- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
- Секретар : Черевач І.І.
- Захисник/адвокат : Пилипчука Г.В.
- Прокурор : Кимлик Р.В.
Справа № 991/8484/21
Провадження 1-кс/991/8612/21
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4, погоджене з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
у кримінальному провадженні № 420170000000002198 від 07.07.2017,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив просить обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовує тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420170000000002198 від 07.07.2017.
За версією органу досудового розслідування ОСОБА_6 у період 2011-2013 років, перебуваючи на посаді Голови комісії з припинення дочірнього підприємства «Спеціалізованої зовнішньоторгівельної фірми «Прогрес», діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи обізнаним про факт укладання 25.09.2009 ДП СЗТФ «Прогрес» із Міністерством оборони Республіки Ірак контрактів № С-17-02/2009/Pr, № С-18-02/2009/Pr та № С-19-02/2009/Pr та маючи за мету заволодіти частиною коштів ДП СЗТФ «Прогрес», ДП «ХКБМ ім. О.О. Морозова» та ДП «Антонов», отриманих за вказаними контрактами від Міністерства оборони Республіки Ірак, зловживаючи займаним службовим становищем, уклав Агентські угоди із компаніями «Mirage Sarl», «Paragon Impex Ltd» та договір уступлення права вимоги із компанією «Lionel Europe Corporation», ряд додаткових угод до них та актів виконаних робіт за нібито надані консультаційні послуги, які насправді вказаними компаніями не надавались, а також надав вказівку на їх оплату чим своїми діями завдав збитків на загальну 23 489 682,03 доларів США.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 25.09.2009 року між Міністерством оборони Республіки Ірак та ДП СЗТФ «Прогрес», в особі директора компанії ОСОБА_7, укладено контракти: № С-17-02/2009/Pr щодо ремонту вертольоту МІ-8Т на суму 3,6 млн доларів США; № С-18-02/2009/Pr на постачання 6 літаків АН-32Б на суму 99 млн доларів США; контракт № С-19-02/2009/Pr на поставку 420 одиниць колісних бронетранспортерів БТР-4 і машин на його базі на суму 457,5 млн доларів США.
Укладанню цих контрактів передувала проведена робота комерційними посередниками на території Республіки Ірак на замовлення ДП СЗТФ «Прогрес» - «Jankovic & Associates, Inc.», «Universal Investment Group», «Al-Jar Trading FZCO», «Wahi AL-Abdaa Co», «Rawat Al-Moruge» та «Al Khairat Al Arabia Co» (згідно агентських контрактів від 16.06.2009 № А-19/09/Pr, від 25.01.2010 № А-01/10/Pr, від 16.10.2009 № A-21/09/Pr) у межах програми переозброєння Збройних Сил Республіки Ірак у 2008 - 2009 роках.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1221 від 29.12.2010 утворено Державний концерн «Укроборонпром», до складу якого увійшли, зокрема, ДК «Укрспецекспорт» та ДП СЗТФ «Прогрес», керівником якого призначено ОСОБА_8 . У свою чергу останній забезпечив призначення на посаду генерального директора ДК «Укрспецекспорт» (підпорядкованої компанії) ОСОБА_6 .
Отримавши найвищу керівну посаду у ДК «Укрспецекспорт», використовуючи управлінські можливості та вплив ОСОБА_8, ОСОБА_6 з метою одержання повного контролю над ДП СЗТФ «Прогрес», яке реалізовувало виконання зовнішньоекономічних контрактів із Міністерством оборони Республіки Ірак, забезпечив видання наказу № 84 «Про приєднання ДП СЗТФ «Прогрес» до ДК «Укрспецекспорт», згідно якого розпочато припинення юридичної особи ДП СЗТФ «Прогрес» шляхом приєднання її до ДК «Укрспецекспорт». Право управління Підприємством, розпорядження його коштами було покладено на Голову комісії з припинення ДП СЗТФ «Прогрес», яким також призначено ОСОБА_6 .
У подальшому, ОСОБА_6, отримавши повний контроль над виконанням контракту № С-18-02/2009/Pr, 15.03.2011 уклав із компанією «Paragon Impex Ltd» Агентську угоду про співробітництво № А-01/11-Pr, згідно з умовами якої Агент зобов`язувався сприяти у просуванні та укладанні контрактів ДП СЗТФ «Прогрес» на території країн Близького Сходу.
На підставі Агентської угоди № А-01/11-Pr про співробітництво та додаткових угод до неї компанія «Paragon Impex Ltd» підписала із ДП СЗТФ «Прогрес» чотирнадцять актів виконаних робіт, згідно яких, нібито, за сприяння компанії «Paragon Impex Ltd» здійснено просування контракту № С-18-02/2009/Pr від 25.09.2009, а сума коштів у розмірі 15,5% від тих, що надійшли від Міністерства Республіки Ірак, підлягали перерахуванню на рахунки Агента «Paragon Impex Ltd».
Разом з цим, отримавши повний контроль над виконанням контракту № С-19-02/2009/Pr, ОСОБА_6 22.05.2012 уклав із компанією «Mirage SARL» Агентську угоду № А-01/12/Pr, згідно з умовами якої Агент зобов`язувався проводити роботу щодо укладання ДП СЗТФ «Прогрес» контрактів на постачання бронетехніки та супутніх товарів, а також супроводжувати уже укладені угоди на території Республіки Ірак.
На підставі Агентської угоди № А-01/12/Pr та додаткових угод до неї компанія «Mirage SARL» підписала із ДП СЗТФ «Прогрес» десять актів виконаних робіт, згідно яких, нібито, за сприяння компанії «Mirage SARL» здійснено просування контракту № С-19-02/2009/Pr від 25.09.2009, а за виконані нею послуги слід перерахувати оплату у розмірі 51 740 267 доларів США із коштів, що надійдуть від Міністерства Республіки Ірак.
Здійснюючи контроль над розпорядженням банківськими рахунками ДП СЗТФ «Прогрес», ОСОБА_6 надав вказівки на перерахування компанії «Paragon Impex Ltd» коштів на загальну суму 12 213 892,08 доларів США та на перерахування компанії «Mirage SARL» коштів на загальну суму 9 035 000 доларів США, 186 000 Євро за послуги, які ними фактично не надавались.
Крім того, реалізовуючи схему заволодіння коштами ДП СЗТФ «Прогрес», що надходили від реалізації контракту № С-19-02/2009/Pr, ОСОБА_6 від імені ДП СЗТФ «Прогрес» уклав із компанією «Mirage SARL» та компанією «Lionel Europe Corporation» трьохсторонні додаткові угоду № 3 та № 5 до Агентської угоди № А-01/12/Pr, на підставі яких кошти у сумі 2 240 789,95 доларів США були перераховані на угорський рахунок компанії «Lionel Europe Corporation» з призначенням платежу за надання консультаційних послуг, які насправді компанією не надавались.
23.05.2017 у кримінальному провадженні № 42013000000000396 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
У зв`язку з неявкою ОСОБА_6 23.05.2017 до Головної військової прокуратури для проведення процесуальних дій та вручення повідомлення про підозру, 25.05.2017 орган досудового розслідування складене письмове повідомлення про підозру направив засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем його проживання та вручив дорослому члену сім`ї батьку ОСОБА_6 - ОСОБА_9 .
29.05.2017 старший слідчий Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 виніс постанову про оголошення розшуку ОСОБА_6 у зв`язку із неявкою останнього до Головної військової прокуратури для проведення процесуальних дій та відсутністю відомостей про місцезнаходження останнього.
Водночас, за наявними відомостями із інтегрованої автоматизованої системи обміну інформації щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «ГАРТ», ОСОБА_6 11.11.2016 покинув територію України повітряним транспортом сполученням «Київ-Париж» рейсом №1753 та до сьогоднішнього дня не повертався.
20.07.2018 матеріали досудового розслідування, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, виділено у кримінальне провадження № 42018000000001764 та того ж дня їх об`єднано із матеріалами досудового розслідування № 42017000000002198.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
На переконання органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002198 на даний час існують обставини які вказують, що у разі незастосування запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
02.06.2017 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/30996/17-к надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою його приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також вжито заходів щодо оголошення його у міжнародний розшук та розшуку на території іноземних держав із використанням можливостей НЦБ Інтерполу.
Згідно наявної у кримінальному провадженні інформації, ОСОБА_6 разом із родиною проживає на території Французької Республіки.
