Документ № 102623071

Справа № 369/10079/17

Провадження 1-кп/991/106/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Галабала М.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Біленко В.К., Бикова К.В., Луганський О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 42016000000001067 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радивилів Рівненської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, який має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурори Макар О.І., Козачина С.С.,

сторона захисту захисники Шупеня М.М., Хальзєв С.І.,

Красовська У.-І.Д.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

I. Формулювання обвинувачення, що визнане судом доведеним

1.1. ОСОБА_1 в період з липня 2015 року по вересень 2016 року перебував на посаді начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області. Наказом прокурора Київської області від 02 вересня 2016 року № 433к призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області.

1.2. Приблизно у березні - до 18 квітня 2016 року (більш точної дати не встановлено) під час особистих зустрічей обвинуваченого із директором ТОВ «Віртуоз ЛТД» ОСОБА_2 у містах Рівному та Києві, останній повідомив обвинуваченого про досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015180010003009. На що обвинувачений запевнив ОСОБА_2 у можливості вирішення ним із прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вищевказаному кримінальному провадженні (відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України такий є службовою особою, яка займає відповідальне становище), питання про закриття названого провадження за певну суму грошових коштів (точної суми судом не встановлено), які обвинувачений мав передати згаданому прокурору.

1.3. При цьому, ОСОБА_1 саме шляхом умовляння схилив ОСОБА_2 передати неправомірну вигоду у певній грошовій сумі (точної суми судом не встановлено) названій службовій особі, яка займає відповідальне становище, за закриття вказаного вище кримінального провадження, створивши у ОСОБА_2 переконання того, що таке питання можна вирішити тільки наведеним способом.

1.4. Натомість, обвинувачений через наявні у нього зв`язки у органах Прокуратури Рівненської області з`ясовував інформацію про стан слідства у названому провадженні та перспективу притягнення у ньому ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Відповідно, володіючи інформацією про малоймовірність останнього, вирішив кошти у якості неправомірної вигоди нікому не передавати, а заволодіти ними.

1.5. Водночас, ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_1 , з метою викриття злочинної діяльності останнього та інших причетних осіб, 18 квітня 2016 року звернувся із заявою до УСБУ в Рівненській області.

1.6. У подальшому, 26 квітня 2016 року приблизно о 19 год у м. Києві в районі вул. Маршала Рибалко, буд. 5, відбулась зустріч між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , під час якої у салоні автомобіля останнього («Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 частину раніше обумовленої суми грошових коштів - 30 000 грн для передачі прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12015180010003009, за його закриття.

1.7. Далі, за результатами чисельних перемовин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу виконання вищенаведених попередніх домовленостей, 16 вересня 2016 року, приблизно об 11 год, ОСОБА_2 , знаходячись у центрі обслуговування клієнтів ПАТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 21, через термінал TS 200158 перерахував ще одну частину грошових коштів на загальну суму 20 000 грн на банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_2 , належну ОСОБА_3 . Номер такої, завчасно, 07 вересня 2016 року приблизно о 17 год 12 хв, ОСОБА_1 за допомогою мобільного телефону повідомив ОСОБА_2 .

1.8. У подальшому, того ж дня, 16 вересня 2016 року ОСОБА_3 , не будучи обізнаним про злочинні плани ОСОБА_1 , виконуючи його особисті прохання, прибувши до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Київ, вул. Дружби народів, 25, отримав у касі готівкові кошти у сумі 19 082 грн (із числа зарахованих 16 вересня 2016 року грошових коштів у сумі 20 000 грн на банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_2 ). Подальшу долю зазначених коштів суду не вдалось встановити.

1.9. Отримані від ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 30 000 грн прокурору у згаданому кримінальному провадженні, який здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва, в якості неправомірної вигоди, обвинувачений не передав, а заволодів ними шляхом обману.

1.10. При цьому, ОСОБА_2 виконав зі своєї сторони усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця - надання неправомірної вигоди прокурору у кримінальному провадженні, який відповідно до ст. ст. 36, 276, 284, 291 КПК України наділений повноваженнями приймати процесуальні рішення у провадженні, у тому числі щодо закриття кримінального провадження, висунення обвинувачення, передавши частину обумовленої неправомірної вигоди на загальну суму 50 000 гривень у вищезазначений спосіб. Однак отримані із них від ОСОБА_2 . ОСОБА_1 30 000 грн, останній в якості неправомірної вигоди зазначеній службовій особі не передав, а розпорядився ними на власний розсуд.

II. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вищезазначені кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений

2.1. ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, а саме, підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).

2.2.При цьому, при вирішенні питання, який Закон про кримінальну відповідальність підлягає застосуванню у даній справі, суд виходить з наступного.

2.3.Редакція ч. 3 ст. 369 КК України з моменту вчинення інкримінованих дій обвинуваченим змін не зазнавала, а тому підлягає застосуванню закон, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

2.4.На час вчинення інкримінованого за ч. 1 ст. 190 КК України правопорушення діяла норма ч. 1 ст. 190 КК України у наступній редакції: «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років».

2.5.У подальшому, Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року в абзац другий частини першої ст. 190 КК України було внесено зміни, а саме: слова «до п`ятдесяти» замінити словами «від двох тисяч до трьох тисяч», а після слів «громадськими роботами на строк» доповнити словами «від двохсот».

2.6.Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно з ч. 1, 4 ст. 5 КК України зворотну дію у часі має Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

2.7.Аналіз положень вищезазначених змін до ст. 190 КК України вказує на те, що вони не скасовують кримінальну протиправність діяння, не пом`якшують кримінальну відповідальність та жодним чином не поліпшують становище особи, а тому відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України у даній справі підлягає застосуванню закон, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

3.1.Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

3.2.У силу ст. 337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Зокрема, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

3.3.Позиція сторони захисту зводиться до невинуватості обвинуваченого з огляду на те, що, на їх переконання, він не вчиняв інкримінованих йому правопорушень, відносно обвинуваченого щодо інкримінованих йому дій мала місце провокація підкупу, певні докази, здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства, інші - не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, деякі є недостовірними.

3.4.Обвинувачений у судовому засіданні вину не визнав, покликався на провокацію підкупу. Всі його показання фактично зводились до оцінки досудового розслідування, а також до заперечення вчинення кримінальних правопорушень, без надання суду альтернативної версії подій. На запитання взагалі відмовився відповідати, покликаючись на те, що суд не дав йому можливість оголосити заперечення на дії і рішення суду під час надання показань суду.

3.5.Однак суд, оцінивши кожен наданий доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, доходить наступного.

3.6.Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», дії особи, яка, одержуючи гроші начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК України, як підбурювання до замаху на давання хабара.

3.7.Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в ухвалі від 26 березня 2015 року у справі №5-3кс15, якщо завдяки обману винуватий викликає бажання в особи вчинити кримінально-протиправне діяння, вчинення якого вона вважає для себе у даній ситуації вигідним, то його діяння необхідно розглядати в аспекті положень інституту співучасті. Якщо винний отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі службовій особі як хабар (неправомірна вигода), маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить розцінювати як шахрайство і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України. Однак, якщо при цьому винний сам схилив хабародавця до передачі йому цінностей, його дії належить також кваліфікувати як підбурювання до закінченого замаху на дачу неправомірної вигоди (хабара), тобто ще за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і відповідною частиною ст. 369 КК України.

3.8.Із огляду на склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, та сформульоване обвинувачення, у даній справі встановленню підлягають наступні обставини:

-суб`єкт злочину за ч. 3 ст. 369 та ч. 1 ст. 190 КК України;

-схиляння іншого співучасника до надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, шляхом умовляння;

-внаслідок такого схиляння надання іншим співучасником неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища;

-заволодіння суб`єктом злочину чужим майном шляхом обману.

3.9.Суб`єкт злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369 та ч. 1 ст. 190 КК України, є загальним - фізична осудна особа, якій виповнилось 16 років. Обвинувачений відповідає таким ознакам, докази його неосудності відсутні.

3.10.Відповідно до примітки до ст. 364-1 КК України, зокрема, у ст. 369 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

3.11.Судом встановлено, що ОСОБА_1 , шляхом умовляння схилив (підбурив) ОСОБА_2 до надання певної суми грошових коштів у якості неправомірної вигоди для передачі її прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні за закриття такого за № 12015180010003009, із яких ОСОБА_2 передав 50 000 гривень, а обвинувачений фактично отримав 30 000 гривень та шляхом обману ними заволодів.

3.12.Зазначене підтверджується даними показань ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні 28 січня та 21 жовтня 2020 року, згідно з якими з обвинуваченим знайомий з 2014 року. Познайомились в рамках іншого кримінального провадження, яке згодом закрили, але далі зв`язки підтримували. Вони полягали у тому, що коли виникали якісь питання у правовому полі, то свідок спілкувався з обвинуваченим. До 2016 року контактували не дуже часто, за потреби. Про кримінальне провадження, що закінчується цифрами «3009» свідок дізнався вперше десь восени 2015 року, коли до нього звернулись працівники відділу з боротьби з економічною злочинністю щодо надання документів. Восени, скориставшись тим, що свідок знайомий з обвинуваченим, скинув йому СМС із номером кримінального провадження, щоб дізнатись, що це за провадження. Але так як була реорганізація, все якось затихло до проведення обшуків у лютому-березні 2016 року. Коли приїхали з обшуками, свідок до обвинуваченого не телефонував. Згодом обвинувачений зателефонував і запитав, чи не хоче свідок у Києві взяти участь у тендерах. За його пропозицією зустрілись у Рівному біля супермаркету «Епіцентр». Свідок сказав обвинуваченому, що в нього проблеми, повідомив, що приїжджали з обшуком, показав постанову про обшук, спитав чи знає він прокурора у провадженні, обвинувачений відповів, що знає та сказав, що зателефонує і зробив це при свідкові. Прізвище прокурора ОСОБА_5. Далі вони роз`їхались і через годину-дві зустрілись на заправці WOG на виїзді з міста Рівне у сторону Дубно , де обвинувачений сказав, що говорив з ОСОБА_5 і за 8000 доларів назване кримінальне провадження буде закрите. Свідок запитав, чому так багато, а обвинувачений пояснив, тому що там троє чоловіків беруть участь у цьому процесі. Свідок не питав які, чому і як, і не знав хто вони, лише припускав. Свідка озвучена цифра здивувала, він сказав, що це дуже дорого. Сама вимога надати неправомірну вигоду його також шокувала, бо до цього часу вони спілкувались і таких вимог не виникало. Наступного дня вони вже зустрілись на трасі Київ-Чоп у напрямку Києва. Свідок до кінця не усвідомив, що ця вимога реальна, думав, можливо воно вирішиться іншим шляхом, у правовому полі, але зустрілись наступного дня і свідок побачив, що нічого не змінилось, єдине, що погодили, це зменшити суму, точно не пам`ятає, чи 150 000, чи 130 000 гривень. Обвинувачений зазначив, що це остаточна сума. На наступну зустріч свідок вирішив, що грошей давати не буде, поїхав до Києва, з обвинуваченим перебалакав і записав це все на диктофон, та написав заяву до правоохоронних органів щодо вимагання у нього неправомірної вигоди, додав до неї записи розмови на диску. До рішення про запис розмови з обвинуваченим на диктофон свідка спонукало його небажання платити кошти. Також обвинувачений казав свідкові, що якщо той не заплатить гроші, то кримінальне провадження буде розвиватись надалі. Під час якої зустрічі це було свідок не пам`ятає. Також обвинувачений для зв`язку із ним передав свідку телефон без ІМЕІ, який, за словами обвинуваченого, не відслідковується, а свідок віддав обвинуваченому за нього гроші, здається 400 грн. Саме кримінальне провадження щодо свідка мало негативний вплив на фірму, на її репутацію, участь у тендерах, оцінював його як реальне, але незаконне і боявся, що його далі будуть «розкручувати». Певна активізація слідства після розмов з обвинуваченим відбулась, зокрема, через тиждень у Кузнецовську було проведено обшуки, точніше повилучали зразки продуктів харчування в дитячих садочках, яку свідок поставив, для аналізу. Щодо подій 26 квітня 2016 року, зазначив, що зустрілись з обвинуваченим у Києві, свідок пересів до обвинуваченого в автомобіль, де передав йому гроші, здається у сумі 30 000 гривень. Зустріч була недовгою. Далі обвинувачений продовжував наполягати, щоб свідок віз гроші, але грошей як таких не було, і свідок просив, щоб йому повернули документи, так як частину грошей він віддав. Адже документи йому потрібні були для господарської діяльності. Через це свідок сам також дзвонив обвинуваченому. Частину документів повернули, але не відразу. Чи це відбулось через вплив обвинуваченого, свідок не може сказати. Щодо наступної частини неправомірної вигоди, то обвинувачений у телефонному режимі сказав, що скине номер картки і гроші потрібно перекинути на картку. Далі, дійсно СМС скинув номер картки. Картку за цим номером на ім`я ОСОБА_3 свідок поповнив на суму 20 000 грн через термінал Приватбанку. Термінал видав три квитанції, які він передав слідству. При поповненні рахунку були певні проблеми, банкомат не приймав купюру. Щодо тривалого розриву між наданням неправомірної вигоди (26 квітня та 16 вересня 2016 року), свідок пояснив, що протягом цього часу вони періодично зідзвонювались, обвинувачений періодично говорив про необхідність сплати коштів. Що у подальшому було із кримінальним провадженням свідок не знає, свідок дзвонив обвинуваченому, щоб з`ясувати долю кримінального провадження, але він перестав виходити на зв`язок.

3.13.Такі показання узгоджуються із іншими доказами у справі, що підтверджують обставини, викладені у п. 3.11. вироку:

3.13.1.даними протоколів за результатами проведення НС(Р)Д - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контролю за вчиненням злочину, спостереження за особою та аудіо-, відео контроль особи, а також протоколів огляду та ідентифікації грошових коштів, огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва, та вручення грошових коштів з додатками згідно з якими:

- 26 квітня 2016 року було проведено огляд 30 000 гривень, які були поміщені до кишені сумки ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_2 вирушив на власному автомобілі марки Сітроен «Берлінго» в м. Київ на зустріч з ОСОБА_1 , та надалі - о 18 год 47 хв ОСОБА_1 був зафіксований на перехресті вул. Чорновола - Маршала Рибалко, неподалік буд. 5, за кермом автомобіля Міцубісі чорного кольору номерний знак НОМЕР_3 , до якого о 18 год 55 хв на переднє пасажирське сидіння сів ОСОБА_2 , після чого між ними відбулась розмова, під час якої ОСОБА_2 , промовивши: «Так, ОСОБА_1!», передав кошти для ОСОБА_1 , на що останній уточнив: «Що воно?», а ОСОБА_2 відповів: «Тридцять», обвинувачений «Угу», а ОСОБА_2 у відповідь: «… поки прийшли бабки, то пару рублей…» та надалі ОСОБА_1 запитав: «Ну а з рештою, що ти думаєш?», на що ОСОБА_2 відповів: «Ну решта … дивися! Я так думаю, що десь на п`ятницю», у подальшому ОСОБА_1 повідомив, що буде відсутній декілька днів, на що ОСОБА_2 : «А як правильно поступити?... Основні проплати всеравно будуть на п`ятницю… Чи я … встигну тут обналічить», у подальшому ОСОБА_1 запитує: «А що в тебе на сьогодні, вообще не получилось?», на що ОСОБА_2 : «… прийшло тільки 32 тисячі, пішов вз`яв», обговорюють чому так вийшло, далі обвинувачений каже: «… Я ж з основним буду. Тоже, я думав, що ти вже всьо, щоб я з основним». Далі, обговорюють, що потрібно було сказати, але не по телефону, а телефон, який дав ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не заряджається. Також у ході розмови ОСОБА_2 уточнив у ОСОБА_1 : «І … второй вопрос. Там вони хоть … попустяться трохи чи нє?», на що останній відповів: « Дивись , чесно складні… От іменно сам цей. Я йому там пояснюю ситуацію, кажу ну. Він мені в складному тіпа каже слухай. Ну карочє, в ітогє я буду десятого. Все там буде». Далі, ОСОБА_2 зазначає, що ті, які проводили обшуки, продовжують ходити, на що ОСОБА_1 розпитує чому і каже: «Нє, ну, одним словом, хай ходять. Хай дивляться», ОСОБА_2 у відповідь: «… хай ходять?... Зараз … прийде завтра ще з якимись бумагами, що давай … там ще щось», далі ОСОБА_2 у ході розмови запитує: «А коли, мені бумаги треба», на що обвинувачений каже: «Ну коли, після десятого, в любому випадку», а ОСОБА_2 запитує, чи не получиться раніше, на що ОСОБА_1 уточняє, які саме і говорить, що запитає. Надалі за змістом розмови домовились про зустріч «10-го числа», що вбачається із висловлювань ОСОБА_1 : «В любому випадку 10 числа, орієнтуйся, щоб ти був собраним»; «Тоді на 10-е, ну ти на 10-е будеш повністю укомплектований, да?», на що ОСОБА_2 відповів ствердно, після чого, завершуючи розмову ОСОБА_1 промовив: «Всьо, на связі»;

- 10 травня 2016 року ОСОБА_2 телефонує обвинуваченому: … «Що там щось теє - буде-не буде? Щось , …, дивлюся, воно там висить …, шось дальше розвивається!», на що обвинувачений: «А я наберу тебе потім на другий. Ти шо вообщє плануєш? Ти плануєш в Київ їхать чи нє? …» (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 11 травня 2016 року ОСОБА_10 (в період інкримінованих обвинуваченому діянь прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення прокуратури Рівненської області) телефонує ОСОБА_1 , останній запитує, чи зможуть поспілкуватись по «Skype». У цей день також ввечері о 21:11 год обвинувачений телефонує ОСОБА_10 і говорить, що телефонує до останнього, а він не у зоні, запитує, чи у нього включений інтернет, домовляються, що ОСОБА_10 набере ОСОБА_1 (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 12 травня 2016 року ОСОБА_1 телефонує до ОСОБА_2 : … «Дивись, яка ситуація, будем таким чином … ти там собі займайся своїми справами, а я там говорив, всьо там нормально має буть», далі у процесі розмови говорить: «А там, собі хай займаються, я тобі потім скажу, що дальше робити» (НС(Р)Д за № НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_2 );

- 13 травня 2016 року ОСОБА_2 телефонує ОСОБА_11 (слідчий Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області) з приводу того, що йому не повернули договори, які обіцяли, на що отримує відповідь, що ОСОБА_11 не володіє інформацією, подивиться, набере (НС(Р)Д за № НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_2 );

- 13 травня 2016 року о 10:33 год ОСОБА_10 телефонує ОСОБА_1 : «По тій ситуації, шо ти говорив… Ледь -ледь вчора найшли. Так …заховано, шо то це просто… Старший групи лічно ОСОБА_56,… лічно ОСОБА_57.. старший групи. В групі всі його вірні ... То ми тут думали шо і як, то короче я просто зонального дьорну, він з ними плотно дуже общається, він їх усіх там кошмарить постійно. Ну ОСОБА_58 , ти поняв, да? … Ну карочє, я йому дав задачу, то єсть, цей.. і він... Тут спішить не треба, то єсть, пару днів туда, пару днів сюда», на що ОСОБА_1 : «Нє-нє-нє, тут я просто до чого підвожу, шо там вообщє як-би не треба, але шоб і вони не зрозуміли». У відповідь ОСОБА_10 : «… я йому задачу поставив. Непомітно…», у відповідь обвинувачений: «А він не злий на нас, ніяк там?», на що ОСОБА_10 відповідає: «Нє-нє, він нормально, в нас тут всьо нормально, тут питань ніяких немає. В нас тут повне розуміння, ніяких моментів немає… На крайняк, … просто це забереться і дьорнеться на УВД, да й все. … Ми займаємось цим питанням, уже знаєм шо, думаєм, короче, всьо… Скажи чоловіку, обнадьож його, шо там все буде, але хай почекає, хай не переживає», на що ОСОБА_1 : «… я йому вже сказав, ше коли з вами поговорив». Далі ОСОБА_10 каже: «…Карочє занімаємся, занімаємся.. десь буде ясність, чи якась технічна - ці моменти, я тобі буду дзвонить, казать», на що обвинувачений: «А попередньо, хотя би для себе його перечитать, шоб розуміти про шо там», - у відповідь ОСОБА_10 : «Нє-нє, я вже поняв…» (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 20 травня 2016 року о 13:01 год ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 , останній говорить, що не може видзвонити когось, забрати документи, на що обвинувачений відповідає: «Ні, ні, там процес триває, він мені дзвонив, казав» (НС(Р)Д за № НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_2 );

- 20 травня 2016 року о 13:02 год ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_10 і запитує, як наші справи, на що ОСОБА_10 відповідає: «Чекаєм момента, момент буде наступного тижня, десь в першій половині… Будем займатись», на що обвинувачений: «Угу. Бо питає, менi каже, щось нiчого вообще, тішина», а ОСОБА_10 : «То добре, що тішина, добре!». У свою чергу, ОСОБА_1 : «Кажу йому, що добре, що тішина! ... Бо я буду тоді десь на п`ятницю», а ОСОБА_10 йому у відповідь: «Приїжджай, нема питань… Ну , щоб ми володіли повністю інформацією. Хто володіє інформацією, той володіє світом, як кажуть… Короче, я держу все це на контролi, я тобі відразу дзвоню, якщо що» (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 20 травня 2016 року о 13:19 год ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 і каже, що все буде добре і щоб він там не надзвонював, чекав (НС(Р)Д за № НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_2 );

- 25 травня 2016 року ОСОБА_10 телефонує обвинуваченому, останній запитує: «… Дивіться, ше шо хотів спитаться, а шо там наші справи?», на що ОСОБА_10 : «Чесно кажучи станом на сьогодні не було ше предпосилок оцих, то єсть, я карочє штурмую цього работніка, но він там більш орієнтується. Каже, почекай, ше пару днів, шоби цей, не спалить кантору» (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 30 травня 2016 року о 12:54 год ОСОБА_2 телефонує обвинуваченому і запитує: «Що по цьому?», на що ОСОБА_1 : «Завтра, завтра тобі все розкажу, що тобі робити» (НС(Р)Д за № НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_2 );

- 30 травня 2016 року о 12:59 год ОСОБА_10 телефонує обвинуваченому, останній говорить: «Що Ви там завтра шось скажете менi?», а ОСОБА_10 у відповідь: «Я вже цей, скерував папери. Скерував папери сьогодні… То есть, ще даже не знаю, коли там вони зорганізуються, но воно офіційно вже пішло. Жребий брошен, Рубикон , так сказать… Я так собі прикидав, якщо но вони там, …, розумні строки, так сказать, порушують, все - нам проще і це буде бiльш законно і правильно вообще скерую до слідчого управління. І там організують нормально, незаангажоване розслідування і приймуть законне рiшення в нормальні строки, розумні, да й все. Там, принаймні, нема тих штрихів. Тут все законно, прозоро, нормальні люди. Да. Там якщо там, тим більше, там вообще цей, вони накручують ситуацію. То там все буде, стане на своi місця і все», на що ОСОБА_1 запитує: «… А строк ставили завтра чи десь просто, у найкоротший?», у відповідь ОСОБА_10 : «Ні, на перше чи на друге число. Та таке там. Там все нормально, не переживай» (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 30 травня 2016 року о 13:01 год ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 і говорить: « Чуєш , дивися, бо тобі сказав, що завтра, а завтра ж 31-ше. Скажу перше-друге» (НС(Р)Д за № НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_2 );

- 06 червня 2016 року о 12:55 год ОСОБА_10 телефонує ОСОБА_1 і каже: «Не дзвонив, бо немає результату якби… Ну , який там результат? Результат у тому, що вони в строк не направили, я дзвонив лічно до нього, питав що таке. То він каже, що там …, процесуальний у відпустці; той що «ОСОБА_59» - у відпустці, десь, …, щось трохи часть у нього була, часть цей. Щас оцей, на заміну, що його призначив, він все позбирає і Вам привезе згiдно запиту… От дай і таке. Десь на днях таке. Такі справи. А що там, якась у Вас є реакцiя, чи що?», на що ОСОБА_1 : «Ні, ні. Ну, поки нічого, бо я там теж казав, що, тiпа, до кінця тижня ми щось скажемо». Далі у процесі розмови обвинувачений запитує: «А кого він поставив?», на що ОСОБА_10 відповідає: « Тіпа , ОСОБА_19 тимчасово назначив там… ОСОБА_19 » (НС(Р)Д за № НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_10 );

- 06 червня 2016 року о 12:57 год ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 і запитує: «А що там по тому, тобі щось пишуть, не пишуть взагалі?», на що отримує відповідь, що поки нічого, на що ОСОБА_1 каже, що все добре, просить не турбувати когось, кого конкретно не називає, зазначає, що він у відпустці (НС(Р)Д за № НОМЕР_5, яким користується ОСОБА_2 );

- 10 червня 2016 року ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_10 і запитує, як його справи, на що ОСОБА_10 : «Та нічого, може бути. Книжку не дочитав, бо там дуже великий обсяг… To в вихiднi й опрацюю… Поки в сюжетну лінію не вникну, вiддавати не буду», на що обвинувачений запитує: «А хоч всі томи вiддали чи ні?», на що отримує ствердну відповідь (НС(Р)Д за № НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_10 );

- 13 червня 2016 року обвинувачений телефонує ОСОБА_10 , останній запитує, чи можуть ввечері сконтактуватись по цьому, не називаючи конкретно по чому, на що обвинувачений без жодних уточнень погоджується і запитує, а як взагалі, на що ОСОБА_10 : «Я нічого там страшного не побачив такого» (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 13 червня 2016 року ввечері ОСОБА_10 зідзвонюються кілька разів з ОСОБА_1 з приводу спільного виходу на зв`язок (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 14 червня 2016 року ОСОБА_19 телефонує ОСОБА_10 , останній запитує: «… Ти ж готував на вiдправку нам провадження 30.09 дитячому харчуванню, да?, після уточнюючого запитання ОСОБА_19 , доповнив: «Дитяче харчування, провадження ОСОБА_5, 30.09. Бачу ти виконавцем стоїш», на що ОСОБА_19 : «То це воно ОСОБА_5 не в курсі, що це провадження, я його просто до кучi збив i отправив вам». Далі, ОСОБА_10 запитує: «То ти вообще не в курсі, да?», на що ОСОБА_19 відповідає: «Там якесь масло, м`ясо… Там ще в слідчого куча обшука, всякі якісь журнали, папки. Там десь три чи чотири коробки, ми не встигали, зшили те, що змогли, і отправили вам… Та там воно нічого не буде по ньому. Там була ситуація, що вони м`ясо завозили. Там же негласнi були. По них вони зафіксували, що чоловік привозить чи масло не таке, чи м`яса менше привозить, а по документах більше. На що ОСОБА_10 : «Суть в тому, що по документам воно проходить все нормально. А те, що там менше чи бiльше його, то діти з'iли, ти його ніколи не докажеш скiльки його». А ОСОБА_19 у відповідь: «Моніторили, хотіли на управлiння забрать, але якщо тут нічого не буде, то нащо воно кому треба», на що ОСОБА_10 : «Та яке! Це смішно, а не провадження, воно, як би то його сказать, пропито вже напевно давним-давно! Там його треба було зразу робити. Вони не вспiли» (НС(Р)Д за № НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_10 );

