Документ № 102394240

Справа № 991/8408/21

Провадження 1-кс/991/8536/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) Дубас В.М.

(далі - слідчий суддя чи суд),

за участі:

секретаря судового засідання Ляшинської А.Ю.,

скаржниці (адвоката) Сініціної М.С.,

прокурора Демківа Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу від 10.12.2021 адвоката Cініціної Марини Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову від 27.10.2021 про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків досудового розслідування

в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 08.05.2014 за №42014000000000368,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий опис судового провадження.

13.12.2021 до ВАКС надійшла скарга від 10.12.2021 адвоката Cініціної М.С. (далі - скаржниця) в інтересах ОСОБА_1 на постанову першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) Грищука М.О. від 27.10.2021 про відмову в задоволенні скарги скаржниці від 25.08.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування в кримінальному провадженні від 08.05.2014 №42014000000000368, в якій скаржниця повідомляла про отримання такої постанови 01.12.2021, просила її скасувати та зобов`язати прокурора вищого рівня розглянути в порядку статті 308 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) скаргу від 25.08.2021 та зобов`язати його надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні від 08.05.2014 №42014000000000368, встановити прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням найкоротший строк для прийняття процесуального рішення, передбаченого статтями 283, 284 КПК.

Відповідно до частини 3 статті 35 КПК згідно з протоколом автоматизованого розподілу визначено слідчого суддю Дубаса В.М., яким призначено судовий розгляд такої скарги на 14.12.2021 з перервами до 23.12.2021, 28.12.2021.

2. Короткий виклад скарги та позицій учасників судового провадження.

Скарга обґрунтовується твердженнями про те, що прокурор залишив без уваги доводи скарги від 25.08.2021 та не надав відповіді на аргументи щодо ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного, зміни підозри; не надав оцінки доводам про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованих злочинів, що доводи прокурора про вжиття всіх необхідних заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 та посилання на його неналежну процесуальну поведінку не відповідають дійсності, а тому є необґрунтованим висновок про дотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні від 08.05.2014 №42014000000000368.

До скарги додано документи щодо повноважень скаржниці - ордер та копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, - та копії: постанови від 27.10.2021 із супровідним листом, поштовим конвертом та роздруківкою трекінгу з сайту Укрпошти, ухвали слідчого судді ВАКС від 12.10.2021 в справі №991/6437/21, скарги від 25.08.2021 скаржниці в порядку статті 308 КПК, протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 29.01.2015, листа ОСОБА_1 від 03.06.2015 з доданим описом вкладення у цінний лист, постанови про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 від 04.06.2015, доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку статті 40 КПК) від 04.06.2015, двох рапортів від 04.06.2015, заяви ОСОБА_1 від 07.05.2019, листів Генеральної прокуратури від 03.07.2019 та Національного антикорупційного бюро України від 11.12.2020 на адресу скаржниці, постанова про зупинення досудового розслідування від 21.10.2019, листа International criminal police organization (Інтерпол) англійською мовою від 07.09.2019 з перекладом на українську мову.

В судових засіданнях скаржниця підтримала доводи скарги та просила її задовольнити, стверджуючи, що в кримінальному провадженні №42014000000000368 пройшли будь-які розумні строки, оскільки досудове розслідування триває понад шість років, додатково надавши копію роздруківки з ЄРДР щодо руху такого кримінального провадження.

