Документ № 102700516

Справа № 991/173/22

Провадження 1-кс/991/174/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

18 січня 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Федоров О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Никитюк Н.І.,

прокурора - Малик О.І.,

детектива - Брояки С.В.,

підозрюваної - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Зубанова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Брояки С.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красний Луч (м. Хрустальний) Луганської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42014080400000012 від 23.09.2014,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Брояки С.В., погоджене прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Малик О.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 12.01.2022 вказане клопотання було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду Федорова О.В.

1.Зміст поданого клопотання.

В обґрунтування заявленого клопотання детектив зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014080400000012 за фактом розтрати готової продукції (щебеню) вчиненої службовими особами Трудівського кар`єроуправління ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_3 , обіймаючи посаду директора Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ», в порушення вимог законодавства України, Положення про відокремлений підрозділ Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ», трудового договору укладеного з ним та своєї посадової інструкції, зловживаючи своїм службовим становищем, керуючись наявним у нього злочинним умислом у липні 2013 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, вступивши у попередню злочинну змову з директором ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» ОСОБА_2 та третіми невстановленими органом досудовим розслідуванням особами, вчинив розтрату щебеневої продукції Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» в особливо великих розмірах, шляхом його відчуження кар`єроуправлінням державного підприємства на адресу ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ», без фактичного здійснення останнім оплати за поставлену щебеневу продукцію та складання відповідних первинних (бухгалтерських) документів на підтвердження зазначених правовідносин, за наступних обставин.

Так, 31.07.2013 ОСОБА_2 , будучи директором ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 і третіми невстановленими особами, будучи їх пособником, з метою реалізації наявного між вказаними особами спільного злочинного умислу щодо розтрати майна державного підприємства, і створення видимості законності господарських операцій між ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ» та Трудівським кар`єроуправлінням ДП «УПП ДАЗТУ», а також запобіганню викриття вчинюваного ними злочину, від імені ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ» у якості Замовника з однієї сторони, і ОСОБА_3 , від імені Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» у якості Постачальника з другої сторони, уклали договір постачання щебеневої продукції (щебінь і відсів) № 13/014/13.

Після цього, між ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ», в особі ОСОБА_2 , і Трудівським кар`єроуправлінням ДП «УПП ДАЗТУ», в особі ОСОБА_3 , було укладено додаткову угоду № 1 від 28.10.2013 до вказаного договору постачання, яка передбачала зміни до даного договору в частині збільшення вартості поставки товару по договору на 1 189 080 грн. з ПДВ, у зв`язку зі збільшенням об`єму та асортименту поставки щебеневої продукції, а також обумовлено можливість самовивозу товару представниками ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ». Тобто загальна сума договору становила 14 078 000 грн., у тому числі ПДВ 2 165 380 грн.

Також ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з метою реалізації наявного у них спільного злочинного умислу спрямованого на розтрату майна державного підприємства, і пособництво у здійсненні вказаної розтрати, було укладено ряд додаткових договорів спрямованих на забезпечення подання залізничних вагонів під завантаження на під`їзні колії Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ», та забезпечення можливості митного оформлення з метою експорту неправомірно відчужуваної з власності кар`єроуправління державного підприємства щебеневої продукції.

Як стверджує детектив, 11.11.2013 ОСОБА_2 , у якості директора ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ», і ОСОБА_3 , у якості директора Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ», продовжуючи свій злочинний умисел, уклали договір № 11- 11/2013 про надання лабораторією Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» послуг з проведення вимірювань та випробувань при визначенні фізико-механічних характеристик проб гранітного щебню. Також, директор ОСОБА_3 , як «Користувач/Власник колії», на підставі договору з «Залізницею» про подачу та забирання вагонів/експлуатацію колії № ПР/ДН-3-12-1320 від 06.12.2012, уклав з ТОВ «ДОНБАС?ФРУІ», як «Вантажовідправник/ вантажоодержувач», письмові угоди (трьохсторонні) по станції № 462208 Щебеневий РЗД.

Починаючи з 11.11.2013, під виглядом виконання умов договору поставки № 13/014/13 від 31.07.2013 укладеного між ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» та Трудівським кар`єроуправлінням ДП «УПП ДАЗТУ», на виконання існуючого злочинного умислу між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та третіми невстановленими особами, за замовленням ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» на під`їзні колії Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» через залізничну станцію Щебеневий Рзд, Укрзалізницею почали подаватися орендовані ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ» залізничні вантажні вагони під завантаження щебеневою продукцією Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ».

По прибуттю вказаних вагонів, ОСОБА_3 , діючи спільно з ОСОБА_2 та третіми невстановленими особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи обізнаним, що ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» оплата за поставлену Трудівським кар`єроуправлінням ДП «УПП ДАЗТУ» залізничним транспортом щебеневу продукцію згідно договору № 13/014/13 від 31.07.2013 не здійснювалась та здійснюватися не буде, шляхом надання усних вказівок підлеглим працівниками, а саме начальнику виробничо-технічного відділу Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» ОСОБА_4 або старшому майстру Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» ОСОБА_5 , зумовлював завантаження вказаними особами вагонів ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» щебеневою продукцією Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ», при цьому не доводячи ним про свої злочинні наміри, та вводячи їх в оману, що складання та надання видаткових (залізничних) накладних до бухгалтерії Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» за вказаними господарськими операціями буде здійснюватися службовими особами ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ».

При цьому, як зазначає детектив, жодних грошових коштів від ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» або інших суб`єктів господарювання Трудівське кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» за завантаження упродовж 2013 - 2014 в інтересах ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» відповідних вагонів щебеневою продукцією свого власного виробництва, не отримувало, складання та надання видаткових (залізничних) накладних до бухгалтерії Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» за вказаними господарськими операціями не здійснювалось.

У подальшому, зазначена щебенева продукція залізничним транспортом експортувалася директором ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» ОСОБА_2 за укладеним зовнішньоекономічним договором на адресу покупця-нерезидента ТОВ «ААА» (Російська Федерація), а отриманими на банківський рахунок ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» у ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» грошовими коштами за вказаним правочином у якості оплати за поставлену щебеневу продукцію, директор ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» ОСОБА_2 розпоряджалася на власний розсуд.

Згідно висновків експертів за результатами проведення економічної експертизи № 194 від 26.04.2016 і № 19/13-2/106-СЕ/18 від 19.02.2019 встановлено, що загальна вартість протиправно відчуженого на адресу ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» Трудівським кар`єроуправлінням ДП «УПП ДАЗТУ» щебню гранітного загальною вагою 19765,6 тонн на суму 1 278 080,68 гривень.

Таким чином, за версією слідства, ОСОБА_3 створив видимість законних підстав реалізації щебеневої продукції Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» на адресу ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» шляхом оформлення від імені кар`єроуправління договору поставки № 13/014/13 від 31.07.2013 та угоди на послуги лабораторії з проведення вимірювань та випробувань при визначенні фізико-механічних характеристик проб гранітного щебню, сприяв у видачі ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» паспортів на щебеневу продукцію необхідних при оформленні митних документів щодо експорту щебеневої продукції, сприяв в укладанні ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» письмових угод в частині подання і забирання вагонів, які перебували у користуванні ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ», з метою неправомірного та безоплатного вивезення щебеневої продукції з території Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» через під`їзні шляхи кар`єроуправління і станцію Щебеневий Ржд , та зловживаючи наявним у нього службовим становищем сприяв невідображенню руху щебня по складському та бухгалтерському обліках Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ», і неоформленні первинних (бухгалтерських) документів по вищевказаним бухгалтерським операціям.

В свою чергу, засновник і директор ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» ОСОБА_2 спільно з невстановленими досудовим розслідуванням третіми особами фактично здійснювала контроль за фінансово-господарською діяльністю ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ», і 31.07.2013 спільно з ОСОБА_3 уклала договір поставки щебеневої продукції № 13/014/13 на адресу ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ», систематично протягом 2013 - 2014 здійснювала замовлення та подання вантажних залізничних вагонів на залізничну станцію Щебеневий Рзд Придніпровської залізниці з метою завантаження, вивозу та експортування щебеневої продукції Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» залізничним транспортом до Російської Федерації, забезпечувала митне оформлення вантажу (здійснювалося шляхом укладення договору доручення на митне оформлення товарів і майна № 161013 від 16.10.2013) та подальший продаж вищевказаної щебеневої продукції на адресу нерезидентів зареєстрованих у Російській Федерації.

Отже, за твердженням детектива, у вказаний період часу ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та третіми невстановленими органом досудового розслідування особами, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, за сприяння ОСОБА_2 як директора ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ», розтратив у якості директора Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ», щебеневої продукції на загальну суму 1278080,68 гривень, що більше ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, і є особливо великим розміром в розумінні ч. 5 ст. 191 КК України.

За результатами встановлення вказаних обставин, 06.08.2019 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

При цьому, детектив зазначає, що ОСОБА_2 набула процесуального статусу підозрюваної, як особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, та якій було повідомлено про підозру в порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК України, оскільки органом досудового розслідування було вжито всіх можливих заходів спрямованих на вручення повідомлення про підозру у зв`язку з фактичним перебуванням підозрюваної на території проведення антитерористичної операції (неодноразові направлення повідомлення про підозру засобами поштового зв`язку за всіма відомими місцями проживання, розміщення повісток про виклик підозрюваної до органу досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України, розміщення оголошення про виклик підозрюваної до органу досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур`єр».

Як вказує детектив, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23.09.2021 по справі № 991/5439/21 (11-сс/991/550/21), було задоволено клопотання сторони обвинувачення про здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваної ОСОБА_2 , а ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.10.2021 по справі № 991/6783/21 (11-сс/991/648/21) було задоволено клопотання сторони обвинувачення про обрання відносно підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За твердженням детектива, наразі в органу досудового розслідування виникла необхідність в застосуванні до підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Враховуючи сукупність доказів щодо вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, наявність законодавчо встановленого виду покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину який в 600 і більше разів перевищує неоподаткованих мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення злочину, наявність ризиків, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, факт переховування ОСОБА_2 від органу досудового розслідування, детектив вважає, що найдоцільнішим серед запобіжних заходів, встановлених КПК України, який слід застосувати щодо ОСОБА_2 , з метою забезпечення виконання нею покладених на неї процесуальних обов`язків, і унеможливлення вчинення нею спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та не виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи положення ст. 182 та 183 КПК України, а також той факт, що підозрювана ОСОБА_2 ухилялася від отримання повідомлення про підозру по даному кримінальному провадженню та інших процесуальних документів та проведення процесуальних та слідчих дій за її участі, а також здійснювала дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та суду, а внаслідок вчинення злочину у скоєнні якого вона підозрюється підприємству державного сектору економіки було завдано шкоди, яка в 600 і більше разів перевищує неоподаткованих мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення злочину, детектив вважає за необхідне клопотати перед слідчим суддею про призначення ОСОБА_2 розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою, який складатиме 622 180 грн. (260 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), оскільки зазначений розмір застави забезпечить та гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігатиме ризикам встановленим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, детектив вказує, що з огляду на існуючі ризики у органу досудового розслідування існує необхідність покласти на підозрювану ОСОБА_2 ряд обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді застави, як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою, а саме:

-прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, слідчого судді, суду на першу вимогу (зазначений обов`язок зумовлений необхідністю досягнення дієвості та завдань цього кримінального провадження, всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень);

-не відлучатися за межі м. Краматорськ Донецької обл. без дозволу слідчого, прокурора або суду ( ОСОБА_2 29.12.2014 повідомлено Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про те, що вона тимчасово проживала як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 . Зазначений обов`язок зумовлений необхідністю запобігання можливості переховуватися підозрюваним від органів досудового розслідування та/або суду);

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, що зумовлено необхідністю запобігання можливості переховуватися підозрюваним від органів досудового розслідування та/або суду;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_3 та свідками у кримінальному провадженні, що зумовлено необхідністю запобігання можливості підозрюваним незаконно впливати на свідків у даному кримінального провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України, що зумовлено необхідністю запобігання можливості переховуватися підозрюваним від органів досудового розслідування та/або суду шляхом оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон або використання інших документів, які дають таке право.

2.Позиція учасників у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор Малик О.І. повністю підтримала доводи заявленого клопотання, просила його задовольнити. При цьому, змінила прохальну частину поданого клопотання і просила встановити підозрюваній обов`язок не відлучатись за межі м. Харкова, а не зазначеного у клопотанні м. Краматорська, а також уточнила перелік свідків, утримуватися від спілкування з якими має підозрювана, у разі покладення на неї відповідних обов`язків. Додатково зауважила, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосований, оскільки підозрювана не має постійного місця проживання на підконтрольній території України, застосування застави або особистого зобов`язання не буде співрозмірним з інтенсивністю ризику переховування, і за відсутності осіб, які виявили бажання поручитись за підозрювану, не може бути застосована також і порука.

Також прокурор зазначила, що наразі досудове розслідування завершене і виконуються вимоги ст. 290 КПК України.

Підозрювана ОСОБА_2 заперечувала факт вчинення нею будь-якого злочину, вказала, що готова співпрацювати зі слідством для доведення своєї невинуватості і просила не застосовувати до неї запобіжний захід, пов`язаний з обмеженням її пересування, враховуючи, що на її утриманні перебуває донька з важким захворюванням, а також у зв`язку з необхідністю збирати докази своєї невинуватості на тимчасово окупованій території, де знаходиться ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ» та її постійне місце проживання.

Захисник підозрюваної - адвокат Зубанов І.О. заперечував проти задоволення поданого клопотання, вказавши, що пред`явлена підозра є необґрунтованою, а застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неможливим, у зв`язку з тим, що на її утриманні перебуває важко хвора дитина, яка потребує постійного догляду, а інших осіб які могли б його забезпечити немає.

Крім того, у судовому засіданні від 18.01.2022 надав документи щодо її місця проживання у м. Харкові, а саме договір оренди житла на період з 17.01.2022 до 17.10.2022, а також завірену нотаріусом згоду власника такого житла щодо відбування у ньому домашнього арешту орендарем - ОСОБА_2 .

У зв`язку з викладеним, захисник просив застосувати до підозрюваної домашній арешт або особисте зобов`язання, однак без обмеження можливості вільного переміщення.

3.Мотиви та оцінка слідчого судді.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено частиною першою статті 178 КПК.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити:

1)чи набула особа статусу підозрюваного?

2)чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?

3)чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?

4)чи наявні інші обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК?

5)чи може більш м`який запобіжний захід запобігти ризикам кримінального провадження?

6)чи можливо за встановлених обставин застосувати запобіжний захід, про який просить сторона обвинувачення?

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.

3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частина 3 ст. 111 КПК України встановлює, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

У свою чергу, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Крім того, враховуючи, що в період, коли ОСОБА_2 надсилалися повідомлення про підозру та здійснювались публікації повісток про її виклик до НАБУ для його вручення (з 06.08.2019 до 15.04.2020) у кримінальному процесуальному законі була відсутня норма, яка б визначала порядок такого надсилання особі, яка перебуває на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, слідчий суддя вважає за можливе застосування до подібної ситуації правил ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України, а також положень ч. 1 ст. 297-5 КПК України у редакції, яка була чинною у зазначений період. Так, положення ч. 1 ст. 297-5 КПК України визначають, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

У цьому контексті визначальним є те, чи були стороною обвинувачення вжиті всі можливі передбачені законом заходи для вручення ОСОБА_2 повідомлення про підозру з тим, щоб остання мала можливість бути належно проінформованою про свій статус та зміст висунутої проти неї підозри.

Відповідаючи на вказане питання, слідчий суддя встановив такі обставини.

06.08.2019 детектив НАБУ у кримінальному провадженні №42014080400000012 від 23.09.2014 склав письмове повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, а саме у пособництві в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, яке вчинено за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

У зв`язку з неможливістю встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 через її перебування на тимчасово окупованій території у м. Донецьку та нез`явлення її на підконтрольній території України з 26.04.2016 зазначене повідомлення про підозру від 06.08.2019 вручалось наступними способами:

-08.08.2019 повідомлення про підозру від 06.08.2019 поштою надіслано на адресу її зареєстрованого місця проживання, а також на адресу ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ», директором і засновником якого вона є, у м. Донецьку;

-22.08.2019 оголошення про виклик підозрюваної до НАБУ на 28.08.2019 та 30.08.2019 для участі у процесуальній дії у вигляді вручення повідомлення про підозру опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр»;

-09.04.2020 повідомлення про підозру та повістки про її виклик до НАБУ на 15.04.2020 і 20.04.2020 для вручення повідомлення про підозру, а також участі в інших процесуальних діях у кримінальному провадженні надсилалися поштовим зв`язком за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

-09.04.2020 повідомлення про підозру та повістка про її виклик до НАБУ на 15.04.2020 та 20.04.2020 для вручення повідомлення про підозру та участі у інших процесуальних діях у кримінальному провадженні надсилалися засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ», директором та засновником якого є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 );

-15.04.2020 дві повістки про виклик підозрюваної до НАБУ на 15.04.2020 та 20.04.2020 для вручення повідомлення про підозру та участі у інших процесуальних діях у кримінальному провадженні були розміщені на офіційному веб-сайті НАБУ;

-09.04.2020 повідомлення про підозру від 06.08.2019 надіслано поштою на адресу в м. Краматорську за останнім відомим місцем її перебування на неокупованій частині території України, про яке вона повідомила офіційні органи влади під час подання документів для оформлення допомоги як внутрішньо переміщеній особі;

-11.04.2020 оголошення про виклик підозрюваної до НАБУ на 15.04.2020 та 20.04.2020 для проведення допиту у кримінальному провадженні розміщено у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газета «Урядовий кур`єр»;

Беручи до уваги вказані обставини, слідчий суддя приходить до висновків, що стороною обвинувачення (1) 08.08.2019 не лише формально з дотриманням вимог ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК було поштою надіслано таке повідомлення про підозру від 06.08.2019 за адресою її зареєстрованого місця проживання та адресою місця роботи в ТОВ «ДОНБАС - ФРУІ», яке вона фізично не могла отримати через те, що на тимчасово окупованій території України АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти, (2) але й вжиті усі можливі заходи до фактичного її поінформування щодо наявності такої підозри, які відповідають змісту чинної на той момент ч. 1 ст. 297-5 КПК Укаїни, шляхом (а) опублікування 22.08.2019 у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий кур`єр») оголошення про виклик до НАБУ на 28.08.2019 та 30.08.2019 для участі у процесуальній дії у вигляді вручення повідомлення про підозру, (б) надсилання 09.04.2020 повідомлення про підозру від 06.08.2019 поштою на адресу останнього відомого місця перебування на підконтрольній Україні території - м. Краматорськ, (в) опублікування 11.04.2020 у газеті «Урядовий кур`єр» оголошення про виклик підозрюваної до НАБУ на 15.04.2020 та 20.04.2020 для проведення допиту у кримінальному провадженні, (г) опублікування на офіційному веб-сайті НАБУ 15.04.2020 повісток про виклик підозрюваної до НАБУ на 15.04.2020 та 20.04.2020 для вручення повідомлення про підозру.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що внаслідок невстановлення точного місцезнаходження цієї особи, але за наявності відомостей про її перебування на тимчасово окупованій території України, стороною обвинувачення у розумінні ч. 1 ст. 42 КПК вжито всіх можливих заходів для вручення їй повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень.

Крім того, слідчий суддя враховує, що 12.01.2022 детективами НАБУ було особисто вручено ОСОБА_2 відповідне повідомлення про підозру від 06.08.2019 у зв`язку з її поверненням на підконтрольну територію України, що підтверджується її розпискою про таке отримання.

Також слідчий суддя бере до уваги, що стороною захисту не оспорюється факт набуття ОСОБА_2 статусу підозрюваної.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_2 наділена статусом підозрюваної у цьому кримінальному провадженні.

3.2.Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, у чинному законодавстві поняття «обґрунтована підозра» відсутнє.

З огляду на це, враховуючи положення ч. 5 ст. 9 КПК України, під час встановлення факту існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя керується практикою Європейського суду з прав людини.

З усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що «…існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин… (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 р.). Вказаний стандарт є найнижчим за рівнем переконаності стандартом доказування у кримінальному провадженні, тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого приходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування» (п. 55 рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 р.).

З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом пособництва в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, яке вчинено за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів, зокрема:

-копій заяви про вчинення злочину;

-договору постачання №13/014/13 від 31.07.2013 з додатками і додатковою угодою;

-Статуту ТОВ «Донбас-Фруі;

-Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Донбас-Фруі»;

-договору про надання інформаційних послуг електронного цифрового підпису від 02.08.2013 з додатками;

-висновку експерта №194 від 26.04.2016;

-висновку експерта №19/13-2/106-СЕ/18 від 19.02.2019;

-протоколів допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , пояснень ОСОБА_5 тощо.

Описані у клопотанні фактичні обставини у сукупності із наданими детективом матеріалами кримінального провадження формують у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні описаного у клопотанні злочину.

Поряд із цим слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

На етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_2 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення нею кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

3.3.Щодо наявності ризиків.

Ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У клопотанні детектив вказує на ризики того, що ОСОБА_2 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, (2) незаконно впливати на учасників у цьому кримінальному провадженні, (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

3.3.1 Щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 , суворість можливого покарання, пов`язані із цим негативні для особи наслідки та інші обставини.

Так, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст. 191 КК України, за вчинення якого передбачено найсуворіший вид покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Особливого значення це має в ситуації підозрюваної ОСОБА_2 , яка повернувшись на підконтрольну територію України, одразу ж дізналася про завершення досудового розслідування і наближення судового розгляду щодо висунутого їй обвинувачення.

Також слідчий суддя бере до уваги, що підозрювана постійно проживає на непідконтрольній території України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що унеможливлює належний контроль за виконанням нею процесуальних обов`язків підозрюваної у цьому кримінальному провадженні. Крім того, слідчий суддя враховує, що підозрювана, будучи обізнаною про кримінальне провадження щодо неї, протягом тривалого часу не в`їжджала на підконтрольну територію України, що свідчить про нехтування останньою передбачених законодавством процесуальних обов`язків підозрюваної.

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що саме по собі проживання на непідконтрольній території України не може автоматично визнаватися обставиною, яка свідчить про існування ризику переховування. Так, з 2014 року території Донецької та Луганської областей стали об`єктами воєнної агресії Російської Федерації, що змусило частину жителів таких територій залишити або покинути своє місце проживання, а частина жителів залишилась в місцях свого проживання, не маючи змоги виїхати, і не з власної волі опинились поза межами контролю з боку органів державної влади України. Водночас, розуміючи складні життєві обставини, в які потрапила підозрювана у зв`язку з вказаною воєнною агресією на території її постійного місця проживання, слідчий суддя відзначає, що остання, знаючи про покладені на неї законодавством процесуальні обов`язки не проявила відповідального ставлення до їх виконання.

Як вбачається з матеріалів доданих до клопотання, ОСОБА_2 мала можливість в`їжджати на підконтрольну територію України для власних потреб і користувалася нею. Зокрема, як зазначила сама підозрювана, причиною останнього в`їзду на підконтрольну територію України - 10.01.2022 стала необхідність переоформлення документів, строк дії яких сплив. Тобто, маючи можливість в`їжджати на підконтрольну територію України, будучи обізнаною про розпочате щодо неї кримінальне провадження, підозрювана жодного разу не з`являлася за викликами до органу досудового розслідування, ігноруючи покладені на неї процесуальні обов`язки.

Крім того, слідчий суддя вважає, що наразі ризик переховування значно посилився, враховуючи, що прибувши на підконтрольну територію України, вона отримала від сторони обвинувачення не тільки повідомлення про підозру, але і одразу повідомлення про завершення досудового розслідування та клопотання про застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що могло викликати в неї побоювання щодо наближення можливого суворого покарання.