Детектив зазначає, що в органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що ОСОБА_6, будучи обізнаним про факт проведення досудового розслідування та повідомлення йому про підозру, ухиляється від явки до органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні прокурор та детектив вимоги клопотання підтримали, просили задовольнити. У ході розгляду клопотання надали додаткові пояснення щодо змісту та значення долучених до клопотання документів.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру не вручене останньому у спосіб, передбачений главою 11 КПК України. Органу досудового розслідування з травня 2017 року відомо про конкретне місце перебування ОСОБА_6 на території Республіки Франції, а з серпня 2017 року відомо про процесуальні обмеження, які застосовані до ОСОБА_6 . Так, згідно рішення Апеляційного суду м. Бордо від 02.08.2017 ОСОБА_6 знаходиться під судовим контролем, йому заборонено покидати материкову територію Франції. Також у цьому рішенні зазначено місце проживання ОСОБА_6 у Франції: АДРЕСА_1 . Разом з цим, 18.08.2017 Департамент Національної поліції України (Департамент Інтерполу та Європолу) повідомив листом слідчого про відмову Генерального секретаріату Інтерполу внести відомості про міжнародний розшук ОСОБА_6 та надав інформацію про затримання останнього та судовий контроль над ним. Тому орган досудового розслідування мав направити повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик на адресу проживання в порядку п. 7 ст. 135 КПК України. Також наголосив на тому, що ОСОБА_6 не перебуває у міжнародному розшуку. Повідомлення про підозру не містить жодних підтверджень скоєння ОСОБА_6 та групою осіб корисного заволодіння чужим майном у особливо великому розмірі шляхом зловживання службовим становищем. Заміна агентів була вимушеною, обумовлена необхідністю продовження раніше підписаних контрактів та внесення суттєвих змін до них, налагодження плідної співпраці з керівництвом Республіки Ірак, які відповідають за політику у військовій сфері. Надав письмові заперечення та матеріали на їх обгрунтування.
Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420170000000002198 від 07.07.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Матеріали вказаного кримінального провадження об`єднано із матеріалами досудового розслідування № 42018000000001764, яке, у свою чергу, виділене із матеріалів досудового розслідування № 42013000000000396, що підтверджується постановами від 20.07.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч. 3 ст. 111 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
У ході розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено, що 23.05.2017 у кримінальному провадженні № 42013000000000396 старший слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_11, за погодженням з Першим заступником Головного військового прокурора ОСОБА_12, склав письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 3 а.с. 11-79).
Відповідно до відомостей з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «Гарт-1/П» ДПС України ОСОБА_6 11.11.2016 залишив територію України у напрямку виїзду з України повітряним транспортом Київ Париж, та відтоді на територію України не повертався (т. 3 а.с. 96-98).
У зв`язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 та неможливістю вручення йому повідомлення про підозру особисто у день його складення орган досудового розслідування вжив заходів із вручення його у спосіб передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Так, 19.05.2017 слідчим складено повістки про виклик ОСОБА_6 до Головної військової прокуратури на 23, 26, 27 травня 2017 року для визначення його процесуального статусу та проведення низки процесуальних та слідчих дій, які цього ж дня вручені батьку ОСОБА_6 - ОСОБА_9 та направленні за відомими адресами на території України .( т. 3 а.с. 99-101, 107-110)
У зв`язку із не явкою ОСОБА_6 23.05.2017 до органів прокуратури, слідчий цього ж дня засобами телефонного дзвінка викликав на 24.05.2017 батька ОСОБА_9 для вручення йому повідомлення про підозру ОСОБА_6 для передачі. Фактично, вказане повідомлення разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного для передачі ОСОБА_6 вручені під розписку батьку останнього - ОСОБА_9 25.05.2017 (т. 3 а.с. 90-91).
Слідчий суддявважає помилковимидоводи захисникапро неправомірневручення повідомленняпро підозрута пам`яткипро правата обов`язкипідозрюваного батьку ОСОБА_6,який непроживав разоміз сином,оскільки,положення ч. 2 ст. 135 КПК України не визначають таку умову для дорослого члена сім`ї підозрюваного.
У судовому засіданні захисник також наголошував на тому, що орган досудового розслідування обізнаний про місце проживання ОСОБА_6 за межами України, а саме: у Франції, тому мав застосовувати порядок повідомлення про підозру, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
На обґрунтування своїх доводів захисник посилається на те, що 25.05.2017 Головною військовою прокуратурою отримано повідомлення АО «Фомін і партнери» від 24.05.2017 № 108-25/05-17, у якому зазначалося місце проживання ОСОБА_6 на території Франції: АДРЕСА_2 . А згідно рішення Апеляційного суду Бордо від 02.08.2017, на підставі якого ОСОБА_6 поміщено під судовий контроль, місце проживання вказано: АДРЕСА_1 .
Однак слідчий суддя критично оцінює такі доводи захисника, оскільки матеріалами провадження підтверджено, що на момент складання та вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_13 місце перебування підозрюваного органу досудового розслідування було не відоме.
Водночас,адвокатським об`єднаннямдо повідомленняпро місцепроживання ОСОБА_6 за адресою:АДРЕСА_2 підтверджуючих доказів не надано, як і не надано доказів правових підстав перебування ОСОБА_6 на території Франції.
