Документ № 102623227

справа № 991/8421/21

провадження № 11-сс/991/24/22

слідчий суддя: Воронько В.Д.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Возної К.М.,

за участі:

підозрюваної ОСОБА_1 ,

захисників Кулініча В.А., Грабовського Є.Г.,

прокурора Подгорця С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Кулініча Владислава Анатолійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2021 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 12017000000001326 від 02.09.2017 р. відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

23 грудня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку того ж дня призначено до розгляду (т. 6 а.с. 217).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 17.12.2021 р. за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Чайки Х.А., погодженим з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Офісу Генерального прокурора Подгорцем С.В., до підозрюваної ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 240 500 грн., з покладенням на підозрювану у разі внесення застави обов`язків, визначених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник Кулініч В.А. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є невмотивованою, необґрунтованою, постановлена з істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону та з неповним дослідженням всіх обставин провадження, а її висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки матеріали клопотання не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 внаслідок інкримінованого їй злочину, передбаченого ст. 191 КК України, отримала будь-яку матеріальну вигоду у будь-якій формі, тобто діяла з корисливим мотивом та метою. Докази впливу ОСОБА_1 на членів тендерного комітету та інших працівників КО «Київзеленбуд» в період її перебування на посаді в. о. генерального директора КО «Київзеленбуд», а також відповідні її повноваження щодо впливу на діяльність тендерного комітету також відсутні. Крім того, органом досудового розслідування допущено ряд процесуальних порушень, які залишені без уваги слідчим суддею. Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 253 КПК України, ОСОБА_1 з 2018 року не була повідомлена про результати проведених стосовно неї негласних слідчих дій. Долучені до матеріалів клопотання висновки комісійних судово-економічних експертиз, проведених експертом ОСОБА_2 , є недопустимими, оскільки стороною захисту встановлені обставини, що викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості та незалежності зазначеного експерта. Крім того, стороною обвинувачення не зібрано та до клопотання не долучено доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тоді як лише суворість можливого покарання та повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого злочину не може бути підставою для застосування запобіжного заходу. Підозрювана ОСОБА_1 кожного разу прибувала до детективів НАБУ за їх викликом, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання у м. Харкові, з липня 2020 року працює радником генерального директора КП «Харківський метрополітен» та позитивно характеризується за місцем роботи, є аспірантом. Крім того, підозрювана не володіє значними фінансовими ресурсами для зміни місця проживання, зокрема виїзду за кордон. Дані обставини свідчать про надуманість доводів сторони обвинувачення щодо можливості та намірів підозрюваної переховуватись від органу досудового розслідування. Посилання на те, що ОСОБА_1 може вживати активні дії, спрямовані на знищення або приховування речей та документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, виходячи виключно з її знайомства зі службовими особам КО «Київзеленбуд», не свідчить про наявність зазначеного ризику. Навпаки, з часу звільнення вона не має доступу до цього підприємства та не підтримує відносин з його службовими особами. Враховуючи, що досудове розслідування даного кримінального провадження триває з вересня 2017 року та відповідно до матеріалів клопотання сторона обвинувачення вилучила оригінали всіх необхідних документів та провела з ними судові експертизи, зазначене свідчить про відсутність вищевказаного ризику. Ризик у вигляді незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних також є лише припущенням, оскільки з більшістю свідків та іншими підозрюваними ОСОБА_1 не спілкується через неприязні стосунки, що склалися між ними. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином також не підтверджений. Отже, за твердженням захисника, слідчим суддею порушено вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України та необґрунтовано визначено завідомо непомірний розмір застави, який ОСОБА_1 не має можливості внести через відсутність грошових коштів та відсутність поручителів, які б могли внести визначену слідчим суддею заставу.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник Кулініч В.А. підтримав свою апеляційну скаргу. Зауважив, що зупинятись на питанні щодо необґрунтованості підозри немає сенсу, оскільки наразі не та стадія судового розгляду. Додатково зазначив, що у підозрюваної немає фінансової можливості на внесення визначеної слідчим суддею застави. Задекларовані у щорічній декларації за 2020 рік готівкові кошти в сумі 81 тисяча доларів США у неї відсутні, оскільки до декларації з певних причин було внесено недостовірну інформацію щодо майнового стану. Натомість, сума зароблених ОСОБА_1 коштів відповідає даним, наведеним у формі 1-ДФ, яка наявна в матеріалах провадження, і цих коштів явно недостатньо для внесення застави. На підтвердження даної обставини слідчому судді було надано лист про готовність сторони захисту прибути до органу досудового розслідування за отриманням клопотання про зміну запобіжного заходу на більш суворий. Ризики, наведені детективом в клопотанні та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, є надуманими, оскільки жодним чином не підтверджуються матеріалами клопотання.