- 14 червня 2016 року ввечері ОСОБА_1 зідзвонюється з ОСОБА_10 з приводу спільного виходу на зв`язок (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 15 червня 2016 року ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 і каже: «Ну, що, дивися, я був, вони там, короче, до кінця місяця повинні все зробити, ну, на цей місяць не буде, бо iм ще треба воно для звіту… Вони там ще прозвітують і все буде ОК. То я iм, короче, сказав, що все решта, ну, знову з ними будемо говорити, коли буде кінець», на що ОСОБА_2 погоджується, а обвинувачений далі говорить: «Щоб не було там ніякого розговора потiм, бо я то все кажу так, кажу, «все остальне пiсля завершення», на що ОСОБА_2 знову погоджується (НС(Р)Д за № НОМЕР_9 , яким користується ОСОБА_1 );

- 30 червня 2016 року ОСОБА_10 телефонує ОСОБА_1 , останній просить: «Буде час, якщо там буде час, гляньте там вообще, що там, статус», на що ОСОБА_10 : «Хорошо. Дивись, сьогодні не, десь завтра переговорим... по скайпу» (НС(Р)Д за № НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_10 );

- 05 липня 2016 року обвинувачений телефонує ОСОБА_10 і просить глянути щось «по картотєкє», не називаючи конкретно (НС(Р)Д за № НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_10 );

- 12 липня 2016 року о 16:28 год обвинувачений телефонує ОСОБА_10 і просить глянути, що просив раніше, на що останній: «Зараз гляну. Нагадаю людям, подивляться, п`ять хвилин, я передзвоню» (НС(Р)Д за № НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_10 );

- 12 липня 2016 року о 19:43 год ОСОБА_10 телефонує обвинуваченому і каже одразу: «Без змін», далі говорять, що необхідно зідзвонитись по «Skype» чи «Viber» і поговорити (НС(Р)Д за № НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_10 );

- 14 липня 2016 року о 15:55 ОСОБА_2 телефонує обвинуваченому і запитує, що по нашому питанню, на що отримує відповідь, що «тішина». В свою чергу, розповідає, що «пролетів» з тендером, оскільки служба безпеки банку «нарила» інформацію про кримінальне провадження по фірмі. Водночас, ОСОБА_1 каже: «… набери мене щас, я тобі скину» (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 14 липня 2016 року о 16:10 год ОСОБА_1 із номера НОМЕР_4 скидає ОСОБА_2 SMS-повідомлення наступного змісту: «НОМЕР_10» (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 14 липня 2016 року о 16:13 год ОСОБА_2 телефонує на номер НОМЕР_10 та продовжують попередню розмову (НС(Р)Д за № НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_2 );

- 19 липня 2016 року о 10: 51 год ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 і питає, чи останній може набрати на той номер, що він йому скидав (НС(Р)Д за № НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_2 );

- 19 липня 2016 року о 10:52 год ОСОБА_2 із номера НОМЕР_11 телефонує обвинуваченому, останній запитує: «Це знову лєвий номер», на що ОСОБА_2 : «Чого лєвий … він був» (НС(Р)Д за № НОМЕР_7 , яким користувався ОСОБА_2 );

- 27 липня 2016 року ОСОБА_10 телефонує обвинуваченому, домовляються зідзвонитись по «Viber» (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 28 липня 2016 року обвинувачений телефонує ОСОБА_10 , останній говорить, що те, про що ОСОБА_1 просив довідатись, то статус не помінявся (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 19 серпня 2016 року обвинувачений телефонує ОСОБА_10 і просить глянути якусь ситуацію, яку конкретно не називає, на що останній говорить, що завтра (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 21 серпня 2016 року ОСОБА_2 телефонує обвинуваченому домовляються про конкретне місце зустрічі в Києві (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 );

- 21 серпня 2016 року під час зустрічі ОСОБА_2 з обвинуваченим відбулась розмова, під час якої ОСОБА_1 зазначає: «Нє, по цьому, то я скажу, ну там воно, ну... Ми й так … не робим. Хай собі воно лежить. Бо зараз тільки приймем якісь міри. Хтось його …, воно засвітиться. Поняв, щось ... Закриваєш його - воно зразу вибиває в базі. Частина 5-та в тебе чи 4-та?...Він вважається тяжким. Зразу …, о о о, ану давайте його сюда. І начинають його… в Генеральну. Вона тіпа дивиться. Моніторинг проводить… Да , їх … зразу сюди, туда затягують… А там собі лежить. Вже її 3 рази дивився», на що ОСОБА_2 : «… а документи нехай віддають?». У відповідь ОСОБА_1 : « Почекай , вони тобі треба зараз?», а ОСОБА_2 пояснює: «Мені там треба було 2 договора. Уже там на тендерах давав, одна заявка... Слєдоватєлі забрали договора всі за 15-й рік. В мене в кінці року тре договір, аналогічні договора. Є такі тіпа з бюджетом». Через певний час ОСОБА_2 запитує «Що ти кажеш, по нашому вопросу ноль?», на що ОСОБА_1 : «Я тобі скажу, шо там. Воно в любому випадку, воно просто лежить. Воно жде… Воно типу ніякого руху. Ну але ти ж щось туда закинь … які пару рублів. Якісь пару рублів закинь. Або може на який счет йому скинь», на що ОСОБА_2 : «Кому? Чи то може слідака набирать?...». У відповідь ОСОБА_1 : «Не нада... Ну, хай воно лежить, не внікай ... Я от три рази їздив коли був у цьому, дивися там». Згодом під час розмови ОСОБА_2 каже: «Так затянулося, правда?», на що ОСОБА_1 : «Мало бути в червні». Через якийсь час під час розмови ОСОБА_1 говорить: «Нє, ну дивись як зробимо! Ти там можеш, єслі шо, йому щось закинути? Закинеш йому ще щось», на що ОСОБА_2 : « Да , на кінець тижня», у подальшому під час перемовин домовляються зідзвонитись;

- 03 вересня 2016 року ОСОБА_2 телефонує ОСОБА_1 , останній запитує чи буде у нього, на що ОСОБА_2 говорить, що десь середа-четвер і домовляються зідзвонитись у вівторок ввечері (НС(Р)Д за № НОМЕР_12 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 06 вересня 2016 року ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 , запитує, чи буде і чи планує їхати, на що ОСОБА_2 дає ствердну відповідь і говорить, що набере завтра зранку (НС(Р)Д за № НОМЕР_12 , яким користується ОСОБА_1 );

- 07 вересня 2016 року о 10:49 год ОСОБА_2 телефонує ОСОБА_1 і каже: «Слухай, дивися, в мене є 20-ка, а можу десь здати. Але їхати не буду. А там дальше пiсля 15-го вже», на що ОСОБА_1 : «Я поняв. Хорошо. Ну, я десь тобі скажу тоді як» (НС(Р)Д за № НОМЕР_12 , яким користується ОСОБА_1 );

- 07 вересня 2016 року о 17:12:20 год ОСОБА_1 скидає SMS-повідомлення ОСОБА_2 наступного змісту: «НОМЕР_2 ОСОБА_2» (НС(Р)Д за № НОМЕР_12 , яким користується ОСОБА_1 );

- 07 вересня 2016 року о 17:12:26 год ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_2 і говорить, що скинув йому SMS (НС(Р)Д за № НОМЕР_12 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 07 вересня 2016 року о 17:40 год ОСОБА_2 телефонує ОСОБА_1 , останній запитує: «Я тобі скинув. Бачив?... Да. Будеш щас, закинеш, да?», на що ОСОБА_2 погоджується (НС(Р)Д за № НОМЕР_12 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 12 вересня 2016 року ОСОБА_2 телефонує ОСОБА_1 і каже: «Дзвонив, то ж хотів сказать, бо там менi трохи не хватало на п`ятницю, бо тут затарились. Але в мене завтра буде проплата десь, я тобі завтра лібо на вечір, лібо в середу на ранок ...», на що ОСОБА_1 : «А, ну, набереш скажеш, да?», на що ОСОБА_2 погоджується (НС(Р)Д за № НОМЕР_12 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 16 вересня 2016 року з 10:00 до 10:45 год проведено огляд та ідентифікацію грошових коштів у сумі 20 000 грн номіналом по 200 грн, у подальшому з 10:40 до 10:48 год оглянуто ОСОБА_2 і вручено йому зазначені кошти для здійснення контролю за вчиненням злочину, після чого, останній в 10:53 год зайшов до приміщення бізнес-центру «Політон», де зайшов в центр самообслуговування клієнтів «Приватбанку» та підійшов до одного з терміналів здійснення платежів. Набравши код на терміналі, ОСОБА_2 здійснив дзвінок по мобільному телефону та уточнив, чи відповідає прізвище отримувача тому, що висвітилось на екрані терміналу, після чого продовжив роботу з терміналом. ОСОБА_2 тримав в руках пачку купюр номіналом по двісті гривень, які почав вставляти в банкнотоприймач терміналу;

- 16 вересня 2016 року о 10:54 год на телефон ОСОБА_2 приходить підтвердження операції в терміналі самообслуговування «Приватбанку» (НС(Р)Д за № НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_2 ;

- 16 вересня 2016 року о 10:56 год ОСОБА_2 телефонує обвинуваченому і запитує: «На кого? ОСОБА_3? Чи не туди закинув?», що ОСОБА_1 підтверджує (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 16 вересня 2016 року о 11:11 год на телефон ОСОБА_2 приходить підтвердження операції в терміналі самообслуговування «Приватбанку» (НС(Р)Д за № НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_2 ;

- 16 вересня 2016 року о 11:13 год ОСОБА_2 телефонує обвинуваченому і каже, що закинув, на що ОСОБА_1 дякує (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 16 вересня 2016 року о 14:46 год ОСОБА_1 телефонує ОСОБА_3 і запитує де він (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 ;

- 16 вересня 2016 року о 15:09 год ОСОБА_3 телефонує ОСОБА_1 і каже виходити, обвинувачений зорієнтовує його, де він є, на що ОСОБА_3 запитує: «Буду тобі давать чи шо?», а обвинувачений відповідає, щоб підходив до нього. Після цього після 19 год абоненти ще кілька разів зідзвонюються, домовляючись про зустріч (НС(Р)Д за № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 /а.с. 41-88, 108-149, 157-168, 174-193, 211-222, 228-230 т. 3; а.с. 8-14, 20-43, 61-70, 80, 81, 88-90 т. 4; а.с. 121, 122, 129, 130 т. 11/;

3.13.2.даними протоколу огляду з додатками, згідно з якими проведено огляд ноутбуку «DELL» (Model № PP29L), маркувальне позначення «DELL Model: № PP29L … Dell LBL P/N: NM442 A00», вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , у якому встановлена програма «Skype» з відкритим акаунтом «ІНФОРМАЦІЯ_5» із іменем « ОСОБА_28 », у розділі контакти виявлено, зокрема, контакт-акаунт «ІНФОРМАЦІЯ_7» із особистими даними ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 і фотографією особи, схожої на обвинуваченого, від останнього пропущені дзвінки 11 травня 2016 року о 21:10 год, два о 21:11 год, о 21:24 год відбулась невдала спроба надсилання повідомлення із файлом «Справа.doc», о 21:28 год повторно вдало надіслано. Названий файл є текстовий документ, а саме, електронний варіант ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Наумова С.В. від 23 березня 2016 року про тимчасовий доступ до речей і документів щодо постачання продуктів харчування ТОВ «ВіртуозЛТД» /а.с. 190-210 т. 4/;

3.13.3.даними протоколу огляду з додатками, згідно з якими проведено огляд, зокрема, зошита синьо-жовтого кольору, вилученого під час обшуку службового кабінету ОСОБА_10 , де виявлені рукописні записи під заголовком «м. Рівне» «4. К.п. № 12015180010003009 ч. 1 ст. 191» /а.с. 218-227 т. 4/;

3.13.4.даними протоколу огляду з додатками, згідно з якими проведено огляд мобільних телефонів, вилучених під час обшуку службового кабінету ОСОБА_10 , зокрема, мобільний телефон «НТС», IMEI НОМЕР_13 (s/n: НОМЕР_14 ) разом з флеш-картою Microsd 8 GB та sim-картою абонентського номера «UMS» НОМЕР_15 , у якому встановлений додаток «Viber» з контактом « ОСОБА_1 НОМЕР_16 », при цьому наявний від цього контакту останній вхідний дзвінок за 08 жовтня 2016 року; мобільний телефон «Samsung GT-C5212i», IMEI 1 - НОМЕР_17 , IMEI 2 - НОМЕР_18 (s/n: НОМЕР_19 ) разом з флеш-картою Microsd 8 GB та sim-картою абонентського номеру «life» НОМЕР_20 і НОМЕР_8 /а.с. 99-109 т. 7/;

3.13.5.даними протоколу огляду з додатками, згідно з якими проведено огляд добровільно наданого ОСОБА_2 телефону Nokia «С2-00» з двома сім-картками абонентських номерів НОМЕР_6 та НОМЕР_5 , зокрема, на останній 7 вересня 2016 року від контакту «ОСОБА_1 НОМЕР_10» надійшло смс-повідомлення з текстом: « НОМЕР_2 ОСОБА_2 » /а.с. 158-184 т. 6/;

3.13.6.даними протоколу обшуку з додатками, проведеного 02 серпня 2017 року у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за участі ОСОБА_3 , згідно з яким під час проведення обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, мобільний телефон iPhone 5s, НОМЕР_22 , IMEI НОМЕР_23 з наявною в ньому sim-карткою абонентського номеру НОМЕР_24 /а.с. 242-260 т. 6/, а також даними протоколу огляду зазначеного мобільного телефону від 03 серпня 2017 року з додатками, згідно із яким, при відкритті мобільного додатку «Почта» «Ukr.net» серед отриманих листів є лист із файлом «0000000788172399.1.0.pdf.», що є випискою «Приватбанк» від 22 лютого 2017 року № С02N-6D6V-QHSR-T9O0 за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року, у т.ч. по картковому рахунку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , на с. 18 такої виписки міститься інформація про зарахування на картку НОМЕР_2 від платника: «тел. ( НОМЕР_25 » грошових коштів сумами 10 000 грн, 9 600 грн, 400 грн за 16 вересня 2016 року, поповнення готівкою в терміналі самообслуговування Рівне, вул. Київська, 21, відділення банку, та зняття цього ж дня у відділенні 19 082 грн /а.с. 5-60 т. 7/, що аналогічні даним банківської виписки по картці № НОМЕР_26 , де на с. 50 міститься інформація про рух коштів за 16 вересня 2016 року /а.с. 62-94 т. 7/;

3.13.7.даними копій матеріалів кримінального провадження № 12015180010003009, в тому числі, отриманих за результатами тимчасового доступу до таких і відомостей з ЄРДР, історії перегляду провадження у ЄРДР, згідно з якими таке провадження було розпочате 20 травня 2015 року за ч. 4 ст. 191 КК України, в рамках якого 10 березня 2016 року був допитаний ОСОБА_2 як свідок з приводу діяльності ТОВ «Віртуоз ЛТД» щодо постачання продукції у заклади освіти, директором якого він був, слідчими були визначені ОСОБА_11 , ОСОБА_30 , 17 червня 2015 року прокурорами були визначені ОСОБА_31 (старший групи), ОСОБА_5 , ОСОБА_33 , а з 01 червня 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_19 , у березні-квітні 2016 року були отримані тимчасові доступи, відібрано зразки продуктів харчування; 01 червня 2016 року до Рівненської місцевої прокуратури надійшло завдання прокуратури Рівненської області від 30 травня 2016 року за підписом начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення ОСОБА_10 щодо необхідності скерування провадження до прокуратури Рівненської області в строк до 03 червня 2016 року з метою перевірки стану досудового розслідування, 06 червня 2016 року матеріали надійшли до прокуратури області, які перебували у ОСОБА_19 , 14 червня 2016 року прокурором ОСОБА_10 матеріали скеровано керівнику Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_42; 31 жовтня 2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України провадження було закрито ОСОБА_30 ; відновлено 13 квітня 2017 року /а.с. 369-378 т. 4; а.с. 3-130 т. 6/.

3.14.Вищевикладені дані у пунктах 3.12. - 3.13. даного вироку також неспростовані показаннями свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_10 , ОСОБА_35 , ОСОБА_33 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_5 , ОСОБА_31 , ОСОБА_38 , ОСОБА_11 , ОСОБА_30 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_19 , допитаних у судовому засіданні. Натомість, узгоджуються з ними.

3.15.Оцінюючи вищенаведені докази, суд виходить з наступного.

3.16.Відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.

3.17.Верховний Суд у постанові від 18 січня 2021 року у справі № 138/3717/16-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94394536) встановив, що у разі кваліфікації дій особи як підбурювання до закінченого замаху на вчинення злочину суди мають на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх доречних фактичних обставин кримінального провадження зробити належним чином мотивований висновок про те, що дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно були спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. З суб`єктивної сторони підбурювач має усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або окрім висловлення наміру не мала рішучості такий намір реалізувати.

3.18.При цьому, умовляння - це систематичне або настійливе одноразове прохання (переконування) особи у необхідності вчинення злочину, що призвело до збудження чи посилення рішучості у особи і поборення контрмотивів щодо вчинення злочину.

3.19.Наведене у даному провадженні підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2 , що, у свою чергу, підтверджуються іншими доказами у справі.

3.20.Так, згідно із показаннями свідка ОСОБА_2 , до обвинуваченого він звернувся з метою отримання консультації щодо кримінального провадження № 12015180010003009, натомість, обвинувачений запропонував йому вирішити питання закриття такого провадження за надання ним неправомірної вигоди прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у названому провадженні; водночас, наміру давати неправомірну вигоду у свідка не було, така позиція обвинуваченого його взагалі шокувала, свідок надіявся, що можливо буде вирішити питання іншим шляхом у правовому полі, однак під час наступної зустрічі з обвинуваченим зрозумів, що нічого не змінилось, саму ж суму неправомірної вигоди, озвучену обвинуваченим, ОСОБА_2 вважав занадто великою, з огляду на що і звернувся до УСБУ в Рівненській області із заявою про вчинення злочину обвинуваченим. Також свідок дав показання, що обвинувачений довів до його відома, що якщо він не заплатить, то провадження буде далі розвиватись. Також певна активізація слідства відбулась саме після розмов з обвинуваченим, що підтверджується іншими доказами у справі, адже саме у березні-квітні 2016 року припадає період активних слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015180010003009 /а.с. 3-130 т. 6/.

3.21.Наведені показання також підтверджуються подальшим розвитком подій, що зафіксовано іншими зібраними доказами у справі.

3.22.Зокрема, згідно з даними, отриманими під час проведення НС(Р)Д 26 квітня 2016 року, ОСОБА_2 передає обвинуваченому 30 000 грн, на що останній одразу запитує: «Ну а з рештою, що ти думаєш?», а також додає: «… я думав, що ти вже всьо, щоб я з основним» і під кінець розмови знову обвинувачений свідка орієнтує: «В любому випадку 10 числа, орієнтуйся, щоб ти був собраним». Під час цієї ж розмови ОСОБА_2 уточняє у обвинуваченого: «Там вони хоть … попустяться трохи чи нє?», на що обвинувачений відповідає: « Дивись , чесно складні… Ну карочє, в ітогє я буду десятого. Все там буде», далі ОСОБА_2 у ході розмови запитує: «А коли, мені бумаги треба», на що обвинувачений каже: «Ну коли, після десятого, в любому випадку», а ОСОБА_2 запитує, чи не получиться раніше, на що ОСОБА_1 уточняє, які саме і говорить, що запитає /а.с. 82-88; 174-180 т. 3/.

3.23.Таким чином, із контексту розмови обвинувачений дає свідкові зрозуміти, що «Все там буде» після передачі решти коштів. Те саме відбувається і під час телефонної розмови 10 травня 2016 року, у якій ОСОБА_2 зазначає обвинуваченому: « Щось ,… дивлюся, воно там дальше розвивається!», на що обвинувачений каже, що набере на другий та додає: «Ти шо вообщє плануєш? Ти плануєш в Київ їхать чи нє?» /а.с. 183-189 т. 3/; 13 травня 2016 року ОСОБА_2 телефонує ОСОБА_11 з приводу того, що йому не повертають договори /а.с. 159-161 т. 3/; 20 травня 2016 року ОСОБА_2 телефонує обвинуваченому і зазначає, що не може забрати документи, на що обвинувачений каже, що процес триває /а.с. 162-165 т. 3/; 20 травня і 06 червня 2016 року обвинувачений телефонує ОСОБА_2 і каже, щоб він не надзвонював, чекав, все буде добре /а.с. 162-168 т. 3/; 15 червня 2016 року обвинувачений телефонує ОСОБА_2 і зазначає, що до кінця місяця повинні все зробити та знову говорить про решту /а.с. 228-230 т. 3/; 14 липня 2016 року ОСОБА_2 телефонує обвинуваченому і говорить, що «пролетів» з тендером через наявність кримінального провадження /а.с. 20-26 т. 4/; 21 серпня 2016 року під час зустрічі ОСОБА_2 з обвинуваченим, останній зазначає, що хай воно лежить, закриваєш його, воно зразу вибиває дані, він вважається тяжким, і начинають його в Генеральну, на що ОСОБА_2 просить, щоб віддали документи, які йому для роботи потрібні, обвинувачений далі говорить, що воно просто лежить, але каже щось туди закинуть, «якісь пару рублів», може на якийсь рахунок скинути /а.с. 27-34 т. 4/.

3.24.Отже, наведений характер розмов підтверджує показання ОСОБА_2 і у сукупності з ними і те, що на момент пропозиції обвинуваченим вирішити питання закриття кримінального провадження за надання неправомірної вигоди, у свідка наміру давати таку вигоду не було, що також усвідомлював обвинувачений, виходячи із наведеного змісту їхніх розмов, адже навіть після отримання 30 000 грн обвинувачений переконував ОСОБА_2 у необхідності надання решти неправомірної вигоди.

3.25. Вищенаведені докази також підтверджують і показання ОСОБА_2 про те, що під час розмов та зустрічей ОСОБА_2 з обвинуваченим, останній систематично переконував у тому, що закриття кримінального провадження можливе тільки у випадку надання неправомірної вигоди. Адже всі розмови ОСОБА_2 про закриття провадження, повернення документів натикались на розмови обвинуваченого про необхідність почекати та/чи необхідність передання решти коштів неправомірної вигоди. Зазначене у сукупності із негативними для свідка наслідками кримінального провадження та активізацією у цей період останнього беззаперечно об`єктивно створювало стійке переконання у свідка про необхідність передання неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження та неможливість вирішення такого питання іншим шляхом, що також усвідомлював обвинувачений. Тобто ОСОБА_1 схиляв ОСОБА_2 до надання неправомірної вигоди.

3.26.При цьому, ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав необхідними для передачі неправомірної вигоди її адресату у розмірі 50 000 грн, що, однак, у дійсності не відбулось з причин, які не залежали від його волі, оскільки обвинувачений отримані з цих коштів 30 000 не передав, а заволодів ними, а тому дії ОСОБА_1 мають характер підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди.

3.27.До того ж, повідомлення обвинуваченим ОСОБА_2 того, що закриття кримінального провадження № 12015180010003009 можливе тільки у випадку надання неправомірної вигоди прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні викликало у ОСОБА_2 впевненість у обов`язковості зазначеного, у зв`язку з чим останній добровільно надав такі кошти обвинуваченому для передачі зазначеній особі. Натомість, у ОСОБА_1 уже у цей час був умисел на заволодіння коштами у розмірі 50 000 грн особисто, адже ним не вчинялось жодних дій, які б свідчили про таку передачу чи існування відповідних домовленостей про передачу неправомірної вигоди прокурорам у кримінальному провадженні № 12015180010003009. При цьому, обвинувачений заволодів тільки 30 000 грн шляхом обману. А тому дії обвинуваченого також містять ознаки заволодіння чужим майном шляхом обману.

3.28.На встановлення вищенаведених обставин об`єктивно не може впливати те, що ОСОБА_2 був залучений до конфіденційного співробітництва.

3.29.Натомість, обставини отримання обвинуваченим 16 вересня 2016 року також 19 082 грн із числа зарахованих 16 вересня 2016 року грошових коштів у сумі 20 000 грн на банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_2 , а так само заволодіння ними не підтвердились доказами, а тому їх із обвинувачення належить виключити.

3.30.Водночас, згідно з показаннями свідка ОСОБА_2 обвинувачений умовлянням схилив ОСОБА_2 до надання неправомірної вигоди саме прокурору, який здійснював нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вищевказаному кримінальному провадженні, ОСОБА_5 за закриття провадження, який згідно з п. 2 Примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

3.31.На кваліфікацію дій обвинуваченого не впливає те, що у кримінальному провадженні № 12015180010003009 нікому не було оголошено підозру, а тому повноваженнями на закриття такого провадження був наділений слідчий, а не прокурор. Адже використанням наданого службового становища передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов`язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сама посада (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).

3.32.Згадку у заяві ОСОБА_2 /а.с. 3-4 т. 3/ про керівника ОСОБА_5 , а також співробітників поліції, під час надання показань у суді свідок ОСОБА_2 пояснив припущеннями зі свого боку, а тому посилання в обвинуваченні у множині на прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні, а також їх керівництво та прокурорів Прокуратури Рівненської області, як таких до надання яким неправомірної вигоди обвинувачений схиляв ОСОБА_2 необхідно виключити. Оскільки такі не підтверджуються доказами у справі.

3.33.Також із цих же підстав із обвинувачення суд виключає посилання на зустрічі обвинуваченого та ОСОБА_2 саме 12 і 13 березня 2016 року та остаточно узгоджену суму неправомірної вигоди у розмірі 130 000 грн. Щодо суми, то хоч вона і зазначена у заяві про вчинення кримінального правопорушення, проте під час надання показань у суді свідок ОСОБА_2 не зміг пригадати точної суми, яка була остаточно узгоджена. Водночас, показання учасників кримінального провадження суд отримує тільки усно (ст. 23 КПК України), а тому недопустимо встановлювати такі обставини із заяви, якщо викладені у ній обставини, свідок не може підтвердити під час надання показань у суді.