В судових засіданнях прокурор САП ОГП Демків Д. П. подав заперечення проти задоволення скарги, де зазначив про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні зупинене у зв`язку з розшуком підозрюваного ОСОБА_1 на підставі постанови від 04.06.2015, оскільки він перебуває за межами України, переховується від органу досудового розслідування, а посилання скаржниці на встановлення місця перебування ОСОБА_1 вважає необґрунтованими, оскільки інформація з листа від 07.05.2019 про адресу його проживання у місті Москві не підтверджена належним чином, а відтак відсутні підстави для відновлення досудового розслідування, додавши до заперечення такі копії: витягу з ЄРДР від 20.12.2021 в кримінальному провадженні від 08.05.2014 №42014000000000368, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 4 статті 190, частиною 2 статті 364, та ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 4 статті 190, частиною 2 статті 364, 219 Кримінального кодексу України (далі - КК); листа Генеральної прокуратури від 12.05.2015 із поданням до Верховної Ради України про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата ОСОБА_1 , постанови Верховної Ради України від 03.06.2015 про надання такої згоди, повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 04.06.2015 із повісткою, супровідним листом та описом вкладення у цінний лист, скерованого за місцем проживання ОСОБА_1 , доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку статті 40 КПК) від 04.06.2015, двох рапортів від 04.06.2015, постанови про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 від 04.06.2015 із супровідним листом, лист СБУ від 09.06.2015 щодо організації розшуку, лист Генеральної прокуратури від 04.06.2015 на адресу Державної прикордонної служби України (ДПСУ), листи ДПСУ від 03.06.2015 та 11.06.2015, заяви ОСОБА_1 від 03.06.2015, першої сторінки договору - доручення від 19.05.2015 про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Сініціною М.С., заяви адвоката Сініціною М.С. від 04.06.2015 , протоколу від 29.01.2020 огляду детективом НАБУ вмісту інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України, із доданою інформацією про перетин державного кордону ОСОБА_1 , листа НАБУ від 18.11.2021 до СБУ щодо надання інформації про стан розшуку ОСОБА_1 та листа - відповіді СБУ від 24.11.2021, листа - доручення НАБУ від 19.11.2021 до ДПСУ щодо здійснення розшуку ОСОБА_1 протягом року. Також прокурор повідомив про підготовку запиту про міжнародну правову допомогу для перевірки інформації щодо місця перебування ОСОБА_1 у РФ.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.

Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а за частиною 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.

Зокрема, пунктом 9-1 частини 1 статті 303 КПК передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.

Згідно із статтею 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать розумність строків, а також диспозитивність, зміст якої розкрито в статті 26 КПК, за частиною 3 якої слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом.

Конкретний правовий зміст засади кримінального провадження «розумність строків» визначає стаття 28 КПК, за частинами 1-3 якої під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» від 17.10.2014 №11 зазначено, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини складність кримінального провадження визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження; кількості учасників провадження (потерпілих, свідків тощо); правової кваліфікації кримінального правопорушення; наявності на момент початку досудового розслідування відомостей щодо конкретної особи, яка ймовірно вчинила кримінальне правопорушення; характеру обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні; меж доказування; обсягу матеріалів досудових розслідувань, що об`єднані в одному провадженні; необхідності призначення експертиз, їх складності; обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для всебічного та повного дослідження обставин кримінального правопорушення; необхідності отримання міжнародної допомоги в рамках кримінального провадження тощо. Оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків (зокрема, щодо явки за викликом слідчого, прокурора, судовим викликом; дотримання умов обраного запобіжного заходу; надання у передбачених законом випадках доказів тощо); існування випадків зловживання процесуальними правами тощо. При цьому слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом. Оцінюючи спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень, слід враховувати послідовність та своєчасність здійснення процесуальних дій; наявність періодів бездіяльності (неактивності), причини якої мають з`ясовуватись у кожному конкретному провадженні; своєчасність повідомлення особи про підозру; обґрунтованість відкладення та зупинення кримінального провадження; своєчасність призначення кримінального провадження (кримінальної справи) до судового розгляду; встановлення випадків призначення судових засідань із великими інтервалами чи зволікання з переданням кримінального провадження з одного суду до іншого; проведення судових засідань у призначений час; дотримання строків постановлення суддею (або судом) мотивованої ухвали чи вироку і направлення копій процесуальних рішень учасникам судового провадження; повноту здійснення суддею контролю за виконанням працівниками суду своїх службових обов`язків, у тому числі щодо повідомлення учасників кримінального провадження про час та місце судового засідання; повноту та своєчасність вжиття слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом (суддею) заходів забезпечення кримінального провадження та інших заходів, спрямованих на недопущення недобросовісної поведінки учасників кримінального провадження; характер та ефективність дій, спрямованих на прискорення кримінального провадження тощо.

Частинами 5, 6 статті 28 КПК також визначено, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

Суд зазначає, що аналіз наведених норм статті 28 КПК не свідчить, що поняття «розумний строк» тотожне поняттю «здійснення кримінального провадження у найшвидший термін», оскільки розкриваючи зміст розумності строків закон використовує терміни «невідкладно», «першочергово», «найкоротший строк», що загалом є суб`єктивно оціночними поняттями, проте метою розумності строків є забезпечення для особи відсутності необґрунтовано тривалого обмеження її прав та свобод у зв`язку зі здійсненням кримінального провадження. Тобто суд з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження має шукати баланс між принципом розумності строків та іншими принципами, зокрема такими як право на захист, доведеності перед судом переконливості доказів, змагальності сторін та безпосереднього дослідження доказів судом тощо.

Процесуальний порядок оскарження недотримання розумності строків визначений статтею 308 КПК, за частинами 1, 2 якої підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.

За частиною 5 статті 8-1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (із змінами) керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору. Прокурорами вищого рівня для керівників управлінь, відділів та їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник та заступник, для заступника та першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури їхніх повноважень. Письмові накази адміністративного характеру, які стосуються організації діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, видаються за обов`язковим погодженням керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Тобто у кримінальних провадженнях, де процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює група прокурорів САП ОГП, можливе оскарження недотримання розумних строків до керівника САП ОГП, його першого заступника та заступника.

КПК не визначає чітких критеріїв, за якими має оцінюватись рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків під час досудового розслідування, проте у будь-якому випадку необхідно оцінити, чи є таке рішення обґрунтованим та вмотивованим, оскільки відповідно до частини 1 статті 110 КПК, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, та частина 5 статті 110 КПК загалом визначає, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Відповідно до частини 1 статті 306 КПК, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора здійснюється у порядку, встановленому для судового розгляду, а відтак під час такого розгляду зокрема підлягає застосуванню така загальна засада кримінального провадження як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зміст якої розкриває стаття 22 КПК, за якою змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

3.2. Судовим розглядом встановлено, що скаржниця як захисник підозрюваного ОСОБА_1 подала на ім`я уповноваженого прокурора вищого рівня САП скаргу від 25.08.2021 в порядку статті 308 КПК, де просила прокурора вищого рівня:

- надати прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014, вказівку щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 та внесення відомостей про закінчення досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- встановити прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014, найкоротший строк для закінчення досудового розслідування шляхом його закриття відносно ОСОБА_1 .

Така скарга обґрунтовувалась твердженнями про невідповідність проведених процесуальних дій вимогам закону, а саме ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного, оскільки не були виконані дії, передбачені для процедури повідомлення про підозру від 04.06.2015, а тому не було підстав для оголошення його у розшук, також в його діях відсутні склад злочинів, крім того, ОСОБА_1 повідомив орган досудового розслідування про своє місце перебування, а відтак здійснення досудового розслідування, яке триває понад шість років без встановлення жодних доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, свідчить про порушення розумності строків досудового розслідування прокурором.

27.10.2021 перший заступник керівника САП Грищук М.О. прийняв постанову, якою відмовив у задоволенні скарги на недотримання розумних строків, обґрунтовуючи це тим, що у кримінальному провадженні від 08.05.2014 №42014000000000368, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 4 статті 190, частиною 2 статті 364, 219 Кримінального кодексу України (далі - КК), ОСОБА_1 повідомлено про підозру у спосіб та у відповідності до вимог КПК, а саме 04.06.2015 направлено поштою за його адресою проживання, та 04.06.2015 ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук (здійснення якого доручено Службі безпеці України) на підставі статті 281 КПК у зв`язку з невстановленим місцем його перебування. Також в постанові зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000368 зупинене на підставі статті 280 КПК (оголошено в розшук підозрюваного), та оскільки на теперішній час місцезнаходження ОСОБА_1 не встановлено, то відсутні підстави для відновлення досудового розслідування. При цьому зазначено, що до травня 2019 року ОСОБА_1 не повідомляв про місце проживання на території Російської Федерації (РФ) та тому надана інформація в заяві від 07.05.2019, яка отримана 21.05.2019, підлягає перевірці, адже відповідно до наданої Державною прикордонною службою інформації, ОСОБА_1 кордон України на виїзд не перетинав (що може свідчити про незаконний перетин державного кордону України), що наразі відсутнє підтвердження належним чином інформації про перебування ОСОБА_1 на території РФ, тоді як вжитими розшуковими заходами оперативному підрозділу Служби безпеки України встановити його місцезнаходження, зокрема на території України, не вдалося, а відтак вживаються додаткові заходи щодо встановлення місцеперебування підозрюваного на території РФ, в тому числі шляхом направлення відповідного запиту про міжнародну правову допомогу. Як підсумок в постанові зазначено, що на підставі критеріїв розумності строків у кримінальному провадженні, наведених в КПК, рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), Конституційного суду України, статей 113, 114 КПК строки досудового розслідування у такому кримінальному провадженні є розумними.

Також судовим розглядом за відомостями відкритого Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що питання щодо дотримання розумності строків в кримінальному провадженні від 08.05.2014 №42014000000000368 вже неодноразово розглядалось слідчими суддями ВАКС.

Ухвалою слідчого судді Мойсака С.М. від 31.01.2020 в справі №4910/92/19 задоволено скаргу Сініціної М.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зобов`язано начальника п`ятого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який є прокурором вищого рівня щодо прокурора п`ятого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Демківа Д.М., розглянути належним чином скаргу захисника від 20.11.2019 на недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування у кримінальному проваджені №42014000000000368.

Ухвалою слідчої судді ВАКС Михайленко В.В. від 13.04.2020 в справі №991/3055/20 відмовлено у відкритті провадження за скаргою Сініціної М.С. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42014000000000368.

Ухвалою слідчої судді ВАКС Михайленко В.В. від 24.04.2020 в справі №991/3066/20 відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Сініціної М.С. на рішення прокурора вищого рівня про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000368. Ухвалою АП ВАКС від 14.05.2020 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Сініціної М.С. в інтересах ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчої судді ВАКС Михайленко В.В від 18.05.2021 в справі №991/3086/21 задоволено скаргу адвоката Сініціної М.С. на рішення прокурора вищого рівня про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014. Скасувано постанову першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Грищука М.О. від 15.04.2021 про відмову в задоволення скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Сініціної М.С. від 01.04.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014; зобов`язано прокурора вищого рівня розглянути в порядку ст. 308 КПК скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Сініціної М.С. від 01.04.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014; зобов`язано прокурора вищого рівня надати уповноваженому прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014, обов`язкові до виконання вказівки щодо строків вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Ухвалою слідчої судді ВАКС Михайленко В.В від 09.08.2021 в справі №991/4821/21 задоволено частково скаргу адвоката Сініціної М.С. на рішення прокурора вищого рівня про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014. Скасовано постанову першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Грищука М.О. від 28.05.2021 про відмову в задоволення скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Сініціної М.С. від 01.04.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000368 від 08.05.2014; зобов`язано прокурора вищого рівня розглянути в порядку ст. 308 КПК скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Сініціної М.С. від 01.04.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014; зобов`язано прокурора вищого рівня надати уповноваженому прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014, обов`язкові до виконання вказівки щодо строків вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Ухвалою слідчої судді ВАКС Михайленко В.В від 04.10.2021 в справі №991/6436/21 задоволено частково скаргу адвоката Сініціної М.С. на рішення прокурора вищого рівня про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000368 від 08.05.2014. Скасовано постанову першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Грищука М.О. від 01.09.2021 про відмову в задоволенні скарги захисника Сініціної М.С. від 01.04.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000368 від 08.05.2014; зобов`язано прокурора вищого рівня надати уповноваженому прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, обов`язкові до виконання вказівки щодо строків вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Ухвалою слідчої судді ВАКС Михайленко В.В від 12.10.2021 в справі №991/6437/21 задоволено частково скаргу адвоката Сініціної М.С. на рішення прокурора вищого рівня про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014. Скасовано постанову першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Грищука М.О. від 01.09.2021 про відмову в задоволення скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Сініціної М.С. від 25.08.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000368 від 08.05.2014; зобов`язано прокурора вищого рівня розглянути в порядку ст. 308 скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Сініціної М.С. від 25.08.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000368 від 08.05.2014; зобов`язано прокурора вищого рівня надати уповноваженому прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014000000000368 від 08.05.2014, обов`язкові до виконання вказівки щодо строків вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

