Документ № 101777942

Справа №991/7924/21

Провадження №11-сс/991/723/21

Слідчий суддя: Ногачевський В.В.

Доповідач: Павлишин О.Ф.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Павлишина О.Ф.,

суддів: Никифорова А.С., Чорненької Д.С.,

секретар судового засідання Возна К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.11.2021 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 №VYH-2021123-01-01 на бездіяльність уповноваженої особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

На вказану ухвалу ОСОБА_1 26.11.2021 подав апеляційну скаргу, в якій стверджує, що ухвала є незаконною, немотивованою, необґрунтованою та такою, що прийнята з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, без обґрунтування вказаних тверджень. 06.12.2021 до початку апеляційного розгляду подано апеляційну скаргу з обґрунтуванням доводів останньої.

ОСОБА_1 посилається на такі обставини.

Проводячи судове засідання без прокурора, участь якого є обов`язковою, слідчий суддя, не дослідив передані ним суду матеріали, не встановив, що вони не стосуються справи, оскільки у витягах зазначено про інші кримінальні правопорушення, а не ті, з якими він звертався до суду.

Слідчий суддя був упередженим, так як зазначив, що відсутність представника САП не є перешкодою для розгляду скарги.

За наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, слідчий суддя у судовому рішенні не вказав, чому суд взяв до уваги одні докази і відхилив інші.

Без перевірки наданих прокурором матеріалів слідчий суддя безпідставно встановив факт неодноразового подання ОСОБА_1 скарг до слідчих суддів Вищого антикорупційного суду на бездіяльність прокурорів та детективів, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявами щодо тих самих обставин, що викладені у заяві №VYH-20211118-01-01 від 18.11.2021, та які вже вирішені по суті слідчими суддями, та, що ухвали слідчих суддів виконані, а наведені ОСОБА_1 обставини вже є предметом досудового розслідування.

Слідчий суддя не витребував документи та судові рішення, на підставі яких слідчі судді зобов`язували САП і Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) вносити відомості до ЄРДР, і з яких міг би з`ясувати, що слідчі судді спершу проводили перевірку, передбачену ст.33-1, п.п.1-3 ч.2 ст.304 КПК України, встановлювали підсудність Вищого антикорупційного суду, потім зобов`язували внести ці відомості із заяви до ЄРДР, але не вимагали повідомити суд про виконання судового рішення. У зв`язку зі зверненням до голови Вищого антикорупційного суду Танасевич О.І. з проханням надати копії цих повідомлень з`ясувалося, що НАБУ і САП не повідомляли суд про виконання цих судових рішень, інакше було б доведено, що вони не виконані, ці відомості не внесені, і тому НАБУ не здійснює досудового розслідування щодо них.

САП має доступ до ЄРДР, а також до копій процесуальних рішень прокурорів САП. Однак слідчим суддею це не враховано і не витребувано таких документів.

Слідчий суддя ототожнив КПК України та Закон України «Про звернення громадян» і не врахував, що КПК України не містить заборону на кількість поданих заяв про вчинення кримінальних правопорушень.

Також слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для покладення на уповноважену особу САП обов`язку вносити до ЄРДР відомості аналогічного змісту за заявою ОСОБА_1 , оскільки жодного разу НАБУ і САП рішення слідчих суддів про внесення до ЄРДР відомостей із його заяви не було виконано, і такі кримінальні правопорушення ніким не розслідуються.

Слідчим суддею не заслухано пояснення ОСОБА_1 про причини невнесення до ЄРДР відомостей щодо кримінальних правопорушень, зазначених у його заяві, а також про те, чи щодо них вже уповноважена особа НАБУ здійснює досудове розслідування, а уповноважена особа САП - процесуальне керівництво.

Висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам провадження за скаргою ОСОБА_1 , оскільки відсутність у законодавстві прямої вказівки на недопустимість реєстрації відомостей за заявою про кримінальне правопорушення за наявністю в ЄРДР відомостей про вже розпочаті досудові розслідування за аналогічними обставинами, наявність такої інформації в ЄРДР є передумовою для вчинення певних процесуальних дій і лише після здійснення реєстрації відомостей за відповідною заявою.

Просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.11.2021 скасувати; постановити нову, якою апеляційну скаргу задовольнити, зобов`язати уповноважених осіб САП: особу САП, що прийняла заяву №YYH-20211118-01-01 від 18.11.2021 про вчинення кримінальних правопорушень, виконати вимоги ч.2 ст.55 КПКУ та вручити йому пам`ятку про процесуальні права та обов`язки; уповноважених осіб САП протягом 24 годин із моменту отримання ухвали внести за його заявою №УУИ-20211118-01-01 від 18.11.2021 до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.364, 364-1, 365-2 КК України, стосовно коштів із використанням кореспондентських рахунків, відкритих у «Meinl Bank Aktiengeselschaft» головою Національного банку України ОСОБА_3 , заступником Голови Національного банку України ОСОБА_4 , директорами-розпорядниками ФГВФО, міністром внутрішніх справ України ОСОБА_5 , начальниками ГСУ МВСУ та ГСУ НПУ, головою Державної служби фінансового моніторингу України та іншими службовими особами цих державних і правоохоронних органів, якими, внаслідок зловживання владою або службовим становищем, тобто умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб - вкладників та кредиторів банку, сприяли легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»; вручити або направити йому витяг із ЄРДР; повідомити суд про виконання судового рішення.

ОСОБА_1 та прокурор САП, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули. Прокурор про поважність причин неприбуття не повідомив. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі послався на карантинні обмеження як на поважну причину неприбуття, а також повторно просив провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Однак карантинні обмеження не є обставиною, яка об`єктивно унеможливлює прибуття особи в судове засідання, вказана обставина не може бути поважною причиною неприбуття в судове засідання. Крім того, відсутність правових підстав у КПК України для проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів виключає можливість проведення такого судового засідання.

Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі зазначених осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Слідчим суддею встановлено такі обставини.

18.11.2021 ОСОБА_1 направив на електронну пошту НАБУ заяву №VYH-20211118-01-01 про вчинення кримінальних правопорушень. Того ж дня працівниками НАБУ отримано заяву, що підтверджується інформацією (знімком екрану) про доставку електронного листа.

У заяві зазначається про вчинення головою Національного банку України, заступником голови Національного банку України, директорами-розпорядниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністром внутрішніх справ України, начальниками ГСУ МВСУ та ГСУ НПУ, головою Державною служби фінансового моніторингу України та іншими службовими особами цих органів кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.364, 364-1, 365-2 КК України. Заявник вказує, що із використанням кореспондентських рахунків, відкритих у «Меіnl Bank Aktiengesellschaft», було виведено значні фінансові кошти, що належать вкладникам різних українських банків. Низка українських банків уклали з банком нерезидентом «Меіnl Bank Aktiengesellschaft» договори відповідального зберігання та забезпечення, відповідно до яких у заставу банку-нерезиденту надавалися всі суми коштів, розміщені на кореспондентських рахунках, а також нараховані відсотки та будь-які майбутні надходження на ці рахунки. Водночас, банк-нерезидент використовував заставу для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, укладеними з третіми особами та на підставі цих договорів, списував в односторонньому позасудовому порядку кошти на свою користь, у разі невиконання позичальниками своїх зобов`язань по поверненню коштів. У результаті незаконних умисних дій погашення боргів відбувалося за рахунок коштів українських банківських установ, тобто фактично коштів їх вкладників, та призвело до визнання цих банків неплатоспроможними і нанесло шкоду в особливо великих розмірах - 62 млн євро. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що був вкладником ПАТ «Міський комерційний банк», який був у числі українських банків, що розміщували кошти на кореспондентському рахунку банку «Меіnl Bank Aktiengesellschaft», а тому вважає себе потерпілим від незаконних дій службових осіб НБУ, ФГВФО, МВСУ, СБУ та ГПУ, які, на його думку, знали про вказану незаконну схему виведення коштів, але не припинили її.