3.34.Суд змінив обвинувачення в частині повідомлення ОСОБА_2 обвинуваченого про досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015180010003009 під час телефонних розмов (згідно з обвинувальним актом) на «під час особистих зустрічей», оскільки саме останнє підтверджується доказами у справі (показаннями ОСОБА_2 , наданими суду).

3.35.У достовірності обставин, викладених у п. 3.11. цього вироку, у суду не залишилось розумних сумнівів. Це єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити всі дані вищевикладених доказів. Натомість, сторона захисту взагалі не надала суду жодної альтернативної версії подій.

3.36.Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з огляду на те, що у кримінальному провадженні ніхто не визнавався потерпілою особою та використовувались кошти правоохоронного органу. Оскільки зазначене не впливає на наявність ознак названого складу злочину та не визначає їх, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд (постанова від 20 листопада 2020 року у справі № 591/1578/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93015015], та від 04 серпня 2021 року у справі № 712/10080/15-к, [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98881875]. Відповідно, є і безпідставними покликання на невідкриття стороні захисту заяви потерпілого про вчинення злочину, адже сама сторона зазначила, що у кримінальному провадженні ніхто не визнавався потерпілим, що також підтвердила і сторона обвинувачення.

3.37.З огляду на викладене, висунуте обвинувачення доведене поза розумним сумнівом на підставі зазначених вище доказів, а також доказів, які підтверджують достовірність та можливість використання доказів, а також вирішення інших питань, пов`язаних з ухваленням вироку /а.с. 96-147, 157-185 т. 2; а.с. 1-4, 32-40, 89-107, 150-156, 169-173, 194-199, 203-210, 223-227, 231-233 т. 3; а.с. 1-7, 15-19, 44-52, 56-60, 71-79, 82-87, 91-98, 103-189, 211-217, 246-299, 379-386 т. 4; а.с. а.с. 23, 25, 38, 70, 71, 77, 79, 81-89, 144-149, 161 т. 5; а.с. 131-157, 185-260 т. 6; а.с. 1-61, 95-260 т. 7; а.с. 16-19 т. 9; а.с. 123-128, 131-136 т. 11; 142-183, 189-246 т. 14; а.с. 1-65 т. 15; а.с. 5-14, 49 т. 18/, які є допустимі та достовірні, а в сукупності - достатні та узгоджені.

3.38.Одночасно, таке обвинувачення не спростоване допустимими, належними та достовірними доказами сторони захисту /а.с. 200-202 т. 3; а.с. 8-22, 24, 26-37, 39-69, 72-76, 78, 80, 90-124, т. 5; а.с. 86-134; 140-159; 164-173; 178-184; 189-193; 198-204; 210-215 т. 9; а.с. 5-15, 112-117 т. 13; а.с. 4-6, 22-59, 109-121, т. 14; а.с. 3-135, 136-200 (в частині вирішення першого питання експертизи), 201-206; 216-250 т. 16; а.с. 22-36, 41-86, 89, 133-215, 235-240 т. 17; а.с. 1-4, 28-31 т. 18/.

IV. Мотиви неврахування певних доказів

4.1. Мотиви визнання доказів недостовірними

4.1.1.Суд визнає недостовірними дані, зазначені у протоколі огляду від 18 серпня 2017 року /а.с. 190-210 т. 4/, згідно з яким проводиться огляд ноутбуку «DELL» (Model № PP29L), маркувальне позначення «DELL Model: № PP29L … Dell LBL P/N: NM442 A00», в частині відомостей про те, що такий вилучений у службовому кабінеті ОСОБА_10 . Адже вказане спростовується іншими доказами у справі, а саме протоколом обшуку від 22 лютого 2017 року, згідно з яким відповідний ноутбук був вилучений за місцем проживання ОСОБА_10 /а.с. 178-182 т. 4/.

4.1.2.Також суд визнає недостовірними дані щодо датування супровідних листів, зокрема, супровідного листа від 28 липня 2016 року № 13/3272т-вих /а.с. 233 т. 3/, оскільки диск № 13/754, який ним направлявся датований 05 серпня 2016 року, а папки на ньому було змінено 09 серпня 2016 року /а.с. 222 т. 3/; супровідного листа від 11 жовтня 2016 року № 67/13/3419т /а.с. 71, 72 т. 4/, оскільки диск № 13/837, який ним направлявся містить папки, які змінено 12 жовтня 2016 року /а.с. 70 т. 4/; супровідного листа від 14 листопада 2016 року № 13/4424т-вих /а.с. 91 т. 4/, яким направлялись, зокрема, диск № 13/888, папки якого було змінено 16 листопада 2016 року /а.с. 130 т. 11/ та диск № 13/889, папки якого було змінено 17 листопада 2016 року /а.с. 90 т. 4/. При цьому, всі диски є формату, який не дає можливості після запису на нього вносити зміни. Однак, беззаперечно, такі диски були направлені слідчому чи прокурору у кримінальному провадженні, адже містять відповідні резолюції та використані у кримінальному провадженні. А відомості, що зафіксовані у відповідних файлах підтверджуються іншими доказами у справі, даними, отриманими за результатами тимчасових доступів до речей і документів, що підтверджують відповідні з`єднання /а.с. 133-139, 142-144, 147-149 т. 6/, що також виключає їх недопустимість, адже не вказує на порушення істотних прав і свобод людини.

4.1.3.Недостовірними є і дані в частині зазначення у вступній частині протоколу за результатами зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж від 22 червня 2016 року № 13/2705т того, що така дія проводилась оперативним працівником ОСОБА_44 /а.с. 190-193 т. 3/, адже фактично підписаний ОСОБА_45 , що відповідає показанням зазначених осіб, які надані суду.

4.1.4.Такими ж, є у протоколах за результатами проведення НС(Р)Д дані у частині зазначення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину /а.с. 41-88; 110-149 т. 3/, у той час як проводився спеціальний слідчий експеримент, щодо якого і приймав рішення прокурор /а.с. 36-38, 104-106 т. 3/.

4.1.5.Також недостовірними є дані в частині дат і часу, що зафіксовані на відеофайлах, які є додатками до протоколів аудіо-, відеоконтролю особи від 27 квітня 2016 року /а.с. 174-180 т. 3/, спостереження за особою ОСОБА_1 від 27 квітня 2016 року /а.с. 181, 182 т. 3/, аудіо-, відеоконтролю особи від 22 серпня 2016 року /а.с. 27-34 т. 4/, спостереження за особою ОСОБА_1 від 22 серпня 2016 /а.с. 35-37 т. 4/, спостереження за особою ОСОБА_2 від 17 вересня 2016 року /а.с. 80, 81 т. 4/.

4.1.6.Проте, на переконання суду, таке невірне зазначення даних не впливає на достовірність наведених документів як доказів у цілому, зокрема, з огляду на таке.

4.1.7.Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

4.1.8.Таким чином, законодавець розділяє поняття «докази», якими є фактичні дані, та «процесуальні джерела доказів» - показання, речові докази, документи, висновки експертів.

4.1.9.Власне, згідно з ст. 94 КПК України суд оцінює з точки зору достовірності кожний доказ (фактичні дані), а не джерело доказів (зокрема, документ).

4.1.10.Тому, з позиції достовірності, суд зобов`язаний оцінити всі фактичні дані, викладені у наведених документах.

4.1.11.Водночас, визнання недостовірним якогось із них не тягне автоматично недостовірність інших, якщо така недостовірність не породжує обґрунтованих сумнівів щодо інших даних. Це твердження суду ґрунтується на наступному.

4.1.12.КПК України не встановлює вимог до визнання доказу достовірним чи недостовірним.

4.1.13.Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

4.1.14.Так, згідно із такою загальною засадою як презумпція невинуватості, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (ст. 17 КПК України).

4.1.15.Кримінальний процесуальний закон також не визначає критерії стандарту доведення «поза розумним сумнівом». Однак відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої конструктивними ознаками оцінки доказів «поза розумним сумнівом», є обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; чіткими; взаємоузгодженими (зокрема, рішення у справі «Чміль проти України» (Chmil v. Ukraine), № 20806/10, «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), № 16437/04, «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), № 42310/04). В іншому разі всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ст. 17 КПК України).

4.1.16.Водночас, термін «достовірний» тлумачиться в українській мові як такий, що не викликає сумніву, цілком вірний, точний.

4.1.17.Таким чином, достовірний доказ повинен викликати суб`єктивну впевненість у неспростовності певних фактів шляхом оцінки такого доказу як окремо так і в сукупності з іншими доказами, що стосуються цього ж факту.

4.1.18.На основі оцінки вищенаведених доказів, у суду не виникає жодних сумнівів у достовірності даних, зазначених у відповідних документах за виключенням наведених як недостовірних. Оскільки вони підтверджуються іншими доказами у справі.

4.1.19.Фіксація зазначених недостовірних відомостей у процесуальних документах, на переконання суду, є помилкою, а щодо відеофайлів помилками у налаштуваннях спеціальної техніки, та зважаючи на викладене, не свідчить про недопустимість інших зафіксованих у таких документах фактичних даних, оскільки вони неспростовно підтверджуються іншими доказами у справі.

4.1.20.Суд також визнає недостовірним висновок експерта Одеського НДІСЕ ОСОБА_60 від 27 серпня 2021 року /а.с. 136-200 т. 16/ в частині вирішення 2 та 4 питань. Оскільки висновки такого є суперечливими, що вказують на їх недостовірність.

4.1.21.Так, висновок взагалі не містить у заключній частині відповідь на питання, які відефонограми (фонограми) містять область видаленої інформації технічного пристрою (№ 2). Натомість, на це питання експерт відповів у формі надання переліку файлів, у яких виявлені порушення неперервності запису. Однак висновок у частині встановлення ознак неперервності нічітко сформульований.

4.1.22.Так, у примітці 2 експертизи експерт надає визначення поняттю неперервності, зазначаючи, що порушення неперервності може бути наслідком як навмисних, так і ненавмисних дій (наприклад, з метою економії носія). Це може бути безпосереднє виключення та включення режиму «Запис», переключення записуючого пристрою у режим «Пауза», використання (якщо конструкція записуючого пристрою дозволяє) режиму запису VOICE ACTIVATED SYSTEM (VOICE OPERATED RECORDING), коли записуючий пристрій самостійно переходить до режиму «Пауза» при відсутності достатнього рівня сигналу на вході тощо /а.с. 138-з т. 16/.

4.1.23.Водночас, стверджуючи про порушення неперервності, експерт, з огляду на велику кількість варіантів її порушення не вказує, які саме встановлені ним причини призвели до порушення неперервності, що давало б можливість об`єктивно оцінити його відповідь на питання № 2.

4.1.24.Щодо висновку з питання № 4 «Чи брав участь ОСОБА_1 у досліджуваних розмовах (зафіксованих на файлах, перелік яких наводиться у висновку)? Якщо так, то які слова та висловлюваня промовлені саме ОСОБА_1 .?». - експерт встановив відсутність голосу та мовлення ОСОБА_1 у ряді наданих на дослідження звуко-, відео-звукозаписах.

4.1.25.Водночас, згідно з висновком, експерт позначив надані на дослідження звуко- та відео-звукозаписи як фонограми № 1-71, а голоси дикторів визначив як Ч1-Ч134. Як вбачається з висновку, експерт диференціював голоси дикторів на рівні свого суб`єктивного сприйняття. До того ж, відзначав неможливість встановлення належності певних реплік тому чи іншому диктору, рівноймовірність сприйняття голосів двох дикторів, неможливість встановлення семантичного змісту реплік.

4.1.26.Також, у розділі 3 висновку, експерт відзначає недостатність об`єму сольного мовленнєвого матеріалу для проведення інструментальних ідентифікаційних досліджень (голоси одного/двох дикторів на фонограмах №№ 1, 2, 6-10, 12-14, 17-21, 23, 24, 26-29, 32-37, 39, 40, 42, 43, 45, 46, 48, 49-52, 54, 55, 57, 60, 62) та неможливість отримання категоричного висновку по результатам інструментальних ідентифікаційних досліджень (голоси одного/двох на фонограмах №№ 5, 6, 9, 14-16, 22, 26, 30, 42-44, 47, 52-54, 56, 59, 61-64). Однак, у розділі 4 висновку все ж фонограми №№ 6, 9, 14, 26, 42, 43, 51, 52, 54, 62 піддає експертному дослідженню, внаслідок чого встановлює відсутність голосу та мовлення обвинуваченого на фонограмах №№ 4, 5, 6, 8, 9, 14-16, 22, 26, 30, 31, 34, 41-44, 47, 51-54, 56, 58, 59, 61-64.

4.1.27.Зроблений по 4 питанню висновок експерта суперечить також іншим доказам у справі, зокрема, даним тимчасових доступів до телефонних з`єднань обвинуваченого /а.с. 133-139, 142-144, 147-149 т. 6/, що підтверджують час їх початку, закінчення, тривалості, що зафіксовані за результатами проведення НС(Р)Д, які були предметом такого експертного дослідження у сукупності з доказами на підтвердження користування обвинуваченим такими номерами телефонів.

4.1.28.Зокрема, користування обвинуваченим номерами телефонів НОМЕР_4 та НОМЕР_9 у період інкримінованих дій було встановлено співробітниками оперативного підрозділу на виконання відповідного доручення слідчого /а.с. 103, 104 т. 2/, що зафіксовано у відповідних рапортах /а.с. 106-122, 130-132, 141 т. 2/.

4.1.29.Ці обставини також підтверджуються даними протоколу огляду мобільного телефону «Nokia-C2» із двома сім-картками абонентських номерів НОМЕР_6 та НОМЕР_5 , належного ОСОБА_2 , у якому виявлено контакти під найменуванням «ОСОБА_1» із відповідним абонентським номером НОМЕР_16 та «ОСОБА_1» із відповідними абонентськими номерами НОМЕР_9 , НОМЕР_10 /а.с. 158-184 т. 6/. Під час допиту свідок ОСОБА_2 підтвердив наявність вказаних контактів у відповідному телефоні на момент проведення огляду та зазначив, що контактував із обвинуваченим телефоном, зазначивши обставини таких перемовин, що підтверджуються даними, отриманими за результатами НС(Р)Д.

4.1.30.Таке користування також підтверджується даними протоколу огляду телефону «HTC», вилученого під час обшуку службового кабінету ОСОБА_10 , згідно з якими у мобільному додатку «Viber» такого міститься контакт «ОСОБА_1» із номером НОМЕР_16 /а.с. 99-109 т. 7/; даними, отриманими під час обшуку у помешканні ОСОБА_3 , проведеного 02 серпня 2017 року, де, зокрема, було віднайдено мобільний телефон «IPhone 5S», належний ОСОБА_3 /а.с. 242-260 т. 6/, під час огляду якого виявлено контакт під найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_8» із відповідними абонентськими номерами НОМЕР_10 , НОМЕР_16 , НОМЕР_9 /а.с. 5-60 т. 7/, а також блокнот, у якому за написом « ОСОБА_1 » слідують зафіксовані номери телефонів НОМЕР_10 , НОМЕР_16 /а.с. 242-260 т. 6/.

4.1.31.Також, судом встановлено, що згідно з файлом із назвою: «список працівників відділу», що міститься на флеш-накопичувачі, вилученому у помешканні обвинуваченого під час обшуку, ОСОБА_1 як начальник відділу захисту прав і свобод дітей користувався номером мобільного телефону НОМЕР_16 /а.с. 145-152, 157-177 т. 4/. Відповідний файл було створено 12 травня 2015 року /а.с. 152, 160 т. 4/. Слід зазначити, що і при реєстрації у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 24 жовтня 2016 року обвинувачений сам вказав контактний номер 0974117852 /а.с. 264, 265 т. 4/, який було змінено ним 19 березня 2017 року. Виходячи з наведеного, у суду відсутні сумніви щодо користування обвинуваченим відповідним номером телефону у період з 12 травня 2015 року по 24 жовтня 2016 року.

4.1.32.Таким чином, наявність голосу обвинуваченого на електронних документах, отриманих за результатами НС(Р)Д, підтверджено.

4.1.33.Натомість, на підставі викладеного, суд вважає недостовірним висновок експерта в частині вирішення 2 та 4 питань.

4.2.Мотиви визнання доказів недопустимими

4.2.1.Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

4.2.2.Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України). Такі перераховані в частинах 2 та 3 цієї ж статті та не є виключними.

4.2.3.Отже, недопустимими є лише докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Всі інші - допустимі, якщо отримані у порядку, встановленому КПК України.

4.2.4.Таку позицію поділяє і ВС, зокрема, який у своїй постанові у справі № 318/292/18 від 01 грудня 2020 року зазначив, що норми ст. 87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість, закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

4.2.5.Також у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 210/4412/15-к ВС зазначив, що перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК України як підстави для визнання фактичних даних недопустимими як докази, не є вичерпним і становить собою порушення фундаментальних гарантій, що дає певний орієнтир для визначення змісту поняття «істотне порушення» у випадках, які не підпадають під цей перелік. В кожному конкретному випадку суд, оцінюючи допустимість того чи іншого доказу, повинен враховувати істотність допущених порушень кримінального процесуального закону та важливість кожного доказу для встановлення обставин кримінального провадження. Тому кожний доказ повинен оцінюватися автономно, оскільки його безумовне виключення може призвести до негативних наслідків, що виражатимуться в ухваленні незаконного, необґрунтованого та несправедливого судового рішення [https://reyestr.court.gov.ua/Review/76859981].

4.2.6.Згідно з правовою позицією ВС, що викладена у постанові від 22 жовтня 2021 року у справі № 487/5684/19, критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч.

2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми. При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України. У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства. Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100644236].

4.2.7.Відповідно до ухвали ВС у справі № 711/2233/18 від 07 вересня 2021 року для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду. Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику. Водночас, порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99786424].

4.2.8.З викладених позиції суд виходитиме і у даній справі при оцінці доказів на предмет допустимості.

4.2.9.Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

4.2.10.Відповідно, підзаконні нормативно-правові акти не визначають порядок кримінального провадження на території України, а суд не вправі на них посилатись при оцінці порядку провадження. Водночас, порядок отримання доказів визначається виключно КПК України.

4.2.11.А тому посилання сторони захисту на недопустимість доказів сторони обвинувачення з огляду на недотримання вимог інших нормативно-правових актів, окрім КПК України, а також підзаконних нормативно-правових актів, в тому числі, відомчих інструкцій, є необґрунтованими. Такими ж є посилання з приводу порушення КПК України, які не пов`язані із порядком отримання доказів. З огляду на викладене та позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006 року, суд окрім вищезазначеного не буде давати додаткові відповіді на такого роду аргументи.

4.2.12.Суд погоджується із позицією сторони захисту про недопустимість доданого ОСОБА_2 до заяви про вчинення злочину аудіозапису його розмови із обвинуваченим /а.с. 11 т. 3/, а як наслідок, згідно з ст. 87 КПК України похідного доказу - відповідної роздруківки розмови /а.с. 5-10 т. 3/.

4.2.13.Адже згідно з показаннями допитаного як свідка ОСОБА_2 , такий запис ним був здійснений цілеспрямовано, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, позицій ВС, викладених, зокрема, у постанові у справі № 727/8945/17 від 31 березня 2021 року [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96071404] та ухвалі у справі № 694/2216/14-к від 13 травня 2020 року [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89316353] вказує на збирання доказів із застосуванням оперативно-розшукових заходів особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

4.2.14.Однак недопустимість такого доказу не породжує недопустимість інших доказів у кримінальному провадженні, адже таке було розпочате на підставі заяви ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення.

4.2.15.Також суд розділяє покликання сторони захисту на недопустимість даних протоколу слідчого експерименту від 02 серпня 2017 року, проведеного за участі ОСОБА_3 /а.с. 261-266 т. 6/, беручи до уваги позицію об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91702552].

4.2.16.Водночас, суд виходить із того, що у силу частин 1 та 2 ст. 223 КПК України слідчими діями є дії, спрямовані на отримання доказів або перевірку уже отриманих доказів, а підставами для їх проведення - наявність достатніх відомостей, які вказують на можливість досягнення їх мети. Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України слідчий експеримент - це слідча дія, що проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробовувань. Водночас, згідно зі статтями 95, 224 КПК України допит є слідчою дією, покликаною отримати, зокрема, від свідка в усній чи письмовій формі відомості щодо відомих йому обставин у кримінальному провадженні.

4.2.17.Однак на час проведення такого слідчого експерименту не існувало даних, які б вказували на необхідність перевірки відомостей про передачу коштів ОСОБА_3 обвинуваченому шляхом відтворення відповідних обставин. Оскільки такі можна було отримати від свідка шляхом надання показань, що фактично і відбувалось під час слідчого експерименту, а сама слідча дія не містила відтворення обставин, які надавались як показання. Переміщення учасників слідчого експерименту до місць, на які покликався ОСОБА_3 у своїх показаннях, не включало відтворення дій, обстановки, обставин, проведення необхідних дослідів чи випробовувань відповідно до інкримінованих обставин.

4.2.18.Тому, фактично протокол слідчого експерименту містить виключно дані показань ОСОБА_3 , які суд може прийняти як доказ згідно з ст. 23 КПК України, лише у випадках, передбачених КПК України (однак вони відсутні у даному провадженні), оскільки такі суд не отримував безпосередньо.

4.2.19.До того ж, у випадку такого прийняття буде істотно порушено право особи на перехресний допит та право на захист (пункти 3, 5 ч. 1 ст. 87 КПК України), зокрема, брати участь у допиті такого свідка, ставити запитання. Оскільки під час слідчого експерименту ОСОБА_1 до його проведення не залучався, хоч і набув уже статусу підозрюваного, та, відповідно, не мав можливості реалізувати такі права.

4.2.20.До того ж, такий доказ єдиний може прямо підтверджувати передачу ОСОБА_3 обвинуваченому 16 вересня 2016 року 19 082 грн. Отже, такий є вагомим доказом у провадженні, що неможливо перевірити іншими доказами, а тому щодо отримання такого мають бути беззаперечно дотримані фундаментальні стандарти прав і свобод людини. Натомість, у випадку наявності будь-яких сумнівів щодо зазначеного, суд зобов`язаний його визнати недопустимим, що має місце у даному провадженні.

4.2.21.Також суд визнає недопустимими ряд долучених прокурором копій певних процесуальних документів у кримінальному провадженні № 12015180010003009 /а.с. 12-31 т. 3/. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Отже, тільки отримані з таких суд може визнати відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України допустимими доказами. Однак щодо зазначених /а.с. 12-31 т. 3/ суду неможливо встановити їх процесуальне джерело отримання. За твердженням прокурора, вони отримані за результатами допиту ОСОБА_2 під час досудового розслідування. Проте доказів на підтвердження наведеного не надав відповідно до його обов`язку доказування згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України.

4.2.22.Недопустимий доказ і висновок експерта ОСОБА_47 за результатами психофізіологічного дослідження достовірності показань обвинуваченого /а.с. 32-41 т. 18/, адже чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу та використання отриманих даних як доказу, що відповідає правовим позиціям ВС, викладеним, зокрема, у постановах у справі № 234/4850/17 від 23 вересня 2021 року [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99926645], № 369/10141/15-к від 20 жовтня 2021 року [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100614113]. До того ж, відповідно до ст. 23 КПК України показання суд отримує безпосередньо. Разом з цим, покликання захисника Красовської У.-І.Д. на постанову ВС у справі № 628/2370/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91089402] від 18 серпня 2020 року, є нерелевантним, адже не відповідає обставинам цього провадження.

4.2.23.Недопустимим доказом є і письмові пояснення ОСОБА_10 /а.с. 87-88 т. 17/, оскільки показання суд отримує тільки усно (ст. 23 КПК України).

4.3. Інші мотиви неврахування певних даних як доказів

4.3.1.Прокурор у судовому засіданні зазначив, що не покликається як на докази на ряд документів, що містяться у матеріалах судової справи /а.с. 53-55, 99-102, 228-245, 300-364 т. 4; а.с. 1-2 т. 6/, а тому такі відповідно до ст. 84 КПК України не є доказом у справі і суд не надаватиме їм оцінку.

4.4.Мотиви щодо неналежності доказів

4.4.1.Суд визнає неналежним доказом висновок експерта Одеського НДІСЕ ОСОБА_60 від 27 серпня 2021 року /а.с. 136-200 т. 16/ у частині 3 питання про те, що в пам`яті твердотільного накопичувача «Hi-Rali», що містить надані на дослідження аудіо-, відео-звукозаписи не виявлено видалених файлів, що містять звуко- чи відео-звукозаписи, адже такі висновки не мають ніякого значення для встановлення даних, визначених у ст. 85 КПК України.

4.4.2.Не відповідають критеріям, встановленим у ст. 86 КПК України, і дані ряду інших доказів, що не містять даних, які мають значення для встановлення обставин даного провадження / а.с. 365-368 т. 4/, які суд визнає неналежними.

4.5.З огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006 року, суд не вважає за необхідне давати відповідь на решту аргументів сторони захисту стосовно доказів, які суд невраховує з вищенаведених мотивів.

V. Мотиви суду щодо доводів сторони захисту, які не знайшли підтвердження

5.1.Стосовно внесення відомостей до ЄРДР та початкового етапу розслідування

5.2.Покликання сторони захисту з приводу порушення 24-годинного строку внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР не належать до порядку отримання доказів, такий строк спрямований на усунення зволікань з початком досудового розслідування. Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 738/329/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87365770], та не впливає на допустимість доказів.

5.3.Такі ж доводи у суду, і стосовно позиції захисту про те, що УСБУ в Рівненській області, отримавши заяву ОСОБА_2 , повинно було забезпечити внесення відомостей до ЄРДР відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, а не перенаправляти для такого внесення іншому органу.

5.4.Суд також вважає необґрунтованими покликання сторони захисту з приводу порядку обміну процесуальними документами у даному провадженні учасниками зі сторони обвинувачення між собою. Адже зазначене не впливає на допустимість доказів, оскільки не визначає порядок їх отримання, тим паче, з посиланнями на порушення інших нормативно-правових актів, окрім КПК України. А тому більш детальну відповідь на такі аргументи суд не даватиме.

5.5.Суд не поділяє покликання сторони захисту на те, що відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено за матеріалами правоохоронних органів, у той час, як із заявою про вчинення злочину звернувся ОСОБА_2 . Адже відомості про кримінальне правопорушення були внесені слідчим Генеральної прокуратури України Киричуком М.Ю. /а.с. 1 т. 3/ на підставі отриманих матеріалів від УСБУ в Рівненській області, до яких входила і заява ОСОБА_2 про вчинення злочину /а.с. 2 т. 3/.

