- Головуючий суддя (ВАКС) : Шкодін Я.В.
- Секретар : Ахундової В.І.
справа №991/8437/21
провадження №1-кс/991/8565/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
«21» грудня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Шкодін Я.В., за участю секретаря судового засідання Ахундової В.І., представника заявника Кикіш С-М.Р., детектива НАБУ Бондарчука Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року, -
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2019 року, у кримінальному провадженні №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
У своєму клопотанні заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2019 року, у кримінальному провадженні №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року (справа №991/908/19, провадження №1-кс/991/1880/19) було накладено арешт, зокрема, на: будинок, площею 348,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ адміністративного приміщення, площею 440,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 66/100 частин будівель та споруд майнового комплексу, площею 942,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . На думку заявниці, накладення арешту на ці об`єкти нерухомості є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є її особистим майном, придбаним самостійно на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 1989 року до шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_2 26 серпня 1989 року та розірваного 01 липня 2020 року; Ѕ адміністративного приміщення, площею 440,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , придбано нею особисто у 2011 та 2013 роках, а тому, на її думку, немає будь-якого відношення до кримінального провадження, підставами для якого, як зазначає сторона обвинувачення, стали події, які мали місце у грудні 2015 року - червні 2016 рок, а тому зазначене майно не стосується періоду, щодо якого здійснюється досудове розслідування; 66/100 частин будівель та споруд майнового комплексу, площею 942,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у спільній частковій власності, а тому є і її власністю, в зв`язку з чим суд повинен був накласти арешт виключно на половину від зазначеної частки, а також зазначила, що це майно було придбане у 2004 році, тобто, також до подій, які стали об`єктом досудового розслідування цього кримінального провадження, а тому немає відношення до нього.
В зв`язку з цим, заявниця просить скасувати арешт, який ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2019 року у кримінальному провадженні №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року на зазначене вище майно накладений необґрунтовано.
Позиція сторін у судовому засіданні.
В судове засідання третя особа, щодо майна якої вирішується питання ОСОБА_1 не з`явилась, надала суду письмові пояснення, в яких зазначає, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 придбаний нею до шлюбу на підставі договору-купівлі продажу, площею 50 кв.м. У подальшому, у вказаному будинку здійснено реконструкцію і його площа збільшилася, проте, як купівля самого будинку у первісному стані, так і подальша його реконструкція здійснювалися на кошти її батьків, а тому, на її думку, таке майно є її особистою власністю, на яке не поширюється режим спільної сумісної власності. Також зазначила, що ці події відбувалися 20 років тому, а тому відповідні докази не збереглися. Щодо 66/100 частин будівель та споруд майнового комплексу, площею 942,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 акцентувала увагу суду на те, що в цьому майновому комплексі вона здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець, належним чином сплачує необхідні податки і загальнообвязкові збори, що свідчить про добросовісний характер її господарської діяльності, а накладений арешт на це майно фактично обмежує її законну господарську діяльність, виставляє у негативному світлі перед її контрагентами, що негативно відображається на конкурентоздатності. Арешт на цей об`єкт є надмірним тягарем для неї, в той час коли вона не має будь-якого відношення до кримінального провадження. Арешт Ѕ адміністративного приміщення, площею 440,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 триває із 04 листопада 2019 року, а враховуючи, що вона не має жодного відношення до кримінального провадження, то з цього часу триває обмеження її прав, як власника, що також є надмірним тягарем для неї.
В судовому засіданні представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання Кикіш С-М.Р. клопотання про скасування арешту майна з урахуванням письмових поясненнях ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у них та просила його задовольнити. Додатково зазначила, що ОСОБА_1 на теперішній час є колишньою дружиною підозрюваного у кримінальному провадженні №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року ОСОБА_2 , в рамках якого було накладено арешт на його майно і в тому числі на майно, яке належить ОСОБА_1 . В зв`язку з цим вважає, що арешт накладений необґрунтовано, а тому просить його скасувати.
Детектив НАБУ Бондарчук Р.М. проти задоволення клопотання заперечував та пояснив, що арешт накладався на це майно, як спільне сумісне майно подружжя, оскільки воно було набуте за період перебування підозрюваного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в шлюбі. Метою накладення такого арешту було забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні. Також зазначив, що враховуючи судову практику та норми СК України, не заперечує щодо скасування цього арешту в частині, а саме щодо частки майна в ньому ОСОБА_1 .
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
В ході розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що на час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, детективами Національного бюро України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року в якому ОСОБА_2 підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, із завданням шкоди в особливо великих розмірах та у складі організованої групи.
В рамках цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2019 року (справа №991/908/19, провадження №1-кс/991/1880/19) було частково задоволено клопотання детектива НАБУ та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2 на праві власності із забороною відчужувати його, а також на майно (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження) ОСОБА_1 , зокрема, на: будинок, площею 348,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ адміністративного приміщення, площею 440,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 66/100 частин будівель та споруд майнового комплексу, площею 942,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
Накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_1 , слідчий суддя обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 з 26 серпня 1989 року є дружиною підозрюваного ОСОБА_2 , а тому майно, набуте нею у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 є спільною сумісною власністю подружжя (ст. 60 СК України). Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім`ї вчинені за згодою другого з подружжя.
