Документ № 102049297

Справа №991/7507/21

Провадження №11-сс/991/722/21

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

ОСОБА_6, його представника - адвоката ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2021 клопотання прокурора про арешт майна задоволено та накладено арешт на вилучені під час обшуку 03.11.2021 за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, речові докази, а саме на: планшет iPad Model A2068 serial: DMPCHOGHNMTHF; мобільний телефон iPhone Model A1778 FCCID: BCG-E3091A IC: НОМЕР_1, із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном.

Вказану ухвалу оскаржив представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 . Вважає, що ухвала слідчого судді не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, оскільки постановлена без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття відповідного рішення, без дотримання балансу між наслідками для прав, свобод та інтересів власника майна і цілями, на досягнення яких спрямований такий захід, і з порушенням принципу рівності перед законом.

Посилається на такі обставини.

Копію повного тексту ухвали слідчого судді від 17.11.2021 ОСОБА_6 і його представник отримали та ознайомилися з її змістом лише 22.11.2021. Відтак, причина пропуску строку на апеляційне оскарження є поважною.

Основним документом, який підтверджує факт вилучення майна, є протокол обшуку від 03.11.2021. Однак матеріали клопотання, подані до суду, не містили носія інформації з відеофіксацією обшуку та письмових заперечень, які є невід`ємними частинами протоколу. Не зважаючи на неможливість безпосереднього дослідження обставин вилучення майна та відповідності протоколу обшуку від 03.11.2021 фактичним обставинам його проведення, за наявності копії письмових зауважень, наданих представником, що містили чисельні порушення під час проведення обшуку, слідчим суддею обґрунтовано ухвалу саме цим протоколом, чим порушено вимоги ст.ст.86, 87, 89, 91, 94 КПК України, фактично здійснено легалізацію неправомірних дій детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) та оперативних працівників Служби безпеки України (далі - СБУ) під час проведення слідчої дії та підтверджено їх законність.

Слідчий суддя послався на письмові докази, які у розумінні ч.2 ст.84 КПК України не є процесуальним джерелом доказів. Тому рапорти, доручення та довідки не є допустимими та належними доказами. Також слідчим суддею вказано неправильну нумерацію сторінок письмових доказів.

Слідчий суддя посилається на наявність ризиків, не проголошених детективом у судовому засіданні, на докази які не надано до суду та, відповідно, не досліджено. Відтак, висновки про наявність ризиків є припущенням, яке не ґрунтується на матеріалах справи.

Досліджуючи докази, надані сторонами, слідчий суддя застосовує подвійні стандарти. Так, слідчий суддя враховує та надає оцінку письмовим доказам, частина з яких не відповідає вимогам ч.2 ст.84 КПК України, а частина відповідає критеріям ст.87 КПК України, а потім надає оцінку висновку експертного дослідження від 25.03.2021, не беручи його до уваги. При цьому аргументи та докази власника майна і його представника не враховуються з посиланням на відсутність права давати оцінку щодо їх належності та допустимості. Вказане свідчить про порушення принципу змагальності сторін, безсторонності суду.

За відсутності у матеріалах клопотання постанов про здійснення досудового розслідування групою слідчих та створення групи прокурорів слідчий суддя безпідставно послався на витяг із ЄРДР, оскільки такий не є процесуальним рішенням, не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №724/86/20 (провадження №51-1353кмо21). Не визначає повноваження на участь у конкретному судовому засіданні і службове посвідчення. Тому підписання клопотання прокурором ОСОБА_8 та участь у судовому засіданні детектива ОСОБА_9 є протиправними та необґрунтованими.

Власник майна і його представник були позбавлені можливості упевнитись у наявності повноважень у детектива та прокурора на подання клопотання до суду, чим істотно порушено право на захист. Надання власником майна паспорту громадянина України для підтвердження своєї особи, представником - документів, визначених у ст.50 КПК України, та ненадання постанови представником сторони обвинувачення, створило умови дискримінації та порушення принципу рівноправності перед судом, змагальності судового процесу, безсторонності суду.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2021, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) у запереченні на апеляційну скаргу посилається на такі обставини.

Слідчий суддя у повній мірі дослідив та надав оцінку усім доводам представника власника майна, не допустивши жодних порушень, передбачених ст.409 КПК України. Зокрема, слідчим суддею правильно констатовано наявність підстав для обґрунтування підозри щодо вчинення тяжкого злочину. Розглядаючи клопотання слідчий суддя не вирішував питання, що підлягають вирішенню під час розгляду провадження по суті, не встановлював наявність складу злочину, винуватість осіб. Вилучення мобільного телефону та планшету в ОСОБА_6 відбулося під час обшуку, дозвіл на проведення якого надано ухвалою від 27.10.2021, без порушення вимог ч.2 ст.163, ст.ст.234-236 КПК України та істотного порушення прав ОСОБА_6 . Клопотання про надання дозволу на арешт тимчасово вилученого майна скеровано до суду 05.11.2021 у строк, передбачений ч.5 ст.171 КПК України.

Беручи до уваги вищевказане, доведеність підстав, визначених у ч.2 ст.170 КПК України, та необхідність збереження вилучених у ОСОБА_6 мобільного телефону та планшету, як речових доказів, у тому числі з метою забезпечення виконання судової комп`ютерно-технічної експертизи, а також те, що необхідність у арешті зазначеного майна на цей час не відпала, вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Власник майна ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали вимоги своєї апеляційної скарги, посилаючись на доводи наведені у ній.

Прокурор САП в судовому засіданні надав пояснення, що аналогічні доводам, викладеним у запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7, пояснення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що слід поновити строк на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу визнати необґрунтованою.

Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).

Із положень ч.1 ст.117, п.4 ч.3 ст.399 КПК України вбачається, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення.

Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати апеляційну скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

У випадку необізнаності у заінтересованих осіб із мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК України (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).

Повний текст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2021 проголошено 22.11.2021. Апеляційна скарга на зазначену ухвалу подана 26.11.2021, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки останній день оскарження - 22.11.2021. Копію повного тексту ухвали ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 отримали 22.11.2021.

Необізнаність із мотивами, викладеними в повному тексті ухвали, необхідність їх належного аналізу для обґрунтованого оскарження вищевказаного судового рішення свідчить про наявність обставини, яка об`єктивно перешкоджала особі реалізувати своє право на апеляційне оскарження в межах визначеного процесуального строку та ускладнила можливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою. Тому, враховуючи наявність поважної причини пропуску строку на оскарження, колегія суддів вважає, що слід задовольнити клопотання та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Детективами НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів САП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000287 від 31.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а саме щодо службових осіб Державної податкової служби України (далі - ДПС України) та її територіальних органів, які при здійсненні заходів податкового контролю з метою одержання неправомірної вигоди вчинили дії, направлені на уникнення зупинень реєстрації податкових накладних (далі - ПН) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), виписаних суб`єктами господарської діяльності протягом 2020 року, що проводили безтоварні операції, тим самим сприяючи ухиленню від сплати податків, що призвело до тяжких наслідків у вигляді фактичного ненадходження до державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі понад 40 мільйонів гривень.

27.10.2021 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, із метою відшукання та вилучення документів у паперовому або електронному вигляді, рукописних або друкованих носів інформації, а також технічних носіїв інформації, мобільних терміналів зв`язку, що можуть містити відомості щодо прийняття рішень про реєстрацію ПН у ЄРПН або відмову в такій реєстрації, врахування/не врахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку на користь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛТАВА БУДТОРГСЕРВІС», ТОВ «НОРД ТРЕЙДІНГ ФІШ», ТОВ «АБІНГДОН ПЛЮС», ТОВ «СЕЛЬХОЗСПЕКТР», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ОФІС - МАРКЕТ ХХ», ТОВ «ЄВРО СІЕТЛ», а також щодо діяльності вказаних підприємств, обліку сум неправомірної вигоди та джерел її отримання.

03.11.2021 на підставі зазначеної ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6, а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого виявлено та вилучено: планшет iPad Model A2068 serial: DMPCHOGHNMTHF, мобільний телефон iPhone Model A1778 FCCID: BCG-E3091A IC: НОМЕР_1.

04.11.2021 постановою детектива НАБУ вилучені під час обшуку предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні з тих мотивів, що вони можуть містити відомості та докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

04.11.2021 у цьому кримінальному провадженні призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання що мають значення для кримінального провадження, у тому числі щодо наявності на планшеті iPad Model A2068 serial: DMPCHOGHNMTHF, мобільному телефоні iPhone Model A1778 FCCID: BCG-E3091A IC: НОМЕР_1 відомостей щодо діяльності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛТАВА БУДТОРГСЕРВІС», ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС», ФГ «ЗОЛОТО НИВИ», ТОВ «НОРД ТРЕЙДІНГ ФІШ», ТОВ «АБІНГДОН ПЛЮС», ТОВ «СЕЛЬХОЗСПЕКТР», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ОФІС - МАРКЕТ ХХ», ТОВ «ЄВРО СІЕТЛ», ПП «АГРОТЕХЗАХІД», ТОВ «БАКАРІЗ СИСТЕМ», ТОВ «АВТОЛАЙМ ПЛЮС», ТОВ «БРОКМІ СЕРВІС», а також щодо обміну інформацією з особами, що можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення.

