Документ № 102828342

Справа № 991/7109/21

Провадження № 1-кп/991/53/21

ВИРОК

Іменем України

27 січня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Білоус І.О.

суддів Танасевич О.В., Сікори К.О.

секретаря судового засідання Пузиря В.Р.

за участі:

прокурора Сидоренка В.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

їхнього захисника Чернишова Є.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52021000000000115 від 09 березня 2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Главані Болградського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , є особою, щодо якої здійснювався особливий порядок кримінального провадження відповідно до ст. 480-482 КПК України - адвокатом,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Зоря Білгород-Дністровського р-ну Одеської області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_3 , є особою, щодо якої здійснювався особливий порядок кримінального провадження відповідно до ст. 480-482 КПК України - адвокатом,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у підбурюванні ОСОБА_3 , за попередньою змовою групою осіб, до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди у розмірі 6 000 доларів США суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду ОСОБІ_1, ОСОБІ_2 та ОСОБІ_3, тобто службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення цими службовими особами в інтересах третьої особи - ОСОБИ_6, дій з використанням наданої їм влади, а саме, за зміну вироку ІНФОРМАЦІЯ_2, постановленого у межах розгляду кримінальної справи № ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, а також у заволодінні за попередньою змовою групою осіб чужим майном, а саме, грошовими коштами у розмірі 6 000 доларів США, шляхом обману, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Зазначені кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за таких обставин.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Статтею 7 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року (далі - Правила), передбачено, що адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Згідно зі ст. 25 цих Правил адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема, спонукати свідків до надання завідомо неправдивих показань, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використовувати свої особисті зв`язки (чи в окремих випадках особливий статус) для впливу прямо або опосередковано на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво, або захист інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Вироком ІНФОРМАЦІЯ_2, постановленим у межах розгляду кримінальної справи № ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинувачених ОСОБУ_4, ОСОБУ_5 та ОСОБУ_6 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, та призначено покарання: ОСОБІ_4 - із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки; ОСОБІ_5 - у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та до набрання вироком законної сили змінено запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою; ОСОБІ_6 - у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та до набрання вироком законної сили змінено запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою.

Не погоджуючись із ухваленим вироком, обвинувачений ОСОБА_6, його захисник ОСОБА_7, обвинувачений ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали до ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду апеляційні скарги на вирок ІНФОРМАЦІЯ_2.

У подальшому, 03 лютого 2021 року, до ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду надійшла кримінальна справа № ІНФОРМАЦІЯ_3 із вказаними вище апеляційними скаргами та у той же день у справі визначено колегію суддів у складі: ОСОБИ_1 (головуючий суддя), ОСОБИ_2 та ОСОБИ_3.

Перебуваючи у м. Умань Вінницької області, адвокат ОСОБА_1., який є представником потерпілої у кримінальній справі № ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБИ_10, та адвокат ОСОБА_2, який є захисником обвинуваченого ОСОБИ_4, попередньо домовившись 23 лютого 2021 рокуіз ОСОБА_3 , яка є близькою особою обвинуваченого ОСОБИ_6, зустрілися із нею, та адвокат ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 3 000 доларів США у якості грошової компенсації потерпілій ОСОБІ_10 за завдану шкоду від злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, вчиненого ОСОБОЮ_6.

При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , усвідомлюючи можливість підбурювання ОСОБА_3 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище - колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, які розглядали кримінальну справу № ІНФОРМАЦІЯ_3, за вчинення ними дій в інтересах ОСОБИ_6 з використанням службового становища, а насправді маючі на меті заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шляхом обману, заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення та висловили ОСОБА_3 пропозицію щодо необхідності надання неправомірної вигоди у вигляді 5 000 доларів США зазначеній вище колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду за зміну останніми вироку ІНФОРМАЦІЯ_2 у частиніпризначеного ОСОБІ_6 покарання - з 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та призначенням йому іспитового строку тривалістю 3 роки без конфіскації майна та зі звільненням з-під варти після проголошення ухвали суду. При цьому для надання вагомості своїм словам ОСОБА_1 зазначив, що він напряму спілкується із суддями ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, які розглядали кримінальну справу № ІНФОРМАЦІЯ_3.

Після закінчення цієї зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися між собою про збільшення розміру ОСОБА_3 неправомірної вигоди до 6 000 доларів США, з яких 5 500 доларів США мав отримати ОСОБА_1 , а 500 доларів США - ОСОБА_2 .

При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усвідомлювали, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України, не буде доведений ОСОБА_3 до кінця з причин, що не залежать від її волі, оскільки у адвокатів не було мети передавати надану ОСОБА_3 неправомірну вигоду суддям чи висловлювати їм відповідну пропозицію, натомість вони планували змінити призначене ОСОБІ_6 покарання шляхом зняття претензій з боку потерпілої ОСОБИ_10, тобто клієнтки ОСОБА_1 , а також завдяки визнанню ОСОБОЮ_6 своєї вини та щирого каяття, як це зробив у суді першої інстанції клієнт ОСОБА_2 - ОСОБА_4.

Надалі, ввечері 09 березня 2021 року, адвокатом ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку повідомлено ОСОБА_3 про необхідність збільшення розміру неправомірної вигоди до 6 000 доларів США, а з метою розумного пояснення цієї дії зазначено про те, що суму збільшено з метою її рівномірного розподілу між членами колегії суддів із розрахунку 2 000 доларів США кожному із трьох суддів.

Під час наступної зустрічі з ОСОБА_3 , яка відбулася 13 березня 2021 року у період з 14 год. 25 хв. до 14 год. 42 хв. на ділянці біля автодороги Кропивницький-Вінниця, поблизу придорожнього кафе на боці дороги в напрямку м. Вінниці, за 200 метрів до перехрестя з вул. 9 Східна у м. Умані, адвокат ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 , бажаючи настання наслідків вчинення злочину у вигляді нібито передачі ОСОБА_3 грошових коштів суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду через адвоката ОСОБА_1 , а насправді маючи на меті заволодіння цими грошовими коштами, шляхом умовляння та переконання продовжили вчиняти підбурювання ОСОБА_3 до надання неправомірної вигоди колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, які розглядають кримінальну справу № ІНФОРМАЦІЯ_3, за вчинення ними описаних вище дій в інтересах ОСОБИ_6 з використанням наданої їм влади, чим також продовжили створювати умови для заволодіння цими грошовими коштами шляхом обману.

Так, адвокатом ОСОБА_1 здійснювалося підбурювання ОСОБА_3 шляхом вказівки на можливість перебування ОСОБИ_6 у місцях позбавлення волі протягом тривалого часу у разі залишення без змін покарання, призначеного йому вироком ІНФОРМАЦІЯ_2, а також зазначено, що через наявність викривальних показань ОСОБИ_4, наданих щодо інших учасників злочину, відсутні правові перспективи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБИ_5, який, зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відмовився надавати неправомірну вигоду суддям ІНФОРМАЦІЯ_4 районного суду. Крім цього, з метою надання своїм словам більшої ваги адвокатом ОСОБА_1 повідомлено ОСОБА_3 про наявність позапроцесуального спілкування між ним та колегією суддів ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, які розглядають кримінальну справу № ІНФОРМАЦІЯ_3, що мало переконати ОСОБА_3 у наявності гарантій позитивного вирішення питання на користь ОСОБИ_6 у разі надання нею неправомірної вигоди.

Адвокат ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , здійснював підбурювання ОСОБА_3 шляхом вказівки на те, що обвинувачений ОСОБА_4 у суді першої інстанції зробив ті дії, про необхідність вчинення яких йому вказали адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зокрема він надав неправомірну вигоду суддям, які розглядали справу № ІНФОРМАЦІЯ_3, та на відміну від двох інших обвинувачених - ОСОБИ_5 та ОСОБИ_6, ОСОБА_4 отримав значно м`якше покарання, не пов`язане із позбавленням волі.

Крім цього, з метою демонстрації свого впливу адвокатом ОСОБА_2 повідомлено ОСОБА_3 про те, що це саме він, будучи захисником ОСОБИ_4, запросив свого давнього знайомого, з яким проживає в одному селі, - адвоката ОСОБА_1 - до участі у цій справі як представника потерпілої з метою впливу на позицію потерпілої сторони в інтересах обвинуваченого ОСОБИ_4.

Надалі, 15 березня 2021 року у період з 21 год. 24 хв. до 21 год. 41 хв., продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підбурювання ОСОБА_3 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, а насправді маючи на меті заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шляхом обману, адвокат ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні офісного центру за адресою: АДРЕСА_4 , повторно зазначив ОСОБА_3 про наявність позапроцесуального спілкування, зустрічей та досягнутих вищеописаних домовленостей між ним та суддями ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, що мало сприйматися ОСОБА_3 як гарантія дійсності намірів ОСОБА_1 та спонукати її передати неправомірну вигоду суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду. У цей же період часу адвокат ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 першу частину неправомірної вигоди в розмірі 4 000 доларів США для їх нібито передачі суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду та зазначив про те, що одразу після зустрічі він передасть її суддям і у разі швидкого закінчення зустрічі повторно зустрінеться з ОСОБА_3 з метою підтвердження успішності виконаних дій. Також ОСОБА_1 вказав ОСОБА_3 на необхідність швидкого збирання решти суми неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США та на ймовірне перенесення у зв`язку із цим судового засідання, призначеного на 16 березня 2021 року.

Отримавши зазначені грошові кошти у розмірі 4 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 15 березня 2021 року становило 110 922 гривень, адвокат ОСОБА_1 суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду їх не передав, натомість привласнив їх собі та повністю витратив на власний розсуд.

Наступного дня, 16 березня 2021 року, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду у період з 14 год. 11 хв. до 17 год. 46 хв. з огляду на висловлення ОСОБА_3 сумнівів у можливості позитивного вирішення питання на користь ОСОБИ_6 шляхом передачі суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду неправомірної вигоди адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно продовжили вмовляти та переконувати її у необхідності передачі решти неправомірної вигоди для досягнення вищеописаних домовленостей, чим продовжили підбурювання ОСОБА_3 до вчинення закінченого замаху на кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України.

Так, адвокатом ОСОБА_1 продовжено підбурювання ОСОБА_3 шляхом повторної вказівки на можливість перебування ОСОБИ_6 у місцях позбавлення волі протягом тривалого часу у разі залишення без змін покарання, призначеного йому вироком ІНФОРМАЦІЯ_4 районного суду ІНФОРМАЦІЯ_1 області від 21 грудня 2020 року, а також повторно зазначено про наявність позапроцесуальних домовленостей між ним та суддями ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, що розглядають справу, щодо вирішення питання на користь ОСОБИ_6 у разі передачі суддям неправомірної вигоди.

Адвокатом ОСОБА_2 продовжено підбурювання ОСОБА_3 шляхом зазначення доводів про те, що через наявність викривальних показань ОСОБИ_4, наданих щодо інших учасників злочину, відсутні правові перспективи в задоволенні апеляційної скарги ОСОБИ_5, який, зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відмовився надавати неправомірну вигоду суддям ІНФОРМАЦІЯ_4 районного суду ІНФОРМАЦІЯ_1 області та з яким так і не було досягнуто домовленості про передачу неправомірної вигоди суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, а також зазначено про відсутність правової перспективи у виправданні ОСОБИ_5 й при перегляді справи Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду.

Такими діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжили підбурювання ОСОБА_3 до вчинення закінченого замаху на кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, створюючи у ОСОБА_3 упевненість у тому, що єдиним можливим способом вирішення питання про зміну покарання, призначеного ОСОБІ_6, є надання неправомірної вигоди суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, які розглядають апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБИ_6 та його захисника ОСОБИ_7 у кримінальній справі № ІНФОРМАЦІЯ_3, а насправді маючи на меті заволодіння цими грошовими коштами шляхом обману.

Надалі, 29 березня 2021 року, у зв`язку із висловлюванням ОСОБА_3 сумнівів у можливості вирішення питання в суді на користь ОСОБИ_6 шляхом передачі колегії суддів неправомірної вигоди адвокат ОСОБА_1 взяв із собою ОСОБА_3 для поїздки до ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, начебто з метою обговорення із суддями передачі їм неправомірної вигоди та надання ОСОБА_3 гарантій дійсності намірів ОСОБА_1 для спонукання її передати решту неправомірної вигоди суддям.

Цього ж дня у період з 14 год. 52 хв. до 15 год. 35 хв. адвокат ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, залишивши ОСОБА_3 на першому поверсі будівлі, а сам, піднявшись на шостий поверх, на сходовій клітці у період з 15 год. 27 хв. до 15 год. 29 хв. зустрівся із суддею ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду ОСОБОЮ_1 та спілкувався з нею щодо загального порядку та строків розгляду кримінальної справи № ІНФОРМАЦІЯ_3 без висловлення їй пропозиції щодо надання неправомірної вигоди. Надалі адвокат ОСОБА_1 зустрівся із ОСОБА_3 на першому поверсі будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду та запевнив її у наявності позапроцесуальних домовленостей із суддями ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду щодо зміни призначеного ОСОБІ_6 покарання у разі передачі останньою решти обумовленої суми грошових коштів у розмірі 2 000 доларів США у день наступного судового засідання у кримінальній справі № ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме 06 квітня 2021 року.

Також між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , з відома ОСОБА_2 , досягнуто згоди щодо підписання 06 квітня 2021 року у залі судових засідань договору про надання правової допомоги між ОСОБОЮ_6 та ОСОБА_2 з метою вступу ОСОБА_2 у справу № ІНФОРМАЦІЯ_3 у якості захисника ОСОБИ_6. За ці дії ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 через ОСОБА_1 окремий від загальної суми неправомірної вигоди гонорар у розмірі 500 доларів США.

Надалі, 06 квітня 2021 року, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, адвокат ОСОБА_1 орієнтовно о 13 годині перед початком судового засідання у кримінальній справі № ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав від ОСОБА_3 частину неправомірної вигоди в розмірі 1 000 доларів США у зв`язку з тим, що вона висловлювала сумніви в можливості досягнення обіцяного адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 результату у вигляді зміни призначеного ОСОБІ_6 покарання та пообіцяла передати решту неправомірної вигоди в розмірі 1 000 доларів США після закінчення судового засідання та ухвалення суддями обумовленого рішення на користь ОСОБИ_6. При цьому ОСОБА_2 вмовив ОСОБА_1 прийняти умови ОСОБА_3 щодо передачі неправомірної вигоди частинами.

Цього ж дня у період часу з 15 год. до 18 год. відбулося судове засідання у кримінальній справі № ІНФОРМАЦІЯ_3, у ході якого адвокат ОСОБА_2 вступив у цю справу також у якості захисника ОСОБИ_6 та подав нову апеляційну скаргу в його інтересах, яку було повернуто судом у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження вироку районного суду ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин. Після цього адвокат ОСОБА_2 почав представляти ОСОБУ_6 в межах раніше поданої апеляційної скарги захисника ОСОБИ_7 та просив змінити вирок ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призначеного ОСОБІ_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, тобто шляхом призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 185 КК України, а також на підставі ст. 75 КК України просив звільнити ОСОБУ_6 від відбування покарання з іспитовим строком з урахуванням того, що останній в повному обсязі визнає вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, щиро кається та наразі добровільно відшкодував потерпілій матеріальну та моральну шкоду. При цьому представник потерпілої ОСОБИ_10 - адвокат ОСОБА_1. також зазначив про відсутність претензій до ОСОБИ_6 з боку потерпілої.

За результатами судового розгляду, 06 квітня 2021 року, колегією суддів ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду постановлено ухвалу, якою залишено без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБИ_5 та його захисників ОСОБИ_8, ОСОБИ_9, а апеляційну скаргу захисника ОСОБИ_7, в інтересах обвинуваченого ОСОБИ_6 задоволено частково, вирок районного суду ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно ОСОБИ_4, ОСОБИ_5 та ОСОБИ_6 за ч. 5 ст. 185 КК України змінено у частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБІ_6, зокрема із застосуванням ст. 69 КК України йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки. Згодом засудженого ОСОБУ_6 звільнено з-під варти у залі суду після проголошення ухвали.

Після закінчення судового засідання орієнтовно о 18 год. 20 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи на шостому поверсі будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду, передала адвокату ОСОБА_1 останню частину неправомірної вигоди в розмірі 1 000 доларів США, начебто для її подальшої передачі суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду.

Отримавши від ОСОБА_3 06 квітня 2021 року частину неправомірної вигоди в розмірі 2 000 доларів США, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суддям ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційного суду її не передали, натомість заволоділи цими коштами та розділили між собою із розрахунку 1 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 квітня 2021 року становить 41 908, 50 гривень, отримав ОСОБА_1 , а 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 квітня 2021 року становить 13 969, 50 гривень, отримав ОСОБА_2 , які повністю витратили на власний розсуд.

Таким чином, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України як підбурювання ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди у розмірі 6 000 доларів США службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення цими службовими особами в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їм влади, а також, як заволодіння, за попередньо змовою групою осіб, чужим майном, а саме, грошовими коштами у розмірі 6 000 доларів США, шляхом обману.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України як умисні дії, які полягали в підбурюванні ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди у розмірі 6 000 доларів США службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення цими службовими особами в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їм влади, а також як заволодіння за попередньо змовою групою осіб, чужим майном, а саме, грошовими коштами у розмірі 6 000 доларів США, шляхом обману.

2. Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.

Судом встановлено, що прокурор п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренко В.А. (далі - прокурор САП Сидоренко В.А.) 13 жовтня 2021 року уклав угоду про визнання винуватості з ОСОБА_4 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, за участі захисника - адвоката Чернишова Є.С. (том 1 аркуші 54-68).

Того ж дня прокурором САП Сидоренком В.А. укладено угоду про визнання винуватості з ОСОБА_2 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, за участі захисника - адвоката Чернишова Є.С. (том 1 аркуші 69-83).

У цих угодах, які є аналогічними за змістом, зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про можливість їх укладення, а саме:

1)ступінь та характер сприяння обвинуваченими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у проведенні кримінального провадження щодо них та інших осіб, беззаперечне визнання ними своєї винуватості в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, надання правдивих визнавальних показань стосовно один одного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, які розслідуються у кримінальному провадженні № 52021000000000115 від 09 березня 2021 року;

2)характер і тяжкість повідомленої ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підозри, зокрема, належність до кримінальних правопорушень (злочинів), у вчиненні яких вони обвинувачуються відповідно до ч. 4, 5 ст. 12 КК України до категорії нетяжкого та тяжких злочинів;

3)наявність суспільного інтересу у швидкому досудовому розслідуванні, а також судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень та викриття співучасника;

4)наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як підозрюваними, так і іншими особами.

В угодах про визнання винуватості, укладених прокурором САП Сидоренком В.А. окремо з кожним із обвинувачених, зазначено про обов`язки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо співпраці у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами.

А саме, на ОСОБА_1 був покладений обов`язок співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - детективами НАБУ) у кримінальному провадженні № 52021000000000115 від 09 березня 2021 року за підозрою ОСОБА_2 шляхом надання у межах вказаного кримінального провадження в суді правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні).

На ОСОБА_2 був покладений обов`язок співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, які розслідуються детективами НАБУ у кримінальному провадженні № 52021000000000115 від 09 березня 2021 року за підозрою ОСОБА_1 шляхом надання у межах вказаного кримінального провадження в суді правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні).

В угоді також зазначено, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Крім цього, зазначено, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України судом може бути визнано похилий вік обвинуваченого та необхідність проходити лікування, а також, наявність позитивних характеристик.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 , відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України судом може бути визнано те, що він є інвалідом 2 групи, наявність позитивних характеристик, а також, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей.

Обставин, які обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , згідно зі ст. 67 КК України, на досудовому розслідуванні не встановлено.

При узгодженні виду і розміру покаранняОСОБА_1 і ОСОБА_2 в угодах враховано обставини, які пом`якшують їх покарання, а також позитивну посткримінальну поведінку, яка свідчить про те, що вони критично переоцінили свої дії, внаслідок чого в осіб відбулись суттєві позитивні зміни соціальних орієнтирів, що знижує рівень їх соціальної небезпечності; відсутність обставин, що обтяжують покарання; дані про осіб обвинувачених, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, за місцем проживання характеризуються позитивно.

В угодахпро визнання винуватості, укладених прокурором САП Сидоренком В.А. окремо з кожним із обвинувачених, також зазначено, що вони повністю та беззастережно визнають свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого обвинувачення та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в судовому провадженні.

Сторони угоди погодились на призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, з призначенням за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 190 КК України - 2 роки позбавлення волі.

При цьому, сторони угоди про визнання винуватості узгодили вид та розмір покарання в межах, визначених в ч. 3 ст. 68 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим сторони погодились на призначення покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Сторонами також узгоджено звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 75КК України від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Сторони угоди погодились запропонувати суду при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України визначити тривалість іспитового строку 3 роки, а також відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України клопотати перед судом про покладення на нього таких обов`язків:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зазначене покарання узгоджено з обвинуваченим ОСОБА_1 при укладенні угоди.

Сторони угоди погодились на призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у межах санкції ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, з призначенням за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України - 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 190 КК України - 2 роки позбавлення волі.

При цьому, сторони угоди про визнання винуватості узгодили вид та розмір покарання в межах, визначених в ч. 3 ст. 68 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, сторони погодились на призначення покарання у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Сторонами також узгоджено звільнення ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 75КК України від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, а також з покладенням обов`язків відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зазначене покарання узгоджено з обвинуваченим ОСОБА_2 при укладенні угоди.

Обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди. Сторонам також відомі обмеження, передбачені в ч. 4 ст. 394, ч. 3 ст. 424 КПК України в частині оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості в апеляційному та касаційному порядку.

В угоді також зазначено умови часткового звільнення обвинувачених від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ними кримінального правопорушення.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_1 зобов`язується до розгляду судом цієї угоди відшкодувати в повному обсязі державі грошові кошти, які він отримав від ОСОБА_3 та разом із ОСОБА_2 привласнив у загальній сумі 6 000 доларів США, а саме грошові кошти, які безпосередньо привласнив ОСОБА_1 у сумі 5 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату отримання кожного траншу (4 000 доларів США 15 березня 2021 року та 1 500 доларів США 06 квітня 2021 року) загалом становить 152 831 грн. (110 922 грн. + 41 909 грн.).

ОСОБА_2 зобов`язується до розгляду судом цієї угоди відшкодувати в повному обсязі державі грошові кошти, які він отримав від ОСОБА_3 та разом із ОСОБА_1 привласнив, у загальній сумі 6 000 доларів США, а саме грошові кошти які безпосередньо привласнив ОСОБА_2 у сумі 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 квітня 2021 року становить 13 969, 50 грн.

3. Позиції учасників судового провадження щодо угоди.

Під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 52021000000000115 стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прокурор САП Сидоренко В.А. просив затвердити угоди про визнання винуватості, укладені з кожним із обвинувачених, зазначивши про їх відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність цього кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченими своєї винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомили, що в повному обсязі розуміють характер обвинувачення та погоджуються з його формулюванням, зазначеним в угоді, повністю та беззастережно визнають свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях та щиро розкаюються, просять суд затвердити угоди. При цьому обвинувачені зазначили, що вони цілком розуміють, що мають право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, а також, що вони під час такого розгляду мають право мовчати, допитувати свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на їх користь. Проте, все одно обвинувачені просили суд затвердити укладені з прокурором угоди. При цьому зазначили, що повністю усвідомлюють вид покарання, узгодженого в угодах про визнання винуватості, а також інші заходи, які будуть застосовані до них, у разі їх затвердження. Крім цього, обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повідомили, що укладення угод про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.

Адвокат Чернишов Є.С. - захисник обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просив суд затвердити укладені його підзахисними угоди, повідомивши, що їх умови відповідають вимогам законодавства, а їх укладення є добровільним.

4. Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Розглядаючи питання про затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

У п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, у тому числі, щодо тяжких злочинів.

Судом установлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, а саме, в умисних діях, які полягали в підбурюванні ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди у розмірі 6 000 доларів США службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення цими службовими особами в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їм влади, а також, у заволодінні за попередньо змовою групою осіб чужим майном, а саме, грошовими коштами у розмірі 6 000 доларів США, шляхом обману.

Суд ураховує, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінального провадження беззастережно визнали свою вину, підтвердили свою згоду на призначення узгодженого покарання, зазначили про цілковите розуміння своїх прав, передбачених в ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідків укладення та затвердження угод, характеру обвинувачення, щодо якого вони визнали себе винними, виду покарання, що буде застосовано до них, у разі затвердження угод. Крім цього, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначили суду, що насильство, примус чи погрози з питань укладення угоди до них ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою, їм ніхто не надавав. Захисник Чернишов Є.С. повідомив, що він здійснював захист обвинувачених під час укладення угоди та повністю підтвердив зазначені його підзахисними обставини.

Крім цього, обвинувачені надали суду документи на підтвердження відшкодування в повному обсязі державі коштів, які вони отримали від ОСОБА_3 і привласнили у загальній сумі 6 000 доларів США. А саме грошові кошти які безпосередньо привласнив ОСОБА_1 у сумі 5 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 152 831 грн. і ОСОБА_2 у сумі 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом становить 13 969, 50 грн.

За результатом перевірки угод про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України судом не встановлено підстав для відмови у їх затвердженні, передбачених у ч. 7 ст. 474 КПК України. Крім цього, суд робить висновок, що їх укладено у кримінальному провадженні з дотриманням вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обвинувачуються за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, яку відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, та ч. 2 ст. 190 КК України, яка відповідно до ч. 4 ст. 12 цього Кодексу віднесено до нетяжкого злочину.

Суд також вважає, що угоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам ст. 53, 55, 63, 65 КК України.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства. Затвердження угоди свідчить про оперативне здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинувачених до відповідальності за вчинені ними кримінального правопорушення, з метою виправлення останніх. Зазначене сприяє формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та невідворотності покарання за вчинені правопорушення.

Суспільний інтерес при винесенні вироку на підставі угоди також полягає у скороченні часу розгляду даної категорії справ, яка не потребує дослідження доказів, а також, економії державних ресурсів, зменшенні навантаження на органи досудового розслідування та суди, які отримують більше часу на розкриття інших злочинів та розгляд їх в суді та забезпечення швидкого відшкодування заподіяних збитків.

Із досліджених судом у судовому засіданні обвинувального акта, угоди про визнання винуватості та пояснень сторін вбачається, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, нею не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Суд встановив, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обґрунтованих підстав уважати протилежне судом не встановлено.

За угодою про визнання винуватості, на ОСОБА_1 покладено обов`язокспівпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, які розслідуються детективами НАБУ у кримінальному провадженні № 52021000000000115 від 09 березня 2021 року за підозрою ОСОБА_2 шляхом надання у межах вказаного кримінального провадження в суді правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні).

На ОСОБА_2 покладено обов`язок співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, які розслідуються детективами НАБУ у кримінальному провадженні № 52021000000000115 від 09 березня 2021 року за підозрою ОСОБА_1 шляхом надання у межах вказаного кримінального провадження в суді правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні).

Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угодах, підтвердження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 цих обставин та визнання ними своєї вини у присутності захисника, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченими.

Отже, підстави для відмови у затвердженні зазначених вище угод відсутні, останні відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, а тому підлягають затвердженню.

5.Призначення покарання.

Суд, призначаючи покарання, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Тому суд уважає, що визначене угодою покарання відповідає нормам КК України та інтересам суспільства й у частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім.

При цьому суд також враховує зміст ст. 50 КК України, в якій зазначено, що питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Із наведеного вбачається, що суд, використовуючи право дискреції, має призначити конкретній особі за конкретний злочин максимально індивідуалізоване покарання. Це право охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. При цьому суд зазначає, що виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв`язання проблем запобігання злочинності, зокрема й корупційної.

Суд не вбачає будь-яких привілеїв для обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які досягли угоди із стороною обвинувачення, оскільки такі угоди укладено без жодного примусу лише за бажанням сторін та спрямовані на вирішення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Відтак суд вважає, що укладені угоди відповідають нормам КК України та інтересам суспільства й в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та забезпечить досягнення мети його застосування.

Суд бере до уваги відомості про осіб обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх позитивні характеристики, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданої шкоди, та враховує ці обставини як такі, що згідно з ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання.

Крім цього, суд відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України визнає обставиною, що пом`якшує покарання те, що ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, потребує лікування.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає те, що він є інвалідом з дитинства 2 групи, а також, має на утриманні двох малолітніх дітей.

При цьому суд також враховує відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Обговорюючи питання щодо звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 2 ст. 75 КК України, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України така тривалість може становити від одного до трьох років.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 734/631/19 міститься висновок щодо законодавчої заборони звільнення від відбування покарання у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення в загальному порядку на підставі ч. 1 ст. 75 КК України. Також, в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 203/378/17 та від 29 листопада 2018 року в справі № 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п. 12 якої зокрема зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК України, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до ч. 2, 3 ст. 75 КК України суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України), відсутні».

Отже, на підставі ч. 2 ст. 75 КК України (яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого ч. 1 ст. 75 КК України) суд вважає за можливе у випадку затвердження угоди про визнання винуватості звільнити обвинувачених від відбування покарання з випробуванням шляхом встановлення іспитового строку, в тому числі у разі їх засудження за корупційні кримінальні правопорушення.

З цих підстав суд вважає, за можливе звільнити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 75 КК України.

У частині непризначення додаткового покарання у виді конфіскації майна суд враховує зміст санкції ч. 3 ст. 369 КК України, згідно з якою воно є альтернативним. При цьому, суд також враховує вимоги ст. 77 КК України та роз`яснення, які містяться в абз. 5 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, відповідно до яких суди позбавлені законних підстав для призначення конфіскації майна при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням.

Тому, суд не застосовує додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Водночас, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

6. Запобіжний захід.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

При цьому, суд враховує, що на час ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючі відомості щодо осіб обвинувачених, відшкодування завданої злочином шкоди, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, позитивні характеристики обвинувачених, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

8.Процесуальні витрати.

У ч. 2 ст. 124 КПК визначено обов`язок стягнення з обвинуваченого витрат, пов`язаних із залученням експертів, який реалізується в окремій нормі щодо їх розподілу при ухваленні вироку.

Так, згідно з п. 13 ч. 1, ч. 3 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, якщо обвинувачуються декілька осіб суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного обвинуваченого. Відповідно до ст. 126 КПК України, питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов`язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.

При цьому солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Крім того, згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07 липня 1995 року у справі, в якій засуджено декількох осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

Таким чином, відповідно до положень глави 8 КПК України встановлено принцип дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат відповідно до положень цієї глави КПК України. У тому разі, якщо винуватими буде визнано декілька осіб, суд зобов`язаний визначити, в якому розмірі повинні бути стягнені ці витрати з кожного, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

З цих підстав, суд з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із обвинувачених вважає за необхідне стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави зазначені в обвинувальному акті витрати, що становлять 4 805,08 грн. (на проведення техніко-криміналістичної експертизи № 524, виконаної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України).

9.Вирішення долі речових доказів.

Питання про долю речових доказів належить вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.373, 374, 475 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

1.Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 жовтня 2021 року між прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренком В.А. та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника - адвоката Чернишова Є.С. у кримінальному провадженні № 52021000000000115 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України.

2.Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 жовтня 2021 року між прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренком В.А. та обвинуваченим ОСОБА_2 за участі захисника - адвоката Чернишова Є.С. у кримінальному провадженні № 52021000000000115 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України.

3. ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити покарання:

-за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч. 2 ст. 190 КК України - 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 2, 3 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4. ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369; ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити покарання:

-за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України - 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

-за ч. 2 ст. 190 КК України - 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 2, 3 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5.Строк відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України рахувати з дня постановлення вироку.

6.Повернути законному володільцю - ОСОБА_1 речові докази - мобільний телефон Samsung GT-C3010, IMEI НОМЕР_1 ; мобільний телефон Samsung SM-G532f, IMEI 1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 ; карту пам`яті Kingston 32GB (№ 1920PZ7284a), вилучені 18 червня 2021 року в ході обшуку його житла, які зберігаються в приміщенні НАБУ за адресою: м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3.

7.Повернути законному володільцю - ОСОБА_2 речові докази - мобільний телефон Nokia RM-1110, IMEI 1: НОМЕР_4 ; IMEI 2: НОМЕР_5 з SIM-картою ПрАТ «Київстар», якій приcвоєно номер абонента НОМЕР_6 ; мобільний телефон Samsung Galaxy A51 (SM-A515F/DSN) IMEI 1: НОМЕР_7 ; IMEI 2: НОМЕР_8 ; мобільний телефон Samsung Galaxy J5 (SM-J510H) IMEI 1: НОМЕР_9 ; IMEI 2: НОМЕР_10 з SIM-картою ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_11 та картою пам`яті Micro SD HC «TEAM», 32 GB, с.н. TUSDH32GUHSBK, ТМ70-180316021-4; мобільний телефон iPhone 11 (MWL82LL/A), IMEI: НОМЕР_12 з SIM-картою ТОВ «Лайфсел» № НОМЕР_13 ; грошову купюру, яка має ознаки іноземної валюти номіналом 100 доларів США із серією і номером LE07093550D, які зберігаються в приміщенні НАБУ за адресою: м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3.

8.Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах на користь держави зазначені в обвинувальному акті витрати, що становлять 4 805,08 грн. (на проведення техніко-криміналістичної експертизи № 524, виконаної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України).

9.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Танасевич О.В.

Сікора К.О.