Захисник Грабовський Є.Г. підтримав апеляційну скаргу захисника Кулініча В.А. та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі, зокрема, наголошував на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозрі. Вважає, що вся відповідальність лежить на членах тендерного комітету, тоді як ОСОБА_1 як керівник лише підписувала договори з переможцями тендерів.

Підозрювана ОСОБА_1 підтримала доводи своїх захисників. На питання суду щодо неодноразових перетинів державного кордону України з Російською Федерацією пояснила, що це пов`язано з відвідуванням близьких родичів.

Прокурор Подгорець С.В. проти апеляційної скарги захисника заперечив, посилаючись на її безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить належних доводів, які були б підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Додатково зазначив, що підозра обґрунтована належними доказами. Щодо тверджень сторони захисту про належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 та її позитивні характеристики, на думку прокурора вони не заслуговують на увагу, оскільки в суді апеляційної інстанції сторона захисту повідомила, що підозрювана внесла недостовірні відомості до декларації, яку подавала особисто, без будь-якого примусу, тоді як слідчому судді такі відомості не повідомляла.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Чайки Х.А., погоджене з прокурором САП Офісу Генерального прокурора Подгорцем С.В., про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 721 500 грн., з покладенням на підозрювану у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

З клопотання вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017000000001326 від 02.09.2017 р. за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень: за ч. 2 ст. 364 КК України - ОСОБА_3 , за ч. 5 ст. 191 КК України - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК України (в редакції Закону № 770-VIII від 10.11.2015 р.) - ОСОБА_8 , за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України - ОСОБА_9 , за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК України (в редакції Закону № 770-VIII від 10.11.2015 р.) та ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України - ОСОБА_10 , за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України - ОСОБА_11 .

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки генерального директора КО «Київзеленбуд», діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в період з 23.04.2018 року по 26.11.2018 року під час проведення закупівлі КО «Київзеленбуд» у 2018 році спеціальної техніки за додатковими угодами до договорів поставки від 15.09.2017 р. № 112/9, від 15.09.2017 р. № 113/9, від 09.10.2017 р. № 141/10, від 01.11.2017 р. № 182/11 та за договором поставки від 04.06.2018 р. № 94/6 вчинила заволодіння шляхом зловживання службовим становищем чужим майном - грошовими коштами територіальної громади м. Києва на загальну суму 30 118 025,70 грн. (з ПДВ), яка відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто є особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В обґрунтування необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави детектив у клопотанні зазначив про наявність ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, як зазначається у клопотанні, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, за змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, копії яких додані до клопотання.

3.2. Мотиви слідчого судді.

Приймаючи рішення про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за обставин, викладених у клопотанні.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що слідчим суддею оцінюються виключно можливі дії ОСОБА_1 та відповідність їх запропонованій кваліфікації, при цьому остаточна перевірка правильності кваліфікації дій останньої не здійснюється.

За висновком слідчого судді, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.

При цьому, на даному етапі слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не надається оцінка доказам з точки зору їх допустимості та достатності для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, за результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку щодо існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, висновки про наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, серед іншого, обґрунтовано тим, що у випадку встановлення вироком суду вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Крім того, було взято до уваги систематичність виїздів ОСОБА_1 протягом 2018 - 2021 років за кордон, зокрема те, що остання 15 разів перетинала державний кордон України в напрямку Російської Федерації. Крім того, на підтвердження можливості ОСОБА_1 залишити територію України та наявність у неї достатніх фінансових ресурсів для забезпечення тривалого перебування за її межами слідчий суддя врахував, що упродовж 2017-2019 р.р. остання одержала в якості заробітної плати від КО «Київзеленбуд» сукупний дохід в розмірі 1 282 421 грн, а протягом 2020-2021 років - сукупний дохід від КП «Харківський метрополітен» у розмірі 106 441 грн.; поряд з цим, у своїй щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій за 2020 рік, задекларувала актив у розмірі 81 000 доларів США, що станом на 31.12.2020 року еквівалентно 2 290 242 грн., а також у 2017 році отримала дохід від продажу нерухомого майна у розмірі 774 858 грн. Поряд з цим, доводи клопотання про можливість ОСОБА_1 переховуватися від органу досудового розслідування та суду на території окупованих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей слідчий суддя визнав голослівними та відхилив.

