Документ № 101646970

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/639/21

Провадження № 1-кс/991/4063/21

УХВАЛА

23 листопада 2021 року місто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Крикливий В.В., за участі секретаря судового засідання Чумаченко А.О., заявниці ОСОБА_1 , представника заявниці Мірошника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 14.01.2021 про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018,

в с т а н о в и в :

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) про закриття кримінального провадження.

Вимоги скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У зазначеній скарзі ОСОБА_1 прохала про скасування постанови детектива НАБУ від 14.01.2021 про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 з підстав її незаконності (т. 1 а.п. 1). Під час судового розгляду доповнила свої вимоги та додаткового прохала слідчого суддю закрити кримінальне провадження № 42018000000002272 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку із відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (т. 1 а.п. 55).

Свої вимоги мотивує тим, що зазначене кримінальне провадження є продовженням досудового розслідування кримінальної справи, яка була порушена проти неї за правилами Кримінального?процесуального кодексу України в редакції 1960 року (далі - КПК 1960 року) за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК). У цій кримінальній справі їй пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, засуджено вироком суду, а в подальшому суд апеляційної інстанції скасував вирок та направив справу на додаткове розслідування. Після цього кримінальна справа не закривалася, статусу обвинуваченої у вчиненні злочину відносно ОСОБА_1 не припинявся, з внесенням відомостей про інкриміноване раніше їй кримінальне правопорушення до відповідного реєстру досудове розслідування продовжилося за правилами чинного на даний час Кримінального процесуального кодексу України.

За підсумками досудового розслідування слідчим прокуратури Рівненської області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК. Проте, 19.03.2020, тобто майже через дев`ять місяців, згадану постанову було незаконно скасовано неуповноваженою особою - заступником прокурора Рівненської області Павленком Р., який процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні не призначався.

20.03.2020 згадане кримінальне провадження передано за підслідністю детективу НАБУ, яким 14.01.2021 винесено оскаржену постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Проте, на переконання ОСОБА_1 , згадана постанова є незаконною, так як кримінальне провадження підлягає закриття за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Ухвалою слідчого судді від 14.06.2021 за скаргою ОСОБА_1 відкрито провадження у справі. Під час відкриття провадження слідчий суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є суб`єктом оскарження постанови детектива НАБУ від 14.01.2021 про закриття кримінального провадження № 42018000000002272. Окрім того, зазначеною ухвалою визначено, що скарга підсудна слідчому судді Вищого антикорупційного суду, а також, що її подано до суду у межах строку, визначеного ч. 1 ст. 304 КПК (т. 2 а.п. 36).

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник наполягали на задоволенні своїх вимог з підстав, викладених у скарзі.

Детектив НАБУ, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив, направив до суду письмові заперечення, в яких прохав відмовити у задоволенні скарги Свої вимоги обгартовував тим, що ОСОБА_1 не має статусу підозрюваної, тому не є суб`єктом оскарження постанови детектива про закриття кримінального провадження (т. 2 а.п. 42).

Мотиви слідчого судді

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та кримінального провадження № 42018000000002272, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, процесуальна можливість оскарження рішень слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження регламентована пп. 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК, при цьому суб`єктами оскарження відповідного рішення слідчого є заявник, потерпілий, його представник, законний представник, а прокурора - заявник, потерпілий, його представник, законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник.

Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.

Відповідно до ст. 283 КПК особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст. 284 КПК, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли - прокурор. Так, відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК cлідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, а прокурор - щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК, у тому числі пунктом десятим зазначеної частини.

Відповідно до ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду скарги необхідно враховують положення ч. 2 ст. 9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Таким чином, оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття. Недотримання відповідних вимог зумовлює прийняття слідчим суддею рішення про скасування постанови слідчого, прокурора.

За змістом ст. 110 КПК постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

У свою чергу слідчий суддя, на якого КПК покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим, прокурором постанови.

З огляду на викладене та враховуючи, що при прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження слідчим не були дотриманні зазначених положень кримінального процесуального закону, постанова від 14.01.2021 підлягає скасуванню.

Встановленні слідчим суддею обставини справи

Відповідно до матеріалів, приєднаних до скарги, та кримінального провадження № 42018000000002272 встановлено наступне.

17.05.2010 постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України (далі - слідчий ГПУ) стосовно судді Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 49?2962 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК (т. 1 а.с. 1).

18.05.2010 постановою слідчого ГПУ стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжній захід у вигляді підписки про невиїзд, роз`яснено їй право підозрюваної на захист та допитано в якості підозрюваної (т. 4 а.с. 138, 140, 144).

18.05.2010 слідчим ГПУ винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченої за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК, роз`яснено їй права обвинуваченої та права на захист, а також допитано в якості обвинуваченої (т.4 а.с. 155, 160, 161, 163).

19.05.2010 постановами слідчого ГПУ накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, належне обвинуваченій ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 256, 260, 262).

15.09.2010 заступником Генерального прокурора України санкціоновано постанову слідчого ГПУ від 09.09.2010 про відсторонення обвинуваченої ОСОБА_1 від посади судді Житомирського районного суду Житомирської області, на підставі ст. 147 КПК 1960 року (т. 4 а.с. 196).

20.09.2010 обвинуваченій ОСОБА_1 оголошено про закінчення досудового розслідування. 24.09.2010 - ознайомлено з матеріалами кримінальної справи (т. 5 а.с. 1, 7).

28.09.2010 заступником Генерального прокурора України затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК (т.5 а.с. 21).

27.10.2010 матеріали кримінальності справи № 49?2962 разом з обвинувальним висновком надійшли до суду (т. 5 а.с. 61).

15.04.2016 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави по здійсненню правосуддя на 2 роки, конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна та позбавленням 3 кваліфікаційного класу судді (т. 12 а.с. 198).

25.07.2018 ухвалою Вінницького апеляційного суду вирок скасовано у зв`язку з істотним порушенням норм процесуального закону, а кримінальну справу направлено прокурору для проведення додаткового розслідування. Перегляд вироку здійснювався за положеннями КПК 1960 року (т. 15 а.с. 172).

12.09.2018 заступником Генерального прокурора відомості про кримінальне правопорушення, що розслідувалось у кримінальній справі № 49?2962, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) під номером 42018000000002272, у відповідності до п. 12 Перехідних положень чинного КПК та ст. 214 цього Кодексу. Здійснення досудового розслідування доручено слідчим слідчого відділу прокуратури Рівненської області (т. 16 а.с. 2, 17).

27.06.2019 постановою слідчого прокуратури Рівненської області кримінальне провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 щодо одержання неправомірної вигоди суддею Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК (т. 16 а.с. 215).

30.09.2019 у зв`язку із закриттям кримінального провадження № 42018000000002272 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України та Генеральної прокуратури України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішенням, діями та бездіяльністю органу, що здійснює оперативно?розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду (т. 17 а.с. 37, 39).

14.01.2020 Рівненський міський суд Рівненської області ухвалив рішення, яким частково задовольнив цивільний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Генеральної прокуратури України, яким частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнув на її користь 800 000 грн компенсації моральної шкоди, завданої їй незаконними рішенням, діями та бездіяльністю органу, що здійснює оперативно?розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду (т. 17 а.с. 41).

19.03.2020 заступником прокурора Рівненської області постанову про закриття кримінального провадження від 27.06.2019 скасовано у зв`язку із не вжиттям всіх необхідних заходів для збирання доказів, не забезпеченням повного та всебічного досудового розслідування (т. 17 а.с. 13).

20.03.2020 здійснення досудового розслідування доручено детективам Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) (т. 17 а.с. 5).

Як зазначено в оскарженій постанові, протягом квітня ? травня 2020 року детективами НАБУ перед заступником Генерального прокурора - керівником САП Холодницьким Н.І. та процесуальними керівниками двічі ініційовано питання щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2314?ІІІ). Проте заступником Генерального прокурора повідомлення про підозру складено не було (т. 17 а.с. 77). Після цього детективом порушено питання про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 на підставі п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Однак, і цього разу, ініціатива детектива залишена заступником Генерального прокурора без підтримки (т. 17 а.с. 102).

18.05.2020 у даному кримінальному провадженні закінчився визначений ст. 49 КК десятирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності.

14.01.2021 постановою детектива (слідчого) НАБУ кримінальне провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 закрито у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування. Згаданою постановою скасовано обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та постанову про відсторонення її від посади. Також вирішено питання щодо долі речових доказів (т. 18 а.с. 320). Зі змісту оскарженої постанови вбачається, що кримінального провадження закрито на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (в постанові помилково зазначено неіснуючий п. 17 ч. 1 ст. 284 КПК), у зв`язку із закінченням визначеного ст. 219 КПК строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому жодній особі не повідомлено про підозру.

Як вбачається з наведеного, досудове розслідування у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 здійснювалося за правилами КПК в редакції 1960 року та КПК в редакції 2012 року (який набрав чинності 19.11.2012).

Відповідно до п. 12 Перехідних положень КПК розслідування кримінальних справ, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, у разі їх повернення судом прокурору для проведення додаткового розслідування, проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. Водночас, згідно з п. 9 зазначених Перехідних положень запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Разом з цим, у відповідності до п. 10 Перехідних положень кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду, розслідуються згідно з положеннями цього Кодексу.

Частиною першою статті 5 КПК визначеного, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Разом з цим, у відповідності до загальних засад кримінального провадження (ст. 7 КПК) не допускається звуження процесуальних прав особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема права на захист.

Тому, враховуючи, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення як для кримінального провадження, так і для особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятого слідчим процесуального рішення.

Для правильного вирішення питання щодо законності оскарженої постанови у першу чергу необхідно з`ясувати який процесуальний статус набула заявниця ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018000000002272.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 431 КПК 1960 року підозрюваним визнається особа, затримана по підозрі у вчиненні злочину або до якої, до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого, застосовано запобіжний захід, зокрема у вигляді підписки про невиїзд.

Положеннями статті 43 КПК 1960 року передбачено, що обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому цим Кодексом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним.

Обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують; давати показання з пред`явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

Положеннями ст. 42 КПК в редакції статті станом на 14.01.2021 передбачено, що підозрюваним є особа, якій 1) у порядку, передбаченому статтями 276?279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, 2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або 3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Статтею 276 КПК передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема у випадку обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб, зокрема суддям, визначаються главою 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 КПК підозрюваний має право: 1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують; 2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз`яснення; 3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату; 4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; 5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати; 6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання; 7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім`ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 цього Кодексу; 8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; 9) брати участь у проведенні процесуальних дій; 10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; 11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала); 12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім`ї, близьких родичів, майна, житла тощо; 13) заявляти відводи; 14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу; 15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення; 16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом; 17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися; 18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави. Підозрюваний має також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Виходячи із логічного, телеологічного та системного тлумачення положень зазначених норм, процесуальному статусу обвинуваченого за КПК 1960 року відповідає процесуальний статус підозрюваного за чинним процесуальним законом, а постанова про притягнення в якості обвинуваченого за процесуальним значенням відповідає письмовому повідомленню про підозру.

У цій кримінальній справі за правилами КПК 1960 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення, обрано запобіжний захід, вона відсторонювалася від посади, згодом її було засуджено вироком суду, а в подальшому суд апеляційної інстанції скасував вироку та направив справу на додаткове розслідування. Після цього кримінальна справа не закривалася, статусу обвинуваченої у вчиненні злочину відносно ОСОБА_1 не припинявся, з внесення відомостей про інкриміноване раніше їй кримінальне правопорушення до відповідного реєстру досудове розслідування продовжилося за правилами чинного на даний час КПК.

Положеннями діючого процесуального закону однозначно не врегульовано питання щодо процесуального статусу особи, притягнутої до кримінальної відповідальності за правилами КПК 1960 року, тому у зазначеному випадку слідчому, прокурору, слідчому судді та суду слід застосовувати загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 6 ст. 9 КПК).

Отже, хоча слідчий, прокурор не повідомляли ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні, зареєстрованому за правилами чинного КПК, однак вона, з урахуванням наведеного, фактично має статус підозрюваної та право на захист у тому ж обсязі що й підозрюваний, оскільки була обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення за правилами КПК 1960 року і не може бути обмежена у процесуальних правах внаслідок розслідування раніше інкримінованого їй злочину за правилами зміненого кримінального процесуального закону.

Тим більш, що застосовані під час досудового розслідування до ОСОБА_1 запобіжний захід та відсторонення від посади у визначеному законом порядку не були скасовані та продовжували свою дію до часу винесення оскарженої постанови.

З огляду на викладене, у відповідності до ч. 4 ст. 284 КПК приймати процесуальне рішення про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 щодо ОСОБА_1 уповноважений був прокурор, а не слідчий (детектив). Констатація зазначеного порушення не є проявом надмірного формалізму, так як визначення процесуального статусу ОСОБА_1 , законних підстав закриття кримінального провадження мають істотне значення для особи, якій інкриміновано вчинення злочину, для її реабілітації, визначення моменту з якого вона перестала піддаватися кримінальному переслідуванню, для визначення компенсації за завдання їй шкоди тощо. Таким чином, оскаржена постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Зі змісту оскарженої постанови вбачається, що у квітні ? травні 2020 року детектив НАБУ за наслідками додаткового розслідування дійшов висновку про достатність доказів для складення прокурором повідомлення про підозру стосовно судді ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК. Тому направив відповідні матеріали заступнику Генерального прокурора. Останній з аргументами детектива не погодився та відмовив у складені повідомлення про підозру (ст. 481 КПК).

Не дивлячись на те, що 18.05.2020 у даному кримінальному провадженні закінчився визначений ст. 49 КК десятирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, детективом НАБУ дієві заходи для усунення зазначеної апеляційним судом неповноти досудового розслідування не вживалися, а процесуальне рішення про закінчення досудового розслідування прийнято більш ніж через всім місяців після закінчення строків давності, саме тоді коли сплинув строк досудового розслідування, тобто через 18 місяців з моменту внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Водночас мотивувальна частина оскарженої постанови, в порушення вимог ч. 5 ст. 110 КПК, не містить обґрунтування відсутності реабілітуючих підстав для закриття кримінального провадження. Хоча, у відповідності до положень ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню не тільки подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, а й обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Зазначене має бути враховано уповноваженою особою під час прийняття рішення про закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002272. Разом з цим, закінчення визначених ст. 219 КПК строків досудового розслідування не перешкоджає уповноваженій особі, у даному випадку прокурору, закрити кримінальне провадження з реабілітуючих підстав, зокрема якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення або не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати (п. 2, п. 3 ч. 1 та абз. 3 ч. 4 ст. 284 КПК). При цьому є очевидним, що у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування можливість отримання додаткових доказів винуватості особи повністю вичерпана.

Одночасно із скасуванням оскарженої постанови ОСОБА_1 прохала слідчого суддю закрити кримінальне провадження стосовно неї на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

В обґрунтуванням своїм вимог ОСОБА_1 послалася на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.06.2021, як на джерело прецедентного права, в якій зазначено, що «слідчий суддя, розглядаючи її скаргу, повинен з`ясувати питання про те, чи були органом досудового слідства, прокурором після направлення кримінальної справи на додаткове розслідування зібрані або стороною захисту надані докази, які істотно впливають на обґрунтованість раніше пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення та достатні для закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину в її діях. Саме це є предметом розгляду слідчим суддею скарги ОСОБА_1 по суті, за результатами якого можна дійти висновку про законність або незаконність постанови детектива про закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування».

Проте, згідно із ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги слідчий суддя може постановити ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 2) скасування повідомлення про підозру; 3) зобов`язання припинити дію; 4) зобов`язання вчинити певну дію; 5) відмову у задоволенні скарги. Ухвалення слідчим суддею рішення про закриття кримінальної справи на даному етапі кримінального провадження процесуальним законом прямо не передбачається. Тому, здійснюючи судовий контроль у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що скасування незаконної постанови та послідуюче прийняття уповноваженим суб`єктом процесуального рішення щодо закриття кримінального провадження забезпечить належне дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, у цій частині вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Разом з цим, варто звернути увагу на те, що за певних умов, слідчий суддя може перевірити наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення після прийняття такого процесуального рішення уповноваженим суб`єктом.

У скарзі та в судовому засіданні, обґрунтовуючи свої вимоги про скасування оскарженої постанови, ОСОБА_1 додатково звертала увагу на те, що постанову від 27.09.2019, якою закрито кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, скасовано заступником прокурора Рівненської області, який не входив до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні. Тому, на переконання ОСОБА_1 , постанова від 19.03.2020 є протиправною та, як наслідок, подальше досудове розслідування та оскаржувана постанова - незаконними.

З матеріалів кримінального провадження дійсно вбачається, що після повернення кримінальної справи на додаткове розслідування постановою слідчого прокуратури Рівненської області від 27.06.2019 кримінальне провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Проте згадану постанову було скасовано постановою заступником прокурора Рівненської області від 19.03.2020.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 36 КПК керівник обласної прокуратури та його заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу

Зі змісту зазначеної правової норми не слідує, що прокурор, який перевіряє законність чи обґрунтованість процесуального рішення слідчого нижчого рівня, має обов`язково бути включеним до складу групи прокурорів у відповідному кримінальному провадженні. Тому доводи заявниці у цій частині не заслуговують на увагу.

Разом з цим, не перевіряючи законності та обґрунтованості постанови заступника прокурора Рівненської області від 19.03.2020, слідчий суддя звертає увагу на те, що постанову про закриття кримінального провадження від 27.09.2019 було скасовано більш ніж через вісім місяців після її прийняття та безпосередньо після ухвалення Рівненським міським судом Рівненської області рішення від 14.01.2020 про задоволення позову ОСОБА_1 у цивільній справі про відшкодування шкоди завданої незаконним притягнення її до кримінальної відповідальності, в якій Генеральна прокуратура виступала у якості відповідача.

З матеріалів кримінального провадження № 42018000000002272 вбачається, що після повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 на додаткове розслідування та після скасування постанови про її закриття від 27.09.2019 дієвих заходів (слідчих дій), направлених на усунення окресленої судом апеляційної інстанції неповноти досудового розслідування вжито не було, про що також свідчать неодноразові письмові вказівки прокурора у кримінальному провадженні (т. 16 а.с. 12, т. 17 а.с. 89).

06.01.2021, безпосередньо перед прийняттям оскарженої постанови, до НАБУ надійшло клопотання ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 на підставі п.2 ч. 1ст. 284 КПК, яке залишено детективом без реагування (т. 18 а.с. 321, 335).

Аналізуючи зазначені обставини в сукупності з відомостями про рук кримінального провадження, слідчий суддя має підстави дійти висновку, що скасування постанови від 27.09.2019, послідуюче порушення строків досудового розслідування та закриття кримінального провадження (14.01.2021) з нереабілітуючих підстав можливо є лише реакцією правоохоронних органів на активу позицію ОСОБА_1 , яка в національних судах вимагає стягнення компенсації за шкоду, завдану незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Разом з цим, закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків досудового розслідування є законним за умови, коли зібрані органом досудового розслідування, прокурором докази не є достатніми для його закриття на вимогу підозрюваного з реабілітуючи підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 284, 303, 307 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 14.01.2021 про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 - скасувати.

В іншій частині у задоволення скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Матеріали кримінального провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 - повернути до Національного антикорупційного бюро України.

Ухвала в частині задоволення вимог набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає. В іншій частині ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.В. Крикливий