Документ № 102743003

Справа № 991/367/22

Провадження 1-кс/991/374/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 січня 2022 року Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Галабала М.В., за участю секретаря судових засідань Яроша О.М., представниці власниці майна Карплюк Л.Р., яка діє в інтересах власниці майна ОСОБА_1 , прокурора Лучківа Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання представниці власниці майна Карплюк Лідії Романівни про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року та

ВСТАНОВИВ:

1.До Вищого антикорупційного суду 18 січня 2022 року надійшло клопотання представниці власниці майна Карплюк Л.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року (далі - Кримінальне провадження).

2.У клопотанні зазначено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі № 757/40925/21-к необґрунтовано накладено арешт. Оскільки при вирішенні питання про його накладення слідчим суддею не забезпечено здійснення належного судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також не враховано потреби досудового розслідування, що призвело до невиправданого та непропорційного втручання держави у права та свободи дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , а саме у право на мирне володіння майном. Просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі № 757/40925/21-к на автомобіль марки «AUDI A3», чорного кольору, 2016 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний знак - НОМЕР_2 .

3.Учасники судового розгляду клопотання про скасування арешту майна висловили такі позиції.

3.1.Представниця власниці майна Карплюк Л.Р. клопотання підтримала, просила його задовольнити. Надала пояснення, що узгоджуються із доводами цього клопотання. Вказала, що за апеляційною скаргою ОСОБА_1 перегляд ухвали Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року не здійснювався.

3.2.Прокурор САП Лучків Ю.В. заперечив проти задоволення клопотання. Пояснив, що підстави, які наводить представниця власниці майна, не свідчать про те, що арешт було накладено необґрунтовано.

4.Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов до таких висновків.

4.1.Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі № 757/40925/21-к задоволено клопотання слідчого Головного управління Державного бюро розслідувань та накладено арешт на таке майно підозрюваного ОСОБА_2 : об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 1373614280000, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 913071380000, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки «AUDI A3», чорного кольору, 2016 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний знак - НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Volvo XC70», 2009 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3 , державний реєстраційний знак - НОМЕР_4 .

4.2.Арешт було накладено з мотивів того, що 27 липня 2021 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція інкримінованого йому кримінального правопорушення передбачає покарання у виді конфіскації майна. Враховуючи, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то слідча суддя вирішила, що слід накласти арешт на майно, яке було перераховано в клопотанні сторони обвинувачення, із цією метою.

4.3.Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі № 757/40925/21-к за апеляційною скаргою ОСОБА_1 не переглядалася.

4.4.Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням представника власника майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість (необґрунтованість) накладеного арешту та наявність (відсутність) підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. Під час судового розгляду клопотання представниця власниці майна Карплюк Л.Р. вказала на необґрунтованість накладення арешту майна, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею у цьому провадженні.

4.5.Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється: наявністю підстав для накладення арешту; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні про його арешт, метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про його арешт; розумністю і співмірністю арешту.

4.6.Оцінюючи доводи особи, яка заявила клопотання, слідчий суддя виходить із того, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України).

4.7.Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов`язує з: 1) наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2) вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3) належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.

4.8.З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

4.9.Санкція цієї частини статті 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Крім того, в додатку до Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.

4.10.Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «AUDI A3», чорного кольору, 2016 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний знак - НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Volvo XC70», 2009 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3 , державний реєстраційний знак - НОМЕР_4 . ОСОБА_1 як дружина підозрюваного, відповідно до положень ч. 1 ст. 60 СК України, є співвласником майна ОСОБА_2 , яке було набуте за час шлюбу. Встановлено, що автомобіль марки «AUDI A3», чорного кольору, 2016 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , державний реєстраційний знак - НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_2 23 травня 2020 року, тобто після шлюбу із ОСОБА_1 , який було укладено 25 лютого 2018 року.

4.11.Вирішуючи питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року слідчий суддя враховує, що на момент прийняття слідчим суддею цього рішення поділ майна подружжя не проводився, а частки у ньому, відповідно до ст. 370 ЦК України, не виділялись. У зв`язку з чим, арешт був застосований до майна, власником якого вказаний ОСОБА_2 , без визначення часток.

4.12.Покликання представниці власниці майна на постанову Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 676/2199/19 слідчий суддя вважає нерелевантним. Так, у згаданій постанові суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що конфісковуючи на користь держави Ѕ частину транспортного засобу, який був знаряддям вчинення злочину, і свідоцтво про його реєстрацію, апеляційний суд допустив неправильне застосування кримінального закону. Мотивом прийняття такого рішення було, зокрема, те, що апеляційний суд не звернув уваги на вимоги ч. 5 ст. 96-2 КК України, якими передбачено, що спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю). При цьому апеляційним судом не було встановлено, що співвласниця автомобіля знала чи могла б знати про незаконне його використання автомобіля, що було б підставою для його конфіскації. Різниця у конфіскації та спеціальній конфіскації полягає в тому, що перший із цих кримінально-правових засобів є проявом так званої каральної форми кримінально-правового впливу (покарання) - традиційно основного напряму боротьби з різними проявами кримінальної активності, а другий - виконує попереджувальну (превентивну) функцію закону про кримінальну відповідальність. Відтак різниця у їх нормативній регламентації є суттєвою, що свідчить про неможливість застосування висновків Верховного Суду, що стосуються спеціальної конфіскації, під час розгляду цієї справи.

4.13.Доводи представниці власниці майна про те, що у випадку винесення судом обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 конфіскувати автомобіль марки «AUDI A3» буде неможливо, тому арешт слід скасувати, також не базуються на положеннях чинного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 48 КВК України виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 6 ст. 48 цього Закону у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

4.14.Слідчий суддя також звертає увагу, що за п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України ухвала про задоволення клопотання про арешт майна повинна містити, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. В ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2021 року у справі № 757/40925/21-к зазначено про заборону ОСОБА_2 , його представникам за дорученням або його уповноваженим особам відчужувати, розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном. Таким чином, аргумент представниці власниці майна щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на автомобіль, є непереконливим, адже судом накладено заборону на проведення розпорядження цим майном, однак не обмежено можливість користуватися ним.

4.15.Додатково слідчий суддя звертає увагу на те, що усталена практика ЄСПЛ свідчить про те, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, ЄСПЛ пов`язує із видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв`язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. Конфіскація майна є одним із різновидів покарання. За загальним правилом, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України). Цей захід підпадає під дію другого пункту статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який, зокрема, дозволяє Державам-учасницям контролювати використання майна для забезпечення виконання покарання (п. 70 рішення у справі «Маркус проти Латвії»). Відтак, слідчий суддя зазначає, що арешт майна з підстав забезпечення можливої його конфіскації переслідує легітимні цілі.

4.16.При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховував положення ч. 5 ст. 170 КПК України, відповідно до якої арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, а також ч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

4.17.Зважаючи на те, що майно, власником якого вказаний підозрюваний ОСОБА_2 , арештоване в цілях забезпечення конфіскації майна як виду покарання, санкція інкримінованої останньому частини статті кримінального закону передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, а арештоване майно належить на праві власності підозрюваному, то арешт накладено обґрунтовано.

5.За таких обставин в задоволенні клопотання слід відмовити внаслідок відсутності підстав, визначених статтею 174 КПК для скасування арешту майна, про які зазначає представниця власниці майна.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання представниці власника майна Карплюк Лідії Романівни, подане в інтересах власника майна ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року, залишити без задоволення.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя М. ГАЛАБАЛА