Документ № 101882368

Справа № 991/6918/21

Провадження 1-кс/991/7023/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судового засідання Сташака Я.В., представника - адвоката Бакай Л.О., при розгляді скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк, у кримінальному провадженні № 42020000000001198 від 03.07.2020,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП), яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк, а саме у нерозгляді клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 у кримінальному провадженні № 42020000000001198 від 03.07.2020. У скарзі ОСОБА_1 просить зобов`язати прокурора розглянути його клопотання.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.10.2021 провадження за вказаною скаргою відкрито.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.11.2021 залучено адвоката для здійснення представництва інтересів засудженого ОСОБА_1 під час розгляду вказаної скарги та доручено директору Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити адвоката для участі у її розгляді.

Особа, яка звернулась із скаргою до суду, ОСОБА_2 у своїй скарзі просив розглянути її без його участі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Бакай Л.О. вимоги скарги підтримала.

Слідчий суддя, ознайомившись із матеріалами скарги та заслухавши думку представника, дійшов до наступного висновку.

Згідно положень статті 33-1 КК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються:

а) кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем;

б) кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України.

Відповідно до ч. 2 статті 33-1 КПК України, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.

Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).

Таким чином, у кримінальному процесуальному праві підсудність характеризується як розмежування повноважень судів щодо розгляду справ. Визначити підсудність означає вказати, який суд повинен розглядати певну справу.

Тобто, підсудність є процесуальним фільтром, який дозволяє розглядати відповідну справу компетентним судом.

У сучасному кримінальному судочинстві застосовується підсудність у трьох розрізах: територіальна, інстанційна, предметна.

Виходячи з положень абз. 2 ч. 1 ст. 32 КПК України, Вищий антикорупційний суд здійснює кримінальні провадження щодо злочинів, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

З огляду на зазначені норми закону, в даному випадку підлягає застосуванню саме предметна підсудність, відповідно до якої Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно конкретних корупційних злочинів, передбачених законом. Інші суди не можуть розглядати ці провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1». Відповідну позицію зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Richert v Poland» (п. 41).

Таким чином, розгляд судом, зокрема Вищим антикорупційним судом, справ, які не належать до його підсудності, є порушенням правил підсудності, що суперечить припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 13-15), досудове розслідування кримінального провадження № 42020000000001198 від 03.07.2020 здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України. 03.07.2020 підслідність у вказаному кримінальному провадженні визначено за Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Львові.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 375 КК України, відповідно до положень ст. 33-1 КПК України та Примітки ст. 45 КК України, не є корупційним кримінальним правопорушенням.

Вказане дає підстави зробити висновок, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000001198 від 03.07.2020, непідсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки не відповідає критеріям, визначеним ст. 33-1 КПК України та Примітки ст. 45 КК України, а саме, - досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється не стосовно корупційного кримінального правопорушення, а тому розгляд вказаної скарги та прийняття рішення за результатами її розгляду не відноситься до компетенції Вищого антикорупційного суду і слідчий суддя, з урахуванням положень ч. 1 ст. 5 КПК України, не може прийняти рішення за такою скаргою.

В свою чергу, з огляду на те, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК України), беручи до уваги, що частиною 1 статті 306 КПК України, яка, встановлює порядок розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, не віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, встановлено, що скарги на бездіяльність прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду скарг, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена кримінальним процесуальним законом.

Таким чином, скарга на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк, у кримінальному провадженні стосовно складів злочинів, якіне віднесено до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, має розглядатися слідчим суддею місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора, - Шевченківським районним судом міста Києва (м.Київ, вул. Дегтярівська, 31-А, E-mail: [email protected]).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається суб`єкту звернення, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.

Отже, рішення про повернення скарги, у разі подання її до суду, в якому вона не підлягає розгляду, тобто є непідсудною цьому суду, слідчий суддя може прийняти при вирішенні питання про відкриття провадження за такою скаргою.

Разом із тим, якщо після відкриття провадження за скаргою буде встановлено, що воно відкрите при наявності хоча б однієї із умов, передбачених ч. 2 ст. 304 КПК України, слідчий суддя має постановити ухвалу про закриття провадження за скаргою. Вказана позиція узгоджується із рішенням Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 569/17036/118.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначена скарга ОСОБА_1 не підлягає розгляду у Вищому антикорупційному суді, а за такого, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга підлягає поверненню суб`єкту звернення, а провадження за нею - закриттю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 26, п. 2 ч. 2 ст. 304, ст. 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк, у кримінальному провадженні № 42020000000001198 від 03.07.2020, закрити, скаргу повернути суб`єкту звернення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК