Документ № 102626879

Справа № 991/7425/21

Провадження №11-сс/991/19/22

Слідчий суддя: Крикливий В.В.

Доповідач: Павлишин О.Ф.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Павлишина О.Ф.,

суддів: Никифорова А.С., Чорної В.В.,

секретар судового засідання Возна К.М.,

за участю:

захисників підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатів Алексик Т.І., Рогожука С.Л.,

прокурора Володіна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Алексик Таміли Іванівни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.12.2021 відмовлено у задоволенні скарги захисника Алексик Т.І. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017.

На вказану ухвалу захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Алексик Т.І. подала апеляційну скаргу з доповненнями. Вважає, що рішення слідчого судді постановлене внаслідок неповно судового розгляду, невідповідності висновків фактичним обставинам кримінального провадження та з істотними порушеннями вимог кримінального процесуальною закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Стверджує про наявність таких обставин.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.219 КПК України досудове розслідування в кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 не могло бути продовжено, так як продовження строку досудового розслідування понад 12 місяців не передбачено ні кримінальним процесуальним законодавством, яке діяло на момент ухвалення постанови про продовження строку досудового розслідування від 17.07.2018, ні тим, яке діяло до 15.03.2018, включно, ні чинним КПК України.

При цьому положення ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.06.2021 у справі №991/3864/21 підтверджують, що строк досудового розслідування обчислюється та продовжується в цілому в об`єднаному кримінальному провадженні, а не окремо паралельно по кожному кримінальному правопорушенню, та строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 вже продовжений бути не може, так як його продовження понад 12 місяців не передбачено чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Зазначене дає підстави вважати, що всі процесуальні рішення та процесуальні дії вчинені та ухвалені після 26.01.2019 - вчинені та ухвалені за межами строку досудового розслідування, а кримінальне провадження №42017000000001981 від 21.06.2021 підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування 26.01.2019.

По кримінальному провадженню №42017000000001981 від 21.06.2017 відомості про кримінальні правопорушення внесені до і після 15.03.2018. Отже, зазначене кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування 26.01.2019. Така правова позиція повністю узгоджується із ухвалою Верховного суду від 12.05.2021 у справі №243/14924/19, провадження №51-2307ск21. Проте, слідчим суддею не взято до уваги зазначені докази та не відображено в ухвалі мотиви щодо їх відхилення, внаслідок чого постановлено рішення на підставі неповноти судового розгляду, що є підставою для його скасування.

Така позиція слідчого судді призводить до застосування закону про кримінальну відповідальність до справ, відомості по яким внесені після набранням чинності змінами до п.10 ч.1 ст.284 КПК України, та були об`єднані з кримінальним провадженнями, відомості про кримінальні правопорушення, по яким внесені до набрання чинності цими змінами, який втратив чинність та до такого об`єднання до них не застосовувався, що не може узгоджуватись зі ст.5 КПК України.

Примітка до п.10 ч.1 ст.283 КПК України не містять імперативної норми щодо його застосування до кримінальних проваджень, днем початку досудовою розслідування в яких є день після набрання чинності змінами, внесеними до цієї норми, як і не містить того, що п.10 ч.1 ст.284 КПК України повинен застосуватись лише до тих справ, по яким відомості про перше кримінальне правопорушення, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після введення в дію цих змін.

13.04.2018 внесені відомості про кримінальні правопорушення у зв`язку із приєднанням провадження №4201800000000871 до кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017. У подальшому відомості про кримінальні правопорушення у зв`язку із приєднанням кримінальних проваджень у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2021 було внесено ще п`ять разів. Відповідно до витягу з ЄРДР від 02.09.2021 по кримінальному провадженню №42017000000001981 від 21.06.2017 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.3 ст.369, ч.2 ст.364, ч.1 ст.209КК України та 25.03.2021 за ч.4 ст.368 КК України, що також підтверджує те, що відомості про кримінальні правопорушення по кримінальному провадженню №42017000000001981 від 21.06.2017 внесені як до так і після набрання чинності змінами до п.10 ч.1 ст.284 КПК України. Отже, кримінальне провадження №42017000000001981 від 21.06.2021 підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування 26.01.2019 за п.10 ч.1 ст.284 КПК України, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у вищевказаній ухвалі Верховного Суду. Проте, слідчим суддею не було взято до уваги зазначені докази, внаслідок чого постановлено ухвалу, яка не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а тому є такою, що підлягає скасуванню.

Постановлення ухвали внаслідок неповноти судового розгляду, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Так помилковим є висновок слідчого судді про те, що п.10 ч.1 ст.284 КПК України не може бути застосований до кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017, оскільки днем початку досудового розслідування в ньому є 21.06.2017, що передує 16.03.2018, коли зміни до п.10 ч.1 ст.284 КПК України набрали чинності. Проте відомості про кримінальні правопорушення у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 були внесені як до так і після набрання чинності зазначеними змінами, які не передбачають, що такі відомості повинні бути внесені вперше, та не зазначають, що вони поширюють свою дію лише на справи, досудове розслідування в яких розпочато після набрання чинності вказаними змінами. Отже, судом істотно порушено вимоги ст.5, п.10. ч.1 ст.284 КПК України, що згідно зі ст.412 КПК України є підставою для скасування рішення.

Оскільки стороною захисту наведено доводи, що свідчать про закінчення строку досудового розслідування 26.01.2019 у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 та надано відповідні докази, а слідчим суддею в порушення п.18 ч.1 ст.3 КПК України не вжито жодних заходів щодо закриття кримінального провадження, оскаржувана ухвала не відповідає ст.370 КПК України, адже не містить мотивів відхилення доводів правової позиції сторони захисту та Верховного суду, викладеної у вищезазначеній ухвалі.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.12.2021 та постановити нову, якою кримінальне провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 закрити у зв`язку із закінченням строку досудовою розслідування 26.01.2019 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України та зобов`язати прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Володіна В.Ю. та/або іншу уповноважену особу САП внести відомості про закриття кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 до ЄРДР.

Підозрюваний ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибув, про поважність причин неприбуття не повідомив.

Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі ОСОБА_1 .

Захисники підозрюваного ОСОБА_1 - адвокати Алексик Т.І. та Рогожук С.Л. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та надали пояснення, що аналогічні її доводам.

Прокурор САП Володін В.Ю. заперечив проти задоволення апеляційної скарги з посиланням на безпідставність її доводів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисників підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатів Алексик Т.І. та Рогожука С.Л., пояснення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.209, ч.4 ст.368 КК України, та ОСОБА_2 - ч.3 ст.369 КК України.

15.04.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.1 ст.209КК України.

14.06.2021 постановою заступника Генерального прокурора продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2021 до семи місяців, а саме до 15.11.2021.

03.11.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга захисника Алексик Т.І. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора САП у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017, у якій вона зазначила, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчився ще 26.01.2019, отже воно підлягає негайному закриттю на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, та просила зобов`язати прокурора САП Володіна В.Ю. та/або іншу уповноважену особу САП закрити кримінальне провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із закінченням 26.01.2019 строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру; внести відомості про закриття кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 до ЄРДР.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя, оцінивши зазначені вище обставини, прийшов до висновку, що доводи Алексик Т.І. про наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КПК України не ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Пунктом 1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Згідно з положеннями п.10 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Частину 1 ст.284 доповнено п.10 згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон). Зазначені зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін - 16.03.2018 (пункт 4 §2 розділу 4 Закону).

Частиною 2 ст.283 КПК України передбачено, що прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до положень ч.4 ст.284 КПК України прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї частини.

Враховуючи вказані положення закону, слід дійти висновку, що повноваження прокурора щодо закриття кримінального провадження щодо підозрюваного на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України поширюються виключно на кримінальні провадження, щодо яких відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, а саме з 16.03.2018.

Із матеріалів провадження вбачається, що відомості про кримінальні правопорушення за №42017000000001981 внесені до ЄРДР 21.06.2017, тобто до набрання чинності вищенаведеними змінами - 16.03.2018.

Згідно із загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в ч.1 ст.58 Конституції України і, відповідно до нього, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999).

Водночас Конституція України у ст.58 допускає зворотну дію законів у часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Формою реалізації ч.1 ст.58 Конституції України є положення ч.1 ст.5 КПК України, яка регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі та згідно з якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. На відміну від кримінального (матеріального) закону про відповідальність, чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.

