Документ № 102813892

Справа № 991/7245/21

Провадження №11-сс/991/702/21

УХВАЛА

29 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панкулича В. І.,

суддів Боднара С. Б., Панаіда І. В.,

за участю секретарів судового засідання Халітової І.В., Дубини Т. Ю.

прокурора Мусіяки В.В.

захисника Білявського Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Золотоверх М.С. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року про арешт майна ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42017000000001097 від 10.04.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.3 ст.369 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування можливої причетності до кримінального правопорушення ОСОБА_1 , який будучи кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПГ Будова» та інших юридичних осіб, що формують собою групу компаній «Будова», сприяв зловживанню владою та службовим становищем службовими особами Одеської міської ради з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «ФПГ Будова» та ОСОБА_2 внаслідок виділення всупереч чинному законодавству для здійснення забудови земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що спричинило тяжкі наслідки для територіальної громади міста Одеси у розмірі 129 733 000 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 сприяв зловживанню владою та службовим становищем службовими особами Одеської міської ради з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «ФПГ Будова» та ОСОБА_2 внаслідок виділення всупереч чинному законодавству для здійснення забудови земельних ділянок по АДРЕСА_3 , що спричинило тяжкі наслідки для територіальної громади міста Одеси у розмірі 135 229 890 грн.

Також під час досудового розслідування встановлено факт надання ОСОБА_1 , за сприяння ОСОБА_3 , третій особі - ОСОБА_4 , яка є дружиною прокурора Одеської області ОСОБА_5 , неправомірної вигоди у вигляді квартири АДРЕСА_4 , вартістю 3 576 706 грн, за вчинення прокурором в інтересах ТОВ «ФПГ Будова» з використанням наданого йому службового становища всупереч інтересам служби дій з укладення нового договору про дольову участь у будівництві № 1Д від 26.06.2017 на більш вигідних умовах для вказаного товариства, порівняно з раніше укладеним.

ОСОБА_1 06.10.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч.3 ст. 369 КК України.

ОСОБА_1 12.10.2021 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 369 КК України.

Детектив Національного антикорупційного бюро України звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна, яке належить ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_6 , з метою забезпечення його можливої конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.10.2021 клопотання детектива задоволено частково та накладено арешт на майно, що належить підозрюваному, а також на Ѕ частину його майна у спільній сумісній власності з ОСОБА_6 .

Ухвала мотивована обґрунтованістю підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих кримінальних правопорушень, що підтверджується наданими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження. Викладені у клопотанні доводи про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його можливої конфіскації є обґрунтованими, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Захисник Золотоверх М.С. подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива.

На думку сторони захисту, підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень є необґрунтованою, не підтверджується належними та допустимими доказами. Виділення земельних ділянок прокуратурі Одеської області відбулось у відповідності до вимог законодавства. Проведеними судовими оціночно-земельними експертизами жодним чином не підтверджений розмір матеріальної шкоди, у зв`язку з чим відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.

Крім того, на утриманні ОСОБА_1 перебуває три малолітні дитини 2012 року народження, дружина ОСОБА_6 , які проживають за адресою: АДРЕСА_5 та не мають іншого житла. Арешт вказаної квартири є безпідставним, оскільки вона не може бути предметом конфіскації як додаткового покарання.

Захисник вказує, що слідчим суддею прийнято рішення щодо розгляду клопотання про арешт без виклику ОСОБА_1 , у зв`язку з чим не досліджені обставини щодо правового статусу майна, на яке накладено арешт.

Відносно частини майна були укладені Договори купівлі-продажу з розстрочкою платежу, продані квартири мають інших власників, а тому не можуть бути предметом конфіскації та арешту з метою її забезпечення.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, підозрюваний ОСОБА_1 та захисник Золотоверх М.С. у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів постановила здійснювати апеляційний розгляд у їх відсутність.

У судовому засіданні захисник Білявський Я.М. підтримав вимоги апеляційної скарги, прокурор заперечив проти її задоволення, учасники провадження навели доводи в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання.

Згідно з ч.5 ст.170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою його можливої конфіскації слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Накладаючи арешт на майно ОСОБА_1 , право власності на яке зареєстроване за ним (всього 43 об`єкти: нежитлові приміщення, квартири, земельні ділянки, частки у праві власності на квартири та нежитлові приміщення, транспортні засоби), слідчий суддя виходив з того, що воно належить йому на праві особистої власності.

Оскільки право власності на квартиру АДРЕСА_6 та на два машиномісця за вказаною адресою зареєстроване за дружиною підозрюваного і набуто нею під час перебування в шлюбі з ним, то слідчий суддя наклав арешт на 1\2 частину вказаного майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності. При цьому, таке рішення не є судовим актом про визначення часток подружжя у праві спільної сумісної власності на майно чи про поділ майна. Рішення спрямоване на максимально допустиме в даних умовах дотримання майнових інтересів осіб, які не є учасниками кримінального провадження і мають право на визначення своєї частки у спільному майні або його поділ у встановленому законом порядку.

Також слідчий суддя врахував, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому дій, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, яка допускає можливість застосування до нього конфіскації майна як виду покарання у випадку доведеності обвинувачення. Висновку про обґрунтованість підозри слідчий суддя дійшов на підставі доданих до клопотання та досліджених в судовому засіданні матеріалів, які наведені в оскаржуваній ухвалі.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та відхиляє доводи сторони захисту з таких причин.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України, в тому числі, щодо розміру заподіяної злочином шкоди, не мають правового значення при вирішення питання про арешт майна підозрюваного для забезпечення його можливої конфіскації, оскільки зазначений закон взагалі не містить конфіскації майна як виду покарання.

Доводи про неможливість застосування арешту до квартири, у якій підозрюваний проживає з членами своєї сім`ї, не ґрунтуються на кримінальному процесуальному закону, оскільки він таких заборон не містить. Суд при накладенні арешту не забороняв власнику чи членам його сім`ї користуватися арештованим майном.

Доводи про належність одинадцятьох квартир іншим особам за договорами їх купівлі-продажу з розстроченням платежу та неможливість накладення арешту на них не є явно безпідставними. Частково вони не відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки право власності на ці квартири належить ОСОБА_1 і переходить до покупців тільки після повного розрахунку за них, строк якого по жодному з договорів не наступив. Дійсно, факт продажу квартир за нотаріально посвідченими договорами може свідчити при певних обставинах про вплив арешту квартир на майнові інтереси їх покупців. Однак покупці не зверталися до суду з питань порушення їх прав, не надавали доказів такого порушення, а відтак колегія суддів не вбачає достатніх підстав для висновку про необґрунтованість судового рішення в частині арешту даних квартир.

У судовому засіданні захисник Білявський Я.М. навів додаткові мотиви необґрунтованості підозри ОСОБА_1 саме за ст.369 КК України та відсутності у зв`язку з цим підстав для арешту його майна. Пояснив, що квартира АДРЕСА_4 була передана прокуратурі Одеської області за актом прийому-передачі, як і решта квартир, не ОСОБА_1 , а ТОВ «ФПГ Будова» в особі директора ОСОБА_3 . Передана на виконання договору про дольову участь у будівництві. На виконання свого обов`язку за договором ТОВ «ФПГ Будова» придбало майнові права на цю квартиру у СТ «Бєлінський».

Перевірці цих доводів колегія суддів приділила особливу увагу, для їх ретельного вивчення та можливості надання учасниками провадження додаткових пояснень і доказів на їх підтвердження в судовому засіданні оголошувалася перерва.

При цьому, за результатами перевірки доводів апеляційної скарги про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 у наданні неправомірної вигоди прокурору Одеської області Жученку О.Д. колегія суддів дійшла висновку про необхідність їх відхилення на даній стадії кримінального провадження.

Дійсно, квартиру АДРЕСА_4 передало прокуратурі ТОВ «ФПГ Будова», а не ОСОБА_1 . Для цього товариство за власні кошти придбало майнові права на неї, що підтверджено наданою захисником Білявським Я.М. копією відповідного платіжного доручення. Однак частина матеріалів кримінального провадження вказує на те, що саме ОСОБА_1 приймалося рішення про її передачу прокуратурі на прохання прокурора Одеської області, а також вчинялися певні дії на реалізацію такого рішення. Тому зазначені обставини дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у причетності до надання службовій особі неправомірної вигоди і виправдовують необхідність подальшого їх розслідування, а відтак підозру не можна вважати необґрунтованою.

Розгляд клопотання про арешт майна у відсутність його власника не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді в силі, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2021 року про арешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. І. Панкулич

Судді С. Б. Боднар

І. В. Панаід