Із пояснень, наданих прокурором САП Касьяном А.О., який в кожному випадку був реєстратором відомостей про кримінальні правопорушення у ЄРДР за заявами ОСОБА_1 , вбачається, що раніше скаржник уже неодноразово звертався до НАБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій були викладені відомості з аналогічним змістом. Зокрема, за заявами ОСОБА_1 НАБУ за процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснювалось досудове розслідування у кримінальних провадженнях №№ 42021000000001493, 52021000000000288, 52021000000000336, 52020000000000628, 42020000000000896. Із наданих витягів із ЄРДР вбачається, що ці кримінальні провадження стосувались тих самих питань, що й вказані у заяві ОСОБА_1 , з якою він звернувся до САП цього разу.

Підслідність у вказаних кримінальних провадженнях кожного разу постановою прокурора САП було визначено за Солом`янським управлінням поліції ГУ НП в м. Києві.

Із відкритого Єдиного державного реєстру судових рішень прослідковується, що ввівши ключові слова, вказані у заявах та скаргах ОСОБА_1 , зокрема й за «VYH», у результаті пошуку за цим індикатором Реєстр надає відомості щодо 189 релевантних ухвал, постановлених лише слідчими суддями Вищого антикорупційного суду. Із них можна також прослідкувати, що за схожими, а часто аналогічними обставинами слідчими суддями цього суду неодноразово вносились відомості до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 .

Постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя дійшов таких висновків.

Із досліджених матеріалів вбачається, що вказану вимогу законодавства прокурорами САП уже було виконано в межах розслідування зазначених кримінальних проваджень за аналогічними заявами ОСОБА_1 , коли їх було передано за підслідністю до Солом`янського управління поліції ГУ НП в м. Києві. Чергове внесення відомостей до ЄРДР за аналогічними обставинами є недоцільним та лише вкотре навантажуватиме судові та правоохоронні органи необхідністю встановлення тих обставин, що неодноразово раніше були предметом їх перевірки, на підставі чого прийнято відповідні процесуальні рішення. Судовий контроль за фактами, вчергове зазначеними у скарзі ОСОБА_1 , слідчими суддями, в тому числі Вищого антикорупційного суду, було неодноразово здійснено. Права скаржника поновлювались, шляхом постановлення ухвал, якими зобов`язано правоохоронні органи внести відомості до ЄРДР. Проте кваліфікація дій, що описуються у заявах, а також контроль за правильністю їх кваліфікації, визначення підслідності, не охоплюються повноваженнями суду, а є дискрецією слідчого чи прокурора. І у разі незгоди з такими їх діями, скаржник вправі оскаржити їх керівнику органу досудового розслідування або ж вищестоячому прокурору. Таким чином, вимоги скаржника щодо зобов`язання внести відомості до ЄРДР за його заявою не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Так, відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, серед яких, зокрема, законодавцем визначені принцип верховенства права та принцип законності.

Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ч.ч.1, 6 ст.9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.21 КПК України встановлено, що вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Відповідно до практики ЄСПЛ «процес заради процесу» не відповідає вимогам ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи встановлені обставини та вказані положення закону, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що судовий контроль за фактами, вчергове зазначеними у скарзі ОСОБА_1 , слідчими суддями, у тому числі Вищого антикорупційного суду, було неодноразово здійснено, права скаржника поновлювались, шляхом постановлення ухвал, якими зобов`язано правоохоронні органи внести відомості до ЄРДР, а кваліфікація дій, що описуються у заявах, а також контроль за правильністю їх кваліфікації, визначення підслідності, не охоплюються повноваженнями суду, оскільки є дискрецією слідчого чи прокурора, у зв`язку з чим вимоги скаржника щодо зобов`язання внести відомості до ЄРДР за його заявою не підлягають задоволенню.