Підставою арешту майна став факт можливого призначення підозрюваному ОСОБА_2 покарання у виді конфіскації майна. Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до наданої в судовому засіданні 14 грудня 2021 року детективом копії постанови про об`єднання кримінальних проваджень, 21 квітня 2020 року матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року, №52017000000000365 від 02 червня 2017 року та №52020000000000233 від 02 квітня 2020 року об`єднанні в одне провадження під №52017000000000365, про що внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У клопотанні ОСОБА_1 ставить питання про скасування арешту з будинку - який є її власністю, 66/100 частин майнового комплексу - в якому вона здійснює господарську діяльність та Ѕ адміністративного приміщення - яке їй належить на праві власності, посилаючись на необґрунтованість такого арешту.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).
З огляду на те, що особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, у своєму клопотанні як на підставу скасування арешту майна не посилається на відсутність потреби у подальшому його застосуванні і зазначає лише про необґрунтованість накладення арешту, то з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише тієї підстави для скасування арешту, про яку зазначає заявник.
Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, слідчому судді на даному етапі належить встановити, чи було доведено заявником, що арешт на майно було накладено необґрунтовано.
Дослідивши та проаналізувавши доводи викладені у клопотанні заявника, а також додані до нього документи, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчим суддею встановлено наступне.
Зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2019 року вбачається, що арешт на вказане майно було накладено на підставі п.3 ч.2 ст. 170 КПК України, а саме - з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна, який накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, може бути застосований лише до майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Тобто, з цього слідує, що застосування арешту майна на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України є неможливим щодо майна третьої особи, а слідчий суддя при накладені арешту за вказаною підставою має з`ясувати, чи дійсно майно, про арешт якого просить сторона обвинувачення, належить підозрюваному.
Зі змісту ухвали про накладення арешту вбачається, що розгляд відповідного клопотання відбувався без виклику власників майна та їх представників, а тому останні не мали можливості висловити свою думку з приводу порушеного в клопотанні детектива питання.
В ході судового розгляду слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
В судовому засіданні під час розгляду клопотання про накладення арешту слідчим суддею було встановлено, що оскільки з 26 серпня 1989 рок ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , то майно, набуте за період перебування у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя.
Тому з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, а також з метою запобігання можливості відчуження вказаного майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2 , слідчим суддею ухвалено накласти арешт на майно, зокрема і на те, про скасування якого просить ОСОБА_1 .
В той же час, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України). Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч. 2 ст.64 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Питання належності на праві приватної власності будь-кому з подружжя майна, набутого за час шлюбу, має вирішуватись в порядку цивільного судочинства і не є предметом розгляду і вирішення під час кримінального провадження.
Як вбачається з рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 липня 2021 року, ним було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Спеціалізована антикорупційна прокуратура про поділ спільного майна подружжя та здійснено поділ такого майна між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , при цьому, питання поділу майна, про скасування арешту з якого просить ОСОБА_1 , останньою не ставилося та судом не розглядалося.
Тому доводи ОСОБА_1 викладені нею у клопотанні та її представника в судовому засіданні про те, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є її власністю, оскільки придбаний до шлюбу, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу від 23 серпня 1989 року не приймаються слідчим суддею до уваги. Як вбачається з цього договору, та про що у своїх письмових поясненнях зазначає ОСОБА_1 , 23 серпня 1989 року вона придбала будинок за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Лисиничі площею близько 50 кв.м., в той час як ухвалою слідчого судді арешт накладений на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площею 348,8 кв.м., право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 20 березня 2006 року (в період шлюбу з ОСОБА_2 ), що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 грудня 2021 року. Твердження ОСОБА_1 та її представника, що у будинку, який вона придбала 23 серпня 1989 року було здійснено реконструкцію, через що його площа збільшилася, а також те, що як купівля самого будинку, так і його реконструкція проводилися за кошти її батьків, слідчий суддя відхиляє, оскільки належних доказів набуття ОСОБА_1 права приватної власності на будинок площею 348,8 кв.м. в порядку, визначеному, зокрема, ст.57 СК України, матеріали справи не містять, як і не містять таких доказів щодо набуття права власності на майно, а саме:Ѕ адміністративного приміщення, площею 440,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та 66/100 частин будівель та споруд майнового комплексу, площею 942,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшла висновку, що майно ОСОБА_1 , на яке детектив просив накласти арешт є спільною сумісною власністю подружжя, разом з тим, накладаючи такий арешт, не врахувала наслідки вжиття цього заходу забезпечення кримінального провадження для ОСОБА_1 , яка не є учасником кримінального провадження, а отже її право власності на майно не може бути обмежено.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не повинно зачіпати майнових прав іншого з подружжя підозрюваного (частку в спільній сумісній власності іншого з подружжя) через неможливість в подальшому застосування конфіскації майна як виду покарання до такої частки. Якщо ж допустити таке обмеження майнових прав, то воно не буде переслідувати легітимну мету - забезпечення у майбутньому можливу конфіскацію майна як виду покарання за вироком суду.
Виходячи з вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що в кримінальному провадженні №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року, арешту підлягає лише Ѕ частини спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а саме: будинку, площею 348,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ адміністративного приміщення, площею 440,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; 66/100 частин будівель та споруд майнового комплексу, площею 942,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що є власністю підозрюваного ОСОБА_2 (аналогічного висновку дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11, провадження № 14-105цс19).
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2019 року, у кримінальному провадженні №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року - задовольнити частково.
Скасувати арешт з Ѕ частин спільного сумісного майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2019 року у кримінальному провадженні №52019000000000348 від 24 квітня 2019 року (справа №991/908/19, провадження №1-кс/991/1880/19), у виді позбавлення права відчуження та розпорядження, а саме:
-з будинку, площею 348,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
-з Ѕ адміністративного приміщення, площею 440,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;
-з 66/100 частин будівель та споруд майнового комплексу, площею 942,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
В іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Я.В. Шкодін