5.6.Щодо решти доводів сторони захисту з приводу внесення відомостей до ЄРДР, то таке відповідало положенням ч. 5 ст. 214 КПК України, після чого відповідно до ч. 6 цієї ж норми слідчий повідомив прокурора про початок досудового розслідування /а.с. 99 т. 2; а.с. 144 т. 9/, за наслідками чого згідно з ч. 1 ст. 37 КПК України було призначено прокурорів у провадженні /а.с. 100, 101 т. 2; а.с. 147, 148, 168, 169 т. 9/, а всі заперечення сторони захисту ґрунтуються виключно на власному трактуванні обставин та відповідних положень КПК України і не узгоджуються з ними.

5.7.Такими ж є заперечення щодо внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 190 та за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а також закриття провадження за ч. 3 ст. 368 КК України та змісту заяви про вчинення злочину.

5.8.Безпідставними є і покликання сторони захисту про належність провадження за ч. 1 ст. 190 КК України до проваджень у формі приватного обвинувачення. Адже провадження за ч. 1 ст. 190 КК України належали до проваджень у формі приватного обвинувачення згідно із редакцією ст. 477 КПК України до 11 січня 2019 року, і виключно у випадках, якщо кримінальне правопорушення було вчинено чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого. Однак матеріали даного кримінального провадження ніколи не містили наведених відомостей.

5.9.Стосовно доручень слідчого, то вони відповідають положенням п. 3 ч. 2 ст. 40, ст. 41 КПК України, а всі заперечення сторони захисту щодо них є виключно власними трактуваннями закону та обставин.

5.10.Водночас, суд вважає за необхідне окремо зазначити про покликання сторони захисту на те, що оперативний підрозділ проводив оперативні заходи щодо встановлення причетних до вчинення кримінального правопорушення осіб до фактичного отримання відповідного доручення слідчого від 20 квітня 2016 року. Такого висновку сторона захисту дійшла з огляду на те, що відповідь на виконання доручення датована 20 квітня 2017 року, у той час, як на звороті останнього наявний підпис начальника 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Рівненській області Плотнікова К.О. про його отримання 21 квітня 2016 року /а.с. 103, 104 т. 2/.

5.11. Проте такий підпис є тільки підтвердженням факту передачі паперового примірника доручення, що не виключає можливості передання його даних іншим шляхом. До того ж, за змістом ст. 87 КПК України, допустимість доказів визначає, зокрема, наявність у певної особи повноважень на вчинення тих чи інших дій, а не суворе дотримання правил документообігу. Іншими словами, за даних обставин, докази є допустимими, адже зібрані оперативним підрозділом на виконання доручення слідчого, який його уповноважив на зазначене. Натомість, у матеріалах провадження відсутні дані, які б вказували на виконання доручення до його прийняття слідчим. Те саме стосується і порядку отримання інших доручень у провадженні.

5.12. Також є неспроможними покликання сторони захисту на вичерпання дії доручення від 20 квітня 2016 року /а.с. 103, 104 т. 2/ після складання відповідного рапорту від 20 квітня 2016 року /а.с. 106-122 т. 2/.

5.13.Так, відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

5.14.Отже, строк може встановлюватись або у КПК України, або, зокрема, слідчим. Доручення відповідно до положень КПК України не має строку його дії. Слідчий також не встановлював строк виконання доручення від 20 квітня 2016 року. Таким чином, дія такого доручення припиняється або після виконання, або у зв`язку із закінченням провадження у залежності від того, які обставини настануть швидше. Із огляду на обсяг доручення та обсяг виконання за рапортом від 20 квітня 2016 року, очевидно, що станом на зазначену дату, доручення не було виконано у повному обсязі. А тому, проведення подальших заходів із його виконання оперативним підрозділом після 20 квітня 2016 року не становить жодного порушення закону.

5.15.Стороною захисту стверджувалось, що складені оперативними працівниками рапорти не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України та не мають прийматись судом. Проте, такі доводи є неспроможними, оскільки як встановив Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 425/217/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95533229], доказ - це не сам процесуальний документ «рапорт», а відомості, отримані у встановленому законом порядку та вміщені в ньому, що відповідає положенням ст. 84 КПК України.

5.16.Суд також не погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість рапортів оперативних працівників /а.с. 106-122, 124-128, 130-132, 134, 135, 137, 138, 140, 141, 143, 144 т. 2/, складених на виконання доручення слідчого /а.с. 103, 104 т. 2/, з мотивів того, що КПК України не передбачено фіксування вчинених процесуальних дій у рапортах. Адже, за змістом ст. 103 КПК України процесуальні дії можуть фіксуватись у протоколі, на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії та у журналі судового засідання. Оскільки процесуальні дії проводились без фіксації технічними засобами та поза межами судового засідання, то останні дві форми фіксування процесуальної дії не застосовуються у даному випадку.

5.17.Разом із цим, ч. 1 ст. 104 КПК України встановлює, що протокол складається лише у визначених КПК України випадках.

5.18.Як встановлено судом, рапорти працівників оперативного підрозділу були складені на виконання доручення слідчого у кримінальному провадженні, за змістом якого доручено провести комплекс заходів оперативного характеру у зазначеному кримінальному провадженні для встановлення усіх обставин справи, а також по фігуранту кримінального провадження з метою встановлення усіх причетних осіб, їх анкетних даних, відомостей про місце роботи і проживання тощо. Проте КПК України не містить імперативних приписів про складання протоколу у разі проведення відповідних заходів.

5.19.До того ж, цим же дорученням визначено, що мотивовану відповідь у вигляді листа на відповідному бланку, разом із матеріалами, отриманими у ході виконання доручення, слід направити відповідному відділу Генеральної прокуратури України /а.с. 103, 104 т. 2/.

5.20.Відтак, на переконання суду, оформлення здійснених оперативних заходів працівниками оперативного підрозділу у вигляді рапортів, які із підтверджуючими матеріалами були додані до відповідного листа, адресованого слідчому не може вказувати на недопустимість зафіксованих у них фактичних даних, адже за змістом ст. 87 КПК України істотно не порушує прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України. До того ж, такі рапорти відповідають положенням ст. 99 КПК України та є відповідним джерелом доказів.

5.21.Стосовно ж доводів захисника Шупені М.М. про висловлення у рапортах лише припущення про вчинення обвинуваченим злочину, зокрема застосування формулювання «виявлено обставини, що можуть свідчити про вчинення злочину», суд зауважує, що вказане відповідає принципу презумпції невинуватості, згідно із яким особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального провадження доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку.

5.22.Стосовно підслідності кримінального провадження

5.23.Сторона захисту просила визнати усі докази, здобуті під час досудового розслідування, недопустимими з підстав порушення підслідності. Однак, на переконання суду, такі покликання не ґрунтуються на положеннях КПК України.

5.24.Судом встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні були внесені до ЄРДР 20 квітня 2016 року старшим слідчим Генеральної прокуратури України Киричуком М.Ю. /а.с. 1 т. 3/ після отримання певних матеріалів з Управління СБУ в Рівненській області /а.с. 2-11 т. 3/. Цього ж дня у кримінальному провадженні було визначено слідчу групу з числа слідчих Генеральної прокуратури України /а.с. 96, 97 т. 2; а.с. 86, 87; 142, 143 т. 9/, а 21 квітня 2016 року - групу прокурорів з числа прокурорів цього ж органу /а.с. 100, 101 т. 2; а.с. 147, 148; 168, 169 т. 9/. Далі, 05 січня 2017 року, у зв`язку із змінами у штаті та кадровому складі Генеральної прокуратури постановою заступника Генерального прокурора здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було доручено, загалом, слідчим Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України /а.с. 142 т. 14/. І тільки, 24 лютого 2017 року, на підставі постанови прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу процесуального керівництва Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України підслідність було визначено за НАБУ /а.с. 260-263 т. 4; а.с. 113-116, 149-152, 170-173 т. 9/. Надалі, остання постанова скасована постановою керівника САП від 20 березня 2017 року з мотивів того, що тільки прокурори САП вправі приймати рішення про доручення детективам НАБУ проводити досудове розслідування /а.с. 145-147 т. 2; а.с. 117-119, 153-155 т. 9/. Згодом, 06 квітня 2017 року зазначене рішення керівника САП скасовується постановою Генерального прокурора з мотивів того, що керівник САП не є прокурором вищого рівня для прокурорів інших структурних підрозділів Генеральної прокуратури і, таким чином, не вправі скасовувати їхні постанови /а.с. 157, 158 т. 2; а.с. 120-123, 156-159 т. 9/. Відтак, у подальшому у кримінальному провадженні підслідність визначалась за НАБУ.

5.25.Суд погоджується із стороною захисту у тому, що на момент внесення відомостей в ЄРДР слідчому, який вносив такі відомості, повинно було бути відомо, що кримінальне провадження підслідне НАБУ, адже відомості, зокрема, про посаду ОСОБА_1 містились у матеріалах, надісланих Управлінням СБУ в Рівненській області. Однак зазначене не скасовувало його обов`язку відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України внести відомості у ЄРДР, а КПК України, у свою чергу, не встановлював обов`язку перенаправлення таких матеріалів до НАБУ. Тим паче, що зважаючи на проставлену на лицьовій стороні заяви ОСОБА_2 дату 19 квітня 2016 року, на момент отримання слідчим Генеральної прокуратури України від СБУ в Рівненській області такої заяви уже закінчувася або закінчився 24-годинний строк для внесення відповідних відомостей у ЄРДР. Таким чином, єдиним рішенням, яке міг прийняти слідчий Генеральної прокуратури України відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК України, це внести відомості до ЄРДР, розпочати досудове розслідування, яке згідно з ч. 2 ст. 218 КПК України проводити доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

5.26.До того ж, КПК України не встановлює ані строків, ані порядку передачі кримінального провадження, що не підслідне.

5.27.Викладене відповідає правовій позиції ВС, яка неодноразово висловлювалась у постановах від 10 вересня 2021 року у справі № 756/16332/15-к [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99556690], від 24 березня 2021 року у справі № 520/2989/16-к [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95907523], від 03 червня 2020 року у справі № 722/28/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89763057]. Водночас, суд не знаходить підстав для послуговування правовою позицією ВС, викладеною у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97286253]. Оскільки така стосувалась застосування ч. 5 ст. 36 КПК України, яка не релевантна до обставин цієї справи.

5.28.У даному провадженні підслідність була визначена тільки 24 лютого 2017 року прокурором, що здійснював процесуальне керівництво, за НАБУ, з наведенням достатніх мотивів прийнятого рішення /а.с. 260-263 т. 4; а.с. 113-116, 149-152, 170-173 т. 9/, яка залишилась у силі внаслідок винесення постанови Генеральним прокурором / а.с. 157, 158 т. 2; а.с. 120-123, 156-159 т. 9/. Отже, підслідність у провадженні була визначена правильно. А всі заперечення сторони захисту стосовно таких постанов є надуманими.

5.29.Водночас, здійснення досудового розслідування слідчими Генеральної прокуратури до визначення підслідності, на переконання суду, жодним чином не порушує положення КПК України, з огляду на наступне.

5.30.Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень КПК України останній набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім частини п`ятої статті 216 цього Кодексу, яка вводиться в дію з дня початку діяльності Національного антикорупційного бюро України, але не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Кодексом.

5.31.КПК України набрав чинності 19 листопада 2012 року, НАБУ розпочало діяльність 30 листопада 2015 року.

5.32.Отже, положення ч. 5 ст. 216 КПК України було введено в дію 19 листопада 2015 року.

5.33.В силу п. 1 Перехідних положень КПК України в редакції, яка діяла на момент внесення відомостей до ЄРДР встановлювалось, що після введення в дію частини п`ятої статті 216 цього Кодексу розпочаті слідчими органів прокуратури кримінальні провадження продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років.

5.34.У такій редакції норма діяла аж до 15 грудня 2017 року, коли Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року із неї було виключено «але не довше двох років».

5.35.Таким чином, слідчі органів прокуратури вправі були розслідувати кримінальне провадження до 19 листопада 2017 року.

5.36.За таких обставин, слідчі Генеральної прокуратури України правомірно розслідували це кримінальне провадження.

5.37.А надані стороною захисту з наведеного питання копії наукових висновків з правових питань, а також позицій /а.с. 93-112, 125, 126 т. 9/, які суд бере до уваги, виключно, як документи, не враховують всіх вищенаведених положень КПК України та спростовуються ними.

5.38.Стосовно даних НС(Р)Д

5.39.Всі НС(Р)Д проведені з дотриманням суттєвих умов положень глави 21 КПК України та ст. 223 цього Кодексу з урахуванням особливостей саме НС(Р)Д, на підставі процесуальних рішень, прийнятих з дотриманням положень статей 246-249 КПК України. Останні містили достатньо даних для проведення НС(Р)Д з дотриманням їх суттєвих умов та виключення неоднозначного трактування і як наслідок виконання. Протоколи за результатами проведення НС(Р)Д з додатками, складені відповідно до статей 104-106, 252 КПК України з урахуванням особливостей проведення таких дій, відомості про методи і факт проведення яких не підлягають розголошенню, та у достатній мірі відображають дані, які необхідні для встановлення обставин даного провадження. А всі заперечення сторони захисту щодо зазначеного, або хоч і вказують на певні порушення наведених положень, проте такі не є істотними порушеннями прав і свобод людини, або взагалі не підтверджуються даними кримінального провадження, чи є власним трактуванням положень КПК України або обставин провадження. Також такі заперечення не вказують на недостовірність відповідних доказів.

5.40.Суд вважає за необхідне дати окремо детальні відповіді на ряд таких доводів з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006 року, оскільки вони мають суттєве значення для справедливості даного провадження.

5.41.Сторона захисту покликалась на те, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва про дозвіл на проведення НС(Р)Д, були постановлені без здійснення попереднього автоматизованого розподілу відповідних клопотань слідчого, а слідчий суддя з їх розгляду був визначений наказом голови Апеляційного суду м. Києва /а.с. 64-69 т. 17/. Щодо зазначеного, то суд виходить з такого.

5.42.За змістом ст. 35 КПК України, матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень.

5.43.Наведена стаття також встановлює, що порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення про АСДС).

5.44.Разом з цим, відповідно до п. 4.3 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Положення про АСДС робота щодо наповнення та використання інформації в автоматизованій системі здійснюється після створення правових умов (видання керівником апарату суду наказів про визначення прав користувачів автоматизованої системи) та впровадження і налагодження програмно-технічних засобів для забезпечення функціонування підсистем на кожному автоматизованому робочому місці.

5.45.Як вбачається із відповіді Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, діюча у ньому автоматизована система документообігу суду «Апеляція» не передбачає розподілу клопотань у порядку глави 21 КПК України, а Засадами використання автоматизованої системи документообігу Апеляційного суду м. Києва встановлено, що автоматизований розподіл між суддями кримінальних справ, кримінальних проваджень, інших матеріалів, які підлягають розгляду в порядку процесуального законодавства, окрім клопотань, поданих в порядку глави 21 КПК України, здійснюється автоматизованою системою документообігу суду /а.с. 64-66 т. 17/.

5.46.Відтак, здійснення автоматизованого розподілу клопотань слідчого було об`єктивно неможливим.

5.47.Водночас, стаття 247 КПК України встановлює, що розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

5.48.Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», положення якого були чинними на момент розподілу клопотань слідчого, голова апеляційного суду здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, передбачених процесуальним законом.

5.49.З викладеного слідує, що голова Апеляційного суду м. Києва діяв відповідно до вимог законодавства та мав право визначати суддів для здійснення повноважень слідчого судді, а слідчий суддя для розгляду був визначений відповідно до Закону.

5.50.Щодо доводів сторони захисту про нездійснення технічної фіксації судових засідань з розгляду відповідних клопотань /а.с. 67 т. 17/, то відповідно до ч. 1 ст. 107 КПК України (в редакції, на час постановлення зазначених ухвал) рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймала особа, яка проводила відповідну процесуальну дію. Відтак, рішення про технічну фіксацію судового засідання належало до дискреційних повноважень слідчого судді, а не здійснення такої не впливає на допустимість чи достовірність доказів. Водночас, покликання сторони захисту на не ведення журналу судового засідання при таких розглядах нічим не підтверджується, такої інформації Київський апеляційний суд не надавав.

5.51.Є неспроможними аргументи захисника Красовської У.-І.Д. про неможливість передоручення проведення НС(Р)Д на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року № 01-14388/НСД, № 01-14389/НСД /а.с. 78, 79, 86, 87 т. 4/, оскільки згідно з останніми дозвіл на проведення відповідних НС(Р)Д надано лише прокурору Зубку Д.М. Адже, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор уповноважений доручати проведення НС(Р)Д відповідним оперативним підрозділам, що мало місце у цьому кримінальному провадженні /а.с. 73, 74 т. 4/.

5.52.Щодо постанови про залучення ОСОБА_2 до проведення НС(Р)Д та конфіденційного співробітництва /а.с. 33-35 т. 3/, то вона відповідає положенням ст. 110 КПК України і містить дані, якими володів орган досудового розслідування на час її винесення з огляду на заяву ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, виконання доручення слідчого Семка В.Б. від 20 квітня 2016 року УСБУ у Рівненській області /а.с. 103-107 т. 2/, а також беручи до уваги, проведення 21 квітня 2016 року допиту ОСОБА_2 , на що містяться покликання у самій постанові. А тому, заперечення сторони захисту з цього приводу є необґрунтованими.

5.53.Є неспроможними покликання сторони захисту на те, що ОСОБА_2 був залучений до конфіденційного співробітництва до 25 червня 2016 року.

5.54.Так, згідно із відповідною постановою ОСОБА_2 був залучений до конфіденційного співробітництва на строк дії ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення НС(Р)Д стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 /а.с. 33-35 т. 3/. Водночас, конкретний строк не визначався та КПК України також не встановлює такого.

5.55.НС(Р)Д у даному кримінальному провадженні здійснювались стосовно ОСОБА_1 на підставі ухвал слідчих суддів строком дії 2 місяці від 25 квітня 2016 року /а.с. 172,173 т. 3/, 27 травня 2016 року /а.с. 226, 227 т. 3/, 30 червня 2016 року /а.с. 18, 19 т. 4/, 08 серпня 2016 року /а.с. 59, 60 т. 4/, 06 вересня 2016 року /а.с. 86, 87 т. 4/, 29 листопада 2016 року /а.с. 97, 98 т. 4/. Проведення будь-яких НС(Р)Д стосовно ОСОБА_1 із залученням ОСОБА_2 поза межами строків дії цих ухвал не відбувалось.

5.56.На переконання суду, відповідно до постанови /а.с. 33-35 т. 3/ він був залучений до конфіденційного співробітництва на весь час дії наведених вище ухвал.

5.57.Щодо покликань сторони захисту на те, що ОСОБА_2 не був залучений до конфіденційного співробітництва для проведення контролю за вчиненням злочину, оскільки останній здійснюється на підставі постанови прокурора, а не ухвали суду, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки він був залучений до проведення не якогось конкретного виду НС(Р)Д, а загалом НС(Р)Д. При цьому, правом приймати з цього приводу рішення відповідно до ч. 1 ст. 275 КПК України наділений виключно слідчий.

5.58.Те саме стосується доводів сторони захисту про те, що НС(Р)Д, здійснені 26 квітня 2016 року були проведені оперативними співробітниками УСБУ в Рівненській області без відповідних доручень слідчого, оскільки вони разом із постановою прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, згідно із відповіддю УСБУ в Рівненській області на відповідний адвокатський запит захисника Шупені М.М. /а.с. 4 т. 16/, надійшли через відділ УФЗ Держспецзв`язку в м. Рівне та були зареєстровані у журналі прийому-передачі кореспонденції та пакетів та в журналі реєстрації вхідних секретних документів в УСБУ в Рівненській області 28 квітня 2016 року.

5.59.Однак судом встановлено, що постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину /а.с. 36-38 т. 3/ та доручення прокурора № 29-1936т /а.с. 39, 40 т. 3/, надане на її виконання, датовані 26 квітня 2016 року, а доручення слідчого № 29-1925т щодо виконання ухвал слідчого судді № 01-6521т/НСД, № 01-6522т/НСД від 25 квітня 2016 року, якими надано дозвіл на проведення НС(Р)Д у виді спостереження за особою та аудіо-, відеоконтролю особи датоване 25 квітня 2016 року /а.с. 150, 151 т. 3/. Отже, на момент здійснення НС(Р)Д у оперативних співробітників були процесуальні підстави для їх проведення.

5.60.Відповідно до ч. 6 ст. 246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів безпеки, зокрема.

5.61.Що ж стосується порядку передачі процесуальних документів оперативним підрозділам для їх виконання, то наведене за змістом ст. 87 КПК України не впливає на допустимість отриманих доказів, а також об`єктивно не може визначати їх достовірність.

5.62.Такого ж висновку суд доходить і щодо покликань сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих за результатами проведення контролю за вчиненням злочину 16 вересня 2016 року з мотивів того, що на момент його проведення у розпорядженні залученого оперативного підрозділу УСБУ в Рівненській області не було відповідної постанови прокурора від 12 вересня 2016 року.

5.63.Щодо покликань сторони захисту на відсутність конкретизації форми контролю за вчиненням злочину, фактично проведеного 26 квітня 2016 року, у відповідному дорученні прокурора /а.с. 39-40 т. 3/, то суд не вбачає істотного порушення у цьому, оскільки така зазначена у самій постанові прокурора про проведення НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину від 26 квітня 2016 року /а.с. 36-38 т. 3/, яка була долучена до відповідного доручення /а.с. 39, 40 т. 3/.

5.64.Твердження сторони захисту про відсутність у протоколі виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 26 квітня 2016 року /а.с. 41-81 т. 3/, а також у протоколах контролю за вчиненням злочину від 27 квітня 2016 року /а.с. 82-88 т. 3/ та від 17 вересня 2016 року /а.с. 108, 109 т. 3/ відомостей про походження залучених до проведення НС(Р)Д грошових коштів, суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства. Адже останнє не визначає обов`язку зазначення таких даних у протоколі. Натомість, походження застосовуваних під час проведення НС(Р)Д грошових коштів підтверджується документами, наявними у матеріалах кримінального провадження. Так, згідно із листом начальника УСБУ в Рівненській області Бедрія В. від 25 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_1 надавалися грошові кошти загального фонду кошторису КПКВ 6521010 КЕКВ 2730 УСБУ в Рівненській області /а.с. 80 т. 9/. Не впливає на допустимість доказів і те, що кошти виділялись за напрямом «Інші виплати населенню» /а.с. 80 т. 9; а.с. 54, 55 т. 16/.

5.65.Суд вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях КПК України покликання сторони захисту на те, що у протоколі виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 26 квітня 2016 року /а.с. 41-81 т. 3/ відсутня інформація про те, які технічні засоби використовувались під час виготовлення світлокопій банкнот грошових коштів. А покликання захисника Шупені М.М. на положення ст. 107 КПК України з цього приводу є нерелевантним, адже нею регламентовано порядок застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження. З цього приводу, очевидно, що виготовлення світлокопій банкнот грошових коштів здійснювалось за допомогою копіювальних технічних засобів, які до технічних засобів фіксування кримінального провадження не належать.

5.66.Сторона захисту також зазначала про упередженість понятих, які згідно із протоколом виготовлення, вручення і використання грошових заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 26 квітня 2016 року /а.с. 41-81 т. 3/ були залучені до проведення відповідних процесуальних дій, зокрема, з огляду на те, що згідно із відповіддю УСБУ в Рівненській області від 24 листопада 2017 року вони у період з 01 січня 2014 року по 01 вересня 2017 року кількаразово відвідували УСБУ в Рівненській області /а.с. 19 т. 16/, а відтак співпрацювали із оперативним підрозділом. Проте, доводи сторони захисту щодо співпраці є припущенням, яке не підтверджується доказами, які б давали можливість їх перевірити.

5.67. Сторона захисту також вказувала на те, що згідно із відповіддю УСБУ в Рівненській області від 23 січня 2020 року /а.с. 60, 61 т. 17/ у день проведення контролів за вчинення злочину 26 квітня 2016 року та 16 вересня 2016 року поняті, залучені до проведення огляду та вручення грошових коштів не відвідували УСБУ в Рівненській області. Проте, зазначене не впливає на суттєві умови проведення процесуальних дій, оскільки у цій же відповіді УСБУ в Рівненській області зазначається, що особи, окрім як за спеціальними перепустками, можуть потрапити на територію УСБУ в Рівненській області на службовому автомобілі, за попередньою резолюцією керівника. Також зазначається, що облік відвідувачів, прийом яких здійснюється у громадській приймальні не ведеться /а.с. 60, 61 т. 17/.

5.68. Тому, такого ж висновку суд доходить і щодо доводів сторони захисту про відсутність відомостей про візит ОСОБА_2 до УСБУ в Рівненській області у день подання ним заяви про вчинення злочину.

5.69.Неспроможними є і покликання захисника Красовської У.-І.Д. на недопустимість протоколу огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва та вручення грошових коштів для здійснення контролю за вчиненням злочину від 16 вересня 2016 року /а.с. 110-112 т. 3/ з огляду на неможливість її проведення протягом 8 хвилин. Адже такі аргументи не ґрунтуються на об`єктивних даних.

5.70.Не вказує на недопустимість доказів відповідно до ст. 87 КПК України, а також і достовірність те, що у протоколі огляду особи, залученої до конфіденційного співробітництва та вручення грошових коштів для здійснення контролю за вчиненням злочину від 16 вересня 2016 року /а.с. 110-112 т. 3/ зазначено, що грошові кошти було поміщено до куртки ОСОБА_2 , а відповідно до відеозапису спостереження за особою /а.с. 81 т. 4/ для перерахування через банківський термінал останній вийняв гроші із кишені шортів. Адже жодне положення КПК України не забороняє такій особі перекладати грошові кошти в інше місце, тим паче, що вони не були позначені хімічними речовинами.

5.71.Сторона захисту стверджувала, що за результатами контролю за вчиненням злочину 16 вересня 2016 року було отримано три квитанції ПАТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів ОСОБА_2 , проте про їх вилучення не зазначено у відповідному протоколі від 17 вересня 2016 року /а.с. 108, 109 т. 3/. З цього приводу, судом встановлено, що названі квитанції не були вилучені під час проведення цієї НС(Р)Д, а були добровільно надані 28 жовтня 2016 року ОСОБА_2 слідчому у кримінальному провадженні Семку В.Б., про що останнім складено довідку, та до якої і були долучені ці квитанції /а.с. 90-93 т. 3/. Зазначене підтвердив під час допиту і сам свідок.

