- Головуючий суддя (ВАКС): Шкодін Я.В.
- Секретар : Ахундової В.І.
справа №991/8462/21
провадження №1-кс/991/8590/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
«17» грудня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Шкодін Я.В., за участю секретаря судового засідання Ахундової В.І., заявника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
15 грудня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_5 (вих. №VYH-20211214-02-01 від 14 грудня 2021 року) на бездіяльність уповноваженої особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Обставини, якими обґрунтована скарга.
Скарга ОСОБА_5 обґрунтована тим, що 10 грудня 2021 року він направив до САП заяву №VYH-20211210-02-01 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 364-1, 365-2 КК України, щодо коштів українських банків із використанням кореспондентських рахунків, відкритих в «Meinl Bank Aktingeselschaft», Головою НАБУ ОСОБА_2 , заступником Голови НАБУ ОСОБА_3 , директорами-розпорядниками ФГВФО, Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_4 , начальниками ГСУ МВСУ та ГСУ НПУ, Головою Державної служби фінансового моніторингу України та іншими службовими особами цих державних і правоохоронних органів, які, внаслідок зловживання владою або службовим становищем, сприяли легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Заявник вважає себе потерпілим, оскільки є вкладником і кредитором ПАТ «Міський комерційний банк», який був визнаний неплатоспроможним і ліквідується внаслідок вказаних протиправних дій, а його вкладники втратили вкладів на суму більше 62 млн євро. Заявник ОСОБА_5 зазначає, що після отримання його заяви від 10 грудня 2021 року уповноваженою особою не вжито відповідних процесуальних дій та досудове розслідування щодо зазначених ним кримінальних правопорушень не проводиться, у зв`язку з чим просить зобов`язати уповноважену особу внести зазначені у заяві відомості про вчинення кримінальних правопорушень до ЄРДР.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Заявник ОСОБА_5 в судовому засіданні свою скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Кримінальні провадження, про вчинення яких він зазначає у своїй заяві, підсудні Вищому антикорупційному суду, відносяться до підслідності НАБУ, а процесуальне керівництво у їх досудовому розслідуванні здійснюється САП, до яких (НАБУ та САП) він неодноразово звертався, однак вважає, що його права жодного разу захищені не були, оскільки районною поліцією розглядається питання стосовно осіб приватного права, тоді як він звертається до правоохоронного органу стосовно дій посадових осіб. Отже, на його думку, ні один з правоохоронних органів не здійснює досудове розслідування саме тих кримінальних правопорушень, про які він зазначає у своїй заяві. Крім того, вказав на відсутність документа, який підтверджує повноваження представника САП, на те, що поданий цією особою лист не містить номеру та не зареєстрований в системі документообігу ОГПУ, а також на те, що до цього листа не додано копій судових рішень, на які представник САП посилається у ньому. Заявник просить слідчого суддю звернутися до правоохоронного органу із заявою про вчинення представником САП кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365 КК України.
Представник САП у судове засідання не прибув, надав письмові пояснення, у яких зазначив що за аналогічними заявами ОСОБА_5 Солом`янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування відповідних проваджень. Зокрема, на виконання ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 23 червня 2021 року (справа №991/4203/21); від 31 травня 2021 року (справа №991/3400/21); від 23 червня 2021 року (справа №991/4202/21); від 30 вересня 2020 року (справа №991/7984/20); від 24 листопада 2020 року; ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 березня 2021 року за заявами ОСОБА_5 від 16 червня 2021 року; 08 квітня 2021 року; 16 червня 2021 року; 14 серпня 2020 року; 16 листопада 2020 року; 05 березня 2021 року розпочато кримінальні провадження №42021000000001493; №52021000000000288; №52021000000000336; №52020000000000628; № 52020000000000740, №42020000000002416; №42020000000000896 відповідно, підслідність яких постановами прокурора від 08 вересня 2021 року; від 13 липня 2021 року; від 22 липня 2021 року; від 26 липня 2020 року; від 16 лютого 2021 року, від 25 травня 2021 року, визначена за Солом`янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києва. На теперішній час САП не здійснює повноважень у кримінальних провадженнях за заявами ОСОБА_5 . За таких обставин, дана заява ОСОБА_5 не розглядалася САП, а передана до прокуратури, що здійснює нагляд за Солом`янським управління поліції ГУ НП у м. Києві для розгляду в межах досудового розслідування наведених проваджень. Крім того, зазначив, що викладене у заяві ОСОБА_5 правопорушення вже розслідується як мінімум із вересня 2020 року, а аналогічні скарги неодноразово розглядалися Вищими антикорупційним судом у справах №№991/7924/21, 991/7871/21, 991/6616/21, 991/6699/21, 991/6959/21 та інших.
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали скарги з додатками, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України (ст. 26 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Вивчивши пояснення представника САП щодо неодноразового внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, ініційованих ухвалами слідчих суддів за заявами ОСОБА_5 , що стосуються ідентичних обставин та які співпадають з обставинами скарги, яка розглядається, слідчий суддя не приймає до уваги доводи заявника про неналежне оформлення цих пояснень, оскільки, як вбачається, вони підписані належним чином електронним цифровим підписом, відправлені електронною поштою на електронну адресу суду та зареєстровані в канцелярії суду 16 грудня 2021 року за вхідним номером ЕП-12984/21-Вх, при цьому погоджується з посиланнями заявника на відсутність підтвердження повноважень представника САП, який їх подає. Разом з цим, враховуючи пояснення самого ОСОБА_5 , який підтвердив факт звернень із заявами аналогічного змісту до НАБУ і САП та зі скаргами до слідчих суддів на невнесення відомостей за цими заявами до ЄРДР, а також оскільки інформація щодо таких неодноразових звернень ОСОБА_5 до суду перевірена слідчим суддею в Єдиному державному реєстрі судових рішень, за результатами вивчення якої слідчий суддя приходить до висновку, що вона підтверджує зазначені вище відомості щодо численних звернень ОСОБА_5 із заявами до НАБУ і САП про вчинення кримінальних правопорушень за одних і тих самих обставин, про що свідчать ухвали слідчих суддів, зокрема, від 24 березня 2020 року (справа № 991/2353/20); від 29 липня 2020 року (справа №991/6072/20); від 30 вересня 2020 року (справа №991/7984/20); від 24 листопада 2020 року (справа №991/9521/20); від 27 листопада 2020 року (справа №991/9656/20); від 27 листопада 2020 року (справа №991/9622/20); від 29 березня 2021 року (справа №991/1870/21); від 31 травня 2021 року (справа №991/3400/21); від 23 червня 2021 року (справа №991/4202/21); від 23 червня 2021 року (справа №991/4203/21).
У зв`язку з цим, слідчий суддя вважає за необхідне надати аналіз діям ОСОБА_5 на наявність в них ознак зловживання процесуальними правами.
Так, встановлено, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду неодноразово здійснювали судовий контроль за дотриманням прав ОСОБА_5 за його скаргами на бездіяльність НАБУ та САП щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення за його аналогічними заявами, а тому наведені ним у заяві від 10 грудня 2021 року № VYH-20211210-02-01 обставини вже є предметом досудового розслідування у ряді кримінальних проваджень, розпочатих НАБУ та САП на виконання цих ухвал слідчих суддів за відповідними заявами ОСОБА_5 .
За таких обставин, слідчий суддя констатує неодноразове подання ОСОБА_5 скарг до слідчих суддів Вищого антикорупційного суду з приводу бездіяльності САП і НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявами щодо тих самих обставин, які вже вирішені по суті, та врахувавши, що ухвали слідчих суддів виконані, а наведені ОСОБА_5 обставини вже є предметом досудового розслідування, то його права вже були захищені судом в порядку, передбаченому КПК України. Отже, здійснюючи контроль за втручанням у права ОСОБА_5 , як заявника у кримінальному провадженні щодо коштів ПАТ «Міський комерційний банк», вкладником якого він є, та інших українських банків із використанням кореспондентських рахунків, відкритих в «Mienl Bank Aktiengeselschaft», слідчий суддя приходить до висновку, що такі його права не порушуються.
Разом з цим, слід зазначити, що КПК України не передбачено багаторазове (повторне) внесення до ЄРДР відомостей про одне й те ж саме кримінальне правопорушення, як і не регламентується повноваження слідчого судді у ситуації багаторазового (повторного) оскарження особою бездіяльності уповноважених суб`єктів щодо невнесення відомостей до ЄРДР за різними по даті подання, але подібними за змістом заявами про одне й те саме кримінальне правопорушення, які вже були предметом судового контролю, за наслідками чого суд неодноразово виносив рішення про зобов`язання уповноваженого суб`єкта розпочати досудове розслідування та ці судові рішення були виконані таким суб`єктом.
Не дивлячись на те, що КПК України не передбачено також положень про заборону зловживання процесуальними правами, проте така заборона є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (аналогічних висновків дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к).
У своїй практиці Конституційний Суд України дотримується такого ж принципу, висновки щодо чого викладені в ухвалі цього Суду від 09 липня 2018 року № 213-1(І)/2018 - повторне звернення до Конституційного Суду України тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги.
Так само і Європейський суд з прав людини, відповідно до ч. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, також оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви. Так, у своїх рішеннях цей суд зазначає, що до одного із випадків зловживання правом на подання заяви ЄСПЛ відносить подання явно сутяжницької заяви або такої, що позбавлена реальної мети, тобто вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, які він подавав раніше і які вже було визнано неприйнятними.
Тобто, зловживанням правом, яким в розумінні Європейського суду з прав людини, вважається той факт, коли заявник неодноразово подає до суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні заяві, яку він подав раніше і яку вже було визнано неприйнятною (рішення у справах «М. проти Сполученого Королівства» та «Філіс проти Греції»), є неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такому разі уся процедура судового розгляду є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, що відмінна від захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такі зловживання є сутяжницькими, а скарги - завідомо безпідставними (явно необґрунтованими), що мають штучний характер.
При цьому, визначаючи певну особу сутяжником, необхідно встановити систематичність її дій, тобто повторюваність, постійність таких дій та факт того, що особа вважає порушення судових проваджень звичайною річчю, сприймає таку поведінку як належне; довести цілеспрямованість цих дій, що полягають у рішучості такої особи, її наполегливості, впертості в діях, а також відсутність «розумних підстав» для відповідної процесуальної поведінки, що має місце тоді, коли провадження є безперспективним, проте все одно порушується, зокрема із неналежною метою.
Про сутяжництво з боку заявника ОСОБА_5 свідчить його систематичне, за короткий інтервал часу, багаторазове порушення судових проваджень за аналогічними скаргами та участь у цих судових провадженнях у зв`язку з заявами, аналогічними до заяв, які він подавав раніше з метою домогтися нового розгляду питання, що уже було розглянуто, а також неодноразове залишення без розгляду скарг з цих підстав.
Тому, на переконання слідчого судді, подання аналогічних за викладеними обставинами скарг, заяв про вчинення кримінальних правопорушень, за якими уже здійснюється досудове розслідування щодо одних і тих самих обстави, є проявом зловживання своїм правом з метою штучного збільшення кількість кримінальних проваджень, а не бажанням у передбачений законом спосіб домогтися реалізації своїх прав як потерпілого через здійснення ефективної взаємодії із органом досудового розслідування, спрямованої на відшкодування заподіяної шкоди і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Хоч кримінальним процесуальним законом і не передбачено процесуального механізму реагування на зловживання правом, такий механізм закріплено нормами, що регулюють питання повторно заявлених відводів (суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК України)), який, на думку слідчого судді, є релевантним до ситуації правозастосування під час розгляду цієї скарги.
З огляду на викладене, оскільки подана ОСОБА_5 скарга має ознаки зловживання процесуальними правами, а його дії слідчий суддя вважає «сутяжницькими», а також враховуючи те, що він використовує інструменти судового захисту прав учасників кримінального провадження з метою ініціювання чергового кримінального провадження в НАБУ/САП за тими ж самими фактами, то його скарга підлягає залишенню без розгляду.
Щодо вимог ОСОБА_5 про звернення слідчого судді до правоохоронного органу із заявою про вчинення представником САП ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365 КК України, слід зазначити, що за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала, яка може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги. Звернення же слідчим суддею із заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронного органу в межах розгляду такої скарги жодною нормою КПК України не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ :
Скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя Я.В. Шкодін