Із огляду на це неспроможними є твердження апеляційної скарги захисника про те, що примітка до п.10 ч.1 ст.283 КПК України не містить імперативної норми щодо його застосування до кримінальних проваджень, днем початку досудовою розслідування в яких є день після набрання чинності змінами, внесеними до цієї норми, як і не містить припису, що п.10 ч.1 ст.284 КПК України повинен застосуватись лише до тих справ, по яким відомості про перше кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, та посилання на помилковість висновку слідчого судді про те, що п.10 ч.1 ст.284 КПК України не може бути застосований до кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017, оскільки днем початку досудового розслідування в ньому є 21.06.2017, що передує 16.03.2018, коли зміни до п.10 ч.1 ст.284 КПК України набрали чинності.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.214 КПК України, пункту 8 глави 2, пункту 1 глави 3 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генеральної прокуратури №298 від 30.06.2020, відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим, дізнавачем чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо. Облік відомостей про рух кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей про об`єднання матеріалів досудових розслідувань (частина перша статті 217 КПК України), при цьому об`єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження;

Згідно із ч.6 ст.219 КПК України загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається: 1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; 2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.

Як вбачається із ч.7 ст.217 КПК України, днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Відтак, якщо в об`єднаному кримінальному провадженні розслідуються кримінальні правопорушення, відомості про які внесені як до, так і після 15.03.2018, то правовий режим у такому провадженні є єдиним і визначається датою внесення до ЄРДР відомостей про перше (за порядком обліку в ЄРДР) кримінальне правопорушення; такий правовий режим поширюється на всі наступні епізоди (незалежно від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) та є незмінним протягом усього часу досудового розслідування, а тому днем початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, в якому об`єднанні матеріали декількох досудових розслідувань, є дата внесення до ЄРДР відомостей про перше (за порядком обліку в ЄРДР) кримінальне правопорушення, незалежно від дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, які об`єднанні у це кримінальне провадження.

Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що, оскільки по кримінальному провадженню №42017000000001981 від 21.06.2017 відомості про кримінальні правопорушення внесені до і після 15.03.2018, зазначене кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування 26.01.2019, та, що висновки слідчого судді не можуть узгоджуватись зі ст.5 КПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що слідчим суддею не взято до уваги положень ухвали Верховного суду від 12.05.2021 у справі №243/14924/19, провадження №51-2307ск21, є неспроможним. Верховним Судом встановлено такі обставини.

Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.365 КК України, і за якими прокурор звернувся з обвинувальним актом до суду, до ЄРДР внесені 12.06.2018 за №42018050000000366, тобто після набуття чинності Закону, яким внесені зміни до ч.1 ст.284 КПК України, і останні введені в дію 15.03.2018. Кримінальне провадження №42018050000000366 за ч.3 ст.365 КК України було об`єднано з матеріалами кримінального провадження за №12017050390002846, яке внесено до ЄРДР 12.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України. Кримінальне провадження за ч.1 ст.246 КК України було закрито, а обвинувальний акт складено лише за ч.3 ст.365 КК України.

При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що положення ч.7 ст.219 КПК України не регулюють питань, які визначають день початку досудового розслідування у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, а ці питання врегульовані ч.7 ст.217 КПК України. Разом із тим, ст.217 КПК України була доповнена частиною 7 відповідно до Закону, введена в дію 15.03.2018 і не має зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін. Тобто ці положення застосовуються до кримінальних проваджень, які були об`єднані в одне кримінальне провадження, і відомості про які (до їх об`єднання) внесені до ЄРДР після 15.03.2018.

Таким чином зазначене рішення суду касаційної інстанції помилково тлумачиться захисником, оскільки у ньому чітко вказано, що стаття зі змінами (ст.217 КПК України) застосовується виключно до кримінальних правопорушень, які були об`єднані в одне кримінальне провадження, і відомості про які (до їх об`єднання) внесені до ЄРДР після 15.03.2018, тобто після набрання цими змінами чинності.

Із огляду на вищезазначене доводи апеляційної скарги про те, що, оскільки стороною захисту наведено доводи, що свідчать про закінчення строку досудового розслідування 26.01.2019 у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 та надано відповідні докази, а слідчим суддею в порушення п.18 ч.1 ст.3 КПК України не вжито жодних заходів щодо закриття кримінального провадження, є безпідставними.

Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст.ст.376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Алексик Таміли Іванівни залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2021 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.Ф. Павлишин

Судді: А.С. Никифоров

В.В. Чорна