5.72.Суд погоджується із стороною захисту, що фіксування процесуальної дії у довідці відповідно до КПК України не передбачено. Разом із цим, жодні об`єктивні дані не вказують на те, що таке фіксування призвело до істотного порушення прав та свобод людини. Так само, у суду відсутні сумніви з приводу того, що наявні у матеріалах кримінального провадження квитанції є саме тими, що передані ОСОБА_2 , адже вони узгоджуються із іншими доказами у справі.

5.73.Так, судом встановлено, що відповідно до квитанцій внаслідок здійснення операції «Поповнення картки за номером» 16 вересня 2016 року об 11 год 00 хв 07 сек, 11 год 09 хв 57 сек та 11 год 12 хв 51 сек на рахунок одержувача НОМЕР_27 було здійснено перекази коштів у розмірі 10 000 гривень, 9 600 гривень та 400 гривень відповідно /а.с. 91-93 т. 3/. Разом із цим, згідно із банківськими виписками по рахунку ОСОБА_3 по картці № НОМЕР_2 , відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк», встановлено зарахування 16 вересня 2016 року на картку від платника за телефоном НОМЕР_25 грошових коштів у сумах 10 000 грн, 9 000 грн, 400 грн та зняття грошових коштів у сумі 19 082 грн через касу цього ж дня /а.с. 29, 88-з т. 7/. До того ж, час перерахування коштів згідно з даними НС(Р)Д відповідає часу їх переказу, що вказаний на відповідних квитанціях, наданих ОСОБА_2 /а.с. 91-93 т. 3/. Суд враховує й те, що зазначений номер банківської картки ОСОБА_2 надав обвинувачений 07 вересня 2016 року, зазначивши його у SMS-повідомленні такого змісту: «НОМЕР_2 ОСОБА_2», а у день здійснення перерахунку о 10 год 56 хв 28 сек, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 та запитав його: «ОСОБА_3?.. На кого? ОСОБА_3? Чи не туди закинув?», на що ОСОБА_1 відповів: «Да» /а.с. 61-70, 88-90 т. 4; а.с. 129, 130 т. 11/.

5.74.Таким чином, банківські квитанції /а.с. 91-93 т. 3/, надані ОСОБА_2 є допустимими, достовірними і належними доказами.

5.75.Суд погоджується із покликаннями сторони захисту на відсутність в ухвалі слідчого судді від 20 лютого 2017 року про дозвіл на використання у кримінальному провадженні №42017000000000444 результатів проведення НС(Р)Д, здобутих у кримінальному провадженні № 42016000000001067 /а.с. 125-144 т. 4/, деяких матеріалів, які використані прокурором на підтвердження цього обвинувачення.

5.76.Водночас, судом встановлено, що постановою прокурора від 17 лютого 2017 року кримінальне провадження № 42017000000000444 за ч. 1 ст. 190 КК України стосовно заволодіння працівником прокуратури Київської області майном громадянина шахрайським шляхом було об`єднано із кримінальним провадження № 42017000000000458 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ст. 369 КК України стосовно замаху до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 42017000000000444 /а.с. 246 т. 4/. Останнє, на підставі постанови прокурора від 21 лютого 2017 року було об`єднано із кримінальним провадженням № 42016000000001067 за ч. 3 ст. 368 КК України. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 42016000000001067 /а.с. 256 т. 4/, яке постановою прокурора від 22 лютого 2017 року в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України було закрите /а.с. 257-259 т. 4/.

5.77.Згідно із приписами ст. 257 КПК України, якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

5.78.Оскільки кримінальні провадження №42017000000000444 та № 42016000000001067 були об`єднані в одне, то надання дозволу на використання матеріалів не має правового значення.

5.79.Сторона захисту покликалась на недоліки упакування додатків у вигляді дисків з огляду на положення ч. 3 ст. 105 КПК України. Однак із зазначеним суд не погоджується. Адже сама норма ч. 3 ст. 105 КПК України конкретно не визначає яким має бути упакування, окрім вимоги надійного збереження. Усі додатки є дисками у форматі, який не дозволяє здійснювати на ньому зміни після запису, також на таких нанесено номер, який зафіксований у відповідному протоколі. А тому, на переконання суду, відповідна вимога закону про пакування дотримана. Водночас, згідно з показаннями ОСОБА_45 та ОСОБА_44 , запис даних на диск здійснювала особа, відмінна від тієї, яка складала протокол. Проте, незазначення персональних даних такої особи не є порушенням, адже відомості про таких є державною таємницею, що не підлягає розголошенню (пункти 4.1.2, 4.1.13 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440).

5.80.З цих же підстав суд не погоджується із доводами сторони захисту щодо необхідності зазначення у протоколі відомостей про те, хто з оперативних працівників установлював спеціальну техніку.

5.81.Щодо аргументів на недотримання вимог ст. 106 КПК України про необхідність складання протоколів безпосередньо після закінчення проведення слідчих дій та 24-годинного строку направлення протоколу прокурору відповідно до ст. 252 КПК України, то вказане не є істотним порушенням прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України, не впливає на достовірність доказів, а тому суд більш детально не аналізуватиме відповідні доводи.

5.82.Безпідставними є і доводи захисника Красовської У.-І.Д. щодо обов`язкової наявності доступу до державної таємниці у ОСОБА_2 , який був залучений до проведення НС(Р)Д на засадах конфіденційного співробітництва.

5.83.Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи. Порядок залучення до НС(Р)Д регулюється ст. 275 КПК України, згідно з якою до проведення НС(Р)Д слідчий має право залучати інших осіб, вимог щодо залучення до участі в проведенні НС(Р)Д лише осіб, які мають право доступу до державної таємниці, відповідна стаття не містить, а тому доводи захисника з цього приводу є безпідставними, оскільки не засновані на законі.

5.84.До того ж, у процесуальних документах з відомостями про НС(Р)Д (постанови, ухвали слідчих суддів, протоколи), які підлягали засекреченню та були у подальшому розсекречені, не міститься підписів ОСОБА_2 щодо ознайомлення з цими матеріалами. Отже, у суду відсутні дані, що під час залучення до проведення НС(Р)Д, ОСОБА_2 фактично отримав доступ до інформації, що є державною таємницею, до їх розсекречення.

5.85.Аналогічні доводи були перевірені у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 738/689/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91855146], від 21 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96074938], який не знайшов зазначене порушенням.

5.86.Сторона захисту також заявляла про недопустимість отриманих у результаті проведених НС(Р)Д доказів, з огляду на відсутність у протоколах НС(Р)Д відомостей про технічні засоби з посиланням на статті 104, 252 КПК України.

5.87.Суд звертає увагу, що вимоги щодо фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій, встановлені у ст. 252 КПК України. Положеннями останньої визначено, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Такі визначені у статтях 103-107 КПК України, зокрема, у протоколі мають відображатись характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

5.88.Водночас, ч. 2 ст. 252 КПК України також передбачає, що проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

5.89.Отже, за змістом відповідних положень, проведення НС(Р)Д може фіксуватись на технічні засоби фіксації, що повинно бути відображено у протоколі. Однак із змісту відповідних протоколів не вбачається, що така фіксація здійснювалась, у суду відсутні будь-які докази, які б вказували на зазначене.

5.90.При цьому, названі засоби за змістом наведених положень КПК України, визначені у ч. 1 ст. 252, є відмінними від технічних засобів, які використовуються при проведенні НС(Р)Д, що визначені у ч. 2 ст. 252 КПК України, фактично мова йде про технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації. Відомості про останні є державною таємницею та не підлягають розголошенню (ч. 1 ст. 246 КПК України, пункти 4.5.1, 4.5.6 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року № 440). Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 585/1899/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89395920]. Жодні положення КПК України не встановлюють обов`язку зазначення про них у протоколах НС(Р)Д.

5.91.Отже, в цій частині доводи сторони захисту є надуманими.

5.92.Щодо відсутності додатків до протоколів спостереження за особою, то згідно з ч. 1 ст. 269 КПК України спостереження може здійснюватися і без використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів.

5.93.Сторона захисту покликалась на монтування даних, зафіксованих на відеофайлах, що містяться на оптичних дисках, долучених до протоколів спостереження за особою від 27 квітня 2016 року (диск CD-R № 13/606; файл «Відео ВС») /а.с. 182 т. 3/, аудіо-, відеоконтролю особи від 27 квітня 2016 року (диск CD-R № 13/607; файли «160426_1826», «110101_0229») /а.с. 180 т. 3/, спостереження за особою від 22 серпня 2016 року (диск DVD-R № 13/781; файли «ІНФОРМАЦІЯ_9», «ІНФОРМАЦІЯ_11», «ІНФОРМАЦІЯ_10») /а.с. 37 т. 4/, спостереження за особою від 17 вересня 2016 року (диск DVD-R № 13/819; файл «16,09,16р.») /а.с. 81 т. 4/.

5.94. Також прокурор у судовому засіданні визнав, що такі файли зазнавали монтування шляхом нарізки фрагментів з різних носіїв /а.с. 83 т. 14/. Водночас, він, покликаючись на методику проведення НС(Р)Д, що не підлягає розголошенню, не виключав здійснення НС(Р)Д декількома особами з використанням декількох одиниць техніки, а у подальшому формування таких матеріалів в один файл. Вважав такі дії законними, а докази допустимими.

5.95.З огляду на заявлені позиції сторін щодо названих доказів, суду належить перевірити як питання допустимості, так і достовірності таких доказів.

5.96.Відповідно до ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

5.97.У силу ст. 269 КПК України для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, … у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об`єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.

5.98.Водночас, згідно з ст. 266 КПК України дослідження інформації, отриманої за результатами НС(Р)Д при застосуванні технічних засобів здійснюється слідчим, який вивчає її зміст, про що складається протокол. При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації, що врегульовано у ст. 259 КПК України. Відповідно до останньої, якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкування, або певний її фрагмент, він зобов`язаний забезпечити збереження всієї інформації або доручити слідчому забезпечити збереження.

5.99.До того ж, згідно з ст. 255 КПК України відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу.

5.100.Отже, за змістом наведених положень КПК України спостереження за особою може здійснюватись взагалі без застосування спеціальних технічних засобів, а у випадку застосування таких під час будь-яких НС(Р)Д, слідчий наділений дискреційними повноваженнями щодо визначення відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, за наслідками реалізації яких у протоколі відтворює тільки відповідну частину інформації. Разом з цим, у кримінальному провадженні прокурор може використовувати як доказ отриману внаслідок втручання у приватне спілкування всю інформацію або певний її фрагмент, проте забезпечити збереження всієї інформації.

5.101.Щодо наведених вище доказів, то прокурор фактично використав фрагменти інформації, отриманої внаслідок втручання у приватне спілкування, у деяких також, застосувавши компіляцію даних, що визначено у ч. 6 ст. 99 КПК України, повні дані яких надаються на вимогу суду.

5.102.З огляду на викладене, наведене узгоджується з положеннями КПК України та за змістом ст. 87 КПК України не вказує на істотне порушення прав і свобод людини.

5.103.Далі, суду належить перевірити, чи таке надання доказів не вказує на їх недостовірність.

5.104.Як уже зазначав суд, достовірний доказ повинен викликати суб`єктивну впевненість у неспростовності певних фактів шляхом оцінки такого доказу як окремо так і в сукупності з іншими доказами, що стосуються цього ж факту.

5.105.Так, у відеофайлі «Відео ВС», що міститься на оптичному носії, доданому до протоколу спостереження за особою від 27 квітня 2016 року /а.с. 181, 182 т. 3/, наявне неодноразове різке переривання. Вбачається, що декілька відеофрагментів, здійснених із різних ракурсів, були скомпільовані в один відеофайл.

5.106.Щодо відеофайлів «160426_1826», «110101_0229», доданих до протоколу аудіо-, відеоконтролю особи від 27 квітня 2016 року /а.с. 174-180 т. 3/, то такі безперервні. Відеозапис «160426_1826» починається безпосередньо перед тим, як ОСОБА_2 сів до автомобіля та закінчується через декілька секунд, коли ОСОБА_2 його покинув. Водночас, файл «110101_0229» охоплює більший період часу до того, як ОСОБА_2 сів до автомобіля, а саме зафіксовано перебування ОСОБА_2 у його власному авто. Таким чином, на цих двох файлах одні і ті ж події зафіксовані із різних ракурсів у різному обсязі, що очевидно вказує на використання декількох одиниць техніки, що були із ОСОБА_2 . Однак відео не містять даних щодо одягання та зняття техніки.

5.107.Щодо відеофайлів «ІНФОРМАЦІЯ_9», «ІНФОРМАЦІЯ_10», що є додатком до протоколу спостереження за особою від 22 серпня 2016 року /а.с. 35-37 т. 4/, то такі безперервні, однак відображають лише певні частини обставин, зафіксованих у відповідному протоколі. А відеофайл «ІНФОРМАЦІЯ_11» окрім того ще складається із двох відеорядів, про що свідчить різке переривання відеозапису та зміни часу, що міститься на відеозаписі. Зокрема, одним відеорядом зафіксовано спільне пересування обвинуваченого із ОСОБА_2 вздовж вулиці, та іншим - їх пересування у зворотному напрямку.

5.108.Щодо відеофайлу «16,09,16р.», що є додатком до протоколу спостереження за особою від 17 вересня 2016 року /а.с. 80, 81 т. 4/, то відеозапис із одного ракурсу, однак декількаразово переривається. Водночас, згідно із результатами проведення НС(Р)Д у виді зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж під час здійснення грошового переказу, що і зафіксовано під час даного спостереження за особою, ОСОБА_2 здійснив телефонний дзвінок оперативному працівнику, щоб повідомити про виниклу проблему із перерахунком грошей. Разом із тим, вказана подія відсутня на відеозаписі.

5.109.Таким чином, судом встановлено, що фрагментарність файлів не була замаскована під надання їм цілісного вигляду чи безперервної зйомки. Так, на самих файлах вбачаються зміни у часі під час переривання, різні ракурси зйомки, у порівнянні між собою - їх небезперервна повна фіксація подій.

5.110.Однак таке неповне відображення обставин, що є компіляцією чи фрагментарним поданням даних, на переконання суду, не вказує на їх недостовірність чи необхідність перевірки судом записів у повному об`ємі. Адже, інші докази у справі (показання ОСОБА_2 , НС(Р)Д в частині зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а також дані тимчасових доступів до інформації операторів мобільного зв`язку щодо відповідних з`єднань /а.с. 133-139, 142-144, 147-149 т. 6/) підтверджують те, що на таких файлах зафіксовано саме фрагменти, які мають значення для встановлення обставин справи.

5.111.Натомість, сторона захисту, покликаючись на їх неповноту, і як наслідок такого недостовірність, не представила суду повної версії подій, що мають значення для кримінального провадження, шляхом надання показань обвинуваченим чи пояснень, які б суд міг перевірити.

5.112.Слід зазначити, що покликання сторони захисту на те, що на відео не зафіксовано закріплення та зняття спеціальної техніки, спілкування ОСОБА_2 з оперативними працівниками з приводу неприйняття банкоматом деяких купюр, запису лише частини зустрічі ОСОБА_2 з обвинуваченим не вказують на обставини, які мають значення для кримінального провадження. Адже не впливають на встановлення обставин обвинувачення та оцінки доказів. Перші два належать до організаційних заходів проведення відповідних слідчих дій, що не визначає допустимості доказів. І навіть, якщо певні купюри у процесі закладання у банкомат були замінені, що не можливо достеменно встановити, адже ОСОБА_2 точно не зміг пригадати відповідних обставин, то невідображення зазначеного у процесуальних документах не впливає на допустимість даних, отриманих за результатами відповідних НС(Р)Д. Оскільки згідно із ст. 87 КПК України істотно не порушує прав і свобод людини в сукупності із тими обставинами, що купюри безпосередньо не передавались обвинуваченому, а закладались у термінал.

5.113.Водночас, за відсутності повної версії подій сторони захисту, одні посилання на неповноту не можуть вказувати на недостовірність наведених записів чи необхідність витребування у прокурора повних даних. Адже доказами у провадженні є виключно фактичні дані, і тільки ті, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню. Відповідно до презумпції невинуватості виключно сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого (ст. 17 КПК України). Звідси, зважаючи на те, що у кримінальному провадженні суд ухвалює рішення за результатами оцінки доказів (фактичних даних), для того, щоб суд визнавав якийсь доказ недостовірним чи додатково його перевірив, покликання сторони захисту на наявність сумнівів щодо такого мають ґрунтуватись на фактичних даних, які суд об`єктивно може перевірити. Натомість, одних покликань сторони захисту на наявність сумнівів без фактичних даних, які б об`єктивно вказували на їх існування, не достатньо.

5.114.На підставі викладеного, у суду відсутні об`єктивні сумніви щодо достовірності наведених доказів.

5.115.Також не вказують на недостовірність чи недопустимість результатів НС(Р)Д те, що у протоколі за результатами проведення спостереження за особою відображено дані, які не зафіксовані у додатках (відповідних файлах) /а.с. 181, 182 т. 3/. Адже згідно з ч. 1 ст. 269 КПК України спостереження за особою полягає не тільки у фіксації особи за допомогою спеціальної техніки.

5.116. Суд не погоджується із покликаннями сторони захисту на те, що у протоколі за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи /а.с. 174-180 т. 3/ зафіксовано передачу ОСОБА_2 коштів ОСОБА_1 , хоча, на їх переконання, зазначене не зафіксоване на додатках до такого. Адже, незважаючи на те, що на відео, яке міститься на диску, що є додатком до протоколу, дійсно чітко не видно грошових купюр. Однак вказане однозначно вбачається із рухів ОСОБА_2 та змісту розмови із обвинуваченим. ОСОБА_2 каже: «Так, ОСОБА_1!», в поле зору камери потрапляє щось у руках ОСОБА_2 , схоже на грошові купюри, однак дійсно, чітко не видно. На що обвинувачений: «Що воно?», ОСОБА_2 відповідає: «Тридцять», на що ОСОБА_1 : «Угу», а ОСОБА_2 у відповідь: «… поки прийшли бабки, то пару рублей…» та надалі ОСОБА_1 запитує: «Ну а з рештою, що ти думаєш?». Також саме отримання коштів обвинуваченим теж не зафіксовано безпосередньо на відео. Однак із змісту наведених розмов альтернативного об`єктивного пояснення немає.

5.117.Також на відео не зафіксовано зовнішність співрозмовників, однак у суду немає сумнівів з приводу того, що відповідні фрази належали обвинуваченому і свідку ОСОБА_2 , оскільки наведене беззаперечно підтверджується іншими вищенаведеними доказами у справі.

5.118.У судових дебатах захисник Красовська У.-І.Д. зазначила, що протокол за результатами проведення НС(Р)Д у виді зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж від 01 червня 2016 року та долучений до нього DVD-R диск № 13/638 /а.с. 159-161 т. 3/ не містить відомостей щодо обставин цього кримінального провадження та прокурор як на доказ вини обвинуваченого на них не посилався. Разом з цим, під час судового розгляду прокурор, хоч відразу й відмовився від дослідження вказаного протоколу , однак, за наполяганням сторони захисту, у подальшому проти дослідження цього протоколу разом із додатком не заперечував. Більше того, стороною захисту заявлялось клопотання щодо очевидної недопустимості цього доказу, просили суд надати оцінку їх доводам. Звідси, оскільки відповідний протокол разом із додатком було досліджено у судовому засіданні у порядку ст. ст. 358, 359 КПК України, він не визнавався очевидно недопустимим, суд враховує його як доказ та надає оцінку.

5.119.Сторона захисту також стверджувала про втручання у аудіофайли, що містяться на оптичних носіях, доданих до протоколів за результатами проведення НС(Р)Д у виді зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж, а саме з огляду на наявні розбіжності у датах створення та змінення електронних файлів та датах складання відповідних протоколів за результатами проведення НС(Р)Д у цьому кримінальному провадженні, зокрема, що перші були створені пізніше, аніж було складено протоколи. Надаючи оцінку доводам сторони захисту в цій частині, суд виходить із такого.

5.120.Судом встановлено наявність таких невідповідностей щодо оптичних дисків DVD-R № 13/637 /а.с. 165 т. 3/, № 13/640 /а.с 189 т. 3/, № 13/638 /а.с. 161 т. 3/, № 13/641 /а.с. 202 т. 3/, № 13/639 /а.с. 122 т. 11/, № 13/754 /а.с. 222 т. 3/, № 13/837 /а.с. 70 т. 4/, № 13/835 /а.с. 128 т. 11/, № 13/888 /а.с. 130 т. 11/, № 13/889 /а.с. 90 т. 4/, № 13/961 /а.с. 132 т. 11/, № 13/962 /а.с. 134 т. 11/, № 13/964 /а.с. 136 т. 11/, № 13/807 /а.с. 43 т. 4/, № 13/805 /а.с. 124 т. 11/, № 13/806 /а.с. 126 т. 11/.

5.121.Допитаний у судовому засіданні співробітник оперативного підрозділу ОСОБА_45 з цього приводу надав показання, що усі протоколи він складав після завершення проведення заходу. Так як комплекс, який знімає інформацію, дає можливість її знімати лише онлайн, то свідок прослуховував таку інформацію, яку заносив у зошит із грифом секретності «Таємно», після чого, на основі таких записів складав протокол. Також свідок реєстрував оптичний диск, який скеровував до ВОТЗ для запису отриманої під час здійснення НС(Р)Д інформації. Після запису інформації на диск, йому присвоювався гриф секретності «Таємно». У зв`язку із завантаженістю ВОТЗ та об`ємом інформації, запис інформації на диск міг здійснюватися декілька днів. Таким чином, протокол складався раніше ніж було здійснено запис на диск.

5.122. Наведені показання свідка ОСОБА_45 у цілому узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_44 - співробітника оперативного підрозділу УСБУ в Рівненській області, який також проводив НС(Р)Д у цьому кримінальному провадженні та допитувався у судовому засіданні з аналогічних питань.

5.123.Виходячи із зазначеного, суд також відхиляє покликання сторони захисту щодо невідповідностей у датах фактичних з`єднань, зафіксованих під час НС(Р)Д та датах створення відповідних файлів на дисках.

5.124.З огляду на вищевикладене, такі розбіжності пояснюються організаційними особливостями проведення оперативних заходів та не впливають на допустимість і достовірність доказів.

5.125. Такого ж висновку суд доходить і стосовно аналогічних доводів сторони захисту про недопустимість протоколів аудіо-, відеоконтролю особи від 22 серпня 2016 року /а.с. 27-34 т. 4/ та спостереження за особою від цієї ж дати /а.с. 35-37 т. 4/.

5.126.Так, судом встановлено, що усі файли, що містяться на доданому до протоколу спостереження за особою оптичному носії було створено 23 серпня 2016 року /а.с. 37 т. 4/. Що стосується результатів аудіо-, відеоконтролю, то лише один із трьох файлів було створено пізніше дати складання протоколу. Свідок ОСОБА_45 щодо складеного ним протоколу аудіо-, відеоконтролю у судовому засіданні пояснив, що процедура запису результатів НС(Р)Д на технічний носій інформації у цьому випадку відповідає тій, що застосовується щодо результатів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Свідок також додав, що коли захід був проведений, була створена стенограма відповідних розмов, занесена до таємного зошита, а запис отриманої інформації на диск та долучення останнього до протоколу відбувались в подальшому.

5.127.Щодо протоколу спостереження за особою свідок пояснив, що міг складати відповідний протокол на основі або безпосередньо диску, або зведення візуального спостереження, яке є внутрішнім таємним документом та у якому описано події, які відбулись, зокрема хто з ким, коли та де зустрілись. Звідси у суду відсутні сумніви щодо достовірності зафіксованих у протоколі спостереження даних.

5.128.Щодо покликань сторони захисту на втручання в оптичний диск DVD-R № 13/666 /а.с. 230 т. 3/, а саме у файли «380954520886-2016.06.15-09.09.4-0» та «380954520886-2016.06.15-09.09.4-0-iri», оскільки такі були створені на носії поза межами проведення НС(Р)Д відповідно до протоколу, суд виходить з такого.

5.129.Судом встановлено, що відповідно до протоколу зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж від 22 червня 2016 року № 13/2700т /а.с. 228-230 т. 3/ НС(Р)Д проводилось на підставі відповідної ухвали слідчого судді у період до 16 червня 2016 року. При дослідженні зазначених файлів на оптичному носії, судом встановлено, що ними зафіксовано з`єднання абонентів мобільного зв`язку НОМЕР_9 та НОМЕР_5 від 15 червня 2016 року о 09 год 09 хв 04 сек. Водночас, вказані файли були створені 21 червня 2016 року, на відміну від інших аналогічних електронних файлів, які створені у період з 06 червня 2016 року по 17 червня 2016 року. З огляду на процедуру реєстрації та запису інформації згідно з показаннями допитаних у судовому засіданні як свідків оперативних працівників, відсутність інших даних, які б вказували на втручання, суд не вбачає ознак будь-якого втручання у зазначеному. Водночас, факт такого з`єднання підтверджується інформацією, отриманою під час тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні ПрАТ «Київстар» /а.с. 135 т. 6/ та ПрАТ «ВФ Україна» /а.с. 144 т. 6/. Відтак, сумнівів щодо достовірності інформації, що міститься на оптичному диску DVD-R № 13/666 /а.с. 230 т. 3/ та яка відображена у відповідному протоколі від 22 червня 2016 року № 13/2700т /а.с. 228-230 т. 3/ у суду немає. А саме здійснення організаційних заходів із записування даних за результатами проведення НС(Р)Д на диск поза межами дії ухвали слідчого судді не впливає на допустимість таких доказів з огляду на положення ст. 87 КПК України, адже не становить собою порушення основоположних прав і свобод.

5.130. Водночас, у звукозаписах, що містяться на оптичних носіях, доданих до протоколів за результатами проведення НС(Р)Д у виді зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж, які підтверджують обвинувачення, ознак втручання у них з метою спотворення їх змісту, неприродних пауз, різких переривань судом при дослідженні не встановлено. Твердження сторони захисту у цьому контексті не спираються на об`єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху, не підтверджуються іншими доказами у справі, адже дані, отримані за результатами тимчасових доступів до речей і документів, підтверджуються наявність та тривалість таких з`єднань /а.с. 133-139, 142-144, 147-149 т. 6/. Звідси, також є безпідставними покликання на те, що електронні файли - текстові документи про з`єднання абонентів, які містяться на оптичних носіях, долучених до протоколів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж можуть бути відредаговані. А так само і висновки по 2 та 4 питанню, зроблені у висновку спеціаліста ОСОБА_51 від 02 грудня 2020 року № 142 /а.с. 22-59 т. 14/. Останній суд оцінює виключно як документ відповідно до визначеного у ч. 2 ст. 84 КПК України переліку процесуальних джерел доказів.

5.131. Щодо посилань на те, що на відповідних додатках містяться копії електронних документів, а не оригінали, то Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 585/1899/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89395920] встановив, що всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Зокрема, Верховний Суд виходив із того, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення як документу. Для виконання завдань кримінального провадження з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851-IV) електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (ч. 3 ст. 5); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ч. 4 ст. 5); допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8). Також, Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 7 Закону № 851-IV у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

5.132.Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях.

5.133.З огляду на зазначене, файли, записані на носії, що долучені як додатки до протоколів проведення НС(Р)Д є оригіналами електронних документів, отриманих під час НС(Р)Д та надані суду відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України, а тому є допустимими докази у даному кримінальному провадженні.

5.134. Зазначене спростовує твердження, викладені у висновку експерта та спеціаліста, що надані стороною захисту з цього питання /а.с. 22-59 т. 14; а.с. 115-119, 136-200 т. 16/, які суд оцінює виключно як документи, адже відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

5.135.Покликання сторони захисту щодо недопустимості протоколів за результатами НС(Р)Д у вигляді зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж, з огляду на їх складання поза межами строку дії ухвал слідчих суддів, якими надавались дозволи на їх проведення, суд оцінює критично. Адже за змістом статей 249, 252 КПК України в ухвалі встановлюється строк проведення НС(Р)Д, а протокол згідно з ч. 1 ст. 106 КПК України може складатись уже після його закінчення.

5.136. Суд також відхиляє доводи сторони захисту про вибірковість фіксування інформації під час зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж з огляду на положення ч. 1 ст. 255 КПК України, відповідно до якої відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення. А тому, результати НС(Р)Д не повинні вміщувати всього об`єму розмов за відповідний період.

5.137. Сторона захисту стверджувала про відсутність у матеріалах кримінального провадження документального підтвердження визначення виконавцями доручення від 25 квітня 2016 року № 29-1925т на проведення зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж /а.с. 150-151 т.3/ саме оперативних працівників ОСОБА_45 /а.с. 166-168, 190-193 т. 3/ та ОСОБА_44 /а.с. 159-165; 183-189; 200-202 т. 3; а.с. 121, 122 т. 11/.

5.138.Як встановлено судом, зазначене доручення адресоване начальнику УСБУ у Рівненській області та т.в.о. начальника ГУ БКОЗ СБУ для виконання працівниками ввірених їм оперативних підрозділів. Зі змісту протоколів вбачається, що ОСОБА_44 та ОСОБА_45 є оперуповноваженими 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Рівненській області, ними протоколам були присвоєні грифи секретності, які у подальшому були скеровані слідчому у кримінальному провадженні. У суду відсутні підстави сумніватись у тому, що вказані особи перебували у підпорядкуванні адресатів доручення.

5.139.Водночас, згідно із відповіддю УСБУ в Рівненській області від 12 червня 2018 року на адвокатський запит захисника Шупені М.М. доручення № 29/1925т після надходження до УСБУ в Рівненській області та надання на опрацювання керівництву були скеровані для виконання по суті до оперативного підрозділу ВБКОЗ УСБУ в Рівненській області та зареєстровані у режимно-секретному підрозділі вказаного відділу /а.с. 10-17 т. 16/.

5.140.Також, у відповіді зазначається, що інформація про безпосередніх виконавців вказаного доручення має гриф «Таємно», у зв`язку із чим не може бути надана /а.с. 10-17 т. 16/. А тому, суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності документального підтвердження повноважень ВОТЗ УСБУ в Рівненській області.

5.141.Так само, суд критично оцінює доводи сторони захисту щодо недопустимості усіх доручень слідчого на проведення НС(Р)Д, адресованих УСБУ у Рівненській області /а.с. 150, 151; 204, 205 т. 3; а.с. 1, 2; 46, 47; 92, 93 т. 4/, крім доручення від 07 вересня 2016 року № 29/2-4603т /а.с. 73, 74 т. 4/, з огляду на те, що у них не зазначено конкретного переліку НС(Р)Д, які слід провести та строків їх проведення. Адже, КПК України, хоч і визначає право слідчого доручати проведення слідчих дій, а також НС(Р)Д оперативним підрозділам (ст. 40 КПК України), проте вимог до їх форми та змісту не встановлює. Щодо даного кримінального провадження, то відповідні доручення слідчого надавались на виконання ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення НС(Р)Д, які надсилались оперативному підрозділу як додатки до доручень, та у яких було визначено види НС(Р)Д та строк їх проведення. А тому, на переконання суду, доручення слідчого за своїм змістом були достатньо зрозумілими для їх належного виконання оперативними підрозділами. Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 345/658/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96377285].

5.142.Сторона захисту зазначала, що оперативні працівники не були уповноважені на складення протоколів за результатами проведення вказаних НС(Р)Д та дослідження отриманих фактичних даних, оскільки відповідно до доручень слідчого мали лише провести зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж, а отримані у підсумку матеріали направити прокурору у кримінальному провадженні, який і мав їх дослідити та скласти відповідні протоколи для дослідження.

5.143.Однак зазначене спростовується положеннями ч. 1 ст. 106 КПК України, відповідно до якої протокол складається тією ж особою, яка проводила відповідну процесуальну дію (слідчим чи прокурором). Оскільки слідчим відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України було надано доручення провести слідчу дію оперативним підрозділам, то і складання протоколу за змістом відповідних положень КПК України належало до їхньої компетенції.

5.144.Суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутнє підтвердження належності номерів мобільних телефонів, за якими проводились НС(Р)Д, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 . Щодо обвинуваченого, то доводи на спростування зазначеного наведені у пунктах 4.1.28.- 4.1.31 цього вироку.

5.145. Щодо інших осіб, названі доводи спростовуються проведеними оперативними працівниками заходами, за результатами чого складено рапорти, які містять такі дані щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_11 /а.с. 106, 107; 124, 125 т. 2/ на виконання доручення слідчого /а.с. 103, 104 т. 2/. Належність ОСОБА_2 номерів телефонів НОМЕР_6 та НОМЕР_5 підтверджується протоколом огляду добровільно наданого ним мобільного телефону «Nokia C2», під час якого детективом було виявлено sim-картки із відповідними номерами /а.с. 158-184 т. 6/, а також відповідною заявою про надання таких телефонів /а.с. 157 т. 6/. У суду відсутні докази, які б породжували об`єктивні сумніви у зазначеному.

5.146.Також ніхто з учасників провадження не заперечував достовірність телефонних з`єднань ОСОБА_2 за номером НОМЕР_5 із оперативними працівниками ОСОБА_49 та ОСОБА_45 , що отримані за результатами проведення тих же НС(Р)Д. Сторона захисту навіть на них покликалась.

5.147.Щодо користування ОСОБА_2 номером телефону НОМЕР_11 , то зазначене підтверджується розмовами обвинуваченого із самим ОСОБА_2 , зафіксованими за результатами проведення НС(Р)Д за номером № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_1 , номером НОМЕР_5 , яким користувався ОСОБА_2 (пункт 3.13.2. вироку).

5.148.Оцінивши в сукупності показання свідка ОСОБА_2 , дані вищенаведених доказів, а також матеріали НС(Р)Д, на які покликався суд, що відповідають даним тимчасових доступів /а.с. 133-139, 142-144, 147-149 т. 6/, у суду не виникає жодних сумнівів щодо правильності ідентифікації голосів співрозмовників, зафіксованих даними НС(Р)Д, а покликання сторони захисту щодо неможливості такого встановлення є необґрунтованими.

5.149. При цьому, у суду не виникає жодних об`єктивних сумнівів щодо показань ОСОБА_2 , що надані у судовому засіданні. Адже щодо обставин, які мають значення для даного провадження, вони є послідовними та узгоджуються із іншими доказами у справі. Натомість, неможливість достеменно відтворити певні обставини, відсутність однозначних відповідей щодо певних питань пояснюється особливостями людської пам`яті з часом відтворювати дані. До того ж, такі не стосуються безпосередньо обставин інкримінованих обвинуваченому подій, а супутніх обставин, яким, об`єктивно, свідок міг не надати значення, а, відтак, вони не закарбувались у пам`яті.

5.150. Стосовно проведення обшуків та огляду вилучених речей

5.151.Всі обшуки та огляди у рамках провадження проведені з дотриманням суттєвих умов положень статей 223, 234, 236, 237 КПК України, зокрема, обшуки проведені на підставі ухвал, постановлених з дотриманням положень статей 234, 235 КПК України. Останні містили достатньо даних для проведення слідчих дій з дотриманням їх суттєвих умов та виключення неоднозначного трактування і як наслідок виконання. Протоколи за результатами проведення обшуків та оглядів, складені відповідно до статей 104-106 КПК України з урахуванням особливостей проведення таких дій та у достатній мірі відображають дані, які необхідні для встановлення обставин даного провадження з урахуванням характеру таких слідчих дій. А всі заперечення сторони захисту щодо зазначеного, або хоч і підтверджують певні порушення наведених положень, проте не вказують на істотне порушення прав і свобод людини, або взагалі не підтверджуються даними кримінального провадження, чи є власним трактуванням положень КПК України або обставин провадження. Водночас, такі заперечення не вказують на недостовірність відповідних доказів.

5.152.Суд вважає за необхідне дати окремо детальні відповіді на ряд таких доводів з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006 року, оскільки вони мають суттєве значення для справедливості даного провадження.

5.153.Сторона захисту порушувала питання про недопустимість протоколів обшуку від 22 лютого 2017 року, проведеного за місцем проживання обвинуваченого /а.с. 145-152 т. 4/, від 22 лютого 2017 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_10 /а.с. 178-182 т. 4/, від 22 лютого 2017 року, проведеного у службовому кабінеті ОСОБА_10 /а.с. 211-213 т. 4/ з огляду на порушення автоматизованого розподілу при визначенні слідчого судді для розгляду відповідних клопотань слідчого про дозвіл на проведення обшуку. Однак матеріали кримінального провадження не містять об`єктивних даних, які б вказували на зазначене.

5.154. Те, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В. 15 лютого 2017 року у справах № 757/8980/17-к, 757/8961/17-к, № 757/8968/17-к, № 757/8959/17-к було відмовлено у задоволенні клопотань слідчого щодо проведення обшуку /а.с. 109-116 т. 14/, а наступного дня, під час автоматизованого розподілу такого ж роду клопотань зазначену суддю було виключено із автоматизованого розподілу справ між суддями як таку, у якої відсутня спеціалізація /а.с. 119 т. 14/, а суддею-доповідачем за відповідними клопотаннями було визначено слідчого суддю Тарасюк К.Е. /а.с. 117-121 т. 14/, якою 16 лютого 2017 року у справах № 757/9262/17-к /а.с. 237 т. 4/, № 757/9263/17-к /а.с. 156 т. 4/, № 757/9284/17-к /а.с. 189 т. 4/, № 757/9264/17-к /а.с. 217 т. 4/ клопотання слідчого були задоволені, не може вказувати на порушення автоматизованого розподілу при визначенні слідчого судді.

5.155. Оскільки відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (в редакції рішення Ради суддів України від 15 вересня 2016 року № 38) збори суддів відповідного суду мають право запроваджувати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій судових справ та визначати особливості здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Зважаючи на зазначене, не виключається можливість визначення спеціалізації слідчих суддів з певними особливостями, у т.ч. за принципом чергування в робочі дні відповідно до затвердженого графіку, що, загальновідомо, є доволі поширеною практикою у судах та використовується наразі у роботі Печерського районного суду м. Києва (https://pc.ki.court.gov.ua/sud2606/zasadu/zasadu1/).

5.156.Неспроможними є й доводи сторони захисту щодо необґрунтованості ухвал слідчого судді Тарасюк К.Е. щодо задоволення клопотань слідчого про дозвіл на проведення обшуків від 16 лютого 2017 року, оскільки такі відповідають вимогам ст. 235 КПК України.

5.157.Водночас, ухвали слідчого судді у справі № 757/9285/17-к сторони кримінального провадження не долучали. Відтак, суд позбавлений можливості надати належну оцінку як обставинам її постановлення, так і обґрунтованості.

5.158.Висновок суду щодо обґрунтованості клопотань слідчого про дозвіл на проведення обшуку від 15 лютого 2017 року, зокрема, щодо проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_10 , не спростовується покликаннями сторони захисту щодо відсутності у ньому конкретних слідчих у кримінальному провадженні, оскільки зазначене не передбачено КПК України. Щодо ухвали слідчого судді, то достатнім є зазначення лише слідчого, який звернувся із таким клопотанням. Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 725/1199/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92173671).

5.159.Захисник Красовська У.-І.Д. також стверджувала про недопустимість протоколів обшуку /а.с. 178-182, 211-213 т. 4/ з огляду на неможливість надання доручення на проведення обшуку згідно з КПК України.

5.160. З даного питання, суд виходить із такого.

5.161.Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року у справі № 757/9284/17-к надано дозвіл прокурорам групи прокурорів та слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні № 42016000000001067, а також співробітникам оперативного підрозділу за дорученням прокурора, слідчого на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , а саме в приміщенні будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 /а.с. 189 т. 4/. Цим же особам у цьому ж кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді від 16 лютого 2017 року № 757/9264/17-к надано дозвіл на проведення обшуку в службовому кабінеті прокурора відділу прокуратури Рівненської області ОСОБА_10 , який розташований у приміщенні прокуратури Рівненської області, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 73 /а.с. 217 т. 4/. Слідчим у кримінальному провадженні Семком В.Б. виконання названих ухвал було доручено працівникам УСБУ у Рівненській області /а.с. 186, 187 т. 4/.

5.162.Обшуки за вказаними ухвалами були проведені оперативними працівниками УСБУ у Рівненській області ОСОБА_44 /а.с. 211-213 т. 4/ та ОСОБА_52 /а.с. 178-182 т. 4/.

5.163. Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 663/820/15-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101829915) дійшов висновку про неможливість виконання ухвали про обшук співробітниками оперативного підрозділу за відповідним дорученням слідчого. Зазначену позицію Верховного Суду суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

5.164.Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором.

5.165.Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

5.166.Згідно зі ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів безпеки здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов`язковими для виконання оперативним підрозділом.

5.167.На переконання суду, аналіз наведених положень вказує на те, що слідчий уповноважений передоручати проведення обшуку оперативним підрозділам, виходячи з наступного.

5.168. Адже, по-перше, норми п. 3 ч. 2 ст. 40 та ст. 41 КПК України не є відсильними, не містять обмеження щодо їх застосування у передбачених КПК України випадках. Водночас, норма ч. 1 ст. 236 КПК України не містить перед словосполученням «слідчим чи прокурором» «лише» як конструкції, яка використовується у інших нормах КПК України для вказівки на буквальне тлумачення.

5.169. По-друге, таке формулювання положень КПК України, породжуючи необхідність їх тлумачення, яке, на сьогодні, у судовій практиці вирішується по різному, вказує на те, що положення КПК України неоднозначно регулюють питання того, чи може слідчий передоручати проведення обшуку оперативним підрозділам. Зазначене згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України вимагає застосування при такому тлумаченні загальних засад кримінального провадження, що визначені ст. 7 КПК України (ч. 6 ст. 9 КПК України).

5.170. Таким чином, твердження про те, що слідчий уповноважений передоручати проведення обшуку оперативним підрозділам повинно відповідати, зокрема, засадам верховенства права, законності, недоторканості житла чи іншого володіння особи, невтручання у приватне життя, забезпечення права на захист, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, диспозитивності.

5.171. Відповідно до принципу верховенства права людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Такий принцип у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).

5.172. Згідно з усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ перевірка дотримання права на повагу до приватного життя і житла особи включає перевірку дотримання вимог національного закону, мети, визначеної п. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, та пропорційності втручання у таке право.

5.173. Як уже зазначалось судом, прийняті слідчим рішення про доручення оперативному підрозділу провести обшуки, засновані на положеннях КПК України.

5.174. Вони були необхідними у демократичному суспільстві з метою розслідування кримінального провадження та пропорційними. На переконання суду, на встановлення двох останніх елементів жодним чином не впливає те, чи обшук проводив слідчий, чи оперативний працівник.

5.175. Так само, як і на дотримання засад законності, недоторканості житла чи іншого володіння особи, невтручання у приватне життя, забезпечення права на захист, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів.

5.176.Що ж стосується забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, то під час виконання доручення співробітники оперативного підрозділу користуються повноваженнями слідчого, таким чином, набуваючи процесуального статусу останнього, а тому відсутнє порушення названої засади.

5.177. Згідно із засадою диспозитивності, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Такий спосіб, визначений у п. 3 ч. 2 ст. 40 та ст. 41 КПК України, який не містить прямих заборон та обмежень.

5.178. З наведеного, суд доходить до переконання, що оперативні підрозділи, діючи на підставі відповідного доручення слідчого, можуть проводити обшук у порядку, визначеному ст. 236 КПК України.

5.179. До того ж, навіть, якщо застосувати до норми ч. 1 ст. 236 КПК України обмежувальне тлумачення (саме про таке іде мова, якщо ми відкидаємо положення п. 3 ч. 2 ст. 40 та ст. 41 КПК України), то таке порушення не є істотним порушенням прав і свобод людини за змістом ст. 87 КПК України. Адже обшуки проведені з дозволів слідчого судді та з дотриманням суттєвих умов таких дозволів, жодним чином не порушують права на захист, що визначене у статтях 20, 42 КПК України. У цьому випадку, слідчий реалізовував свої повноваження, визначені п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України, а оперативний працівник - ст. 41 КПК України.

5.180. Відтак, покликання захисника Красовської У.-І.Д. на протилежну позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 466/896/17 суд відхиляє, оскільки така суперечить приписам КПК України.

5.181. Сторона захисту зазначала, що під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 від 22 лютого 2017 року, оперативний працівник ОСОБА_44 , зазначений у відповідному протоколі як учасник обшуку /а.с. 178-182 т.4/, не міг фактично брати участь у даній слідчій дії, оскільки у цей час проводив обшук у службовому кабінеті ОСОБА_10 /а.с. 211-213 т. 4/.

5.182.З цього приводу судом встановлено, що 22 лютого 2017 року оперативним працівником ОСОБА_44 , у період часу з 15 год 00 хв до 16 год 20 хв було проведено обшук службового кабінету ОСОБА_10 /а.с. 211-213 т. 4/. Обшук за місцем проживання останнього було розпочато о 16 год 15 хв та закінчено о 21 год 00 хв оперативним працівником ОСОБА_52 , за участі, серед інших оперативного працівника ОСОБА_44 .

5.183.Разом із цим, КПК України не обмежує можливість слідчого, прокурора, або у даному випадку оперативного працівника долучитись до проведення обшуку після його початку. Разом із цим, передбачено обов`язок зазначати у протоколі обшуку усіх осіб, присутніх під час його проведення.

5.184.Таким чином, наведені покликання не вказують на недопустимість протоколів обшуку від 22 лютого 2017 року /а.с. 178-182; 211-213 т. 4/, а так само недостовірність відображених у протоколах відомостей щодо початку та закінчення проведення відповідних слідчих дій.

5.185.Всупереч покликанням сторони захисту, суд не вбачає ознак недопустимості протоколу обшуку від 22 лютого 2017 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_10 /а.с. 178-182 т. 4/ з огляду на те, що долучений до нього опис вилучених речей і документів не скріплений підписами понятих, присутніх під час обшуку. Адже їх підписи містяться у самому протоколі обшуку, де детально зазначається про вилучені під час проведення обшуку речі і документи, їх характеристики та спосіб упакування. А тому, на переконання суду, недолік, про який зазначає сторона захисту, не призвів до істотного порушення прав людини, не впливає на достовірність названих доказів.

5.186.Сторона захисту стверджувала про недопустимість протоколів обшуку від 22 лютого 2017 року, проведених за місцем проживання ОСОБА_10 /а.с. 178-182 т. 4/ та у його службовому кабінеті /а.с. 211-213 т. 4/, оскільки їх було проведено у рамках кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК України, у той час як 21 лютого 2017 року вказане кримінальне провадження було об`єднане із кримінальним провадженням № 42017000000000444 від 16 лютого 2017 року за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ст. 369 КК України /а.с. 256 т. 4/.

5.187.Зазначене стороною захисту відповідає матеріалам кримінального провадження. Разом із цим, судом встановлено, що оперативні працівники, проводячи вказані обшуки діяли в рамках строку дії ухвали слідчого судді та на виконання доручення слідчого від 16 лютого 2017 року, яке оперативний працівник ОСОБА_45 отримав цього ж дня /а.с. 186, 187 т. 4/, та у якому зазначено про здійснення кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК України. Те ж саме стосується і змісту ухвал слідчого судді, якими надано дозволи на проведення зазначених обшуків /а.с. 189, 237 т. 4/. Із огляду на встановлені судом обставини, невірне зазначення кваліфікації діяння у протоколі жодним чином не вплинуло на зміст зафіксованих у протоколах даних та отриманих доказів, не пов`язане із істотним порушенням прав і свобод людини, а тому, суд вважає їх допустимими доказами.

5.188. На висновки суду щодо допустимості доказів не впливає й те, що постановою слідчого від 22 лютого 2017 року кримінальне провадження № 42016000000001067, раніше об`єднане із кримінальним провадженням № 42017000000000444, було закрите в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Адже закриття кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК України було зумовлене лише приведенням у відповідність до норм КК України кваліфікації діяння ОСОБА_1 без зміни фактичних обставин інкримінованого.

5.189. Не може впливати на допустимість доказів, отриманих за результатами обшуків у ОСОБА_10 те, що останній під час надання показань покликався на свої негативні відносини із ОСОБА_49 , оскільки зазначене іншими доказами у справі не підтверджується. До того ж, таке не знайшло жодного відображення на порядку проведенні таких обшуків.

5.190.Захисник Шупеня М.М. стверджував про недопустимість протоколу обшуку від 02 серпня 2017 року, проведеного у помешканні ОСОБА_3 , а також вилучених під час нього доказів /а.с. 242-251 т. 6/, оскільки понятими до його проведення було залучено курсантів Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Такого висновку захисник дійшов, оскільки поняті, відповідно до протоколу проживають у гуртожитку цього інституту за адресою: АДРЕСА_4 .

5.191.На переконання суду, такі доводи захисника є необґрунтованими. Суд погоджується, що працівники правоохоронних органів, у силу ч. 7 ст. 223 КПК України не можуть бути залучені як поняті. Однак, із доказів, наданих захисником Шупенею М.М. в обґрунтування свого клопотання, а саме роздруківки сайту відповідного навчального закладу, де зазначається адреса гуртожитку та те, що у ньому проживають курсанти військового інституту та факультету соціології /а.с. 5, 6 т. 14/, не можна однозначно стверджувати про те, що залучені до проведення обшуку поняті були курсантами вказаного навчального закладу. Суд вважає, що саме лише проживання у гуртожитку не може беззаперечно вказувати на це.

5.192.Разом із цим, курсанти військового інституту не є працівниками правоохоронних органів.

5.193.Так, згідно із п. 1.3. Положення про Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України від 18 квітня 2014 року № 483/260 (далі - Положення № 483/260), військовий інститут є військовим навчальним підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Хоч його управління здійснюється, у т.ч. Міністерством оборони України (п. 1.4. Положення № 483/260), проте він діє, серед іншого, з метою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів для роботи та проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту та інших міністерств і відомств, а також військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу за кошти юридичних або фізичних осіб (п. 2.1. Положення № 483/260).

5.194.Таким чином, з огляду на зазначене, військовий підрозділ вищого навчального закладу, який підпорядковується у т.ч. Міністерству оборони України, не може вважатись правоохоронним органом державної влади, адже має іншу мету діяльності, та в жодному із нормативно-правових актів, які визначають статус такої установи, таким не визначається та не відноситься до них.

5.195.Захисник Шупеня М.М. також зауважував, що всупереч ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку у помешканні ОСОБА_3 від 13 липня 2017 року /а.с. 239-241 т. 6/ під час розгляду відповідного клопотання не був присутній детектив НАБУ та не здійснювалась фіксація відповідної процесуальної дії. Такого висновку захисник дійшов з огляду на відповідь Солом`янського районного суду м. Києва, у якій зазначено, що розгляд відповідного клопотання здійснювався суддею одноособово, у зв`язку із чим надати копію журналу судового засідання не видається можливим /а.с. 4 т. 14/.

5.196. Проте посилання на одноособовий розгляд не може підтверджувати відсутність детектива, оскільки таке покликання стосується складу суду, а не учасників.

5.197. Водночас, відповідно до ст. 107 КПК України, у редакції, чинній на момент розгляду клопотання про дозвіл на обшук слідчим суддею, фіксування процесуальних дій за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею не було обов`язковим, а тому, не тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів.

5.198.Також, на переконання суду, протокол обшуку у помешканні ОСОБА_3 від 13 липня 2017 року /а.с. 242-266 т. 6/ відповідає вимогам ст. 104, 105 КПК України, за винятком відсутності у його заключній частині інформації про вилучені речі та документи, їх упакування та долучення, а на фототаблиці, долученій до протоколу, відсутності підписів понятих.

5.199. Однак зазначене відповідно до ст. 87 КПК України істотно не порушує прав і свобод людини і громадянина, оскільки відповідні дані містяться в описовій частині, а підписи понятих наявні на упакуванні вилучених речей, що забезпечує їх надійне збереження.

5.200.На переконання суду, необґрунтованими є також покликання сторони захисту на відсутність у протоколі обшуку за місцем проживання обвинуваченого /а.с. 145-152 т. 4/ визначення флеш-носія SP silicon Power 16GB як додатку.

5.201.Адже, за змістом ст. 105 КПК України додатками до протоколу можуть бути: 1) спеціально виготовлені копії, зразки об`єктів, речей і документів; 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; 4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп`ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Натомість, вилучені під час обшуку речі не підпадають під ознаки наведених у ст. 105 КПК України об`єктів. Водночас, про вилучені речі і документи зазначено у самому протоколі обшуку, а також у долученому до нього описі вилучених речей і документів /а.с. 145-152 т. 4/, які у подальшому також були упаковані з метою їх надійного збереження.

5.202.Стосовно ж покликань сторони захисту про неналежне упакування вказаного флеш-носія, зокрема, що на ньому містяться лише підписи понятих, залучених до участі у проведенні обшуку, то на переконання суду, наведений недолік істотно не порушує прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42 КПК України. Оскільки наявне скріплення сейф-пакету підписами понятих, що є гарантією забезпечення схоронності вилученого.

5.203.Водночас, покликання сторони захисту на можливе внесення у нього змін спростовуються властивостями файлів, відповідно до яких всі зміни у файлах відбулись до проведення обшуку, під час якого такий флеш-носій було вилучено /а.с. 145-152 т. 4/. Водночас, наявність на ньому папки, дата створення якої відповідає даті проведення огляду, із найменуванням «System Volume Information», містить приховані захищені системні файли, які відображаються в інтерфейсі операційної системи лише у разі здійснення відповідних налаштувань та не містять будь-якої інформації важливої для встановлення обставин цього кримінального провадження, а створення цих файлів є автоматичним та пов`язано із налаштуваннями операційної системи, що використовувалась під час проведення огляду. Зазначене не може вказувати на зміну файлів, які містяться в інших папках.

