- Головуючий суддя (ВАКС) : Дубас В.М.
Справа № 991/9725/20
Провадження 1-кп/991/86/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі суд),
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_10,
представників потерпілих: ДП «НАІС» - ОСОБА_11, ДП «ІСС» - ОСОБА_12,
представника цивільного позивача (Міністерства юстиції України) ОСОБА_13,
перекладача ОСОБА_14,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_6,
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 29.07.2015 №42015000000001624, щодо обвинувачення:
ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті НОМЕР_1,громадянин України,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1,проживає заадресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366, частиною 5 статті 27 та частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК,
ОСОБА_8 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Таллінн,громадянин Естонії,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК,
ОСОБА_9 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Запоріжжя,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_6 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження
26.11.2020 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні від 29.07.2015 №42015000000001624.
Ухвалою ВАКС від 26.11.2020 призначено підготовче судове засідання на 21.12.2020, з перервами до 22.12.2020, 28.01.2021, 18.02.2021, 15.04.2021, 20.05.2021, 25.05.2021, 03.06.2021, 17.06.2021, 23.06.2021, 25.06.2021, 19.07.2021, 02.09.2021, 06.09.2021, 07.09.2021, 07.10.2021, 27.10.2021, 12.11.2021, 25.11.2021, 30.11.2021, 16.12.2021, 12.01.2022.
2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_5 21.12.2020 подав до суду клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 3049 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 408 998,00 грн., з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні №42015000000001624: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. При цьому прокурор просив розглянути таке клопотання під час підготовчого судового провадження, а саме вирішення питань, передбачених статтею 315 КПК.
Клопотання мотивовано посиланнями на те, що « ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України обвинувачується в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, яке полягало в тому, що він, в період часу з 23.09.2013 по 15.10.2014, перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Держінформ`юст» та генерального директора цього державного підприємства, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою з ОСОБА_34, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, забезпечив укладання та підписання 04.11.2013 договору № 5/11 між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2», в особі ОСОБА_34, щодо якого здійснював вирішальний вплив на господарську діяльність цього товариства, про поставку програмної продукції, комп`ютерної програми TrueConfserver та супровідної документації до неї, що включала в себе 200 унікальних кодів з можливістю користування програмою одночасно 200 онлайн-користувачам за завищеною на 260 490,03 грн вартістю цього програмного забезпечення (загальна вартість договору склала 820000, 00 грн), …а також організував заволодіння грошовими коштами державного підприємства при закупівлі 1 500 унікальних кодів програмного забезпечення TrueConfserver згідно договору від 20.01.2014 №1/1 між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2» на загальну суму 6 150 000,00 грн, яке фактично не поставлялося, що спричинило збитків ДП ««Держінформ`юст» в розмірі 6 410490, 03 грн. Також « ОСОБА_6 обвинувачується в організації внесення завідомо недостовірних відомостей до зовнішньоекономічного договору від 03.01.2014 №03/01/2014 між ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» та компанією Ceterum Limited, акту від 25.02.2014 № 1 постачання програмного забезпечення до нього, договору від 21.01.2014 № 2/01 між ТОВ «Іволга-2» та ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод», а також договору від 20.01.2014 №1/1 між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ«Іволга-2» і акту приймання-передачі від 01.04.2014 до вказаного договору, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України. Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, яке полягало в тому, що ОСОБА_6, у період часу з 02.12.2014 по 17.11.2015, шляхом надання засобів і знарядь, усуненням перешкод сприяв генеральному директору ДП «Інформаційні судові системи» ОСОБА_7 та іншим співучасникам злочину у заволодінні грошовими коштами цього державного підприємства в особливо великих розмірах на загальну суму 1 068 243,00 грн.».
Прокурор стверджує про існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, а саме на можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вважаючи, зокрема що про наявність ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду свідчать:
« -тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 за інкриміновані йому злочини. Так, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду з огляду й на те, що за законодавчими приписами у відповідній категорії справ неможливо застосувати пільгові інститути кримінального права такі як звільнення від відбування покарання з випробуванням та ін.; Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 (параграф 80, заява №33977/96) ця обставина сама по собі вже може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення підозрюваного;
-наявність достатніхмайнових ресурсів,а саме,що згідновідомостей пронараховані тавиплачені доходиза 2014-2020роки ОСОБА_6 офіційно отриманодохід всумі 2298863грн,його дружиною( ОСОБА_35 ) 1667395грн.При цьомуобвинувачений,як встановленопід часдосудового розслідування упорядку виконаннязапитів проміжнародну правовудопомогу,як засновник(кінцевийбенфіціарний власник)володіє корпоративнимиправами компаній-нерезидентів,наприклад уСловацькій Республіці, HabidEuropes.r.o,статутний капіталякої складає10тис.євро,в КнязівствіЛіхтенштейн Global Strategies Establishment, на рахунки якої було перераховано близько 1,3 млн. дол. США. Водночас, за отриманою інформацією, ОСОБА_6 мав протягом певного часу посвідку на проживання на території Словацької Республіки, яка надавала можливість йому працевлаштуватися в будь-якій країні Європейського Союзу. Також встановлено, що ОСОБА_6 через іншого обвинуваченого ОСОБА_8 фактично розпоряджався грошовими коштами компанії-нерезидента Ceterum Limited, у платіжних дорученнях від імені якої зазначав свій номер мобільного телефону за необхідності з`ясування додаткової інформації. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 володіє 3 572 акціями Приватного акціонерного товариства «Енергетичний Холдинг» (код ЄДРПОУ 30489263), що еквівалентно 89,3% його статутного капіталу загальною вартістю 1 760 000, 00 грн. Також ОСОБА_6 належить 10% статутного капілату (5000 грн ) ТОВ «Турагенція «Всесвіт», 25% статутного капіталу (2000 грн) ТОВ«Мобайл Айді Україна». У свою чергу, дружині ОСОБА_6 ОСОБА_36 належить 90% статутного капіталу (5000 грн) ТОВ «Турагенція «Всесвіт», 100% статутного капіталу (1 173 460 грн) ТОВ «ТУРИС «ІЗІКОН», та 50% статутного капіталу (100 000 грн) ТОВ « ІЗІКОН ГРУП». Про наявність достатніх майнових ресурсів в ОСОБА_6 вказує й те, що на даний час, як встановлено в іншому кримінальному провадженні, де досудове розслідування триває, обвинувачений за місцем реєстрації, яке продовжує зазначати в офіційному листуванні, фактично не проживає, а винаймає житловий будинок в передмісті Києва, за який щомісяця сплачує від 2 до 4 тис.доларів США.
- наявність систематичних виїздів обвинуваченого за кордон. ОСОБА_6 володіє паспортами громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_2, виданий 18.04.2014 та НОМЕР_3, виданий 10.01.2019. В контексті викладеного слід зауважити, що саме під час спроби виїзду ОСОБА_6 за межі України в напрямку Російської Федерації його було затримано в порядку ст. 208 КПК України у даному кримінальному провадженні. 23.09.2017 ОСОБА_6, будучи викликаним до органу досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру, намагався покинути територію України з метою уникнення його притягнення до кримінальної відповідальності, проте при проходженні паспортного контролю у відділі прикордонної служби «Конотоп» був затриманий працівниками правоохоронного органу. За результатами особистого обушку ОСОБА_6 в нього було виявлено документи, які свідчили про його намагання влаштуватися на роботу та отримати громадянство Російської Федерації за спрощеною процедурою, резюме, візитівки, рекламні буклети з проектами, диплом про освіту, військовий квиток, залізничний білет в одному напрямку.
Крім того, ще під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_6, незважаючи на вимоги ст. 42 КПК України, неодноразово та послідовно ігнорував виклики до органу досудового розслідування для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (на листи 04.09.2019, 10.09.2019, 13.09.2019, 13.09.2019, 19.09.2019, 19.09.2019, 20.09.2019, 20.09.2019, 09.10.2019, 28.11.2019, 10.03.2020, 10.04.2020, 04.05.2020, 04.05.2020, 15.05.2020, 15.05.2020 та 26.06.2020), мотивуючи це запровадженням в Україні режиму карантину. При цьому обвинувачений 17.06.2020 приймав участь засіданні комітету Верховної Ради України, як радник Голови ДСА України.
У іншому кримінальному провадженні (№12015100100003812) через поведінку ОСОБА_6, що виявлялася в систематичному ухиленні від явки до детектива НАБУ, слідчим суддею ВАКС 27.08.2020 до нього застосовувалося грошове стягнення в розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, співставляючи можливі негативні наслідки з огляду на перебування справи на стадії її розгляду судом для ОСОБА_6 у разі його засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду підвищує вірогідність існування такого ризику саме на стадії судового провадження».
Щодо ймовірностіризику незаконноговпливу насвідків,прокурор зазначає,що «протягом тривалого проміжку часу ОСОБА_6 обіймав посади керівників державних підприємств, які входили до сфери відання ДСА України та Міністерства юстиції України, був заступником Голови ДСА України, де вочевидь обвинувачений сформував стійкі відносини як з керівниками таких центральних органів влади, так і з їх працівниками. Про це також вказує і те, що ОСОБА_6 донедавна обіймав посаду радника Голови ДСА України.
Використовуючи авторитет займаних посад, а також зв`язки з керівниками цих органів, ОСОБА_6, розуміючи, що значна частина свідків у даному кримінальному провадженні є діючими або колишніми працівниками ДП«ІСС» та ДП «Держінформ`юст», колишніми керівниками підконтрольних йому через близьких осіб підприємств, при допиті їх в суді повідомить дійсні обставини вчинених злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_6, останній зможе вжити заходів для впливу на таких осіб з метою надання ними необхідних для ОСОБА_6 показань, їх ненадання, перекручування або спотворення обставин.
На даному етапі кримінального провадження ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження. І тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них об`єктивна необхідність забезпечення недоконаності показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Далі прокурорзазначає,що «об`єктивна потреба у застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, зумовлюється переліченими ризиками у сукупності з тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вчинених за попередньою змовою групою осіб, даними про особу та іншими вищевикладеними обставинами.
При цьому більш м`які запобіжні заходи в світлі конкретних обставин справи не здатні у повній мірі нівелювати наведені у цьому клопотанні ризики та не забезпечать дієвості кримінального провадження як це може бути при застосуванні запобіжного заходу у виді застави, коли невиконання обвинуваченим встановлених обов`язків може стати приводом длязвернення в дохід держави та зарахування застави до спеціального фонду Державного бюджету.
З огляду на викладене, враховуючи майновий стан обвинуваченого і його сімейне становище, роль в інкримінованих йому злочинах, для належного виконання обов`язків ОСОБА_6, прокурор вважає за доцільним визначати йому заставу в розмірі суми заподіяної шкоди, тобто 3 049 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 408 998,00 грн. Для забезпечення судового провадження на ОСОБА_6 необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, при внесенні ним застави у вказаному розмірі».
В судовому засіданні 12.01.2022 прокурор ОСОБА_5 підтримав таке клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_10 заперечили проти задоволення такого клопотання, вважаючи, що ризики передбачені статтею 177 КПК, відсутні, оскільки обвинувачений систематично з`являється до суду, а розмір застави непомірний для внесення ним чи кимось з його близьких.
За частиною 6 статті 193 КПК, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, тому відсутність чи наявність інших учасників судового провадження не впливала на розгляд такого клопотання.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 3 статті 315 КПК визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 176КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з частиною 1 статті 177КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Також за статтею 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Відповідно до частини 1 статті 182КПК застава є одним із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 №15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
За частинами 4, 5 статті 182 КПК, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
За частиною 6 статті 182 КПК, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
За частиною 11 статті 182 КПК, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Відповідно до частини 7 статті 42 КПК, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов`язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Згідно із частиною 1 статті 194КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, згідно із практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), слід мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Також практика ЄСПЛ передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу.
3.2. Дане кримінальне провадження №42015000000001624 знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, єдиною метою якого є визначення можливості призначення судового розгляду, вже метою якого відповідно до статті 17 КПК є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри, однак попри таке, оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23.01.2012 №30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких зокрема обвинувачується ОСОБА_6, передбачені частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 27, частиною 5 статті 191 за класифікацією статті 12 КК належать до особливо тяжких кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачає можливість покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Так, у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Таким чином, суд вважає, що наведені у клопотанні прокурора обставини у сукупності дають достатні підстави вважати наявним та обгрунтованим ризик втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_6 .
Ризик незаконного впливу на свідків прокурором обгрунтовується посиланнями на те, що ОСОБА_6 тривалий час обіймав посади керівників державних підприємств, які входили до сфери відання ДСА України та Міністерства юстиції України, був заступником Голови ДСА України, та розуміючи, що значна частина свідків у даному кримінальному провадженні є діючими або колишніми працівниками ДП «ІСС» та ДП «Держінформ`юст», зможуть вжити заходів для впливу на таких осіб з метою надання ними необхідних для ОСОБА_6 показань або ж їх ненадання, перекручування чи спотворення дійсних обставин справи.
На даному етапі кримінального провадження ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження, й тому, заборона спілкуватися з певними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них це об`єктивна необхідність забезпечення показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Оцінюючи обгрунтованість даного ризику, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то таке суд погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_6 на осіб, які були раніше його підлеглими та є свідками в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до обвинуваченого ОСОБА_6, з урахуванням наявних ризиків, суд вважає, що більш м`який запобіжний захід, ніж застава, не зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку такого, нівелювати наявні ризики та не забезпечить дієвості кримінального провадження.
Розмір застави повинен бути визначений із врахуванням особи обвинуваченого, його активів, тобто розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності обвинуваченого в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою судовому розгляду кримінального провадження.
Суд приймає до уваги також практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, у рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні прокурора, суд вважає, що наведені обставини свідчать про високий ступінь наявних ризиків того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків, й при цьому судом оцінена наявність обставин, які за статтею 178 КПК повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема міцність його соціальних зв`язків, наявність в нього неповнолітніх дітей, наявність постійного місця роботи, задовільний стан здоров`я тощо.
Суд вважає, що з урахуванням досліджених документів, пояснень обвинуваченого щодо його майнового стану, відсутні підстави для визначення розміру застави як у виключних випадках понад межі, встановлені статтею 182 КПК, а тому клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу належить задовольнити частково, із визначенням суми застави у 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (який відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ становить на теперішній час 2481 гривень), тобто грошовий еквівалент розміру застави складе 744300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, запобігання ризикам та не є явно непомірним.
При цьому, внаслідок існування ризиків суд вважає необхідним покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців, згідно із частиною 7 статті 194 КПК, тобто у даному випадку строк дії обов`язків слід визначити до 11.03.2022 включно.
Керуючись статтями 176, 177, 178, 182, 194, 196, 315, 372, 532 КПК, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити частково клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 744300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень.
Покласти на ОСОБА_6 на строк два місяці, тобто до 11.03.2022 включно, обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК, а саме:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, та (за наявності) інші документи, що дають право на виїзд з України.
2. Роз`яснити ОСОБА_6, що відповідно до частини 6 статті 182 КПК підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз`яснити ОСОБА_6, що застава може бути внесена як ним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN - НОМЕР_4 ).
Роз`яснити ОСОБА_6, що в разі невнесення застави ним (або заставодавцями), до нього може бути застосований інший, більш суворий запобіжний захід.
Роз`яснити ОСОБА_6,що відповіднодо частини8статті 182КПК у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 14.01.2022 у приміщенні Вищого антикорупційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3