Інших доказів, які б свідчили про повідомлення орган досудового розслідування про фактичну адресу проживання ОСОБА_6 до 25.05.2017, матеріали справи не містять.
Разом з цим, матеріали клопотання містять направлені Генеральною прокуратурою на адресу: АДРЕСА_2, повістки про виклик ОСОБА_6 для проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, а також повідомлення про підозру. Однак, поштові відправлення повернулися не врученими, що підтверджується поштовими конвертами з відповідною відміткою «Пошта сповіщена та незатребувана» (т. 3 а.с. 112-119).
На підставі рішення Апеляційного суду Бордо від 02.08.2017 ОСОБА_6 поміщено під судовий контроль та обмежено, у тому числі, не виходити без попереднього дозволу за територію материкової Франції. У тексті рішення зазначено, що ОСОБА_6 проживає АДРЕСА_1 .
Встановлено, що листом від 18.08.2017 слідчого Головної військової прокуратури Департамент інтерполу та європолу НПУ поінформовано про лист, який надійшов від Національного центрального бюро Париж Франція, у якому зазначені відомості про рішення від 02.08.2017 Апеляційного суду м. Бордо, однак адреса перебування ОСОБА_6 на території Франції у листі не зазначена і копія судового рішення до листа не додано, що підтверджується матеріалами справи. (т. 3 а.с. 133-134)
Водночас, слідчий суддя звертає увагу, що вказане рішення прийняте вже після вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 його батьку. У той же час, рішенням Апеляційного суду м. Бордо на ОСОБА_6 покладено обов`язок не залишати материкову частину Франції без дозволу, а не зазначене у ньому місце проживання.
Детектив у судовому засіданні пояснив, що про можливу адресу проживання ОСОБА_6 - АДРЕСА_1, дізнався наприкінці 2021 року під час розгляду клопотання про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні, у ході якого захисник долучив копію цього рішення до матеріалів справи.
Поштові відправлення Національного антикорупційного бюро України від 30.09.2021 на адресу: АДРЕСА_2, та від 08.10.2021 на адресу: France, Paris, 75016, 60 avenue Henri Martin, повернулися не врученими із відміткою «адреса одержувача невідома» (т. 3 а.с. 123, 124).
Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6, після 02.08.2017 проживає за адресою: АДРЕСА_1, захисник не надав.
За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що підстави для застосування норм ч. 7 ст. 135 КПК України відсутні.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування належним чином вжив заходів для вручення у спосіб передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України ОСОБА_6 повідомлення про підозру, останній набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 цієї статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, зокрема, оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Отже, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та що підозрюваний, оголошений у міжнародний розшук.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
На підтвердження причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень детектив надав матеріали кримінального провадження, які досліджені у судовому засіданні, а саме копії:
- указів Президента України від 04.01.2011 № 4/2011, від 09.02.2011 № 182/2011, від 16.12.2011 № 1166/2011, від 08.02.2012 № 73/2012; наказів ДК «Укрспецекспорт» від 11.01.20211 № 07-ОС, від 09.02.2012 № 59-ОС, від 03.07.2012 № 202-ОС, наказів ДК «Укроборонпром» від 02.07.2012 № 106-к, від 16.10.2012 № 172-к, від 08.07.2013 № 111-к, згідно яких у період з 11.01.2011 до 08.07.2013 ОСОБА_6 обіймав посади виконуючого обов`язки генерального директора Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», генерального директора цієї компанії;
- контрактів № С-18-02/2009/Pr, № С-19-02/2009/Pr та № С-17-02/2009/Pr від 25.09.2009;
- Агентської угоди про співробітництво № А-01/11-Pr від 15.03.2011 укладеної ДП СЗТФ «Прогрес», в особі ОСОБА_6, із компанією-нерезидентом «Paragon Impex Ltd», додаткової угоди № 1 до неї та актів виконаних робіт № 1-14 з просування контракту № С-18-02/2009/Pr від 25.09.2009;
- Агентської угоди № А-01/12/Pr від 22.05.2012 укладеної ДП СЗТФ «Прогрес», в особі ОСОБА_6, із компанією-нерезидентом «Mirage SARL», додаткових угод № 1-6 до неї та актів виконаних робіт № 1-7 з просування контракту № С-19-02/2009/Pr від 25.09.2009;
- платіжних доручень на перерахування коштів на рахунок компаній «Paragon Impex Ltd», «Mirage SARL», «Lionel Europe Corporation»;
- акту позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП СЗТФ «Прогрес» за період 01.01.2009 по завершений місяць 2015 року;
- висновку від 31.05.2016 за результатами проведення судово-економічної експертизи № 4660/4663/8767/8774/16-45;
- протоколів допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ;
- листа від 26.02.2016 № А16-0226 за підписом ОСОБА_16 (президента компанії «Jankovic & Associates Inc.») та доданими до нього документами, та інші матеріали.
Висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходів забезпечення кримінального провадження.
Щодо доводів захисникапро відсутністьдоказів вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йомукримінальних правопорушеньслід зазначити,що наданому етапікримінального провадженняне допускаєтьсявирішення тихпитань,які повиненвирішувати судпід часрозгляду посуті,зокрема,пов`язанихз оцінкоюдоказів зточки зоруїх достатностіі допустимостідля визнанняособи винноючи невинуватоюу вчиненнізлочину.Слідчий суддяна підставірозумної оцінкисукупності отриманихфактів таобставин визначаєлише ймовірнупричетність ОСОБА_6 до інкримінованихйому кримінальнихправопорушень.
Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_6, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.
Щодо наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, одне із яких класифікується, як особливо тяжкий злочини (ч. 5 ст. 191 КПК України) та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Слідчий суддя погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Окрім того,11.11.2016 ОСОБА_6 покинув територію України авіарейсом 1753 сполученням «Київ-Париж» та до сьогоднішнього дня не повертався. Також, за наявними у розпорядженні органу досудового розслідування відомостями, ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розшукується правоохоронними органами Шрі-Ланки за підозрою у вчиненні шахрайства.
Вказані обставини у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження. Також існує висока імовірність, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Існування цих ризиків, за версією органу досудового розслідування обумовлено тим, що доказування у кримінальному провадженні пов`язане із збиранням та перевіркою доказів, що знаходяться за межами території України згідно процедури звернення із запитами про надання міжнародної правової допомоги.
Так, компанії «Mirage Sarl», «Paragon Impex Ltd» та «Lionel Europe Corporation» зареєстровані у Республіці Ліван, Сполученому королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, Британський Віргінських островах, а рахунки, що використовувались указаними компаніями відкрито у фінансових установах Данії, Угорщини, Латвії, Лівану, Об`єднаних Арабських Еміратах та інших юрисдикціях.
Враховуючи предмет досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя вважає не безпідставними доводи детектива, викладені у клопотанні, про те, що кінцевим бенефіціарним власником та контролером компаній і банківських рахунків, куди надійшли кошти, належні ДП СЗТФ «Прогрес», ДП «ХКБМ ім. О.О. Морозова» та ДП «Антонов», є підозрюваний ОСОБА_6, його близькі чи підконтрольні особи.
Вказані обставини свідчать про можливість підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та на даний час фактично можуть перебувати за межами території України, а також незаконно впливати на свідків, які не є громадянами України або проживають поза межами України.
Щодо оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).
Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що старшим слідчим Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 винесено постанову від 29.05.2017 про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_6 . Відомості про прийняте рішення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 3 а.с. 125-127, 137).
Згідно листа Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.06.2017, відповідні матеріали, з метою оголошення у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6, спрямовані до відділу Інтерполу та Європолу ГУНП у м. Києві та у подальшому відповідні запити скеровані до Генерального секретаріату Інтерполу, НЦБ Інтерполу в республіці Франція та інших країн Європейського союзу (т. 3 а.с. 132).
22.08.2017 Департамент Інтерполу та Європолу Національної поліції України листом від 18.08.2017 повідомив старшого слідчого Головної військової прокуратури про те, що станом на 18.08.2017 Генеральним секретаріатом Інтерполу заблоковано відомості про міжнародний розшук ОСОБА_6 на час всебічного вивчення відповідності оголошення зазначеної особи у міжнародний розшук Правилам і Статуту організації.
У подальшому детектив Національного бюро ОСОБА_4 виніс постанову від 13.09.2021 про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 (т. 3 а.с.138-139).
За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.
Таким чином, розгляд слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу.
Отже, момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови.
Разом з цим, слід зазначити, що у взаємовідносинах України та Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу саме Національна поліція виступає як Національне центральне бюро Інтерполу. При цьому, робочим апаратом НЦБ Інтерполу в структурі Національної поліції є саме Департамент міжнародного поліцейського співробітництва.
21.09.2021 копію постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у міжнародний розшук направив на виконання до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, що підтверджується супровідним листом № 0413-192/28974 (т. 3 а.с. 141).
Винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, на переконання слідчого судді, є достатнім для підтвердження факту оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
Враховуючи тяжкість злочинів, вчинення яких інкримінується ОСОБА_6, доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, передбачених п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеною та обґрунтованою необхідність обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що у випадку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, після затримання цієї особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.
Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 177, 193, 196, 281, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_6 до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1