Усе вищевикладене у сукупності із відсутністю у підозрюваної будь-яких соціальних зв`язків на підконтрольній території України та можливості проживати тривалий час на ній, вказує на наявність реальної загрози втечі ОСОБА_2 за межі підконтрольної території України, її подальше переховування, та як наслідок фактичну відсутність у органу досудового розслідування дієвих механізмів попередження такої втечі та подальшого розшуку підозрюваної.

Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

3.2.2. Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

В цьому контексті, слідчий суддя відзначає, що вказаний ризик набуває особливої актуальності, враховуючи стадію на якій перебуває це кримінальне провадження, а саме завершення досудового розслідування, в ході якого стороні захисту відкриваються усі матеріали досудового розслідування, в тому числі і протоколи допиту свідків та показання іншого підозрюваного. Враховуючи викривальний характер таких показань, існує значний ризик впливу з боку підозрюваної на таких осіб, з метою схиляння їх до давання неправдивих показань, відмови від давання показань та перекручування їх змісту.

Таким чином, слідчий суддя вважає доведеним ризик можливого неправомірного впливу на свідків та іншого підозрюваного.

3.2.3. Щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

В обґрунтування цього ризику детектив вказує на наявність у підозрюваної, як директора ТОВ «ДОНБАС-ФРУІ», можливості підроблення нею офіційних документів з метою спростування позиції сторони обвинувачення та обставин вчинення кримінального правопорушення, або ж можливості протиправного впливу на інших службових осіб вказаного товариства з метою здійснення ними підроблення офіційних документів.

Однак, враховуючи, що прокурор визнав зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, у зв`язку з чим прийняв рішення про завершення досудового розслідування, непереконливими виглядають доводи детектива про можливість перешкоджання кримінальному провадженню вказаними у клопотанні способами, а тому вважає вказаний ризик недоведеним.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження.

3.4.Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

Так, за змістом ст. 178 КПК України слідчим суддею має бути враховано, зокрема, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, наявність у нього постійного місця роботи. Водночас, слідчим суддею встановлено, що стійких соціальних зв`язків на підконтрольній території України, підозрювана не має взагалі, як і постійного місця роботи та проживання. За загальним правилом, такі обставини вказують на доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням права вільного пересування.

Водночас, в ході судового розгляду поданого клопотання, слідчим суддею встановлено, що на утриманні підозрюваної ОСОБА_2 перебуває донька ОСОБА_12 , яка має важке психоневрологічне захворювання - синдром Ретта, і потребує постійного особливого догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком, долученим захисником Зубановим І.О . При цьому, будь-яких інших осіб на підконтрольній території України, які могли б забезпечити такий нагляд за відсутності підозрюваної немає. Вказані виключні обставини унеможливлюють застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки це позбавить її доньку життєво необхідного догляду та невиправдано порушуватиме права як самої підозрюваної, так і її доньки.

Крім того, про недоцільність застосування вказаного запобіжного заходу свідчить також і позиція сторони обвинувачення, яка попередньо отримавши дозвіл на затримання підозрюваної, не реалізувала його шляхом затримання підозрюваної ані одразу після перетину нею кордону, ані після цього. Більше того, сторона обвинувачення не заперечувала проти проведення розгляду поданого ними клопотання в дистанційному режимі, погодившись на його розгляд в режимі відеоконференції з Харківським апеляційним судом, в якому перебувала підозрювана. Така позиція сторони обвинувачення була обгрунтована саме наявністю на утриманні підозрюваної важкохворої дитини та свідчить, що тримання під вартою було б надмірним запобіжним заходом за таких обставин.

Додатково слідчий суддя враховує поведінку підозрюваної, яка самостійно з`являлась на усі призначені для розгляду цього клопотання судові засідання, а також на підтвердження своєї готовності виконувати, передбачені законом процесуальні обов`язки, забезпечила собі тимчасове місце проживання на підконтрольній території України, надавши договір оренди житла в м. Харкова та письмову згоду його власника на відбуття нею у такому житлі запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

3.5.Щодо можливості запобігти ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор на основі наданих доказів не довела наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання двом доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім.

З огляду на це, враховуючи дані про особу підозрюваної: її сімейний стан, відсутність даних про її матеріальне забезпечення, наявність на утриманні важкохворої дитини, а також, беручи до уваги позицію сторони обвинувачення, слідчий суддя дійшов висновку, що вагомі підстави для застосування відносно підозрюваної виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні.

При цьому, слідчий суддя вважає, що особистого зобов`язання для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрювану обов`язків буде залежати виключно від волі самої ОСОБА_2 та їх порушення не матиме для неї очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків, особливо враховуючи встановлене слідчим суддею нехтування їх виконання в минулому.

Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною, покладених на неї обов`язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Застосування застави за обставин, в яких знаходиться підозрювана та за відсутності відомостей про наявність в неї будь-яких джерел доходів, не буде доцільним запобіжним заходом.

Водночас, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 особливо тяжкого корупційного злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують щонайменше два ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме - ризик переховування від органу досудового розслідування та суду та ризик незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_2 та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваної.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. При цьому, за змістом ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, слідчий суддя має право зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, передбачених у вказаній нормі.

Вирішуючи питання щодо періоду застосування вказаного запобіжного заходу та переліку обов`язків, які необхідно покласти на підозрювану, слідча суддя, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховує обставини, описані у п. 3.4 цієї ухвали і приходить до висновку про необхідність застосування до неї домашнього арешту із забороною без відповідного дозволу залишати житло у період часу з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. із покладенням на неї таких обов`язків:

1)прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду на першу вимогу;

2)не відлучатися за межі території міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця реєстрації, місця проживання (в т. ч. тимчасового);

4)утримуватися від спілкування з учасниками цього кримінального провадження, а саме - з підозрюваним ОСОБА_3 та свідками - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та іншими свідками у цьому кримінальному провадженні, перелік яких міститься в реєстрі матеріалів досудового розслідування;

5)здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України, перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України;

6)носити електронний засіб контролю.

Покладення таких обов`язків необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання існуючим ризикам та ефективності здійснення кримінального провадження. Їх покладення на підозрювану дасть можливість органу досудового розслідування здійснювати контроль за її належною процесуальною поведінкою та унеможливити настання будь-якого із ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців. Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Оскільки кримінальне провадження наразі перебуває на стадії виконання вимог ст. 290-293 КПК України, а досудове розслідування завершене і його строк не спливає, слідчий суддя вважає за можливе визначити строк дії ухвали та виконання покладених на підозрювану обов`язків у два місяці, тобто до 18.03.2022 включно.

За наведених вище обставин подане клопотання слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 176-179, 181, 184, 193-196, 205, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Брояки С.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

2.Застосувати до підозрюваної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красний Луч (м. Хрустальний) Луганської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_4 - у період часу з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. без дозволу слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді або суду, на строк до 18 березня 2022 року включно.

3.Покласти на підозрювану ОСОБА_2 такі обов`язки:

7)прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду на першу вимогу;

8)не відлучатися за межі території міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

9)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця реєстрації, місця проживання (в т. ч. тимчасового);

10)утримуватися від спілкування з учасниками цього кримінального провадження, а саме - з підозрюваним ОСОБА_3 та свідками - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та іншими свідками у цьому кримінальному провадженні, перелік яких міститься в реєстрі матеріалів досудового розслідування;

11)здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України, перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України;

12)носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених на підозрювану, визначити на два місяці - до 18 березня 2022 року включно.

Здійснення контролю за виконанням покладених на підозрювану обов`язків доручити прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

4.В іншій частині клопотання відмовити.

5.Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_2 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

6.Ухвалу для виконання передати органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) для негайної постановки на облік підозрюваної, про що повідомити детектива і прокурора.

7.Роз`яснити підозрюваній, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на неї зобов`язань.

8.Копію ухвали негайно вручити прокурору, підозрюваній та її захиснику.

9.Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

10.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя О.В. Федоров