В зазначених вище судових рішеннях головною підставою для задоволення скарг та скасування постанов про відмову у задоволенні скарг на недотримання розумних строків було формальне твердження щодо невідповідності форми та змісту таких постанов нормам статті 110 КПК.

3.3. Слідчий суддя зазначає, що за статтею 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Нормами статей 280-282 глави 23 КПК визначені процесуальний порядок зупинення досудового розслідування.

Так, частинами 1-2 статті 223 КПК «Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій» визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 280 КПК, досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо: 1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком; 2) оголошено в розшук підозрюваного; 2-1) слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування; 3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва. До зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті. Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

За статтею 281 КПК, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.

За частиною 1 статті 282 КПК, зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження .

З матеріалів справи видно, що досудове розслідування у кримінальному провадженні від 08.05.2014 №42014000000000368 зупинене за постановою від 21.10.2019 у зв`язку з оголошенням ОСОБА_1 в розшук, що відповідає наведеним вище нормам статей 280, 281 КПК.

Системне тлумачення наведених вище норм КПК говорить, що процесуальний інститут зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні запроваджений для випадків неможливості здійснення будь-яких процесуальних дій внаслідок відсутності підозрюваного, тобто розшук такої особи необхідній з метою її безпосереднього залучення для досягнення завдань кримінального провадження.

При цьому відсутність належних відомостей про достовірно відоме місцеперебування підозрюваного само по собі є вагомою підставою для зупинення досудового розслідування, (незалежно від її тривалості аж до спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності), упродовж чого орган досудового розслідування має право (не обов`язок) здійснювати процесуальні дії щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного, й лише після належного документального підтвердження такого, можливе відновлення розслідування.

Також суд зазначає, що у випадку неможливості встановлення місцезнаходження особи, яка ухиляється від участі у кримінальному провадженні і оголошена в розшук, статті 297-1 - 297-5 глави 24-1 КПК передбачають можливість особливого порядку кримінального провадження - досудового розслідування за відсутності підозрюваного (in absentia), питання щодо якого вирішується слідчим суддею за відповідним клопотанням, з яким має право (не обов`язок) звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором.

З матеріалів скарги видно, що скаржниця як на достовірні відомості посилалась на повідомлення ОСОБА_1 органу досудового розслідування про його фактичне місцезнаходження, а саме заяву від 07.05.2019 на адресу Служби безпеки України, Національної поліції України та Генеральної прокуратури, де повідомляється певна адреса його проживання у місті Москва, РФ.

Відповідно до чинної до 01.12.2021 статті 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV, облік громадян України, які проживають за межами України, ведеться закордонними дипломатичними установами України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Такий порядок, який регулює питання ведення закордонними дипломатичними установами України обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за межами України (далі - консульський облік), затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2020 №85.

Чинним з 01.12.2021 пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-IX, визначено, що відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) осіб не поширюються на облік громадян України, які проживають за межами України, що ведеться закордонними дипломатичними установами України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Суд зазначає, що за відсутності належних документів щодо перебування ОСОБА_1 на консульському обліку у дипломатичній установі України в РФ, відсутні будь-які належні підстави для обґрунтованого висновку про те, що він дійсно проживає за зазначеною вище адресою, а відтак відсутні підстави вважати, що органу досудового розслідування достеменно відомо дійсне місце проживання підозрюваного, тобто наявні підстави для відновлення досудового розслідування.

При цьому встановлення фактичного місцеперебування підозрюваного на території РФ, в тому числі шляхом направлення відповідного запиту про міжнародну правову допомогу, гіпотетично є можливим, проте видається сумнівним з огляду на факт визнання РФ державою-агресором постановами Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII та від 21.04.2015 року №337-VIII, із врахуванням Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 №2268-VIII.

