Документ № 102758993

Справа № 405/2913/17

Провадження 1-кп/991/147/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,

прокурорів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

обвинуваченого ОСОБА_9,

його захисників, адвокатів ОСОБА_10, ОСОБА_1,

ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42017000000000180 від 25 січня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кіровограді, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, не працює, має вищу юридичну освіту, одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

І. Історія провадження

1. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року встановлено, що це кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду (том № 4 а.с. 111-112).

2. 04 листопада 2019 року зі Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене кримінальне провадження, у якому ухвалою суду від 05 листопада 2019 року було призначено підготовче судове засідання, а 29 січня 2020 року на підставі обвинувального акта було призначено судовий розгляд (том № 4 а.с. 117-118, 209-211, 222-236).

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

3. Обвинувачений ОСОБА_9, перебуваючи на посаді заступника прокурора Кіровоградської області, надав неправомірну вигоду службовій особі, яка займала відповідальне становище, за наступних обставин.

4. 03 червня 2016 року військовий прокурор Кіровоградського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_14 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда до Кіровоградської міської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 (далі за текстом, ФОП ОСОБА_15 ) про визнання недійсним договору оренди землі № 227 від 28 вересня 2010 року, укладеного між Кіровоградською міською радою та ФОП ОСОБА_15, за умовами якого останньому у строкове платне користування була передана земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_3, загальною площею 5193,65 м2 для розміщення виробничої бази (далі за текстом, господарська справа № 912/2229/16).

5. У січні 2017 року ОСОБА_9, будучи достеменно обізнаним про те, що військовий прокурор Кіровоградського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_14 наділений всіма повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді, зокрема, щодо апеляційного оскарження судового рішення в господарській справі № 912/2229/16, сформував умисел на надання ОСОБА_14 неправомірної вигоди за невчинення ним в інтересах ФОП ОСОБА_15 дії з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за неподання апеляційної скарги на рішення суду в зазначеній справі.

6. Реалізовуючи свій злочинний умисел, 12 січня 2017 року ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_14 та запропонував зустрітись, а згодом того ж дня особисто прибув до службового кабінету останнього, розташованого у приміщенні військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України за адресою: місто Кропівницький, вулиця Шевченка, будинок 3.

У ході розмови ОСОБА_9 повідомив, що наступного дня, тобто 13 січня 2017 року, Господарський суд Кіровоградської області відмовить у задоволенні позову в господарській справі № 912/2229/16 та запропонував ОСОБА_14 за неподання апеляційної скарги неправомірну вигоду, розмір якої ОСОБА_9 мав намір визначити самостійно.

7. 13 січня 2017 року Господарський суд Кіровоградської області ухвалив рішення в господарській справі № 912/2229/16, відмовивши у задоволенні позову у повному обсязі.

8. У подальшому, 23 січня 2017 року ОСОБА_9 знову зателефонував ОСОБА_14 та повідомив, що він має повний текст судового рішення та готовий продовжити спілкування, а дізнавшись, що ОСОБА_14 перебуває у відрядженні в Одесі, попросив повідомити його про повернення до міста Кропивницький.

9. 28 січня 2017 року о 9 годині 51 хвилині ОСОБА_14 з огляду на попередню домовленість зателефонував ОСОБА_9 та поінформував його про своє повернення до Кропивницького.

10. Того ж дня приблизно о 16 годині 00 хвилин, попередньо зателефонувавши ОСОБА_14 та переконавшись, що останній перебуває у своєму службовому кабінеті АДРЕСА_4, ОСОБА_9 прибув до зазначеного приміщення та надав ОСОБА_14 неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за невчинення в інтересах третьої особи ФОП ОСОБА_15 дії з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за неподання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року у справі № 912/2229/16.

11. У подальшому в службовому кабінеті ОСОБА_14 відбувся обшук, а ОСОБА_9 був затриманий працівниками органів правопорядку.

ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

12. Законодавець у частині третій статті 369 Кримінального кодексу України криміналізував, зокрема такі діяння, як пропозицію чи обіцянку надати службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

13. З об`єктивної сторони це кримінальне правопорушення характеризується вчиненням таких альтернативних діянь стосовно неправомірної вигоди: 1) пропозицією чи обіцянкою надати неправомірну вигоду або 2) її наданням.

14. Як розтлумачено у примітці до статті 3641 Кримінального кодексу України, неправомірною вигодою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють або одержують без законних на те підстав.

15. Відповідно до пункту 2 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього ж Кодексу, посади яких згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

ІV. Позиція сторони захисту

16. Обвинувачений ОСОБА_9 винуватим себе у пред`явленому обвинуваченні не визнавав та повністю заперечував наявність складу злочину в своїх діях, заявляючи про фальсифікацію кримінального провадження і провокацію з боку працівників правоохоронних органів.

Стверджував, що зустріч з ОСОБА_14, яка мала місце 28 січня 2017 року в службовому кабінеті останнього, відбулась саме за ініціативою ОСОБА_14, тоді як ОСОБА_15 та ОСОБА_16, в інтересах яких ОСОБА_9 інкриміновано надання неправомірної вигоди, до нього з таким проханням ніколи не звертались.

Крім того, обвинувачений посилався на порушення його права на захист через несвоєчасне забезпечення участі адвоката під час його затримання, адже фактично ця процесуальна дія відбулась ще до початку обшуку, тоді як протокол затримання було складено кілька годин потому.

ОСОБА_9 наполягав також на порушенні вимог статті 290 Кримінального процесуального кодексу України під час відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту та просив суд не допускати відомості, що містяться в них, як докази.

17. Будучи допитаним у ході судового розгляду, ОСОБА_9 пояснив, що з ОСОБА_14 він познайомився у 2015 році, коли вони обоє призначались відповідно на посади заступника прокурора Кіровоградської області та військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України. Обвинувачений зазначав, що відтоді вони підтримували приятельські стосунки з огляду на спільні спортивні інтереси, періодично зустрічались у спортзалі або на відомчих нарадах, інколи разом відвідували заклади громадського харчування. За словами ОСОБА_9, доля молодшого за нього ОСОБА_14 була схожа на його власну колись він так само починав розбудовувати кар`єру в прокуратурі, не мав власного житла, відчував брак грошових коштів тощо. Він був обізнаний, що у 2015-2016 роках ОСОБА_14 був фактично малозабезпеченим, адже на його утриманні перебували дружина та малолітня дитина, вони проживали в орендованій квартирі, його батьки також не були заможними, до того ж батько ОСОБА_14 мав хронічні захворювання та потребував лікування. Кілька разів ОСОБА_9 навіть дарував ОСОБА_14 талони на пальне, щоб останній міг відвідати батьків.

Обвинувачений також повідомив, що з ОСОБА_16 (сином ОСОБА_15, який був зареєстрований як фізична особа підприємець) він також приятелював та дізнався від нього, що військова прокуратура Кіровоградського гарнізону Південного регіону України перешкоджає підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_15 .

Будучи особистознайомим з ОСОБА_14, ОСОБА_9 з власноїініціативи вирішивдопомогти родині ОСОБА_17 тапопросив ОСОБА_14 вникнути вїхню ситуацію,перевірити дотриманняйого підлеглимизакону тапереконатись увідсутності зловживаньз їхбоку.У подальшомунеодноразово відбувалось обговорення господарської справи № 912/2229/16 між ОСОБА_14 та ОСОБА_9, в ході якого вони обоє дійшли висновку про очевидну необґрунтованість позову. При цьому обвинувачений наполягав на тому, що він ніколи не пропонував неправомірну вигоду ОСОБА_14 та не надавав її.

ОСОБА_9 пояснив,що всередині січня2017року йомузателефонував ОСОБА_14,поінформував провже ухваленерішення вгосподарській справі№ 912/2229/16 та запропонував якнайшвидше зустрітись з метою обговорення законності дій його підлеглих.

Під час зустрічі, яка відбулась 28 січня 2017 року в службовому кабінеті ОСОБА_14, обвинувачений дізнався про загострення хронічної хвороби батька ОСОБА_14, перенесене ним оперативне втручання та перебування його в критичному стані. Оскільки напередодні ОСОБА_9 поховав власного батька, він спонтанно прийняв рішення матеріально допомогти ОСОБА_14 та передав йому 1000 доларів США. Ці грошові кошти були помилково витлумачені органами правопорядку як предмет наданої ОСОБА_14 неправомірної вигоди, що стало підставою для затримання ОСОБА_9 та його подальшого незаконного переслідування. На переконання обвинуваченого, ОСОБА_14 свідомо його обмовив та сприяв у фальсифікації кримінальної справи, адже розраховував, що в такий спосіб полегшить собі процедуру призначення на посаду детектива Національного антикорупційного бюро України.

18. Узагальнені доводи сторони захисту щодо недопустимості всіх доказів, на підставі яких прокурор обстоює пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення:

18.1.порушення настадії прийняттязаяви провчинення кримінальногоправопорушення тавнесення відомостейдо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань, що свідчать про фальсифікацію кримінального провадження, наявність ознак провокації ОСОБА_9 та про реалізацію органом досудового розслідування повноважень, не передбачених кримінальним процесуальним законом:

- у протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення зазначено дату його складання 21 січня 2017 року, тоді як відповідна заява ОСОБА_14 була складена та зареєстрована лише 25 січня 2017 року;

- допит ОСОБА_14 в якості свідка відбувся до початку досудового розслідування, адже відомості про кримінальне правопорушення за його заявою були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 січня 2017 року о 19 годині 30 хвилин, а допит ОСОБА_14 відбувся, як зазначено в протоколі, в місті Києві того ж дня у період часу з 19 години 50 хвилин до 20 години 35 хвилин, тоді як ОСОБА_14 о 15 годині 27 хвилин вже виїхав за межі Києва та станом на 19 годину 50 хвилин прибув до Одеси;

- порушення вимог частини першої статті 214, частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України щодо невідкладності внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення слідчих дій з дотриманням правил підслідності;

- невідповідність короткого викладу обставин, зазначених у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, змісту заяви ОСОБА_14 ;

- внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_14 з порушенням вимог частини четвертої статті 218 Кримінального процесуального кодексу України, тобто за наявності вже розпочатого на підставі його ж заяви досудового розслідування щодо того ж самого кримінального правопорушення, вчиненого тією самою особою;

- рішення, що підтверджує повноваження детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_18, винесене у неналежній процесуальній формі замість постанови у матеріалах справи наявне доручення керівника органу досудового розслідування, що є порушенням частини третьої статті 110 Кримінального процесуального кодексу України;

18.2. порушення вимог кримінального процесуального закону під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій:

- постанова про здійснення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину винесена з порушенням вимог, передбачених статтею 251 Кримінального процесуального кодексу України, адже не містить дати початку цієї слідчої дії;

- підставою для проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину стала постанова слідчого, а не прокурора, що є порушенням частини четвертої статті 246 Кримінального процесуального кодексу України;

- ухвали слідчого судді про надання дозволу на негласні слідчі (розшукові) дії щодо ОСОБА_9 є немотивованими та необґрунтованими, містять виправлення дати та номеру документа про їх розсекречення;

- доручення № 25/1-426т від 26 січня 2017 року, яким оперативні підрозділи Служби безпеки України були уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, надано слідчим, а не прокурором, у ньому міститься виправлення дати, до спливу якої необхідно надати матеріали виконання цього доручення, а крім того, доручення оформлено не у формі постанови;

- постанови про залучення ОСОБА_14 до конфіденційного співробітництва та проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину виготовлені після проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки на них відсутні відомості щодо вхідного реєстраційного номеру Служби безпеки України;

- на носії інформації флеш-картці «Transсend 8 Gb» № 1136т, що є додатком до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 09 березня 2017 року, наявна розбіжність на одну годину в часі створення файлів та у часі, коли відбувалась і була зафіксована зустріч, що свідчить про підробку відеозапису, його монтаж та фальсифікацію;

- носії інформації флешкарти «Transсend 8 Gb» № 1136т та «Kingston 8 Gb» № 1138т, що є додатками до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 09 березня 2017 року, опечатані неналежним чином, що викликає сумнів у їх автентичності та відсутності монтажу;

- носії інформації флеш-карти «Transсend 16 Gb» № 1139т, «Transсend 16 Gb» № 1140т та компакт-диск «Verbatim DVD-R» № 1146/1т не відкривались стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 Кримінального процесуального кодексу України;

- носій інформації компакт-диск «Verbatim DVD-R» № 1146/4т, що є додатком до протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 09 березня 2017 року, не є оригіналом, цей диск надійшов до Національного антикорупційного бюро України неопечатаним;

- на носії інформації № 1146/5т частина файлів видалена, частина розмов приглушена, що свідчить про монтаж, фальсифікацію матеріалів та провокацію ОСОБА_9 до вчинення злочину;

- у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відсутня інформація щодо технічних засобів, які використовувалися, та способу, за допомогою якого отримана дана інформація;

- відсутні матеріали щодо запису розмов за 7 днів, хоча зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж здійснювалось до 10 лютого 2017 року включно;

- всі протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій складені з порушенням строку їх виготовлення та передачі прокурору всупереч вимогам статті 252 Кримінального процесуального кодексу України;

18.3. порушення в ході проведення обшуку службового кабінету військового прокурора ОСОБА_14 від 28 січня 2017 року:

- порушення пункту 6 частини 3 статті 234 та частини третьої статті 236 Кримінального процесуального кодексу України щодо незазначення інших співвласників під час надання дозволу на проведення обшуку у будівлі АДРЕСА_5 та залучення до проведення обшуку не всіх співвласників цієї будівлі;

- рішення слідчого про доручення ГУ БКОЗ СБ України про участь у слідчих (розшукових) діях винесене у неналежній процесуальній формі з порушенням вимог частини третьої статті 110 Кримінального процесуального кодексу України;

- перед проведенням слідчої дії понятим та залученому спеціалісту не роз`яснювались їх права та обов`язки, зокрема, щодо нерозголошення відомостей щодо обшуку, а також не оголошувалась інформація про застосування засобів відеофіксації, умови та порядок їх використання;

- залучені до участі в обшуку поняті не відповідають вимогам незаінтересованості з огляду на особисту участь ОСОБА_14 у їх підшуканні;

18.4. порушення кримінального процесуального закону під час затримання ОСОБА_9 та вручення йому повідомлення про підозру:

- протокол затримання складений та вручений ОСОБА_9 з порушенням порядку, визначеного статтями 104, 208 Кримінального процесуального кодексу України;

- час фактичного затримання ОСОБА_9 не відповідає часу, зазначеному у протоколі його затримання, адже утримання ОСОБА_9 мало місце 28 січня 2017 року упродовж обшуку та ще протягом чотирьох годин після його закінчення, тобто з 17 години 34 хвилин до моменту підписання ним протоколу про затримання того ж дня о 21 годині 30 хвилин;

- слідчим, який проводив обшук, не виконано вимог кримінального процесуального закону, зокрема, не роз`яснено ОСОБА_9, як затриманій особі, його процесуальні права; своєчасно не повідомлено уповноважений орган про необхідність здійснення безоплатної правової допомоги, а також не поінформовано інших осіб про його затримання та місце перебування;

- повідомлення про підозру ОСОБА_9 вручено з порушенням вимог частини першої статті 278 Кримінального процесуального кодексу України щодо своєчасності, що свідчить про ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного.

V. Докази на підтвердження встановлених судом фактичних обставин та мотиви неврахування окремих доказів

19. Згідно з наказом Генерального прокурора України № 104-вк від 16 квітня 2015 року ОСОБА_14 був призначений військовим прокурором Кіровоградського гарнізону Південного регіону України строком на п`ять років, а наказом виконуючого обов`язки військового прокурора Південного регіону України № 284к від 27 квітня 2015 року його було зараховано до списків особового складу військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України та усіх видів забезпечення. З 25 квітня 2015 року ОСОБА_14 приступив до виконання службових обов`язків військового прокурора (том № 6 а.с. 183, 184).

Відповідно до статті 12, пунктів 14-19 частини першої статті 15, пункту 11 частини другої статті 39 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла станом на 01 січня 2017 року) у системі прокуратури України діяли місцеві прокуратури, до яких згідно з Додатком до цього Закону «Перелік і територіальна юрисдикція місцевих та військових прокуратур» належала також Військова прокуратура Кіровоградського гарнізону. У військових прокуратурах адміністративними посадами були визначені, зокрема, військові прокурори гарнізонів, які були керівниками військових прокуратур на правах місцевих прокуратур, а тому мали статус прокурора органів прокуратури.

Отже, ОСОБА_14, обіймаючи в період 2016-2017 років посаду військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, в розумінні пункту 1 примітки до статті 364 та пункту 2 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України мав статус службової особи, яка займала відповідальне становище.

20. 03 червня 2016 року ОСОБА_14, як військовий прокурор Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда до Кіровоградської міської ради та ФОП ОСОБА_15 про визнання недійсним договору оренди землі № 227 від 28 вересня 2010 року, укладеного між Кіровоградською міською радою та ФОП ОСОБА_15, за умовами якого останньому у строкове платне користування була передана земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_3, загальною площею 5193,65 м2 для розміщення виробничої бази (том № 6 а.с. 59-65).

Як убачається з рішення Господарського суду Кіровоградської області в господарській справі № 912/2229/16 від 13 січня 2017 року, за результатами розгляду цієї справи суд відмовив у задоволенні позову у повному обсязі. Повний текст цього рішення був виготовлений 18 січня 2017 року.

21. Виходячи зі змісту пункту 2 частини першої статті 2, частини третьої статті 23, частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру», в межах представництва в суді законних інтересів держави ОСОБА_14, як керівнику місцевої прокуратури, зокрема, було надано право подання апеляційної скарги на судові рішення в господарських справах незалежно від його участі в їх розгляді.

20 січня цього ж року ОСОБА_14 подав рапорт за реєстраційним номером 193 про вирішення питання про оплату судового збору з метою подання апеляційної скарги на це судове рішення.

Зазначене рішення та рапорт були визнані речовими доказами та досліджені судом у порядку, передбаченому статтею 357 Кримінального процесуального кодексу України.

22. У період перебігу строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року у справі № 912/2229/16, а саме 25 січня 2017 року, ОСОБА_14 звернувся до Першого заступника Голови начальника ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_19 із заявою щодо факту пропозиції, яка надійшла йому від заступника прокурора Кіровоградської області ОСОБА_9, щодо надання неправомірної вигоди за неподання апеляційної скарги на це рішення (том № 3 а.с. 71-72).

23. Будучи допитаним у якості свідка в ході судового розгляду, ОСОБА_14 надавав суду послідовні та узгоджені показання, пояснюючи, що у період з квітня 2015 року по липень 2017 року він обіймав посаду військового прокурора Кіровоградського гарнізону. В червні 2016 року військова прокуратура Кіровоградського гарнізону звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограду до ФОП ОСОБА_15 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Після відкриття провадження у цій господарській справі у червні 2016 року на мобільний телефон ОСОБА_14 зателефонував невідомий чоловік, який представився співробітником прокуратури Кіровоградської області на ім`я ОСОБА_20 та запропонував зустрітись.

Під час зустрічі ОСОБА_9 показав ОСОБА_14 позовну заяву за підписом останнього до ФОП ОСОБА_15 та якісь графічні матеріали, після чого запитав, яким чином можна допомогти відповідачу. Почувши це, ОСОБА_14 зазначив, що позови в інтересах держави в особі Міністерства оборони з питань земельних відносин перебувають на особливому контролі в прокуратурі вищого рівня. Тоді ОСОБА_9 зазначив, що відповідач готовий надати неправомірну вигоду для того, щоб прокуратура просто займала пасивну позицію в суді, штучно затягуючи розгляд справи та не реагуючи на здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_15 на спірній земельній ділянці. Від такої пропозиції ОСОБА_14 відмовився, але ОСОБА_9 зазначив, що визначиться самостійно з розміром неправомірної вигоди та зателефонує згодом.

Після зустрічі про її зміст та факт пропозиції надання неправомірної вигоди свідок доповів усно своєму безпосередньому керівнику військовому прокурору Південного регіону України генералу ОСОБА_21, а також написав відповідний рапорт.

У подальшому мав місце ще один телефонний дзвінок від ОСОБА_9, після чого за рапортом ОСОБА_14 слідчий відділ військової прокуратури Південного регіону розпочав досудове розслідування. Але ОСОБА_9 упродовж червня 2016 року січня 2017 року на зв`язок не вийшов, а тому кримінальне провадження закрили.

Проте, в січні 2017 року свідку знов зателефонував ОСОБА_9 та попросив поспілкуватись з ним. ОСОБА_14 повідомив, що перебуває в приміщенні військової прокуратури Кіровоградського гарнізону за адресою: АДРЕСА_5, де того ж дня відбулась зустріч. У ході розмови ОСОБА_9 повідомив, що наступного дня Господарським судом Кіровоградської області буде ухвалено рішення про відмову військовій прокуратурі в задоволенні позовних вимог у справі за позовом до ФОП ОСОБА_15, у зв`язку з чим, він просив не оскаржувати в апеляційному порядку це рішення за неправомірну вигоду, розмір якої обіцяв визначити самостійно. ОСОБА_14 знову відмовився, але ОСОБА_22 наполягав, тому свідок, прагнучі завершити розмову, сказав, що для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для подачі апеляційної скарги необхідно отримати повний текст рішення. На цьому зустріч було завершено.

Про факт цієї зустрічі ОСОБА_14 одразу повідомив свого безпосереднього керівника ОСОБА_21, а наступного дня після розмови з ОСОБА_9 . Господарський суд Кіровоградської області дійсно ухвалив рішення у справі за позовом до ФОП ОСОБА_15, повністю відмовивши у позові військової прокуратури. 23 січня 2017 року ОСОБА_14 перебував в Одесі на нараді, коли йому зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що він має повний текст рішення та готовий продовжити спілкування. Про даний факт ОСОБА_14 негайно повідомив генералу ОСОБА_21, який порадив звернутись до Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України, до повноважень якої належало викриття правопорушень, вчинених співробітниками прокуратури. ОСОБА_14 погодив зустріч телефоном з компетентною особою та вирушив до Києва.

25 січня 2017 року, прибувши до Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України, яка знаходилась за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 8, свідок був запрошений до кабінету, в якому на нього вже очікували кілька працівників Генінспекції та Служби безпеки України, яким він повідомив про обставини висловлення йому пропозиції надання неправомірної вигоди.

Того ж дня ОСОБА_14 написав заяву про вчинення злочину, підписав ще якісь документи та був допитаний у якості свідка. Під час перебування у Генінспекції свідкові знову зателефонував ОСОБА_9, який прагнув продовження їхньої розмови. Коли ОСОБА_14 повідомив, що він наразі в Києві, ОСОБА_9 попросив зателефонувати йому після повернення до Кіровограду.

28 січня 2017 року ОСОБА_14 повернувся до Кіровограду та з огляду на прохання ОСОБА_9 зателефонував останньому, повідомивши про своє прибуття.

У другій половині того ж дня ОСОБА_9 приїхав до кабінету ОСОБА_14 та у ході розмови, яка відбувалась вже у межах контролю за вчиненням злочину, неодноразово ставив питання про неподання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області у справі за позовом до ФОП ОСОБА_15 . Свідок жодного разу не висловив згоду на прийняття неправомірної вигоди, займав пасивну позицію під час контрольованого спілкування, оскільки розумів положення законодавства щодо недопустимості провокації злочину, про що його також повідомляли співробітники Генінспекції та СБУ, які здійснювали документування протиправних дій ОСОБА_9 .

Після пропозиції ОСОБА_14 випити чаю вони разом з ОСОБА_9 перейшли в іншу частину кабінету свідка кімнату для відпочинку, де ОСОБА_14 помітив у руках ОСОБА_9 долари США, які останній передав свідку із рук в руки. На запитання ОСОБА_14 «Що це?» ОСОБА_9 відповів або «Рубль», або «Штука». Тоді свідок поклав грошові кошти на стіл, а ОСОБА_9, відмовившись від чаю, збирався йти. Коли ОСОБА_14 повідомив, що строк оскарження рішення спливає наступного тижня, обвинувачений сказав, що вони вже начебто вирішили це питання. Після чого ОСОБА_9 був затриманий співробітниками правоохоронних органів.

24. Показання свідка ОСОБА_14 повністю узгоджуються та підтверджуються іншими дослідженими під час судового розгляду доказами.

25. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_14 від 25 січня 2017 року до цього реєстру були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією за частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України та згенеровано номер кримінального провадження 42017000000000180 (том № 3 а.с. 67).

26. Постановами про доручення здійснення досудового розслідування та про зміну складу слідчої групи від 25, 26 та 27 січня 2017 року визначено слідчу групу у складі старших слідчих в особливо важливих справах відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 (том № 6 а.с. 1-2, 3-4, 7-8).

27. Постановою від 26 січня 2017 року визначено групу прокурорів у складі прокурорів відділу процесуального керівництва Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 (том № 6 а.с. 5-6).

28. 26 січня 2017 року слідчий ОСОБА_24 за погодженням з прокурором ОСОБА_27 звернувся до Апеляційного суду міста Києва з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю особи, візуального спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_9, а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 (що їх використовував ОСОБА_14 ) та НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 (що їх використовував ОСОБА_9 ). Того ж дня зазначені клопотання були розглянуті слідчим суддею Апеляційного суду міста Києва та задоволені у повному обсязі (том № 7 а.с. 160-162, 163-165, том № 3 а.с. 92-94, 111-113).

29. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі цих ухвал було доручено працівникам ГУ БКОЗ СБ України відповідно до доручення слідчого ОСОБА_24 № 25/1-462т від 26 січня 2017 року (том № 6 а.с. 37-38).

30. Крім того, 26 січня 2017 року прокурор ОСОБА_27, діючи в межах своїх повноважень, передбачених статтями 36, 110, 246, 249, 251, 271, 273 Кримінального процесуального кодексу України, виніс постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту без використання спеціальних імітаційних засобів (том № 6 а.с. 34-36).

Виконання цієї постанови також було доручено оперативним підрозділам Служби безпеки України на підставі доручення прокурора ОСОБА_27 № 25/3-440т від 26 січня 2017 року (том № 6 а.с. 33).

31. 27 січня 2017 року відповідно до частини першої статті 275 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_14 за його добровільною згодою був залучений до участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій та до конфіденційного співробітництва на підставі відповідної постанови № 1149т (том № 7 а.с. 155-156, 158-159).

Доводи сторони захисту про недопустимість результатів негласних слідчих (розшукових) дій аудіо, відеоконтролю, а також контролю за вчиненням злочину, які проводили працівники Служби безпеки України 28 січня 2017 року за участі ОСОБА_14 з огляду на надходження до Служби безпеки України постанови про залучення останнього до конфіденційного співробітництва лише 16 лютого того ж року, тобто після завершення зазначених слідчих дій (том № 8 а.с. 39-41), колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 246 Кримінального процесуального кодексу України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи.

При цьому кримінальний процесуальний закон не містить вимог до форми доручення слідчого або переліку обов`язкових додатків до нього, тоді як пунктом 3.4. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16 листопада 2012 року, передбачено, що до доручення слідчого, прокурора обов`язково додається лише ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії або постанова слідчого (прокурора) про проведення такої дії.

Щодо решти організаційних питань взаємодії між слідчим, прокурором і уповноваженими оперативними підрозділами, то будь-яка додаткова інформація зазначається у дорученні на розсуд слідчого.

Інакше кажучи, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії саме слідчий визначає порядок та форму взаємодії з уповноваженим оперативним підрозділом, забезпечуючи в такий спосіб ефективність досудового розслідування та своєчасність здійснення процесуальних дій. Враховуючи наведене, позиція сторони захисту з окресленого питання вочевидь не ґрунтується на вимогах закону.

32. На дослідженому судом носії інформації компакт-диску «Verbatim DVD-R» з реєстраційним номером 1146/5т, що є додатком до протоколів про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 09 березня 2017 року, зафіксовано «дзеркальні» розмови, тобто ідентичні за своїм змістом, між абонентами ОСОБА_9 з номером мобільного телефону НОМЕР_4 та ОСОБА_14 з номером мобільного телефону НОМЕР_2, які відбулись 28 січня 2017 року (том № 6 а.с. 41-43, 44, 45-47).

Виходячи зі змісту цих розмов у папках «н212к (27.01-03.02.17)» та «н213к (27.01-03.02.17)», суд встановив, що 28 січня 2017 року ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_9 о 9 годині 51 хвилині та повідомив, що він повернувся до Кіровограду, а ОСОБА_9 поінформував його, що намагатиметься у другій половині дня навідатись до нього.

Того ж дня о 15 годині 39 хвилин ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_14 та поцікавився, чи останній ще на робочому місці, а отримавши підтвердження, запитав, чи є у ОСОБА_14 рішення суду або його варто взяти з собою (том № 6 а.с. 42, 44).

33. Одночасно суд співставив наведені вище відомості з інформацією на оптичному диску DVD-R Verbatim, яка отримана у ході тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2017 року щодо вхідних та вихідних з`єднань, їх тривалості, а також SMS-повідомлень, зокрема, між абонентськими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_2 за період з 01 грудня 2016 року по 28 лютого 2017 року. Ця ж інформація відображена в протоколі огляду від 21 квітня 2017 року (том № 6 а.с. 117, 118-121, 122, 123, 124-127, 128, 129-148, 149).

ПрАТ «Київстар» надало інформацію про наявність вхідних дзвінків ОСОБА_14 (на номер мобільного телефону НОМЕР_2 ) від ОСОБА_9 (з номеру мобільного телефону НОМЕР_4 ), які мали місце 24 та 25 січня 2016 року, коли ОСОБА_14 перебував відповідно на нараді в Одесі та у приміщенні Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України в місті Києві, а також щодо одного вихідного дзвінка від ОСОБА_14 на номер ОСОБА_9 28 січня 2017 року о 9 годині 51 хвилині та вихідного дзвінка ОСОБА_9 на номер ОСОБА_14 того ж дня о 15 годині 39 хвилин.

Надані ПрАТ «Київстар» відомості щодо знаходження мобільного терміналу з номером НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_14, 23, 24 та 25 січня 2017 року у зоні дії базових станцій відповідно у Приморському районі міста Одеси та у Печерському районі міста Києва також узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_14 та з відомостями, що містяться у протоколах про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та контроль за вчиненням злочину від 09 березня 2017 року (том № 6 а.с. 39-40, 41-43, 44, 45-47).

34. 28 січня 2017 року відповідно до протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій контроль за вчиненням злочину та аудіо-, відеоконтроль особи від 09 березня 2017 року зазначені негласні слідчі (розшукові) дії були проведені одночасно, при цьому відеофіксація здійснювалась у службовому кабінеті ОСОБА_14 та у кімнаті для відпочинку з кількох ракурсів.

У ході судового розгляду було відтворено та досліджено додатки до зазначених протоколів, а саме носії аудіовізуальної інформації флеш-карти «Kingstone 8 Gb» № 1138т, «Transcend 8 Gb» № 1136т, компакт-диск «Verbatim DVD-R» № 1146/3т, компакт-диск «Verbatim DVD-R» № 1146/4т (том № 6 а.с. 39-40, том № 3 а.с. 117, 118, 123-127, 128).

Як убачається із зазначених у цьому пункті матеріалів, 28 січня 2017 року о 15 годині 50 хвилин ОСОБА_9 прибув до службового кабінету ОСОБА_14 у будівлі військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, яка розташована за адресою: місто Кропівницький, вулиця Шевченка, будинок 3.

У ході розмови ОСОБА_14, відповідаючи на загальне запитання ОСОБА_9 щодо перебігу його життя та стану справ, мимохідь повідомив, що його батько нездужає та перебуває у лікарні після оперативного втручання. Коли ОСОБА_14 взяв зі свого робочого місця підшивку з документами білого кольору, ОСОБА_9 ініцативно змінив тему розмови та, показуючи жестом на цю папку, запитав у ОСОБА_14 «Ну … сможем помочь?».

Після цього ОСОБА_14 намагався обговорити з ОСОБА_9 повний текст рішення суду та його мотивування, зокрема, відмову у позові через сплив строку давності, але ОСОБА_9 не цікавився правовими підставами для такої відмови, а лише ініціативно вдруге запитав «… сможем или не сможем?».

ОСОБА_14 продовжував ставити уточнюючі запитання для ідентифікації дійсних намірів ОСОБА_9 щодо подальших планів орендаря спірної земельної ділянки, виду його господарської діяльності, розташованих на цій ділянці об`єктів, наявності родинних зв`язків між орендарем та ОСОБА_9, а останній інформував, що орендар є батьком його близького друга, на земельній ділянці розташовані виробничі приміщення, які орендар прагне зберегти та не допустити їх знищення, а тоді знову запитував ОСОБА_14 «Вердикт Ваш?».

У цей момент ОСОБА_14 запропонував ОСОБА_9 кави або чаю, та вони перейшли до кімнати відпочинку. Допоки ОСОБА_14 готував напої та стояв спиною до ОСОБА_9, останній з внутрішньої кишені куртки вийняв невеликі клаптики паперу, схожі на гроші, та вчинив дію, яка нагадувала їх перерахування, а у подальшому склав удвоє та із рук в руки передав їх ОСОБА_14, одночасно запитуючи: «Тут же ничего нет?».

На запитання ОСОБА_14 «Что это?» ОСОБА_9 відповів: «Рубль», «Тем более пригодится. Сейчас батя лег в больницу, я думаю это к месту». Переданий предмет ОСОБА_14 поклав на стіл, а ОСОБА_9 одразу повідомив, що має багато справ та йому необхідно їхати.

Коли ОСОБА_14 для підтвердження надання йому неправомірної вигоди саме за неподання апеляційної скарги зазначив, що «…в понедельник срок… По вот этой ситуации», ОСОБА_9 сказав: «Мы же ее решили».

Виходячи з досліджених судом результатів негласних слідчих (розшукових) дій, вбачається, що попри спілкування незавершеними фразами ОСОБА_9 та ОСОБА_14 розуміли предмет розмови, добре орієнтувались у його темі та однаково ідентифікували дії, за невчинення яких ОСОБА_9 надав ОСОБА_14 неправомірну вигоду.

Поведінка ж ОСОБА_9, свідома мінімізація висловлювань, очевидне намагання завуалювати свої дійсні наміри та зрештою його запитання перед наданням неправомірної вигоди «Тут же ничего нет?» переконливо свідчать про те, що він усвідомлював протиправність своїх дій та прагнув ускладнити можливе притягнення його до кримінальної відповідальності у випадку викриття.

При цьому характер спілкування ОСОБА_9 з ОСОБА_14 не дає жодної можливості витлумачити вимовлені ними фрази як такі, що свідчать про спонтанне рішення ОСОБА_9 матеріально підтримати ОСОБА_14, подарувавши йому 1 000 доларів США для лікування батька. Навпаки, саме ОСОБА_9 змінив тему розмови зі стану здоров`я батька ОСОБА_14 на обговорення господарської справи № 912/2229/16.

35. Одразу після надання неправомірної вигоди, тобто 28 січня 2017 року у період часу з 16 години 00 хвилин до 17 години 34 хвилини у службовому кабінеті № 1 військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, розташованому за адресою: місто Кропивницький, вулиця Шевченка, 3, відбувся обшук. Дозвіл на проведення цієї слідчої дії надав слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 27 січня 2017 року (том № 3 а.с. 75-80, 97).

Фіксування обшуку проводив старший оперуповноважений 2 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_34 за допомогою технічного засобу фіксації відеокамери Panasonic NV-GS330EE-S (LSGN2163) з двома касетами Panasonic DVM60 (серійні номери 9026AKA5R та 6193ES7AR). Законність участі вказаного спеціаліста підтверджується дорученням старшого слідчого ОСОБА_23 від 27 січня 2017 року № 25/1/1-34318-17 (том № 6 а.с. 9).

Дослідивши зміст протоколу обшуку та переглянувши в судовому засіданні відеофіксацію його проведення, судом встановлено, що у присутності понятих ОСОБА_35 та ОСОБА_36 у приміщенні додаткової кімнати службового кабінету військового прокурора (кімнати для відпочинку) на столі, що знаходиться біля дивану, були виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 1000 доларів США, а саме: 10 купюр номіналом по 100 доларів США (серії та номери КВ39729938J, FG37254137A, KB78439573J, KB78439574J, AB13527008W, HB06201862G, FB68224649B, KB09431712K, KL97140741A, HB64015762N).

З пояснень свідка ОСОБА_14, відображених в протоколі обшуку та підтверджених ним під час допиту в судовому засіданні, саме ці грошові кошти ОСОБА_9 надав йому в якості неправомірної вигоди.

36. Висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 227/1 від 15 березня 2017 року за результатами проведення судово-технічної експертизи вилучені в ході проведення обшуку грошові купюри визнані справжніми грошовими знаками, що мають реквізити Федерального резервного банку США відповідного номіналу та знаходяться в офіційному грошовому обігу (том № 6 а.с. 156-158).

Зауваження сторони захисту щодо відсутності у детектива ОСОБА_18 повноважень на призначення цієї експертизи станом на 16 лютого 2017 року саме ця дата зазначена у відповідній постанові з огляду на те, що доручення ОСОБА_18 на проведення досудового розслідування було оформлене лише 17 лютого 2017 року, були спростовані у ході судового розгляду (том № 6 а.с. 23, 150-153).

Сторона обвинувачення надала докази того, що на першому аркуші постанови про призначення судово-технічної експертизи детектив ОСОБА_18 помилково зазначив дату «16 лютого 2017 року» замість дійсної дати її складання «20 лютого 2017 року».

Як убачається із супровідного листа № 0412-190/6508 від 20 лютого 2017 року, до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України було скеровано постанову про призначення судово-технічної експертизи від 20 лютого 2017 року з додатками у виді грошових коштів (том № 8 а.с. 160-161). Реквізити та дата цього листа збігаються з тими, які зазначені у висновку експерта та у спеціалізованій програмі документообігу «АСКОД», яку використовує Національне антикорупційне бюро України (том № 6 а.с. 156, том № 8 а.с. 162, 163-164).

Зазначені відомості у їх сукупності переконливо свідчать про технічну помилку детектива ОСОБА_18 під час складання постанови про призначення судово-технічної експертизи, яка фактично була складена 20 лютого 2017 року, тобто в межах його повноважень.

37. У порядку, передбаченому статтею 357 Кримінального процесуального кодексу України, судом були досліджені речові докази грошові кошти в сумі 1000 доларів США, а саме: 10 купюр номіналом по 100 доларів США із серіями та номерами, які відповідають тим, що були вилучені під час проведення обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_14 та згодом досліджені експертом, а також ксерокопіям, доданим до протоколу огляду від 26 квітня 2017 року після їх повернення експертною установою (том № 3 а.с. 75-80, том № 6 а.с. 156-158, 162-168).

38. Під час обшуку, який відбувся 28 січня 2017 року в службовому кабінеті ОСОБА_14, також була вилучена копія рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року у справі № 912/2229/16, яку суд також дослідив у судовому засіданні як речовий доказ (том № 3 а.с. 80, том № 6 а.с. 79-95).

Із зазначеного рішення вбачається, що суд відмовив у задоволенні позову військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда до Кіровоградської міської ради, ФОП ОСОБА_15 про визнання недійсним договору оренди землі № 227 від 28 вересня 2010 року з причини спливу строку позовної давності, що узгоджується зі змістом розмови, яка відбувалась 28 січня 2017 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_14, та з показаннями свідка ОСОБА_14 .

39. Крім того, у ході огляду вилучених у ОСОБА_9 під час цього ж обшуку двох мобільних телефонів марки iPhone A1428 та НОМЕР_7, серійні номери DNYJVC22DTTN (IMEI НОМЕР_8 ) та DNRSDB1JHG7K (IMEI НОМЕР_9 ) із номерами абонента НОМЕР_5 та НОМЕР_4, по-перше, підтверджено використання цих номерів ОСОБА_9, а по-друге, виявлено у розділі «Контакти» запис номеру мобільного телефону НОМЕР_2 із зазначенням імені абонента « ОСОБА_37 военная прокуратура» (том № 6 а.с. 101-102, 103-116).

Спеціаліст також віднайшов інформацію про з`єднання номерів НОМЕР_4 та НОМЕР_2 у ті ж самі дати та час, що відповідають датам та часу з інформації, отриманої внаслідок зняття її з транспортних телекомунікаційних мереж та шляхом реалізації тимчасового доступу до речей і документів (том № 6 а.с. 41-47, 118-121, 122, 124-127, 128, 129-148, 149).

40. Сукупність досліджених судом доказів поза будь-яким розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_9 запропонував та надав ОСОБА_14, як особі, яка займала відповідальне становище, неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 1 000 доларів США, а ОСОБА_14, будучи залученим до конфіденційного співробітництва та діючи в межах контролю за вчиненням злочину, прийняв її.

Суд достеменно ідентифікував дії, за невчинення яких ОСОБА_9 надав ОСОБА_14 неправомірну вигоду, такими діями обвинувачений визначив неподання ОСОБА_14 апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року у справі № 912/2229/16.

Надавши ОСОБА_14 неправомірну вигоду за невчинення окреслених дій, ОСОБА_9 заподіяв шкоди безпосередньому об`єкту злочину, передбаченого статтею 369 Кримінального кодексу України, а саме встановленому порядку службової діяльності в органах прокуратури.

Метою цієї діяльності є захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, а також незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу щодо прийняття ними рішень при виконанні службових обов`язків.

Дотримання порядку службової діяльності в органах прокуратури та фінансування їх винятково за рахунок коштів держави забезпечує однакове ставлення до всіх юридичних та фізичних осіб, що є невід`ємною складовою концепції верховенства права.

41. 28 січня 2017 року після обшуку у робочому кабінеті ОСОБА_14, який розташований у приміщенні військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України за адресою: місто Кіровоград, вулиця Шевченка, будинок 3, ОСОБА_9 був затриманий у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, а предмет неправомірної вигоди був вилучений (том № 6 а.с. 10-13, 14-17).

Попри викриття злочинної діяльності ОСОБА_9 та негайне вилучення правоохоронними органами грошових коштів суд погоджується з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого, як закінченого злочину, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, адже ОСОБА_9 надав неправомірну вигоду, а ОСОБА_14, діючи в межах контролю за вчиненням злочину, фактично прийняв її та залишив у своєму розпорядженні (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 753/21723/16-к).

42. У подальшому, 31 січня 2017 року прокурор своєю постановою визначив підслідність цього кримінального провадження за Національним антикорупційним бюро України та направив всі зібрані матеріали до цього органу досудового розслідування (том № 6 а.с. 18-19).

43. 07 лютого 2017 року була визначена група прокурорів, а 17 лютого того ж року проведення досудового розслідування було доручене детективам Національного антикорупційного бюро України (том № 6 а.с. 20, 21-22, 23).

VI. Оцінка позиції сторони захисту

44. Ретельно проаналізувавши доводи сторони захисту стосовно істотних порушень Кримінального процесуального кодексу України на стадії досудового розслідування та наявності підстав для визнання доказів сторони обвинувачення неналежними та недопустимими, колегія суддів вважає їх такими, що є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону, при цьому виходить з наступного.

45. Щодо неправильно зазначеної дати у протоколі про прийняття заяви ОСОБА_14 про вчинення кримінального правопорушення та його допиту до початку досудового розслідування як доказів провокації злочину і фальсифікації кримінального провадження

45.1. Як убачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, на його першому аркуші дійсно зазначена дата складання 21 січня 2017 року, тоді як наприкінці документу зазначена дата 25 січня 2017 року (том № 3 а.с. 69-70).

45.2. Оглянувши решту матеріалів, пов`язаних з поданням заяви ОСОБА_14 про вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів встановила, що ця заява складена 25 січня 2017 року, реєстрація заяви в ГУ БКОЗ СБ України відбулась 25 січня 2017 року за вхідним номером Г-69, прийняв цю заяву консультант-експерт (з ОП) 2 відділу ГУ «К» СБ України підполковник ОСОБА_38, повідомлення та рапорт про виявлення кримінального правопорушення складені ним 25 січня 2017 року та зареєстровані того ж дня за вхідними номерами 14/2/2-548 та 14/2/2-543, резолюції на всіх зазначених документах датовані 25 січня 2017 року (том № 3 а.с. 68, 71-72, 73, 74).

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені слідчим ОСОБА_23 також 25 січня 2017 року о 19 годині 30 хвилин, тобто з дотриманням строку, встановленого частиною першою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (том № 3 а.с. 67).

45.3. Допитаний у якості свідка ОСОБА_14 повідомив суду, що він особисто прибув до Києва та звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення саме 25 січня 2017 року. Того ж дня він був допитаний у якості свідка, його показання були зафіксовані в протоколі та ним власноручно підписані.

45.4. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що самі по собі технічні помилки в даті та часі складання протоколів прийняття заяви ОСОБА_14 про вчинене кримінальне правопорушення та його подальшого допиту не можуть бути витлумачені як ознака фальсифікації кримінального провадження або доказ провокації злочину, а також не можуть тягнути за собою визнання недопустимими доказів, здобутих у ході досудового розслідування, у зв`язку з чим відхиляє доводи сторони захисту з цього приводу.

46. Щодо зауважень сторони захисту до повноти та достовірності відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань

46.1. Співставивши інформацію, зазначену ОСОБА_14 у заяві про вчинення кримінального правопорушення від 25 січня 2017 року, та відомості, внесені на її підставі старшим слідчим ОСОБА_23 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, суд дійшов висновку про їхню узгодженість та відповідність вимогам частини п`ятої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, пункту 1 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (том № 3 а.с. 67, 71-72).

46.2. Неправильно зазначені у Єдиному реєстрі досудових розслідувань ініціали ОСОБА_9 вочевидь є технічною опискою, що її допустив старший слідчий ОСОБА_23 під час внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, яка не впливає на законність кримінального провадження, адже витяг з цього реєстру не є доказом у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 761/28347/15-к).

47. Щодо клопотання сторони захисту про визнання недопустимими всіх доказів, зібраних слідчими Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України шляхом реалізації повноважень, не передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, з огляду на порушення правил підслідності, встановлених статтею 216 цього Кодексу

47.1. Вирішуючи питання про можливість допустити як докази у цьому кримінальному провадженні відомості, отримані за результатами проведення слідчих (розшукових) дій слідчими Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України, суд виходить з наступного.

47.2. Відповідно до частин першої, четвертої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України на початку досудового розслідування слідчий має низку процесуальних обов`язків:

а) невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення такого правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

б) розпочати розслідування;

в) надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому слідчий, прокурор або інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву або повідомлення незалежно від того, чи дотримано заявником при зверненні до правоохоронного органу правила підслідності, встановлені у статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

47.3. На виконання наведених вимог кримінального процесуального закону 25 січня 2017 року на підставі заяви ОСОБА_14 старший слідчий Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_23 вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинене кримінальне правопорушення та розпочав розслідування, адже на підставі постанови від тієї ж дати йому було доручено здійснення досудового розслідування (том № 3 а.с. 67, том № 6 а.с. 1-2).

47.4. Будучи допитаним у якості свідка, ОСОБА_23 повідомив, що в 2017 році він працював слідчим Генеральної інспекції Генеральної прокуратури та здійснював досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених прокурорами. На підставі заяви військового прокурора Кіровоградського гарнізону він вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочав досудове розслідування, у ході якого він брав участь у проведенні таких слідчих дій, як допит заявника, обшук у приміщенні військової прокуратури.

Щодо правил підслідності свідок ОСОБА_23 пояснив, що на початку досудового розслідування дійсно виникають питання щодо розмежування підслідності, але слідчий не має права ініціювати зміну підслідності, визначати чи оспорювати її, або відмовитись від проведення досудового розслідування з огляду на свої сумніви у правильності правової кваліфікації діяння тощо. Свідок зазначив, що відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України він здійснював всі необхідні слідчі дії, допоки прокурор ОСОБА_27 не вирішив окреслене питання.

47.5. У ході допиту прокурора ОСОБА_27 у якості свідка, викликаного за клопотанням сторони захисту, він повідомив, що здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, судовий розгляд якого наразі триває. Будь-яких запитань щодо дотримання вимог статті 216 Кримінального процесуального кодексу України обвинувачений ОСОБА_9 та його захисники цьому свідку не ставили.

47.6. Для оцінки невідкладності проведених слідчими Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України слідчих дій у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає за необхідне проаналізувати інформацію, повідомлену заявником ОСОБА_14 щодо пропозиції ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду саме за неподання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року, у контексті спливу строку для апеляційного оскарження цього рішення.

Згідно з частиною першою статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 05 жовтня 2016 року) апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення, а якщо у судовому засіданні було оголошено лише його вступну та резолютивну частини, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення.

Оскільки повний текст рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року був складений 18 січня 2017 року, то з урахуванням положень частини третьою статті 50, частини третьої статті 51 Господарського процесуального кодексу України строк на його апеляційне оскарження спливав у перший робочий день після 28 січня того ж року, тобто 30 січня 2017 року.

Сплив строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року, упродовж якого вочевидь мав відбутись факт надання ОСОБА_9 неправомірної вигоди ОСОБА_14, обумовлював потребу у проведенні невідкладних слідчих (розшукових) дій упродовж п`яти найближчих днів, два з яких були вихідними.

47.7. Наступного дня після звернення ОСОБА_14 з заявою про вчинення кримінального правопорушення, тобто 26 січня 2017 року прокурор виніс постанову про проведення контролю за вчиненням злочину, а орган досудового розслідування отримав дозвіл слідчого судді Апеляційного суду міста Києва на проведення низки інших негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_9 (том № 3 а.с. 92-94, 111-113, 114-116, том № 6 а.с. 34-36).

27 січня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва надав дозвіл на проведення обшуку у приміщенні військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України (том № 3 а.с. 97).

28 січня 2017 року у межах контролю за вчиненням злочину із аудіо-, відеоконтролем відбулась подія надання ОСОБА_9 неправомірної вигоди ОСОБА_14, після чого негайно був проведений обшук службового кабінету останнього, а ОСОБА_9 затримано та повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (том № 3 а.с. 75-80, том № 6 а.с. 10-13, 14-17).

30 січня 2017 року, діючи у межах строку та з дотриманням порядку, встановленого статтями 208, 211 Кримінального процесуального кодексу України, старший слідчий ОСОБА_23 за погодженням з прокурором скерував слідчому судді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 . Того ж дня слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва застосував до ОСОБА_9 запобіжний захід (том № 1 а.с. 164-168).

47.8. Здійснивши невідкладні слідчі (розшукові) дії, встановивши під час затримання особу ОСОБА_9 та ідентифікувавши його дії на предмет наявності в них ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, відповідно до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України прокурор своєю постановою від 31 січня 2017 року передав наявні у нього матеріали органу досудового розслідування з дотриманням правил підслідності (том № 6 а.с. 18-19).

47.9. Як роз`яснив Верховний Суд у своїх постановах від 10 вересня 2021 року у справі № 756/16332/15-к та від 08 грудня 2021 року у справі № 517/639/17, кримінальний процесуальний закон, встановлюючи вимоги до розмежування підслідності поміж органів досудового розслідування у різних категоріях справ, не визначає детально строків та порядку передачі кримінального провадження до компетентного органу у разі, якщо під час досудового розслідування буде встановлено, що таке провадження не підслідне органу, який його розпочав відповідно до приписів статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно ж до частин шостої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України у випадках, коли його положення не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені у частині 1статті 7 зазначеного Кодексу.

Крім того, згідно з частиною другою статті 218 цього ж Кодексу слідчий здійснює досудове розслідування навіть щодо того кримінального правопорушення, розслідування якого не віднесено до його компетенції, доти, поки прокурор не визначить іншу підслідність.

47.10. Отже, аналізуючи наведені вище відомості та дії слідчого, прокурора на предмет їх відповідності кримінальному процесуальному закону, колегія суддів бере до уваги, що на початку досудового розслідування за наявності відомостей щодо висловленої пропозиції надання неправомірної вигоди визначальною для викриття злочинної діяльності є оперативність вчинення первинних процесуальних дій, що обумовлюється стрімким розвитком подій.

Передача ж матеріалів кримінального провадження з одного органу досудового розслідування до іншого може призвести до упущення моменту вчинення злочину «передачі неправомірної вигоди» та унеможливлення викриття злочинної діяльності в цілому, а отже недосягнення мети кримінального провадження.

47.11. За таких обставин, враховуючи обов`язок слідчого розпочати розслідування одразу після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, підготовку та проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій фактично упродовж трьох днів з моменту надходження заяви ОСОБА_14, а також передачу зібраних матеріалів за підслідністю щойно було винесено відповідну постанову прокурора, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недопустимими тих доказів, які були зібрані та зафіксовані слідчими Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

48.Щодо неприпустимостінаявності двохкримінальних проваджень за заявами ОСОБА_14 стосовно одного й того самого кримінального правопорушення, вчиненого однією тією самою особою

48.1. Будучи допитаним у якості свідка, ОСОБА_14 повідомив суду, що вперше ОСОБА_9 зателефонував йому у червні 2016 року з тим, щоб військова прокуратура, яка звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ФОП ОСОБА_15 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за неправомірну вигоду сприяла затягуванню судового розгляду та не вживала заходів реагування на самовільне будівництво, яке відбуватиметься на землях оборони.

48.2. Показання свідка узгоджуються з наданими суду матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 червня 2016 року за номером 42016160690000045 (том № 6 а.с. 52-75). З цих матеріалів убачається, що 20 червня 2016 року ОСОБА_14 звернувся до військового прокурора Південного регіону України із заявою про вчинення кримінального правопорушення зі змістом, який відповідає наданим ним суду показанням. Того ж дня відомості про пропозицію неправомірної вигоди були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування.

48.3. 29 грудня 2016 року була винесена постанова про закриття цього кримінального провадження, яка 28 квітня 2017 року була скасована, а провадження скеровано за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України (том № 9 а.с. 87-88, 90-91, 93-94).

48.4. Суд, дослідивши надані йому сторонами кримінального провадження копії процесуальних документів у зазначеному кримінальному провадженні, щодо достовірності яких від учасників судового провадження не надходило жодних зауважень, дійшов наступних висновків.

48.5. Відповідно до показань свідка ОСОБА_14 та його заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20 червня 2016 року у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42016160690000045, розслідувався факт пропозиції надання неправомірної вигоди ОСОБА_9 на користь ОСОБА_14 за сприяння у затягуванні судового розгляду господарської справи № 912/2229/16 та невжиття військовою прокуратурою заходів реагування на самовільне будівництво, яке відбуватиметься за замовленням ФОП ОСОБА_15 на землях оборони.

Тоді як у межах цього кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42017000000000180, ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення за пропозицію та надання неправомірної вигоди ОСОБА_14 за неподання останнім апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року у справі № 912/2229/16.

48.6. І хоча дії ОСОБА_9 в обох кримінальних провадженнях кваліфіковані за частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України та стосуються його пропозицій щодо надання неправомірної вигоди в інтересах ФОП ОСОБА_15 на користь однієї тієї самої особи ОСОБА_14, проте така вигода була запропонована за різні, непов`язані між собою дії останнього.

За таких обставин, суд відхиляє доводи сторони захисту про існування двох тотожних за своїм змістом кримінальних проваджень.

48.7. Разом з тим, з огляду на те, що стороною обвинувачення не надані процесуальні документи, які б свідчили про об`єднання кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами 42016160690000045 та 42017000000000180, а також враховуючи, що в межах кримінального провадження, у якому наразі здійснюється судовий розгляд, відсутні будь-які відомості про перевірку показань свідка ОСОБА_14 в частині пропозиції ОСОБА_9 щодо надання йому неправомірної вигоди в червні 2016 року, колегія суддів виключила ці відомості з обсягу обвинувачення, визнаного судом доведеним.

49. Щодо неналежної форми рішення керівника органу досудового розслідування, яким з 17 лютого 2017 року було доручено проведення досудового розслідування детективу Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_18 .

49.1. Відповідно до доручення керівника Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_39 від 17 лютого 2017 року проведення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні було доручено детективу ОСОБА_18 (том № 6 а.с. 23).

49.2. Проаналізувавши зазначене доручення на предмет його відповідності вимогам пункту 8 частини першої статті 3, пункту 1 частини другої статті 39, частині третій статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, суд не вбачає будь-яких порушень кримінального процесуального закону, при цьому виходить з наступного.

Наведене доручення містить вичерпні відомості, які дозволяють ідентифікувати всі необхідні для проведення досудового розслідування реквізити, зокрема: посаду особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його складання (статті 39, 214 Кримінального процесуального кодексу України), номер кримінального провадження, попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного та оперативного досудового розслідування.

49.3. Оскільки кримінальний процесуальний закон розмежовує правовий статус керівника органу досудового розслідування та слідчого, визначаючи їх як самостійних суб`єктів у кримінальному провадженні, то частина третя статті 110 Кримінального процесуального кодексу України містить імперативну норму щодо форми рішення у виді постанови саме для слідчого, а не для керівника органу досудового розслідування.

Реалізація ж керівником органу досудового розслідування повноваження визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, шляхом оформлення письмового доручення не суперечить вимогам статті 39 Кримінального процесуального кодексу України та є достатнім документом для підтвердження повноважень детектива ОСОБА_18 у цьому кримінальному провадженні.

49.4. Тотожних за своїм змістом висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2021 року у справі № 663/267/19.

50. Щодо узагальнених доводів сторони захисту про наявність підстав для визнання результатів негласних слідчих (розшукових) дій недопустимими доказами

50.1. Судом встановлено, що на виконання вимог статей 246, 247, 260, 263, 269 Кримінального процесуального кодексу України 26 січня 2017 року старший слідчий ОСОБА_24 за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Апеляційного суду міста Києва з клопотаннями про надання дозволу на проведення відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_14 таких негласних слідчих (розшукових) дій, як аудіо-, відеоконтроль особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; візуальне спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження (том № 7 а.с. 160-162, 163-165).

50.2. Ухвалами слідчого судді Апеляційного суду міста Києва № 01-1356т/НСД, №01-1357т/НСД від 26 січня 2017 року, постановленими з дотриманням вимог статей 247, 258, 249 Кримінального процесуального кодексу України, наведені клопотання були задоволені повністю (том № 3 а.с. 92-94, 111-113).

50.3. Відповідно до частини шостої статті 246 Кримінального процесуального кодексу України, у період з 27 січня по 10 лютого 2017 року уповноважені оперативні підрозділи Служби безпеки України, які діяли на підставі доручення старшого слідчого ОСОБА_24 № 25/1-462т від 26 січня 2017 року провели аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_9 і ОСОБА_14, а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за абонентськими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, якими користувався ОСОБА_9, та НОМЕР_10, НОМЕР_2, якими користувався ОСОБА_14 (том № 6 а.с. 37-38).

50.4. За результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій старший оперуповноважений в ОВС 2 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України майор ОСОБА_40 склав протоколи від 09 березня 2017 року, які за формою та змістом відповідають положенням статей 104, 106, 252 Кримінального процесуального кодексу України (том № 3, а.с. 123-127, том № 6 а.с. 41-43, 45-47).

Відсутність в цих протоколах найменування та серійного номеру спеціальної апаратури, яка використовувалась для проведення аудіо-, відеоконтролю, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, повністю узгоджується з вимогами частини першої статті 246 Кримінального процесуального кодексу України, яка визначає, що відомості про факт та методи проведення негласних слідчих розшукових дій не підлягають розголошенню.

Зміст таких відомостей розтлумачений у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженому наказом Служби безпеки України № 440 від 12 серпня 2005 року. Відповідно до пунктів 4.5.1., 4.5.6. цього Зводу до державної таємниці належить, зокрема, відомості про номенклатуру, фактичну наявність спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки устаткування, апаратури, приладів, пристроїв, програмного забезпечення, препаратів та інших виробів, призначених (спеціально розроблених, виготовлених, запрограмованих або пристосованих) для негласного отримання інформації, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці.

Крім того, згідно з усталеною практикою Верховного Суду незазначення інформації про технічні засоби фіксації, технічні характеристики пристрою, за допомогою якого проводилась негласна слідча (розшукова) дія, не впливає на її результати, а тому не може вважатись істотним порушенням закону, що тягнуло б за собою недопустимість використання зафіксованої інформації у якості доказу (постанови Верховного Суду № 585/1899/17 від 20 травня 2020 року, № 738/329/17 від 28 січня 2020 року, № 464/710/18 від 10 грудня 2020 року).

Отже, право на обмеження розкриття у кримінальному провадженні відомостей, визначених статтею 246 Кримінального процесуального кодексу України, обумовлене віднесенням їх до державної таємниці, а складання протоколів від 09 березня 2017 року без зазначення найменування та серійного номера спецтехніки не суперечить положенням статті 104 Кримінального процесуального кодексу України, яка підлягає застосуванню як загальна норма по відношенню до спеціальних норм статей 246, 252 цього ж Кодексу.

50.5. Доводи сторони захисту щодо недопустимості результатів контролю за вчиненням злочину з огляду на проведення цієї негласної слідчої дії на підставі доручення слідчого, а не прокурора колегія суддів відхиляє як такі, що не відповідають дослідженим під час судового розгляду матеріалам.

Оглянувши доручення на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину № 25/3-440т від 26 січня 2017 року та постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від тієї ж дати, судом встановлено, що обидва документа складені з дотриманням вимог, передбачених частинами четвертою, шостою статті 246, статтею 271 Кримінального процесуального кодексу України, та підписані прокурором ОСОБА_27 (том № 6 а.с. 33, 34-36).

Допущена старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України майором ОСОБА_40 описка в описовій частині протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину від 09 березня 2017 року, де у відомостях щодо особи, яка склала доручення № 25/3-440т від 26 січня 2017 року, замість « ОСОБА_27 » зазначений « ОСОБА_24 », не може бути підставою для визнання результатів контрою за вчиненням злочину недопустимим доказом.

50.6. Щодо зауваження сторони захисту про відсутність у постанові прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину від 26 січня 2017 року дати початку її проведення, що є порушенням пункту 4 частини першої статті 251 Кримінального процесуального кодексу України, як підстави для визнання результатів цієї слідчої дії недопустимим доказом, суд зазначає наступне.

Згідно з постановою про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину її винесено прокурором та надано їй гриф секретності 26 січня 2017 року, обліковий номер 1111т (том № 6 а.с. 34-36). У цій постанові містяться всі обов`язкові реквізити, передбачені статтями 110, 251, 271 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема тривалість здійснення контролю за вчиненням злочину упродовж одного місяця, але не зазначена дата його початку.

При цьому того ж дня, тобто 26 січня 2017 року, прокурор, діючи у межах повноважень, наданих йому пунктом 5 частини другої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України, склав, засекретив (обліковий номер 1112т) та скерував відповідному оперативному підрозділу, а саме ГУ БКОЗ СБ України, доручення на виконання зазначеної постанови (том № 6 а.с. 33). За таких обставин, суд вважає, що прокурор визначив 26 січня 2017 року тією датою, починаючи з якої упродовж одного місця має бути виконана постанова про контроль за вчиненням злочину.

Відомості щодо початку безпосередньо контролю за вчиненням злочину на підставі зазначеної постанови містяться у протоколі про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії від 09 березня 2017 року, відповідно до якого ця слідча дія відбулась 28 січня 2017 року та тривала з 9 години 51 хвилини до 16 години 00 хвилин (том № 6 а.с. 39-40).

Враховуючи наведені обставини в сукупності з фактичними обставинами цього кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що контроль за вчиненням злочину відбувся у межах строку, встановленого прокурором, а сама лише відсутність дати у відповідній постанові не може бути витлумачена як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та підстава для визнання результатів негласної слідчої (розшукової) дії недопустимим доказом (постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 225/1952/17).

50.7. Оцінюючи доводи сторони захисту щодо невідповідності упакування додатків до протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій вимогам частини третьої статті 105 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з наведеною нормою додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені та упаковані з метою їх надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Водночас, з огляду на те, що законодавець не розтлумачив поняття «упакування, яке забезпечує надійне збереження», воно є оціночним, тобто у кожному конкретному випадку саме суд має визначити, чи забезпечував використаний спосіб упакування надійне збереження конкретного додатку до протоколу.

На переконання суду, основною метою надійного збереження є недопустимість знищення, пошкодження, змінення або підроблення вмісту такого додатку.

Дослідивши вищевказані електронні носії інформації, суд встановив, що вони містять унікальні реєстраційні номери, привласнені режимно-секретним підрозділом уповноваженого державного органу, їхній вміст відтворюється у прийнятній для сприйняття якості та не є пошкодженим.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обраний спосіб упакування додатків до протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 09 березня 2017 року у виді MicroSD-карток та CD-дисків формату DVD-R забезпечив їхнє надійне збереження.

50.8. Суд також не погоджується з позицією сторони захисту про порушення вимог частини третьої статті 99 Кримінального процесуального кодексу України з огляду на надання суду не оригіналів аудіо-, відеозаписів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а їхніх копій, з огляду на таке.

Відповідно до статті 99 Кримінального процесуального кодексу України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації. При цьому законодавець зазначає, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа його відображення, якому надається таке ж значення як документу.

Електронним документом є документ, інформація в якому подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні засоби обчислювальної техніки (ДСТУ 7157:2010, затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 березня 2010 року № 8 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості»).

З огляду на положення статей 5, 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документу є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприйняття його змісту людиною. При цьому допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватись винятково на підставі того, що він має електронну форму, а у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з примірників вважається оригіналом електронного документа. Отже, головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Інакше кажучи, один і той самий електронний документ може одночасно існувати одразу на кількох матеріальних носіях та при цьому мати статус оригіналу.

Матеріальні носії, що є додатками до протоколів, складених за результатами негласних слідчих (розшукових) дій - MicroSD-картки та CD-диски містять електронні документи. Ці матеріальні носії є похідними від певних баз (накопичувачів) даних, але вони є самостійними джерелами доказів, тобто вони є оригіналом (відображенням) електронних документів, яким згідно з частиною третьою статті 99 Кримінального процесуального кодексу України надається таке ж значення, як самому документу.

50.9. Дослідивши безпосередньо всі файли результатів негласних слідчих (розшукових) дій, які містяться на флеш-картках Transcend 8 Gb № 1136т та Kingston 8 Gb № 1138 т, а також на компакт-дисках Verbatim DVD-R № 1146/4т, 1146/3т, 1146/5т, на які посилались сторони кримінального провадження в обґрунтування своїх позицій, колегія суддів не встановила раптових переривань, невідповідності зображення звуковій доріжці, порушень цілісності записів, будь-яких інших ознак втручання або монтажу, у зв`язку з чим було відмовлено у призначенні судової експертизи звукозапису (том № 8 а.с. 107-113, том № 9 а.с. 167-173).

50.10. Зауваження сторони захисту щодо неприпустимості відображення у протоколах результатів негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж здобутих відомостей не у повному обсязі, а лише їх окремих частин, спростовується положеннями статті 265 Кримінального процесуального кодексу України, які прямо передбачають відтворення у протоколі лише тієї інформації, яка має значення для конкретного кримінального провадження.

50.11. Посилання сторони захисту на те, що в порядку, передбаченому статтею 290 Кримінального процесуального кодексу України, їй не були відкриті носії інформації флешкартки «Transcend 16 Gb» з реєстраційними номерами 1139т, 1140т та компакт-диск «Verbatim DVD-R» з реєстраційним номером 1146/1т, які стосуються проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд не бере до уваги, адже ними прокурор не обґрунтовував пред`явлене обвинувачення та на дослідженні зазначених носіїв інформації в ході судового розгляду сторони кримінального провадження не наполягали.

Стосовно решти матеріалів досудового розслідування, то відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та згідно з заявою захисника ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_41 від 25 травня 2017 року стороні захисту були відкриті матеріали досудового розслідування у повному обсязі, за винятком аркушів 85, 86 у томі № 2, на яких розміщувались картки пам`яті MicroSD з реєстраційними номерами 1139т, 1140т (том № 7 а.с. 208, 210-211).

Щодо зауважень сторони захисту про невідкриття матеріалів досудового розслідування захисникам ОСОБА_9, залученим для надання обвинуваченому правової допомоги 03 грудня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

У травні 2017 року матеріали досудового розслідування були відкриті ОСОБА_9 та його захисникам адвокатам ОСОБА_41 та ОСОБА_42 (том № 7 а.с. 197-207, 210-211, 212-213, 216-226), тоді як у кримінальному процесуальному законі відсутні положення про повторне виконання вимог статті 290 Кримінального процесуального кодексу України у разі заміни захисника.

Разом з тим, виходячи з загальної засади змагальності у кримінальному провадженні та її тлумачення, наведеного у пункті 56 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рук проти Німеччини» від 25 липня 2019 року (заява № 1586/15), суд зважив на те, що з урахуванням повної заміни складу захисників обвинуваченого у грудні 2019 року стороні захисту повинен бути наданий достатній час для підготовки, а також можливість знати заздалегідь та коментувати докази, надані іншою стороною.

03 грудня 2019 року під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_9 відмовився від всіх своїх чотирьох захисників (том № 4 а.с. 144) та уклав договір про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням «Баррістерс» (том № 4 а.с. 138-141), адвокати якого ОСОБА_11 та ОСОБА_1 звернулись до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи. Ця заява була задоволена, а підготовче судове засідання відкладено до 29 січня 2020 року (том № 4 а.с. 147-148).

28 січня та 27 травня 2020 року адвокати Адвокатського об`єднання «Баррістерс» ОСОБА_43 та ОСОБА_12 ознайомились з матеріалами справи (том № 4 а.с. 150, том № 7 а.с. 43).

Крім того, 25 лютого 2020 року з метою забезпечення права ОСОБА_9 на захист з огляду на повну заміну захисників прокурор надав суду письмові та речові докази, про що негайно була повідомлена сторона захисту (том № 4 а.с. 248, 250-Б). З тією ж метою 16 березня 2020 року суд також запропонував прокуророві долучити до матеріалів справи копії результатів негласних слідчих (розшукових) дій у такому форматі, який забезпечував би можливість його відтворення за допомогою загальнодоступного програмного забезпечення (том № 7 а.с. 1-2, 17).

У судовому засіданні, яке відбувалось 23 жовтня 2020 року, були відкриті з дотриманням порядку, передбаченого статтями 358, 359 Кримінального процесуального кодексу України, додатки до всіх протоколів про результати негласних слідчих (розшукових) дій та надано стороні захисту можливість їх скопіювати. Згодом у судовому засіданні була оголошена перерва з метою надання стороні захисту достатнього часу для підготовки до дослідження цих доказів та обстоювання з їх урахуванням правової позиції (том № 7 а.с. 140-143).

За таких обставин, колегія суддів не вбачала підстав для застосування частини дванадцятої статті 290 Кримінального процесуального кодексу України з огляду на повну заміну захисників після направлення обвинувального акта до суду та допустила дослідження всіх відомостей, матеріали щодо яких були заздалегідь відкриті стороні захисту.

50.12. Наведені стороною захисту доводи щодо складання та направлення всіх протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій з порушенням строку, встановленого частиною третьою статті 252 Кримінального процесуального кодексу України, як підставу для визнання цих результатів недопустимим доказом, колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кримінального процесуального кодексу України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-, відеоконтролю особи дійсно були складені 09 березня 2017 року, а прокурору передані 14 березня того ж року, як це вбачається зі штампів на зворотному боці останніх аркушів протоколів (том № 3 а.с. 123-127, 128; том № 6 а.с. 41-43, 44, 45-47).

Разом з тим, як роз`яснив Верховний Суд у своїй постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 588/1199/16-к, допущене порушення впливає на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля забезпечення його ефективності, тоді як сторона захисту може висловити свої зауваження з приводу негласної слідчої (розшукової) дії лише за умови відкриття стороною обвинувачення відповідних протоколів та додатків до них як доказів в порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України, на що не впливає дотримання органом досудового розслідування строку, визначеного частиною 3 статті 252 Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки фактично порушення 24-годинного строку передання прокурору протоколів за результатами негласних слідчих розшукових дій стосується лише форми кримінального процесу та не впливає на обсяг прав підозрюваного (обвинуваченого), таке відхилення не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону.

51. Щодо посилань сторони захисту на порушення кримінального процесуального закону під час проведення обшуку, який відбувся 28 січня 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_14, як на підставу для визнання результатів цієї слідчої дії недопустимими доказами

51.1. Щодо вручення неналежній особі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про надання дозволу на проведення обшуку від 27 січня 2017 року

Відповідно до вимог частини третьої статті 236 Кримінального процесуального кодексу України перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності іншій присутній особі повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія.

Як зазначено в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2017 року, слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку у приміщенні військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України за адресою: місто Кропивницький, вулиця Шевченка, будинок 3 (том № 3 а.с. 97).

28 січня 2017 року слідчий провів обшук у службовому кабінеті № 1 військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_14, розташованому на першому поверсі приміщення військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України за адресою: місто Кропивницький, вулиця Шевченка, будинок 3 (том № 3 а.с. 75-80).

Отже, обшук був проведений в одному із кабінетів того самого приміщення та за тією самою адресою, щодо яких був наданий дозвіл слідчого судді. На момент проведення цієї слідчої дії ОСОБА_14 обіймав посаду військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, а обшук проводився безпосередньо у його службовому кабінеті. За таких обставин, пред`явлення саме ОСОБА_14 ухвали слідчого судді не суперечить вимогам частини третьої статті 236 Кримінального процесуального кодексу України.

Відомості про наявність інших співвласників будівлі АДРЕСА_5, наведені в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (том № 9 а.с. 29-35), не зобов`язують слідчого долучати всіх без винятку власників цієї будівлі, адже слідчий суддя конкретно визначив ту її частину, у якій дозволив провести обшук, а саме у приміщенні військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України.

51.2. Щодо неналежної форми документу, яким працівникам оперативних підрозділів ГУ БКОЗ СБ України було доручено взяти участь у слідчих (розшукових) діях, адже всупереч вимогам статей 40, 110 Кримінального процесуального кодексу України слідчий оформив своє рішення не постановою, а дорученням

Колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що обшук у службовому кабінеті ОСОБА_14 був проведений за участі неуповноважених працівників оперативних підрозділів органів безпеки, при цьому виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2017 року було надано дозвіл старшому групи прокурорів ОСОБА_27 та слідчим ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 на проведення обшуку у приміщенні військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України (том № 3 а.с. 97). У матеріалах справи міститься доручення старшого слідчого ОСОБА_23 за № 25/1/1-34318-17 від 27 січня 2017 року, надане в порядку статті 40 Кримінального процесуального кодексу України заступнику ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_44 для забезпечення участі працівників відповідних оперативних підрозділів у проведенні слідчих (розшукових) дій на підставі зазначених ухвал (том № 6 а.с. 9).

У частині другій статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, на яку посилався захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_11, дійсно зазначено, що рішення слідчого приймається у формі постанови. Проте постанова виноситься у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий визнає це за необхідне.

Натомість, у пункті 3 частини другої статті 40 та частині першій статті 41 Кримінального процесуального кодексу України прямо передбачено, що слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, оперативним підрозділам органів безпеки шляхом оформлення письмового доручення.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо участі в обшуках неуповноважених оперативних підрозділів як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

51.3. Щодо невиконання слідчим ОСОБА_23 перед проведенням обшуку вимог частини третьої статті 223 Кримінального процесуального кодексу України

Доводи обвинуваченого ОСОБА_9 щодо нероз`яснення слідчим ОСОБА_23 спеціалісту та понятим під час обшуку їхніх прав та обов`язків, непопередження їх про нерозголошення таємниці слідства, неоголошення інформації про засоби фіксування цієї слідчої дії, недоведення до їх відома умов та порядку їх використання повністю спростовуються фактичними обставинами справи.

Як убачається з протоколу обшуку від 28 січня 2017 року, слідчий ОСОБА_23 перед початком слідчої дії роз`яснив особам, які брали участь у її проведенні, їхні процесуальні права та обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, вимоги статей 11, 13, 15 і 223 цього Кодексу, їх обов`язок не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії, а також повідомив про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання, про що у зазначеному протоколі містяться особисті, власноруч виконані підписи цих осіб (том № 3 а.с. 75-80).

Виконання зазначених вимог також підтвердив допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_36, який 28 січня 2017 року був залучений до обшуку в якості понятого.

51.4. Щодо участі в обшуку понятих, які не відповідають вимогам абзацу третього частини сьомої статті 223 Кримінального процесуального кодексу України

Зауваження обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що поняті ОСОБА_36 та ОСОБА_35 були упередженими, адже їх запросили заздалегідь, тобто ще до початку проведення обшуку, а їх підшуканням опікувався, зокрема, заявник ОСОБА_14, колегія суддів вважає такими, що не впливають на допустимість здобутих у ході цієї слідчої дії доказів з огляду на таке.

Як пояснив свідок ОСОБА_14 під час допиту у судовому засіданні, він дійсно 28 січня 2017 року допомагав у залученні понятих на прохання працівників Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України, адже останні їхали з Києва, який знаходиться на значній відстані від Кропивницького.

Виходячи зі змісту частини першої статті 236, пункту 25 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, для участі в проведенні обшуку можуть бути запрошені потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження, до яких належать, зокрема, поняті.

При цьому законодавець не встановлює будь-яких обмежень щодо часу запрошення понятих, місця або порядку їх підшукання, обмежуючись у частині сьомій статті 223 Кримінального процесуального кодексу України лише формулюванням щодо обов`язкової участі не менше двох понятих під час проведення обшуку житла чи іншого володіння, а також обшуку особи.

Планування ж досудового розслідування, підготовка до проведення конкретних слідчих дій, вжиття інших передбачених законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування є обов`язком органу досудового розслідування, який прямо передбачений частиною п`ятою статті 38 Кримінального процесуального кодексу України.

З урахуванням діючого дозволу слідчого судді на проведення обшуку у приміщенні військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, здійснюючи негласні слідчі (розшукові) дії у виді контролю за вчиненням злочину, аудіо-, відеоконтролю осіб та усвідомлюючи, що подія злочину з високою часткою вірогідності відбудеться у вихідний день, вбачається цілком логічним та правомірним прагнення слідчих заздалегідь організувати ті аспекти процесуальної діяльності, які є прогнозованими в силу вимог закону.

Щодо персональних характеристик понятих, то законом для них не передбачено майнового, освітнього, професійного або іншого цензу, але у частині сьомій статті 223 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, що понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого або потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Поняття «заінтересованість» не розтлумачене у кримінальному процесуальному законі, тому суд виходить з його загальноприйнятого значення, яке зводиться до наявності у конкретної особи приватного інтересу до чого-небудь, що дає вигоду, приносить користь, свідчить про наявність у неї прагнення або особистого бажання здійснити щось у певний спосіб або щодо певної особи задля досягнення заздалегідь сформованої мети.

Виходячи з конструкції частини сьомої статті 223 Кримінального процесуального кодексу України, сама по собі участь заявника ОСОБА_14 у процесі підшукання понятих напередодні проведення обшуку не свідчить про здійснення ним особистого або опосередкованого впливу на свідомість та поведінку понятих, що мало б своїм наслідком їхню необ`єктивність та упередженість під час проведення цієї слідчої дії.

Дослідивши носій інформації компакт-диск «Verbatim DVD-R» з реєстраційним номером 1146/5т, що є додатком до протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 09 березня 2017 року, суд також проаналізував зміст телефонної розмови за участю ОСОБА_14, у ході якої, зі слів останнього, він спілкувався з начальником служби правопорядку. Під час цієї розмови ОСОБА_14 лише запитував свого співрозмовника, чи зможе той підшукати та забезпечити упродовж дня участь двох понятих, які не були б працівниками служби правопорядку. При цьому ОСОБА_14 не уточнював слідчу дію, участь у якій братимуть поняті, місце або час її проведення, не ставив питання щодо участі конкретних осіб, їхніх анкетних даних тощо. Навпаки, з цієї розмови, яка повністю узгоджується з показаннями ОСОБА_14, вбачається, що він наголошував на потребі у підшуканні двох сторонніх людей, які відповідали б вимогам кримінального процесуального закону до понятих.

Понятий ОСОБА_36, будучи допитаним в якості свідка, підтвердив, що зранку 28 січня 2017 року його безпосередній керівник дійсно спрямував його до військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України для участі у слідчій дії. Проте, він не повідомляв своєму підлеглому прізвище або звання відповідальної службової особи в прокуратурі, не ідентифікував кримінальне провадження, слідчу дію та місце її проведення, не надавав будь-яких вказівок щодо поведінки під час цієї слідчої дії, не вимагав займати активну або пасивну позицію тощо.

Як убачається з протоколу обшуку від 28 січня 2017 року та з носія інформації, на який проводилась відеофіксація перебігу цієї слідчої дії, поняті ОСОБА_36 та ОСОБА_35 були вільними у зверненні до слідчого із зауваженнями, запереченнями або пропозиціями, проте з такими не звертались, при цьому вони не здійснювали будь-яких активних дій з власної ініціативи, а лише спостерігали за діями працівників правоохоронних органів та згодом посвідчили їх шляхом підписання цього протоколу з додатками (том № 3 а.с. 75-80).

За таких обставин колегія суддів не встановила будь-яких ознак того, що поняті ОСОБА_35 та ОСОБА_36 були заінтересованими особами, а їх участь призвела до отримання необ`єктивних результатів проведення обшуку.

На користь достовірності результатів обшуку та на спростування доводів ОСОБА_9 щодо фальсифікації цієї слідчої дії також свідчить безперервна відеофіксація подій, які відбувались 28 січня 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_14 : спочатку у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю, а з моменту початку обшуку внаслідок його відеофіксації спеціалістом старшим оперуповноваженим ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_34 .

За клопотанням сторони захисту у якості свідка був допитаний працівник оперативного підрозділу Служби безпеки України ОСОБА_34, який підтвердив свою участь в обшуку та факт фіксування ним перебігу цієї слідчої дії на відеокамеру.

Дослідивши та співставивши матеріали справи, на яких зафіксовані результати аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_9 у період його перебування 28 січня 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_14 та обшуку, який був проведений дещо згодом того ж дня у тому ж кабінеті, колегія суддів встановила наступне.

З переглянутих у судовому засіданні носіїв інформації флеш-карт «Transcend 8 Gb» № 1136т, «Kingston 8 Gb» № 1138т, компакт-дисків «Verbatim DVD-R» № 1146/4т та № 1146/3т вбачається, що, перебуваючи у кімнаті для відпочинку службового кабінету ОСОБА_14, ОСОБА_9 дістав з кишені своєї куртки стопку клаптиків паперу та, склавши їх вдвоє, передав із рук в руки ОСОБА_14, який поклав ці клаптики на стіл, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_14 вийшли з цієї кімнати (том № 3 а.с. 123-127, 128).

У подальшому, попри наявність у цій кімнаті двох входів до неї (зі службового кабінету та з коридору) на результатах відеоконтролю чітко зафіксовано, що до кімнати для відпочинку ніхто не заходив аж до моменту проведення того ж дня обшуку, коли слідчий у присутності двох понятих на тому самому місці виявив та вилучив складені вдвоє папірці, ідентифіковані як 10 купюр номіналом 100 доларів США (том № 3 а.с. 75-80, відеокасети).

51.5. Щодо позиції сторони захисту про визнання недопустимим доказом інформації, здобутої внаслідок огляду спеціалістом двох мобільних телефонів, вилучених у ОСОБА_9 під час проведення 28 січня 2017 року обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_14, з підстав їх ненадійного упакування

Як убачається з протоколу обшуку від 28 січня 2017 року, проведеного у службовому кабінеті військового прокурора ОСОБА_14, за добровільною згодою обвинуваченого ОСОБА_9 було вилучено належні йому два мобільні телефона марки іРhone із серійними номерами НОМЕР_11 та DNRSDB1JHG7K з номерами НОМЕР_12 та НОМЕР_13 (останній із тріщиною скла) та упаковано їх у полімерний пакет фіолетового кольору, горловина якого була перев`язана мотузкою чорного кольору та до кінців якої було приклеєно бирку.

Порівнявши опис їх упакування під час вилучення та долучення до протоколу обшуку (том № 3 а.с. 75-80), з описом, зазначеним у протоколах їх подальшого огляду (том № 6 а.с. 79-95, 96-99), колегія суддів не виявила будь-яких розбіжностей.

Судом встановлено, що первісне пакування зазначених телефонів порушувалось лише 28 лютого 2017 року детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_18 за участю спеціаліста в сфері інформаційних технологій з метою огляду інформації, розміщеної на них (том № 6 а.с. 96-99).

Щоправда, у протоколі огляду зазначено, що у мобільному телефоні НОМЕР_14 (IMEI: НОМЕР_8 ) з тріщиною на склі була виявлена сім-картка формату nano-sim з уривком напису «МТС» білого кольору на фоні червоного кольору, а у мобільному телефоні Іphone A1778 (IMEI: НОМЕР_9 ) сім-картка формату nano-sim зі стилізованим зображенням п`ятикутної зірки білого кольору на фоні блакитного кольору.

У подальшому ж, за результатами проведення огляду даних з доступної частини вищезазначених мобільних телефонів від 02 березня 2017 року (том № 6 а.с. 103-116) підтверджено, що в мобільному телефоні Іphone A1778 (IMEI: НОМЕР_9 ) протягом всього часу його використання знаходилась виключно картка мобільного оператора з номером НОМЕР_4, а у мобільному телефоні Ірhone А1428 (IMEI: НОМЕР_8 ) НОМЕР_5 . Такі ж відомості були встановлені судом під час огляду цих мобільних телефонів, як речових доказів, у судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у протоколі обшуку під час опису вилучених у ОСОБА_9 телефонів було допущено технічну описку у зазначенні номерів, оскільки переміщення місцями сім-карток у зазначених телефонах за результатами їх огляду судом не знайшло свого підтвердження.

52. Щодо порушень кримінального процесуального закону під час затримання ОСОБА_9 та на стадії повідомлення йому про підозру

52.1.Як убачаєтьсяз протоколузатримання особи,підозрюваної увчиненні злочину,від 28січня 2017року ОСОБА_9 був затриманийцього дняо 21годині 30хвилин напідставі пункту2частини першоїстатті 208Кримінального процесуальногокодексу України,тобто якособа,на якубезпосередньо післявчинення злочинувказав очевидецьабо натілі,одязі якоїчи намісці подіїсукупність очевиднихознак вказалина те,що самеця особащойно вчинилазлочин (том№ 6а.с.10-13).

52.2. На виконання вимог, передбачених статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України, ОСОБА_9 були повідомлені підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, роз`яснено право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим же Кодексом.

52.3. 28 січня 2017 року о 21 годині 40 хвилин про затримання ОСОБА_9 була повідомлена його дружина, а о 21 годині 43 хвилини орган, уповноважений на надання безоплатної правової допомоги.

52.4. Отже, затримання ОСОБА_9 відбулось з дотриманням положень статей 208, 213, частини другої статті 276 Кримінального процесуального кодексу України.

52.5. Разом з тим, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам ОСОБА_9 про те, що він був фактично затриманий раніше того часу, який зазначений у протоколі, адже від початку обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_14, який відбувся 28 січня 2017 року у період часу з 16 години 00 хвилин до 17 години 34 хвилин, а потім під час складання протоколу обшуку та до 21 години 30 хвилин, він був змушений залишатись поряд із уповноваженою службовою особою у визначеному нею приміщенні.

Відповідно до протоколу обшуку, який відбувався 28 січня 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_14 у період часу з 16 години 00 хвилин до 17 години 34 хвилин, ОСОБА_9 дійсно знаходився у цьому приміщенні (том № 3 а.с. 75-80).

Проте, реалізація слідчим повноваження, передбаченого частиною другою статті 236 Кримінального процесуального кодексу України, щодо заборони будь-якій особі залишати місце обшуку до його закінчення не є тотожним до затримання такої особи та не може бути витлумачена як момент затримання, адже йдеться про порядок проведення різних процесуальних дій, які мають різні правові та фактичні підстави для їх вчинення. Відповідно під час проведення обшуку у слідчого не виникає обов`язку виконати комплекс процесуальних дій, передбачений параграфом 2 Глави 18 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, той момент, з якого розпочався обшук у службовому кабінеті ОСОБА_14, а ОСОБА_9 відповідно перебував під забороною залишати місце обшуку, не є моментом затримання останнього.

Тоді як неспростоване прокурором твердження ОСОБА_9 про те, що 28 січня 2017 року навіть після закінчення обшуку, тобто з 17 години 35 хвилини, та до складання протоколу про його затримання від тієї ж дати, тобто до 21 години 30 хвилин, ОСОБА_9 був вимушений залишався поряд із уповноваженою особою та не міг реалізувати право на свободу пересування, свідчить про те, що в розумінні статті 209 Кримінального процесуального кодексу України затримання ОСОБА_9 фактично відбулось 28 січня 2017 року о 17 годині 35 хвилини.

Пояснення сторони обвинувачення про те, що для складання протоколів обшуку та затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, необхідний певний час, є прийнятними та очевидними, але не скасовує обов`язку уповноваженої службової особи в незалежності від часу складання процесуального документу зазначати у ньому достовірну інформацію.

За таких обставин, колегія суддів вважає моментом фактичного затримання ОСОБА_9 конкретний час 28 січня 2017 року о 17 годині 35 хвилин.

Менше з тим, попри наведене порушення кримінального процесуального закону під час складання протоколу про затримання ОСОБА_9, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд не встановив впливу цієї обставини на допустимість інших доказів або на законність кримінального провадження в цілому.

52.6. Продовжуючи аналіз доводів сторони захисту щодо істотних порушень кримінального процесуального закону на стадії затримання ОСОБА_9 та повідомлення йому про підозру, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження про те, що ОСОБА_9 не набув статусу підозрюваного, оскільки письмове повідомлення про підозру йому було вручено не у день його складання, а наступного дня, тобто з порушенням вимог частини першої статті 278 Кримінального процесуального кодексу України, при цьому виходить з наступного.

З огляду на затримання ОСОБА_9 в порядку, передбаченому статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України, в аналізованій ситуації слідчий був зобов`язаний вручити письмове повідомлення про підозру з дотриманням строку, встановленого не частиною першою статті 278 Кримінального процесуального кодексу України, а частиною другою цієї статті. Згідно з наведеною нормою письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Як встановив суд, затримання ОСОБА_9 відбулось 28 січня 2017 року о 17 годині 35 хвилин, а повідомлення про підозру було вручено йому 29 січня 2017 року о 00 годин 46 хвилин, тобто в межах двадцяти чотирьох годин з моменту його затримання.

Отже, відповідно до частини першої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_9 набув процесуального статусу підозрюваного у встановленому законом порядку.

53. Щодо версії сторони захисту про наявність ознак провокації ОСОБА_9 до вчинення злочину

53.1. Ретельно перевіривши версію сторони захисту про провокацію ОСОБА_9 до вчинення злочину, що відбулась внаслідок активної поведінки ОСОБА_14 з метою штучного підвищення рівня розкриття злочинів та покращення статистики очолюваної ним прокуратури, а також з розрахунком на те, що у подальшому викриття ОСОБА_9 під час надання неправомірної вигоди сприятиме здобуттю ОСОБА_14 посади детектива Національного антикорупційної бюро України, колегія суддів встановила наступне.

53.2. На підставі постанови прокурора про негласну слідчу (розшукову) дію контроль за вчиненням злочину від 26 січня 2017 року та постанови про залучення ОСОБА_14 до конфіденційного співробітництва від 27 січня 2017 року у цьому кримінальному провадженні була проведена зазначена негласна слідча (розшукова) дія (том № 6 а.с. 34-36, том № 7 а.с. 158-159).

53.3. Відповідно до частини третьої статті 271 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовки та проведення контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем.

Для розмежування події провокації та допустимої поведінки при використанні законних таємних методів під час кримінального провадження суд застосовує усталену практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, викладену у численних рішеннях з окресленого питання (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року (заява № 44/1997/828/1034), «Таранекс проти Латвії» від 02 грудня 2014 року (заява № 3082/06), «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року (заява № 74420/01), а також постанови Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 689/9761/16-к, від 12 травня 2021 року у справі № 166/1199/18 тощо).

Так, провокація особи до скоєння злочину з боку працівників правоохоронних органів має місце тоді, коли такі працівники або особи, що діють за їх дорученням, не обмежуються «пасивним розслідуванням» злочинної діяльності, а здійснюють активний вплив, що підбурює суб`єкта до вчинення злочину, який без такого впливу не був би скоєний. При цьому вплив на суб`єкта може бути у формі наполегливого спонукання до надання/отримання неправомірної вигоди, погроз, шантажу, звернення до почуття жалю, обіцянки фінансової вигоди, ініціативних контактів, нагадувань та запрошень до особистої зустрічі, а також повторних пропозицій, не зважаючи на попередню відмову, тощо.

Важливо також встановити, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані щодо участі особи у злочинній діяльності або щодо суттєвої ймовірності вчинення нею злочину, які були б достатніми для того, щоб розпочати досудове розслідування.

53.4. Як убачається з матеріалів справи, досудове розслідування розпочалось на підставі заяви ОСОБА_14 від 25 січня 2017 року, яку також було покладено в основу рапорту про виявлення кримінального правопорушення від тієї ж дати (том № 3 а.с. 71-72, 74).

Напередодні внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань ОСОБА_14 у своїй заяві повідомив, що 12 січня 2016 року ОСОБА_9 зателефонував на його робочий телефон та запропонував зустрітись, після чого особисто приїхав на робоче місце ОСОБА_14 .

У ході ініційованої ОСОБА_9 розмови обвинувачений повідомив ОСОБА_14, що 13 січня 2016 року, тобто наступного дня, Господарський суд Кіровоградської області відмовить у задоволенні позову військової прокуратури Кіровоградського гарнізону до ФОП ОСОБА_15 про визнання недійсним договору оренди землі та запропонував ОСОБА_14 неправомірну вигоду з тим, щоб останній не оскаржував це рішення в апеляційному порядку.

Колегія суддів вважає, що повідомлені органам правопорядку відомості, наведені в заяві ОСОБА_14 про вчинення кримінального правопорушення, були об`єктивно достатніми для висновку про ймовірність вчинення ОСОБА_9 злочину та їх подальшої перевірки в межах зареєстрованого кримінального провадження.

53.5. Крім того, за результатами огляду інформації, яка знаходилась на мобільному телефоні iPhone А1778 (IMEI НОМЕР_9 ), вилученому у ОСОБА_9 під час обшуку 28 січня 2017 року, встановлено, що у журналі дзвінків містяться відомості щодо кількох спроб з`єднань мобільних номерів НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_9, та НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_14 .

При цьому, чотири спроби з`єднання мали місце, зокрема, 12 січня 2017 року за ініціативою ОСОБА_9, тобто у день першої зустрічі ОСОБА_9 та ОСОБА_14, коли, зі слів останнього, ОСОБА_9, не зумівши встановити зв`язок мобільним телефоном, зрештою зателефонував на його робочий номер (том № 6 а.с. 100, 103-116).

Будучи допитаним у ході судового розгляду, свідок ОСОБА_14 підтвердив інформацію, наведену в його заяві про вчинення злочину від 25 січня 2017 року, та додав, що 23 січня 2017 року ОСОБА_9 знову телефонував йому на мобільний телефон, але оскільки ОСОБА_14 у той момент перебував на нараді, то він не зміг відповісти.

53.6. Ці показання ОСОБА_14 узгоджуються з інформацією, яка міститься на мобільному телефоні iPhone А1778 (IMEI НОМЕР_9 ), вилученому у ОСОБА_9 під час обшуку 28 січня 2017 року. Так, 23 січня 2017 року ОСОБА_9 двічі телефонував з номера НОМЕР_4 на номер ОСОБА_14 НОМЕР_2 о 10 годині 44 хвилини та о 10 годині 59 хвилин, але ОСОБА_14 не відповів, тоді як об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_14 направив ОСОБА_9 . SMS-повідомлення наступного змісту: «Я на итоговой, перезвоню» та отримав відповідь «Благодарю» (том № 6 а.с. 100, 103-116).

Факт обміну SMS-повідомленнями між ОСОБА_9 та ОСОБА_14, який мав місце 23 січня 2017 року, також підтверджується інформацією, отриманою за результатами тимчасового доступу до речей і документів, які знаходились у володінні ПрАТ «МТС Україна» і ПрАТ «Київстар», та зафіксованою у відповідних протоколах від 29 березня та 04 квітня 2017 року з додатками на оптичних дисках DVD-R Verbatim, а також у протоколі огляду цих дисків від 21 квітня 2017 року (том № 6 а.с. 118-121, 122, 124-127, 128, 129-148, 149).

53.7. 24 січня 2017 року о 9 годині 22 хвилини ОСОБА_9 знову двічі телефонував ОСОБА_14 з номера НОМЕР_4 на номер НОМЕР_2, але абонент не відповів. Після цього 24 січня 2017 року о 9 годині 26 хвилин ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_14, розмова тривала 2 хвилини 18 секунд.

53.8. Наступного дня, тобто 25 січня 2017 року, о 10 годині 43 хвилини відбулась телефонна розмова за зазначеними номерами, її ініціатором знову був ОСОБА_9 . Як пояснив свідок ОСОБА_14, під час телефонної розмови, яка відбулась 25 січня 2017 року, ОСОБА_9 просив повідомити його, коли ОСОБА_14 повернеться з відрядження до Кропивницького. Саме цим проханням обумовлюється дзвінок за ініціативою ОСОБА_14 з номера НОМЕР_2 на номер ОСОБА_9 НОМЕР_4, який відбувся 28 січня 2017 року о 9 годині 51 хвилині.

53.9. Спілкування між ОСОБА_9 та ОСОБА_14, яке відбулось телефоном 28 січня 2017 року о 9 годині 51 хвилині, було зафіксованим за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (том № 6 а.с. 44, 45-47). Зі змісту цієї розмови вбачається, що ОСОБА_14 тільки повідомив ОСОБА_9 про своє повернення до Кропивницького, а вже ОСОБА_9 ініціативно з`ясував плани ОСОБА_14 на 28 січня 2017 року та на наступний день. Дізнавшись, що 29 січня 2017 року ОСОБА_14 ймовірно знову поїде з Кропивницького, ОСОБА_9 повідомив, що намагатиметься приїхати 28 січня 2017 року у другій половині дня.

53.10. У наступній телефонній розмові, яка мала місце також 28 січня 2017 року за ініціативою ОСОБА_9 о 15 годині 39 хвилин, обвинувачений поцікавився, чи ще на робочому місці ОСОБА_14, та чи є в нього рішення суду, а також повідомив, що приїде максимум за п`ятнадцять хвилин.

53.11. Під час особистої зустрічі між ОСОБА_9 та ОСОБА_14, яка відбулась того ж дня о 15 годині 50 хвилин у робочому кабінеті останнього та була зафіксована внаслідок проведення аудіо-, відеоконтролю, саме ОСОБА_9 перервав бесіду на нейтральну робочу тему, та ініціативно запитав ОСОБА_45, показуючи на папку з документами: «Ну…сможем помочь?».

При цьому ОСОБА_14 зазначив лише, що він ознайомився з повним текстом рішення суду, та почав обговорювати його неналежне мотивування, а ОСОБА_9, перервавши його, вдруге запитав: «Ну…сможем или не сможем?». У подальшому ОСОБА_14, не надаючи жодної відповіді ОСОБА_9, продовжив обговорювати мотивування судового рішення, а останній втретє запитав ОСОБА_14 : «Вердикт Ваш?». Після цього ОСОБА_14, не надаючи відповіді, запропонував ОСОБА_9 . чаю або кави, а коли ОСОБА_14 повернувся спиною до ОСОБА_9, останній взяв з кишені грошові кошти, підійшов до ОСОБА_14 та передав їх йому. На запитання ОСОБА_14 «Що це?» ОСОБА_9 відповів «Рубль» та, посилаючись на зайнятість, відмовився від чаю і намагався одразу поїхати.

53.12. Наведені матеріали кримінального провадження, проаналізовані у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_14, переконливо свідчать про те, що ініціатором телефонних контактів, спілкування та зустрічей був саме ОСОБА_9, тоді як ОСОБА_14 займав вочевидь пасивну позицію.

Під час контролю за вчиненням злочину ОСОБА_14 не запрошував ОСОБА_9 приїхати до нього, а під час ініційованої ОСОБА_9 зустрічі жодною фразою або дією не спонукав його надати неправомірну вигоду, не погоджувався на її отримання, не називав її розміру, не ідентифікував свої дії, що мав би вчинити за неправомірну вигоду, та навіть не надав відповіді на тричі поставлене йому ОСОБА_9 пряме запитання щодо можливості не оскаржувати рішення суду в апеляційному порядку.

Натомість ОСОБА_9 у вихідний день без запрошення приїхав на робоче місце ОСОБА_14, під час спілкування постійно намагався повернути ОСОБА_14 від сторонніх тем до розмови про неправомірну вигоду, а тоді без фактичної згоди ОСОБА_14 на її отримання, передав останньому заздалегідь підготовлені ним грошові кошти у кількості, вочевидь визначеній на його власний розсуд.

53.13. Колегія суддів також вважає надуманими твердження сторони захисту про провокацію ОСОБА_9 з боку ОСОБА_14 в обмін на подальше переведення останнього з військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України на посаду детектива Національного антикорупційного бюро України.

Як пояснив ОСОБА_14, будучи допитаним у якості свідка під присягою, та цього не заперечував прокурор, після надання ОСОБА_9 неправомірної вигоди ОСОБА_14 останній влітку 2017 року дійсно взяв участь у відкритому конкурсі та наразі обіймає посаду детектива Національного антикорупційного бюро України.

Показання свідка ОСОБА_14 та позиція сторони обвинувачення з цього питання узгоджуються з положеннями Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України». Згідно зі статтями 4, 10 цього Закону відбір працівників Національного антикорупційного бюро України здійснюється на конкурсних засадах, до участі у формуванні конкурсних комісій долучена, зокрема, Рада громадського контролю при Національному бюро, конкурс оголошується публічно, є відкритим та передбачає складання кваліфікаційного іспиту (тестування) і проведення співбесіди.

На переконання колегії суддів, запроваджена законодавцем процедура повністю спростовує версію сторони захисту, адже не передбачає такого формату зайняття посади детектива як переведення або врахування під час конкурсу заяв кандидата про вчинення іншими особами корупційних кримінальних правопорушень.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_14 із заявою про вчинення кримінального правопорушення звернувся не до Національного антикорупційного бюро України, а до Служби безпеки України, що також свідчить на спростування запропонованої стороною захисту версії (том № 3 а.с. 71-72).

53.14. Допитаний як свідок сторони захисту ОСОБА_46, який у 2017 році обіймав посаду прокурора Одеського військового гарнізону та був керівником ОСОБА_14, не повідомив суду будь-яких відомостей, які б мали значення для цього кримінального провадження.

53.14. Колегія суддів також безпосередньо дослідила показання свідків сторони захисту ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які кожен окремо повідомили, що господарський спір за позовом органів прокуратури до ФОП ОСОБА_15 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_3 дійсно мав місце. Зрештою у цьому позові було відмовлено через сплив строку позовної давності.

При цьому свідки пояснили, що ніхто з них особисто або через представників ФОП ОСОБА_15 ОСОБА_47 та ОСОБА_48, не просив ОСОБА_9 про сприяння в цій справі та про надання прокурору ОСОБА_14 неправомірної вигоди з цією метою.

Допитані у якості свідків ОСОБА_48 та ОСОБА_47 підтвердили ці показання та повідомили, що в 2016-2017 роках вони представляли інтереси ФОП ОСОБА_15 у Господарському суді Кіровоградської області та брали участь у справі щодо визнання недійсним договору оренди землі. Проте, обидва свідки зазначили, що вони ніколи не мали особистого спілкування з працівниками військової прокуратури, а з ОСОБА_9 вони взагалі незнайомі.

Надаючи показання в ході судового засідання, свідок ОСОБА_15 взагалі заперечував факт знайомства з обвинуваченим, а його син ОСОБА_16 повідомив, що знайомий з ОСОБА_9 упродовж останніх 5-6 років та підтвердив користування номером +380502330649.

При цьому, під час допиту ОСОБА_16 не пам`ятав, чи спілкувався він з обвинуваченим у 2017 році та чи повідомляв йому про господарську справу за участю його батька ОСОБА_15, хоча припускав, що міг розповісти про це в дружній бесіді.

На запитання ж прокурора щодо 62 сеансів з`єднань між телефонними номерами ОСОБА_9 та ОСОБА_16 упродовж двох тижнів напередодні події надання неправомірної вигоди ОСОБА_14, свідок ОСОБА_16 зазначив, що це багато, та припустив, що вірогідно це його дворічна дитина випадково натискала кнопки на телефоні. А після наступного запитання прокурора щодо sms-повідомлення, направленого 24 січня 2017 року на телефон обвинуваченого з телефона ОСОБА_16 зі змістом «28 останній строк», свідок виключив можливість написання цього повідомлення його дитиною, але поінформував суд, що спілкування з ОСОБА_9 у той період було дружнім та різноманітним, тому це повідомлення, можливо, стосувалось їхньої спільної поїздки на велосипедах або організації іншого виду дозвілля.

Оцінивши показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в контексті інкримінованого ОСОБА_9 діяння з урахуванням численних припущень, що їх робив ОСОБА_16, та його посилань на власну забудькуватість через сплив значного проміжку часу, колегія суддів вважає їх такими, що в цілому не спростовують пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення, при цьому виходить з наступного.

Для кваліфікації дій особи за статтею 369 Кримінального кодексу України не є обов`язковим доведення джерела походження предмету неправомірної вигоди саме від тієї третьої особи, в інтересах якої вона надавалась. Предмет неправомірної вигоди може належати будь-кому або взагалі не мати ідентифікованого власника.

Формування ж умислу на надання неправомірної вигоди в інтересах третьої особи не завжди пов`язане з проханням останньої посприяти у вирішенні проблемної ситуації, адже мотиви особи, яка надає неправомірну вигоду, можуть бути найрізноманітнішими. До прикладу, бажання допомогти близькій особі, надання неправомірної вигоди з вдячності перед третьою особою, прагнення встановити на майбутнє довірчі стосунки зі службовою особою або з особою, в інтересах якої надається неправомірна вигода, демонстрація оточуючим власної значущості та впливовості тощо. Інакше кажучи, необізнаність ОСОБА_15 (ФОП ОСОБА_15 ) та ОСОБА_16 про надання ОСОБА_9 неправомірної вигоди в їх інтересах не впливає на кваліфікацію дій за статтею 369 Кримінального кодексу України.

Крім того, ОСОБА_9, ОСОБА_15 та ОСОБА_49 не пред`являлось обвинувачення в наданні ними неправомірної вигоди ОСОБА_14 за попередньою змовою групою осіб, а сама по собі недоведеність їхнього спільного умислу та узгоджених дій, про що свідчать показання цих свідків, жодним чином не підтверджує версію сторони захисту про провокацію ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення.

53.15. За таких обставин, колегія суддів констатує, що версія сторони захисту щодо провокації ОСОБА_9 до надання ОСОБА_14 неправомірної вигоди не знайшла свого підтвердження за результатами судового розгляду цього кримінального провадження.

53.16. Версія сторони захисту про те, що ОСОБА_9, дізнавшись 28 січня 2017 року про критичний стан здоров`я батька ОСОБА_14, спонтанно вирішив подарувати останньому грошові кошти в сумі 1000 доларів США також повністю спростовується дослідженими доказами. Мотивування суду щодо ідентифікації цих грошових коштів саме як предмета неправомірної вигоди та мети її надання ретельно викладено в пункті 34 цього вироку.

Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку про їхню достатність для визнання ОСОБА_9 винуватим в інкримінованому йому злочині та кваліфікувала його дії за частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, як надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, за невчинення в інтересах третьої особи дії з використанням службового становища.

VІІ. Відомості, які характеризують особу обвинуваченого

54. ОСОБА_9 раніше не судимий (том № 6 а.с. 185-186), на обліку у нарколога та психіатра не перебував (том № 6 а.с. 187-188).

55. З досудової доповіді, складеної Фортечним районним сектором Кропивницького міського відділу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 30 травня 2018 року (том № 3 а.с. 42), вбачається, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, одружений, на утриманні має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2, підтримує з рідними та близькими стабільні, доброзичливі стосунки.

Обвинувачений має повну вищу освіту, яку здобув в Одеській національній юридичній академії у 2000 році за спеціальністю «Правознавство». Результати оцінки ризику вчинення повторного злочину та ризик небезпеки для суспільства ОСОБА_9 показали середній рівень (том № 5 а.с. 13-14).

56. ОСОБА_9 в органах прокуратури працював з березня 2000 року (том № 5 а.с. 86-87), а з 02 квітня 2015 року обіймав посаду заступника прокурора Кіровоградської області (том № 5 а.с. 127). За сумлінне ставлення до роботи до ОСОБА_9 неодноразово застосовувались заходи заохочення Генеральним прокурором України та прокурором Кіровоградської області (том № 5 а.с. 156, 160, 161, 163, 167).

VІІІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

57. Обставини, передбачені статтями 66, 67 Кримінального кодексу України, які б обтяжували або пом`якшували покарання ОСОБА_9, судом не встановлені.

ІХ. Мотиви призначення покарання

58. Відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України, обираючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_9, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який належить до категорії тяжких, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан.

59. Крім того, у цьому кримінальному провадженні суд вважає за необхідне взяти до уваги той факт, що на момент вчинення злочину ОСОБА_9 обіймав посаду заступника прокурора Кіровоградської області, тобто був наділений широким спектром повноважень з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Як убачається з характеру спілкування між ОСОБА_14 та ОСОБА_9, останній своїми протиправними діями з використанням авторитету займаної ним посади прагнув схилити свого колегу військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону ОСОБА_14 до спільної злочинної діяльності. При цьому ОСОБА_9 намагався створити враження буденності обговорення прокурорами корупційних схем та участі в них, а після надання ОСОБА_14 неправомірної вигоди ініціативно пропонував за потреби також звертатись до нього.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що діючи всупереч вимогам статей 1, 19 Закону України «Про прокуратуру», обвинувачений не виконав покладеного на нього обов`язку неухильно додержуватись присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики та вчинив такі дії, які дискредитували його як представника прокуратури та зашкодили авторитету прокуратури в цілому.

60. За таких обставин, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 і попередження вчинення ним нових злочинів призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з додатковим покаранням у виді конфіскації Ѕ частини належного йому на праві власності майна.

61. Відповідно до частини другої статті 52, статті 54, статті 55 Кримінального кодексу України з урахуванням тяжкості та характеру злочину, вчиненого ОСОБА_9 з використанням займаної ним посади заступника прокурора Кіровоградської області, суд вважає за неможливе збереження за ним права обіймати посади, передбачені статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», а крім того, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_9 класного чину старшого радника юстиції, присвоєного йому на підставі наказу Генерального прокурора України № 269К від 02 квітня 2015 року (том № 5 а.с. 142).

Х. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

62. Щодо запобіжного заходу

62.1. Під час судових дебатів прокурор порушив перед судом питання про скасування діючого запобіжного заходу у вигляді застави та застосування до набрання вироком законної сили застави у більшому розмірі з покладенням на ОСОБА_9 таких обов`язків:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до Вищого антикорупційного суду або Спеціалізованої антикорупційної прокуратури свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Свою позицію обґрунтовував підвищенням ризику переховування обвинуваченого у випадку ухвалення обвинувального вироку та призначення реальної міри покарання у виді позбавлення волі, а також тим, що під час судового розгляду ОСОБА_9 припускався неналежної процесуальної поведінки.

62.2. Сторона захисту, обстоюючи позицію щодо наявності достатніх підстав для виправдання ОСОБА_9, заперечувала проти зміни запобіжного заходу. Адвокат ОСОБА_11 наголошував на відсутності ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, про що, на його переконання, свідчить бездоганна поведінка обвинуваченого та добровільне виконання ним процесуальних обов`язків.

62.3. Як убачається з матеріалів справи, на виконання ухвали про обрання запобіжного заходу, постановленої Печерським районним судом міста Києва 30 січня 2017 року, за ОСОБА_9 було внесено заставу у розмірі 32000 гривень (том № 1 а.с. 164-168).

62.4. З огляду на те, що відповідно до частини четвертої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_9 вважається таким, до якого дотепер застосовано запобіжний захід у вигляді застави, суд розглядає клопотання прокурора як клопотання про зміну запобіжного заходу, і, проаналізувавши наведені в ньому доводи, приходить до висновку про необхідність його часткового задоволення з наступних підстав.

62.5. Колегія суддів вважає, що прокурором достатньою мірою обґрунтована наявність підстав вважати, що ризик переховування обвинуваченого від суду збільшився з урахуванням призначення йому реального покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим, прокурор не довів, що застава в існуючому розмірі є недостатньою для запобігання наведеному ризику.

62.6. Згідно з частиною 4 статті 194 Кримінального процесуального кодексу Україниякщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування.

62.7. Враховуючи наведене та з урахуванням положень частин четвертої, п`ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для збільшення розміру застави, втім, вважає за доцільне на обвинуваченого ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили покласти наступні обов`язки:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

63. Щодо зарахування строку попереднього ув`язнення у строк призначеного покарання

63.1. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 був затриманий 28 січня 2017 року (том № 6 а.с. 10-17). На підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 32000 гривень (том № 1 а.с. 164-168), у зв`язку з внесенням якої 31 січня 2017 року ОСОБА_9 було звільнено з-під варти з Київського слідчого ізолятора, тобто тривалість його попереднього ув`язнення склала чотири дні.

63.2. Вирішуючи питання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк призначеного ОСОБА_9 за цим вироком покарання, суд враховує правовий висновок щодо застосування норми, передбаченої частиною п`ятою статті 72 Кримінального кодексу України, викладеній у пункті 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17.

У цьому висновку визначено, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає частина п`ята статті 72 Кримінального кодексу України в редакції Закону України № 838-VIII від 21 листопада 2015 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

63.3. Таким чином, відповідно до частини п`ятої статті 72Кримінального кодексуУкраїни (в редакції Закону №838-VIIIвід 26листопада 2015року) у строк покарання ОСОБА_9 підлягає зарахуванню строк попередного ув`язнення з моменту його фактичного затримання 28 січня 2017 року по день звільнення з ДУ «Київський слідчий ізолятор № 13», тобто 31 січня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

64. Процесуальні витрати

Відповідно до частини другої статті 124Кримінального процесуальногокодексу України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (том № 6 а.с. 155).

65. Речові докази

Долю речей і документів, які постановами слідчого від 30 січня 2017 року були визнані речовими доказами (том № 8 а.с. 166-168, 169-170), суд вирішує в порядку, визначеному статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України.

66. Арешт майна

66.1. Відповідно до частини четвертої статті 174, частини четвертої статті 374 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

66.2. Як убачається з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року, слідчий суддя наклав арешт на всі речі та документи, вилучені в ході проведення обшуків, які відбулись 28 січня 2017 року в місті Кіровограді у приміщенні військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, а саме у будівлі № 3 по вулиці Шевченка, та у кабінеті № 10 заступника прокурора Кіровоградської області у будівлі № 4 по вулиці Пермській (том № 6 а.с. 76-78).

Арешт було накладено з метою збереження речових доказів та для забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

66.3. Попри визнання речовими доказами всіх речей та документів, вилучених 28 січня 2017 року під час проведення обшуків (том № 8 а.с.166-168, 169-170), детектив ОСОБА_18 у деяких з них під час огляду не виявив будь-якої інформації, яка мала б значення для цього кримінального провадження, зокрема, йдеться про:

- заяву на переказ готівки від 18 січня 2017 року на загальну суму 20836 гривень 00 копійок (платник: ОСОБА_50, отримувач: ОСОБА_51 );

- блокнот чорного кольору з написами золотистого кольору «2015, прокуратура Кіровоградської області»;

- блокнот синього кольору з графічним зображенням рук людини та написами: «Міжнародна організація з міграції (МОМ) Представництво в Україні», «Програма протидії торгівлі людьми», «Захистимо гідність людини разом»;

- блокнот без титульної обгортки;

- блокнот чорного кольору зі шкіряною обгорткою та втиснутим написом «Генеральна прокуратура України»;

- мобільний телефон з написом «Інтертелеком», IMEI: НОМЕР_15 ;

- жорсткий диск «Seagate» з серійним номером WA400SXW (том № 6 а.с. 79-95, 96-99).

У ході судового розгляду зазначеними речами та документами прокурор також не обґрунтовував ті обставини, які підлягають доказуванню, та не доводив під час судового розгляду, що ці матеріальні об`єкти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, грошами, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом.

Виходячи з викладеного, колегія суддів констатує, що у подальшому застосуванні арешту до наведених у цьому пункті вироку речей та документів відпала потреба, адже вони не містять ознак речових доказів, наведених в частині першій статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, а тому згідно з частиною першою статті 100, частиною першою статті 174 цього ж Кодексу вони повинні бути повернуті їхньому володільцю.

66.4. Щодо мобільних телефонів марки iPhone А1428 (серійний номер НОМЕР_11, IMEI: НОМЕР_8 ) та iPhone А1778 (серійний номер НОМЕР_16, IMEI: НОМЕР_17 ), які 28 січня 2017 року були вилучені у ОСОБА_9 під час обшуку та визнані речовими доказами, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з протоколу огляду від 28 лютого 2017 року та додатку до нього (том № 6 а.с. 96-99, 100, 101-102), детектив ОСОБА_18 із залученням спеціаліста у сфері інформаційних технологій ОСОБА_52 здійснив огляд цих мобільних телефонів.

За результатами огляду спеціаліст за допомогою програмно-апаратного комплексу, робочої станції та спеціальних пристроїв відібрав інформацію з доступної частини внутрішньої пам`яті зазначених мобільних телефонів та звів її до двох папок «2017-03-01.10-07-00\iPhone 5 (A1428)\» і «2017-03-01.10-25-51\Phone7 А1778\», записавши їх на оптичний диск для лазерних систем зчитування.

Під час судового розгляду суд в порядку, передбаченому статтею 358 Кримінального процесуального кодексу України», дослідив інформацію, яка міститься на наведеному диску, та протокол її огляду від 02 березня 2017 року (том № 6 а.с. 103-116), а також переконався в тому, що всі відомості на диску відтворюються у належній якості та відповідають тим, що відображені у протоколі їх огляду.

Оскільки відповідно до частини четвертої статті 99 Кримінального процесуального кодексу України копія інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, якщо вона виготовлена слідчим із залученням спеціаліста, має статус оригіналу документа, а самі по собі мобільні телефони ОСОБА_9 не є речовими доказами, суд вважає, що потреба у їх подальшому арешті відпала, що відповідно до частини третьої статті 174 цього ж Кодексу є підставою для його скасування.

66.5. Виходячи з того, що суд дійшов висновку про необхідність й достатність для виправлення ОСОБА_9 та попередження нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді конфіскації Ѕ частки майна, належного йому на праві власності, арешт, накладений на 550 доларів США, відшуканих у барсетці ОСОБА_9 у ході обшуку, не підлягає скасуванню.

66.6. Арешт, накладений на 1 000 доларів США, що були предметом неправомірної вигоди, також належить залишити без змін.

Цей речовий доказ на підставі частини 1 статті 961 та пунктів 2, 3 частини 1 статті 962 Кримінального кодексу України підлягає спеціальній конфіскації, оскільки вказані грошові кошти призначалися (використовувалися) для схилення особи до вчинення злочину, а також були предметом умисного злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленні волі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 373, 374-376 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

67. ОСОБА_13 визнати винуватим за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ (однієї другої) частки належного йому на праві власності майна та з позбавленням права обіймати посади, передбачені статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», строком на 3 (три) роки.

Позбавити ОСОБА_13 класного чину старшого радника юстиції, що був йому присвоєний на підставі наказу Генерального прокурора України № 269К від 02 квітня 2015 року.

68. Строк відбування ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

69. Зарахувати на підставі частини п`ятої статті 72Кримінального кодексуУкраїни (у редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) ОСОБА_9 у строк основного покарання строк його попереднього ув`язнення з 28 по 31 січня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.

70. До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_9 у вигляді застави в розмірі 32 000 (тридцяти двох тисяч) гривень 00 копійок, залишити без змін, а після набрання вироком законної сили заставу, якщо вона не буде звернена в дохід держави, повернути особі, яка її внесла.

Покласти на ОСОБА_9 строком на два місяці, тобто до 21 березня 2022 року, але не довше, ніж до набрання вироком законної сили, наступні обов`язки:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

71. Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави 4653 (чотири тисячі шістсот п`ятдесяти три) гривні 00 копійок за проведення судово-криміналістичної експертизи № 227/1 від 14 березня 2017 року.

72. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі № 757/5233/17-к на речові докази, а саме на:

- роздруківку рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року у справі № 912/2229/16 на семи аркушах;

- копію рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року у справі № 912/2229/16 на чотирьох аркушах з резолюцією у верхньому лівому куті « ОСОБА_53 підготувати проект апеляційної скарги; направити до ВП ПРУ рапорт про сплату судового збору (підпис) 19.07.17»;

- рапорт військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_14 від 20 січня 2017 року № 193 щодо сплати судового збору за пред`явлення апеляційної скарги до апеляційного господарського суду Кіровоградської області у господарській справі № 912/2229/16 на двох аркушах;

- заяву до Господарського суду Кіровоградської області ОСОБА_54 від 13 січня 2017 року щодо видачі копії судового рішення у вказаній господарській справі № 912/2229/16 на одному аркуші,

після набрання вироком законної сили скасувати, а зазначені речові докази зберігати в матеріалах справи.

73. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі № 757/5233/17-к на речові докази, а саме на:

- заяви на переказ готівки від 18 січня 2017 року на загальну суму 20836 (двадцять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень (платник: ОСОБА_50, отримувач: ОСОБА_51 );

- мобільний телефон марки iPhone А1428 (серійний номер НОМЕР_11, IMEI: НОМЕР_8 ) та мобільний телефон марки iPhone А1778 (серійний номер НОМЕР_16, IMEI: НОМЕР_17 );

- мобільний телефон з написом «Інтертелеком» (IMEI: НОМЕР_18 );

- блокнот чорного кольору з написами золотистого кольору «2015, прокуратура Кіровоградської області»;

- блокнот синього кольору з графічним зображенням рук людини та написами: «Міжнародна організація з міграції (МОМ) Представництво в Україні», «Програма протидії торгівлі людьми», «Захистимо гідність людини разом»;

- блокнот без титульної обгортки;

- блокнот фіолетового кольору з написом «Генеральна прокуратура України. Навчально-практичний семінар: «Організація прокурорської діяльності у сфері протидії адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією»;

- блокнот чорного кольору з шкіряною обгорткою та втиснутим написом «Генеральна прокуратура України», після набрання вироком законної сили скасувати та повернути ОСОБА_9 .

74. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі № 757/5233/17-к на речовий доказ жорсткий диск «Seagate» з серійним номером WA400SXW, після набрання вироком законної сили скасувати та повернути Прокуратурі Кіровоградської області.

75. На підставі статей 961, 962 Кримінального кодексу України до речових доказів грошових коштів у сумі 1000 (однієї тисячі) доларів США, а саме: 10 купюр номіналом 100 доларів США (серії та номери КВ39729938J, FG37254137A, KB78439573J, KB78439574J, AB13527008W, HB06201862G, FB68224649B, KB09431712K, KL97140741A, HB64015762N), застосувати спеціальну конфіскацію шляхом їх примусового безоплатного вилучення у власність держави.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, його захисникам та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3