розслідування, оскільки саме з цією подією КПК Українипов`язує закінчення строку досудового розслідування) з чого вбачається, що він був складений, затверджений та направлений до суду вже після закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000016 від 04 січня 2017 року, що свідчить на користь аргументів сторони захисту щодо необхідності закриття зазначеного вище кримінального провадження. Захисник зазначає, що у цьому конкретному випадку підлягає застосуванню п.10 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки виходячи з ієрархії нормативно правових актів, найвищим є КПК України, відтак положення законів, що йому суперечать - не підлягають застосуванню. Застосування цих положень лише до кримінальних проваджень, зареєстрованих у ЄРДР після 15 березня 2018 року, суперечитиме загальним засадам кримінального провадження, а саме принципу законності, та положенням ст.5 щодо дії Кодексу у часі.
В судовому засіданні захисник Кругляк Р.Є. підтримав клопотання захисника Грицишена К.П. про закриття кримінального провадження та надав суду у письмовому вигляді свою правову позицію з цього питання.
Прокурор Кравець В.В. у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження. Пояснив, що положення п.10 ч.1 ст.284 КПК України застосовується до проваджень, внесених до ЄРДР після набуття Законом чинності. Практика Верховного суду, на яку посилається сторона захисту, у даному випадку не є релевантною.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання, додатки до нього та інші матеріали, суд приходить до таких висновків.
Вирішуючи клопотання захисника Грицишена К.П. про закриття кримінального провадження, суд має спершу надати відповідь на питання чи підлягає застосуванню в цьому випадку п.10 ч.1 ст.284 КПК України. І, якщо ця відповідь буде ствердною, наступними питаннями вирішити те, чи має право суд закривати на цій підставі кримінальне провадження, та чи існують умови для закриття цього кримінального провадження.
За змістом пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Пунктом 4 параграфу 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII передбачено, що зміни, згідно з якими частина 1 статті 284 КПК України була доповнена пунктом 10, вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін. При цьому необхідно зауважити, що на цій підставі на відповідному етапі закрити кримінальне провадження обов`язок покладався на слідчого або прокурора.
Закон № 2147-VIII набрав чинності 15 грудня 2017 року, а отже зміни, згідно з якими частина 1 статті 284 КПК України була доповнена пунктом 10, були введені в дію з 16 березня 2018 року.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000016 було розпочато 04 січня 2017 року шляхом виділення матеріалів досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, в окреме провадження на підставі ч.3 ст.280 КПК України з кримінального провадження №52016000000000001 від 11 січня 2016 року.
Обвинувальний акт у цій справі було складено, підписано детективом Слоневським М.М., та затверджено прокурором Кривенко В.В. 20 квітня 2018 року (а.с.1, 76 т.1). До Солом`янського районного суду м. Києва обвинувальний акт надійшов 24 квітня 2018 року (а.с.109 т.1).
Станом на квітень 2018 року, коли складався та направлявся до суду обвинувальний акт, у Кримінальному процесуальному кодексі України вже діяла норма, яка зобов`язувала детектива чи прокурора закрити кримінальне провадження у випадку, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, оскільки така норма була введена, як вже було зазначено вище, в дію з 16 березня 2018 року.
Враховуючи, що усі відомості про злочини у цій справі були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань задовго до 16 березня 2018 року, то підстав для застосування пункту 10 частини 1 статті 284 КПК немає, адже цей пункт має застереження, що положення пункту застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне провадження, внесені в ЄРДР після 16 березня 2018 року.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що визначені пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК України підстави для закриття кримінального провадження у цьому провадженні застосуванню не підлягають, оскільки вказані положення зворотної дії у часі не мають.
Відповідно до частини 1 статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Частиною 1 статті 5 КПК України визначено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Приписами статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
КПК України визначає порядок притягнення до кримінальної відповідальності у встановленим законом випадках, у той час, як КК України встановлює відповідальність особи за вчинення кримінально караного діяння.
Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) у справі № 1-7/99 від 09 лютого 1999 року відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Таким чином, виключення із загального правила зворотної дії законів у часі, передбачене статтею 58 Конституції України, стосується саме матеріального, а не процесуального закону, в той час як положення статті 284 КПК України не встановлюють випадків пом`якшення або скасування відповідальності особи.
Оскільки зміни до статті 284 КПК України були внесені Законом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, та, як встановлено судом, у даному кримінальному провадженні вони застосуванню не підлягають, то суд не вдається до оцінки доводів сторони захисту щодо складання та скерування до суду обвинувального акта поза межами досудового розслідування, оскільки в даному конкретному випадку, на висновки суду про відсутність підстав для закриття кримінального провадження ці обставини не впливають.
Суд при цьому вважає за необхідне нагадати, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи. Положення пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зобов`язують суд обґрунтовувати своє рішення, не можна тлумачити як такі, що вимагають детальної відповіді на кожен аргумент.
Щодо твердження сторони захисту про поширення положення п.10 ч.1 ст.284 КПК України щодо закриття кримінальних проваджень після закінчення строків досудового розслідування на всі без обмеження кримінальні провадження, незалежно від часу їх реєстрації в ЄРДР, суд зазначає таке.
За змістом ч.2 ст.1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою, цього кодексу та інших законів України.
Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК України; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватись закон, який суперечить КПК (ч.3 ст.9 КПК України).
Пунктом 10 було доповнено частину першу статті 284 КПК України Законом № 2147-VIII, який також містив в Розділі 4 Прикінцеві положення (§ 2) та Перехідні положення ( § 3). Саме пунктом 4 параграфу 2 Розділу 4 було встановлено застереження щодо застосування пункту 10 ч.1 ст.284 КПК України до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін. Оскільки, і зміни, які вносились до ч.1 ст.284 КПК, і застереження щодо їх застосування, містяться в тексті одного Закону № 2147-VIII, відсутні підстави для висновку, що цей Закон суперечить КПК України.
Керуючись ст.ст.284, 371, 372, 376 КПК України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Грицишена К.П. про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуюча: Л.І. Задорожна
Судді: О.В. Федоров
Я.В. Шкодін