Твердження в апеляційній скарзі, що слідчий суддя був упередженим, оскільки зазначив, що відсутність представника САП не є перешкодою для розгляду скарги, є безпідставним, так як відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, а на підтвердження факту упередженості судді жодних доказів не наведено.

Також необґрунтованим є посилання в апеляційній скарзі на те, що слідчий суддя за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначив, чому суд взяв до уваги одні докази і відхилив інші, оскільки в скарзі не наведено яким саме доказам слідчий суддя не дав оцінку та які саме докази не взяв до уваги.

Із журналу судового засідання вбачається, що слідчий суддя в судовому засіданні з участю ОСОБА_1 досліджував матеріали скарги, в тому числі і додані до заперечення прокурора витяги з ЄРДР, постанови про визначення підслідності кримінальних проваджень. А тому неспроможними є доводи апеляційної скарги, що слідчий суддя не заслухав пояснення ОСОБА_1 , не дослідив передані ним суду матеріали, не встановив, що вони не стосуються справи, оскільки у витягах зазначено про інші кримінальні правопорушення, а не ті, з якими він звертався до суду. При цьому колегія суддів бере до уваги і те, що в апеляційній скарзі не зазначено, які саме перешкоди створено слідчим суддею в судовому засіданні ОСОБА_1 для надання пояснень, і не зазначено обставин на підтвердження того, що у витягах зазначено про інші кримінальні правопорушення, а не ті, з якими він звертався до суду.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що слідчий суддя не витребував документи та судові рішення, на підставі яких слідчі судді зобов`язували САП і НАБУ вносити відомості до ЄРДР, що НАБУ і САП не повідомляли суд про виконання цих судових рішень, інакше було б доведено що вони не виконані, ці відомості не внесені, і тому НАБУ не здійснює досудового розслідування щодо них, визнається колегією суддів безпідставним, так як спростовується даними витягів із ЄРДР, доданих до заперечення прокурором, відповідно до яких на виконання ухвал слідчих суддів такі відомості вносились.

Крім того, слідчий суддя не встановлював, що КПК України містить заборону на кількість поданих заяв про вчинення кримінальних правопорушень, а фактично виходив із того, що подання до суду декількох однакових заяв про вчинення злочину є спрямованим на створення підстав для встановлення тих обставин, що неодноразово раніше були предметом перевірки. А відтак, колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що подання заяв в однакових правовідносинах, спрямованих не на захист порушеного права, відповідає принципу верховенства права. У зв`язку з цим помилковими визнаються колегією суддів посилання в апеляційній скарзі на те, що слідчий суддя ототожнив КПК України та Закон України «Про звернення громадян» та не врахував, що КПК України не містить заборону на кількість поданих заяв про вчинення кримінальних правопорушень, та що висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам провадження за скаргою ОСОБА_1 , оскільки відсутність у законодавстві прямої вказівки на недопустимість реєстрації відомостей за заявою про кримінальне правопорушення за наявністю в ЄРДР відомостей про вже розпочаті досудові розслідування за аналогічними обставинами, наявність такої інформації в ЄРДР є передумовою для вчинення певних процесуальних дій і лише після здійснення реєстрації відомостей за відповідною заявою.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання прокурора САП Касьяна А.О. неуповноваженою особою, оскільки заперечення на скаргу ОСОБА_1 прокурором подано з використанням кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Також за змістом ст.ст.36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні, та в разі необхідності - групи прокурорів, що здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно ухвалюватись у формі постанови, однак за відсутністю кримінального провадження відсутні підстави для рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора.

Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Із огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст.ст.376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2021 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.Ф. Павлишин

Судді: А.С. Никифоров

Д.С. Чорненька