05.11.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про арешт зазначеного майна з метою збереження речових доказів.

Постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя, оцінивши зазначені вище обставини, прийшов до таких висновків.

На цьому етапі досудового розслідування існує висока імовірність наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Правовою підставою арешту майна є відповідні положення ст.170 КПК України.

Вилученням мобільного терміналу системи зв`язку детективами НАБУ не порушено заборони на вилучення такої категорії носіїв інформації, передбаченої ч.2 ст.168 КПК України.

Доведено значення цих речей для підтвердження обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Вилучені під час обшуку 03.11.2021 речі мають суттєве значення для досудового розслідування та є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки можуть містити відомості щодо ОСОБА_6, який у співучасті з іншими особами ймовірно вчиняв дії, направленні на уникнення зупинень реєстрації ПН в ЄРПН, виписаних вище зазначеним товариствам, а також його спілкування з особами, що можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення.

Заявлена прокурором мета - збереження речових доказів може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.

При поданні клопотання до суду разом із витягом із ЄРДР прокурором дотримано вимоги щодо оформлення клопотання, а також підтверджено повноваження на участь у кримінальному провадженні.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Висновки слідчого судді відповідають вимогам КПК України та встановленим обставинам.

У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Із п.1 ч.2 ст.170 КПК України вбачається, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Приписами ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно із ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Із матеріалів провадження вбачається, що під час проведення обшуку виявлено і вилучено планшет iPad Model A2068 serial: DMPCHOGHNMTHF, мобільний телефон iPhone Model A1778 FCCID: BCG-E3091A IC: НОМЕР_1, доступ до яких обмежувався їх володільцем, вони містять систему логічного захисту, у зв`язку з чим існує необхідність в її подоланні. Також вилучені речі можуть містити видалені відомості щодо обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, які можуть бути виявлені шляхом проведення експертних досліджень.

04.11.2021 у цьому кримінальному провадженні призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання, що мають значення для кримінального провадження, у тому числі щодо наявності на планшеті iPad Model A2068 serial: DMPCHOGHNMTHF, мобільному телефоні iPhone Model A1778 FCCID: BCG-E3091A IC: НОМЕР_1 відомостей щодо діяльності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛТАВА БУДТОРГСЕРВІС», ФГ «ГАЛОАГРО БІЗНЕС», ФГ «ЗОЛОТО НИВИ», ТОВ «НОРД ТРЕЙДІНГ ФІШ», ТОВ «АБІНГДОН ПЛЮС», ТОВ «СЕЛЬХОЗСПЕКТР», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ОФІС - МАРКЕТ ХХ», ТОВ «ЄВРО СІЕТЛ», ПП «АГРОТЕХЗАХІД», ТОВ «БАКАРІЗ СИСТЕМ», ТОВ «АВТОЛАЙМ ПЛЮС», ТОВ «БРОКМІ СЕРВІС», а також щодо обміну інформацією з особами, що можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначене, правильним є висновок слідчого судді про те, що вилучені під час обшуку речі мають суттєве значення для досудового розслідування та є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки можуть містити відомості щодо ОСОБА_6, який у співучасті з іншими особами ймовірно вчиняв дії, направленні на уникнення зупинень реєстрації ПН в ЄРПН, виписаних вище зазначеним товариствам, а також його спілкування з особами, що можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, та відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не може давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про арешт майна. Виключенням із цього правила є очевидна і явна неналежність, недопустимість, недостовірність доказів.

Стандарт доведеності необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, на стадії досудового розслідування не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Оскільки доводи апеляційної скарги про те, що не зважаючи на неможливість безпосереднього дослідження обставин вилучення майна та відповідності протоколу обшуку від 03.11.2021 фактичним обставинам його проведення, за наявності копії письмових зауважень, наданих представником, що містили чисельні порушення під час проведення обшуку, слідчим суддею обґрунтовано ухвалу саме цим протоколом, чим порушено вимоги ст.ст.86, 87, 89, 91, 94 КПК України, фактично здійснено легалізацію неправомірних дій детективів НАБУ та оперативних працівників СБУ під час проведення слідчої дії та підтверджено їх законність, ґрунтуються на припущеннях, а не категоричних даних про очевидну та явну неналежність, недопустимість, недостовірність зазначених доказів, що є недостатнім для прийняття відповідного процесуального рішення, такі доводи є помилковими.

Згідно з ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч.1 ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Із ч.2 ст.99 КПК України вбачається, що матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, що використовують автоматизовані інформаційні системи в оперативно-розшуковій діяльності, повинні забезпечити можливість видавати дані про особу на запит органів досудового розслідування, прокуратури, суду.