Слідчий суддя також зазначає, що наявні підстави вважати дане кримінальне провадження №42014000000000368 достатньо складним, оскільки справи, що стосуються вчинення корупційних злочинів, самі по собі є складними, що може бути пов`язано з перешкоджанням здійсненню розслідування (переховуванням осіб), вчиненням прихованих дій, спрямованих на досягнення злочинного умислу (часто із залученням значної кількості осіб, залучених до провадження), наявністю складних економічних транзакцій, а також корупційною складовою, яка часто передбачає значну кількість організаційних заходів, пов`язаних з передачею неправомірної вигоди чи незаконним заволодінням чужим майном.

Щодо доводів скаржниці про порушення порядку вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру від 04.06.2015 та не набуття ним статусу підозрюваного, слідчий суддя зазначає, що пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК передбачена окрема можливість оскарження на досудовому провадженні повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Слідчий суддя не повинен досліджувати дотримання строків досудового розслідування у кримінальному провадженні в межах розгляду скарги на рішення прокурора вищого рівня щодо дотримання розумних строків, а тому лише зазначає, що відповідно до частини 3 статті 219 КПК, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 303 КПК, рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування може бути окремо оскаржено на досудовому провадженні потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

В матеріалах даної справи відсутні відомості щодо оскарження зазначеної вище повідомлення про підозру від 04.06.2015 чи постанови про зупинення досудового розслідування від 21.10.2019.

Слідчий суддя також зазначає, що під час розгляду скарги на рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків перевіряються виключно наявні факти порушення розумних строків для вчинення певних процесуальних дій чи прийняття процесуальних рішень, тому вимога скарги про зобов`язання прокурора надати обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні від 08.05.2014 №42014000000000368, встановлення прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням найкоротшого строку для прийняття процесуального рішення, передбаченого статтями 283, 284 КПК, є безпідставною, оскільки наявність чи відсутність підстав для надання конкретних відповідних вказівок прокурору є дискреційними повноваженнями прокурора вищого рівня, та прямо не передбачена статтею 308 КПК. Відповідно до статті 36 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

За наведених вище обставин слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова першого заступника керівника САП ОГП від 27.10.2021 Грищука М.О. про відмову в задоволенні скарги від 25.08.2021 на недотримання розумних строків досудового розслідування в кримінальному провадженні від 08.05.2014 №42014000000000368 належним чином обґрунтована, відповідає за формою та змістом статті 110 КПК, тоді як скаржниця не довела наявності підстав для задоволення її скарги про недотримання розумних строків.

Відповідно до статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

3.4. Слідчий суддя також зазначає, що норми КПК не врегульовують порядок реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження.

.Однак, за частиною 6 статті 9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу. Також, за частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство застосовується із урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: (1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; (2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; (3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.

Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к). Використання цього інституту також наявне в практиці Конституційного Суду України (КСУ), який вказав, що повторне звернення до тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09.07.2018 року № 213-1(І)/2018).

Також, за частиною 2 статті 1 КПК, кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відтак суд зауважує, що інші процесуальні закони України містять чіткі норми щодо запобігання зловживанню процесуальними правами.

Так, статтями 44 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ), 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) та 45 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) під загальною назвою «Неприпустимість зловживання процесуальними правами» передбачено ідентичні норми, за якими учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Частинами 2-4 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка регулює діяльність ЄСПЛ, визначено, що суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

З огляду на викладене вище, слідчий суддя вважає необхідним роз`яснити, що в разі подання повторної скарги, аналогічної поданій в даній справі за відсутності нових обставин, таке може бути розцінене як зловживання процесуальними правами та відповідно мати наслідком постановлення судом рішення про залишення такої без розгляду.

Керуючись статтями 303-309, 372, 532 КПК, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні скарги Сініціної М.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову першого заступника керівника САП ОГП від 27.10.2021 про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 08.05.2014 за №42014000000000368.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 04.01.2022 в приміщенні ВАКС.

Слідчий суддя Дубас В.М.