Документ № 102561752

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня2022 року

м. Київ

справа № 991/6571/21

провадження № 51-192 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С.Б.,

суддів Булейко О.Л., Ковтуновича М.І.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Бугая Дениса Володимировича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 жовтня 2021 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України. Надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000428 від 02 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2021 року захисникам відмовлено у відкритті апеляційного провадження за їх апеляційною скаргою у зв`язку з тим, що така ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі захисник Бугай Д.В. ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних міркувань.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Конституція України гарантує забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини 2 статті 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірні держави користуються певною свободою розсуду. Хоча остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (мається на увазі ЄСПЛ), до його завдань не входить заміна оцінки національних органів влади будь-якою іншою оцінкою того, що може бути кращою стратегією у цій сфері. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана… Обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо немає розумної пропорційності між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (пункт 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші).

Конституційний Суд України у рішенні від 20 січня 2016 року №1-в/2016 зауважив, що особі має бути гарантовано право на перегляд її справи судом апеляційної інстанції; після апеляційного розгляду справи сторони судового процесу можуть бути наділені правом оскаржити судові рішення першої та апеляційної інстанцій до суду касаційної інстанції у випадках, визначених законом, що сприятиме забезпеченню реалізації принципу верховенства права (абзац другий підпункту 3.6.3 підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки (абзац дев`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018).

Відповідно до частини 4 статті 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

За таких обставин апеляційний суд прийняв обґрунтоване рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисників Бугая Д.В. та Бойка С.Г. на ухвалу суду першої інстанції про задоволення клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України щодо надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000428 від 02 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_1 , оскільки її окреме оскарження в апеляційному порядку законом не передбачено.

Отже, з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень й інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Бугая Дениса Володимировича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

С.Б. ФомінО.Л. Булейко М.І. Ковтунович