Наявність ризику знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_1 знайома зі службовими особами КО «Київзеленбуд», які по цей час обіймають посади в даній установі, зокрема із секретарем генерального директора КО «Київзеленбуд» ОСОБА_12 , спеціалістом відділу господарського та технічного забезпечення ОСОБА_13 , заступником генерального директора КО «Київзеленбуд» ОСОБА_14 , керівником яких вона була, у зв`язку з чим може використати свій авторитет для впливу на службових осіб вказаного підприємства з метою знищення або приховання документів, які планується вилучити на вказаному підприємстві, оскільки до цього часу не встановлене місцезнаходження та не вилучені оригінали усіх документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема оригінали видаткових накладних про постачання вишок «Spider 33.15» за договором від 04.06.2018 р. № 94/6.

Наявність незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні обґрунтовано тим, що підозрювана може, використовуючи свій авторитет колишнього керівника КО «Київзеленбуд», а також особисті контакти з іншими учасниками кримінального правопорушення, впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, зокрема на службових осіб КО «Київзеленбуд», які працювали разом з нею та перебували в її підпорядкуванні, з метою примусити вказаних осіб до зміни наданих показань, надання неправдивих показань або відмови від їх надання, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Крім того, про наявність даного ризику свідчить характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 .

Можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на даний час продовжує працювати в галузі комунального господарства, а саме радником генерального директора КП «Харківський метрополітен», тому може використовувати свої зв`язки на новій посаді, зокрема з керівництвом Харківської міської ради, з метою незаконного впливу на учасників кримінального провадження, зокрема тих, які проживають у місті Харкові, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваної ОСОБА_1 не може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, ніж застава у розмірі, достатньому для забезпечення виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано документи, що характеризують особу підозрюваної, а саме: підтвердження майнового стану, наявності постійного місця проживання в м. Харкові, позитивні характеристики за місцем роботи, здійснення наукової діяльності, зокрема навчання в аспірантурі Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, професійне, особисте оточення та ділові зв`язки, а також ймовірність реалізації підозрюваною встановлених ризиків. З урахуванням вищенаведених обставин, при визначенні розміру застави слідчий суддя вийшов за межі, визначені ст. 182 КПК України, втім, посилаючись на матеріальний стан підозрюваної, зокрема на задекларовані нею кошти, дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 1 240 500 грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним, але цілком здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Отже, слідчим суддею було застосовано значно менший розмір застави, ніж той, про який просила сторона обвинувачення.

У випадку внесення застави, на підозрювану в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017000000001326 від 02.09.2017 р., тобто до 08.01.2022 року включно, покладено обов`язки, визначені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до встановлення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.

Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, перелік яких міститься у клопотанні детектива НАБУ.

Водночас, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчим суддею на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначено лише ймовірну причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, пов`язаного з заволодінням шляхом зловживання службовим становищем чужим майном - грошовими коштами територіальної громади м. Києва на загальну суму 30 118 025,70 грн., за попередньою змовою групою осіб.

Колегія суддів погоджується із фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, оскільки стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу надані матеріали, якими підтверджують ймовірну причетність ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого їй злочину за обставин, встановлених в оскаржуваній ухвалі.

Наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, у зв`язку з чим на даному етапі провадження колегія суддів погоджується, що надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують імовірну причетність ОСОБА_1 до заволодіння шляхом зловживання службовим становищем чужим майном, а отже, щодо наявності обґрунтованої підозри.

При цьому, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б переконали суд у відсутності підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, оскільки встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на матеріали клопотання об`єктивно зв`язують підозрювану з інкримінованим їй кримінальним правопорушенням.

З наведених вище мотивів у їх сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України та зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину. Натомість, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише відповідність наданих стороною обвинувачення доказів тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», які на даній стадії розслідування вказують на наявність ознак обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

4.2. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини .

Співставляючи доводи клопотання детектива з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, з огляду на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, який передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, остання може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено.

При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про неодноразові виїзди ОСОБА_1 за межі України протягом 2018-2021 р.р. (зокрема, 15 разів остання перетинала державний кордон України в напрямку Російської Федерації, та повідомила суд апеляційної інстанції про наявність там близьких родичів), а також достатність майнових ресурсів підозрюваної для можливого переховування від органів досудового розслідування та суду. Колегія суддів враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив із встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та дійшов правильного висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Визнаючи наявність вказаного ризику, колегія суддів також враховує ознайомлення підозрюваної ОСОБА_1 з протоколами допиту свідків, що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість впливу на останніх. Крім того, підозрювана може використовуючи свій авторитет колишнього керівника КО «Київзеленбуд», а також особисті контакти з іншими учасниками вчиненого кримінального правопорушення та службовими особами КО «Київзеленбуд», які працювали разом з нею та перебували в її підпорядкуванні, з метою примушування вказаних осіб до зміни наданих показань, надання неправдивих показань або відмови від їх надання в подальшому, щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що ОСОБА_1 на даний час продовжує працювати в галузі комунального господарства, а саме радником генерального директора КП «Харківський метрополітен», та може використовувати свої зв`язки на новій посаді, зокрема з керівництвом Харківської міської ради, з метою незаконного впливу на учасників кримінального провадження, зокрема тих, які проживають у м. Харкові, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, колегія суддів вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, колегія суддів наголошує, що під час апеляційного розгляду сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