5.204.Твердження сторони захисту, що вилучені під час вказаного обшуку речі, у т.ч. флеш-накопичувач SP silicon Power 16GB /а.с. 145-152 т. 4/ не належать обвинуваченому, його батьку або дружині, оскільки вони не звертались із клопотанням про їх повернення, невідомо, хто створив відповідні файли, суд вважає неспроможними. Адже зазначене жодним чином не підтверджує і не спростовує факту належності цих речей вказаним особам, зокрема, обвинуваченому. Разом з тим, сукупність встановлених судом обставин дозволяє стверджувати, що зазначений флеш-накопичувач належить ОСОБА_1 . Так як він був віднайдений за місцем проживання обвинуваченого, на ньому містяться файли із даними, пов`язаними із виконанням його професійних обов`язків.

5.205.Суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту з приводу неможливості дослідження ноутбуку «DELL» (Model № PP29L) як доказу через належність ноутбуку дружині ОСОБА_10 , яка не має відношення до цього кримінального провадження. Адже КПК України не диференціює належність та допустимість того чи іншого доказу залежно від належності його певній особі. Важливим є те, що відповідна річ або документ містять у собі будь-які дані, важливі для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, на що наявне покликання у розділі III цього вироку. Вказане є підставою для їх вилучення під час обшуку, відповідно до статей 234, 236 КПК України, та було здійснено в обсязі, наданого дозволу слідчим суддею /а.с. 189 т. 4/.

5.206.Також суд не погоджується із покликаннями на те, що дані, отримані під час огляду такого речового доказу, не мають значення для встановлення обставин справи. Оскільки не підтверджено, які особи спілкувались у месенджері «Skype» під акаунтами «ІНФОРМАЦІЯ_5» із іменем « ОСОБА_28 » та « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Адже наведене твердження спростовується сукупністю доказів у справі. Так, за результатами НС(Р)Д отримано дані про те, що 11 травня 2016 року ОСОБА_10 із номера НОМЕР_8 , належність якого підтвердив під час надання показань у суді, телефонував ОСОБА_1 (номер НОМЕР_4 ), останній запитує, чи зможуть поспілкуватись по «Skype» /а.с. 189 т. 3/. У цей день також ввечері о 21:11 год обвинувачений телефонує ОСОБА_10 і говорить, що телефонує до останнього, а він не у зоні, запитує, чи у нього включений інтернет, домовляються, що ОСОБА_10 набере ОСОБА_1 /а.с. 189 т. 3/. Водночас, згідно з даними протоколу огляду ноутбуку «DELL», у програмі «Skype» з відкритим акаунтом «ІНФОРМАЦІЯ_5» із іменем «ОСОБА_28», у розділі контакти виявлено, зокрема, контакт-акаунт «ІНФОРМАЦІЯ_7» із особистими даними ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 і фотографією особи, схожої на обвинуваченого, від останнього пропущені дзвінки 11 травня 2016 року о 21:10 год, два о 21:11 год, о 21:24 год відбулась невдала спроба надсилання повідомлення із файлом «Справа.doc», о 21:28 год повторно вдало надіслано. Названий файл є текстовий документ, а саме, електронний варіант ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Наумова С.В. від 23 березня 2016 року про тимчасовий доступ до речей і документів щодо постачання продуктів харчування ТОВ «ВіртуозЛТД», роздрукований із загального доступу до системи ЄДРСР /а.с. 190-210 т. 4/. Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 підтвердив, що спілкувався з ОСОБА_1 і за допомогою зазначеної програми, акаунтом «ІНФОРМАЦІЯ_5» користувались усі члени сім`ї. Суд критично оцінює його показання про те, що жодних документів та файлів через «Skype» не пересилав і не отримував, адже такі не узгоджуються із наведеними вище доказами. Показання з приводу того, що на той час його дружина займала керівну посаду на підприємстві, а тому можливо так даний документ і з`явився у програмі, суд оцінює критично, оскільки вказане спростовується даними телефонних розмов обвинуваченого із свідком, що отримані за результатами НС(Р)Д. До того ж, суд бере до уваги і те, що під час реєстрації в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 24 жовтня 2016 року обвинувачений сам зазначив свою електронну скриньку як « ІНФОРМАЦІЯ_4 » /а.с. 264, 265 т. 4/. Звичайно, вказане саме по собі не підтверджує користування ним у «Skype» контакт-акаунтом «ІНФОРМАЦІЯ_7» із особистими даними ІНФОРМАЦІЯ_6. Проте, у сукупності з вищенаведеними доказами підтверджує використання ним певних даних для позначення себе в електронних мережах.

5.207. Суд не вбачає порушення кримінального процесуального закону у здійсненні огляду вилучених під час обшуку від 22 лютого 2017 року за місцем проживання ОСОБА_10 речей, а саме ноутбука «DELL» (Model № PP29L) через близько 6 місяців після його проведення, а саме 18 серпня 2017 року /а.с. 190-210 т. 4/. Оскільки кримінальним процесуальним законодавством, хоч і передбачено обов`язок здійснити такий огляд (ч. 2 ст. 100 КПК України), однак строку у який він має бути проведений не визначено.

5.208.Сторона захисту стверджувала про недопустимість протоколу огляду мобільного телефону Nokia C2 /а.с. 158-184 т. 6/, зокрема, з підстав відсутності згоди ОСОБА_2 на використання інформації, яка у ньому міститься у цьому кримінальному провадженні. За таких обставин, на переконання сторони захисту, така інформація мала бути отримана під час тимчасового доступу до речей і документів, оскільки вона містить особисте листування особи та інші записи особистого характеру. Однак суд не погоджується із наведеними твердженнями, з огляду на наступне.

5.209.Суд враховує, що проведення огляду регламентовано у ст. 237 КПК України, згідно із якою огляд - це слідча дія, під час якої слідчий, прокурор оглядає місцевість, приміщення, речі та документи з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

5.210.Водночас, цією статтею не встановлено вимог щодо отримання окремого процесуального документа, у т.ч. ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів.

5.211.У свою чергу, тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення його дієвості (ст. 131 КПК України). Із буквального аналізу ч. 4 ст. 132 КПК України можна дійти висновку, що такі заходи застосовуються із метою отримання речей і документів, що можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

5.212.Разом із цим, Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 279/4244/17 розтлумачив зміст статей 159-166 КПК України, зазначивши, що порядок тимчасового доступу до речей і документів передбачений у випадках, коли особа у володінні якої перебувають такі речі та документи обмежує можливість сторони кримінального провадження ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити (здійснити їх виїмку) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96572324).

5.213.У постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 336/1667/16-к Верховний Суд зазначив, що за змістом закону сторона має звернутися з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, якщо особа, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, не надала такого доступу добровільно (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87581488).

5.214.Окрім зазначеного, Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 734/3592/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96179805) зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слід враховувати можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

5.215.Що стосується огляду мобільного телефону Nokia C2 /а.с. 158-184 т. 6/, то у даному випадку доступ до інформації, що у ньому міститься не обмежувався її власником - ОСОБА_2 , який надав письмову згоду на його огляд. На переконання суду, надаючи згоду на проведення огляду зазначеного мобільного телефону, ОСОБА_2 надав згоду на використання інформації, що у ньому міститься. До того ж, у самій заяві він підтвердив наявність у цьому телефоні інформації, важливої для встановлення обставин даного кримінального провадження, а саме надсилання SMS-повідомлення ОСОБА_1 із номером кримінального провадження та іншого /а.с. 157 т. 6/. Також ОСОБА_2 приймав участь у проведенні огляду відповідного телефону, скріпив його своїм підписом, підтвердивши, що протокол ним прочитано, записано в точній відповідності до проведених дій та отриманих результатів, а зауваження до проведення огляду у нього відсутні /а.с. 160 т. 6/. А тому, на переконання суду, огляд вказаного мобільного телефону детективом було проведено правомірно.

5.216. Із наведених мотивів суд вважає також необґрунтованими доводи сторони захисту стосовно недопустимості протоколів огляду флеш-накопичувача SP silicon Power 16GB /а.с. 152 т. 4/, ноутбука «DELL» (Model № PP29L) /а.с. 190-210 т. 4/, а також особистих записів ОСОБА_10 , оскільки такі містять особисту інформацію. Адже зазначені речі були вилучені під час обшуків /а.с. 145-152, 178-182 т. 4/ на підставі ухвал слідчого судді /а.с. 156, 189 т. 4/, у подальшому оглянуті детективом НАБУ. Водночас, інформація, наявна на них була досліджена без подолання системи логічного захисту.

5.217.Із цих же підстав суд відхиляє аналогічні доводи сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу огляду банківської виписки «Приватбанк» від 03 серпня 2017 року № 638TNCIDI2BKR62D по картці № НОМЕР_2 і додатковим рахункам за договором за період з 01 травня 2016 року по 31 липня 2017 року, відкритих на ім`я ОСОБА_3 та самої виписки /а.с. 62-94 т. 7/, оскільки вона була отримана за заявою ОСОБА_3 /а.с. 61 т. 7/.

5.218.Також захисник Красовська У.-І.Д. зазначала, що КПК України не передбачає такого способу збирання доказів стороною обвинувачення, як отримання їх на прохання будь-яких осіб /а.с. 61 т. 7/. Такого висновку захисник дійшла, оскільки у відповідній заяві ОСОБА_3 звертається до детектива, використовуючи вираз «прошу долучити». Вказана заява, на переконання суду є процесуальною підставою отримання доказів від фізичної особи, що відповідає положенням ч. 2 ст. 93 КПК України, а використання вказаного виразу не ставить під сумнів правомірність отримання цієї виписки та долучення її до матеріалів кримінального провадження. Детектив у даному випадку, дотримуючись вимог ч. 2 ст. 100 КПК України, після отримання відповідної виписки, яка маючи ознаки речового доказу, була визнана таким постановою від 03 серпня 2017 року /а.с. 235 т. 14/, невідкладно провів її огляд, зафіксувавши це у відповідному протоколі.

5.219.З огляду на зазначене, суд відхиляє як необґрунтовані доводи захисника про можливість отримати такий доказ лише на підставі запиту прокурора або ж ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів. Адже ст. 93 КПК України не встановлено вимоги, що отримання доказів від фізичних осіб здійснюється в обов`язковому порядку на письмовий запит прокурора. Навпаки, із буквального аналізу ч. 2 ст. 100 КПК України вбачається, що речові докази та документи можуть бути надані стороні кримінального провадженні добровільно, або можуть бути вилучені нею.

5.220.Натомість покликання захисника на постанову Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 366/1400/15-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/73438093) суд відхиляє, оскільки така є нерелевантною для обставин даного кримінального провадження.

5.221. Безпідставними є покликання сторони захисту на порушення порядку отримання інформації щодо історії перегляду в ЄРДР кримінального провадження № 12015180010003009, оскільки така була надана на запит прокурора, що відповідає положенням ч. 2 ст. 93 КПК України щодо способів збирання доказів /а.с. 207-216 т. 6, а.с. 40 т. 15/.

5.222.Сторона захисту також стверджувала про недопустимість протоколу огляду мобільних телефонів «НТС», «Samsung GT-C5212i», «Samsung GT-Е1202i», «Nokia 1208» /а.с. 99-109 т. 7/, вилучених під час обшуку 22 лютого 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_10 /а.с. 211-213 т. 4/, зокрема з огляду на те, що огляд телефонів «НТС» та «Samsung GT-C5212i» здійснювався із подоланням системи логічного захисту. З цього приводу, судом встановлено, що вказані мобільні телефони ОСОБА_10 було видано добровільно /а.с. 211-213 т. 4/. Огляд цих мобільних телефонів було здійснено детективом шляхом їх увімкнення та введення паролю до sim-карток, що на переконання суду не пов`язане із подоланням системи логічного захисту самих мобільних телефонів, а забезпечує доступ до sim-карток для використання їх можливостей. Натомість, на переконання суду, інформація, встановлена під час огляду мобільних телефонів, а саме наявність у мобільному телефоні «НТС» додатку «Viber» та контакту ОСОБА_1 у ньому могла бути встановлена і без доступу до sim-картки.

5.223.Водночас, суд не погоджується із позицією сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду мобільного телефону «IPhone 5s» /а.с. 5-60 т. 7/, оскільки такий був пов`язаний із подоланням системи логічного захисту. Так, судом встановлено, що вказаний телефон було вилучено під час проведення обшуку у помешканні ОСОБА_3 . У відповідному протоколі обшуку від 02 серпня 2017 року зазначено, що телефон вилучено у ввімкненому стані та вказується пароль до нього /а.с. 242-260 т. 6/.

5.224.Згідно із протоколом огляду, телефон перед початком слідчої дії був у ввімкнутому стані та функціонував у нормальному режимі /а.с. 5, 6 т. 7/. Водночас, у протоколі не вказано про блокування доступу до мобільного телефону чи окремих додатків у ньому відповідним паролем. Разом із цим, під час огляду мобільного телефону був присутній його власник - ОСОБА_3 , який із протоколом ознайомився та не мав зауважень до проведення огляду /а.с. 5, 6 т. 7/, що вказує на надання ним згоди на проведення огляду його мобільного телефону.

5.225. Сторона захисту вказувала на недостовірність відображеного у протоколі огляду мобільного телефону «Nokia C2» від 14 червня 2017 року часу проведення відповідної слідчої дії, оскільки на фото самого телефону, що був предметом огляду, долучених до протоколу системний час не збігається із тим, що зазначений у протоколі /а.с. 158-184 т. 6/.

5.226.З цього приводу судом встановлено, що огляд відповідно до протоколу був проведений з 15 год 05 хв по 16 год 30 хв, у той час, як на телефоні, згідно із фото варіюється від 13 год 43 хв до 14 год 12 хв. Проте, на переконання суду, зазначене не може вказувати на недостовірність відображеного у протоколі огляду часу його проведення, оскільки зазначені невідповідності можуть бути пов`язані із налаштуваннями самого мобільного телефону та не впливає загалом на достовірність даних зазначеного протоколу, оскільки жодних інших даних, які б вказували на зазначене у матеріалах кримінального провадження немає.

5.227. З цих же міркувань, суд відхиляє аналогічні доводи захисника Красовської У.-І.Д. щодо протоколу огляду мобільного телефону «IPhone 5S» /а.с. 5-60 т. 7/, проведеного у період з 11 год 50 хв по 12 год 40 хв, у той час як на фото мобільного телефону встановлено час, який варіюється з 12 год 23 хв до 12 год 41 хв, а також щодо протоколу огляду, серед інших, мобільного телефону «НТС», вилученого під час обшуку 22 лютого 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_10 , який розпочато о 17 год 20 хв, у той час, коли на фото мобільного телефону його системний час варіюється із 02 год 02 хв до 02 год 05 хв /а.с. 99-109 т. 7/.

5.228.Водночас, покликання сторони захисту на можливе втручання детектива у мобільні телефони під час проведення вказаних оглядів з метою створення підстав для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, а саме створення та видалення інформації про наявність контактів із ОСОБА_1 , його номерів телефону у телефонній книзі, є надуманими, оскільки не узгоджуються із іншими зібраними стороною обвинувачення доказами.

5.229.Зокрема, надсилання обвинуваченим ОСОБА_2 07 вересня 2016 року SMS-повідомлення із номером банківської картки ОСОБА_3 підтверджується результатами проведення зняття інформації із транспортних телекомунікаційних мереж /а.с. 70 т. 4/.

5.230.Щодо огляду мобільного телефону «IPhone 5S» /а.с. 5-60 т. 7/, то банківська виписка, отримана у результаті огляду телефону сформована задовго до його проведення 22 лютого 2017 року. Присутнім під час огляду ОСОБА_3 , якому і належить телефон, що оглядався, не було занесено жодних зауважень до змісту протоколу, а тому, сумніватися у наявності у телефонній книзі контакту «ІНФОРМАЦІЯ_8» із відповідними номерами телефонів, що належать ОСОБА_1 , у суду підстави відсутні.

5.231.Таким чином, вказані припущення сторони захисту не породжують жодних обґрунтованих сумнівів, які б могли трактуватись на користь обвинуваченого.

5.232.Суд вважає такими, що не вказують на жодні порушення, покликання сторони захисту на неповне дослідження детективом телефону «Nokia C2», оскільки у протоколі він не зафіксував інформацію про SMS-повідомлення ОСОБА_2 , надіслане контакту «Толік УБОЗ» із номером кримінального провадження. Адже відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 КПК України він зобов`язаний відображати у протоколі всю наявну інформацію.

5.233.Те саме стосується доводів щодо відсутності відображення в описовій частині протоколу огляду мобільного телефону «IPhone 5S» проведення огляду мобільного додатку «Privat24» /а.с. 5-60 т. 7/.

5.234.Щодо доводів сторони захисту про непослідовність відображення у протоколах огляду мобільного телефону «Nokia C2» /а.с. 158-184 т. 6/ та «IPhone 5S» /а.с. 5-60 т. 7/, вчинених процесуальних дій, то на переконання суду, такі недоліки не суттєві та не є підставою для визнання його недопустимим, оскільки не призвели до істотного порушення прав і свобод людини, як того вимагає ст. 87 КПК України, а вчинені під час огляду дії у цілому підтверджуються долученими до протоколу фотознімками, які належним чином пояснюють його зміст.

5.235.Твердження захисника Красовської У.-І.Д. щодо відсутності достовірної інформації про те, що огляд мобільного додатку «Ukr.net», встановленого у мобільному телефоні «IPhone 5S» здійснювався саме щодо облікового запису ОСОБА_3 спростовуються змістом протоколу та фото-таблиці /а.с. 5-11 т. 7/, із сукупного аналізу яких вбачається, що при відкритті вхідного електронного листа із темою «Выписка», що надійшов 22 лютого 2017 року об 11 год 11 хв 47 сек, відображення цієї теми зберігається, а також наявний електронний файл формату «.pdf» із назвою «0000000788172399.1.0.pdf», яка збігається із тією, що зображена на фото № 9, яким зафіксовано сам зміст відповідної виписки. Водночас, банківська виписка сформована стосовно рахунків ОСОБА_3 , відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк». З огляду на зазначене, у суду відсутні сумніви щодо проведення огляду електронної пошти, яка належить ОСОБА_3 .

5.236.Сторона захисту також звертала увагу суду на відсутність доказів пересилання детективом ОСОБА_54 вказаної виписки на свою електронну адресу, із якої він у подальшому її роздрукував та долучив до протоколу як додаток, а саме відповідних фотознімків чи скріншотів. У силу положень ч. 7 ст. 237 КПК України виготовлення фотографій під час огляду є правом детектива. Натомість інформація про це зафіксована у протоколі /а.с. 6 т. 7/, у достовірності якої у суду відсутні підстави для сумнівів. До того ж, порядок роздрукування такої виписки не впливає на достовірність та допустимість доказів.

5.237. Протокол огляду мобільного телефону «IPhone 5S» від 03 серпня 2017 року з додатками, складений з дотриманням вимог статей 104, 105 КПК України за винятком відсутності підпису ОСОБА_3 на його додатках, що відповідно до ст. 87 КПК України не є істотним порушенням прав і свобод. Адже скріплення вилучених документів підписами присутніх покликане забезпечити їх надійне збереження. В матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б вказували на протилежне, сторона захисту також не навела таких.

5.238. Сторона захисту стверджувала, що заява ОСОБА_3 про долучення виписки щодо руху коштів на його банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк» /а.с. 61 т. 7/ не містить номеру кримінального провадження, чи іншої інформації, за допомогою якої можна було б ідентифікувати, що ця заява подана саме у рамках цього кримінального провадження. Разом із цим, вказана заява, адресована детективу НАБУ ОСОБА_54, який входить до групи детективів у цьому кримінальному провадженні, та яка була прийнята ним 03 серпня 2017 року /а.с. 61 т. 7/, та цього ж дня ним було проведено її огляд у межах цього кримінального провадження за участі ОСОБА_3 /а.с. 62-94 т. 7/. У відповідному протоколі стверджується про те, що ОСОБА_3 добровільно надав вказану виписку для огляду та не заперечував проти її вилучення /а.с. 62 т. 7/. Так само, у протоколі наявний підпис ОСОБА_3 , який свідчить про те, що з протоколом він ознайомлений, відомості у ньому записані правильно, будь-яких зауважень до протоколу він не має /а.с. 63 т. 7/. Зазначеного, на переконання суду достатньо для висновку про те, що відповідна заява була подана ОСОБА_3 саме в межах цього кримінального провадження. До того ж, дані, зазначені у виписці стосуються обставин даного провадження.

5.239.Абсолютно безпідставними є доводи захисника Красовської У.-І.Д. про те, що вказана виписка була надана ОСОБА_3 наступного дня після проведення слідчого експерименту за його участі у зв`язку із вилученням під час обшуку його помешкання незареєстрованої вогнепальної зброї, та, як наслідок, тиском на нього з боку органу досудового розслідування, у т.ч. з метою надання ним неправдивих показань. Оскільки такі нічим не підтверджуються та, на переконання суду, є суб`єктивними припущеннями захисника, які не породжують жодних обґрунтованих сумнівів, які б могли трактуватись на користь обвинуваченого. Лише твердження, на які посилається захисник, беззаперечно не доводять відповідні факти. Те саме стосується, покликань на наявність боргових відносин у ОСОБА_3 перед обвинуваченим. Адже, засудження чи не засудження обвинуваченого, а ні підтверджує такі відносини, а ні їх не скасовує.

5.240. Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколів огляду мобільних телефонів «Nokia C2» та «IPhone 5S» /а.с. 158-184 т. 6; а.с. 5-60 т. 7/ у зв`язку із їх не дослідженням безпосередньо у судовому засіданні. Адже такі протоколи є окремими процесуальними джерелами доказів, які отримані у встановленому КПК України порядку та згідно з ст. 94 КПК України підлягають окремій оцінці. Натомість, неможливість безпосереднього дослідження самих речових доказів була встановлена у суді та суд не бере їх до уваги на підтвердження обвинувачення.

5.241. Стосовно здійснення тимчасових доступів та огляду даних, отриманих на їх підставі

5.242. Всі тимчасові доступи до речей і документів та огляди даних, отриманих за їх результатами, у рамках провадження проведені з дотриманням суттєвих умов положень глави 15, статей 223, 237 КПК України, зокрема, тимчасові доступи виконані на підставі ухвал, постановлених з дотриманням положень статей 163, 164 КПК України. Останні містили достатньо даних для проведення відповідних заходів забезпечення кримінального провадження з дотриманням їх суттєвих умов та виключення неоднозначного трактування і як наслідок виконання. Протоколи за результатами проведення тимчасових доступів та оглядів, складені відповідно до статей 104-106 КПК України з урахуванням особливостей проведення таких дій та заходів та у достатній мірі відображають дані, які необхідні для встановлення обставин даного провадження з урахуванням характеру таких дій та заходів. А всі заперечення сторони захисту щодо зазначеного, або хоч і порушують певним чином наведені положення, проте не вказують на істотне порушення прав і свобод людини, або взагалі не підтверджуються даними кримінального провадження, чи є власним трактуванням положень КПК України або обставин провадження. Також не доводять недостовірність відповідних доказів.

5.243.Суд вважає за необхідне дати окремо детальні відповіді на ряд таких доводів з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006 року, оскільки вони мають суттєве значення для справедливості даного провадження.

5.244. Сторона захисту стверджувала про недопустимість протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 15 липня 2017 року, згідно із яким здійснено тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12015180010003009 /а.с. 369-378 т. 4/, а саме з підстав, що такий було проведено не безпосередньо детективом НАБУ у день, яким датований протокол, а представником володільця інформації - СВ Рівненського ВП ГУНП у Рівненській області. Свої доводи сторона захисту обґрунтовує тим, що фотографії матеріалів кримінального провадження були створені 04 липня 2017 року, а папки взагалі після доступу 21 липня 2017 року, а не 15 липня 2017 року, коли детективу, згідно із протоколом було надано тимчасовий доступ до відповідних документів.

5.245.З цього приводу, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 168 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

5.246.Відповідно до ч. 5 ст. 165 КПК України особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

5.247.Наведеними положеннями КПК України підтверджується висновок сторони захисту про те, що тимчасовий доступ до речей і документів надається їх володільцем особі, що зазначена у відповідній ухвалі слідчого судді та, яка самостійно повинна здійснювати зняття, копіювання, вилучення речей і документів.

5.248.Судом встановлено, що ухвала слідчого судді від 16 червня 2017 року в справі № 760/8783/17 (провадження № 1-кс/760/7660/17) про надання тимчасового доступу до речей і документів /а.с. 379, 380 т. 4/ була скерована до СВ Рівненського ВП ГУНП у Рівненській області 23 червня 2017 року /а.с. 381, 382 т. 4/. Зважаючи на це, у суду є обґрунтовані підстави вважати, що володільцем інформації вказану ухвалу слідчого судді було отримано раніше, аніж фактично здійснено тимчасовий доступ. А тому, суд не виключає можливості підготовки володільцем речей і документів, про які зазначено в ухвалі слідчого судді до проведення тимчасового доступу. Разом із цим, суд не вбачає недопустимості, отриманих у результаті проведення тимчасового доступу фактичних даних з огляду на те, що такий доступ був здійсненний з дотриманням суттєвих умов дозволу слідчого судді та положень ст. 159, 164, 165 КПК України, шляхом реалізації органом досудового розслідування своїх повноважень та жодним чином не порушує права на захист, визначеного у статтях 20, 42 КПК України.

5.249. Не вказує на зазначене і дата зміни папок на такому диску 21 липня 2017 року, адже всі файли датовані 04 липня 2017 року, отже, зміни до них не вносились після отримання тимчасового доступу.

5.250.Не належить до істотних порушень прав і свобод людини за змістом ст. 87 КПК України і те, що на долученому до протоколу оптичному диску відсутні підписи усіх осіб, які брали участь у проведенні процесуальної дії, зокрема, володільця інформації, а також щодо відсутності у протоколі інформації про те, хто здійснив запис отриманих фотографій на оптичний диск та хто долучив його до протоколу. Зокрема, щодо відсутності підпису володільця інформації, то, як уже зазначав суд, скріплення підписами відбувається з метою надійного збереження даних. У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б вказували на зміну інформації на файлах диску, на такі не вказувала і сама сторона захисту.

5.251.Також суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що скріншоти інформації із ЄРДР було здійснено представником володільця інформації, оскільки вони спростовуються змістом протоколу. Так, хоча у протоколі узагальнено і вказується, що представником володільця інформації добровільно надано доступ, зокрема, до копій роздруківок (скріншотів) із відомостями з ЄРДР, однак надалі, описуючи хід вчинених процесуальних дій, детектив зазначає, що під час процесуальної дії було здійснено огляд ЄРДР із ключа представника володільця інформації, під час чого здійснено фіксацію (скріншоти) відомостей з ЄРДР. Окрім того, дата та час, зафіксовані на відповідних скріншотах узгоджується із датою та часом проведення тимчасового доступу, що зазначені у протоколі /а.с. 369-378 т. 4/.

5.252. Сторона захисту зазначала, що ухвала слідчого судді від 16 червня 2017 року в справі № 760/8783/17 (провадження № 1-кс/760/8374/17), якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні ПрАТ «Київстар» містить печатку суду лише на першому аркуші, а інший є копією /а.с. 131, 132 т. 6/, а тому не може братись судом до уваги.

5.253.З цього приводу, суд зазначає, що оригінал ухвали міститься виключно у матеріалах відповідної судової справи, учасники отримують їх копії (ч. 6 ст. 376 КПК України). Звідси, сторона обвинувачення могла отримати оригінал такої ухвали виключно шляхом отримання тимчасового доступу до матеріалів відповідної справи із вилученням наведеного оригіналу. Однак, на переконання суду, підстав для зазначеного не було, оскільки тимчасовий доступ надається до документів, якщо вони самі по собі чи у сукупності з іншими речами і документами мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні (п. 2 ч. 5 ст. 163 КПК України). За обставин надання стороні обвинувачення копії відповідної ухвали такі були відсутні.

5.254.Звідси, суду залишається вирішити питання наскільки неналежне посвідчення копії ухвали /а.с. 131, 132 т. 6/ впливає на її допустимість, достовірність, а також доказів, отриманих на її підставі.

5.255. Сторона захисту не покликалась на достовірність даних, викладених у такій ухвалі, матеріали провадження також не вказують на зазначене. Водночас, судом встановлено, що надана прокурором копія ухвали слідчого судді за своїм змістом відповідає її аналогу у електронній формі, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який формується шляхом направлення до нього електронного примірника ухвали.

5.256.А тому, у суду відсутні об`єктивні сумніви щодо достовірності такої ухвали, а неналежне посвідчення копії ухвали за таких обставин відповідно до ст. 87 КПК України істотно не порушує прав і свобод людини, відповідно ухвала є допустимим доказом.

5.257. Сторона захисту також вказувала на неможливість врахування інформації щодо з`єднань обвинуваченого до внесення відомостей до ЄРДР, отриманої в результаті тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні ПрАТ «Київстар». Суд вважає такі твердження сторони захисту неспроможними, оскільки сам тимчасовий доступ здійснений після внесення відомостей щодо даних, які мають значення для встановлення обставин даного провадження, в незалежності від того, мали вони місце до внесення відомостей до ЄРДР чи після.

5.258. Сторона захисту вказувала на недопустимість даних, отриманих під час тимчасового доступу до речей і документів ПрАТ «Київстар» /а.с. 133-139 т. 6/ з огляду на те, що деякі, записані на диск, файли створені значно раніше, аніж було проведено тимчасовий доступ.

5.259. Зазначене підтверджується властивостями файлів. Проте, очевидно, що за законами логіки такі були створені чи змінені володільцем інформації до отримання тимчасового доступу, а самі дані передані під час тимчасового доступу, що підтверджується протоколом, який підписав представник володільця інформації, що виключає будь-які сумніви у достовірності та допустимості такого доказу.

5.260.Те саме стосується доводів щодо даних тимчасового доступу до речей і документів від 07 липня 2017 року, що знаходяться у володінні ТОВ «Лайфселл» /а.с. 147-149 т. 6/.

5.261. Сторона захисту також звертала увагу на неналежне упакування оптичних носіїв, долучених до протоколів тимчасового доступу до речей і документів /а.с. 379 т. 4; а.с. 135, 144, 149, 191, 194, 197, 222, 228 т. 6/. Суд вважає такі доводи аргументованими в частині відсутності на пакуванні підпису представника володільця інформації, проте вони не вказують на істотне порушення прав і свобод людини, адже відсутні обґрунтовані сумніви щодо збереження даних. Мотиви з даного приводу уже наводились у цьому вироку.

5.262.Суд вважає необґрунтованими заперечення сторони захисту стосовно даних, викладених у протоколах огляду інформації, отриманої під час тимчасових доступів до документів /а.с. 110-237 т. 7/, адже вони відповідають такій інформації.

5.263.Стосовно інших доводів сторони захисту

5.264.Суд не погоджується із стороною захисту щодо недопустимості фактичних даних, отриманих на підставі листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 25 травня 2017 року /а.с. 264-299 т. 4/, оскільки таке надане не на запит НАБУ, а на його звернення. Адже за змістом ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, зокрема, шляхом їх витребування та отримання від органів державної влади. Згідно із ч. 5 ст. 40 КПК України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. КПК України не визначає форми або назви документа, із яким слідчий має право звертатись, у т.ч., до органів державної влади для збирання доказів. Відповідне звернення було скероване детективом ОСОБА_54 /а.с. 19 т. 15/, який входить до слідчої групи у цьому кримінальному провадженні /а.с. 172-174 т. 14/, і, відповідно, був уповноважений на вчинення зазначених дій.

5.265.Сторона захисту вказувала на незаконність продовження строків досудового розслідування, оскільки із відповідними клопотаннями про продовження строків досудового розслідування звертався детектив НАБУ, а не прокурор, як того вимагали положення ч. 3 ст. 296 КПК України.

5.266.З цього приводу, судом встановлено, що перед закінченням строку досудового розслідування із клопотаннями про його продовження 08 червня 2017 року /а.с. 161-167 т. 2/ та 04 серпня 2017 року /а.с. 173-179 т. 2/ до прокурора звертався детектив НАБУ ОСОБА_54, які було задоволено керівником САП ОСОБА_55 13 червня 2017 року /а.с. 168-172 т. 2/ та 09 серпня 2017 року /а.с. 180-185 т. 2/ відповідно, про що винесено постанови.

5.267.Зазначене безперечно є порушенням приписів ч. 3 ст. 296 КПК України, згідно із якими у разі необхідності прокурор перед спливом продовженого строку може повторно звернутися з клопотанням про продовження строку досудового розслідування в порядку, визначеному цим параграфом, у межах строків, встановлених частиною другою статті 219 цього Кодексу.

5.268.Вирішуючи аналогічні доводи сторони, Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2020 року у справі № 592/5231/16-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92765554) констатував, що ключову роль у такому разі відіграє те, що строк досудового розслідування продовжується не на підставі клопотання слідчого, а за рішенням прокурора, яке приймається у формі постанови, та не віднайшов істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства у цьому. Зазначену позицію поділяє і суд.

5.269.Водночас, щодо тотожних покликань сторони захисту про незаконність продовження строку досудового розслідування на підставі постанови керівника САП від 20 квітня 2017 року /а.с. 168-171 т. 14/, то такі на переконання суду є необґрунтованими. Адже, цією постановою строк досудового розслідування після повідомлення обвинуваченому про підозру 22 лютого 2017 року /а.с. 160-166 т. 14/ було продовжено вперше, що відповідно до положень ч. 1 ст. 295 КПК України може здійснюватися як за клопотанням слідчого, так і за клопотанням прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

5.270. У матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження порушення 5-денного строку звернення слідчого із клопотанням про продовження строку досудового розслідування, що задоволено постановою керівника САП від 20 квітня 2017 року /а.с. 168-171 т. 14/. Разом із цим, як зазначалось вище, строки досудового розслідування продовжуються саме на підставі постанови прокурора. У даному випадку, прокурор виніс постанову про продовження строку досудового розслідування 20 квітня 2017 року, тобто до його спливу у відповідності до вимог ч. 4 ст. 295 КПК України. Порушення строку звернення із клопотанням про продовження строку досудового розслідування є порушенням кримінальної процесуальної форми, що, однак не тягне за собою порушення істотних прав та свобод людини, відтак, не впливає на допустимість доказів.

5.271.Суд не погоджується із покликаннями обвинуваченого на порушення його права на захист, у зв`язку із неврахуванням його заперечень проти клопотання про продовження строку досудового розслідування.

5.272.Згідно із ч. 3 ст. 295 КПК України підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов`язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

5.273.Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 296 КПК України прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин.

5.274.Висловлення підозрюваним, його захисником заперечень у порядку ч. 3 ст. 295 КПК України не покладає на прокурора обов`язку їх задовольнити. При прийнятті процесуальних рішень прокурор керується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, а також виходячи із власного внутрішнього переконання, що ґрунтується на повному, всебічному та неупередженому дослідженні всіх обставин справи.

5.275.У постанові прокурор детально виклав підстави продовження строку досудового розслідування /а.с. 168-171 т. 14/, обумовивши, зокрема, наявністю зібраних у кримінальному провадженні доказів та необхідністю проведення слідчих дій, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, розсекречення документів, отриманих за результатами проведення НС(Р)Д. На переконання суду, під час досудового розслідування після продовження його строків було проведено ряд процесуальних дій, що мали значення для судового розгляду. Відтак, продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було ефективним та відповідало завданню кримінального провадження.

5.276. Повідомлення про підозру ОСОБА_1 /а.с. 160-166 т. 14/ було здійснено з дотриманням положень глави 22 КПК України, а всі заперечення сторони захисту з цього приводу є надуманими.

5.277. Щодо доводів захисту з приводу невиконання стороною обвинувачення обов`язку, передбаченого ст. 290 КПК України, зокрема, посилань на невідкриття стороні захисту речових доказів, суд вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

5.278.Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що стороні захисту були відкриті усі матеріали досудового розслідування. Крім того, їм вручався реєстр матеріалів досудового розслідування, в якому, зокрема було зазначено про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, в тому числі тих, про невідкриття яких стверджує сторона захисту. До того ж, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що відповідні постанови слідчого про визнання речовими доказами відкривались стороні захисту.

5.279.Сторона захисту не була позбавлена права, у разі необхідності, ознайомитися із даними речовими доказами. Проте, підтвердження про заявлення стороною захисту відповідних клопотань про ознайомлення із речовими доказами, керуючись засадами змагальності у кримінальному провадженні, стороною захисту надано не було.

5.280. Водночас, Верховний Суд у рішенні від 12 березня 2020 року у справі № 688/2831/17 вказав, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88401454).

5.281.Всі інші заперечення сторони захисту щодо наведених доказів ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень КПК України і обставин та не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доказів, а тому, з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006 року, суд не вважає за необхідне давати детальну відповідь на решту таких аргументів.

VI. Мотиви суду щодо відсутності провокації підкупу

6.1.Стороною захисту заявлено про провокацію підкупу з підстав того, що ОСОБА_1 не вчиняв дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, сторона обвинувачення сфальсифікувала докази, а також з огляду на спілкування заявника із оперативними працівниками, які приймали участь у даному провадженні, що виходило за межі законної оперативної роботи, та наявності боргових зобов`язань у ОСОБА_3 перед обвинуваченим.

6.2.Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України). Останній у рішенні у справі «Баннікова проти Росії» (Bannicova v. Russia), заява № 18757/06, 04 листопада 2010 року, встановив, що обов`язок доказувати відсутність провокування покладається на обвинувачення, при умові, що заяви захисту не є повністю неправдоподібні.

6.3.У рішенні у справі «Берлізев проти України» (08 липня 2021 року, заява № 43571/12), відхиляючи скаргу заявника як явно необґрунтовану ЄСПЛ зазначив, що вважає непослідовними посилання заявника, який заперечував, що він вчинив злочин і одночасно скаржився на те, що він був втягнутий у цей злочин. Захист проти провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає, що діяння, у вчиненні якого його звинувачують, було вчинено, але стверджує, що це відбулось внаслідок незаконного підбурювання зі сторони поліції. Однак, як вбачається з пояснень заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочинної діяльності, що на думку суду, позбавляло його можливості висувати доводи щодо агента - провокатора (п. 46, 47 рішення).

6.4.Наведене рішення є релевантне до обставин цієї справи. Заперечуючи свою причетність до вчинення інкримінованих правопорушень, ОСОБА_1 втратив можливість висувати доводи щодо провокування, а тому, суд не надаватиме відповідь на такі аргументи, оскільки така заява є повністю неправдоподібна через свою суперечність.

VII. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання

7.1. Судом обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 , не встановлено.

7.2.Суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів (п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 65 КК України).

7.3.На підставі викладеного, призначаючи покарання обвинуваченому відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених діянь, які згідно зі ст. 12 КК України (в редакції, чинній на час їх вчинення, оскільки наступні зміни закону в частині тяжкості кримінальних правопорушень за своєю суттю не скасовують кримінальну протиправність діяння, не пом`якшують кримінальну відповідальність та жодним чином не поліпшують становище особи) є відповідно тяжким (ч. 3 ст. 369 КК України) злочином та невеликої тяжкості (ч. 1 ст. 190 КК України), обставини їх вчинення, те, що вони утворюють сукупність, роль обвинуваченого як підбурювача у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а також щодо останнього злочину ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця. Враховує при призначенні покарання і дані про особу винного, який раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризувався за місцем роботи та проживання, його вік, стан здоров`я, згідно з даними досудової доповіді його виправлення можливе і без позбавлення волі /а.с. 139-142 т. 10/.

7.4.На підставі викладеного, суд доходить висновку, що обвинуваченому необхідно призначити основне покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на рівні нижньої межі для відповідного покарання, а за ч. 3 ст. 369 КК України з урахуванням ч. 3 ст. 68 КК України - у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

7.5.Також за ч. 3 ст. 369 КК України суд призначає додаткове покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченому на праві власності майна.

7.6.Суд вважає за необхідне за ч. 3 ст. 369 КК України також призначити обвинуваченому ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення класного чину юриста 1 класу. Суд виходить з того, що обвинувачений вчинив злочин, обіймаючи посаду прокурора, що є несумісним із відповідним статусом та не відповідає меті присвоєння відповідного класного чину.

7.7.Вчинений обвинуваченим злочин, кримінальна відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 190 КК України відповідно до ст. 12 КК України, у редакції, чинній на час його вчинення, як уже зазначалось, є злочином невеликої тяжкості.

7.8.За змістом п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, чинній на час вчинення названого злочину) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

7.9.На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, з огляду на встановлені судом обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності на час постановлення вироку сплинули.

7.10.Ще під час судового розгляду, суд, на виконання приписів ч. 2 ст. 286 КПК України роз`яснив обвинуваченому право на звільнення від кримінальної відповідальності, а також відповідно до ч. 3 цієї статті суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яким він скористався, а тому відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України кримінальне провадження було продовжено судом в загальному порядку.

7.11.Як встановив Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 760/18016/15-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81047523), якщо обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження продовжується у повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від нього засудженого.

7.12.Вказані підстави наявні щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 190 КК України, а тому, суд на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільняє обвинуваченого від покарання.

VIII. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

8.1.Цивільний позов

8.2.Прокурором у кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі УСБУ в Рівненській області про стягнення із ОСОБА_1 шкоди, завданої злочином, у розмірі 50 000 гривень.

8.3.Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю … майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

8.4.Звідси підставами для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

8.5.Як уже встановлено судом, ОСОБА_1 внаслідок учинення кримінальних правопорушень умисно заволодів 30 000 грн, які належать УСБУ у Рівненській області та виділені із Державного бюджету України за відповідним кодом класифікації бюджетних видатків /а.с. 80 т. 9/ для проведення НС(Р)Д щодо обвинуваченого з метою викриття його злочинної діяльності. Під час досудового розслідування такі кошти не повернуті.

8.6.А тому позов у відповідній частині належить задовольнити.

8.7.Натомість, прокурором не доведено обвинувачення у частині заволодіння обвинуваченим рештою коштів із 50 000 грн, отже, відсутня така підстава для відшкодування шкоди як наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою, а тому відсутні підстави для задоволення позову у такій частині.

8.8.Відтак, цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

8.9.Спеціальна конфіскація не застосовується.

8.10.Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

8.11.Речові докази. Заходи забезпечення кримінального провадження.

8.12.Долю речових доказів суд вирішує наступним чином:

8.13.на підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України залишає на зберігання у матеріалах кримінального провадження:

- три квитанції «Приватбанк» на суму 10 000, 9600 та 400 гривень, датовані 16 вересня 2016 року, надані свідком ОСОБА_2 , визнані речовими доказами відповідно до постанови детектива від 18 квітня 2017 року /а.с.189-191 т. 14/;

- аркуш паперу із заголовком «м. Рівне» на 1 арк., що вилучено під час обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_10 22 лютого 2017 року, визнаний речовим доказом постановою детектива від 18 травня 2017 року /а.с. 192-197 т. 14/;

- банківську виписку від 03 серпня 2017 року № 638TNCIDI2BKR62D по картці № НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору за період з 01 травня 2016 року по 31 липня 2017 року, визнану речовим доказом постановою детектива від 03 серпня 2017 року /а.с. 235-240 т. 14/;

- флеш-накопичувач «Silicon Power (SP)» 16 GB, визнаний речовим доказом постановою детектива від 24 липня 2017 року /а.с. 210-215 т. 14/;

- договір № SAMDN03000160147861 від 15 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» (1301030500514199605) про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (рахунок НОМЕР_28 ) з підписами сторін на 1 (одному) аркуші формату А4, договір № SAMDN03000160147730 від 15 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» (0003060200514199603) про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (рахунок НОМЕР_29 ) з підписами сторін на 1 (одному) аркуші формату А4, договір № SAMDN03000160147386 від 15 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» (0513140400514199602) про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (рахунок НОМЕР_30 ) з підписами сторін на 1 (одному) арк., квитанція «Приватбанк» з надписами: « TS211724 30.09.2016 ... НОМЕР_27 » на 1 (одному) арк., аркуш-паперу, вирваний з блокноту ОСОБА_3 у т.ч. з надписами: «... Вова ОСОБА_1 НОМЕР_10, НОМЕР_16 », sim-карта оператору мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_32 з надписом « НОМЕР_33 », стартовий пакет оператору мобільного зв`язку «Vodafone» у вигляді конверту, з пластиковим вкладишом, на яких у т.ч. наявний надпис: « НОМЕР_34 », стартовий пакет оператору мобільного зв`язку «МТС» у вигляді вкладиша наявною sim-картою надписом НОМЕР_35 , ICCID НОМЕР_36 з пластиковою карткою з надписом: «МТС Україна 3G НОМЕР_45», пластикова картка стартового пакету «life» з надписом: « НОМЕР_37 » (СЕЙФ-ПАКЕТ № 1043332), які вилучені та оглянуті в ході обшуку 02 серпня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_3 і визнані речовими доказами згідно з постановою детектива від цієї ж дати /а.с. 216-222 т. 14/;

8.14.на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України:

- мобільний телефон «SAMSUNG GT-E 1200 I» (s/n НОМЕР_38 ), визнаний речовим доказом постановою детектива від 14 червня 2017 року /а.с. 198-203 т. 14/; мобільний телефон «Nokia C2-00» (IMEI 1 - НОМЕР_39 ; IMEI 2 - НОМЕР_40 разом із двома sim-картами абонентських номерів оператора мобільного зв`язку «Київстар» ( НОМЕР_6 , НОМЕР_5 ), визнаний речовим доказом на підставі постанови детектива від 14 червня 2017 року /а.с. 204-209 т. 14/, переданий на зберігання ОСОБА_2 , - вирішує повернути ОСОБА_2 ;

- мобільний телефон «SAMSUNG GT-E1080» ІМЕІ НОМЕР_41 з наявною sim-картою абонентського номеру НОМЕР_35 оператора мобільного зв`язку «МТС» та мобільний телефон «IPhone 5S», IMEI НОМЕР_42 (s/n НОМЕР_43 ) разом із наявною sim-картою абонентського номеру НОМЕР_24 оператора мобільного зв`язку «Vodafone», визнаний речовим доказом постановою детектива від 03 серпня 2017 року / а.с. 223-234 т. 14/, передані на зберігання ОСОБА_3 , - вирішує повернути ОСОБА_3 ;

- ноутбук «DELL» (Model № PP29L) із зарядним пристроєм, визнаний речовим доказом постановою детектива від 19 серпня 2017 року / а.с. 241-246 т. 14/, вирішує повернути ОСОБА_10 ;

- НМЖД «HGST s/n FR1S6HWK», що визнаний речовим доказом постановою детектива від 29 серпня 2017 року /а.с. 1-6 т. 15/, вирішує повернути правонаступнику законного володільця, у якого вилучене таке майно, Київській обласній прокуратурі.

8.1.Процесуальні витрати відсутні.

8.2.Запобіжний захід.

8.3.Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року у справі № 760/15104/17 (провадження № 1-кс/760/11605/17) до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134 720 гривень, також продовжено дію обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, однак у частині обов`язків ухвала припинила дію.

8.4.Ухвалою суду від 01 липня 2021 року за результатами розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, останній залишено без змін із урахуванням існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню.

8.5.З огляду на обрану міру покарання, з метою забезпечення виконання вироку суду та, відповідно, із урахуванням існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, за клопотанням прокурора обвинуваченому належить змінити запобіжний захід, збільшивши розмір застави із 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 134 720 грн /а.с. 175-183 т. 14/, до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 240 500 грн. Адже, беручи до уваги обрану міру покарання, застава у меншому розмірі, у зазначених у ч. 5 ст. 182 КПК України межах, не здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків.

8.6.Відповідно, з огляду на розмір уже внесеної застави, обвинувачений не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний буде внести кошти у розмірі 1 105 780 грн.

8.7. Також, з урахуванням існуючих ризиків, на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-не відлучатися із міста Києва без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю, на два місяці до 14 березня 2022 року, але не пізніше дня набрання вироком законної сили.

8.8.Також, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибувати до суду за кожною вимогою.

8.9.В іншій частині клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою із застосуванням застави належить відмовити. Оскільки застосований запобіжний захід у сукупності із наведеними обов`язками є достатніми для запобігання ризикам, на які посилається прокурор (переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню). А більш м`які запобіжні заходи з огляду на обрану міру покарання не запобігатимуть таким ризикам.

8.10.Водночас, здача на зберігання паспорту для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну суду чи САП не узгоджується із положеннями п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 152 від 07 травня 2014 року.

8.11.Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

8.12.Повідомлення про ухвалення вироку.

8.13.Відповідно до вимог ст. 483 КПК України суд вважає за необхідне повідомити про ухвалення вироку стосовно ОСОБА_1 , який здійснює адвокатську діяльність, Раду адвокатів Київської області.

Керуючись статтями 349, 368, 370, 373, 374, 483 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання за:

-ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк п`ять років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна та позбавлення класного чину юриста 1 класу;

-ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнити ОСОБА_1 від покарання за ч. 1 ст. 190 КК України.

Цивільний позов прокурора задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Управління Служби безпеки України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 20001668) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Речові докази:

- три квитанції «Приватбанк» на суму 10 000, 9600 та 400 гривень відповідно, датовані 16 вересня 2016 року; аркуш паперу із заголовком «м. Рівне» на 1 арк.; банківську виписку від 03 серпня 2017 року № 638TNCIDI2BKR62D по картці № НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору за період з 01 травня 2016 року по 31 липня 2017 року; флеш-накопичувач «Silicon Power (SP)» 16 GB; договір № SAMDN03000160147861 від 15 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» (1301030500514199605) про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (рахунок НОМЕР_28 ) з підписами сторін на 1 (одному) аркуші формату А4, договір № SAMDN03000160147730 від 15 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» (0003060200514199603) про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (рахунок НОМЕР_29 ) з підписами сторін на 1 (одному) аркуші формату А4, договір № SAMDN03000160147386 від 15 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» (0513140400514199602) про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (рахунок НОМЕР_30 ) з підписами сторін на 1 (одному) арк., квитанція «Приватбанк» з надписами: « TS211724 30.09.2016 ... НОМЕР_27 » на 1 (одному) арк., аркуш-паперу, вирваний з блокноту ОСОБА_3 у т.ч. з надписами: «... Вова ОСОБА_1 НОМЕР_10, НОМЕР_16 », sim-карта оператору мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_32 з надписом « НОМЕР_33 », стартовий пакет оператору мобільного зв`язку «Vodafone» у вигляді конверту, з пластиковим вкладишом, на яких у т.ч. наявний надпис: « НОМЕР_34 », стартовий пакет оператору мобільного зв`язку «МТС» у вигляді вкладиша наявною sim-картою надписом НОМЕР_35 , ICCID НОМЕР_36 з пластиковою карткою з надписом: «МТС Україна 3G НОМЕР_45», пластикова картка стартового пакету «life» з надписом: « НОМЕР_37 » (СЕЙФ-ПАКЕТ № 1043332), залишити на зберігання у матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон «SAMSUNG GT-E 1200 I» (s/n НОМЕР_38 ); мобільний телефон «Nokia C2-00» (IMEI 1 - НОМЕР_39 ; IMEI 2 - НОМЕР_40 разом із двома sim-картами абонентських номерів оператора мобільного зв`язку «Київстар» ( НОМЕР_6 , НОМЕР_5 ), переданий на зберігання ОСОБА_2 , - повернути ОСОБА_2 ;

- мобільний телефон «SAMSUNG GT-E1080» ІМЕІ НОМЕР_41 з наявною sim-картою абонентського номеру НОМЕР_35 оператора мобільного зв`язку «МТС» та мобільний телефон «IPhone 5S», IMEI НОМЕР_42 (s/n НОМЕР_43 ) разом із наявною sim-картою абонентського номеру НОМЕР_24 оператора мобільного зв`язку «Vodafone», передані на зберігання ОСОБА_3 , - повернути ОСОБА_3 ;

- ноутбук «DELL» (Model № PP29L) із зарядним пристроєм повернути ОСОБА_10 ;

- НМЖД «HGST s/n FR1S6HWK» повернути правонаступнику законного володільця, у якого вилучене таке майно, Київській обласній прокуратурі.

Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134 720 гривень, змінити, збільшивши розмір застави до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 240 500 грн.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України ОСОБА_1 зобов`язаний прибувати до суду за кожною вимогою, а також на строк два місяці до 14 березня 2022 року включно, але не пізніше дня набрання вироком законної сили на нього покладаються обов`язки:

-не відлучатися із міста Києва без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

В іншій частині клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу відмовити.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_44 .

Обвинувачений не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти у розмірі 1 105 780 грн на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава може бути звернута в дохід держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Повідомити про ухвалення вироку стосовно адвоката ОСОБА_1 Раду адвокатів Київської області.

Судді:

М.В. Галабала І.Л. Строгий Л.М. Федорак