Документ № 102623063

Справа № 991/9725/20

Провадження 1-кп/991/86/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі суд),

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11,

представників потерпілих: ДП «НАІС» - ОСОБА_12, ДП «ІСС» - ОСОБА_13,

представника цивільного позивача (Міністерства юстиції України) ОСОБА_14,

перекладача ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_8,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 29.07.2015 №42015000000001624, щодо обвинувачення:

ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті НОМЕР_1,громадянин України,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1,проживає заадресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366, частиною 5 статті 27 та частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК,

ОСОБА_8 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Таллінн,громадянин Естонії,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_9 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Запоріжжя,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_6 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

26.11.2020 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні від 29.07.2015 №42015000000001624.

Ухвалою ВАКС від 26.11.2020 призначено підготовче судове засідання на 21.12.2020, з перервами до 22.12.2020, 28.01.2021, 18.02.2021, 15.04.2021, 20.05.2021, 25.05.2021, 03.06.2021, 17.06.2021, 23.06.2021, 25.06.2021, 19.07.2021, 02.09.2021, 06.09.2021, 07.09.2021, 07.10.2021, 27.10.2021, 12.11.2021, 25.11.2021, 30.11.2021, 16.12.2021, 12.01.2022.

2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_5 06.09.2021 подав до суду клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 043 000,00 грн. із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із міста Києва без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні №42015000000001624: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. При цьому прокурор просив розглянути таке клопотання під час підготовчого судового провадження, а саме вирішення питань, передбачених статтею 315 КПК.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_8 відмовився від отримання даного клопотання та надання розписки про отримання, таке клопотання було вручено йому під час судового засідання 06.09.2021, що підтверджується журналом та відеозаписом такого судового засідання.

Клопотання мотивовано посиланнями на те, що « ОСОБА_8 обвинувачується увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною5статті 191КК,тобто в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, яке полягає в тому, що ОСОБА_8, будучи представником компанії-нерезидента Cetеrum Limited, вирішальний вплив на господарську діяльність якої здійснював через нього ОСОБА_6, діючи згідно вказівок останнього, шляхом надання укладення і виконання договорів на поставку програмного забезпечення документів та інформації, підписав 29.11.2013 від імені Ceterum Limited з ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод», в особі ОСОБА_9, зовнішньоекономічний договір № 29/11-2013 про постачання (продаж) 200 ліцензій програмного забезпечення Trueconf за 89 600,00 доларів США, які в подальшому ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» були реалізовані ТОВ«Іволга-2» за 813 390,00 грн на підставі договору від 05.12.2013 №6/12, а останнім продане до ДП «Держінформ`юст» за 820 000,00 грн відповідно до договору від 04.11.2013 між ТОВ «Іволга-2» та державним підприємством №5/11 за завищеною ціною на загальну суму 260490,03 грн.

Після цього, ОСОБА_8, діючи як представник компанії-нерезидента Ceterum Limited, вирішальний вплив на господарську діяльність якої здійснював через нього ОСОБА_6, згідно вказівок останнього та на виконання плану ОСОБА_6, який полягав у заволодінні всією сумою грошових коштів, виділених ДП «Держінформ`юст» для придбання 1 500 ліцензій програмного забезпечення TrueConfserver, підписав 03.01.2014 від імені Cetеrum Limited з ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод», в особі ОСОБА_9, зовнішньоекономічний договір № 03/01/2014, на підставі якого 06.02.2014 ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» перерахувало Cetеrum Limited 672000,00 доларів США за нібито придбання 1500 ліцензій програмного забезпечення Trueconf, яке фактично Cetеrum Limited в компанії-виробника не закуповувало та до ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» не поставляло.

У свою чергу, вказані грошові кошти, конвертовані в долари США, 29.01.2014 ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» отримало від ТОВ «Іволга-2» у розмірі 6 100 425,00 грн на підставі договору від 21.01.2014 №2/01 про постачання комп`ютерної програми TrueConfserver, а за день до цього, тобто 28.01.2014, їх було перераховано до ТОВ «Іволга-2» державним підприємством в сумі 6 150 000, 00 грн на підставі договору від 20.01.2014 №1/1 між ТОВ «Іволга-2», в особі ОСОБА_20, та ДП «Держінформюст», в особі ОСОБА_6, про поставку комп`ютерної програми TrueConfserver та супровідної документації до неї, що включала в себе вже 1500 унікальних кодів з можливістю одночасного користування програмою 1 500 онлайн-користувачам загальною вартістю 6 150 000,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_8, будучи представником компанії-нерезидента Ceterum Limited, вирішальний вплив на господарську діяльність якої здійснював через нього ОСОБА_6, діючи згідно вказівок останнього, шляхом підписання від імені Ceterum Limited 29.11.2013 та 03.01.2014 зовнішньоекономічних договорів №29/11-2013 та №03/01/2014 з ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» відповідно, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_20 та ОСОБА_9, заволодів грошовими коштами державного підриємства при закупівлі 200 унікальних кодів програмного забезпечення TrueConfserver за завищеними цінами згідно договору від 04.11.2013 №5/11 між ДП«Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2» на загальну суму 260490,03 грн, а такожзаволодів грошовимикоштами державногопідриємства при закупівлі1500унікальних кодівпрограмного забезпеченняTrueConfserverзгідно договорувід 20.01.2014№1/1між ДП«Держінформ`юст»та ТОВ«Іволга-2»на загальнусуму 6150000,00грн.,яке фактичноне поставлялося,що спричинилоДП ««Держінформ`юст»збитків урозмірі 6410490,03грн, який у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною1 статті366 КК, тобто у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, яке полягає в тому, що ОСОБА_8, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_20, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, у невстановленому слідством місці, підписав 03.01.2014 зовнішньоекономічний договір №03/01/2014 від імені Cetеrum Limited з ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод», в особі ОСОБА_9, про нібито постачання 5 000 ліцензій програмного забезпечення Trueconf на загальну суму 2 240 000, 00 доларів США та акт постачання програмного забезпечення №1 від 25.02.2014 на 1500 ліцензій програмного забезпечення Trueconf на суму 672 000,00 доларів США, зазначивши в них завідомо неправдиві відомості у розділах 1-14 щодо предмету договору, порядку поставки та приймання програмного продукту, обов`язків сторін, ціни договору, вартості поставки і робіт та порядку розрахунків, усвідомлюючи заздалегідь, що такі умови договору в частині поставки програмної продукції до ТОВ«Зуївський енергомеханічний завод» фактично виконуватися не будуть».

Прокурор стверджує про існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, а саме на можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вважаючи, зокрема що про наявність ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду свідчать:

«- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 за інкриміновані йому злочини. Так, санкція частини 5 статті 191 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 (параграф 80, заява №33977/96) ця обставина сама по собі вже може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення підозрюваного.

- наявність достатніх майнових ресурсів. Так, ОСОБА_8 висунуто обвинувачення як одному із співвиконавців у заволодінні грошовими коштами державного підприємства на підставі фактично удаваних договорів, які не виконувалися. При цьому, ОСОБА_8 як представник компанії-нерезидента Ceterum Limited, яка насамкінець отримувала грошові кошти, фактично розпоряджався такими грошовими коштами в особливо великому розмірі (672 тис. доларів США) в інтересах ОСОБА_6 та, відповідно, у своїх корисливих інтересах. При цьому, для маскування слідів вчиненого ОСОБА_6 саме за сприяння ОСОБА_8, який на підставі довіреності мав право розпоряджатися такими грошовими коштами, перераховував їх у подальшому на рахунки інших компаній-нерезидентів, зареєстрованих зокрема за законодавством Латвійської Республіки або інших країн, щоб приховати у такий спосіб отриманий незаконний дохід та уникнути юридичної відповідальності. В контексті достатності майнових ресурсів слід зазначити, що ОСОБА_8 є пов`язаним із ОСОБА_6 близькими родинними відносинами, а останній, в свою чергу, володіє значними доходами, які відображені як офіційно у звітності до податкових органів, так і неофіційно, що були виявлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні. Зокрема, під час огляду 24.09.2017 флеш-накопичувача ОСОБА_6, який було вилучено в нього при спробі виїзду за межі України, виявлено, що загальний обіг грошових коштів в компаній ОСОБА_6 за 2013-2015 рр. склав 10612 485,18 євро. При цьому, згідно відомостей про нараховані та виплачені доходи за 2014-2020 рр. ОСОБА_6 офіційно отримано дохід в сумі 2298863 грн., його дружиною ( ОСОБА_21 ) 1667 395 грн.

- наявність систематичних виїздів обвинуваченого за кордон. ОСОБА_8 є громадянином Естонії і впродовж останніх років із встановленою періодичністю виїжджав за межі території України різними видами транспортних засобів (автомобілями та авіаційним транспортом), в тому числі, які не перебувають у його власності чи власності його близьких родичів, зокрема, користуючись для перетину державного кордону України автомобілями із різними державними номерними знаками.

Також ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності саме за незаконний перетин державного кордону України із використанням завідомо підроблених документів за статтею 17, частиною 1 статті 75, частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 193-1 КК України 1960 року.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Окрім того, згідно з частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

ОСОБА_8 і під час досудового розслідування, і в ході судового провадження неналежно виконував свої процесуальні обов`язки, які полягали саме в ігноруванні ним викликів до детектива та до суду, що було встановлено в ухвалі від 12.08.2020 в справі №991/6332/20 та в ухвалі від 03.06.2021 у справі №991/9725/20.

Зокрема, в ухвалі слідчого судді ВАКС від 12.08.2020 у справі №991/6332/20 зазначено, що підозрюваний ОСОБА_8 неодноразово (листами від 04.09.2019, 11.09.2019, 13.09.2019, 20.09.2019, 23.09.2019, 28.11.2019, 10.03.2020, 04.05.2020, 26.05.2020, 29.05.2020, 24.06.2020) викликався до органу досудового розслідування для знайомлення із матеріалами кримінального провадження в порядку статті 290 КПК. Останній прибув лише 1 раз 12.03.2020, однак з матеріалами кримінального провадження не знайомився, мотивуючи не володінням українською мовою на достатньому рівні. За викликом не з`являвся, мотивуючи запровадженням в Україні режиму карантину.

Таким чином, співставляючи можливі негативні наслідки з огляду на перебування справи на стадії її розгляду судом для ОСОБА_8 у разі його засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду існування такого ризику саме на стадії судового провадження підвищує свою вірогідність.

Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною».

Щодо ймовірностіризику незаконноговпливу насвідків,прокурор зазначає,що « ОСОБА_8 користуючись своїми родинними відносинами з ОСОБА_6, який тривалий час обіймав посади керівників державних підприємств, які входили до сфери відання ДСА України та Міністерства юстиції України, був заступником Голови ДСА України, та розуміючи, що значна частина свідків в даному кримінальному провадженні є діючими або колишніми працівниками ДП «ІСС» та ДП «Держінформ`юст», зможуть вжити заходів для впливу на таких осіб з метою надання ними необхідних для ОСОБА_8 показань, їх ненадання, перекручування або спотворення дійсних обставин справи.

На даному етапі кримінального провадження ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження. І тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них об`єктивна необхідність забезпечення недоконаності показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Далі прокурор зазначає, що «об`єктивна потреба у застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави, зумовлюється переліченими ризиками у сукупності з тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вчинених за попередньою змовою групою осіб, даними про особу та іншими вищевикладеними обставинами.

При цьому більш м`які запобіжні заходи в світлі конкретних обставин справи не здатні у повній мірі нівелювати наведені у цьому клопотанні ризики та не забезпечать дієвості кримінального провадження як це може бути при застосуванні запобіжного заходу у виді застави, коли невиконання обвинуваченим встановлених обов`язків може стати приводом длязвернення в дохід держави та зарахування застави до спеціального фонду Державного бюджету.

З огляду на викладене, враховуючи майновий стан обвинуваченого і його сімейне становище, роль в інкримінованих йому злочинах, для належного виконання обов`язків ОСОБА_8 прокурор вважає за доцільним визначати йому заставу в межах суми заподіяної шкоди в розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 403 000,00 грн. Для забезпечення судового провадження на ОСОБА_8 необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, при внесенні ним застави у вказаному розмірі».

В судовому засіданні 12.01.2022 прокурор ОСОБА_5 підтримав таке клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисниця ОСОБА_11 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи, що прокурором не обґрунтовано мотивів звернення із клопотанням в даний момент, оголошений у клопотанні розмір застави є необґрунтованим та завідомо непомірним для обвинуваченого, ризики, передбачені статтею 177 КПК, відсутні, оскільки обвинувачений систематично з`являється до суду. Інший обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_10 також заперечили проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави та вважали його необгрунтованим.

За частиною 6 статті 193 КПК, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, тому відсутність чи наявність інших учасників судового провадження не впливала на розгляд такого клопотання.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Частиною 3 статті 315 КПК визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 176КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з частиною 1 статті 177КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також за статтею 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до частини 1 статті 182КПК застава є одним із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 №15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

За частинами 4, 5 статті 182 КПК, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

За частиною 6 статті 182 КПК, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

За частиною 11 статті 182 КПК, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Відповідно до частини 7 статті 42 КПК, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов`язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Згідно із частиною 1 статті 194КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, згідно із практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), слід мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Також практика ЄСПЛ передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу.

3.2. Дане кримінальне провадження №42015000000001624 знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, єдиною метою якого є визначення можливості призначення судового розгляду, метою якого відповідно до статті 17 КПК є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри, однак попри таке, оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак, вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого зокрема обвинувачується ОСОБА_8, яке передбачене частиною 5 статті 191, за класифікацією статті 12 КК належить до особливо тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачає можливість покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

ОСОБА_8 є громадянином Естонії, та не заперечував проти твердження прокурора, що він впродовж останніх років із встановленою періодичністю виїжджав за межі території України різними видами транспортних засобів (автомобілями та авіаційним транспортом), в тому числі, які не перебувають у його власності чи власності його близьких родичів, зокрема користуючись для перетину державного кордону України автомобілями із різними державними номерними знаками.

Також ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за незаконний перетин державного кордону України із використанням завідомо підроблених документів за статтею 17, частиною 1 статті 75, частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 193-1 КК України 1960 року, що підтверджується вироком Ужгородського райсуду Закарпатської області від 17.03.1998 року.

Хоча, на даний час, ОСОБА_8 вважається таким, що не має судимості в розумінні частини 1 статті 88 КК і пункту 8 частини 1 статті 178 КПК, суд вважає, що дана обставина є високим кримінологічним ризиком поведінки обвинуваченого в розумінні пункту 12 частини 1 статті 178 КПК, характеризує його як особу з підвищеним рівнем делінквентної поведінки і повинна враховуватися судом як одна з обставин, що враховуються судом при обранні запобіжного заходу, відповідно до частини 1 статті 178 КПК. Зокрема, така обставина безумовно належить до відомостей щодо репутації підозрюваного, обвинуваченого, яка є вагомою при оцінці підстав застосування запобіжного заходу.

Так, у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Крім того,на стадіїпідготовчого судовогозасідання зпричин,що,на думку ОСОБА_8 полягали узапровадженні в Україні режимукарантину,останній нез`явився усудове засідання15.04.2021,наслідком чогобуло встановленнявідповідно доухвали колегіїсуддів ВАКСвід 03.06.2021у справі№991/9725/20 факту невиконання ним відповідного процесуального обов`язку, хоча це й було визнано неумисним порушенням.

Таким чином, суд вважає, що наведені у клопотанні прокурора обставини у сукупності дають достатні підстави вважати наявність і обгрунтованість ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_8 .

Ризик незаконного впливу на свідків прокурором обгрунтовується посиланнями на те, що ОСОБА_8, користуючись своїми родинними відносинами із ОСОБА_6, який тривалий час обіймав посади керівників державних підприємств, які входили до сфери відання ДСА України та Міністерства юстиції України, був заступником Голови ДСА України, та розуміючи, що значна частина свідків у даному кримінальному провадженні є діючими або колишніми працівниками ДП «ІСС» та ДП «Держінформ`юст», зможуть вжити заходів для впливу на таких осіб з метою надання ними необхідних для ОСОБА_8 та ОСОБА_6 показань або ж їх ненадання, перекручування чи спотворення дійсних обставин справи.

Оцінюючи обгрунтованість даного ризику, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено ризику безпосереднього незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_8 на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_8 з урахуванням наявного ризику, суд вважає, що більш м`який запобіжний захід, ніж застава, не зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку такого, нівелювати наявний ризик та не забезпечить дієвості кримінального провадження.

Розмір застави повинен бути визначений із врахуванням особи обвинуваченого, його активів, тобто розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності обвинуваченого в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд приймає до уваги також практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, у рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні прокурора, суд вважає, що наведені обставини свідчать про високий ступінь наявного ризику того, що ОСОБА_8 може переховуватись від суду, й при цьому судом оцінена наявність обставин, які за статтею 178 КПК повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, зокрема те, що обвинувачений на теперішній час ніде не працює та не має постійного джерела доходів, проживає з дружиною, яка працює, однак йому не відомо про рівень її доходів, у нього немає власного майна, окрім того, за його повідомленням, має незадовільний стан здоров`я тощо.

Суд вважає, що з урахуванням досліджених документів, пояснень обвинуваченого щодо його майнового стану, відсутні підстави для визначення розміру застави як у виключних випадках понад межі, встановлені статтею 182 КПК, а тому клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу належить задовольнити частково, із визначенням суми застави у 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (який відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ становить на теперішній час 2481 гривень), тобто грошовий еквівалент розміру застави складе 496200 (чотириста дев`яносто шість тисяч двісті) гривень, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, запобігання наявному ризику та не є явно непомірним.

При цьому, внаслідок існування ризику суд вважає необхідним покладення на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців, згідно із частиною 7 статті 194 КПК, тобто у даному випадку строк дії обов`язків слід визначити до 11.03.2022 включно.

Керуючись статтями 176, 177, 178, 182, 194, 196, 315, 372, 532 КПК, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 496200 (чотириста дев`яносто шість тисяч двісті) гривень.

Покласти на ОСОБА_8 на строк два місяці, тобто до 11.03.2022 включно, обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

2. Роз`яснити ОСОБА_8, що відповідно до частини 6 статті 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_8, що застава може бути внесена як ним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN - НОМЕР_2 ).

Роз`яснити ОСОБА_8, що в разі невнесення застави ним (або заставодавцями), до нього може бути застосований інший, більш суворий запобіжний захід.

Роз`яснити ОСОБА_8,що відповіднодо частини8статті 182КПК Україниу разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 14.01.2022 у приміщенні Вищого антикорупційного суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3