Документ № 101440295

Справа № 753/11849/19

Провадження 1-кп/991/194/19

У Х В А Л А

Іменем України

24 листопада 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Манохіна О.Є.,

за участі:

прокурора Макара О.І.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Кострюкова В.І., Кострюкова Д.В., Осадчого С.С., Прокопчука О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката Кострюкова В.І. - захисника обвинуваченого Атаманюка О.О. про скасування арешту майна в частині користування у кримінальному провадженні № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Цвіклівці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, проживає на АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 210 КК України,

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Рудня Овручанського району Житомирської області, проживає на АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 210 КК України,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Озерянка Житомирського району Житомирської області, проживає на АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Мікрах Ахтинського району Республіки Дагестан, проживає на АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в ст. Арись Південно-Казахстанської області, Казахстан, проживає на АДРЕСА_5 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Павлівка Чернігівського району Чернігівської області, проживає на АДРЕСА_6 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Чугуївка Чугуївського району Приморського Краю Російської Федерації, проживає на АДРЕСА_7 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає на АДРЕСА_8 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст клопотання та позиції учасників судового провадження

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Кострюкова В.І. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту майна в частині користування. Зі змісту клопотання слідує, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes-benz» ML 350 CDI, 2010 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (далі - автомобіль), який належить на праві власності ОСОБА_1 . Вимоги клопотання про скасування заборони обвинуваченому ОСОБА_1 користуватись автомобілем мотивовані наявністю у нього інвалідності другої групи, ряду хвороб, що обумовлює необхідність використання автомобіля для відвідування медичних закладів, котрі розташовані в різних районах м. Києва та за межами міста. Окрім того, в клопотанні адвокат Кострюков В.І. зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Необхідність використання автомобіля обвинуваченим ОСОБА_1 мотивована також установленням в м. Києві «червоної карантинної зони», через що обвинувачений ОСОБА_1 не має можливості користуватися громадським транспортом.

У судовому засіданні захисник Кострюков В.І. вимоги поданого ним клопотання підтримав, додатково звернув увагу суду, що автомобіль не є речовим доказом у цьому провадженні, а також зазначив, що стан здоров`я ОСОБА_1 та запровадження карантинних обмежень у м. Києві уможливлює пересування обвинуваченого ОСОБА_1 громадським транспортом.

Обвинувачений ОСОБА_1 вимоги клопотання свого захисника підтримав, пояснив суду, що, у випадку надання дозволу на використання автомобіля, він буде належним чином його обслуговувати, а тому експлуатація не призведе до погіршення стану автомобіля. Окрім того, зазначив, що зараз автомобіль знаходиться на стоянці та фактично не вилучений.

Захисник Прокопчук О.М. зауважив, що заборона користуватись власним майном особі, яка не визнана судом винуватою у вчиненні злочину, є надмірним втручанням у її права.

Прокурор Макар О.І. проти задоволення клопотання адвоката Кострюкова В.І. заперечував, звернув увагу суду на те, що до клопотання не додано копію ухвали суду, якою накладено арешт на автомобіль, що, на думку прокурора Макара О.І., свідчить про недоведеність стороною захисту обставин накладення арешту на майно та підстав для його скасування. Копію цієї ухвали долучено прокурором. Арешт на автомобіль накладався з метою забезпечення конфіскації майна як додаткового виду покарання за інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України. Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, то подальша потреба в збереженні арешту залишається. Прокурор також зауважив, що існує ризик приховування автомобіля. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року визначено заборону відчуження, розпорядження та користування автомобілем, а також фактичне вилучення його з володіння. Оскільки автомобіль так і не було вилучено, то це, на думку прокурора, свідчить про недосягнення завдань кримінального провадження, та може бути доказом переховування майна. Щодо погіршення стану здоров`я та інвалідності обвинуваченого ОСОБА_1 , а також складної епідеміологічної ситуації, то зазначені аргументи сторони захисту прокурор не вважає належними доводами наявності підстав для скасування арешту майна, у зв`язку з чим прокурор Макар О.І. просив суд відмовити в задоволенні клопотання адвоката Кострюкова В.І.

2.Оцінка та мотиви суду

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд уважає, що клопотання адвоката Кострюкова В.І. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту майна в частині користування автомобілем не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

При зверненні до суду з клопотанням про скасування арешту майна адвокатом Кострюковим В.І. не було надано доказів на підтвердження накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню

Водночас прокурором Макаром О.І. було долучено до матеріалів провадження копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року у справі № 760/15287/17, відповідно до якої на майно, яке належить ОСОБА_1 та його дружині, накладено арешт. Що стосується автомобіля, то судом встановлено, що зазначеною ухвалою слідчий суддя наклав арешт та заборонив відчуження, розпорядження та/або користування автомобілем, із фактичним вилученням його з володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, кримінальний процесуальний закон виділяє лише дві підстави як для повного, так і для часткового скасування арешту майна - відсутність подальшої потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження або необґрунтованість його накладення.

Кримінальне провадження № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, арешт на автомобіль було накладено з метою забезпечення виконання можливого вироку суду в частині конфіскації, ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що актуальність збереження такого арешту продовжує існувати до набрання законної сили вироком суду у цьому провадженні.

Щодо обґрунтованості накладення арешту, то суд ураховує вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України (в редакції, що діяла на момент накладення арешту), відповідно до яких при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Правовою підставою накладення арешту, як зазначено в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року, є забезпечення виконання можливого вироку суду в частині конфіскації - п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При вирішенні питання про наявність обґрунтованої підозри суд ураховує, що це кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого провадження, завданням якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду, метою якого, відповідно до глави 28 КПК України, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на даному етапі обґрунтованості підозри у розумінні пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Ураховуючи викладене, суд виходить із наявності обґрунтованої підозри.

Розумність та співрозмірність обмеження права власності обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтовується завданням кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура; та завданнями арешту майна, до яких кримінальний процесуальний закон відносить запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Розумність та співрозмірність обмеження права власності обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому числі й у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за яке визначено конфіскацію майна як додаткове покарання. Окрім того, розмір шкоди, спричиненої державі вказаним кримінальним правопорушенням, згідно обвинувального акта становить 16 688 496,31 грн, а тому арешт належного обвинуваченому ОСОБА_1 на праві власності автомобіля є розумним та співрозмірним обмеженням його права власності. Окрім того, потреба в арешті майна, визначена ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року, не відпала та досі залишається актуальною.

Щодо наслідків арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, то вони полягають у тимчасовому втручанні в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, та не суперечать змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка регулює втручання за рішенням суду в право особи на мирне володіння майном, оскільки таке втручання переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.

Суд не враховує доводи сторони захисту в частині необхідності використання арештованого автомобілю для відвідування лікувальних установ та для пересування в інших цілях в умовах карантинних обмежень, а також наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оскільки кримінальний процесуальний закон встановлює вичерпний перелік підстав для повного або частково скасування арешту майна, серед яких відсутні підстави, зазначені стороною захисту.

Керуючись статтями 174, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Кострюкова В.І. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року у справі № 760/15287/17, в частині заборони користування автомобілем марки «Mercedes-benz» ML 350 CDI, 2010 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.