У зв`язку з цим, враховуючи положення ч.2 ст.99 КПК України, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя послався на письмові докази, які у розумінні ч.2 ст.84 КПК України не є процесуальним джерелом доказів, і тому довідки не є допустимими та належними доказами.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги про те, що досліджуючи докази, надані сторонами, слідчий суддя застосовує подвійні стандарти, так як враховує та надає оцінку письмовим доказам, частина з яких не відповідає вимогам ч.2 ст.84 КПК України, а частина відповідає критеріям ст.87 КПК України, а потім надає оцінку висновку експертного дослідження від 25.03.2021, не беручи його до уваги, але аргументи та докази власника майна і його представника не враховуються з посиланням на відсутність права давати оцінку щодо їх належності та допустимості, що свідчить про наявність дискримінації та порушення принципу змагальності сторін, безсторонності суду. Так, вказані доводи апеляційної скарги не містять обставин, які вказують на очевидну і явну неналежність, недопустимість, недостовірність доказів, взятих до уваги слідчим суддею, а тому слідчий суддя з дотриманням вимог, встановлених ч.1 ст.94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, і сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що під час перерахування письмових доказів, якими слідчий суддя обґрунтував свою ухвалу, вказано неправильну нумерацію сторінок, хоча і є слушним, але розцінюється колегією суддів як описка та не впливає на правильність рішення слідчого судді.

У ч.1 ст.173 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до положень абз.2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У клопотанні про арешт майна прокурор зазначив, що вилучені предмети є речовими доказами, тому існує потреба у накладенні на це майно арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування ним для забезпечення збереження таких та з метою запобігання можливості їх приховування та відчуження.

При цьому, оскільки матеріалами провадження стверджується, що ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження та/або приховування цього майна його власником чи його уповноваженими представниками, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя посилається на наявність ризиків, не проголошених детективом у судовому засіданні, доказів наявності яких не надано до суду та, відповідно, не досліджено, відтак, висновки про наявність ризиків є припущенням, яке не ґрунтується на матеріалах справи.

Згідно із ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

При цьому положення зазначеної статті не містять імперативної вимоги щодо необхідності долучення до клопотання постанови про визначення групи прокурорів чи детективів. Тому на цьому етапі кримінального провадження, а саме під час розгляду клопотання про арешт майна, є достатнім для перевірки особи наявність витягу з ЄРДР, який містить актуальну інформацію щодо органу досудового розслідування, детективів, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво.

Із огляду на зазначене помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності у матеріалах клопотання постанов про здійснення досудового розслідування групою слідчих та створення групи прокурорів слідчий суддя безпідставно послався на витяг із ЄРДР, оскільки такий не є процесуальним рішенням, не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, тому підписання клопотання прокурором ОСОБА_8 та участь у судовому засіданні детектива ОСОБА_9 є протиправними та необґрунтованими.

Посилання апеляційної скарги на постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №724/86/20 (провадження №51-1353кмо21) є неспроможним, так як зазначене рішення суду касаційної інстанції не стосується питання розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Тому помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що власник майна і його представник були позбавлені можливості упевнитись у наявності повноважень у детектива та прокурора на подання клопотання до суду, чим істотно порушено право на захист; надання власником майна паспорту громадянина України для підтвердження своєї особи, представником - документів, визначених у ст.50 КПК України, та ненадання постанови представником сторони обвинувачення, створило умови дискримінації та порушення принципу рівноправності перед судом, змагальності судового процесу, безсторонності суду.

Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69, 73). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Враховуючи те, що досудове розслідування проводиться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, щодо службових осіб ДПС України та її територіальних органів, які при здійсненні заходів податкового контролю з метою одержання неправомірної вигоди вчинили дії направлені на уникнення зупинень реєстрації ПН в ЄРПН, виписаних суб`єктами господарської діяльності протягом 2020 року, що проводили безтоварні операції, тим самим сприяючи ухиленню від сплати податків, що призвело до тяжких наслідків у вигляді фактичного ненадходження до державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі понад 40 мільйонів гривень, слід визнати, що арешт планшета і мобільного телефону забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_6 і не покладає на нього індивідуальний та надмірний тягар як на власника.

Крім того, арешт не позбавляє права власності ОСОБА_6 на майно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження має тимчасовий характер.

Відтак, слідчим суддею правильно встановлено сукупність підстав для арешту майна з метою збереження речових доказів.

Отже, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно відповідно до вимог ст.ст.170-173 КПК України, а доводи апеляційної скарги про те, що ухвала слідчого судді не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, оскільки постановлена без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття відповідного рішення, без дотримання балансу між наслідками для прав, свобод та інтересів власника майна і цілями, на досягнення яких спрямований такий захід, із порушенням принципу рівності перед законом, є помилковими.

Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Із огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2021 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2021 року залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4