4.3. Щодо розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваної визначеного розміру застави, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначив, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У будь-якому випадку зі структури ст. 5 Конвенції в цілому, та її п. 3, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, п. 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та п. 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 240 500 грн., слідчий суддя врахував документи, що характеризують особу підозрюваної, наявність у неї нерухомого майна на території України, отримання упродовж 2017-2019 р.р. в якості заробітної плати від КО «Київзеленбуд» сукупного доходу в розмірі 1 282 421 грн. та протягом 2020-2021 р.р. - сукупного доходу від КП «Харківський метрополітен» у розмірі 106 441 грн., отримання нею у 2017 році доходу від продажу нерухомого майна у розмірі 774 858 грн., а також наявність готівкових коштів у розмірі 81 000 доларів США, що станом на 31.12.2020 року еквівалентно 2 290 242 грн., які остання задекларувала у своїй щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій за 2020 рік.

Зважаючи на матеріальний стан підозрюваної, встановлені ризики та обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 1 240 500 грн., яка хоч і перевищує межі, визначені ст. 182 КПК України, проте не є явно непомірною для підозрюваної, з огляду на задекларовані нею кошти. Більше того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що вказаний розмір застави здатен забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, належну поведінку підозрюваної та запобігти встановленим ризикам.

При цьому, доводи захисника Кулініча В.А. в суді апеляційної інстанції про недостовірність задекларованих у щорічній декларації ОСОБА_1 за 2020 рік відомостей стосовно її майнового стану, що на його думку підтверджує відсутність у підозрюваної фінансової можливості внести заставу у розмірі, визначеному слідчим суддею, колегія суддів відхиляє. Так, в суді першої інстанції ОСОБА_1 зазначала, що констатація стороною обвинувачення її активів у розмірі 81 тисяча доларів США не відображає її реальний майновий стан, оскільки розмір її заробітної плати в КП «Харківський метрополітен» не забезпечує належний рівень її життя, а тому вона була змушена користуватися своїми заощадженнями, тому їх розмір зменшився. Отже, в суді першої інстанції підозрювана не заперечувала наявність у неї задекларованих активів, тоді як версія щодо штучного їх завищення у декларації з`явилася лише під час апеляційного перегляду. На думку колегії суддів, зазначене лише підтверджує бажання підозрюваної приховати свій дійсний майновий стан, а тому доводи захисту про явно непомірний розмір застави для підозрюваної не є спроможними.

Колегія суддів також не приймає посилання захисників під час апеляційного розгляду на рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 р. (заява № 23312/15), яке, на їх переконання, свідчить про порушення слідчим суддею вимог КПК України при визначенні підозрюваній розміру застави, який є завідомо непомірним для неї.

Так, вищевказане рішення ЄСПЛ не є релевантним до обставин провадження, що розглядається, оскільки стосується випадку, коли районний суд, враховуючи тяжкість обвинувачення та розмір шкоди, завданої у кримінальному провадженні, застосував до особи запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 12 249 426 грн. (близько 495 тис. євро), що в 125 разів перевищує розмір застави, який міг бути встановлений за вид злочину, в якому звинувачується особа. В подальшому питання щодо непомірності розміру застави за скаргами особи переглядалось судами першої та апеляційної інстанцій шість разів, втім розмір застави жодного разу не був зменшений.

Натомість, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваною ухвалою до підозрюваної ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, що не є явно непомірним для останньої, з огляду на задекларовані нею кошти. При цьому, в апеляційній скарзі стороною захисту ставиться питання про відмову у застосовуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, а не щодо зменшення її розміру.

За вказаних обставин, підстави для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави - відсутні.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника містить посилання на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, втім, посилання на конкретні процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, які б могли вважатися істотними, у ній відсутні. Доводи захисника з приводу не врахування слідчим суддею всіх обставин кримінального провадження також не є слушними, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді містить обґрунтування з цього приводу, про що зазначено вище.

Решті доводів апеляційної скарги захисника, зокрема, щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.

Доводи апеляційної скарги щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, інших даних про її особу та ризиків, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Кулініча В.А., у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Кулініча Владислава Анатолійовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2021 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин